UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЖурналістське слово як засіб передачі внутрішнього стану людини (реферат)
Автор
РозділЖурналістика, телебачення, ЗМІ
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1672
Скачало317
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

“Журналістське слово як засіб передачі внутрішнього стану людини”

 

Насамперед слід наголосити, що є два види передачі внутрішнього стану

людини за допомогою слова: перший ми назвемо інтерв'ю, а другий -

моделювання. Тепер детально зупинимося на кожному з них.

 

До першого виду ми відносимо пряме спілкування журналіста та реципієнта,

мета якого - розкрити сутність співрозмовника за допомогою низки

запитань. Але, зважаючи на вплив на підсвідомість аудиторії,

інтерв'ювання буває кількох різновидів: 1) інтерв'ю, в якому домінує

журналіст; 2) інтерв'ю, в якому домінує респондент; 3) інтерв'ю, в якому

роль лідера відсутня.

 

Перший різновид інтерв'ю характеризується надмірним домінуванням

журналіста над його співрозмовником, і таке спілкування має вигляд

скоріше "допиту", ніж інтерв'ю. В цьому випадку респондент від надмірної

експансії журналіста найчастіше "замикається у собі," і таке спілкування

не приводить до розкриття респондента як особистості. Надмірна експансія

є основним недоліком цього виду інтерв'ю. Але, якщо журналіст навмисно

обирає таку форму ведення інтерв'ю, то це повинно бути вмотивовано

кількома чинниками: по-перше, надмірна експансія подекуди може буди

своєрідним каталізатором "правдивості" респондента, надто ж у тих

випадках, коли метою журналіста є викриття неправди у діях або вчинках

інтерв'юйованого. По-друге, застосовуючи так звані розкрутки з методик

НЛП (нейро-лінгвістичного програмування), коли журналіст зі "слідчого"

перетворюється на "психоаналітика," то саме така форма ведення розмови

між журналістом і респондентом є найдієвішою. Тут, звісно, слід

зазначити, що цей вид інтерв'ю можна застосовувати лише в тих випадках,

коли заздалегідь відомо, що запрошений казатиме неправду, або він

недостатньо сміливий для розмови з журналістом. Такий метод розмови є,

по суті, ризиком, адже він не дає повної гарантії, що інтерв'юйований

буде готовий до такого ведення розмови з журналістом.

 

Другий різновид інтерв'ю - це розмова, в який домінує респондент.

Основною формою розкриття внутрішнього стану людини в цьому випадку є

монолог. Як уже зазначалося, домінантом у такому спілкуванні є

респондент. Але журналіст повинен вдало "наштовхнути" його на потрібну

тему. Так би мовити, спровокувати розмову. Цей вид інтерв'ю можна

співвіднести з психологічним хронотопом "вагонного попутника". Головне

для журналіста - навіяти спокій на респондента, переконати його в тому,

що вимовлені ним слова не будуть використані як засіб поширити

інформацію із навмисне перекрученими фактами з життя або думками

співрозмовника. Основний недолік такого різновиду інтерв'ю - можливість

втрати журналістом уваги респондента до тих сторін його життя, які

цікавлять інтерв'юера. Це може призвести до того, що монолог респондента

відбудеться, але не в тій інформаційній площині, ніж хотів сам

журналіст.

 

Третій різновид інтерв'ю - це інтерв'ю, в якому роль лідера відсутня.

Одна з форм його ведення - розмова, де журналіст і реципієнт можуть

мінятися ролями, журналіст робить акцент на тому, що, по суті, немає

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