Реферат на тему:
Бюджет – головна ланка фінансів держави. Казначейство у бюджетній
системі
1. Економічний зміст та значення Державного бюджету.
Прообраз бюджетних відносин почав зароджуватись з розвитком перших
цивілізацій, коли вони почали оформлюватись в держави.
Але пройшло багато століть, перш ніж бюджет вагомо ввійшов у практику
державного господарювання і управління, а також в свідомість людей. Для
цього необхідно було організувати функціонування економіки на основі
товарно-грошових відносин, напрацювати систему збирання і витрачання
доходів, яка б задовольняла більшу частину суспільства, налагодити
виконання державою таких функцій, як захист від посягань інших держав,
підвищення економічного і соціального розвитку нації.
Все це у достатньо сформованому вигляді було досягнуто в XIX ст.
Фінанси як економічна категорія сформувались на декілька століть раніше.
Але бюджетні відносини поступово стали головними в фінансових.
Бюджетні відносини почали виділятись в окрему ланку фінансових, коли
ускладнився процес перерозподілу частини суспільного продукту і
складнішим стало управління цим процесом.
Так, в II половині XIX ст., коли відзначався бурхливий розвиток
економіки Англії, Франції, Німеччинни, дещо нижчими темпами розвівалась
економіка царської Росії, суттєво почали зростати надходження до
бюджетів. Окремі локальні війни, які в цей час відбувались в Европі,
також вимагали значних витрат. Окремі види надходжень досягали значних
розмірів. Так, в Росії кінця ХЇХ ст. до 30% надходжень складала винна
монополія.
З початком першої світової війни в країнах, що воювали, відзначалось
різке збільшення видатків, що вимушувало уряди шукати відповідні джерела
надходжень.
Потрібно також відзначити характерну особливість суспільних відносин, що
почала формуватись в середині XIX ст. Це становлення робочого класу,
який став відігрівати помітну роль і відповідно вимагав задоволення
своїх потреб — в першу чергу соціальних — в медичному, освітньому,
духовному та інших напрямках.
Отже, в кінці XIX — на початку XX ст. бюджетні відносини стали вагомою
складовою частиною фінансових і фактично виділились в окрему галузь
наукової економічної теорії та практичної діяльності.
Бюджет як складова частина фінансових відносин має з ними певні спільні
риси, але в наш час можливо виділити також характерні особливості, а
саме :
— бюджет є основним інструментом перерозподілу національного доходу;
— бюджет концентрує значні фінансові ресурси, які є основою задоволення
першочергових економічних і соціальних потреб держави;
— задовольняючи першочергові потреби держави, бюджетні відносини є
головними в фінансових відносинах;
— бюджет є формою відображення інтересів суспільних груп, які реалізують
ці інтереси через систему виборчого права.
Бюджетні відносини органічно пов’язані з функціонуванням держави і мають
відношення як до базиса, так і до надбудови.
По відношенню до базиса — це частина економічної структури держави, для
функціонування якої необхідна матеріально-фінансова база.
По відношенню до надбудови — це способи, форми та методи виявлення таких
відносин, адже бюджет має також і соціальну природу.
Бюджетними відносинами можна назнати такі фінансові відносини, які
складаються у державі з підприємствами, організаціями всіх форм
власності, а також населенням.
Бюджет як самостійна економічна категорія є форма існування реальних,
об’єктивно обумовлених розподільчих відносин, які виконують специфічне
призначення — задоволення потреб як сус-підьства в цілому, так і його
адміністративно-територіальних структур у фінансових ресурсах.
Розглянемо визначення бюджету у сучасній економічній літературі у
трактовці українських та зарубіжних вчених, а також офіційне тлумачення.
В Законі України «Про бюджетну систему України» ( редакція 1995 р.) в
ст. 1 подається таке визначення бюджету:
«Бюджет — це план утворення і використання фінансових ресурсів для
забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади України,
органами влади Автономної Республіки Крим та місцевими радами народних
депутатів».
Для з’ясування терміну «бюджет», звернемось до словника іншомовних слів
(1989 р.):
1. Розпис і грошових доходів і витрат держави, підприємства, установи на
певний період;
2. Сукупність доходів і витрат особи, сім’ї за певний період.
Отже, в Законі України «Про бюджетну систему України», а також інших
підручниках та посібниках мова йде саме про бюджет держави, який
називають державним бюджетом.
В зарубіжній практиці, то підтверджується деякими перекладними виданнями
на бюджетну тематику, зустрічається термін «бюджет підприємства».
Звернемось до окремих визначень терміну «державний бюджет».
