Реферат
на тему:
“Нецінова конкуренція”
Перш ніж вести мову про нецінову конкуренцію спочатку спробуємо
з’ясувати, що таке конкуренція в цілому, а потім, що таке цінова
боротьба за ринок збуту та місце нецінової конкуренції в ній.
Сучасна ринкова економіка являє собою складний організм, що складається
з різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних
структур, які взаємодіють на тлі розгалуженої системи правових норм, і
об’єднуються єдиним поняттям – ринок.
За визначенням ринок – це організована структура, де “зустрічаються”
виробники і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії
попиту споживачів (попитом називається кількість товару, яку споживачі
можуть купити за певною ціною) і пропозиції виробників (пропозиція – це
кількість товару, яку виробники продають за певною ціною) встановлюються
і ціни товарів, і обсяги продаж. При розгляді структурної організації
ринку визначальне значення має кількість виробників (продавців) і
кількість споживачів (покупців), що беруть участь у процесі обміну
загального еквіваленту вартості (грошей) на якийсь товар. Ця кількість
виробників і споживачів, характер і структура відносин між ними
визначають взаємодію попиту і пропозиції.
Центральним поняттям, що виражає сутність ринкових відносин є поняття
конкуренції (competition). Конкуренція – це найважливіша ланка всієї
системи ринкового господарства. Стимулом, що спонукає людину до
конкурентної боротьби, є прагнення перевершити інших. Предметом
конкурентного суперництва на ринках є частки ринку, контрольовані тими
чи іншими товаровиробникамиі. Конкурентна боротьба – це динамічний
процес. Он сприяє ліпшому забезпеченню ринку товарами.
В якості засобів в конкурентній боротьбі для поліпшення своїх позицій на
ринку компанії використовують, зокрема, якість виробів, ціну, сервісне
обслуговування, асортимент, умови поставок і платежів, рекламу.
Однією з традиційних форм конкурентної боротьби є маніпулювання цінами –
т.зв.”війна цін”. Вона здійснюється багатьма способами: зниженням цін,
локальними змінами цін, сезонними розпродажами, наданням більшого обсягу
послуг за існуючими цінами, подовженням термінів споживчого кредиту
тощо. Здебільшого цінова конкуренція застосовується для виштовхування з
ринку слабших суперників або проникнення на вже засвоєнний ринок.
Більш ефективною й більш сучасною формою конкурентної боротьби є
нецінова конкуренція, тобто що пропонується на ринок. Надходження на
ринок продукції більш високої якості або нової споживчої вартості
утруднює відповідні заходи з боку конкурента, поза як формування якості
проходить тривалий цикл, що починається накопиченням економічної і
науково-технічної інформації. В якості прикладу можна навести той факт,
що відома японська фірма “SONY” здійснювала розробку відеомагнітофона
одночасно по 10 конкурентних напрямах.
В наш час набули великого розвитку різноманітні маркетингові
дослідження, що мають на меті вивчення запитів споживача, його
відношення до тих чи інших товарів, поза як знання виробником подібної
інформації дозволяє йому точніше уявляти майбутніх покупців його
продукції, точніше розуміти й прогнозувати ситуацію на ринку в
результаті його дій, зменшувати ризик невдачі тощо.
Велику роль в неціновій конкуренції відіграє до- і піосляпродажне
обслуговування покупця. Передпродажне обслуговування включає задоволення
вимог споживачів по умовах поставок: скорочення, регулярність,
ритмічність поставок (наприклад, комплектуючих деталей і вузлів).
Післепродажне обслуговування передбачає створення різних сервісних
центрів з обслуговування купленої продукції, включаючи забезпечення
запасними частинами, ремонт и т.і.
У зв`язку зі зростанням впливу на громадськість засобів масової
інформації, преси реклама стала одним з найважливіших методів ведіння
конкурентної боротьби, поза як за допомогою реклами можна певним чином
формувати думку споживачів про той чи інший товар, причому як в ліпший,
так і в гірший бік. В якості доказу можна навести наступний приклад.
В часи існування ФРН у західнонімецьких споживачів великим попитом
користувалося французьке пиво. Західнонімецькі споживачі робили все
можливе, щоби не допустити французьке пиво на внутрішній ринок ФРН. Ні
реклама німецького пива, ні патріотичні заклики “німці, пийте німецьке
пиво”, ні маніпулювання цінами ні до чого не призвели. Тоді преса ФРН
стала робити наголос на тому, що французьке пиво містить різні шкідливі
для здоров`я хімічні речовини, в той час як німецьке, мовляв, є
виключно чистим продуктом. Почалися різні акції в пресі, арбітражні
суди, медичні експертизи. В результаті всього цього попит на французьке
пиво все-таки впав – про всяк випадок німці перестали купувати
французьке пиво.
