.

Типи економічних систем. Ринкова економіка (курсова)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
9 23359
Скачать документ

Курсова робота

на тему:

“Типи економічних систем. Ринкова економіка”

Вступ

Типи економічних систем дуже актуальна тема, особливо в цей період, коли
Україна намагається перейти від однієї економічної системи до іншої. Від
типу системи залежить поведінка держави як на світовій, так і на
внутрішній арені. У своїй роботі я розгляну п’ять типів эк. систем:
Традиційну, Адміністративно-командну, Ринкову, Перехідну, Змішану. Але
детальніше зупинюся на Ринковій так як зараз більшість вважають її
кращою, так і наша країна прагне до неї.

Метою цієї роботи є аналіз економічних систем. Яка все-таки краща?

Традиційна система

У економічно слаборозвинутих країнах існує традиційна економічна
система. Цей тип економічної системи базується на відсталій технології,
широкому поширенні ручної праці, багатоукладності економіки.

Багатоукладність економіки означає існування при даній економічній
системі різних форм господарювання. Зберігаються в ряді країн
натурально-громадські форми, засновані на громадському господарюванні і
натуральних формах розподілу створеного продукту. Величезне значення має
дрібне виробництво. Воно засноване на приватній власності на виробничих
ресурсах і особистій праці їх власника. У країнах з традиційною системою
дрібне виробництво представлене численними селянськими і ремісничими
господарствами, які домінують в економіці.

В умовах відносно слабо розвиненого національного підприємництва
величезну роль в економіці таких країн часто грає іноземний капітал.

У житті суспільства переважають освітлені віками традиції і звичаї,
релігійні культурні цінності, кастовий і становий розподіл, стримуючи
соціально-економічний прогрес.

Рішення ключових економічних задач має специфічні особливості в рамках
різних укладів. Для традиційної системи характерна така особливість –
активна роль держави. Перерозподіляючи через бюджет значну частину
національного прибутку, держава направляє засоби на розвиток
інфраструктури і надання соціальної підтримки найбіднішим верствам
населення.

Адміністративно-командна система (централізовано-планова)

Ця система панувала раніше в СРСР, країнах східної Європи і ряді
азіатських держав.

Характерними рисами АКС є суспільна (а в реальності державна)
власність практично на всі економічні ресурси, монополізація і
бюрократизація економіки в специфічних формах, централізоване економічне
планування як основа господарського механізму.

Господарський механізм АКС має ряд особливостей. Він передбачає,
по-перше, безпосереднє управління всіма підприємствами з єдиного центру
вищих ешелонів державної влади, що зводить на нівець самостійність
господарських суб’єктів. По-друге, держава повністю контролює
виробництво і розподіл продукції, внаслідок чого виключаються вільні
ринкові взаємозв’язки між окремими господарствами. По-третє, державний
апарат керує господарською діяльністю з допомогою, переважно,
адміністративно-командних методів, що підриває матеріальну
зацікавленість в результатах праці.

Повне одержавлення господарства викликає небачену за своїми масштабами
монополізацію виробництва і збуту продукції. Гігантські монополії, що
затвердилися у всіх областях народного господарства і що підтримуються
міністерствами і відомствами, при відсутності конкуренції не піклуються
про впровадження новинок техніки і технології. Для дефіцитної
економіки, що породжується монополією характерна відсутність нормальних
матеріальних і людських резервів на випадок порушення збалансованості
господарства.

У країнах з АКС вирішення загальноекономічних задач мало свої специфічні
особливості. Відповідно до пануючих ідеологічних установок завдання
визначення обсягу і структури продукції вважалися дуже серйозними і
відповідальними щоб передати їх рішення саме безпосереднім виробникам –
промисловим підприємствам, радгоспам і колгоспам.

Централізований розподіл матеріальних благ, трудових і фінансових
ресурсів здійснювався без участі безпосередніх виробників і споживачів,
у відповідності із зазделегідь вибраними як ” суспільні” цілями і
критеріями, на основі централізованого планування. Значна частина
ресурсів відповідно до пануючих ідеологічних установок прямувала на
розвиток військово-промислового комплексу.

Відмінною особливістю розподілу продукції в АКС було привілейоване
положення партійно-державної еліти.

