Зміст
Вступ
Розділ 1. Поняття інфляції.
Розділ 2. Причини інфляції.
Розділ 3. Види інфляції.
Розділ 4. Інфляційні наслідки.
Висновки.
Список використаної літератури.
Додаток.
Список використаної літератури.
Мочерний С. “Основи економічної теорії”. – Київ: 1997 с. 100-107.
Воробйов Є.М. “Економічна теорія”: – Київ – Харків: 2001
Климко Г.Н., Несторенко В.Н. “Основи економічної теорії”, – Київ, 1999
Будаговська С. “Мікроекономіка і макроекономіка”: – Київ, 1998
Загорський В.С. “Ринок цінних паперів” – Львів: Львів, 1995
Моченний С.В. “Основи економічних знань” – К.: Академія, 1999
Самуельсон П. “Економіка”: Підручник. – Львів – Світ, 1993
Бурда М.С. “Макроекономіка, європейський контекст”, 1998
Сайт Української фондової біржі в Інтернеті HYPERLINK
“http://www/ukrse/kiev/ua/” http://www/ukrse/kiev/ua/ .
Савченко А.Г. та ін. “Макроекономіка”, 1999
// “Економіка України”, серпень 1998 р.
Комісарук М.Б. “Макроекономіка. Курс лекцій” – Коломия, 1999
Мозковий О.М. “Основи економічних знань”. – Київ, 1999
Ніколенко Ю.В. “Основи економічної теорії”. – Київ.: Либідь, 1998
Додаток 1. Темпи приросту, зниження обсягів промислової продукції в
Вкраїні в 1993-1995 роках (у відсотках до відповідного періоду 1995
року).
1993 1994 1995
І квартал січень-квітень січень-травень січень-червень
Загальний обсяг промислової продукції -8,0 -28,2 -12,1 -12,7 -12,7 -13,6
Виробництво товарів народного споживання -15,9 -26,7 -20,3 -22,5 -22,0
-22,4
– продовольчі товари -10,1 -18,3 -16,3 -18,4 -17,7 -18,6
– алкогольні вироби -13,9 -20,2 47,6 38,1 18,8 12,1
– непродов. товари -25,1 -40,4 32,3 -34,0 -34,0 -33,1
Додаток 2. Порівняльна таблиця макроекономічних показників
№ п/п Макроекономічні показники Світова економічна криза, 1929-1933 рр.
Україна, І півріччя 1993 р. – і півріччя 1994 р.
1 Обсяг промислового виробництва, % -46,0 -36,0
2 Зовнішньоторговий обіг, % -67,0 -35,0
3 Кількість безробітних, % 25,0 30,0
4 Реальні доходи населення, % -58,0 -100,0
Додаток 3. Динаміка облікової ставки НБУ та темпів інфляції в Україні
Період часу Облікова ставка НБУ, % Темп інфляції до попереднього місяця,
% Співвідношення між обліковою ставкою та темпом інфляції,
% (+, -)
на рік на місяць
1999
Жовтень:
01.10-25.10 140,0 11,7 122,6 -10,9
26.10-01.11 300,0 25,0 122,6 2,4
Листопад: 300,0 25,0 172,3 -47,3
Грудень:
01.12-11.12 300,0 25,0 128,4 -3,4
12.12-31.12 252,0 21,0 121,2 -0,2
1995 рік
Січень 252,0 21,0 118,1 -2,9
Лютий 252,0 21,0 111,4 9,6
Березень
01.03-09.03 252,0 21,0 111,4 9,6
10.03-28.03 204,0 17,0 111,4 5,6
29.03-01.04 170,0 14,2 111,4 2,8
Квітень 170,0 14,2 105,7 8,5
Травень 96,0 8,0 104,6 3,4
Червень 96,0 8,0 104,8 3,2
Липень
01.07-14.07 96,0 8,0 105,2 2,8
15.07-01.08 60,0 5,0 105,2 -0,2
Серпень
01.08-20.08 60,0 5,0 104,2 0,8
21.08-31.08 70,0 5,8 104,2 1,6
Вересень 70,0 5,8 114,2 -8,4
Жовтень
01.10-09.10 70,0 5,8 109,1 -3,3
10.10-31.10 95,0 7,9 109,1 -1,2
Листопад 95,0
Грудень 110,0
Вступ
Найефективнішим індикатором “здоров’я” економіки країни є її фінансовий
стан. Адже фінансова система не лише забезпечує необхідні взаємозв’язки
макроекономічного регулювання, інструментом, за допомогою якого уряди
мають змогу регулювати економічний розвиток. Саме тому діяльність
виконавчої влади кожної країни спрямована на забезпечення стабільності
фінансово-кредитної системи та фінансового стану в цілому. Запорукою
цього має бути стан “керованості” інфляційними процесами.
