.

Статистика цін (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
12 6824
Скачать документ

СТАТИСТИКА ЦІН

(курсова робота)

План.

Стор.

1. Поняття цін, їх види і функції

2. Система показників статистики цін

3. Принципи реєстрації цін

4. Аналіз рівня і структури цін

5. Аналіз коливності і співвідношень цін.

6. Основні принципи обчислення і аналізу індексів цін

7. Методи вимірювання рівня і динаміки інфляції

1. Поняття цін, їх види і функції

Ціна – це одна з найбільш важливих економічних категорій в умовах
ринкових відносин. Вона виступає в ролі еквівалента при обміні товару на
гроші, впливає на виробництво, і споживання Нині існують різні теорії
щодо економічної суті і природи цін. А.Сміт, Д.Рикардо, К.Маркс
розглядають ціну як грошову форму вираження вартості товару, створеної
суспільне необхідними затратами робочого часу. У.Джеванс, К.Менгер,
Е.Бем-Баверк розглядають ціну як продукт суб’єктивного (збоку покупця і
продавця) визначення вартості кінцевого продукту в залежності від його
граничної корисності. На думку А.Маршала, представника неокласичної
теорії, у формуванні ціни відіграють однакову роль як витрати, що
пов’язані з виробництвом кінцевого продукту, так і його корисність.
В.С.Войтинський вважає, що ціна -це сума грошей, за якою здійснюється
акт купівлі-продажу. В основі мотивації цієї теорії є корисність
продукту. На думку П.Б.Струве вартість формується не внаслідок
виробничих суспільних відносин, а відносин в процесі обміну. Згідно
теорії Ф.Котлера ціна – це грошова сума, що одержує продавець за одиницю
товару, тобто еквівалент, за яким товар обмінюється на гроші.

Широкого поширення набула точка зору П.Самуельсона, на думку якого ціна
одиниці товару визначається попитом і пропозицією в межах витрат
виробництва.

Ціна як економічна категорія ринку виступає з одного боку як індикатор,
що відображає кон’юнктуру і політику ринку (співвідношення між попитом і
пропозицією, кредитно-фінансову ситуацію, ступінь конкурентності на
ринку); з іншого боку ціна виступає як маркетинговий регулятор ринку, за
допомогою якого впливають на попит і пропозицію, структуру та ємкість
ринку, на купівельну спроможність гривни, швидкість обігу товарних
запасів.

Разом з тим ціна виступає інструментом утворення прибутку та управління
ефективністю, фактором оподаткування, засобом впливу на інвестиційну
політику, важливим засобом конкурентної боротьби, одним з найбільш
вагомих чинників рівня життя населення.

При статистичному вивченні ціни можуть класифікуватися за різними
ознаками.

За сферами товарного обслуговування розрізняють ціни:

– оптові, за якими підприємства реалізують великими партіями продукцію
виробничо-технічного і споживчого призначення;

– роздрібні, за якими реалізуються товари безпосередньо споживачу
(населенню);

– закупівельні, за якими закупляється сільськогосподарська продукція у
фермерів і інших підприємств;

– ціни і тарифи на послуги транспорту (вантажні і пасажирські
транспортні тарифи).

За розміром відшкодування транспортних витрат розрізняють ціпи:

– франко-станція відправлення, які включають транспортні витрати до
станції (порту) магістрального транспорту, решту видатків покриваються

покупцем;

– франко-станція призначення, які включають транспортні видатки до
станції (порту) призначення.

За формами продажу можна виділити такі ціни:

– договірні, які встановлюються за домовленістю сторін (продавця і
покупця) з врахуванням умов, що склалися на момент здійснення акту
купівлі-продажу;

– біржові, які складаються, виходячи з біржового котирування та надбавки
(знижки) за якість, віддаленість від місця надходження;

– аукціонні, що відображають хід реалізації на аукціонах (розрізняють
ціни стартові і продажні).

За стадіями продажу розрізняють:

– ціна пропозиції – ціна, за якою продавець намагається продати товар,
як правило, це верхня межа діапазону можливих цін на товар, що в
подальшому коректується внаслідок переговорів з покупцем;

– ціна попиту – це той рівень ціни, в якому зацікавлений покупець;

– ціна реалізації – це ціна, за якою фактично реалізується товар-За
ступенем регулювання розрізняють ціни:

– фіксовані, що встановлюються державою на певному граничному рівні;

– регульовані – це ціни, зміна яких допускається в певних межах;

– вільні, що формуються у відповідності з кон’юнктурою ринку. За
ступенем стійкості в часі розрізняють ціни:

– тверді, рівень яких визначається при укладенні угоди на весь період її
дії;

– рухомі, які змінюються під впливом зміни оговорених в угоді умов;

– ковзні – це ціни, вихідний розмір яких визначений угодою, яка
передбачає порядок внесення змін у випадку зміни вартості цінотворних
факторів.

В умовах ринкових відносин основним видом цін є вільні ціни. В
ціноутворенні враховуються такі фактори, як попит, витрати, ціни і
можливості конкурентів, законодавчі обмеження, якісні характеристики
товару.

Основними завданнями статистики цін є:

І. Вивчення кон’юнктури ринку. Вивчаючи це завдання в умовах ринкових
відносин, статистика розглядає зміну цін як опосередковану реакцію на
зміну економічної ситуації (рівень збалансованості попиту і пропозиції,
зміна

якості товарів і вимог до нього, грошова емісія, зміна доходів населення
і іх структури і інші).

2. Вивчення ціни як інструменту управління ринком. Цей напрям дозволяє
статистиці охарактеризувати можливості і ступінь впливу цін на
виробництво, обіг та попит, обгрунтувати економічні важелі для
маркетингового регулювання ринку –

3. Вивчення цін у площині маркетингового управління ціноутворенням. Цей
напрям дозволяє виявити закономірності ціноутворення, охарактеризувати
поведінку цін та поведінку покупців, встановити їх вплив на рівень життя
населення, зпрогнозувати динаміку цін.