Ринкова система

Свобода економічної ініціативи як гарантія правової держави.

Ринок – складна економічна система суспільних взаємовідносин в сфері
економічного відтворювання. Він зумовлений декількома принципами, які
обумовлюють його суть і відрізняють від інших економічних систем. Ці
принципи засновуються на свободі людини, її підприємницьких талантах і
на справедливому ставленні до них держави. Дійсно, даних принципів мало
– їх можна полічити на пальцях однієї руки, однак їх важливість для
самого поняття ринкової економіки важко переоцінити. Причому ці основи,
а саме: свобода індивіда і чесне змагання – дуже тісно пов’язані з
поняттям правової держави. Гарантії ж свободи і чесного змагання можуть
бути дані лише в умовах цивільного суспільства і правової держави. Але і
сама суть прав, придбаних людиною в умовах правової держави, є право
свободи споживання: кожний громадянин має право влаштовувати своє життя
так, як йому хочеться, в рамках його фінансових можливостей. Людині
необхідно, щоб права на власність були непорушними, і в цьому захисті
своїх прав основну роль грає він сам, а роль по захисту від незаконного
посягання на власність громадянина з боку інших громадян бере на себе
державу. Такий розклад сил втримує людину в рамках закону, оскільки в
ідеалі держава стоїть на його стороні. Закон, який починають поважати,
який би він не був, стає справедливим хоч би для того, хто його поважає.
Але, захищаючи права громадян, держава не повинна перейти кордон як
тоталітаризму так і хаосу. У першому випадку ініціатива громадян буде
стримуватися або виявлятися в перекрученому вигляді, а у другому –
держава і її закони можуть бути зметені насильством. Однак “дистанція”
між тоталітаризм і хаосом досить велика, і держава в будь-якому випадку
повинна грати “свою” роль. Роль ця полягає в ефективному регулюванні
господарства. Під регулюванням потрібно розуміти вельми широкий спектр
заходів, і чим ефективніше його використання, тим вище довір’я до
держави.

Сама ринкова економіка як механізм регулювання економічних відносин є
лише науковою абстракцією, спрощеною моделлю для демонстрації принципу
її функціонування і порівняння з існуючими формами так званої змішаної
економіки. У ринковій економіці в повній мірі реалізовуються всі
принципи, зумовлені нею.

Свобода вибору видів і форм діяльності.

Хоч ринкова економіка і багатозначне поняття, головну її ознаку все ж
можна виділити. Це принцип свободи господарської діяльності.

Природно, економічна свобода, як і політична, соціальна, духовна,
етична, обмежена межами, що суспільно встановлюються, що не дозволяють
їй вилитися в анархію, перетворитися в засіб неприборканого економічного
свавілля. Без системи суспільних обмежень свобода одних стане засиллям
для інших. Але в той же час наявність обмежень не свідчить, що в умовах
їх дії свобода взята в зазделегідь задані рамки.

Головний принцип ринкової економіки декларує право будь-якого
господарюючого суб’єкта вибирати доцільний вид економічної діяльності і
здійснювати цю діяльність в будь-якій формі, що допускається законом.
Закон же покликаний обмежувати і забороняти ті види економічної і
господарської діяльності, які представляють реальну небезпеку життю і
свободі людей, суспільній стабільності, суперечать нормам моралі. Все
інше повинне бути дозволене як в формі індивідуальній трудовій, так і в
її колективних і державних формах діяльності.

Таким чином, в ринковій економіці діє наступний початковий принцип:
“Кожний суб’єкт має право обирати для себе довільну форму економічної,
господарської діяльності, крім заборонених законом, в зв’язку з їх
суспільною небезпекою”.

Рівноправність форм власності в ринковій економіці.

Потрібно зазначити, що в ринку реалізовується і принцип загальності. Він
зумовлює комплексність ринкового господарства, де не повинно бути
структур, що не користуються товарно-грошовими відносинами, які є
найбільш важливими атрибутами ринку в економіці.

Визначальним принципом ринкової економіки є також рівноправність
ринкових суб’єктів з різними формами власності. Цей принцип свідчить:
економічні права кожного з даних суб’єктів, включаючи можливості
здійснення економічної діяльності, обмеження, податки, пільги, санкції,
повинні бути адекватні для всіх суб’єктів. У тому значенні, що вони не
залежать від форми власності, існуючої на даному підприємстві.

