.

Фінансування розпорядників бюджетних коштів із місцевого бюджету та його вдосконалення (дипломна)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
317 5446
Скачать документ

Дипломна робота

на тему:

„Фінансування розпорядників бюджетних коштів із місцевого бюджету та
його вдосконалення”

(на матеріалах фінансового управління Коломийської районної державної
адміністрації)

Зміст

ВСТУП

Розділ 1. Роль розпорядників бюджетних коштів у виконанні місцевого
бюджету

1.1. Розпорядники коштів місцевого бюджету і їх функції, права та
обов’язки.

1.2. Встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на
основі затвердженого бюджетного розпису.

1.3. Затвердження і виконання кошторису розпорядником бюджетних коштів
та взяття бюджетних зобов’язань.

Розділ 2. Аналіз виконання місцевого бюджету фінансовим управління
Коломийської райдержадміністрації.

2.1. Організаційно-економічна характеристика об’єкту дослідження
фінансового управління Коломийської райдержадміністрації.

2.2. Аналіз фінансування розпорядників бюджетних коштів фінансовим
управлінням Коломийської РДА за 2001-2002 рр.

Висновки

Список використання джерел

додатки

Вступ

Основною проблемою при виконанні місцевих бюджетів є недоотримання
доходів. Це загальна проблема виконання бюджету, навіть у розвинутих
країнах. Двома основними загальними проблемами недоотримання доходів є

1) економіка не працює так добре, як очікувалось, коли формувався
бюджет, і 2) затверджений бюджет засновувався на нереалістичних (занадто
оптимістичних) прогнозах надходжень. Інколи третьою причиною є
незадовільний збір податків, що часто поєднується з існуванням великого
сектору тіньової економіки. Розмір недоотриманих доходів чітко визначає
серйозність впливу на бюджет, а значимість визначає тим заходів, які
вживає уряд для подання проблеми. Велике недоотримання доходів може бути
і не визначене на початку бюджетного року. Нездатність зреагувати швидко
неодмінно спричинить фінансову кризу, що часто набуває більших масштабів
дещо пізніше. Існує лише два прийняті і розумні способи подолання
проблеми недоотримання доходів, – зменшення видаткової частини і
отримання додаткових надходжень. Часто використовується поєднання цих
способів.

Найпростішим рішенням проблеми є зменшення фінансування усіх програм на
однаковий відсоток. Хоча цей не є добре продуманим рішенням, що
засновується на пріоритетності видатків, таким підходом найлегше
керувати, і він є найбільш прийнятим, оскільки „біль” від зменшення
фінансування в рівній мірі розподіляється між усіма бюджетними
організаціями.

При формуванні бюджету основні цілі й завдання визначаються й
обговорюються місцевою радою. Результатом етапів складання та
затвердження бюджету є прийняття бюджетних призначень, на основі яких
розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання.

В процесі виконання бюджету важливо, щоб фінансові ресурси, надані
головному розпоряднику бюджетних коштів, спрямовувалися і контролювалися
з метою досягнення цілей та завдань затвердженого бюджету. Періодичні
звіти повинні містити інформацію щодо рівня ефективності використання
розпорядниками коштів з метою досягнення запланованих цілей, пов’язаних
з виконанням програм і наданням послуг. Оскільки відхилення обсягів
фактичного фінансування від запланованих показників у процесі виконання
бюджету трапляється досить часто, виникає потреба внесення змін.
Моніторинг видатків в процесі виконання місцевих бюджетів дозволяє дещо
виправити допущені прорахунку і скоригувати плани фінансування
відповідно до реалій і поточних потреб. Саме спроможність забезпечувати
гнучкість у рамках контролю відрізняє успішні системи виконання бюджету
від невдалих. Управління видатками потребує чітких правил і процедур,
відповідних аналітичних систем і методів багаторазового застосування,
періодичного надання фінансовим управлінням важливої інформації в своїх
звітах. Підвищення ефективності та результативності видатків вимагатиме
нових децентралізованих до управління видатками, які передбачатимуть
встановлення цілей, стандартів якості та засобів контролю за видатками
замість додаткових управлінських повноважень обласної ланки щодо
розподілу коштів на досягнення цих цілей.

Недавні зміни, спричинені прийняттям Бюджетного кодексу, вимагають
використання бюджету як управлінського інструмента разом з інформацією
про результати діяльності і відходу від традиційного поняття бюджету як
бухгалтерського документа. У майбутньому виконання місцевих бюджетів
вимагатиме здійснення моніторингу діяльності постачальників, що надають
послуги, які раніше надавалися місцевими органами влади. Це
потребуватиме застосування нових технічних навичок і процедур звітності.
Для підвищення результативності діяльності міст та областей вирішальною
є здатність використовувати аналітичну інформацію при розробці планів
видатків і оцінці результатів виконання бюджетів.

