.

Внутрішнє середовище підприємства або мікросередовище (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 5574
Скачать документ

Організація – це група людей з усвідомленими загальними цілями.
Внутрішні змінні – це ситуаційні чинники в межах організації. Ці змінні,
в основному, є результатом управлінських рішень.

Внутрішнє середовище підприємства або мікросередовище організації
містить п’ять складових: цілі, структуру, завдання, технологію та
персонал організації, тобто те, що характеризує виробничий цикл і
потребує уваги керівництва.

Розглянемо їх основні характеристики та взаємозв’язок.

Ціль – це конкретний кінцевий стан, або бажаний результат, якого прагне
досягти група, працюючи разом. Під час процесу планування керівництво
розробляє цілі і доводить їх до відома членів організації.

Організація може мати різноманітні цілі. Бізнесова організація
зосереджена на створенні певних товарів в рамках специфічних обмежень –
за витратами і отриманим прибутком. Відповідно, цілі – рентабельність
(прибутковість) і продуктивність. Для цього необхідна координація зусиль
у таких галузях, як частка ринку, розробка нової продукції, якість
послуг тощо. Державні органи не мають на меті отримання прибутку, але
витрати їх хвилюють. Звідси, їх цілі – надання конкретних послуг в межах
певних бюджетних обмежень. При виконанні більшу увагу будуть приділяти
соціальній відповідальності.

Цілі підрозділів повинні робити внесок у цілі організації і не
суперечити їм.

Як вже зазначалось, формальна організація складається з декількох рівнів
управління і підрозділів (функціональних областей), таких як маркетинг,
виробництво, навчання персоналу чи планування фінансів.

Структура організації – це логічні взаємовідносини рівнів управління та
функціональних областей, побудовані у формі, яка дозволяє ефективно
досягати цілей організації.

Існує дві основні концепції відносно до структури: спеціалізований
розподіл праці та сфера контролю.

Майже у всіх організаціях має місце розподіл праці по спеціалізованих
лініях – по горизонталі. Спеціалістів групують разом в межах
функціональної області.

Вертикальний розподіл праці, тобто відокремлення роботи по координації
від безпосереднього виконання завдань, дає ієрархію управлінських
рівнів. Кількість осіб, підлеглих одному керівнику, є сферою контролю.

Завдання – це предписана робота, серія робіт або частина роботи, що
повинна бути виконана заздалегідь встановленим способом у визначений
термін. З технічного боку, завдання адресовані посаді, а не працівнику,
що її займає.

Характеристики завдань полягають у тому, Ідо вони традиційно поділяються
на три категорії. Це робота з людьми, предметами (машинами, сировиною,
інструментами) та інформацією.

Технологія розглядається, як засіб трансформування сировини (люди,
інформація чи фізичні матеріали) в продукти чи послуги, заздалегідь
заплановані. Люіс Дейвіс резюмує:

“Технологія – це поєднання кваліфікаційних навичок, обладнання,
інфраструктури, інструментів і відповідних технічних знань, необхідних
для здійснення бажаних перетворень у матеріалах, інформації чи людях”.

Всі типи технологій поділяються на три категорії:

1) одиничне, дрібносеріпне, або індивідуальне виробництво;

2) масове або багатосерійне виробництво;

3) безперервне виробництво.

Існує ще одна класифікація технологій:

1) багато ланцюгові технологи – характеризуються серією взаємозалежних
завдань, які повинні виконуватись послідовно;

2) посередницькі технології – характеризується застосуванням спеціальних
прийомів, навичок та послуг для того щоб викликати певні зміни в
конкретному матеріалі, що надходить у виробництво (монтаж фільму).

Відносно персоналу організації та її кадрового потенціалу необхідно
передбачити як поведе себе конкретна людина в даній ситуації. З цією
метою враховують її здібності, обдарованість, схильність до певної
діяльності, потреби, сподівання, сприйняття, ставлення, точку зору тощо.

Всі внутрішні зміні взаємозв’язані. У своїй сукупності вони
розглядаються як соціотехнічні підсистеми. Зміни однієї з них певною
мірою впливають на всі інші.

Успіх організацій, головним чином, залежить від сил зовнішніх відносно
організації і діючих у глобальному зовнішньому оточенні. Охарактеризуємо
зовнішнє середовище та чинники, що мають найважливіше значення для
керівництва організацією.

Зовнішнє середовище – це сукупність неконтрольованих суб’єктів і сил, що
діють за межами підприємства (фірми) і непідвладні апаратові управління.

Зовнішнє середовище підприємства поділяється на середовище прямого та
опосередкованого впливу.

Середовище прямого впливу, тобто таке, що активно, реально та негайно
впливає або може вплинути на діяльність організації, містить у собі такі
сили, як конкуренти, покупці та постачальники, органи державного
регулювання, власники підприємств і ділові партнери, інвестори,
маркетингові посередники, контактні аудиторії, профспілки, масс медіа,
аудитори та ін.

Неконтрольовані фактори розвитку підприємства впливають на поведінку
виробника на ринку. Такі фактори відстежуються і вивчається динаміка їх
розвитку з метою пристосування до умов, спричинених неконтрольованими
факторами.

Слід відзначити, що в науковій літературі по-різному визначаються
неконтрольовані фактори, існують розбіжності в їх кількості та назві.
Подаємо деякі з таких класифікацій (типологій):

З наведених даних видно, що різні автори однозначно називають лише два
неконтрольованих чинники – споживачів і конкурентів, далі йдуть такі
фактори, як споживачі і держава (у трьох авторів), нові товари,
потенційні конкуренти та стан економіки (у двох авторів), а решта
факторів поодинці зустрічається в окремих авторів. Розбіжність у
кількості неконтрольованих факторів конкурентного середовища свідчить
про складність аналізу такого явища і неоднозначність поглядів
дослідників на проблему його вирішення.

Середовище непрямого впливу лише формує загальні перспективи розвитку,
сприятливі чи не зовсім тенденції, проблеми, пастки, кон’юнктуру ринку
тощо; його вплив відчувається згодом, з плином часу, воно лише визначає
напрями процесів у економіці, формує загальні тенденції розвитку галузі
на віддалену перспективу. Сюди належать політичні та соціокультурні
фактори впливу, стан економіки, НТП, технологічні зміни та законодавчий
вплив уряду, міжнародні відносини та стосунки з місцевим населенням,
вплив групових інтересів, деякі макроекономічні явища (зокрема інфляцію,
кризу надвиробництва, безробіття та ін.). Існують також інші сили, що
вимагають врахування їх впливу на діяльність фірми.

Узагальнимо їх думки за допомогою схеми:

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020