Природно, рівноправність або, краще говорити, адекватність прав
підприємств з різними формами власності не треба сприймати як абсолютну
рівність. Різні форми власності самі собою, мимоволі створюють різні
виробничі, економічні можливості. До того ж нераціонально мати однакові
правила, скажімо, оподаткування для різних підприємств.

Мова йде про інше: щоб не створювати “особливих” умов спеціального
режиму сприяння за ознакою форми власності, ставлячи у вигідне положення
одну з них і в невигідне – іншу. По суті, це передумова чесної
конкуренції різних форм власності.

Друга, не менш важлива сторона принципу, що декларується укладена в
наданні всім формам власності права на існування, права бути
представленими в економіці. Тут мається на увазі, передусім усунення
геноциду по відношенню до приватної, сімейної, групової власності на
засоби виробництва, так властивого в недалекому минулому радянській
економіці.

Плюралізм форм власності в ринковій економіці, їх економічну
рівноправність породжують різноманіття цих форм, не властиве економіці
державного типу.

Незалежність господарювання.

Вже було сказано про самостійність у виборі форм і видів діяльності,
однак до цього потрібно додати: ринковій економіці властиві процеси
саморегулювання, що розповсюджуються не тільки на управління
підприємством, але і на його створення і ліквідацію. Причому, на відміну
від умов державної економіки, в рамках ринку підприємства незалежні від
різного роду державних директив, а в ідеалі – залежать тільки від
фінансового становища на самому підприємстві. Отже, на основі
перерахованих фундаментальних принципів функціонує вся ринкова
економічна система.

Принципи функціонування ринку.

Щоб зрозуміти, як діє ринкова економіка, потрібно визнати існування
п’яти фундаментальних питань, на які кожна економічна система повинна
знаходити відповідь. Ось ці питання.

Скільки потрібно виробляти? У якому об’ємі або яку частину ресурсів, що
є треба зайняти або використати у виробничому процесі?

Що потрібно виробляти? Який набір товарів і послуг найбільш повно
задовільнить матеріальні потреби суспільства?

Як цю продукцію потрібно виробляти? Як має бути організоване
виробництво? Які фірми повинні здійснювати виробництво і яку
застосовувати технологію виробництва?

Хто повинен отримати цю продукцію? Зокрема, як повинна розподілятися
продукція між індивідуальними споживачами?

Чи здатна система пристосуватися до змін? Чи може система добитися
належних корекцій в зв’язку із змінами в споживчому попиті, в постачанні
ресурсів і технології виробництва?

Всі ці питання існують лише тому, що потреби суспільства безмежні, а
ресурси, здатні дані потреби задовольнити, обмежені.

Як ринок відповідає на фундаментальні питання економіки.

Функціонування ринкового господарства базується на конкуренції між
товаровиробниками і покупцями. Саме вони встановлюють ціни на товари і
послуги. Але, пам”ятаючи те, що підприємства керуються мотивом отримання
прибутку і недопущення збитків, можна зробити висновок: вироблятися
будуть лише ті товари, випуск яких може принести прибуток, а ті товари,
виробництво яких спричиняє за собою збитки, випускати не будуть. При
цьому відомо, що отримання прибутку або його відсутність зумовлюють дві
речі: загальний прибуток, що отримується фірмою від продажу свого
продукту; загальні витрати його виробництва.