Державний бюджет – грошові відносини, які виникають у державі з
юридичними і фізичними особами з приводу перерозподілу національного
доходу (частково — і національного багатства) в зв’язку з утворенням і
використанням бюджетного фонду, який призначений для фінансування
народного господарства, соціально-культурних заходів, потреб оборони та
державного управління (Родіонова В.М., 1993 р.).
Державний бюджет є основним фінансовим планом держави на поточний рік,
який має силу закону. За матеріальномим змістом державний бюджет —
централізований фонд грошових коштів держави, а за соціально-економічною
суттю – основний важіль перерозподілу національного доходу (Дробозіна
Л.О., 1995 р.).
Державний бюджет – система грошових відносин, яка виникає між державою,
з одного боку, підприємствами, організаціями різних форм власності й
населення – з другого, для формування і використання централізованого
фонду державних грошових ресурсів з метою задоволення суспільних потреб
(Бескид Й.,М., 1996 р.).
Державний бюджет як економічна категорія відображає реальні виробничі
відносини, відтворює відносини розподілу, перерозподілу, концентрує рух
грошової маси як самостійної вартості, що нібито не пов’язана з рухом
товарної маси (Єпіфанов А.О., СалоЇ.В.,ДяконоваІ.І., 1997р.).
Державний бюджет України — централізований фонд фінансових ресурсів
держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій,
передбачених Конституцією України (ВасиликО.Д., 1997р.)
Отже, розглянувши бюджет як економічну категорію, можливо побудувати
складові частини цього поняття.
†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††?††††††††††††††††††††††††††
??
Рис.1. Структурна схеми складових частин терміну “бюджет “.
На початок 1997 р. в Україні місцеві бюджети, бюджети Автономної
Республіки Крим та міст Києва і Севастополя включали:
бюджет Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, 24
обласних бюджети, 443 міських бюджети міст обласного і районного
підпорядкування, 490 районних бюджетів, 120 районних бюджетів у містах,
більше 900 бюджетів селищних рад, а також понад 10 тисяч бюджетів
сільських рад.
Розглядаючи економічний зміст бюджету, будемо оперувати такою його
складовою частиною, як бюджет Держави, беручи до уваги те, що він
складається з Державного бюджету, бюджетів м.Києва, м. Севастополя,
Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.
Бюджет акумулює і перерозподіляє значну частину фінансових ресурсів
держави, в тому числі національного доходу, що дає можливість державним
органам влади реалізувати зовнішню і внутрішню політику, вирішувати
відповідні економічні і соціальні проблеми. Саме від обсягів бюджетних
ресурсів залежить ступінь вирішеності цих проблем.
Економічне значення бюджету полягає в можливості парламенту та уряду
держави шляхом реалізації податкових відносин, митних зборів та
платежів, регулювання банківських ставок та інших фінансових механізмів
реально впливати на мобілізацію фінансових і пов’язаних з ними
матеріальних ресурсів на пріоритетні напрямки економічної і соціальної
політики. Тому бюджет може мати вплив на покращення структури
суспільного виробництва, її подальший розцінок, оптимізацію пропорцій
між галузями народного господарства, розподіл видатків між регіонами,
матеріальною та нематеріальною сферами народного господарства, на
забезпечення соціальних потреб, в тому числі соціального захисту
населення.
Бюджет держави є основною ланкою її системі фінансових планів, він є
зв’язуючим елементом, оскільки об’єднує їх в цілу систему, визначаючи на
конкретний термін взаємини держави з різними господарюючими структурами
та населенням. Зважаючи на необхідність вирішення таких життєво важливих
для всього суспільства питань, бюджет має силу закону. Саме бюджет як
основний фінансовий план держави затверджується державними органами.
В Україні Державний бюджет затверджується Верховною Радою України, а
інші бюджети — відповідними державними органами нижчого рівня. Так,
бюджет Автономної Республіки Крим — Верховною Радою Автономної
Республіки Крим, бюджет області — обласною радою, бюджети районів —
районними радами.
Сутність бюджету, його економічну природу складають економічні
відносини. При функціонуванні цих відносин чітко виділяються три
учасники —держава, господарюючі суб’єкти та населення:
— держава має необхідність у фінансових ресурсах для виконання своїх
функцій;
— господарюючі суб’єкти всіх форм власності та напрямків діяльності як
постачають грошові ресурси державі, так і можуть їх отримувати від неї в
залежності від місця і ролі в системі економічних відносин;
— населення, яке може бути як платником податків (в основному, особи
працездатного віку), так і отримувачем грошових коштів (допомога дітям,
матерям, малозабезпеченим, інвалідам, пенсіонерам тощо).
Сутність бюджету реалізується через його функції — з яких досить чітко
можливо виділити дві — розподільчу і контрольну.