4. З позиції виробника, продавця ціни вивчаються як інструмент
маркетингу, аналізуються внутрівидові і регіональні рівні цін, їх
диференціація, моделюється залежність цін від якісних характеристик
товару.

5. З позиції покупця ціни вивчаються як один з найбільш важливих
чинників індексації доходів, формування споживчого кошика і прожиткового
мінімуму; визначення цінового впливу па рівень життя різних соціальних
груп населення, вивчення відповідності рівня цін, якості товарів та
рівня доходів населення.

6. З позиції держави ціпи вивчаються як один з найбільш важливих
факторів формування бюджету; як засіб соціальної і економічної
ефективності ринку; як головний складник інфляційних процесів.

Ціна виконує різні функції:

– обліково-аналітичну, оскільки забезпечує облік результатів
господарювання та їх прогнозування;

– стимулюючу (сприяє раціональному використанню ресурсів);

– розподільчу, оскільки впливає на розподіл ресурсів, доходів і фінансів
у суспільстві;

– регулюючу (спричиняє зміни попиту і пропозиції);

– координуючу (забезпечує періодичне встановлення балансу попиту і
пропозиції, споживання і виробництва).

В умовах командно-адміністративної системи управління співвідношення
попиту і пропозиції регулювалися, як правило, за допомогою директивних
планів виробництва і реалізації товарів. Роль ціни у цьому процесі була
незначною. Не реалізовувалися й інші функції ціни. З переходом України
до ринкового способу господарювання поступово формується система цін,
яка швидко, без централізованого примусу, але в умовах державного
контролю реагує на зміни умов попиту і пропозиції. Така система цін
виступає в якості головного, найбільш ефективного механізму координації
економічної поведінки суспільства.

2. Система показників статистики цін

Ціна – це невід’ємний складовий елемент ринкового механізму. Вона
відображає споживні властивості (корисність) товару, купівельну
спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару
(співвідношення між його наявністю та потребою, попитом та пропозицією),
характер та силу конкуренції, державного контролю та загальноекономічну
кон’юнктуру ринку, психологію економічної поведінки ринкових суб’єктів і
інші суб’єктивні моменти (моду, смаки, традиції). Отже, ціна складається
під впливом численних об’єктивних і суб’єктивних факторів.

Статистичне вивчення цін здійснюється на основі розгорнутої системи
показників, яка відповідає вимогам ринкової економіки і відображає різні
види диференціації ринкових цін: асортиментну, часову, просторову, за
соціально-доходними групами, різними ринками. Ринок робить ціни
гнучкими, чутливо реагуючими на зміну різних чинників. В цьому зв’язку
показники еластичності цін, їх співвідношень повинні знайти відображення
в системі показників статистики цін. Лібералізація ціноутворення і
перспективи стабілізації економіки дозволяють закладати ціни у
математичні моделі.

В залежності від мети дослідження статистикою можуть застосовуватися
різні показники.

Для оцінки абсолютного розміру ціни на певний вид, сорт товару (товарну
групу) застосовують рівень цін. Розрізняють рівні цін:

– індивідуальні, що характеризують величину ціни на відповідний вид,
сорт товару на певний момент часу, дату;

– середні – розраховуються на певну дату або за період на конкретний
товар, сортність (товарну групу), по населених пунктах, регіону, країні;

– узагальнюючі – вартість споживчого кошика, який розраховується
відношенням індивідуальної, середньої чи узагальнюючої ціни до доходу.

При вивченні ціноутворення визначають показники структури ціни:

питому вагу кожного елементу в кінцевій (роздрібній) ціні товару
(собівартості, націнки, знижки, податків); питому вагу валового доходу
(реалізованої націнки) у товарообігу; співвідношення оптових і
роздрібних цін, співвідношення структурних елементів роздрібних цін.

Коливність цін в часі і просторі характеризують за допомогою показників
варіації: групування одноіменних товарів за рівнем цін; рівень
територіальної коливності цін (групування регіонів, населених пунктів за
рівнем цін;

рівень стійкості цін у динаміці (коефіцієнт апроксимації трендової
моделі);

рівень сезонних та циклічних коливань цін.

Динаміку цін на окремі товари, товарні групи і всіх товарів
характеризують за допомогою індексного методу: індивідуальних, групових
та зведених індексів цін, індексів середніх цін.

Відповідність ціни якості товару, залежність від соціально-економічних
факторів статистика характеризує за допомогою параметрів моделей,
коефіцієнтів, індексів, експертних оцінок.

3. Принципи реєстрації цін

В умовах централізованої планової економіки основним методом реєстрації
цін є жорсткий документований, суцільний їх облік, що одержав назву
прейскурантного. Його можна в певній мірі вважати оправданим в умовах
політики стабільних цін та відносно неширокого асортименту товарів.

З переходом до ринкових відносин офіційне визнання в Україні одержала
концепція вибіркової системи реєстрації цін, що узгоджується з практикою
міжнародної статистики. До 90 років в Україні цей метод статистичного
спостереження за цінами здійснювався в межах статистики колгоспної
торгівлі та споживчої кооперації.

Перехід державної статистики на вибіркову систему реєстрації цін
передбачає дотримання таких принципів:

• відмову від масового документованого, суспільного обліку цін, який в
умовах різних форм власності практично неможливий;

• повне охоплення всіх форм і видів торгівлі;

• формування споживчого кошика, тобто набір товарів-представників;

• впровадження системи поправок на зміну якості товарів. Вибіркова
сукупність формується за схемою:

1. Періодичність вибірки.

Оптимальною вважається щомісячна реєстрація цін. По окремих товарах
реєстрація цін при необхідності може здійснюватися за менш тривалі
періоди (щодекадне, щоденно).

