UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗагальна характеристика Масовоінформаційної діяльності (куросва)
Автор
РозділЖурналістика, телебачення, ЗМІ
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3855
Скачало264
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Курсова робота

 

з журналістики

 

Загальна характеристика

 

масовоінформаційної діяльності

 

 

Теорія масової комунікації.

 

Слово комунікація прийшло до нас через англійську мову (communication)

від латинського communicare, що означає “перебувати у зв’язку, брати

участь, об’єднуватися”. Слова communicate, community, communication

однокореневі. Українськими відповідниками є сполучатися, спілкуватися,

спілка, спільнота, спілкування. Російськими, відповідно, общий,

общество, общаться, общение, приобщить. Як бачимо, ідея єдності,

об’єднання, зв’язку зі спільнотою є визначальною для поняття

комунікації, або спілкування. Спілкуватися — то є ставати членом

спільноти, а це означає співпереживати, ставати духовно близьким,

дотримуватися норм співжиття. Визначальним тут є зв’язок між членами

спільноти, але безперечно цей зв’язок має бути не так фізичним, як

духовним. Факт духовної єдності й наявність спільних форм духовного

зв’язку творять спільноту. Спілкування, або комунікація, й означає

встановлення такої єдності за допомогою відповідних форм духовного

єднання (духовних зв’язків). Духовне єднання є нічим іншим, як роботою

душі й розуму. Таким чином, порозуміння є важливим чинником спілкування,

оскільки тільки розумове єднання може свідчити про спілчанську єдність,

єдність думки і справи.

 

Отже, спілкування, якщо воно відбувається, передбачає такі ознаки:

 

1) комунікаторів — тих, між ким відбувається спілкування, зокрема

комуніканта — того, хто ініціює процес спілкування, виступає його

адресантом, і комуніката — того, на кого спрямоване спілкування і хто є

його адресатом;

 

2) духовно-інтелектуальну єдність тих, хто спілкується, — спільну

свідомість, спільну культуру;

 

3) спільну форму духовного буття — мову;

 

4) при потребі загальнозрозумілі знакові системи, що замінюють мову в

певних ситуаціях, — письмо, іноземні мови та ін. знакові системи;

 

5) при потребі створені спільнотою засоби спілкування — книги,

періодичні видання тощо;

 

6) соціально-психологічну здатність до спілкування — здатність говорити,

висловлювати думки, почуття згідно з виконуваною соціальною функцією й

соціальними приписами та здатність слухати, сприймати й розуміти

висловлене залежно від соціальної функції слухача/читача, а також

соціальних вимог.

 

Основними результатами успішного спілкування завжди є взаємопорозуміння

й згода: згода слухача з мовцем, згода чинити, як того вимагає

співрозмовник і ситуація. Процес спілкування може бути ускладнений

суперечками, непорозумінням, але спілкування завжди має завершуватися

повною згодою. Згода на 30% означає те, що спілкування, на жаль, теж

відбулося лише на 30%. Тому важливими під час спілкування є вміння й

методи переконання співрозмовника, аби забезпечити повну згоду й

уникнути конфліктності у комунікативній ситуації. Ці вміння входять у

професіограму фахівця з питань спілкування, а методи переконання є

підґрунтям його професійних знань. Основний конфлікт під час спілкування

— це конфлікт між співрозмовниками при відсутності згоди через

непорозуміння. Комунікація завжди є тривалим процесом, що перебуває у

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