Нецінова конкуренція включає:
Диференціація продукту і його вдосконалення.
Ймовірність того, що легке входження в галузь монополістичної
конкуренцією буде сприяти різновиду продукції і поліпшенню продукту є,
можливо, основною рисою монополістичної конкуренції, яка може
компенсувати повністю чи частково (витрати), пов’язані з цією ринковою
структурою. Тут дійсно існують два досить ясні обставини:
Диференціація продукту в якийсь даний момент часу (в любий момент
споживачу буде запропоновано широкий перелік типів, марок і ступенів
якості любого даного продукту. Порівняно із чистою конкуренцією це для
споживача є певними перевагами. Діапазон вільного вибору розширюється, а
різновиди і відтінки споживчих смаків задовольняються виробниками
найбільш повно. Проте, швидке збільшення асортименту продуктів певних
типів може досягти такого рівня, коли споживач почне лякатися, розумний
вибір стане важким і покупки будуть віднімати багато часу (Помада фірми
“Ревлон” налічує 157 тонів, з яких 41 є рожевим) Також негативним є те,
що споживачі, які зіткнулися з великою кількістю подібних товарів,
можуть почати надавати перевагу якості товару по ціні).
Покрашення продукту на протязі часу (вдале поліпшення продукту однією
фірмою зобов’язує конкурентів “підтакувати”, або, якщо вони можуть це
зробити, перевищити тимчасову ринкову перевагу цієї фірми, інакше їм не
уникнути збитків. Також, прибутки, отримані від вдалого покращання
продукту, можуть бути використані для фінансування подальшого його
покрашення. Проте, зміна продукту в більшості випадків є другорядною,
тобто незначні зовнішні зміни в продукті які не збільшують його
довговічності, ефективності чи корисності. Більш екзотична тара, ярке
упакування чи “наведення блиску” складають найчастіше головні напрямки
змін продукту).
Реклама.
Ціль реклами фірми, яка діє в умовах монополістичної конкуренції проста
– фірма надіється збільшити свою ринкову частку і посилити лояльність
споживачів по відношенню саме до її диференційованого продукту.
Переваги реклами:
Реклама надає інформацію, яка допомагає споживачу робити розумний вибір.
Реклама підтримує національну систему зв’язку (радіо, телебачення,
журнали і газети фінансуються частково за рахунок реклами).
Реклама стимулює зміну продукту – фірма обов’язково покращує свій
продукт, щоб забезпечити “грунт для продажі”.
Завдяки вдалій рекламі фірма може розвернути своє виробництво і,
внаслідок цього, отримати більший ефект.
Реклама являється силою, яка підтримує конкуренцію (навряд чи “Daewoo”
закріпилися би на українському автомобільному ринку без реклами).
Реклама забезпечує повну зайнятість, стимулюючи високі рівні споживчих
витрат (реклама, як така не потрібна для того, продати їжу голодній
людині, але реклама і міри по стимулюванню збуту необхідні для того, щоб
переконати сім’ї в тому, що їм потрібен відеомагнітофон чи домашній
комп’ютер і т.п.).
Недоліки реклами.
Критики реклами вказують на те, що основна її цілі – переконувати, а не
інформувати.
Як такі, витрати на рекламу являються відносно не виробничими, вони мало
що, або зовсім не чого не добавляють до процвітання суспільства
(пиломатеріали, які необхідні в будівництві витрачаються на дошки
оголошень та на виробництво паперів, які використовуються для реклами).
В зв’язку з рекламою виникають значні зовнішні витрати (дошки оголошень
погіршують придорожній пейзаж, зростає споживання таких шкідливих
продуктів, як алкоголь і тютюн, чи надасть газета звіт про трудовий
спір, в який втягнутий її головний рекламодавець).
Більша частина реклами має тенденцію до самонейтралізації (результати
мільйондоларової рекламної компанії одного з виробників миючих засобів в
значній степені зводяться на ніщо такими ж дорого вартісними кампаніями,
які проводяться його конкурентами. На самому ж ділі, додаткові миючі
засоби використовуються мало).
Стверджується, що реклама сприяє росту монополій. З однієї сторони,
обширна реклама створює фінансові бар’єри і тим самим збільшує ринкову
владу, якою фірми вже володіють. Більше того, надаючи прихильність
фабричним маркам, споживачі стають менш чутливими до зниження цін їх
конкурентами, тим мами збільшуючи монопольну владу.
Більшість економістів не хочуть признавати рекламу важливим фактором,
який оприділює рівні виробництва і зайнятості.
Емпіричні свідчення.