Через розподільчу функцію держава контролює в своїх руках всі джерела
бюджетних надходжень, щоб потім використати їх з найбільшою ймовірною
ефективністю. Жодна з інших ланок фінансів не здійснює такого
багатопрофільного перерозподілу як по вертикалі, так і по горизонталі
економіки. Це перерозподіл між міністерствами, відомствами, напрямками
між блоками галузей, територіальний розподіл.
Сфера дії розподільчої функції досить значна. Це пояснюється тим, що в
бюджетні відносини вступають практично всі члени суспільства. Основою
бюджетного розподілу є чистий доход, який утворюється в суспільстві.
Суть контрольної функції полягає в тому, що суспільство в особі
специфічних державних або недержавних структур контролює і вирівнює
бюджетний розподіл. Основа контрольної функції — рух бюджетних ресурсів
як в частині збору, так і розподілу бюджетних ресурсів.
Функціонування бюджету здійснюється у взаємодії двох його особливих
економічних форм доходів і видатків, кожна з яких має специфічне
суспільне призначення.
За рахунок доходів формується фінансова база діяльності держави, а за
рахунок видатків забезпечуються економічні і соціальні потреби всіх
членів суспільства.
Дохідна база всіх бюджетів формується за рахунок закріплених законами
держави джерел доходів по відповідній ланці бюджетної системи. Через
бюджет фінансова діяльність органів управління отримує цілком визначену
в законодавчому і нормативному плані базу для залучення й витрачання
грошових коштів. Бюджет дає органам влади, які його затверджують,
можливість контролювати діяльність виконавчо-розпорядчих органів, що
складають і виконують бюджет. Хоча можливості такого контролю обмежені.
Конституцією України надано виняткове право затверджувати бюджет держави
Верховній Раді, а адміністративно-територіальні бюджети — відповідним
представницьким органам. Після затвердження Державний бюджет набуває
сили закону.
Бюджети всіх рівнів складаються та виконуються згідно з бюджетною
класифікацією.
Бюджетна класифікація — це єдина міжнародна система функціонального
групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками; вона
забезпечує можливість порівнювати бюджетні дані різних бюджетів, дає
змогу визначитись щодо характеру регулюючих дій держави по надходженню
дохідних джерел і напрямах використання одержаних коштів.
Бюджетна класифікація — обов’язкове групування доходів і видатків
бюджету по підрозділах (однорідних ознаках) з наданням цим підрозділам
точних назв і порядкових номерів (статтей).
Бюджетна класифікація забезпечує чіткість бюджетного планування і
прогнозування, а також надає можливість об’єднувати як окремі
індивідуальні кошториси, так і складати зведені кошториси видатків по
відповідних ланках бюджетної системи. Без бюджетної класифікації
практично неможливо складати проекти бюджетів, зівставляти видатки по
однотипних установах, які фінансуються із бюджету, визначати рівні
видатків по них чи аналізувати бюджети за кілька років. Бюджетна
класифікація надає системності даним окремих кошторисів, бюджетів і
зведених бюджетів.
Звіти про виконання кошторисів і бюджетів складаються за тією ж
класифікацією, за якою складаються кошториси й бюджети, це дозволяє
провадити глибокі перевірки і аналізи використання коштів за кошторисами
видатків і бюджету в цілому.
Основою бюджетної класифікації доходів є джерела доходів, а основою
класифікації — цільове використання коштів. Дані групуються також по
галузевих та відомчих ознаках, що відображає як зобов’язання, так і
розміри фінансування.
Бюджетне регулювання передбачає законодавче закріплені відсоткові
відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов’язкових
платежів, встановлені на даній території, а також дотації і субвенції до
бюджетів адміністративних територій відповідно до техніко-економічних
обгрунтувань, в які включаються: статистичні дані про економічний,
соціальний, природний та екологічний стан зазначених регіонів;
розрахунки необхідних витрат для вирівнювання економічного, соціального
й екологічного стану та ефектавного використання природних ресурсів
територій; інформація про урядові та регіональні програми подолання
нерівностей між адміністративними територіями, про виконані в попередні
роки програми й досягнуті результате про діючі програми та програми, що
розробляються, з прогнозом наслідків їх виконання.
Регулювання бюджетів впорядковує суспільні відносини при мобілізації у
бюджет коштів і при їх розподілі й перерозподілі між ланками бюджетної
системи, при фінансуванні видатків за рахунок одержаних доходів та
всього процесу виконання бюджету. Держава організовує бюджетні відносини
відповідно до своїх інтересів.
