UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗародження партійно-радянської преси України (реферат)
Автор
РозділЖурналістика, телебачення, ЗМІ
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1609
Скачало173
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ГУРТОК МОЛОДИХ ЖУРНАЛІСТІВ

 

РЕФЕРАТ

 

НА ТЕМУ:

 

ЗАРОДЖЕННЯ

 

ПАРТІЙНО-РАДЯНСЬКОЇ

 

ПРЕСИ УКРАЇНИ

 

 

Преса більшовиків спочатку, від ленінської “Искры”, завозилася в

Україну, здебільшого з Росії. Але невдовзі після лютневої (1917 р.)

революції в Києві, Харкові, Катеринославі, Луганську почали виходити

перші газети комуністів. Зокрема, в червні 1917 р. розпочала свою

історію газета “Донецький пролетарій”, що, змінивши кілька разів назву,

виходить і в наші дні як “Луганская правда”, одна з провідних газет

Донбасу. Першим редактором її став К. Ворошилов, майбутній відомий

державний і політичний діяч УРСР та СРСР.

 

Але “першою ластівкою” слід вважати харківську газету “Пролетарий”, яка

вийшла в світ 10 лютого 1917 р. і випускалася до кінця вересня через

нестачу коштів - після ряду невдалих спроб зібрати, за прикладом

російських видань, гроші з робітників. Від початку й до кінця вона

витримувала ленінську лінію “Правды”, на відміну від деяких інших

видань, що допускали “хитання” в бік націонал-комунізму. Так, київський

“Голос социал-демократа” дозволяв собі не передруковувати ленінські

статті з петроградських видань, натомість видрукував так звану Київську

платформу, що містила сумнівні, з точки зору ортодоксальних комуністів,

положення.

 

Несхибну правдистську лінію обрала від 4 квітня катеринославська

“Звезда”. Вона, перейменована згодом на “Зорю”, лишилася до наших днів

одним з флагманів обласної преси Придніпров(я.

 

Перші ж видання зіткнулися з шаленим опором газет всіх політичних партій

України. Їм відмовляли друкувати тиражі, чинили перешкоди у їх

розповсюдженні. Несприйняття більшовизму як ідеології та особливо як

способу вирішення політичних проблем відразу було в Україні дивуюче

одностайним. Це добре знав В. Ленін, який не раз писав щодо масштабів

усієї Росії: “Ми працюємо в кільці ворогів”, - адже всі можливі союзники

відсахнулися від них. Недемократизм, непримиренність, схильність до

масового насильства відштовхнули від них українську громадську думку.

Але ці ж якості допомогли їм вихопити перемогу у 1921-му - хоч саме вони

спричинили крах держави реального соціалізму у 1991-му. Розгроми в

редакціях і друкарнях, арешти і навіть розстріли редакторів і

журналістів у Сумах, Полтаві, Харкові не додали поваги в демократичних

колах країни. В. Антонов-Овсеєнко, сам організатор і учасник багатьох

революційних подій, від командування штурмом Зимового палацу в

Петрограді до розгрому селянських повстань на Тамбовщині - під час

першого походу більшовиків на Україну збагнув, яку жахливу “скриню

Пандори” було відкрито, і надіслав В. Леніну листа, в якому описав

масовий терор і звинуватив особисто вождя революції у потуранні

злочинам.

 

Кількісно видання більшовиків у 1917-1918 рр. значно поступалися

часописам інших партій. Так, вчені І. Курас та В. Солдатенко подають

такі дані. В Одесі у 1917 р. з 117 часописів лише 4 підтримували

більшовиків, у Києві з березня по серпень того ж року з 106 періодичних

видань лише “Голос соціал-демократа” та й то нечітко, відстоював

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