Необхідність у цьому викликана тим, що інфляція не лише призводить до
тяжких соціально-економічних наслідків – за умов інфляції втрачається
ефективність дій та відбувається деформація інструментів
макроекономічного регулювання.
Особливо виразно деформація економічних механізмів проявляється в умовах
гіперінфляції. В економічній науці вважається, що інфляція переходить в
гіперстадію за умов перевищення швидкості росту цін на 50% на місяць.
Явище інфляції відоме з IV-ІІІ ст. до н.е., або з часу, коли грошовим
товаром у світі стає срібло. У найбільш загальному розумінні інфляція
означає знецінення грошей внаслідок перевищення кількістю грошових
знаків, що перебувають в обігу, суми товарних цін.
Отже, інфляція – це знецінення грошей, що виявляється у зростанні цін. У
докапіталістичну епоху знецінення грошей відбувалося внаслідок втрати
довіри до монет, в яких при карбуванні закладалося менше металу
порівняно з офіційно встановленою кількістю, або внаслідок зниження
вартості виробництва.
Інфляція впливає на рівень безробіття в Україні, який регулюється в
основному ходом економічного циклу. В основі циклу лежить динаміка
сукупних витрат. При цьому виявляється. Що зв’язок між економічним
зростанням і рівнем зайнятості здійснюється через механізм
ціноутворення, тобто між безробіттям та інфляцією існує взаємозв’язок.
Характер зв’язку між ними багато в чому залежить від того, в якому стані
знаходиться економіка. Якщо має місце глибокий спад, то зростання
витрат, супроводжуючись зростанням виробництва, не приведе до зростання
цін. Справа в тому, що до ціни товару входить заробітна плата, яка
складає основний елемент витрат виробництва. Тому при високому
безробітті люди не будуть вимагати зростання заробітної плати по мірі
зростання виробництва, оскільки на їх місце завжди знайдуться бажаючі.
Інфляція є особливо небезпечною, оскільки ріст цін приводить до росту
заробітної плати і відповідно ріст заробітної плати веде до зростання
цін і тим самим розширюється інфляція. Крім того, знецінюються доходи
населення, знижується його життєвий рівень.
За умов інфляції знецінюються кредити, переважно обмежується
кредитування і зростають процентні ставки за кредит.
Крім того, інфляція є надзвичайно небезпечною для підприємств, оскільки
знецінюються амортизаційні фонди, знижуються доходи підприємств,
розриваються господарські зв’язки, активізується тіньова економіка,
спекуляція, корупція.
Особливо небезпечною є гіперінфляція, тому що при ній відбувається
“втеча від грошей”. Тобто розвиваються не грошові, а бартерні відносини.
Це веде до того, що частина підприємств, які виготовляють продукцію, яку
важко обміняти на продукти споживання. Закривається, скорочує або
припиняє виробництво.
Ось чому вивчення інфляції є таким важливим і актуальним. Необхідно
передбачати наслідки інфляції та її вплив на економіку для зменшення її
впливу на економічне життя держави. Оскільки це є важливим завданням,
тому необхідно слідкувати за проявами інфляційних процесів.
Приступаючи до виконання даної курсової роботи, я поставила собі за мету
висвітлити прояви інфляції в Україні і дослідити шляхи подолання
інфляційних криз. Для здійснення цієї мети необхідно виконати такі
завдання:
розкрити суть поняття “інфляція” і розвиток інфляційних процесів;
визначити і проаналізувати причини інфляції в Україні;
висвітлити види інфляції відповідно до причин зростання цін, швидкості
розгортання інфляції та залежно від форм вияву;
показати можливі наслідки інфляційних криз та шляхи їх подолання;
зробити висновки щодо економічної ситуації в Україні і перспективи
економічного добробуту населення.