Бюджетне регулювання охоплює всі форми впливу держави на проведення
бюджетної політики, починаючи від прийняття закону про державний бюджет
або рішення місцевої ради народних депутатів про місцевий бюджет і аж до
їх застосування державними органами. У необхідних випадках бюджетна
політика держави здійснюється в примусовому порядку (списання коштів
бюджету з підприємств-платників, недоїмка на відповідні дати).
В цілому проведення бюджетної політики здійснюється за допомогою
низки законодавче чи нормативне закріплених дозволів і заборон, що
внутрішньо пов’язані між собою, наприклад, дозвіл на використання коштів
або заборона їх витрачати в рамках бюджетного фінансування.
Бюджетне фінансування — це безповоротне направлення коштів відповідних
бюджетів (державного, обласного, міського, районного, селищного,
сільського) на утримання закладів освіти, охорони здоров’я або інші
заходи згідно з кошторисом видатків по кожному закладу, установі чи
міроприємству або згідно зі зведеними кошторисами витрат по
міністерству, відомству, управлінню.
Бюджетне фінансування будується на принципах: обгрунтованосгі величини
витрат; чіткого цільового використання коштів; обліку виконання
запланованих в бюджеті заходів; контролю за ефективним використанням
коштів.
Висвітлення теми бюджету буде неповним, якщо не торкнутися питання про
створення резервів бюджету.
Бюджетні резерви — це фонди непередбачених витрат, які створюються у
відповідних бюджетах для безперебійного фінансування запланованих в
бюджетах заходів за умов зниження доходів чи у разі фінансування
непередбачених витрат невідкладного характеру.
Розміри бюджетних резервів залежать від співвідношення доходів і
видатків бюджетів і, як правило, не перевищують 3 % обсягів бюджетів.
До бюджетних резервів зараховують і оборотну касову готівку — кошти, що
резервуються у відповідних бюджетах для покриття тимчасових касових
розривів, які виникають у процесі виконання бюджетів. Суми оборотної
касової готівки встановлюються при затвердженні відповідних бюджетів.
Обов’язковою умовою використання оборотної касової готівки є повне її
повернення на кінець року. В цьому її відмінність від інших бюджетних
резервів, використання яких не передбачає безпосереднього їх
відтворення, за винятком фінансування заходів на умовах повернення
витрачених коштів до бюджету, з якого вони були одержані.
На виконання як державного, так і місцевих бюджетів впливають такі
чинники: зростання валового внутрішнього продукту, розширення
підприємствами всіх форм власності обсягів випуску товарів та їх
реалізації, збільшення обсягу виробництва і закупок
сільськогосподарської продукції, зростання заробітної плати по
установах, що фінансуються з бюджету. Поряд з цим держава має проводити
заходи по забезпеченню жорсткого режиму економії коштів, це дасть змогу
зменшити видатки бюджетів усіх рівнів та збільшити виділення коштів на
інвестиційну діяльність.
Важливе значення у виконанні Державного бюджету займає бюджетний процес.
Бюджетний процес починається з аналізу звітних даних по виконанню
Державного та місцевих бюджетів за попередні роки, з виявлення тенденцій
у виконанні дохідної і видаткової частин бюджету. Детально аналізуються
надходження по окремих податках, визначаються збільшення чи зменшення
доходів по кожному виду податків, їх вплив на виконання доходів бюджетів
різних ланок бюджетної системи. Аналогічно аналізується виконання
видаткової частини як Державного, так і місцевих бюджетів.
Організація бюджетного процесу здійснюється відповідно до Закону про
бюджетну систему України, рішень Верховної Ради Автономної Республіки
Крим і місцевих рад народних депутатів та їх виконавчих органів.
Реалізація законодавчих і нормативних актів по бюджетних повноваженнях
відповідних рад відбувається шляхом складання, розгляду, затвердження і
виконання бюджетів усіх ланок бюджетної системи. Чітко регламентований
нормативними актами цей порядок має назву бюджетвого процесу.
У бюджетному процесі задіяно багато суспільних відносин, що регулюються
відповідними законодавчими та нормативними актами і які через них
набувають форми бюджетних відносин.
Бюджетний процес від початку складання, проекту бюджету і до
затвердження звіту про виконання бюджету проходить під контролем
Верховної Ради України і місцевих органів влади. Це дисциплінує всі
органи управління, які виконують бюджети відповідних рівнів.
Розглядаючи законодавчі і нормативні акти, які регламентують бюджетний
процес, в останньому можна виділити такі етапи:
складання проекту бюджету;
розгляд бюджету;
затвердження бюджету;
виконання бюджету;
складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету.
Розглянемо етапи бюджетного процесу в розрізі його складових частин,
виконавців та термінів. Для більш чіткого уяснення ці етапи зведемо в
таблицю.