Належне виконання бюджету вимагає дотримання таких принципів:

моніторингу виконання бюджету на основі чітко визначених цілей
фінансування;

відповідності зобов’язань розміру бюджетних асигнувань, встановлених
кошторисами;

вчасності та достовірності звітності.

В основу виконання бюджету необхідно закласти стратегію досягнення цілей
та завдань, що вимірюється показниками результативності. Завданням
дипломної роботи:

визначити роль розпорядників бюджетних коштів у виконанні місцевого
бюджету і їх функції, права та обов’язки.

пояснити як порядок встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам
коштів на основі затвердженого бюджетного розпису.

показати порядок затвердження і виконання кошторису розпорядникам
бюджетних коштів.

провести аналіз фінансування розпорядників бюджетних коштів
Фінансовим управлінням Коломийської районної державної адміністрації.

дати організаційно-економічну характеристику об’єкту дослідження
Фінансового управління Коломийської райдержадміністрації.

показати шляхи вдосконалення механізму фінансування розпорядників
коштів з місцевого бюджету.

Об’єктом дослідження дипломної роботи є Фінансове управління
Коломийської районної державної адміністрації яке є місцевим органом
виконавчої влади, що утворюється відповідно до чинного законодавства і
підпорядковується обласному головному фінансовому управлінню та голові
районної державної адміністрації. Фінансове управління складає проект і
організовує виконання районного бюджету, реалізує державну фінансову,
бюджетну та податкову політику на території району, розробляє пропозиції
по удосконаленню діючих форм фінансових взаємовідносин держави з
підприємствами, установами організаціями усіх форм власності, методів
фінансового і бюджетного планування та фінансування витрат, забезпечує
дотримання законодавства у фінансовій сфері на відповідній території.

Основна інформація яка використана у дипломній роботі взята з матеріалів
об’єкту дослідження Фінансового управління Коломийської
райдержадміністрації, пояснюючі записки, звіти, положення, інструкції.
Також використана інформація з Бюджетного кодексу України, Кримінального
кодексу України. Використані Нормативні акти, наукова
навчально-методична, спеціальна література.

РОЗДІЛ 1. РОЛЬ РОЗПОРЯДНИКІВ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ

У ВИКОНАННІ МІСЦЕВОГО БЮДЖЕТУ

1.1 Розпорядники коштів місцевого бюджету і їх функції права та
обов’язки

Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів
бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не
мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів),
надаються їх лише через розпорядника бюджетних коштів.

Розпорядники бюджетних коштів – бюджетні установи в особі їх керівників,
уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних
зобов’язань та здійснення видатків з бюджету.

Залежно від ступеня підпорядкованості та обсягу наданих прав
розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників
бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
(рис.1.1).

Головні розпорядники бюджетних коштів – бюджетні установи в особі їх
керівників, які отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних
призначень.

Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет
України, – органи, уповноважені відповідно Верховною Радою України,
Президентом України, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їх
діяльність, в особі їх керівників, а також міністерства, інші центральні
органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд
України та інші спеціалізовані суди; установи та організації, які
визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету Міністрів
України, в особі їх керівників;

за бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетом Автономної
Республіки Крим, – уповноважені юри стичні особи (бюджетні установи), що
забезпечують діяльність Верховної Ради АР Крим та Ради міністрів АР
Крим, а також міністерства та інші органи влади АР Крим в особі їх
керівників;

бюджетними призначеннями, передбаченими іншими місцевими бюджетами –
керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх
секретаріатів, керівники головних управлінь, управлінь, відділів та
інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних
адміністрацій, виконавчих органів рад.

Рис.1.1 Розпорядники бюджетних коштів

У статті 21 Бюджетного кодексу є норма, відповідно до якої бюджетній
організації заборонено здійснювати запозичення у будь-якій формі або
надавати позички юридичним та фізичним особам за рахунок бюджетних
коштів, крім випадків, передбачених законом про Державний бюджет
України.

Бюджетне призначення – це повноваження надане головному розпоряднику
коштів бюджету законом про державний бюджет, постановою Верховної Ради
Автономної Республіки Крим, рішенням місцевої ради про місцевий бюджет,
що має кількість та часові обмеження. Воно дозволяє надавати бюджетні
асигнування для здійснення платежів на конкретні заходи за рахунок
коштів відповідного бюджетну та надає право розпоряднику коштів брати
зобов’язання щодо виконання робіт чи надання послуг. Бюджетні
призначення встановлюються виключно законом про Державний бюджет України
чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному Кодексом (стаття
23).

