.

Інфраструктура (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
4 5127
Скачать документ

Реферат

на тему:

Інфраструктура

Поняття, види і значення інфраструктури підприємства.

Результативність господарської діяльності підприємства визначається
рівнем організації не тільки основних виробничих процесів. В умовах
подальшого вдосконалення технічної бази виробництва все більшого
значення набувають питання раціональної організації допоміжних та
обслуговуючих процесів, тобто розвитку інфраструктури підприємства.

Інфраструктура (від латинського infra. ~ нижче, під та struktura —
побудова, розташування) — це сукупність складових частин якого-небудь
об’єкту, які мають підпорядкований допоміжний характер та забезпечують
умови для нормальної діяльності об’єкту в цілому.

Інфраструктура підприємства — це комплекс цехів, господарств та служб
підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування
підприємства. Інфраструктура являє собою своєрідний “тил виробництва”,
без якого неможлива нормальна робота підприємства. При цьому розрізняють
виробничу та соціальну інфраструктури (оис. 10.1).

Виробнича інфраструктура підприємства — це сукупність підрозділів, які
прямо не беруть участі у створенні основної (профільної) продукції
підприємства, але своєю діяльністю сприяють роботі основних цехів,
створюючи необхідні для цього умови.

Виробничу структуру підприємства, зокрема, складають:

— допоміжні та обслуговуючі цехи та господарства підприємства
(ремонтний, інструментальний, енергетичний, транспортний, складське
господарство тощо);

— допоміжні дільниці та служби, що розміщені у основних цехах;

— магістральні об’єкти, комунікаційні мережі, засоби збору та- обробки
інформації, природоохоронні споруди тощо.

Склад та розміри об’єктів виробничої інфраструктури підприємств залежать
від галузі, типу та масштабу виробництва, особливостей конструкцій та
технології виготовлення виробів, рівня спеціалізації підприємства.

Рис. 1. Елементи інфраструктури підприємства.

Підприємство — це не лише техніко-технологічна цілісність. Сучасний
менеджмент розглядає підприємство перш за все як групу людей, які об
єдналися для досягнення загальної мети. Людина на виробництві е
одночасно і фактором виробництва, і джерелом його розвитку. Тому ‘
сучасне підприємство несе перед суспільством як економічну, так і
соціальну відповідальність. Пряма соціальна дія для підприємства
знаходить своє відображення у формуванні соціальної інфраструктури
підприємства.

Соціальна інфраструктура — це сукупність підрозділів підприємства, які
забезпечують задоволення соціально-побутових та культурних потреб
робітників підприємства.

Соціальна інфраструктура, як правило, складається з підрозділів
громадського харчування, охорони здоров’я, дитячих дошкільних закладів,
закладів освіти, житлово-комунального господарства, організації
відпочинку, заняття фізкультурою та спортом.

Організація та стан інфраструктури суттєво впливають на економіку
підприємства. В сучасних умовах у сфері технічного обслуговування
виробництва на промислових підприємствах працюють від 40 до 50 /о
всього промислово-виробничого персоналу. Це зумовлено не тільки
відносно, великими обсягами робіт по обслуговуванню основного
виробництва. Багато допоміжних та обслуговуючих операцій за
своїм характером важко піддаються механізації та автоматизації.
Через нестабільність, нерегулярність та різноманітність ці операції
досить важко планувати, нормувати та регламентувати. Для допоміжних
підрозділів характерні одиничний та дрібносерійний типи
виробництва зі значним обсягом ручної праці. Роздробленість допоміжних
та обслуговуючих служб і господарств, низький рівень їх спеціалізації та
централізації зумовили їх відсталість у технології та організації праці.
Аналіз господарської діяльності підприємств свідчить про суттєвий розрив
у техніко-організаційному рівні між основним та допоміжним виробництвом.
На допоміжних та обслуговуючих операціях нижчий рівень механізації і
автоматизації, значно вище доля ручної праці, що перетворює
інфраструктуру у вузьке місце більшості цітчизняних підприємств.