Етапи бюджетного процесу на загальнодержавному рівні.
Етапи Складові частини Виконавці Термін
1 складання
2.Розділ
3. Затверд
ження
4.Виконання і
контроль
5. Звіт про
виконання Розробка основних
прогнозних
макропоказників
економічного і
соціального розвитку
України
2. Розробка і
подання
ПрезидентуУкраїни
бюджетної резолюції
Затверження Правил
оформлення проекту
Закону про державний бюджет
Організація складання проекту Державного бюджету
Складання попереднього
проекту зведеного бюджету
України
Розгляд попереднього проекту зведеного бюджету
(в розрізі доведених до них
показників) та внесення
пропозицій
Розгляд внесених
пропозицій. Їх узагальнення
і подання проекту
Зведеного та Державного
бюжетів на розгляд Кабінету
Міністрів
Розгляд проекту
закону про Державний
бюджет і подання його його Президенту України
Розгляд проекту
Державного бюджету і
внесення його Верховній Раді
Розгляд проекту
Закону про Державний бюджет
Прийняття рішення про затверження Закону про
Державний бюджет і
подання цого на підпис
Президенту
Підпис Закону про
Державний бюджет
Виконання
2.Контроль
Подання звіту про
виконання державного бюджету Верховній Раді
Складання зведеного звіту
Розгляд і затвердження
звіту про виконання
Державного бюджету
Публікація звітів про
Державний бюджет та
зведений бюджет Міністерство економіки
за участю Міністерства фінансів, Національного банку
України, інших міністерств і
відомств
Верховна Рада
Верховна Рада
Кабінет Міністрів
Міністерство фінансів
Міністерства і відомства
Міністерство фінансів
Кабінет Міністрів
Президент України
Верховна Рада
Верховна Рада
Президент України
Кабінет Міністрів,
Міністерство фінансів,
Державне казначейство
Рахункова палата, інші державні органи
Президент України
Міністерство фінансів
Верховна Рада
Верховна Рада До 1 червня
До 15 червня
2 тижні після
доведення
До 15 серпня
До 15 вересня
До 2 грудня .
Кінцевий термін
30 грудня
У 2 тижневий
термін після
отримання
Протягом року
Постійно
До 1 травня року. наступного за
звітним
Класифікація цих етапів має певну умовність, тому що всі етапи тісно
пов’язані між собою, і в процесі виконання бюджету може мати місце, як
це було в 1998 році, повернення до коректування державного бюджету в бік
зменшення за видатковою частиною. Що було здійснено згідно з указом
Президента.
Отже, бюджет є досить складною і динамічною категорією, яка залежить під
багатьох об’єктивних і суб’єктивних факторів, і тому його зміст,
структура, склад доходів і видатків, нормативна база функціонування
різні в кожному історичному періоді, а також по відношенню до конкретної
держави.
Свої характерні риси має бюджет і в ринковій економіці.
Ринкова економіка має пенні характерні особливості, що відрізняють її
від попередніх господарських систем.
Потрібно також відзначити, що кожна країна формує свою економіку, і
країни, що цю форму господарювання вибрали пріоритетною, вносять певні
риси, які несуть відбиток національних ознак. Але ринкова економіка має
загальні характерні особливості, які проявляються в усіх державах з цією
формою господарювання. Це відносно самостійне господарювання
підприємств, організації без суттєвого втручання держави у виробничий
процес, конкуренція між товаровиробниками за ринки збуту тощо. Але
ринковий механізм в повній мірі не може вирішити такі важливі для
держави питання економічного характеру, як розвиток наукомістких
технологій, фундаментальних досліджень, малорентабельних, але суснільно
важливих виробників, підтримання функціонування складних і ризикованих
програм (океанографічні, космічні дослідження). Ринкові процеси не
завжди підлягають прогнозуванню, а інколи призводять до суттєвих втрат
фінансових і матеріальних ресурсів. Прикладом може бути фінансова криза,
яка в 1998 році охопила приблизно 40% країн світового співтовариства.
Ринковий механізм господарювання в основному направлений на економічну
сторону людської діяльності, суттєво не зачіпаючи соціальну сторону. Але
ж суспільство є єдиним організмом, і його існування пов’язано з
оптимальним вирішенням як економічних питань в повному обсязі, так і
соціальних. Ось чому ці питання, які не в повній мірі може вирішити
ринковий механізм, бере на себе держава, використовуючи різні методи,
які отримали назву державного регулювання. Державне регулювання може
здійснюватись в економічному і соціальному напрямках.
Розглянемо економічний напрямок.
Економічне регулювання може здійснюватись прямими та непрямими методами.