2. Вибір товарів-представників.

Проводиться відбір товарів, які репрезентують всю сукупність товарів і
розкривають загальні тенденції, закономірності рівнів цін.

Товар-представник- це конкретна марка, артикул або невелика товарна
група.

Відбір товарів-представників з всієї сукупності, згрупованої за
характером використання товарів, можна проводити за критеріями: частка
даного товару в обсязі реалізації товарної групи, можливість регулярного
одержання даних, варіація індивідуальних індексів в групі, ступінь
кореляції у динаміці цін товарів групи.

В Україні статистичними органами здійснюється спостереження за цінами по
22 товарах-представниках. Для порівняння: споживчий кошик в Англії
складається з 350 продуктів і послуг представників, в Німеччині –
475-США – 300, Франції – 250.

3. Вибір конкретної різновидності товару-представника.

При реєстрації ціни товару-представника дається детальна специфікація
товару – перелік його узагальнених споживчих ознак, визначення яких
вимагає певних експертних знань. Щоб вказані параметри товару були
стабільними, повинні враховуватися їх зміни. В сучасних умовах конкретні
параметри специфікації (назва торгової фірми, її розмір, якісні ознаки і
інші) визначаються самостійно реєстратором.

4. Вибір виду реєстрованої ціни.

Можливі чотири варіанти реєстрованої ціни товару-представника: середня
арифметична проста, середня арифметична зважена, модальна. За нині
діючою методикою реєструється модальна ціна, тобто ціна товару за
найбільшим обсягом реалізації в товарній групі.

5. Вибір території, населених пунктів, підприємств торгівлі.

Можливі такі методи: пропорційний відбір великих, середніх і малих міст
та сіл (географічних, адміністративних регіонів);

включення у вибірку всіх міст з чисельністю населення, що перевищує
задану, а з решти відбір проводиться з імовірністю, пропорційній їх
величині;

вибірка з врахуванням дисперсії, сприяє зменшенню розкиданості
(дисперсія ціни чи доходу в регіоні не повинна перевищувати загальної
величини дисперсії);

вибірка на базі інтервального групування населених пунктів. Одиниця з
меншим обсягом ознаки, наприклад, чисельності населення має однакову
імовірність з всіма іншими одиницями групи попасти у вибірку;

гніздова вибірка (за допомогою пластерного аналізу виділення територій,
однорідних за сукупністю цін на основні товари).

В залежності від мети дослідження, географічного положення держави та її
можливостей може застосовуватися будь-який з методів вибірки або в їх
комбінації. У багатьох європейських країнах з причин дорожнечі
дослідженню піддаються лише столиці і деякі великі міста, що в певних
умовах веде до помилкових висновків щодо інших міст держави.

Система спостереження за цінами включає вибіркове обстеження
контрактів-договорів, використання матеріалів фінансових і інших
перевірок та даних податкових органів. Важливою є будь-яка інформація:
маркетингова, торгових кореспондентів, публікації великих компаній та
економічних інститутів.

4. Аналіз рівня і структури цін

При статистичному спостереженні за цінами реєструються їх рівні на певні
дати або дати зміни рівнів. У першому випадку внаслідок реєстрації
утворюються моментні ряди динаміки цін, в другому – інтервальні, які
характеризують рівні цін в інтервалі від одної дати до іншої-

Отже, рівень ціни – це узагальнюючий показник, який характеризує
величину ціни на той чи інший вид товару на певний момент або за певний
період часу на конкретній території.

При визначенні індексів виникає потреба в обчисленні середніх цін на
окремі товари. Якщо ціни змінювались протягом місяця, кварталу, року, то
розраховують середньомісячні, середньоквартальні та середньорічні ціни.
Якщо ціпа на певний товар в різних регіонах (містах) України
характеризується різними рівнями, то визначають середню ціну на цей
товар в цілому по Україні.

Багатий первинний матеріал, що дає статистика, дозволяє ретельно підійти
до обчислення середніх цін. Як правило, середні ціни розраховуються за
допомогою середніх зважених. В якості ваг використовуються різні дані,
що зумовлює вибір відповідного виду середньої. Так, в якості ваги може
виступати кількість натуральних одиниць проданого товару. Наприклад, до
березня ціна товару А складала 4 гривні за 1 кг, а з 1 березня вона
становила З гривні за 1 кг; відомо також, що за січень-лютий місяці було
продано 1000 кг, а у березні – 700 кг цього товару.

Як розрахувати середньоквартальну ціну товару «А»?

Склавши добутки кількості одиниць проданого товару на його ціну,
одержимо суму, яка виражає фактичний оборот від продажу товару «А» за
квартал. Розділивши її на кількість одиниць проданого товару за квартал,
одержимо середню ціну товару «А» за І квартал. ЇЇ можна виразити у
вигляді формули середньої арифметичної зваженої:

Середня арифметична зважена застосовується в тих випадках, коли є
кількісний облік реалізованих товарів.

В практиці статистичної роботи нерідко зустрічаються випадки, коли немає
кількісного обліку проданого товару в натуральних одиницях, а лише
виручка (оборот) від його реалізацій у вартісному виразі та відповідні
рівні цін. Припустимо, що у розглянутому прикладі відомо не кількість
проданого

товару за січень-лютий і березень місяці, а у гривнях: 4000 грн. за
січень-лютий і 2100 грн. за березень. Якщо застосувати середню
арифметичну зважену, тобто перемножити оборот на відповідні ціни і суму
добутків розділити на суму оборотів, то результат буде невірним – 3,7
грн. замість 3,6 грн. У наведеному прикладі середню ціну на товар за І
квартал слід розраховувати за формулою середньої гармонійної зваженої:

Таким чином, можна сформулювати загальне правило: якщо в якості ваг при
обчисленні середньої ціни застосовують оборот у гривнях, то середню ціну
необхідно розраховувати за формулою середньої гармонійної зваженої.