У частині першій статті 23 Бюджетного кодексу наголошується, що будь-яке
бюджетне зобов’язання можна здійснювати лише за наявності відповідного
бюджетного призначення. Бюджетне зобов’язання – це будь-яке здійснене
відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення
договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних
операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити
платежі протягом цього періоду або в майбутньому. Зобов’язання виникає
внаслідок укладення договорів (угод, замовлень), згідно з якими
розпорядок коштів бюджету як споживач товарів, робіт, послуг повинен
сплатити належну суму виконавцю за умов виконання цих договорів.
Зобов’язання обліковуються органами Державного казначейства України на
позабалансових рахунках плану рахунків виконання державного та місцевих
бюджетів.[10.c.18]

Зобов’язання розпорядника коштів сплатити кошти за надані товари
(послуги) чи інші ідентичні операції розглядається як фінансове
зобов’язання. Фінансові зобов’язання обліковуються розпорядниками коштів
бюджету як кредиторська заборгованість і відображаються у звітності
органів Державного казначейства.

Внесення змін до бюджетних призначень, затверджених законом про
державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет, відбувається в
порядку, встановленому для подання пропозицій до проекту бюджету, тобто
шляхом внесення відповідних змін до закону про Державний бюджет України
чи рішення про місцевий бюджет. Ця процедура поширюється і на випадки
передачі бюджетних повноважень від одного головного розпорядника коштів
іншому головному розпорядникові, за винятком призначень резервного фонду
бюджету .

Головні розпорядники коштів Державного бюджету України затверджуються
законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних
призначень.

Головний розпорядник бюджетних коштів:

розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій,
визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності
досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів;

розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні
запити і подає їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому
органу;

отримує про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет,
доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів
нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги
асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;

затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, якщо
інше не передбачене законодавством;

здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих
розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних
коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів.

Одержує звіти про використання коштів від розпорядників бюджетних коштів
нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів і аналізує ефективність
використання ними бюджетних коштів.

Головним розпорядникам надано право розподілу бюджетних коштів між
розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, а також витрачати їх на
централізовані та інші заходи, на утримання апарату управління. При
розподілі коштів і перерахуванні їх підвідомчим установам розпорядники
коштів є головними, а при витрачанні на утримання апарату управління або
на централізовані заходи вони є розпорядниками коштів третього
ступеня.[10.c.88]

Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня поділяються на розпорядників
коштів другого та третього ступенів.

Розпорядниками бюджетних коштів ІІ ступеня є бюджетні установи в особі
їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття
зобов’язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функції самої
установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів для переказу
розпорядникам ІІІ ступеня та безпосередньо підпорядкованим їм
одержувачам.

Головним чином, це – обласні установи і організації, в яких є підвідомчі
підрозділи. Вони також при розподілі коштів є розпорядниками коштів
другого ступеня, а при витрачанні коштів безпосередньо на утримання
свого апарату або витрачанні коштів на централізовані заходи є
розпорядниками коштів третього ступеня.

На обласному рівні розпорядниками коштів другого ступеня є: управління
освіти; фінансове управління, управління казначейства; обласна податкова
адміністрація, контрольно-ревізійне управління, облдержадміністрація;
управління агропромислового комплексу тощо.

Розпорядниками коштів ІІІ ступеня є бюджетні установи в особі їх
керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття
зобов’язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої
установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів безпосередньо
підпорядкованим їм одержувачам.

Для всіх розпорядників коштів Державного бюджету є обов’язковим
здійснення операцій по видатках через органи Державного казначейства.
При казначейській формі виконання Державного бюджету розпорядникам
коштів відкриваються реєстраційні рахунки в органах Державного
казначейства. Бюджетні кошті, які знаходяться на реєстраційних рахунках
використовуються розпорядниками коштів відповідно до затверджених
асигнувань у кошторисах доходів та видатків, та лімітів
видатків.[10.c.89]

1.2 Встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на
основі затвердженого бюджетного розпису

Порядок складання та виконання розпису державного бюджету
визначено інструкцією, затвердженою наказом Міністерства фінансів
України від 28 січня 2002 року №57 “Про затвердження документів, що
застосовуються в процесі виконання бюджету”. Згідно із зазначеним
наказом , Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві
фінансові органи мають розробити відповідно до цієї Інструкції порядок
складання і виконання розпису відповідного бюджету.

Бюджетний розпис – документ, в якому встановлюється розподіл
доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним
розпорядникам бюджетних коштів за певними періодами року відповідно до
бюджетної класифікації.(Додаток 1)

Статтями Бюджетного кодексу визначається порядок складання та
затвердження бюджетного розпису:

Пункт 3 статті 78 Кодексу визначає, що місцевий бюджет
виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого
фінансового органу. До затвердження розпису керівником місцевого
фінансового органу затверджується тимчасовий розпис на відповідний
період. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного
періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим
бюджетним призначенням.