Однак виникає питання: чи дійсно не будуть випускатися товари, що не
приносять підприємству прибуток? Щоб відповісти на нього, треба розуміти
таке поняття, як “економічні витрати”. Це – платежі, які необхідно
зробити, щоб придбати і зберегти в своєму розпорядженні потрібні
кількості таких ресурсів, як капітал, сировину, робоча сила і
підприємницькі. Потрібно зазначити, що талант підприємця – також рідкий
ресурс, і повинен бути заслужено оплачений, оскільки без нього існування
підприємства, тобто виробництво продукції шляхом об’єднання
перерахованих чотирьох чинників, стало б неможливим. І продукт буде
вироблятися лише тоді, коли загальний прибуток від його продажу досить
великий, щоб можна було виплатити заробітну плату, процент, ренту і
нормальний прибуток. У тому випадку, коли прибуток перевищує економічні
витрати, тобто з’являється чистий прибуток, ця частина прибутків осідає
у підприємця і може бути витрачена на його розсуд. Якщо ж розглядати
макроекономічні тенденції, то наявність прибутку в галузі служить
свідченням того, що галузь процвітає. У такої галузі виникне тенденція
до перетворення в галузь, що розширяється по мірі того, як нові фірми,
що приваблюються надприбутком, стануть створюватися або переміщатися
сюди з менш прибуткових галузей. Однак поява в галузі нових фірм являє
собою самообмежуючий процес. З вступом нових фірм в галузь ринкова
пропозиція її продукту зросте по відношенню до ринкового попиту. Це
поступово знижує ринкову ціну на даний продукт, поки вона згодом не
досягне рівня, при якому економічний прибуток зникне; іншими словами,
конкуренція зводить цей прибуток на нівець. Таке співвідношення ринкової
пропозиції і попиту, коли економічний прибуток стає нульовим, і визначає
загальну кількість зробленого продукту. У цій ситуації галузь досягає
“рівноваги обсягу виробництва”, принаймні, доти, поки нові зміни в
ринковому попиті і пропозиції не порушать цю рівновагу. Зворотне
відбувається тоді, коли в галузі після насичення (стабілізації) ринку
падає попит на її продукцію або рівень пропозиції вищий за рівень
попиту. У цьому випадку чистий прибуток зникає, і виникає недостача
коштів на покриття економічних витрат. Тоді фірми вимушені скорочувати
виробництво або перейти в іншу галузь. У світлі сказаного “ринкова
свобода” – поняття відносне: з одного боку, ініціатива підприємця
вільна, з іншого – самі ринкові механізми вельми сильно обмежують
підприємця.

Як же повинне бути організоване виробництво в ринковій економіці? Це
питання складається з трьох частин: як повинні розподілятися ресурси
між окремими галузями? які саме фірми повинні здійснювати виробництво в
даній галузі? які комбінації ресурсів, яку технологію кожна фірма
повинна застосовувати? На перше питання відповідь вже була дана: ринкова
система направляє ресурси в ті галузі, на продукти яких споживачі
пред’являють досить високий попит, щоб виробництво цих продуктів могло
бути прибутковим; одночасно, така, система позбавляє неприбуткові галузі
рідкісних ресурсів. Друга і третя частини тісно взаємопов’язані. У
конкретній ринковій економіці виробництво здійснюють лише ті фірми, які
бажають і здатні застосовувати економічно найбільш ефективні технології
виробництва, при виборі яких потрібно враховувати, що економічна
ефективність залежить, передусім, від двох чинників: від технології, що
є, тобто від альтернативних комбінацій ресурсів виробництва, які
забезпечують випуск бажаної продукції; від цін, за якими можна придбати
необхідні ресурси.

Комбінація ресурсів, яка економічно найбільш ефективна, залежить не від
фізичних або інженерних характеристик продукції, що забезпечуються
технологією, але також від відносної вартості необхідних ресурсів, що
вимірюється ринковими цінами на них. Отже, технологія, що вимагає
застосування лише декількох фізичних ресурсів для виробництва даного
обсягу продукції, може виявитися економічно аж ніяк неефективною, якщо
на необхідні ресурси існують дуже високі ринкові ціни. Іншими словами,
економічна ефективність означає отримання даного обсягу продукції при
найменших витратах рідкісних ресурсів, причому як продукція, так і
ресурси, що застосовуються вимірюються у вартісному вираженні. Отже,
найбільш економічна комбінація ресурсів і буде найбільш ефективною, а
значить, буде використовуватися для виробництва даного товару.

У вирішенні проблеми розподілу загального обсягу продукції ринкова
система грає двояку роль. Взагалі кажучи, будь-який даний продукт
розподіляється між споживачами на основі їх здатності і бажання
заплатити за нього існуючу ринкову ціну.