В тих випадках, якщо невідомі ні кількість натуральних одиниць проданого
товару, ні вартість реалізації, що відповідають різним рівням цін, то в
якості ваг при обчисленні середніх цін використовується кількість днів
торгівлі/

Припустимо, що до 20 березня ціна була на рівні 5 грн. за 1 кг, а з 21
березня вона знизилась до 4,5 грн. Необхідно визначити середню ціну за
березень місяць, коли невідомо, скільки або на яку суму було продано
товару з І по 20 і з 21 по 31 березня. Зважуємо за кількістю днів
торгівлі. У березні за ціною 5 грн. здійснювалась торгівля 20 днів (з 1
по 20), а за ціною 4,5 грн. -11 днів (з 21 по 31). Виникає питання: який
вид середньої необхідно застосувати – середню арифметичну чи середню
гармонійну зважену. На основі попередніх прикладів неважко було
помітити, що при обчисленні середніх цін середня арифметична
застосовується при зважуванні за кількістю проданого товару, а середня
гармонійна – при зважуванні за товарооборотом. Отже, необхідно вирішити
питання: який розподіл в часі краще відображає зважування за кількістю
днів торгівлі, кількістю проданого товару чи товарообороту? Зміна ціни,
як правило, відчутно впливає на кількість проданого товару: якщо ціна
знижується – кількість проданого товару зростає, якщо ж ціна зростає –
кількість проданих одиниць товару знижується. Отже, розподіл кількості
проданого товару не відповідає розподілу днів торгівлі за старою і новою
цінами. Інша справа – розподіл товарообороту. При зниженні цін збільшена
кількість реалізується за більш низькими цінами, що знижує загальну суму
товарообороту. І навпаки, при зростанні ціни зменшена кількість
проданого товару оцінюється за більш високими цінами. Таким чином,
розподіл товарообороту точніше відповідає розподілу днів торгівлі за
старою та новою ціпами. Тому при зважуванні за кількістю днів торгівлі
застосовується середня гармонійна.

Окремо необхідно зупинитися на обчисленні середніх цін по товарній
групі, яка складається з окремих товарів з різними рівнями цін, або по
одному товару в тому випадку, якщо цей товар поступає споживачу різними
каналами торгівлі також з різними рівнями цін. В таких випадках середні
ціни можуть змінюватися при незмінності конкретних цін, відображаючи
зміну структури сукупності. Для прикладу, розрахуємо середньоквартальні
ціни на вершкове масло по торговій організації.

Таблиця 24.1.

Сортність Ціна за 1 т, Реалізовано, т Питома вага

вершкового тис.грн.

(в % до підсумку)

масла

П квартал Ш квартал П квартал Ш квартал

Вищий сорт

несолоне 5,8 500 150 6,25 17,6

Вищий сорт

солене 5,6 400 400 50 47,1

Шоколадне 5,5 350 300 43,75 35,3

Разом: – 800 850 100 100

Оскільки зважування проводиться за кількістю проданого товару (або за
питомою вагою в %, які відображають кількість), то застосовуємо середню
арифметичну зважену:

Отже, хоча ціни на масло вершкове не змінювались, однак середня ціна у Ш
кварталі зросла під впливом зміни структури реалізації масла.

Показник рівня ціни може розраховуватися як відносна величина, що
відображає купівельну спроможність грошового доходу споживачів:
відношення ціни (індивідуальної чи середньої) товару або товарної групи
(Р), а також вартості споживчого кошика (ро) до середнього грошового
доходу населення (Д) – всього або окремих соціальних груп в цілому по
Україні або окремих регіонах:

Важливим завданням статистики цін є вивчення структури ціни, зв’язку
структурних елементів. Якщо у твердих цінах складові елементи її жорстко
зафіксовані, то у вільних ринкових цінах структурні елементи формуються
під впливом комплексу факторів. Співвідношення між складовими елементами
ціни підпорядковуються ринковим закономірностям, залежать від кон
юнктури ринку, зазнаючи одночасно регулюючий вплив держави у вигляді
податкової політики та адміністративного регулювання рівня цін.
Структуру роздрібної ціни можна подати у такому вигляді (рис-24.1.).

Рис.1. Схема структури роздрібної ціни

Наявність, співвідношення і кількість структурних елементів конкретної
ціни залежить від кон’юнктури ринку, виду товару, кількості торгових
посередників, тощо.

Кількість посередницьких структур формується при реалізації товарів,
виробництво яких локалізовано у невеликій кількості пунктів, а сфера
споживання поширена на всій території держави. В таких випадках в
структуру ціни включається не одна торгова націнка-Промислова продукція
в основному реалізується за оптовими цінами підприємств, які
забезпечують відповідний рівень прибутку та рентабельності.

До складу витрат виробництва, як правило, включають сировину, основні і
допоміжні матеріали, паливо, енергію, амортизацію, заробітну плату, які
утворюють основну частку в структурі цін. Щодо структури виробничих
витрат, то вона неоднакова в різних галузях промисловості. Це відповідно
відображає специфічні особливості їх виробництва (матеріаломісткість,
фондомісткість, працемісткість), а також технічну оснащеність і
довгострокові тенденції. Значну питому вагу у структурі ціни займають
транспортні витрати та витрати, що зв’язані з охороною, які в залежності
від особливостей товару та ринкової ситуації включаються у витрати
виробника чи торговця. В тих випадках, коли фірма для перевезення товару
користується послугами самостійної транспортної організації, транспортні
витрати і прибутки такої організації включаються окремою статтею у
структуру ціни. Якщо таких товарів декілька, затрати розподіляються
пропорційно обсягу товару, особливостям навантаження і інших.