Розпис місцевого бюджету на відповідний рік включає:

– розпис доходів місцевого бюджету, що поділяється на річний розпис
доходів загального і спеціального фондів місцевого бюджету та помісячний
розпис доходів загального фонду місцевого бюджету;

– розпис асигнувань місцевого бюджету, що поділяється на
річний розпис асигнувань місцевого бюджету загального і спеціального
фондів місцевого бюджету та помісячний розпис асигнувань загального
фонду місцевого бюджету.[9.c.30]

Річний розпис асигнувань місцевого бюджету – це розпис асигнувань
загального і спеціального фондів місцевого бюджету на рік у розрізі
головних розпорядників коштів за повною економічною класифікацією
видатків бюджету без розподілу за періодами року, а помісячний розпис
асигнувань загального фонду місцевого бюджету –це розпис асигнувань
загального фонду місцевого бюджету на рік за місяцями в розрізі головних
розпорядників коштів за скороченою економічною класифікацією видатків
бюджету.

Розпис складається відповідно до бюджетних призначень,
установлених у рішенні про місцевий бюджет, та затверджується керівником
місцевого фінансового органу в місячний термін після набрання чинності
цим рішенням. Якщо розпис не затверджено у визначений термін, то в
обов’язковому порядку складається тимчасовий розпис на відповідний
період.

Складання розпису починається із складання розпису доходів і
розпису фінансування. Розпис доходів складається відділом доходів
бюджету місцевого фінансового органу за участю податкової інспекції, а
розпис фінансування складається бюджетним відділом за участю інших
відповідних структурних підрозділів місцевого фінансового органу з
урахуванням необхідності забезпечення своєчасності і повноти платежів з
погашення основної суми боргу місцевого бюджету та можливостей щодо
обсягів і термінів залучення короткострокових запозичень для покриття
помісячних касових розривів загального фонду.

Для складання розпису місцевого бюджету головні розпорядники
бюджетних коштів в установленому порядку подають фінансовому органу
зведені проекти кошторисів та зведені проекти помісячних планів
асигнувань. Відповідальність за зведення показників, своєчасність
подання та достовірність інформації несе головний розпорядник коштів.

На основі складених розписів доходів і фінансування структурний
підрозділ місцевого фінансового органу з питань бюджету розраховує
граничні помісячні обсяги асигнувань загального фонду місцевого бюджету
за відповідними структурними підрозділами фінансового органу і подає їм
разом з роз’ясненнями.

Керуючись роз’ясненнями, відповідні структурні підрозділи фінансового
органу визначають головним розпорядникам коштів помісячні обсяги
асигнувань загального фонду та разом з лімітними довідками про бюджетні
асигнування надають їх бюджетному відділу, який зводить отримані
помісячні обсяги загального фонду ,складає узагальнену лімітну довідку
за кожним головним розпорядником коштів з визначенням помісячних обсягів
асигнувань головному розпоряднику в цілому та доводить лімітні довідки
кожному головному розпоряднику.(Додаток 3) При необхідності структурні
підрозділи фінансового органу надають головним розпорядникам додаткові
матеріали разом з необхідними роз’ясненнями.

У процесі складання розпису фінансовим органом головні розпорядники
коштів мають право брати участь в обговоренні та узгодженні помісячних
обсягів.

Головні розпорядники за участю розпорядників нижчого рівня згідно з
отриманими лімітними довідками уточнюють проекти кошторисів, складають
проекти планів асигнувань та подають відповідним структурним підрозділам
фінансового органу зведені проекти цих документів для перевірки їх
відповідності показникам лімітних довідок. З метою дотримання структури
видатків, що забезпечує мінімально необхідний рівень функціонування
головного розпорядника коштів, фінансовий орган перевіряє показники на
відповідність бюджетному запиту. Структурні підрозділи фінансового
органу відстежують підготовку головними розпорядниками матеріалів до
розпису, забезпечують своєчасне подання головними розпорядниками цих
матеріалів фінансовому органу, аналізують зазначені матеріали, вносять
при необхідності до них корективи і подають структурному підрозділу
фінансового органу з питань бюджету свої пропозиції щодо включення їх до
розпису.[9.c.31]

Бюджетний відділ фінансового органу зводить отримані від
структурних підрозділів фінансового органу матеріали, вносить при
необхідності корективи і подає розпис на затвердження керівнику
фінансового органу.

Копія затвердженого розпису подається в друкованому і
електронному вигляді місцевим відділенням Державного казначейства для
казначейського обслуговування доходів і між бюджетних трансфертів
місцевих бюджетів, а оригінали залишаються в фінансовому управлінні.
Місцевий фінансовий орган протягом трьох робочих днів після затвердження
розпису доводить головним розпорядникам витяг із розпису , що є
підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів, планів
асигнувань.

Внесення змін до розпису за загальним фондом місцевого бюджету
передбачає затвердження довідок про внесення змін до кошторисів та
планів асигнувань у порядку , встановленому для затвердження цих
документів.