А що визначає здатність споживача заплатити за певний продукт? Розмір
його грошового прибутку. У свою чергу, грошовий прибуток залежить від
кількості різних матеріальних і людських ресурсів, що постачаються
одержувачем прибутку на ринок, і від цін, за якими ці ресурси можуть
бути продані на ресурсному ринку. Таким чином, ціни на ресурси грають
ключову роль в формуванні розміру прибутку, який кожне господарство
готове запропонувати в обмін на частину суспільного продукту. А така
готовність купити даний продукт залежить від того, чи віддає споживач
перевагу цьому продукту, коли він порівнює його з іншими близькими
замінниками продукту, що є і відносними цінами на них. Отже, ціни на
продукти, в свою чергу, грають ключову роль в формуванні структури
витрат споживачів.

Необхідно підкреслити, що ринковій системі як механізму розподілу
суспільного продукту не властиві які-небудь етичні принципи.
Господарства, яким різними шляхами вдалося зосередити в своєму
розпорядженні великі суми грошей, можуть розпоряджатися великими
частками суспільного продукту. Інші, постачаючи на ринок некваліфіковані
і порівняно непродуктивні трудові ресурси в обмін на низьку заробітну
плату, отримують скудні грошові прибутки і відповідно малі частки
національного продукту.

Орієнтуюча роль цін займає важливе місце в здатності ринкової системи
пристосовуватися до змін попиту і пропозиції на даний вигляд послуг,
товару або ресурсів.

Здатність ринкової системи сигналізувати про зміни в такій базисній
сфері, як споживчі смаки, і викликати належну реакцію з боку підприємств
і постачальників ресурсів називається направляючою, або такою що
орієнтує функцією цін. Впливаючи на ціни продуктів і на прибутки, зміни
в споживчих смаках диктують розширення одних галузей і скорочення інших.
Ці коректування здійснюються через ресурсний ринок, оскільки галузі, що
розширяються пред’являють більший попит на ресурси, а що скорочуються –
знижують на них попит.

Роль “невидимої руки” конкуренції.

Хоч організаційним механізмом чистого капіталізму служить ринкова
система, необхідно визнати важливу роль конкуренції як механізму
контролю в такій економіці. Ринковий механізм пропозиції і попиту
повідомляє бажання споживачів підприємствам, а через них – і
постачальникам ресурсів. Однак саме конкуренція примушує підприємства і
постачальників ресурсів належним образом задовольняти ці бажання.

Тим часом конкуренція не обмежує свою роль гарантуванням належної
реакції на потреби суспільства. Саме конкуренція примушує фірми перейти
на найефективніші технології виробництва. На конкурентному ринку
нездатність деяких фірм використати саму економічну технологію
виробництва зрештою означає їх усунення іншими конкуруючими фірмами, які
застосовують більш ефективні методи виробництва.

Вельми примітним аспектом функціонування і коректуючих операцій
конкурентної ринкової системи є те, що вона створює надзвичайну і
важливу тотожність – тотожність приватних і суспільних інтересів. Фірми
і постачальники ресурсів, що домагаються збільшення власної вигоди і
діючі в рамках гостроконкурентної ринкової системи, одночасно – ніби
направляються “невидимою рукою” – сприяють забезпеченню державних, або
суспільних інтересів. Відомо, наприклад, що при існуючій конкурентній
кон’юнктурі фірми застосовують саму економічну комбінацію ресурсів для
виробництва даного обсягу продукції, оскільки це відповідає їх приватній
вигоді. Поступати по-іншому означало б для них відмовитися від прибутків
або навіть ризикувати згодом потерпіти банкрутство. Але разом з тим
очевидно, що інтересам суспільства відповідає використання рідкісних
ресурсів з найменшими витратами, тобто найбільш ефективними методами.
Поступати інакше означало б виробництво даного обсягу продукції з
великими витратами або принесення в жертву альтернативних товарів, які
дійсно необхідні суспільству.

Отже, сила конкуренції контролює або направляє мотив особистої вигоди
таким чином, що він автоматично і мимовільно сприяє найкращому
забезпеченню інтересів суспільства.

Аргументи на користь ринкової економіки.