Відчутне місце в структурі ціни займають податки (податок на прибуток.
ПДВ, акциз, подохідний податок податок на майно громадян, плата за землю
тощо). Крім того, існує умовне ділення податків на витратотворні (плата
за землю, у дорожний фонд і інші податки, що включаються у
собівартість), та цінот- ворні (ПДВ, акциз). Більшість цих податків
підвищують ціни і лише деякі об межують рівень ціни. Наприклад, ставка
податку на прибуток залежить від рівня прибутку, а також від виду
діяльності: виробництво чи посередництво.

В структурі ціни можна виділити і інші складові елементи такі як витрати
на упаковку, вагові надбавки, вагові знижки, цінові знижки.

Завдання статистики – визначення впливу кожного з перерахованим
елементів, а також умов виробництва, реалізації в оптовій, роздрібній
ланках у формуванні рівня ціни.

Оцінка процентного складу структурних елементів супроводжується
вивченням впливу на нього різних факторів, які визначають розмір і
співвідношення елементів ціни (оптової і роздрібної ціни, собівартості і
роздрібно ціни і інші). Такий аналіз здійснюється методами регресивного
моделюванню та вивчення кореляційної залежності. В якості результативної
ознаки виступає розмір або співвідношення елементів ціни.

Для виявлення закономірностей формування структури цін, впливу різних
елементів на загальну коливність її рівня розраховують коефіцієнти
варіації різних елементів цін по сукупності товарів, варіації
співвідношень структурних елементів різних ринків, за різновидностями
товару в розрізі регіонів або підприємств-постачальників.

В процесі вивчення структури ціни виявляють тенденції зміни абсолютних і
відносних розмірів структурних елементів цін, які мають різні вектори
для різних товарів. При такому аналізі використовуються традиційні
методи вивчення динаміки: побудова тренда, середньої змінної, ряду
ланцюгових і базисних індексів.

5. Аналіз коливності і співвідношень цін.

Одною з характерних ознак цін як елементу ринкового механізму є постійні
коливання їх рівня, які проходять під впливом зміни попиту і пропозицій,
кон’юнктури ринку, технології продажу, якості товарів, купівельної
спроможності окремих соціальних груп населення, конкуренції. Коливність
рівня ринкових цін у певних межах слід розглядати як природне явище, яке
забезпечує важливіші пропорції ринку- Однак чим збалансованіший ринок,
тим стабільніший розмах коливності цін, тим стійкіший середній рівень
ціни. Повна стабілізація цін, тобто ліквідація будь-якої коливності їх
рівня практично неможлива – цс шлях до стагнації. Зниження ступеню
коливності цін та стихійності в утворенні їх рівня здійснюється за
допомогою маркетингового регулювання.

Вивчення количності цін може здійснюватися:

а) в межах окремого товару і товарної групи з однаковими споживчими
властивостями але різної сортності і інших параметрів якості (корисністю
товару, якістю оформлення, віковими, антропометричними ознаками
споживача, стадіями життєвого циклу товару, маркетинговою стратегією
фірми );

б) в часі (в умовах зміни ринкової ситуації, зміни співвідношення між
попитом і пропозицією, циклічності, сезонності ринку, тощо);

в) в просторі (в розрізі регіонів, міської і сільської місцевості, міст
і навіть в різних районах міста). Територіальна коливність цін
враховується у маркетингу при сегментуванні ринку (розподіл споживачів
на групи, однаково реагуючих на певні маркетингові рішення, а також
різниця в реакції може залежати від різниці в доходах, освіти,
кліматичних умов і т.п.).

Кожний аспект вивчення коливності цін має свою специфіку у застосуванні
статистичних методів і в своїй основі спирається на основні статистичні
показники і методи дослідження коливності.

З показників варіації найпростішим є розмах варіації, який являє собою
різницю між максимальним і мінімальним рівнями цін на товар:

Цей показник дає лише загальну уяву про коливність цін, оскільки він
розраховується на основі двох крайніх їх значень без врахування частот у
варіаційному ряді, і отже, результат може виявитися випадковим. Тому
розмах варіації доповнюють узагальнюючими показниками варіації –
середнім лінійним (L) та середнім квадратичним (() відхиленнями:

Шляхом порівняння значень середньоквадратичного і середньолінійного
відхилень виявляють симетричність розподілу (чим симетричніше розподіл,

.

Недолік коефіцієнта варіації полягає в тому, що він дозволяє визначити
ступінь коливності ціни лише одного, а не сукупності різних товарів.

.

. Отже, якщо T > 3, то і-а ціна не типова для даного ряду.

:

;

– ціна і-го товару і і-ої групи;

– кількість і-го товару і і-ої групи;

– середній рівень ціни товару.

Для вивчення територіальної варіації цін в якості предмету аналізу
служить варіація цін окремих товарів-представників або товарних груп, що
є представниками всіх форм торгівлі різних територій. При аналізі
коливності цін по території застосовуються статистичні методи вивчення
взаємозв’язку:

регресивна модель залежності коефіцієнта варіації цін від середнього
рівня цін (або показника варіації грошового доходу в розрахунку на душу
населення і інших).

, де t – номер року. Модель тренду відображає напрям і характер зміни
цін (прискорення, сповільнення), дає кількісну оцінку середньої зміни за
період.

Характер розподілу коливань навкруги тренду (випадковий чи періодичний)
виявляють за допомогою критерію поворотних точок Кенделла та коефіцієнта
автокореляції відхилень від тренда з лагом 1 рік. Коливання рівня цін,
які зумовлені впливом однієї основної причини за своєю формою відповідає
коливанням самої причини (наприклад, сезонні коливання ціни на ялинкові
іграшки за формою повністю відтворюють коливання на них попиту).
Внаслідок інтерференції коливань (накладання їх впливу один на одного)
виникає випадково розподілена за часом коливність цін. Випадкові
коливання цін виникають під впливом дії не врахованих факторів, а також
під впливом випадкових відхилень основних факторів. Для кількісної
оцінки випадкових коливань застосовують коефіцієнт апроксимації (Кa):

– аналітичне вирівняні або ковзні (змінні) середні рівні цін.