Внесення змін до розпису здійснюється у разі:

– необхідності перерозподілу видатків за економічною
класифікацією;

прийняття рішення про передачу повноважень на виконання функцій або
надання послуг на які затверджено бюджетне призначення, від одного
головного розпорядника іншому;

прийняття рішення про розподіл нерозподілених бюджетних асигнувань між
головними розпорядниками,

необхідності збільшення асигнувань спеціального фонду місцевого

бюджету;

– внесення змін до рішення про місцевий бюджет.

Відповідні структурні підрозділи фінансового органу за
обґрунтованим поданням головних розпорядників або на підставі прийнятих
розпорядчих рішень не пізніше ніж 20 числа поточного місяця подають
структурному підрозділу фінансового органу з питань бюджету в одному
примірнику пропозиції про внесення змін до розпису для перевірки та
візування. При цьому до довідки необхідно подати обґрунтовані пропозиції
щодо доцільності внесення запропонованих головним розпорядником змін, а
також інформацію про виділені кошти.

Зміни до помісячного розпису мають відповідати таким вимогам:

– бути збалансованими за місяцями, тобто не порушувати сукупний обсяг
асигнувань загального фонду місцевого бюджету намісять, якого
стосуються такі зміни;

– не змінювати сукупний обсяг асигнувань загального фонду місцевого
бюджету на рік, за винятком внесення змін до рішення про місцевий
бюджет;

– враховувати фактично виділені кошти за попередній період;

– відповідати вимогам рішення про місцевий бюджет та інших
розпорядчих рішень;

– вноситися на поточний та наступні періоди.

Після затвердження довідки про внесення змін до розпису
відповідні структурні підрозділи фінансового органу подають оригінал та
дві його копії бюджетному відділу для реєстрації за номером та датою,
яка закінчується за годину до кінця робочого дня .За п’ять робочих днів
до закінчення місяця довідки про внесення змін не реєструються. Після
реєстрації вони заносяться до реєстру , який складається в двох
примірниках.[9.c.32]

Якщо з об’єктивних обставин виникає необхідність анулювання
довідки про внесення змін до розпису, то бюджетний відділ у дводенний
термін після отримання копії довідки готує доповідну записку на ім’я
керівника або заступника керівника фінансового органу, який затверджував
довідку, і візує її в бюджетному відділі. Після погодження із керівником
або заступником керівника фінансового органу доповідна записка
передається до бюджетного відділу для проведення зазначеного анулювання.

Внесення змін до розпису за спеціальним фондом щодо інших
надходжень здійснюється у загальному порядку , за яким після внесення
змін до розпису складаються довідки про внесення змін до кошторису. Якщо
інші надходження спеціального фонду місцевого бюджету фактично
перевищили обсяги, враховані при затвердженні місцевого бюджету, то
місцевий фінансовий орган за поданням головних розпорядників збільшує
планові показники за спеціальним фондом шляхом внесення змін до розпису
. Для цього головний розпорядник повинен надати фінансовому органу
детальні обґрунтовані розрахунки та належні пояснення необхідності
внесення змін до розпису

Виконання розпису здійснюється наростаючим підсумком з початку
року. Зведення, складання та подання звітності про виконання місцевого
бюджету здійснюється фінансовими органами на основі звітів регіональних
органів Державного казначейства України щодо надходження доходів та
розрахунків за трансфертами з 1 липня поточного року за умови
переведення місцевих бюджетів на казначейське обслуговування за
видатками регіональними органами Державного казначейства України:

щодо доходів – ураховуючи розпис доходів , наростаючим
підсумком із зазначенням відсотків виконання за рік та додатково по
загальному фонду за відповідний період;

щодо фінансування – враховуючи розпис фінансування,
наростаючим підсумком із зазначенням відсотків виконання за рік та
додатково по зальному фонду за відповідний період;

щодо видатків – ураховуючи розпис асигнувань, наростаючим
підсумком із зазначенням відсотків виконання за рік та додатково по
загальному фонду за відповідний період.[9.c.33]

У звіті про виконання місцевого бюджету за спеціальним
фондом відображаються планові показники , враховані при затвердженні
рішення про місцевий бюджет, та уточнені планові показники з урахуванням
змін, внесених до кошторисів.[9.c.34]

Звіт про виконання розпису за спеціальним фондом місцевого
бюджету складається за бюджетними програмами головних розпорядників у
розрізі джерел надходжень . При цьому у квартальній та річній звітності
власні надходження бюджетних установ розшифровуються за групами та
типами згідно з класифікацією доходів бюджету на підставі звітів
розпорядників.

.

1.3 Затвердження і виконання кошторису розпорядником бюджетних коштів та
взяття бюджетних зобов’язань

Кошторис бюджетної установи є основним плановим документом, який надає
повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає
обсяг і спрямування коштів на виконання бюджетною установою своїх
функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно
до бюджетних призначень.(Додаток 4)

Підставою для затвердження кошторисів е бюджетні асигнування, які
одержують розпорядники коштів місцевого бюджету відповідно до
затвердженого бюджетного розпису.