До прямих мегодів можливо віднести законодавчі та інші нормативні акти,
які безпосередньо регулюють «правила гри» всіх учасників економічних
відносин — держави, господарюючих суб’єктів, населення. Саме цими
системами визначаються ставки податків, інших зборів, механізм їх
стягнення, відповідальність за порушення цих «правил гри». Ці акти є
основою господарської діяльності.
До непрямих методів належать дії державних органів щодо перерозподілу
бюджетних ресурсів, визначення складових частин бюджетних ресурсів,
основні напрямки їх використання.
Велике значення бюджету і для соціального напрямку. Це досягається
згідно із законодавчо закріпленим механізмом в кожній конкретній
державі. В залежності від особливостей державного устрою, національних
традицій, правлячої коаліції партійних об’єднань, рівня економічного
розвитку держави та інших факторів бюджетом утримуються складові частини
соціальної сфери — наука, культура, спорт, охорона здоров’я, освіта,
допомога інвалідам, пенсіонерам тощо.
Досягти оптимального співвідношення між економічним та соціальним
напрямками — значить задовольнити інтереси всіх соціальних груп
населення. Як правило, в повній мірі це питання не вирішено в жодній
країні світу, можливо лише говорити про задоволення потреб більшої
частини суспільства.
Бюджет також має вплив на ефективність господарювання підприємств та
організацій.
Використовуючи такі бюджетні важелі, як ставки податків, процентні
ставки, бюджетний контроль та штрафні санкції, держава має вагомий вплив
на ці суб’єкти економічних відносин.
Бюджетна система України
Для з’ясування поняття про бюджетну систему звернемось до Закону України
«Про бюджетну систему України» (редакція 1995 р.), де в ст. 2 «Бюджетна
система» наведено таке визначення: «Бюджетна система складається з
Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної
Республіки Крим та місцевих бюджетів».
В цьому визначенні подаються лише загальні складові частини бюджетної
системи, адже і Державний бюджет України й інші перелічені в Законі,
мають, в свою чергу, складну структуру. Для більш глибокого вивчення
цього питання скористаємось системним підходом.
Бюджетна система є складовою частиною фінансової. Фінансова, в свою
чергу, є складовою частиною економіки держави, де крім неї можливо
виділити й інші сфери — наприклад, матеріальну, трудову тощо, Беручи до
уваги, що бюджетна система є складовою фінансової, з’ясуємо які ж інші
системи, крім бюджетної, можуть входити в склад фінансової.
Деркач М.І. та Гордєєва Л.П. (1995 р.) подають такий склад фінансової
системи (Рис.2).
Як видно з наведеної схеми, бюджет є складовою частиною фінансової
системи, маючи зв’язки з іншими частинами — страхуванням, фінансами
підприємств.
Розглянемо ще одну класифікацію фінансової системи, яку подас Безгубенко
Л.М. (1996 р.)-(Рис. 3).
От же, ця класифікація фінансової системи України також включає бюджетну
систему. Чітко прослідковуються й інші складові частини – страхова,
кредитна, позабюджетних фондів.
Рис.2. Склад фінансової системи України
Як відзначає Безгубенко Л.М., складові частини фінансової системи тісно
взаємопов’язані між собою.
Фінансовий стан кожного елемента залежить від інших, а також зі свого
боку має вилив на функціонування інших елементіїі.
Для більш детального уяснення сутності бюджетної системи спочатку
розглянемо, що являє собою понятгя «система».
†††††††??†††††††††††††††††††††††????††††††††††††††††††††††??††††††††††††
††††††††††???
Рис. 3. Склад фінансової системи України
Бюджетна система – заснована на економічних відносинах і юридичних
нормах сукупність бюджетів, які розробляються, затверджуються
івиконуються органами державної влади і місцевого самоврядування всіх
рівнів.
В цьому визначенні чітко прослідковується наявність відповідних
державних органів та сукупність юридичних норм, на основі яких державні
органи здійснюють свої повноваження. Здійснення бюджетних повноважень
базується на конкретних зв’язках як з платниками коштів до бюджету, так
і з отримувачами бюджетних коштів.
Склад бюджетної системи (Рис.4).
Бюджетна
Рис.4. Складові частини бюджетної системи та інші частини економічної
системи, що мають вплив на її функціонування.
Подані в цьому складі державні органи забезпечують виконання бюджетів
всіх рівнів. Розглянемо, які конкретно види бюджетів входять до
зведеного бюджету України. Сукупність всіх бюджетів, що входять до
складу бюджетної системи України є зведеним бюджетом України, який ще
називають консолідованим бюджетом.
