.

Правові засади створення та діяльності фондової біржі (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 4986
Скачать документ

Курсова робота

на тему:

“Правові засади створення

та діяльності фондової біржі”План

Поняття та юридичні ознаки біржі

2. Функції, права та обов’язки біржі

3. Види біржових угод

4. Правила біржової торгівлі

5. Правовий статус фондової біржі

1. Поняття та юридичні ознаки біржі

Терміном “біржа” позначаються: 1) сукупність осіб, що постійно в певному
місці здійснюють торговельні операції; 2) місце їх зібрання; 3)
сукупність угод, які укладаються у цьому місці.

Ці три значення поняття біржі узагальнені в законодавчому його
визначенні, що міститься в Законі України “Про товарну біржу” від 10
грудня 1991 р.1. Цей Закон визначає умови створення та діяльності
товарних бірж на території України.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України “Про товарну біржу” товарна біржа є
організацією, що об’єднує юридичних та фізичних осіб, які здійснюють
виробничу і комерційну діяльність, і має на меті надання послуг щодо
укладання біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій
товарів, вивчення, упорядкування і полегшення товарообороту і пов’язаних
з ним торговельних операцій. З цього визначення можна зробити такий
висновок: біржа є господарською організацією, яка виконує певні, а саме
ринкові регулятивні (організаційні та економічні) функції в економіці
завдяки виявленню курсу товарних цін, попиту і пропозиції. Основна її
мета – сприяти зведенню в одному місці (на біржі) попиту і пропозиції на
певні товари, обслуговування їх обороту. Це характеризує біржу як
економічну категорію.

Такі ж функції виконують ярмарки. Проте від ярмарку біржа відрізняється
тим, що вона:

є постійним (щоденним) місцем взаємодії попиту і пропозиції, тоді як
ярмарок лише періодично виконує цю функцію;

має постійний (зафіксований) контингент клієнтів і відвідувачів.
Ярмарок, за загальним правилом, відкритий для всіх;

ярмарок є місцем товарообороту: це ринок, де безпосередньо виставляються
на продаж товари. Товарооборот, якому покликана сприяти біржа,
здійснюється поза нею; безпосередньо біржа товарів не виставляє, вона
оперує загалом інформацією про них (про кількість, якість, ціни, угоди
купівлі-продажу).

Залежно від предмета діяльності розрізняють фондові і товарні біржі.

Фондова біржа – це біржа, що оперує цінними паперами, тобто грошовими
документами, що засвідчують право володіння або відносини позики,
визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником
і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або
процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що
випливають з цих документів, іншим особам (ст. 1 Закону України “Про
цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 р..

Об’єктами операцій фондової біржі є акції; облігації республіки,
місцевих позик і підприємств; казначейські зобов’язання республіки;
ощадні сертифікати; векселі.

До цього переліку додано приватизаційні папери, які засвідчують право
власника на безоплатне одержання у процесі приватизації часток майна
державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду
(приватизаційні майнові сертифікати, житлові чеки та земельні бони).

Поняття “правове становище” і “діяльність фондової біржі” регулюються
розділом II “Фондова біржа” Закону України “Про цінні папери і фондову
біржу”. Фондова біржа – це організаційно оформлений постійно діючий
ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

З точки зору правового становища фондова біржа являє собою підприємство
у формі акціонерного товариства, яке зосереджує в собі попит і
пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу.

Товарні біржі можуть бути класифіковані на види залежно

від ряду підстав.

Так, залежно від характеру асортименту товарів товарні біржі поділяються
на вузькоспеціалізовані (предметом торгівлі на таких біржах є один вид
товарів); спеціалізовані (предметом біржової торгівлі є, як правило,
однотипні групи товарів); універсальні (предметом торгівлі є широкий
асортимент різноманітних товарів).

Залежно від характеру біржових угод виділяють: біржі реального товару,
на яких предметом купівлі-продажу є реальний товар (як вироблений, так і
намічений для виготовлення); ф’ючерс-ні, на яких здійснюється торгівля
не реальними товарами, а контрактами на них; опціонні, предметом торгів
на яких є тільки права на купівлю або продаж реальних товарів або
контрактів на них у наступному періоді; комплексні, на яких укладаються
угоди щодо реального товару, а також ф’ючерсні та опціонні угоди.
Залежно від ступеня відкритості (можливості участі в торгах) товарні
біржі поділяються на відкриті (публічні), на яких, крім членів біржі в
біржових операціях, можуть брати участь і відвідувачі торгів (постійні і
разові), та закриті, на яких право участі в біржових торгах і укладання
біржових угод мають лише члени цієї товарної біржі.