Прогрес у розвитку техніки та технології основного виробництва
викликає необхідність адекватних змін виробничої -інфраструктури
підприємств. Підвищення рівня механізації і автоматизації виробничих
процесів збільшує обсяги та складність робіт щодо ремонту, догляду’ та
налагоджування устаткування, передбачає значне розширення
номенклатури інструменту, оснастки та пристосувань. Перехід до
нових технологій та прискорення технологічних режимів роботи
устаткування підвищує вимоги до якості і збільшує потреби у різних видах
енергії. Ускладнення виробничих процесів та поглиблення
внутрішньовиробничих зв’язків між підрозділами збільшують
обсяги робіт по транспортуванню. Постійно зростають навантаження на
комунікаційні мережі підприємства. Все це суттєво підвищує роль і
значення виробничої інфраструктури підприємства.

Для досягнення високих господарських результатів діяльності
підприємства недостатньо раціонально організувати робочі місця,
налагодити їх забезпечення та функціонування. Важливо створити комфортне
соціальне середовище, сприятливий психологічний клімат, активізувати
соціальну мотивацію праці. Все це безпосередньо впливає на
продуктивність праці і кінцеві результати діяльності підприємства.

В сучасних умовах досягнення високих техніко-економічних показників
виробництва неможливо без збалансованого розвитку як основного
виробництва, так і виробничої та соціальної інфраструктури.

Система технічного обслуговування підприємства.

Необхідними умовами нормального перебігу виробничого процесу на
підприємстві є: підтримання у робочому стані машин та устаткування;
своєчасне забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами,
інструментами; живлення агрегатів енергією, виконання транспортних
операцій. На підприємстві для позначення всіх цих процесів у сукупності
використовується поняття — система технічного обслуговування
виробництва.

В рамках системи технічного обслуговування виробництва
виконуються такі функції:

— ремонт технологічного, енергетичного, транспортного та іншого
устаткування, догляд за ним та налагоджування;

— забезпечення робочих місць інструментом та пристосуванням як власного
виробництва, так і придбання на стороні;

— переміщення вантажів та виконання вантажно-розвантажувальних робіт;

— забезпечення підрозділів підприємства електричною і тепловою енергією,
паром, газом, стиснутим повітрям тощо;

— забезпечення цехів сировиною, основними та допоміжними
матеріалами, паливом, зберігання напівфабрикатів власного
виготовлення та готової продукції.

До системи технічного обслуговування виробництва ; ять підрозділи, що
здійснюють названі функції .10.2).

Ремонтне господарство Машини і устаткування складаються
із багатьох конструктивних елементів, які у процесі експлуатації
зазнають різних інтажень і тому зношуються нерівномірно. Виникає
‘хідність відновлення та заміни зношених частин гкування, яке ще
придатне для подальшого іикористання.

Ремонт — це процес підтримання устаткування у робочому стані та
відновлення його початкової дієспроможнос-гі, яка була
втрачена в результаті виробничого використання. Підрозділи, що
входять до :кладу ремонтного господарства, здійснюють технічне
обслуговування та ремонт основних засобів, монтаж та введення в дію
нового устаткування, виготовлення запасних іастин, нестандартного
обладнання та модернізацію діючого.

За централізованої форми весь ремонтний персонал підприємства
підпорядкований головному механіку. Децентралізована форма, навпаки,
передбачає, що зсі види ремонтних робіт виконуються персоналом цехових
оемонтних баз, що підпорядковані начальникам цехів.

Змішана форма організації ремонті/ поєднує у собі централізовану та
децентралізовану: технічне “уговування та поточний ремонт здійснює
ремонтний зал виробничих цехів, а капітальний ремонт, срнізацію,
виготовлення запасних частин та іандартного устаткування —
персонал ремонтно-анічного цеху.

Ремонтне господарство

Відділ говного механіка

Ремонтно-механічний цех

Ремонтно-будівельний цех

Цехові ремонтні бази

Інструментальне господарство

Інструментальний відділ

Інструментальний цех

Центральний інструментальний склад

Цехові інструментально-роздавальні комори

Транспортне господарство

Трансполртно-технологічний відділ

Транспортний цех (цехи за видами транспорту – залізничного,

Енергетичне господарство

Відділ головного енергетика

Господарства:

Електросилове; теплосилове, газове

Пічне; слабкострумове

Складське господарство

Матеріальні склади

Виробничі склади

Збутові склади (склади готової продукції)

Рис. 2. Структурні елементи системи технічного обслуговування
підприємства.