Основний дослідницький інтерес економістів зосередився на впливі реклами
на ступінь конкуренції в різних галузях. Отримали розвиток дві різні
школи: антиконкурентна точка зору стверджує, що реклама є формою
переконання, яка посилює диференціацію продукту в свідомості споживачів
і, таким чином, дозволяє кожній фірмі отримати більшу ступінь
монопольної влади на ринку, при чому зробити це за рахунок споживачів.
Реклама переконує споживачів в тому, що на світі не має близьких
замінників. Реклама зменшує конкуренцію серед існуючих фірм галузі і,
виступаючи для них в якості бар’єру, захищає створені фірми від
потенційних конкурентів.
На противагу цій, інша проконкурента точка зору розглядає рекламу, як
інформацію, тобто як відносно не дорогий засіб збільшення кількості
замінників продуктів, відомих покупцям. Більше знання про пригідність
продуктів завдяки рекламі успішно збільшує число замінників і робить
галузь більш конкурентною.
Існують важливі емпіричні досліди, які закріплюють довіру до двох цих
точок зору. Наприклад, Команор і Вільсон вивчали роль реклами в 41
галузі і дійшли до власного висновку, про те, що реклама не сприяє
конкуренції. Точніше, вони вважають, що “більший об’єм витрат на рекламу
в деяких галузях служать в якості важливої перегороди для нової
конкуренції на ринках, які обслуговують ці галузі”. Ціни сильно
рекламуюмих товарів переважають їх ГВт, що є відображенням
нераціонального використання ресурсів.
На противагу, Еккард прийшов до заключення про те, що реклама є
проконкурентною силою. Він стверджує, що, якщо реклама сприяє
монопольній владі, тоді галузі, які найбільш інтенсивно рекламують свої
товари, повинні бути галузями, які збільшують на протязі часу свої ціни
в найбільшій степені, а свій об’єм виробництва – в найменшій ступені.
Вивчаючи зміни цін і об’єму виробництва, біля 150 важливих галузей за
період з 1963-1977 роки Еккард дослідив, що як правило галузі з рівнями
реклами вище середнього мали темпи збільшення цін нижче середнього, а
темпи зростання об’ємів виробництва – вище середнього рівня.
Висновок: реклама скоріше збільшує конкуренцію, ніж сприяє монополії.
Монополістична конкуренція і економічний аналіз.
Фірма в умовах монополістичної конкуренції в пошуках максимальних
прибутків фактично повинна жонглювати трьома змінними факторами: ціною,
продуктом і рекламно-пропагандистською діяльністю. Фірма шукає
оптимальну комбінацію всіх цих складових, яка дасть їй максимальні
прибутки. Цю оптимальну комбінацію важко передбачити, вона повинна бути
знайдена шляхом проб і помилок.
Система цін організовує господарський процес таким чином, що кожен
учасник сам вирішує вирішує, який вклад він хоче внести в економіку – з
врахуванням того, що він може реалізувати ( продати ) свій вклад за
ціну, яка влаштовуватиме його як покупця і, відповідно. З свого боку
придбати товари та послуги, що пропонуються іншими. Ця система настільки
природня для ринкової економіки, що зазвичай її розглядають як дещо, що
не потребує доведень. В дійсності ж система цін є результатом тривалого
розвитку, який поступово привів до сьогоднішніх ринкових реалій і весь
час продовжує вдосконалюватись.
Систему цін прийнято класифікувати згідно визначених ознак.
За характером обороту:
– Оптові, за якими підприємство реалізує вироблену продукцію іншим
підприємствам та збутовим організаціям
– Закупівельні, за якими реалізується сільськогосподарська продукція
виробниками ( колгоспами, радгоспами, фермерськими господарствами та
населенням ) державним та комерційним організаціям для послідуючої
переробки.
– Роздрібні, за якими товари реалізуються в роздрібній торговій
сітці населенню.
На будівельну продукцію існує декілька різновидністей цін
– кошторисна вартість – граничний розмір витрат на будівництво кожного
конкретного об’єкта.
прейскурантна ціна – середня кошторисна вартість одиниці кінцевої
продукції типового будівельного об’єкту.
Договірна ціна встановлюється при підписанні договору між замовником та
підрядчиком.
Ціни та тарифи на послуги населенню.
Знижки в галузі обігу ( оптово- збутові, торгівельні )
Тарифи грузового та пасажирського транспорту – плата за переміщення
вантажу та пасажирів. Яка береться транспортними організаціями з
відправників вантажу чи пасажирів.
За ступенем обгрунтованості:
Базисні, які застосовуються в якості початкової ціни на подібну
продукцію. Вони являють собою фіксовані в угодах чи прейскурантах ціни
товарів з певними якісними характеристиками.
Довідкові, які друкуються в каталогах, прейскурантах, журналах, газетах,
довідниках, економічних оглядах. Вони використовуються спеціалістами в
якості інформації для орієнтації при встановленні цін на аналогічну
продукцію чи аналізі рівнів та співвідношень між цінами.