2. Функції, права та обов’язки біржі

Функції (основні напрями діяльності) біржі випливають насамперед з
поняття цієї спеціальної господарської організації, а саме:

– товарна біржа виконує функцію товаророзподільчого каналу або
механізму, завдяки якому товар розподіляється між споживачами за
реальною ціною;

– товарна біржа є свого роду господарюючим суб’єктом, який організовує
ринок. Тому її ще називають організованим ринком. Вона створює необхідні
умови учасникам біржових торгів у їх проведенні. На біржі здійснюються
купівля-продаж і обмін товарної маси, що характеризується
взаємозамінюваністю і не потребує додаткового узгодження технічних
характеристик. Продукція, що надходить на біржу, має відповідати
стандартам;

– товарна біржа – це місце, де узгоджуються попит і пропозиція на певний
біржовий товар;

– товарна біржа є регулятором цін. Внаслідок коливання біржового попиту
і біржової пропозиції тут не може бути державного регулювання цін;

– товарна біржа стабілізує ціни на біржовий товар. Функція стабілізації
цін здійснюється через механізм біржової спекуляції або гри на
підвищення і зниження цін;

– біржа є місцем так званого біржового котирування цін. Біржове
котирування – це реєстрація біржовими органами курсів цін, що виникають
стихійно, на окремі біржові товари (цінні папери) з урахуванням
укладених біржових угод;

– біржа здійснює збирання і обробку ринкової інформації, тобто є
інформаційним центром ринку щодо виробництва біржового товару, динаміки
попиту на товари, цін на біржових та інших ринках тощо. Біржа забезпечує
інформаційне обслуговування своїх клієнтів, у тому числі шляхом видання
біржового бюлетеня – періодичного органу, в якому публікуються курси цін
на товари (цінні папери);

– товарна біржа розробляє товарні стандарти, встановлює сорти товарів,
реєструє марки фірм, допущених до біржової торгівлі;

– товарна біржа виконує арбітражні функції, тобто розглядає спори між
членами біржі, а також між членами біржі та їх контрагентами. Рішення
арбітражної комісії біржі є обов’язковими і мають силу виконавчого
документа.

Відповідно до викладених функцій товарні біржі діють за певними
принципами, користуються правами та несуть встановлені законом
обов’язки.

Принципами діяльності бірж є і рівноправність учасників біржових торгів;
застосування вільних (ринкових) цін; публічне проведення біржових
торгів.

Товарна біржа має право:

встановлювати відповідно до чинного законодавства власні правила
біржової торгівлі та біржового арбітражу, які є обов’язковими для всіх
учасників торгів;

створювати підрозділи біржі та затверджувати положення про них;

розробляти з урахуванням державних стандартів власні стандарти і типові
контракти;

зупиняти на деякий час біржову торгівлю, якщо ціни біржових угод
протягом дня відхиляються більше ніж на визначений біржовим комітетом
(радою біржі) розмір;

встановлювати вступні та періодичні внески для членів біржі, плату за
послуги, що надаються біржею;

встановлювати інші грошові збори;

встановлювати і стягувати відповідно до статуту біржі плату за
реєстрацію угод на біржі, штрафи та інші санкції за порушення статуту
біржі та біржових правил;

засновувати арбітражні комісії для вирішення спорів у торговельних
угодах;

укладати міжбіржові угоди з іншими біржами, мати своїх представників на
них, у тому числі на біржах, розташованих за кордоном України;

вносити до державних органів пропозиції з питань, що стосуються біржової
діяльності;

видавати біржові бюлетені, довідники та інші інформаційні та рекламні
видання;

здійснювати інші функції, передбачені статутом біржі.

Стаття 4 Закону України “Про товарну біржу” визначає обов’язки цієї
організації. Товарна біржа, зокрема, забезпечує створення необхідних
умов для біржової торгівлі, регулювання біржових операцій, регулювання
цін на підставі співвідношення попиту та пропозиції на товари, що
обертаються на біржі.