Територіальні органи Державного казначейства України здійснюють контроль
за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису
місцевого бюджету.

Розпорядники бюджетних установ несуть відповідальність за управління
бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та
вимог, встановлених нормативно-правовими актами.

Кошторис бюджетної установи має дві складові:

• загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду
бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на
виконання бюджетною установою основних функцій;

• спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального
фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на
здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію
пріоритетних заходів, пов’язаних з виконанням установою основних
функцій.

План асигнувань із загального фонду бюджету установи — це помісячний
розподіл видатків, затверджених у кошторисі для загального фонду, за
скороченою формою економічної класифікації. План асигнувань регламентує
взяття установою зобов’язань протягом року. Це свого роду гарантія
здійснення платежів. (Додаток 5)

План асигнувань є невід’ємною частиною кошторису і затверджується разом
з кошторисом. Бюджетні установи, незалежно від того, ведуть вони облік
самостійно чи обслуговуються централізованою бухгалтерією, для
забезпечення своєї діяльності складають індивідуальні кошториси і плани
асигнувань за кожною виконуваною ними функцією.

Головні розпорядники коштів подають фінансовим органам зведені кошториси
і плани асигнувань. Зазначені кошториси відображають зведення показників
індивідуальних кошторисів і планів асигнувань розпорядників коштів
бюджету нижчого рівня та коштів, передбачених для одержувача, за
функціональною класифікацією. При цьому необхідно зазначити, що зведені
кошториси не затверджуються. Цим самим головним розпорядникам бюджетних
коштів надано більше гнучкості щодо управління бюджетними асигнуваннями.
В той же час це значно посилює їхню відповідальність за ефективність
витрачання бюджетних коштів.

Установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності
затверджених кошторисів і планів асигнувань. Головний розпорядник
бюджетних коштів доводить до розпорядників нижчого рівня обсяги
асигнувань та затверджує кошториси. При цьому установи мають право
здійснювати відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення,
укладення договорів, придбання товарів, послуг, а також витрачати
бюджетні кошти на цілі і в межах, установлених затвердженими кошторисами
і планами асигнувань.

За обсягом наданих прав розпорядники поділяються на головних
розпорядників коштів бюджету та розпорядників коштів бюджету нижчого
рівня.

Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не
мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів),
надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів. Витрачання
зазначених коштів здійснюється відповідно до плану використання
бюджетних коштів.[9.c.35]

Кошториси складаються усіма установами на наступний бюджетний рік, якщо
ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки,
або на решту періоду року з часу утворення установи. В останньому
випадку кошториси складаються і затверджуються для кожної установи
окремо у загальному порядку.

У дохідній частині кошторисів зазначаються планові обсяги
надходжень, які передбачається спрямувати на покриття видатків установи
із загального та спеціального фондів відповідних бюджетів. Формування
дохідної частини спеціального фонду кошторису здійснюється на основі
розрахунків доходів, які складаються за кожним джерелом доходів, що
плануються на наступний рік. Під час формування показників, на підставі
яких визначаються доходи планового періоду, обов’язково враховується
рівень їх фактичного виконання за останній звітний рік, а також
очікуваного виконання за період, що передує планованому. Показники
повинні наводитися в обсязі, зазначеному у розрахунку, і повною мірою
відповідати даним бухгалтерської звітності за відповідні періоди.

У процесі формування спеціального фонду кошторису планування спеціальних
коштів та інших власних надходжень установ здійснюється за правилами,
визначеними для цих категорій чинним законодавством. Спеціальний фонд
кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження
коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання (за
видами). Розподіл видатків спеціального фонду проекту кошторису
проводиться в межах надходжень, запланованих на цю мету в даному фонді.

Відповідальність за допущення заборгованості, що склалася за видатками
спеціального фонду, несе виключно розпорядник, з вини якого вона
утворилась.[9.c.34]

Під час визначення обсягів видатків розпорядникам нижчого рівня головні
розпорядники, розпорядники вищого рівня повинні враховувати об’єктивну
потребу в коштах кожної установи виходячи з її основних виробничих
показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість
класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах
тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності
реалізації окремих програм та накреслених заходів щодо скорочення витрат
у плановому періоді.

Обов’язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення
бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на
господарське утримання установи. При визначенні структури видатків
бюджетної установи повинен забезпечуватися суворий режим економи коштів
і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки
видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена
характером діяльності цієї установи Видатки на придбання обладнання,
капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть
передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та
відсутності заборгованості.

При цьому видатки на заробітну плату за рахунок спеціальних коштів
обчислюються залежно від обсягу діяльності, що проводиться за рахунок
цих коштів, із застосуванням норм, які використовуються установами
аналогічного профілю. Порядок врахування обсягів заборгованості у
кошторисах установ визначається Міністерством фінансів. До кошторисів на
централізовані заходи, що здійснюються головними розпорядниками,
включаються асигнування тільки в тих випадках, коли проведення таких
заходів за рахунок бюджету дозволено законодавством.