Ступінь коливності цін під впливом фактора сезонності споживання товару
оцінюють за допомогою коефіцієнту сезонності:

.

Важливе значення має порівняльний аналіз показників варіації доходів і
відповідних Їм цін та аналіз Їх залежності за допомогою регресійного
методу і коефіцієнта еластичності.

Коефіцієнт еластичності – це відсоткова зміна результативної ознаки при
зміні на один відсоток факторної ознаки.

Емпіричний коефіцієнт еластичності:

.

В ряді випадків ціни на товари утворюють взаємозв’язану систему, де
зміна базових цін веде до зміни цін взаємозв’язаних товарів. Утворюється
перехресна еластичність, яка виражає зміну у відсотках ціни одного із
взаємозв’язаних товарів внаслідок зміни ціпи іншого товару на один
відсоток. Наприклад, підвищення ціни на Х-модель холодильника може бути
викликане підвищенням ціни на У-модель холодильника (товару, який
задовольняє ту ж потребу). Розглядіти і вловити цей процес здатний
коефіцієнт перехресної еластичності:

у базисному і звітному періодах.

Приклад. Ціна на товар «А» у звітному періоді складала 135 грн., за рік
вона зросла до 200 грн., ціна товару «Б» змінилась за цей же період з
125 до 180 грн. Отже, еластичність ціни товару «А» становитиме:

Отже, ціна товару «А» зміниться на 1,09% при зміні ціни на товар «Б» на
1%.

Для того, щоб запобігти появі випадкових відхилень, слід брати рівні
цін, що стабілізувалися. Еластичність цін товару залежить від ступеню
агрегованості товару та наявності товарів-замінників: чим їх більше, чим
ближчі Їх властивості, тим еластичнішою стає ціна товару. Крім того,
еластичність цін залежить від різноманітності можливостей використання
товару.

6. Основні принципи обчислення і аналізу індексів цін

Індексами цін називають показники, які характеризують співвідношення
цін. Найчастіше ціни співставляються за різні періоди часу,
характеризуючи в таких випадках їх динаміку. Показник, який характеризує
співвідношення ціни окремого товару, називається індивідуальним, або
однотоварним індексом цін. Якщо показник дає зведену характеристику
співвідношення цін на всі товари (або окремі групи товарів), то він
називається загальним (або груповим) індексом цін.

Індивідуальний індекс цін будь-якого товару є відносна величина, що
одержана шляхом ділення нової ціни (після зміни) на ціну до зміни. Так,
якщо ціна на товар «А» до 1 квітня 1997 року складала 37 гри., а з 1
квітня –

або 86,5%, тобто

ціна на товар «А» знизилася нв 13,5% (100 – 86,5). Якщо ціну звітного
періоду позначити через Рі, а ціну базисного – через Ро, то
індивідуальний Індекс

Ір становитиме:

В тих випадках, коли необхідно дати оцінку динаміки ціни на один товар,
який реалізується на різних територіях і ринках, співставляють середні
ціни різних періодів, визначають індекс змінного складу:

На цей індекс впливають два фактори: зміна цін на окремих територіях і
ринках на певний товар та зміна структури продажу –

Зміну середніх цін і вплив відповідних факторів можна виразити у вигляді
такої схеми:

Індекс середніх Індекс цін Індекс впливу
структур

змін (змінного = постійного * них зрушень на
динаміку

складу) складу
середніх цін

Цю ж залежність можна подати і у такому вигляді:

Методику обчислення цих індексів розглянемо на прикладі. Приклад. Ціна і
кількість проданого товару магазином за перший і другий квартали
характеризуються такими даними:

Сорт товару І квартал ІІ квартал Товарооборот, грн

кільк.

шт Ціна,

Грн../шт. кільк.

шт. Ціна,

Грн../шт qopo q1p1 q1po

А 400 50 200 100 20000 20000 10000

Б 300 70 600 90 21000 54000 42000

В 500 60 700 80 30000 56000 42000

Разом 1200 – 1500 – 71000 130000 94000

Необхідно визначити динаміку середньої ціни і вплив зміни індивідуальних
цін та перерозподілу продажу між сортами товару на зміну середніх цін.
Обчислення проводимо за формулою, наведеною вище:

Отже, середня ціна товару у II кварталі зросла в порівнянні з І
кварталом на 46,5%, в тому числі: за рахунок зміни індивідуальних цін
середня ціна зросла на 38,3% і за рахунок зміни структури продажу- на
5,9%.

В тих випадках, коли необхідно охарактеризувати динаміку цін для
сукупності різноіменних товарів, застосовують агрегатний індекс ціни.

Підсумовування цін на різні товари (наприклад, на взуття, автомобілі,
тканини) є абсурдним. Про це можна пересвідчитися на такому прикладі:

Назва товару Продано,

шт. Ціна за 1 шт., грн. Індивідуальні

індекси цін

кільк.

шт Ціна,

Грн./шт. кільк.

шт. Ціна,

Грн./шт

K 300 400 10 9 0,9

L 600 500 16 12 0,75

M 100 200 20 16 0,8

Отже, на різні товари ціни знизились по-різному: на товар К – на 10%, на
товар L – на 25% і на товар М – на 20%. Якщо б ціни можна було
підсумовувати (як, наприклад, обороти від продажу окремих товарів), то,
підсумувавши їх по окремих товарах за кожний період і розділивши суму
звітного періоду на суму базисного періоду, можна було б одержати
зведену характеристику їх динаміки. Розрахунок показав би:

Це означало б, що ціни по трьох товарах, разом взятих, знизились в
середньому на 19,6%. Однак такий метод обчислення стосовно цін, які
відносяться до різних споживних вартостей, є неправомірним. Навіть якщо
натуральна кількість товарів вимірюється в однакових одиницях, то
підсумовування одноіменних одиниць різних товарів позбавлена будь-якого
смислу. Неможна підсумовувати ціни на 1 кг цукру, чаю, хліба, солі, не
говорячи вже про ціни на 10 шт. яєць та 1 м тканини. Отже, давати
зведену характеристику середньої динаміки цін шляхом простого їх
підсумовування неможливо.