Біржа зобов’язана надавати організаційні та інші послуги членам і
відвідувачам біржі, збирати, обробляти і поширювати інформацію,
пов’язану з кон’юнктурою ринку.

3. Види біржових угод

Залежно від місця укладання закон розрізняє біржові та поза-біржові
угоди, що мають, проте, однакову юридичну природу.

Біржовими угодами є дії громадян і організацій щодо встановлення, зміни
або припинення цивільних прав або обов’язків, які вчинені на біржі в
результаті біржових торгів. Укладаються ці угоди через посередників –
брокерські контори і брокерів, а не самими продавцями і покупцями
реального товару. Виконуються біржові угоди поза біржею (товару як
такого на біржі немає). Біржова угода має юридичні ознаки звичайної
угоди щодо змісту, структури тексту, форми тощо.

На біржові та позабіржові угоди поширюються одні й ті самі правові норми
про угоди. Йдеться, по-перше, про норми розділу І глави 3 Цивільного
кодексу Української РСР (статті 41-61), по-друге, про відповідні статті
розділу II “Окремі види зобов’язань”, що регулюють відносини
купівлі-продажу, міни, поставки. Разом з тим біржова угода має певні
юридичні особливості. Тому види, особливості укладання біржових угод
врегульовано ст. 15 “Біржові операції” та ст. 17 “Правила біржової
торгівлі” Закону України “Про товарну біржу”. Детально біржові угоди
регулюються Правилами біржової торгівлі, затвердженими біржовими
комітетами, а зміст цих угод визначається Типовими контрактами, які
також затверджують біржові комітети.

Щоб відрізнити біржові угоди від звичайних, небіржових, законодавець,
по-перше, визначає, що діяльність щодо їх укладення називається
біржовими операціями; по-друге, встановлює особливі умови, яким має
відповідати біржова угода.

Предметом біржової угоди є так званий біржовий товар. Згідно з п. “а”
ст. 15 Закону України “Про товарну біржу” біржова угода може бути
укладена на купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, які допущені для
обігу на товарній біржі. Вимоги до біржового товару регулюються
правилами біржової торгівлі окремих бірж.

Як правило, біржі здійснюють обмін (товарооборот) товарів, що
характеризуються якісною однорідністю (речі, визначені родовими
ознаками, взаємозамінюваний товар). Обов’язковою вимогою є те, що
біржовий товар не повинен потребувати додаткового узгодження його
характеристик.

Товар, який подається біржі, має відповідати встановленим стандартам.
Якщо він частково втратив споживчі якості, відповідні дані мають бути
відомі всім учасникам біржового торгу.

Відмінність між біржовими і небіржовими угодами полягає також у тому, що
суб’єктами (учасниками) біржових угод можуть бути лише члени біржі.

Біржові угоди за різними критеріями поділяються на види. Найбільш
загальним критерієм поділу є час виконання угоди. Згідно з цим критерієм
є угоди:

з негайним виконанням (“угоди на реальний товар” або “касові угоди”).
Така назва угод зумовлена тим, що придбання або відчуження товару
передбачає у цьому разі саме “негайне” виконання угоди. За такою угодою
товар має перебувати на одному з зазначених біржею складів і
передаватися покупцеві негайно. Конкретний термін визначається Правилами
біржової торгівлі термінові (угоди на строк). Згідно з такими угодами
організація-продавець передає у певний, визначений сторонами строк у
власність (повне господарське відання) організації-покупця товар, а
покупець зобов’язується прийняти й оплатити товар на умовах (щодо строку
платежу, ціни), встановлених договором. По суті, це договори поставки
біржового товару, строки виконання яких визначаються наперед, на
майбутнє. Оскільки йдеться про поставки в майбутньому, така біржова
угода називається угодою на строк, або форвардною угодою.

Форвардний контракт – це стандартний документ, який засвідчує
зобов’язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у
визначений час та на певних умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого
продажу під час укладення такого форвардного контракту.

При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитися
від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту
або у випадках, визначених цивільним

законодавством.

Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного
контракту можуть пред’являтися виключно емітентові такого форвардного
контракту.

Продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов’язання
за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контракту.

Покупець форвардного контракту має право без погодження з іншою стороною
контракту в будь-який момент до закінчення строку дії (ліквідації)
форвардного контракту продати такий контракт будь-якій іншій особі,
включаючи продавця такого форвардного контракту.