Асигнування на реалізацію окремих програм включаються до кошторисів
згідно із затвердженими програмами

Показники видатків, що включаються до кошторису, повинні забезпечувати
досягнення конкретних результатів.

Для забезпечення правильної та своєчасної організації роботи, пов’язаної
зі складанням проектів кошторисів, головні розпорядники коштів бюджету,
керуючись доведеними до них відповідними фінансовими органами
показниками щодо граничного обсягу видатків загальною фонду проекту
бюджету.[9.c.35]

— встановлюють для розпорядників коштів бюджету граничні обсяги видатки
із загального фонду бюджету, термін подання проектів кошторисів і дають
вказівки щодо їх складання:

— розробляють і повідомляють розпорядникам нижчого рівня інші по
калмики, яких вони повинні додержуватися, виходячи із законодавства, і
які необхідні для правильного визначення видатків у проектах кошторисів,

— забезпечують складання проектів кошторисів на централізовані заходи,
що здійснюються безпосередньо головними розпорядниками коштів бюджету

Проекти кошторисів складаються всіма установами і організаціями на
наступний бюджетний рік, якщо вони функціонували до початку року, на
який плануються видатки, або на решту періоду року з часу утворення
установи (організації).

Місцеві фінансові органи щороку, протягом трьох місяців після
затвердження відповідних бюджетів, перевіряють правильність складення і
затвердження кошторисів і планів асигнувань.

Скорочення зайвих і завищених асигнувань, виявлених у результаті
перевірки правильності складання кошторисів, проводиться місцевими
фінансовими органами на підставі матеріалів перевірок.[9.c.36]

Вивільнені асигнування спрямовуються на проведення інших пріоритетних
заходів, що плануються цим же розпорядником, шляхом внесення змін у
встановленому порядку до їх кошторисів за рішенням місцевого фінансового
органу на підставі обґрунтованого подання головного розпорядника.

Виконання кошторисів і планів асигнувань здійснюється наростаючим
підсумком з початку року.

Для здійснення контролю за відповідністю асигнувань, визначених у
кошторисах і планах асигнувань розпорядників, асигнуванням, затвердженим
річним розписом призначень відповідного бюджету та помісячним розписом
асигнувань загального фонду, органи Державного казначейства здійснюють
реєстрацію та ведуть облік зведених кошторисів і планів асигнувань
розпорядників вищого рівня у розрізі розпорядників нижчого рівня.

Розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах
асигнувань, затверджених кошторисами і планами асигнувань, за наявності
витягу із розпису, виданого органом Державного казначейства, що
підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку. З
цією метою розпорядники, які отримали від органів Державного
казначейства витяг, повинні подати цим органам дані щодо розподілу
показників зведених кошторисів І планів асигнувань у розрізі
розпорядників нижчого рівня. Зазначені показники доводяться до
відповідних органів Державного казначейства за місцем розташування
розпорядників нижчого рівня.[9.c.37]

Здійснення видатків установ та одержувачів без затверджених у
встановленому порядку кошторисів і планів асигнувань, планів
використання бюджетних коштів одержувачами припиняється через ЗО
календарних днів після затвердження річного розпису призначень та
помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідних бюджетів.

До затвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань та
планів використання бюджетних коштів одержувачами підставою для
здійснення видатків є проекти кошторисів, планів асигнувань та планів
використання бюджетних коштів одержувачами, засвідчені підписами
керівника та головного бухгалтера.

Після закінчення цього терміну органи Державного казначейства здійснюють
операції з виконання видатків розпорядників коштів тільки відповідно до
затверджених кошторисів і планів асигнувань, узятих на казначейський
облік.

У разі не затвердження у визначений термін розпису бюджету на наступний
рік, в обов’язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на
відповідний період наступного року. Бюджетні установи складають на цей
період тимчасові кошториси, які затверджуються їх керівниками. При цьому
зведені тимчасові кошториси не складаються.

Під час складання річного розпису призначень бюджету, помісячного
розпису асигнувань загального фонду бюджету та кошторисів і планів
асигнувань установ на наступний рік ураховуються видатки, проведені
згідно з тимчасовим розписом бюджету та тимчасовими кошторисами.

Установи мають право брати зобов’язання щодо видатків загального фонду
бюджету відповідно до плану асигнувань, виходячи з необхідності
забезпечення виконання пріоритетних заходів та з урахуванням здійснення
платежів для погашення зобов’язань минулих періодів.