Важливою складовою макроекономічної рівноваги є цінова стабільність.
Остання, в свою чергу, значною мірою залежить від стійкості грошової
системи.
Інфляція є фактором усіх зазначених процесів. Як соціально-економічне
явище вона виникла ще у XVI ст., проте мала локальний, обмежений
характер. Лише з розвитком ринкової економіки інфляція набуває
постійного характеру.
Сьогодні багато економістів і політиків називають інфляцію ворогом
суспільства номер один, найбільш суворим податком. Вона тісно пов’язана
з проблемою зайнятості населення і безробіттям, матеріальним і духовним
благополуччям людей, їх добробутом.
Інфляція — це знецінення грошей внаслідок порушення законів грошового
обігу і появи маси грошей, не забезпечених товарною масою.
Не слід ототожнювати інфляцію з емісією грошей або із зростанням цін.
Емісія — це законодавче зумовлений випуск додаткової маси грошей в обіг.
Коли цей процес обслуговує об’єктивні потреби забезпечення
безперервності руху зростаючого обсягу товарно-матеріальних цінностей,
то він не є інфляційним чинником. Емісія є джерелом інфляції, коли вона
призводить до переповнення каналів грошового обігу, появи надлишкових, а
отже, знецінених грошей.
Важливим проявом інфляції є зростання цін. Однак інфляція не може бути
пов’язана лише суто з грошовим феноменом. Це складне
соціально-економічне явище, породжене диспропорційністю відтворення в
різних сферах ринкового господарства, наслідок дисбалансу між сукупним
попитом і сукупною пропозицією.
Інфляційний процес може відбуватись і без зростання цін. Наприклад, так
звана непомітна інфляція відбувається внаслідок деформації структури
виробництва, “вимивання” товарів дешевого асортименту чи зниження якості
благ за умов незмінності ціни.
У свою чергу, можна навести чимало прикладів, коли зростання цін не є
проявом чи причиною інфляції. Серед причин неінфляційного зростання цін
— підвищення якості товарів через впровадження досягнень
науково-технічного прогресу; монополізація ринку; циклічні та сезонні
коливання; державне регулювання економіки; введення нових ставок чи
видів податку; стихійні лиха тощо.
Інфляційне зростання цін зумовлено надлишковою кількістю грошей в обігу.
d ¤ Ue
TH
a
o
oe
th
*
?
„
T
”kd}
??¬??
???????$??$?????
Zрні.
Інфляцію не можна пов’язувати чи ототожнювати з одним фактором чи
конкретною причиною, вона відбиває всі недуги економіки.
В умовах природного рівня інфляції, тобто її інерційності, керованості,
контрольованості, передбачуваності, деякі економісти вказують на її
позитивне значення. Помірна інфляція стимулює конкуренцію, збалансовує
попит і пропозицію, грошово-фінансові та матеріально-технічні ресурси,
зумовлює прискорення науково-технічного переозброєння виробництва.
Більшість вчених вказують на умовну позитивність інфляції природного
рівня або взагалі заперечують цей позитивний ефект внаслідок його
короткочасності.
Перехід же інфляційного процесу за природні межі має руйнівні наслідки,
породжує гострі соціально-економічні проблеми. Серед основних негативних
проявів інфляції слід зазначити:
переповнення каналів грошового обігу паперовими грошима, що призводить
до їх знецінення;
підвищення цін на продукцію масового вжитку, що призводить до падіння
купівельної спроможності національної грошової одиниці;
загальне тривале нерівномірне зниження реальних доходів усіх верств
населення, особливо осіб з відносно фіксованими номінальними доходами;
знецінення грошових заощаджень населення;
диференціація населення, перерозподіл національного доходу і
національного багатства за рахунок переважної кількості населення;
диспропорційність суспільного відтворення, хаотичність виробництва,
затримка реалізації товарів внаслідок скорочення платоспроможного
населення;
підрив грошової, фінансово-кредитної, податкової систем;
стимулювання спекуляції, економічної злочинності, посилення тіньової
економіки; ^
дезорганізація господарських зв’язків, відродження натурального обміну;
затримка інвестиційного процесу, стримування процесу нагромадження;
неухильне підвищення курсів іноземних валют, послаблення
зовнішньоекономічних позицій країни;
спотворення економічної інформації, показників, особливо за умов
прихованої інфляції;
соціально-політичне напруження в суспільстві.