Прейскурантні, які є видом так званої, довідкової ціни. Вони друкуються
в прейскурантах фірм – виробників або продавців.
Фактичні ціни угод. Які враховують застосування різноманітних знижок та
надбавок щодо базової ціни.
Споживача, яка визначає витрати споживача, які напряму пов’язані з
придбанням товару та витратами, пов’язаними з його експлуатацією.
По терміну дії ціни:
Постійні, які не змінюють протягом сроку поставки продукції за даним
контрактом чи договором
Текучі , за якими здійснюється поставка продукції в даний період часу.
Вони можуть змінюватися на протязі виконання одного контракту і повністю
залежать від коньюктури ринку.
Плинні, які встановлюються в торгових угодах на продукцію, яка зазвичай
потребує тривалого сроку на виробництво. Вони враховують всі зміни у
витратах виробництва, які відбуваються в період виготовлення виробів.
Сезонні , які діють протягом визначеного періоду часу.
Ступінчасті, які передбачають ряд послідовно зменшених цін за попередньо
визначеною шкалою.
Складовою частиною системи ціноутворення є широко поширена система
знижок з встановлених прейскурантних цін. Знижки застосовують фірми –
виробники продукції та роздрібна торгівля. Знижки – це своєрідна
відповідь на дії конкурентів, коли вони починають знижувати ціни. Знижки
використовуються для залучення нових споживачів та скорочення великих
запасів.
Всім підприємцям, хто вболіває за розширення масштабів своєї справи,
слід привернути особливої уваги системі знижок. Для цього є цілий ряд
причин.
Знижка сама собою створює у покупця переконання і впевненість про те, що
фірма – продавець ( відповідно прямий виробник ) йде саме йому на
зустріч, що, звичайно, підкреслює значення покупця-споживача у власних
переконаннях.
У покупця складається враження, що фірма – продавець є безумовно
солідною та стабільною організацією, оскільки вона може собі дозволити
певне зниження цін. Справжню ж користь з всіх цих заходів отримує перш
за все фірма – продавець через те, що вона прискорює товарорух та
збільшує об’єм продажу.
Таким чином розрізняють слідуючі види знижок:
За оплату товару готівкою ( загальна чи проста знижка ). Така форма
платежу покращує фінансове положення виробника з точки зору готівкових
грошей, оскільки зазвичай в практиці ринкових відносин сроки оплати
рахунків за відгружену продукцію коливаються від 30 до 90 днів. В
залежності від суми угоди такі знижки можуть складати від 3 до 6 %.
Кількісна – зниження ціни за купівлю великих партій товару. Продаж і
транспортування продукції такими партіями знижують збутові витрати
виробника. Йому такі знижки вигідні, так як одночасно знижується і
собівартість продукції по мірі збільшення об’єму партії, що
виробляється.
Дилерська надається дилерам чи посередникам за послуги, пов’язані з
просуванням продукції до кінцевого споживача. Слід відмітити, що такий
вид знижок також досить важливий для виробника, оскільки просування
товарів таким чином перекладається на плечі посередників.
Спеціальна ( персоніфікована ) надається так званим ( обранцям (. Це
певна катерорія покупців, якими безпосередньо зацікавлені продавці. На
мою думку, це також досить вдалий прийом, адже таким чином розвивають
зацікавленість у пробних та елітних видах товарів.
Сезонна надається покупцеві за купівлю несезонного товару або в період
сезонного розпродажу. Слід нагадати також, що величина таких знижок
доходить до 50- 80 %.
– Бонусна надається постійним покупцям, якщо вони за певний період
купляють попередньо обумовлену кількість товару. Вона може складати 7 –
8 % вартості обороту. Так, наприклад, представництво швейцарської фірми
« Тісол « в Україні, яке має досить широку сітку спеціалізованих і
відомих магазинів проводить акцію з надання бонусної знижки при
пред’явленні товарних чеків своїх магазинів на суму понад 100 грн., за
якими покупки здійснювалися в десятиденний термін. Однак, слід
відмітити, що даний вид знижок може дозволити собі лише продавець
елітних товарів.
– Закрита робиться на продукцію, що виробляється в замкнених
формуваннях, наприклад, у внутрішньофірмових поставках, внутрішні
торгівлі економічних угрупувань, а також на товари, що поставляються за
спеціальним міжуправлінською домовленістю
Непомітна – форма додаткових безкоштовних послуг продаця покапцю.
Наприклад, надання льготних кредитів. Такі знижки стимулюють купівлю
оптових партій товарів.
Використана література:
Кузь В. М. Види конкуренцій. Їх характеристика. – К., 1999.
Економічна теорія. – Харків, 2000.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