Основний економічний аргумент на користь ринкової системи полягає в
тому, що вона сприяє ефективному розподілу ресурсів. Згідно з цією
тезою, конкурентна ринкова система направляє ресурси у виробництво тих
товарів і послуг, в яких суспільство більше усього має потребу. Вона
диктує застосування найбільш ефективних методів комбінування ресурсів
для виробництва і сприяє розробці і впровадженню нових, більш ефективних
технологій виробництва. Коротше кажучи, поборники ринкової системи
доводять, що “невидима рука”, таким чином, управляє особистою вигодою,
що вона забезпечує суспільство виробництвом найбільшої кількості
необхідних товарів з ресурсів, що є. Отже, це передбачає максимальну
економічну ефективність. Саме ця презумпція ефективності розподілу
примушує більшість економістів сумніватися в необхідності урядового
втручання в функціонування вільних ринків, або урядового регулювання їх
операцій, за винятком тих випадків, коли таке втручання стає вимушеним.

Важливим неекономічним аргументом на користь ринкової системи є та
обставина, що вона робить ставку на роль особистої свободи. Одна з
фундаментальних проблем організації суспільства полягає в тому, як
координувати економічну діяльність безлічі індивідів і підприємств.
Відомо, що існує два способи здійснення такої координації: один –
централізоване використання заходів примусу; інший – це добровільна
співпраця через посередництво ринкової системи.

Лише ринкова система здатна координувати економічну діяльність без
примусу. Ринкова система дає свободу підприємництва і вибору; природно,
на цій основі вона і досягає успіху. Підприємців і робітників не
переганяють по урядових директивах з однієї галузі в іншу, щоб
забезпечити виконання виробничих завдань, встановлених яким-небудь
всемогутнім урядовим відомством. Навпаки, при ринковій системі вони
вільно можуть домагатися збільшення власної вигоди, з обліком, звичайно,
винагород і покарань, які вони отримують від самої ринкової системи.

Підведемо підсумок: конкурентна ринкова система, як стверджують її
прихильники, сприяє ефективності розподілу ресурсів і особистій свободі.

Змішана економічна система

Змішаною ек. системою ми можемо назвати таку систему, в якій
перемішуються властивості всіх трьох вище перелічених систем в
приблизно рівних пропорціях. Взагалі якщо подивитися на Україну, то ми
побачимо, що у нас збирають податки – це з адміністративно-командної
системи, більшість саджають картоплю просто тому, що так треба – це з
традиційної системи, приватна власність – це з ринкової системи. Але
звичайно (наприклад США) країна більше дотримується принципів, які
належать до однієї ек. системи (ринкової), хоч елементи інших систем
присутні. У такому випадку ми відносимо ек. систему до переважаючої (
тобто в США ринкова ек. система).

Висновок

Працюючи над своєю роботою я прийшов до висновку, що ринкова економіка
має переваги в більшості сфер, проте і вона має недоліки.

Економічну систему України можна зарахувати тільки до перехідної, до
“ринку” їй ще далеко.

Умовно, шлях до ринку можна представити у вигляді ста кроків, з яких ми
зробили близько 25.

Перехід до рівномірної, в ринковому розумінні, економіки. Близько 40
кроків. Ми просунулись на20. В нас відсутній ринок землі, нерухомості,
акцій і т.п. Ціни сильно відрізняються в залежності від регіону. Який
ринок праці може бути, коли в Києві доходи в 10 раз більші, ніж,
скажімо, в Сумах.

Створення ринкового механізму, який рухав би економіку вперед. Близько
60 кроків. Тут ми майже зовсім не просунулися. В нас немає “нормальної”
приватної власності, зате є держ.монополії, захист урядом відсталих
підприємств, що не дає працювати конкуренції.

Перехід до ринку – складний і довгий процес. Щоб створити національну
структуру власної економіки, адекватну запитам ринку, Україна повинна
пройти складний шлях визначення власних пріоритетів у всіх напрямках і
на всіх рівнях суспільства та господарства. Адже ми повинні не просто
включитися в сучасну світову економіку, але й спрогнозувати свою роль і
місце у світовому розподілі праці.

Використана література:

1. Гальчинський А.С.,Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії:
Підручник. – К.: Вища шк., 1995. – 471 с.

2. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. -К.: Основи, 1994. –
336 с.

3. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник/
Г.Н.Климко, В.П.Нестеренко, Л.О.Каніщенко та ін.; За ред.Г.Н.Климка,
В.П.Нестеренка.- К.: Вища шк., 1994. – 559 с.

PAGE 4

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020