Строк зазначається у договорі (біржовому контракті). Найбільша
тривалість цього строку також регулюється біржею в Правилах біржової
торгівлі. До угод на строк належать також біржові угоди з товаром, який
перебуває в дорозі, а також з товаром з наступним надходженням.
Характерною особливістю угоди на строк є те, що договори такого роду
можна багаторазово перепродувати на біржі аж до моменту остаточної
поставки товару.

З огляду на юридичний спосіб забезпечення виконання вирізняються біржові
угоди із заставою. Особливістю цього виду угод є те, що крім основних
предметів угод до їх змісту входить і зміст іншого договору – договору
застави. Він полягає в тому, що в момент укладання основного договору
один контрагент виплачує іншому суму, визначену договором як застава.
Отже, щодо цієї угоди, крім основного, діє також договір застави.

Залежно від особи заставодавця цей вид біржової угоди має два підвиди:
угода із заставою на купівлю (заставодавцем є покупець) і угода із
заставою на продаж (заставодавцем є продавець).

У разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов’язання
задоволення майнових вимог кредитора проводиться за рахунок заставленої
суми. У разі спору це відбувається за рішенням біржового арбітражу.

Одним з видів біржових угод на строк є ф’ючерсні угоди, предметом яких є
стандартні біржові контракти на стандартизований товар з визначеним
наперед строком виконання, але за ціною, встановленою на день укладання
контракту.

Ф’ючерсний контракт визначається Законом України “Про оподаткування
прибутку підприємств” як стандартний документ, який засвідчує
зобов’язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у
визначений час та на певних умовах у майбутньому, з фіксацією цін на
момент виконання зобов’язань сторонами контракту.

При цьому будь-яка сторона ф’ючерсного контракту має право відмовитися
від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту
або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Покупець ф’ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом
строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з
продавцем контракту.

Особливості ф’ючерсної угоди полягають у тому, що:

предметом ф’ючерсної угоди є купівля-продаж біржового контракту на
певний товар, а не реального товару;

предмет контракту і сам контракт мають бути стандартними (в тому числі
щодо кількості та якості товару, способу встанов-

лення ціни тощо), оскільки це необхідно для підтримки біржового обігу
ф’ючерсів;

біржовий контракт (предмет ф’ючерса) укладається за умови, що він має
вказане біржею стандартне місце поставки, але може вільно продаватись і
купуватись на біржі протягом усього строку своєї дії (до визначеного
біржею “ліквідаційного строку”);

особливістю прав продавця ф’ючерса є можливість зворотного його викупу
за біржовим курсом (ціною ф’ючерсного ринку) у будь-який момент до
закінчення ліквідаційного строку. З свого боку, покупець має право
вільного продажу ф’ючерса за таким же курсом і до того ж строку.

Таким чином, ф’ючерс, маючи стандартне місце поставки, є предметом
біржової купівлі-продажу протягом терміну його дії. Обіг ф’ючерсів
забезпечують біржові спекулянти ф ючерсами. Як учасники біржових торгів,
вони привласнюють різницю між ціною кожного ф’ючерса (ціною ф’ючерсного
ринку) і реальною ціною на товар на момент виконання ф’ючерса.

Комерційна ідея ф’ючерса полягає у страхуванні як продавця, так і
покупця від несприятливого коливання цін на даний товар.

Продавець реального товару має змогу залежно від курсу цін реального і
ф’ючерсного ринків викупити контракт і продати товар за ціною, більш
вигідною, ніж ціна контракту.

Покупець, якщо він не заінтересований у ціні контракту на день його
виконання, може продати його на біржі.

Купівля-продаж ф’ючерсів з метою страхування від несприятливого
коливання цін на біржовий товар протягом строку їх дії називається
хеджуванням.

Наступним видом біржових угод є опціон, тобто стандартний документ, який
засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на
визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення
такого опціона або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Перший продавець опціона (емітент) несе безумовне та безвідкличне
зобов’язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах
укладеного опціонного контракту.

Будь-який покупець опціона має право відмовитися у будь-який момент від
придбання таких цінних паперів (товарів, коштів).

Претензії стосовно неналежного виконання або невиконання зобов’язань
опціонного контракту можуть пред’являтися виключно емітенту опціона.

Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його
дії.