В залежності від того, як визначаються потреби у ремонтних роботах,
розрізняють систему планово-попереджувального ремонту та систему
ремонту за результатом технічної діагностики.

Суть системи планово-попереджувального ремонту полягає у тому, що всі
запобіжні заходи та ремонти устаткування здійснюються за встановленими
попередньо нормативами. Після відпрацювання кожним верстатом певної,
визначеної нормативами кількості годин проводять його огляди та планові
ремонти, черговість та послідовність яких залежить від призначення
верстата, його -:онструктіівних особливостей, умов
експлуатації. типів ремонтних робіт в системі результатами технічної
[прчт-іс’? в залежності від фактичної іного стану .жаги та іійність,
безперебійну експлуатацію устат^уьаннм, а друїа — є і,;-чно дешевша.

Система планово-попереджувального ремонту найбільш поширена на
вітчизняних підприємствах. Вона передбачає проведення технічного
(міжремонтного) обслуговування устаткування, його періодичних планових
ремонтів та модернізацію.

В процесі технічного обслуговування усуваються дрібні ушкодження та
дефекти устаткування, проводяться огляди стану вузлів, агрегатів,
деталей, здійснюється заміна мастила та регулювання окремих механізмів.
Планові ремонти в залежності від обсягу, складності та терміні
проведення робіт поділяються на поточні та капітальні. Поточний ремонт
здійснюється для гарантованого забезпечення дієспроможносгі
устаткування. У процесі поточного ремонту замінюються або відновлюються
окремі частини (деталі, вузли) устаткування, регулюються його механізми.
Під час капітального ремонту обладнання повністю розбирається,
здійснюється ремонт зношених деталей та вузлів, в тому числі і базових,
заміна тих, що не підлягають ремонту, регулюються механізми устаткування
та його випробування під навантаженням. Модернізація — це процес
підвищення технічного рівня діючого устаткування шляхом внесення до його
конструкції часткових змін.

Регламентація ремонтних робіт в системі планово-попереджувального
ремонту здійснюється за допомогою декількох нормативів. Головними з них
є:

1) ремонтний цикл — проміжок часу між двома капітальними ремонтами або
між початком експлуатації та першим капітальним ремонтом;

2) міжремонтний період — проміжок часу роботи устаткування між двома
суміжними (черговими) ремонтами;

3) структура ремонтного циклу — перелік та послідовність планових
ремонтів та процесів технічного обслуговування в межах одного ремонтного
циклу;

4) категорія складності ремонту — показник, який визначає трудомісткість
планового ремонту того чи, іншого верстата у порівнянні з трудомісткістю
аналогічного ремонту еталонного верстата.

Інструментальне господарство. Інструментальне господарство — це
сукупність загальнозаводських та цехових підрозділів, що зайняті
придбанням, проектуванням, виготовленням, відновленням та
ремонтом технологічної оснастки, її обліком, зберіганням та видачею
робочі місця. Поняття технологічної оснастки ументу)
поширюється на всі види ріжучого, овального та складального
інструменту, а також на ,іи, пресформи, різноманітні пристрої.
Інструментальне царство є одним з найважливіших елементів системи ного
обслуговування виробництва. Витрати на •мент у масовому виробництві
досягають 25-30%, у юму — 10-15%, а у дрібносерійному та одиничному —
вартості устаткування. Питома вага цих витрат у іртості продукції
складає відповідно 8-15%, 6-8% та 1,5-4 %.