У зв’язку з цим зростає значення активної дефляційної політики.
Слід розрізняти дезінфляцію і дефляцію.
Дезінфляція — процес зменшення темпів зростання цін.
Дефляція — це зниження загального рівня цін.
Антиінфляційні заходи не можуть мати суто монетарний характер.
Глибоке взаємопереплетіння різних інфляційних чинників вимагає
комплексних дефляційних заходів. Особливо це актуально для економік
перехідного періоду.
Різні види інфляції мають свої особливі механізми, а отже, і відповідні
методи регулювання. Останні можуть бути ринковими (економічними) і
неринковими (адміністративними), довго- і короткостроковими.
Антиінфляційний механізм має систему таких заходів:
профілактичні шляхи щодо недопущення причин інфляції;
зусилля, що вгамовують саму інфляцію;
дії, спрямовані на подолання негативних різнобічних наслідків інфляції.
Серед основних важелів дефляційної політики слід виділити:
збільшення оподаткування населення;
зменшення державних витрат на соціальні програми;
замороження заробітної плати;
обмежуване кредитування;
збільшення центральним банком ставки позикового відсотка, норм
обов’язкових резервів комерційних банків;
скорочення обсягів продажу державних цінних паперів на відкритому ринку
як захід, що зменшує державний борг, тощо.
Звичайно, як свідчить практика, комплекс дефляційних заходів
впроваджується напередодні грошової реформи. Однак тривалість таких
заходів не слід затягувати, адже на перших порах вони можуть викликати
негативні наслідки — скорочення ділової активності, зниження темпів
економічного зростання, безробіття.
Проведення дефляційної політики з одночасною лібералізацією цін має
назву “шокової терапії”. Штучне відновлення інфляції називається
рефляцією.
На сучасному етапі економічного розвитку уникнути інфляції неможливо,
вона стала невід’ємною рисою ринкової економіки.
Завдання полягає в тому, щоб не допустити високих темпів інфляції,
переростання її в гіперінфляцію, сприяти поступовому зниженню
інтенсивності інфляційних процесів.
Деякі з цих причин пояснюють інфляцію у країнах колишнього СРСР, у тому
числі й в Україні. На відміну від відкритої інфляції у розвинутих
країнах Заходу, вона мала тут до кінця 80-х pp. прихований характер. Це
означає, що за умов збереження гострого дефіциту товарів і послуг за них
треба було часто переплачувати чиновникам апарату, торговельній мафії
або на додаток до ціни надавати інші послуги.
Найбільш узагальнюючою, але внаслідок цього надто абстрактною (оскільки
вона зумовлює ряд інших деформацій, вад економічної системи) причиною
інфляції є тотальне одержавлення економіки, внаслідок чого її називають
державною економікою.
Після розпаду СРСР і утворення суверенної України на її території
залишилося близько 30% військово-промислового, комплексу колишнього
Союзу. Надмірні витрати на військові цілі призводять до дефіциту
державного бюджету, який, у свою чергу, зумовлює зростання внутрішнього
боргу і випуск в обіг зайвої маси грошей. По-третє, значна монополізація
економіки. У ряді галузей колишнього СРСР налічувалося 1100 підприємств,
які були єдиними виробниками продукції, проводили політику монопольного
ціноутворення. В цілому в Україні у 1994 р. понад 900 промислових
підприємств займали монопольне становище у виробництві понад 2365
найважливіших видів промислової продукції (більш як 35% її загального
обсягу). Водночас 185 підприємств були єдиними виробниками 840 видів
продукції. За цих умов необдумана політика лібералізації цін у першій
половині 90-х pp. значною мірою зумовила інфляційне підвищення цін,
грошова емісія стала наслідком такої політики.