Бюджет Автономної Республіки Крим об’єднує республіканський бюджет та
бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної
Республіки Крим.
До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні, районні у
містах, селищні і сільські бюджети.
Бюджет області об’єднує обласний бюджет та бюджети районів і міст
обласного підпорядкування.
Бюджет району складається з районного бюджету, бюджетів міст районного
підпорядкування, селищних та сільських бюджетів. Селищні та сільські
бюджети створюються за рішенням районих, міських рад народних депутатів
за наявності необхідної фінансової бази. Районні, міські ради визначають
доходи відповідних селищних і сільських бюджетів.
Бюджет міста, яке має районний поділ, об’єднує міський бюджет та бюджети
районів, що входять до його складу. У випадках, коли міській, районній у
місті раді народних депутатів адміністративне підпорядковані інші міста,
селища чи сільські населені пункти, бюджети цих міст, селищні, сільські
бюджети об’єднуються відповідно у бюджеті міста або бюджеті району в
місті, радам народних депутатів яких підпорядковані зазначені населені
пункти.
Бюджетні відносини в Україні базуються на системі нормативних актів, які
можна згрупувати за такими юридичними рівнями.
1. Конституція України.
II. Закони України та Постанови Верховної Ради України.
III. Укази Президента України.
IV. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрив та міністерств,
відомств.
V. Рішення місцевих органів влади.
Казначейська система – третій етап касового виконання Державного
бюджету
Однією з дуже складних сфер в галузі виконання бюджету є касове його
виконання. Розвиток касового виконання Державного бюджету України з 1992
року по 1999 р.р. пройшов кілька етапів:
Перший етап – це перехід до фінансування в межах наявних коштів на
рахунках Державного бюджету ( з 1 липня 1993 р.).
Другий етап – це поступовий перехід від банківської системи касового
виконання Державного бюджету до казначейської ( з листопада 1995 р. –
моменту утворення органів Державного казначейства – до 1 квітня 1997
р.).
Третій етап – це запровадження казначейської системи касового виконання
Державного бюджету по видатках ( з 1 квітня 1997 р.).
Перехід до казначейської системи касового виконання Державного бюджету в
Україні здійснений з метою посилення контролю за виконанням Державного
бюджету та вдосконалення управління наявними коштами бюджету.
В процесі дослідження становлення казначейської системи касового
виконання Державного бюджету в Україні були розроблені схеми
документообороту і руху бюджетних потоків, які дозволили визначити
вузькі місця і сформулювати рекомендації щодо їх усунення. При
фінансуванні через теріторіальні органи казначейства шляхом оплати
рахунків і видачі готівкою вузьким місцем є встановлення доцільності та
ефективності витрат шляхом перевірки первинних документів. Введення в
штат працівників органівказначейства спеціальних експериментів і
забезпечення спеціальною апаратурою дозволить чітко і швидко
встановлювати достовірність представлених документів з метою здійснення
дійового попереднього контролю за витрачанням бюджетних коштів.
На сьогоднішній день в Україні фінансування з Державного бюджету
здійснюється через територіальні органи Державного казначейства, як
шляхом оплати рахунків та видачі готівкою, так і за відомчою структурою.
Це свідчить про те, шо в Україні діє змішана система касового виконання
Державного бюджету. До елементів банківської системи відносимо: відкриті
рахунки органам Державного казначейства та розпорядникам коштів в
банківських установах, до елементів казначейської системи – наявність
органів Державного казначейства та відкриття в них реєстраційних
рахунків розпорядникам коштів.
Щодо виконання доходної частини Державного бюджету, то хоч інформація
про доходи, що надійшли на рахунок органів казначейства і надходить
органам казначейства трьох ступенів, де ведеться їх облік, розподілення
доходів здійснює тільки Головне управління Державного казначейства.
Перехід від фінансування за відомчою підпорядкованістю до фінансування
через територіальні органи Державного казначейства, а також розподілення
одержаних доходів на рівні територіальних управлінь і відділів органів
казначейства позитивно вплине на організацію бюджетного фінансування та
здійснення контролю за цим.
Єдиний казначейський рахунок.
Казначейська форма виконання бюджету базується на принципі роботи
єдиного казначейського рахунка. Єдиний казначейський рахунок – це
система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в
установах банків за відповідним балансовим рахунком, на які
зараховуються податки, збори , інші обов’язкові платежі Державного
бюджету та надходження з інших джерел, встановлених законодавством
України, і з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі
безпосередньо на користь суб’єктів господарської діяльності, які
виконали роботи або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів.