4. Правила біржової торгівлі

Правовий режим і функції Правил біржової торгівлі регулює ст. 17 Закону
України “Про товарну біржу”. Ця стаття визначає обов’язковий зміст
Правил, коло питань діяльності біржі, на які вони поширюються, основні
заборони, що мають діяти на товарній біржі. Правила регулюють:

порядок здійснення біржових операцій;

порядок ведення біржової торгівлі;

процедуру біржового арбітражу з цих питань.

Правила біржової торгівлі визначають:

строк та місце проведення біржових операцій;

склад учасників біржових торгів і сукупність вимог, що ставляться до
них;

порядок здійснення та реєстрації біржових операцій;

порядок надання та розмір плати за користування послугами біржі;

відповідальність учасників та працівників біржі за невиконання або
неналежне виконання правил біржової торгівлі;

інші положення, встановлені органами управління біржі.

Правила біржової торгівлі затверджуються загальними зборами членів біржі
або уповноваженим ними органом.

Закон України “Про товарну біржу” передбачає, що на кожній товарній
біржі мають діяти загальні заборони, а саме:

забороняються купівля і продаж товарів та контрактів з метою впливу на
динаміку цін (тобто навмисне скуповування їх) як однією особою
безпосередньо, так і через підставних осіб;

забороняються будь-які погоджені дії учасників біржової торгівлі з метою
зміни чи фіксації поточних біржових цін;

забороняється поширення неправдивих відомостей, що можуть призвести до
штучної зміни кон’юнктури.

Не підлягає розголошенню зміст біржової угоди, за винятком назви товару,
кількості, ціни, місця і строку виконання. Цю інформацію може бути
надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби
безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським
організаціям у випадках, передбачених законодавством України.

Правила біржової торгівлі регулюють процедуру проведення біржових
торгів, яка має приблизно такий вигляд.

1. Юридична особа, яка бажає купити або продати біржовий товар, подає
брокеру заявку за встановленою формою з повною інформацією щодо предмета
угоди в строк, встановлений Правилами (як правило, не пізніше ніж за три
доби до проведення торгів). Заявки реєструються і вводяться до банку
даних (інформаційної системи) біржі, де вони знаходяться протягом певної
кількості торгів, встановленої Правилами.

Разом з тим, наявні товари, що вимагають негайної реалізації (протягом
одного біржового дня), виставляються на біржі шляхом безпосереднього
подання заявки біржовому брокеру у встановлений час. Якщо такі товари не
продано протягом дня, їх або знімають з торгів, або за згодою
брокера-продавця вводять до банку даних,

2. У визначений час (за день до початку торгів) брокери мають одержати
інформаційні листи, в яких зазначаються перелік виставлених на торги
товарів на цей біржовий день, їх кількість, ціна.

Перед початком торгів проводиться реєстрація брокерів, що прибули на
торги. Після цього вони допускаються у торговельний зал біржі.

3. Торги розпочинаються за встановленим сигналом. Після цього виставлені
на торги товари оголошуються на інформаційному табло (на деяких біржах
голосом). У момент оголошення брокер-продавець і брокер-покупець голосом
і спеціальними професійними жестами домовляються щодо укладення
майбутньої угоди.

Закінчуються біржові торги згідно зі встановленим сигналом, після чого
укладати біржові угоди не можна.

Біржова угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Оформлення і реєстрацію біржових угод усіх видів здійснює реєстраційне
бюро (палата) біржі у встановлений Правилами час. Зареєстровані на біржі
угоди не підлягають нотаріальному засвідченню.

За порушення Правил біржової торгівлі встановлюються (у самих же
Правилах) санкції, які застосовуються біржею. Як правило, це штрафи у
визначених розмірах, хоч може застосовуватися і така санкція, як
позбавлення брокера права протягом певного часу брати участь у торгах.
Рішення про застосування санкцій за порушення Правил біржової торгівлі
приймається від імені біржового комітету його відповідальним
представником (наприклад, генеральним директором біржі) у формі
розпорядження.

Регулюючи особливості розгляду спорів за біржовими угодами, правила
біржового арбітражу визначають склад біржового арбітражу, процедуру
розгляду та вирішення спорів, оголошення рішення, його виконання та
перегляд.