Тоді можна обчислювати середню динаміку цін на основі індивідуальних
індексів. У нашому прикладі вона складе:

Це означає, що ціни в середньому знизилися на 18,3%. Цей розрахунок є
правильнішим, ніж перший, оскільки абсолютний рівень різних цін не
позначається на показнику їх середньої зміни. Однак і його неможна
вважати вірним, тому що різні товари відіграють різну роль у
товарообороті. Загальний індекс цін є одночасно і середнім з
індивідуальних індексів, але, по-перше, середнім зведеним і, по-друге,
не обов’язково середнім арифметичним.

Розглянуті приклади показують, що при обчисленні індекса цін різних
товарів неможна обмежуватися лише даними про рівні цін, необхідно
виходити з показника товарообороту, важливішим елементом якого є ціни.
Товарооборот окремого товару є добутком цін на кількість проданого
товару. Весь товарооборот складається з сум оборотів від продажу окремих
товарів. Отже, позначивши кількість проданого товару у звітному періоді
через д;, весь товарооборот за звітний період можна записати як суму
добутків кількості проданих товарів на їх ціни:

Для того, шоб виявити зміну цін, необхідно зафіксувати показники
кількості на одному з періодів. В нашій офіційній статистиці вона
приймається у звітному періоді і обчислюється за формулою Пааше:

Підставивши дані у формулу, одержимо:

Отже, ціни по трьох товарах, разом взятих, знизились у звітному періоді
у порівнянні з базисним періодом в середньому на 20%.

За формулою Ласпейреса вага індексу цін фіксується на базисному періоді:

Чіткість інтерпретації, економічний смисл та зручність практичного
розрахунку формули Ласпейреса зробили її найбільш популярною у
світі для

обчислення індекса споживчих цін, який дозволяє оцінити, у скільки разів
змінились би споживчі видатки у поточному періоді в порівнянні з
базисним, якщо б при зміні цін рівень споживання залишився попереднім.
Такий розрахунок можна вважати коректним при умові незначних кількісних
і якісних змін в структурі споживання (в часі і просторі, коли індекс
розраховується для декількох регіонів).

Індекс цін за формулою Пааше показує, у скільки разів сума фактичних
витрат населення на купівлю товарів є більшою (меншою) від суми грошей,
яку населення повинно було б заплатити за ці ж товари, якщо б ціни
залишилися на рівні базисного періоду.

При відсутності кількісного обліку продажу товарів формули Пааше і
Ласпейреса можуть бути модифікованими:

Статистичним аналізом доведено, що у довгостроковому аспекті формула
Пааше дещо знижує реальну зміну цін. Значення індексів, що розраховані
за формулами Пааше і Ласпейреса, можуть співпадати лише в випадку
повного співпадання структури товарної маси базисного і звітного
періодів, що практично неможливо.

Еджвортом-Маршалом запропоновано компромісний варіант формули індекса
цін:

Запропонована формула дає можливість уловлювати зрушення в структурі
товарообороту, який є не типовим для кожного реального періоду, а тому
не має прямого економічного смислу.

Найбільш вдалою компромісною формулою індекса цін багато економістів
вважають індекс Фішера:

Індекс Фішера дозволяє оцінити не лише набір товарів базисного періоду
за цінами поточного, але й набір товарів поточного періоду за цінами
базисного. Застосовується в тих випадках, коли є певні труднощі у виборі
ваг в умовах значної зміни Їх структури.

7. Методи вимірювання рівня і динаміки інфляції

Інфляція – це процес мимовільного підвищення загального рівня цін та
обезцінення грошей, викликаного розбалансованістю між грошовою масою та
товарним покриттям.

Слово «інфляція» походить від латинського слова inflatio, що означає
розбухання – переповнення каналів грошового обігу масою надлишкових
паперових грошей, що викликає знецінювання їх, зростання цін на предмети
першої потреби, зниження валютного курсу, падіння реальної заробітної
плати. Зворотною стороною Інфляції є зниження купівельної спроможності
грошей. Вона характерна для паперових та безготівкових грошей, що не
мають власної вартості і не являються реальним товаром. Відносне
знецінення охопило і металеві гроші, що пов’язують часто з здешевленням
видобутку цінних металів, які виконують функції грошей.

Слід зауважити, що у XX столітті проходить глобальне неухильне зростання
рівня цін у всьому світі (рис.24.1.), що зумовлено дією двох основних
чинників. По-перше, збільшенням питомої ваги непродуктивної праці в
суспільстві. По-друге, зміною масштабу цін. Баланс суспільних затрат
постійно змінюється. Реальні ціни не встигають реагувати на ці зміни – в
них свій механізм коливань, який постійно спонукає її наблизитися до
вартості, та відстає від її руху, і це призводить до зміни
співвідношення між цінами і вартістю.

Рис.24.1. Динаміка оптових цін у США і Англії у XX столітті

(Коган А.М. Деньги, цеиа й теория трудовой стоимости. – С
14.)

Ріст рівня цін неадекватне поняттю «інфляційний ріст цін», оскільки він
може включати зміну цін, викликану зміною якості продукції і послуг.

Немає сьогодні жодного статистичного показника, за допомогою якого можна
було б відокремити один від одного, тим більше, що оцінка зміни якості
неможлива без залучення експертних методів. Тому адекватна оцінка
інфляції можлива лише при використанні розгорнутої системи показників.

