UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОбраз автора наукового твору (реферат)
Автор
РозділЖурналістика, телебачення, ЗМІ
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1889
Скачало186
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат з журналістики

 

ОБРАЗ АВТОРА НАУКОВОГО ТВОРУ

 

Комунікативний акт, здійснюваний через посередництво тексту, передбачає

реалізацію кількох функцій, повідомлення: інформаційної, контактної,

функції організації процесу читання, виразової функції, тлумачної,

спонукальної, функції формування поглядів читача, функції

запам’ятовування [1]. Зрозуміло, що спілкування в науковій сфері полягає

насамперед в обміні інформацією, отже, науковий текст відрізняється від

творів інших стилів максимальною об’єктивністю. Автор наукового твору

відіграє роль безстороннього передавача інформації - і його особистісні

якості не відображені, на перший погляд, у тексті. Проте уважний аналіз

текстових засобів дає змогу зробити певні висновки про особистість

автора-науковця.

 

Сучасна психологія для практичних цілей використовує поняття архетипів

(структурних елементів колективного підсвідомого), зокрема, з’ясовує

позитивні й негативні сторони професій, які передбачають вплив одних

людей на інших (лікарів, психотерапевтів, учителів, соціальних

працівників тощо). Досить переконливими є твердження німецького

психотерапевта А. Гуггенбюля-Крейга, який на основі поняття про

архетипи, сформованого К.Юнгом, аналізує т. зв. архетипічні пари - лікар

і пацієнт, учитель і учень тощо: ”Архетип можна визначити як природжену

можливість поведінки, вироблену в процесі людської історії, чи як клас

психічних змістів, події якого не мають свого джерела в окремому

індивіді. Люди архетипічно реагують на кого-небудь чи що-небудь у

стереотипній, але щоразу заново переживаній ситуації... Певні архетипи

мають два полюси, оскільки в основі архетипу лежать полярності. Яким

чином виникла архетипічна поведінка, ми можемо лише здогадуватися. Можна

припустити, що первинно у свідомості індивіда домінував один полюс

архетипу, а інший полюс незалежно існував у іншої людини. Однак

історичні факти переконують у тому, що обидва полюси архетипу завжди

були поміщені в одній свідомості. У людській психіці з моменту

народження наявні архетипічні полярності, тому при контакті із

”зовнішнім” полюсом архетипу активізується полюс ”внутрішній”... Ми

можемо припустити, що не існує ізольованих архетипів цілителя і

пацієнта. Цілитель і пацієнт - це лиш аспекти даного архетипу... Образно

кажучи, хворий містить у собі риси лікаря, а лікар - риси хворого...

Спілкуючись з учителями, мимоволі помічаєш у них численні дитячі риси,

які можна звести до певної інфантильності... Добрий учитель якоюсь мірою

відчуває себе самого дитиною. Наявність у його психіці двох полюсів

архетипу гарантує йому успіх у роботі з учнями... У багатьох учителів

архетип розщеплюється, дитяче начало витісняється і передається назовні,

на учнів, яким віднині приписуються всі дитячі риси. Учитель починає

почувати себе винятково досвідченою дорослою людиною і сприймати дітей

як нерозумних учнів. Прогрес у заняттях блокується. Діти перестають

виявляти дорослі риси. В такій ситуації вчитель уособлює інтелект, а

учні - глупство...” [2].

 

Продовжуючи міркування німецького психолога, можна припустити, що в

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