5. Правовий статус фондової біржі

Фондова біржа являє собою організаційно оформлений, постійно діючий
ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами, що можуть вільно
продаватися і купуватися. Саме фондова біржа зосереджує попит і
пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та
виконує інші функції, пов’язані з- обігом цінних паперів.

Правову основу діяльності фондової біржі становить Закон України “Про
цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 p., інші акти
законодавства України, статут та правила фондової біржі.

Фондова біржа створюється у формі акціонерного товариства (закритого або
відкритого) не менш як 20 засновниками – торговцями цінними паперами
(банками, акціонерними товариствами, статутний фонд яких сформовано за
рахунок виключно іменних акцій, та іншими товариствами, для яких
операції з цінними паперами є виключним видом їхньої діяльності).
Засновники повинні мати дозвіл на здійснення комерційної і комісійної
діяльності з цінними паперами. Частка статутного фонду, що належить
одному акціонеру – торговцю цінними паперами, не може перевищувати 5
відсотків.

Реєструються фондові біржі відповідно до Положення про реєстрацію
фондових бірж та торговельно-інформаційних систем і регулювання їх
діяльності, затвердженого наказом Державної комісії з цінних паперів і
фондового ринку від 15 січня 1997 р.

Перелік документів, що подаються на реєстрацію до Державної комісії,
вміщено в п. 28 зазначеного Положення. Рішення про видачу Свідоцтва про
реєстрацію фондової біржі (або про відмові у видачі – за наявності
підстав) приймається не пізніше 30 календарних днів з дня одержання
передбачених Положенням документів.

Фондова біржа набуває прав юридичної особи з моменту її реєстрації.
Підставою здійснення діяльності фондовою біржею є Свідоцтво про
реєстрацію фондової біржі, яке видається терміном на 2 роки і діє на
всій території України. Продовження терміну дії Свідоцтва здійснюється у
порядку, встановленому для його одержання.

Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищим органом –
зборами акціонерів.

У статуті фондової біржі визначаються:

1) її найменування і місцезнаходження;

2) найменування і місцезнаходження засновників;

3) розмір статутного фонду;

4) умови і порядок прийняття в члени і виключення з членів фондової
біржі;

5) права та обов’язки членів фондової біржі;

6) організаційна структура;

7) компетенція і порядок створення керівних органів;

8) порядок і умови відвідування фондової біржі;

9) порядок і умови застосування санкцій, встановлених фондовою біржею;

10) порядок припинення діяльності.

У статуті можуть передбачатися інші положення, що стосуються створення і
діяльності фондової біржі.

Правила фондової біржі є локальним нормативним актом, що регламентує її
діяльність, пов’язану з торгівлею цінними паперами. У зв’язку з цим
правила повинні передбачати:

1) види угод, що укладаються на фондовій біржі;

2) порядок торгівлі на фондовій біржі;

3) умови допуску цінних паперів на фондову біржу;

4) умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються на
фондовій біржі;

5) порядок формування цін біржового курсу та їх публікації;

6) обов’язки членів біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішній
розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їх діяльності;

7) систему інформаційного забезпечення фондової біржі;

8) види послуг, що надаються фондовою біржею, і розмір плати за них;

9) правила ведення розрахунків на фондовій біржі;

10) інші положення, що стосуються діяльності фондової біржі.

Законодавство передбачає особливі умови припинення діяльності фондової
біржі, її діяльність припиняється у тому разі, коли число членів біржі
стає меншим за 10. Якщо у фондовій біржі залишилося 10 членів, її
діяльність припиняється у разі неприйняття нових членів протягом шести
місяців.

Оскільки фондова біржа є акціонерним товариством, її діяльність
припиняється відповідно до законодавства України про господарські
товариства.

Список використаної літератури

Пересунъко С. I. Право державної власності в Україні (історія,
сучасність, перспективи). – Кіровоград: Єлисавет, 1998.

Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Очерки акционерного права Украины. – К.,
1995.

Притика Д. М., Типов М. І., Щербина В. С. та ін. Арбітражний процес:
Навч. посібник. – Харків: Консум, 1999. – Ч. II.

Саниахметова Н. А. Юридический справочник предпринимателя. – Харьков,
1999.

Хозяйственное право: Учебник для вузов / Отв. ред. проф. В. С.
Мартемьянов. – М., 1994. – Т. 2.

Шершеневич Г. Курс торгового права. – Спб., 1908. – Т. 1.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020