Ще однією причиною інфляції е дотація державою нерентабельних
підприємств, колгоспів і радгоспів, неефективного капітального
будівництва.
Інфляційне зростання цін зумовило також руйнування старої
грошово-кредитної і фінансової системи і запізніле формування нової, до
того ж малоефективної, розлад системи безготівкових розрахунків,
надмірний податковій прес, політику дешевих грошей НБУ у 1992 р. та ін.
Специфічною для України причиною поширення інфляційних процесів у
1992—1993 pp. стали популістські та економічно недостатньо обґрунтовані
постанови Верховної Ради, які збільшували дефіцит державного бюджету. У
1992 р. він становив 697 млрд., крб., а нічим не забезпечена емісія
грошей” досягла 1 трлн. 325 млрд., крб., що дорівнювало близько 35%
валового національного продукту (здоровою фінансово-кредитна система
вважається тоді, коли цей показник не перевищує 5%). У 1993 р. дефіцит
становив 25% ВНП.
Крім внутрішніх причин інфляції, про які мовилося вище, існують і
зовнішні фактори. Це, по-перше, зростання цін на імпортні товари та
послуги. Так, протягом 1992′ р. ціни на нафтопродукти, які закуповувала
Україна, зросли у 300 разів. По-друге, обмін у банках іноземної валюти
на національну, оскільки на депозитних рахунках банків з’являються
додатково випущені національні гроші. Для України та деяких інших країн
СНД дія цього фактора має специфічні особливості, оскільки у них
відбувається так звана «доларизація» економіки. В Україні замість
захисту споживчого ринку (як це проголошувалося з моменту його введення)
купоно-карбованець став засобом спустошення і без того мізерного ринку
товарів. За цих умов, втративши довіру до купона і, щоб зберегти свої
гроші від знецінювання, частина населення навіть за спекулятивними
цінами купувала долари, іншу іноземну валюту. По-третє, структурні
світові кризи (енергетична, сировинна тощо). Внаслідок кумулятивної дії
цих факторів ціни в Україні у 1992—1993 pp. зросли в 2569 разів.
Інфляція посилює диспропорції в економіці, дезорганізує господарські
зв’язки, призводить до кризи державних фінансів, значно активізує
спекуляцію та «тіньову» економіку, корупцію, посилює злочинність. Одним
із негативних наслідків інфляції є зниження життєвого рівня трудящих,
знецінення трудових заощаджень. У США, наприклад, монополісти внаслідок
інфляції щорічно привласнюють близько 70 млрд. дол. В Україні тільки за
1992—1995 pp. споживчі ціни зросли у 80 тис. разів, а грошові доходи
населення лише у 26,7 тис. разів. У 130 разів знецінилися вклади
громадян в Ощадбанку.
З’ясування основних причин (внутрішніх і зовнішніх) інфляції дає змогу
визначити найважливіші шляхи боротьби з нею. Розрізняють такі три методи
стабілізації грошового обігу: нуліфікацію, ревалоризацію і девальвацію.
Нуліфікація (лат. nulificatio — знищення) означає такий різновид
грошової реформи, коли знецінені грошові знаки анулюються, тобто
оголошуються недійсними. Цей метод використовується за наявності
супергіперінфляції. Він мав місце під час проведення грошової реформи
1922—1924 pp. в колишньому СРСР. При цьому один новий карбованець
обмінювався на 50 млрд. старих. У Німеччині під час грошової реформи
1924 р. 1 нова марка обмінювалася на 1 трлн. старих.
Ревалоризация — це повернення попередньої купівельної сили грошовим
знакам. Для цього з обігу вилучаються зайві гроші. Цей метод
застосовується за незначної інфляції.
Девальвація означає зниження обмінного курсу (ціни) однієї країни до
грошової одиниці іншої. За своєю сутністю вона протилежна ревальвації.
Під час панування золотого стандарту девальвація означала офіційне
зниження золотого вмісту грошової одиниці, а р результатом був обмін
останньої на меншу кількість золота.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