Зазначені рахунки діють в єдиному режимі, створюючи, таким чином,
загальнодержавну інформаційно-обслуговувальну систему єдиного
казначейського рахунка, яка виконує облік всіх здійснюваних на ньому
операцій і дає можливість Головному управлінню Держказначейства мати в
реальному режимі часу інформацію про:
баланс єдиного казначейського рахунка , отриманий як результат
здійснення операцій на всіх бюджетних рахунках єдиного казначейського
рахунку ;
рух коштів по доходах державного бюджету відповідно до бюджетної
класифікації;
руїх коштів по видатках державного бюджету відповідно до бюджетної
класифікації;
рух коштів по місцевих бюджетах з моменту їх обслуговування в системі
Держказначейства;
результати виконання бюджетів.
Функціонування єдиного казначейського рахунка забезпечить:
повну незалежність держави від банківської системи в справі контролю та
обліку доходів і платежів;
досконалу базу даних по бюджетних показниках;
щоденне перерахування за призначенням коштів, що надходять до державного
бюджету ;
розподіл загальнодержавних податків, зборів та обов’язкових платежів між
державнимбюджетом і бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст
Києва та Севастополя за нормативами, затверженими Верховною Радою
України;
Єдиний казначейський рахунок – це сукупність бюджетних рахунків,
відкритих на ім’я Головного управління Державного казначейства і його
територіальних органів за балансовим рахунком № 124 « Кошти Державного
бюджету ».
Бюджетні рахунки за балансовим рахунком №124 «Кошти Державного бюджету «
відкриваються органами Державного казначейства в установах Національного
банку та уповноважених установах комерційних банків, визначених
Кабінетом Міністрів України та Національним банком України.
В органах Державного Казначейства в сваю чергу, відкриваються
реєстраційні рахунки розпорядникам бюджетних коштів. При ціому бюджетні
рахунки відкриваються на підставі договорів між розпорядниками коштів та
органами Державного казначейства.
Кількість реєстраційних рахунків, яку може мати конкретний розпорядник
коштів в системі казначейства, залежить від ступеня деталізації контролю
за використанням бюджетних коштів відповідно до бюджетної класифікації.
Використана література:
“ Шляхи розвитку бюджетної системи України “ // Ж-л ”Фінанси України. –
№ 4.97р.
2. Р. Мітюкова “ Державний бюджет України і бюджетна політика у 1998
році ”// Ж-л Фінанси України. – №3.98р.
3. Лютий І.О. “ Державний боргіефективність використання Державного
кредиту “ // Ж-л “ Фінанси україни “. – №9.99р.
4. Мельнічука С.” Шляхи удосконаленнябюджетного процесу в Україні // Ж-л
“Економічний часопис”. №4.99р.
Бюджет
Бюджет
підприємств і установ
Бюджет сім’ї
Бюджет
особи
Форми власності
Колективна
Приватна
Державна
Бюджет держави
( консолідований бюджет на прикладі України)
Державний бюджет
Бюджет
м. Києва
Бюджет
м.Севастополя
Бюджет Автономної Республіки Крим
Бюджети міст республіканського підпорядкування
Бюджети
районів
Республіканський бюджет
Місцеві бюджети
Бюджет області
Бюджети районів
Міста обласного підпорядкування
Обласний бюджет
Селищні та сільські бюджети
Районний бюджет
Бюджети районів, що входять в структуру міста
Міський бюджет
Бюджети міст районного підпорядкування
Фінансова система України
Страхування
Державні фінанси
Фінанси підприємств,закладів, організацій
Соціальне страхування
Державний бюджет
Фінанси підприємств, які формуються на комерційних засадах
Особисте страхування
Державний кредит
Фінанси закладів і організацій, які здійснюють комерційну діяльність
Майнове страхування
Позабюджетні фонди
Фінанси громадських об’єднань
Страхування підприємницьких ризиків
Страхування відповідальності
Фінансова система України
Фінанси галузей народного господарства, в перспективі фінанси
підприємства
Загальнодержавні фінанси
Фінанси домогосподарств
Фінанси громадських організацій
Фінанси підприємств, галузей матеріального виробництва
Фінанси установ, організацій, галузей невиробничої сфери
Бюджетна система України
Система державних позабюджетних фондів
Фінанси НАСК “ Оранта “
Державний кредит
Президент України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів
України
Бюджетний комітет
Рахункова палата
Національний банк України
Фонд Державного Майна України
Державна податкова
служба
Контрольно-ревізійне управління
Міністерство
фінансів
Державне казначейство
Антимонополь
ний комітет України
Державні адміністрації
Бюджетні відділи
Фінансові управління
Платники податків:
юридичні та фізичні особи
Отримувачі бюджетних коштів:
юридичні та фізичні особи
Органи місцевого самоврядування
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