Підрозділи, що входять до складу інструментального дарства підприємства,
виконують відповідні конкретні функції. Інструментальний відділ
займається яанням інструментів та пристроїв, що виготовляються
спеціалізованих інструментальних заводах, та і Рис.3. Етапи і стадії проектування виробничих об'єктів підприємства. На першому етапі розробляється техніко-економічне обгрунтування (ТЕО) необхідності та доцільності будівництва (розширення, реконструкції) відповідного виробничого об'єкту. Зокрема ТЕО містить: • обгрунтування потреб у продукції об'єкту, що передбачається будувати; • характеристику проектної потужності, структури та , спеціалізації об'єкту; • обгрунтування джерел забезпечення сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, паливом, енергією, водою, робочою силою; • вибір територіального розміщення об'єкту (за умови будівництва нового); • орієнтовні розрахунки обсягів капітальних вкладень та їх економічної ефективності; • найважливіші проектні техніко-економічні показники діяльності об'єкту. На базі затвердження ТЕО замовник разом з проектною організацією складає завдання на розробку технічного Проекту, в якому наведена вся необхідна інформація для проектування. Завдання, зокрема, містить показники ефективності виробництва та капітальних / вкладень, вимоги щодо використання досягнень науково-технічного прогресу тощо. Другий етап — етап проектуванню, в залежності від розмірів і складності об'єкта, що проектується, може здійснюватися в одну або дві стадії. Для великих та складних об'єктів процес проектування розбивається на дві стадії: розробка технічного проекту та опрацювання робочих креслень. До складу технічного проекту входять декілька розділів, найважливішими з яких є: економічна частина, генеральний план та транспорт, технологічна частина, будівельна частина, організація будівництва, кошторисна документація. Технічний проект разом із зведеними кошторисно-фінансовими розрахунками (після його затвердження керівництвом замовника) є основою для фінансування будівництва, замовлення устаткування та опрацювання робочих креслень. За виготовленими робочими кресленнями безпосередньо здійснюються будівельно-монтажні роботи. Для об'єктів, будівництво яких ведеться за типовими проектами, або для невеликих і технічно не складних об'єктів, проектування здійснюється в одну стадію — шляхом розробки техно-робочого проекту, тобто технічного проекту з опрацюванням робочих креслень. Спосіб ведення будівельно-монтажних-робіт. Капітальне будівництво може здійснюватися двома способами: підрядним та господарським. Підрядний спосіб будівництва — це метод ведення робіт постійно діючими підрядними монтажними та будівельними організаціями (підрядники), які виконують роботи для різних замовників за договорами підряду. Згідно з підрядним договором підрядник приймає на себе обов'язки виконати своїми силами та засобами будівництво об'єкту у відповідності до проекту та вимог діючих будівельних норм та правил. Замовник зобов'язаний надати підряднику будівельний майданчик, затверджену проектно-кошторисну документацію та забезпечити своєчасне фінансування будівництва, постачання технологічного устаткування, прийняти збудовані об'єкти та своєчасно сплатити їх. Для виконання окремих комплексів робіт підрядник має право залучати інші спеціалізовані підрядні організації, підписавши з ними договори субпідряду. При цьому відповідальність перед замовником за виконання всіх робіт несе основний (генеральний) підрядник. Господарський спосіб будівництва — це метод ведення робіт безпосередньо самим забудовником (підприємством чи організацією) власними силами та засобами. Підприємство-забудовник у цьому випадку одночасно виконує ролі керівника будівництва та виконавця будівельних робіт. З цією метою воно створює на період (будівництва необхідний апарат управління та виробничу базу, здійснює на тимчасовій основі набір робітників та залучення будівельної техніки. Інфраструктура підприємства Соціальна інфраструктура Виробнича інфраструктура Допоміжні та обслуговуючі цехи (дільниці) і господарства Комунікаційні мережі Засоби збору та обробки інформації Природоохоронні споруди Заклади громадського харчування Установи охороно здоров’я Спортивні споруди Дитячі дошкільні заклади Заклади освіти Заклади культури та відпочинку Житлово-комунальне господарство Капітальне будівництво Система технічного обслуговування підприємства Проектування виробничих об’єктів Перед проектна стадія Розробка проектної документації Складання техніко-економічного обгрунтування Видача завдання на проектування Технічний проект Робочі креслення або Техноробочий проект Зведений кошторисно-фінансовий розрахунок

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020