У світовій практиці для оцінки рівня інфляції використовуються в
основному два показники: індекс споживчих цін та показник відмінності
між реальним і номінальним валовим національним продуктом (Дефлятор
ВНП).

Індекс споживчих цін дозволяє оцінити рівень інфляції на споживчому
ринку- Його розраховують за формулою Ласпейреса:

де Pt – аналітичне вирівняні або змінні середні рівні цін. Індекс цін
показує темп середньої зміни цін всієї сукупності товарів і послуг,
вироблених чи реалізованих в кількості, що відповідає базисному періоду.
Таким чином, зміна структури продукції (зміна питомих ваг її різних
видів) на показник темпу зростання впливати не повинен. Структура
приймається незмінною. Наведена формула індекса цін широко
використовується у Великобританії для характеристики динаміки роздрібних
цін.

У США для оцінки динаміки споживчих цін застосовується інша формула:

де qf – ваги, фіксовані на будь-якому рівні г, або опосередковане
споживання за декілька періодів часу.

Це дозволяє співставляти показники поточного періоду з будь-яким іншим,
а не лише з роком обстеження споживчих витрат, здійснюючи такі
обстеження один раз за декілька років. В Україні у роки інтенсивного
розкручування інфляційної спіралі структура споживання товарів і послуг
залишається на протязі року незмінною, щорічно оновлюючись, а індекс
споживчих цін обчислюється за кожний місяць нарощуваним підсумком з
початку року за модифікованою формулою Леспейреса:

Дефлятор валового національного продукту дозволяє оцінити ступінь
інфляції по всій сукупності благ, що виробляються і споживаються у
державі. Він враховує не лише зміну цін на товари народного споживання,
але і цін на товари, що використовуються у державних інтересах,
інвестиційних, експортованих та імпортованих товарів і послуг.

В більшості країн дефлятор валового національного продукту (ДВНП)
визначається за відомою формулою Пааше:

В Україні розрахунок ДВНП має деякі особливості: спочатку за допомогою
індексів цін або фізичного обсягу проводиться постатейна переоцінка ВНП,
розрахованого за методом кінцевого використання, в цінах попереднього
року, після чого за формулою Пааше обчислюють ДВНП. Базисний ДВНП
визначають як добуток всіх річних ДВНП в інтервалі від звітного до
базисного року.

В якості основного показника динаміки інфляції є норма інфляції:

де It, Іt-1 – індекси цін суміжних періодів.

Норма інфляції показує як змінився рівень інфляції за відповідний період
часу. Якщо N дорівнює від 1 до 9% – інфляція називається «повзучою» від
10 до 99% – галопуючою- Якщо вона дорівнює 50% за місяць – економіка
перебуває у гіперінфляції.

Рівень інфляції вимірюється також за допомогою індекса купівельної
спроможності грошової одиниці, який показує на скільки відсотків
знеціни-

1 лись гроші. Його розраховують за формулою:

.

Однією із складових інфляції є не забезпечена відповідною кількістю
товарів і послуг грошова маса. Величина грошової маси залежить від
кількості грошей в обігу та швидкості їх обігу. Відносне збільшення
грошової маси, але при сповільненні швидкості “їх обігу може не привести
до інфляції. Як правило, не забезпеченими товарами випуск грошей
спонукає покупців до швидкої їх реалізації, що підвищує швидкість обігу
грошей та посилює інфляцію.

Другою складовою інфляції є величина товарної маси, яка залежить від її
кількості і рівня цін на товари. Зростання середніх цін товарної маси
залежить від розмірів зміни фізичного обсягу товарів, маси грошей в
обігу і швидкості їх обігу. Розглянемо приклад:

Таблиця 24.2

Динаміка грошової маси

Показники Базисний

рік Звітний

рік Індекс

динаміки

1. Середньорічна грошова маса, млн. грн. 2486 12868 5,176

2. Валовий національний продукт:

– у поточних цінах 3644 48700 13,364

– у фіксованих цінах базисного року 3644 3200 0,878

Отже, дефлятор валового національного продукту склав ——-і 5,22- Рівень
інфляції дорівнює: (15,22 – 1)- 100 = 1422%. Швидкість обігу грошової
маси (як відношення ВНП у поточних цінах до середньорічної грошової
маси):

Отже, швидкість обігу у поточному році зросла в порівнянні з базисним в
2,582 раза (3,784 : 1,466).

Відповідно дефлятор валового національного продукту можна визначити як
частку від ділення добутку індекса середньорічної грошової маси і
швидкості її обігу на індекс ВНП у фіксованих цінах 5,176 2,582 : 0,878
= 15,221.

Ступінь відповідності товарної і грошової маси оцінюється за допомогою
таких показників:

– співвідношення грошової і товарної маси в статиці і динаміці;

– співвідношення темпів зростання грошової емісії і цін;

– співвідношення темпів зростання доходів і цін.

Зміна номінальних доходів в абсолютній сумі (p1q1- p0q0) проходить під
впливом зміни реальних (перерахованих у порівняльні ціни) доходів
населення (p1q0- p0q0) та зростання доходів за рахунок зміни цін (p1q1-
p0q1).

Для аналізу інфляційних процесів використовуються матеріали різних
джерел. Баланс грошових доходів і видатків населення дозволяє визначити
витрати на придбання товарів і послуг; про структуру споживчих видатків
статистика дізнається з матеріалів обстежень, які проводяться регулярно;
дані про грошову масу одержують від банків; про рівень цін на товари і
послуги – з матеріалів вибіркових спостережень.

PAGE

PAGE 1

Роздрібна ціна

Оптова ціна

виробника

Роздрібна

ціна

Торгова націнка

Оптової торгівлі виробника

Витрати

виробництва

виробника

Прибуток

Прибуток

Прибуток

Витрати

Витрати

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020