Звіти про виконання кошторисів і планів асигнувань та планів
використання бюджетних коштів одержувачами подаються у порядку та за
формою, встановленими Державним казначейством.[9.c.38]

Отже кінцевий кошторис є розподілом розпису в межах однієї бюджетної
установи. Кошторис затверджується на рівні розпорядника коштів і є
головним плановим документом бюджетної установи. Іншими словами,
кошторис є внутрішнім розподілом за статтями видатків, який надає
повноваження на отримання доходів та фінансування видатків протягом
бюджетного періоду. Кошторис виконує роль головного засобу контролю
розпорядника коштів і встановлює сферу відповідальності для керівника,
розпорядника, фінансового органу та казначейства. Відповідно до статті
51(3) казначейство здійснює контроль за відповідністю кошторисів
розпорядників бюджетних коштів розпису місцевого бюджету. Розпорядники
коштів звітують про видатки згідно власних кошторисів органам
казначейства, які звіряють ці звіти з розписами. Таким чином, видатки
розпорядників регулярно звіряються з розписами (затвердженими планами) і
контролюються з боку фінансового органу та казначейства.

Система зобов’язань є засобом, який використовується в багатьох країнах
як для обліку, так і для контролю бюджету. Система обліку поділяє бюджет
управління на дві категорії (1) не витрачені, але внесені до зобов’язань
— сплачувати за дорученнями, які отримано, або на які, можливо, виписано
рахунок і (2) доступні для здійснення видатків (не внесені до
зобов’язань) (див. таблицю 4).

Кожного разу, коли бюджетний відділ затверджує замовлення на купівлю або
контракт, відбувається перенесення коштів з колонки «не внесені до
зобов’язань» до колонки «внесені до зобов’язань», з якої оплачується
рахунок. Коли у «не внесених до зобов’язань» залишок нульовий,
фінансування більше не підтверджується. Оскільки більшість комп’ютерних
пакетів обліку включають цю функцію, юридичні процедури і організаційні
системи в більшості випадків не створюють проблем при судових позовах.
Незважаючи на технічні можливості і на перший погляд, організаційну
простоту цього засобу контролю, деякі країни з перехідною економікою та
ті, що розвиваються, надають перевагу системам на касовій основі і не
включають зобов’язань. Це послаблює бюджетний контроль і, як правило,
призводить до непередбаченого дефіциту.[9.c.39]

Слід здійснювати контроль як за видатками і за зобов’язаннями. Інакше
може виникати незапланований дефіцит поточного бюджету. Двома головними
категоріями видатків є: (1) оплата праці та (2) інші видатки.
Розпорядники коштів здійснюють видатки за постійними статтями, такими як
заробітна плата персоналу.

По-перше, витрати на персонал розраховуються в процесі формування
бюджету як постійні витрати. В більшості випадків ці витрати відомі і
фінансовані. Отже, бюджетні управління застосовують так званий «контроль
посад», щоб не допустити створення несанкціонованих посад або виплат
несанкціонованому персоналу. Обласні, районні та міські фінансові
управління розглядають запити на: прийняття нових працівників,
заповнення вакантних посад або перерозподіл існуючих посад. Стаття
видатків на оплату праці регулярно включається до розписів та
кошторисів. Крім того, розпорядники приймають періодичні нерегулярні
зобов’язання, які можуть включатися або не включатися до розписів або
кошторисів. Як правило, існують закупівлі, які здійснюють на замовлення,
через контракти та по рахунках протягом року. Стаття 51 Бюджетного
кодексу зазначає, що розпорядники коштів відповідають за управління
своїми бюджетними асигнуваннями, взяттям зобов’язань та здійсненням
видатків у межах затверджених загальних сум кошторису.

По-друге, як правило, найбільшою статтею видатків, яка не відноситься до
оплати праці, є придбання предметів постачання та обладнання протягом
року. Однак, оскільки це значна стаття в зобов’язанні, розглянемо
загальний процес. Закупівлі розпорядника коштів повинні здійснюватися
відповідно до звичайного циклу закупівлі: (1) складання списку учасників
тендеру, запрошення до тендеру, аналіз можливостей заміни чи ремонту
об’єктів або ж виняток з правил для незначних сум закупівель; (2)
замовлення — планування з урахуванням знижок і уникнення штрафів для
постачальників; (3) управління та контроль запасів — встановлення
критеріїв щодо обсягів та розміщення запасів, визначення оптимальної
суми замовлення.

Для того щоб не допустити перевищення обсягів кошторису, існує три
запобіжні засоби. По-перше, відділ закупівель розпорядника повинен
затвердити замовлення на поставку. Це засіб бюджетного контролю на рівні
розпорядника. По-друге, підрозділи внутрішнього аудиту розпорядника
здійснюють попередній аудит кожного запиту на видатки з огляду на
достатність коштів (відповідність лімітам розпису). Це бухгалтерський
контроль на рівні розпорядника. По-третє, казначейська система звіряє
залишок, вільний від зобов’язань, і відкидає ті зобов’язання, які
перевищують граничний обсяг.

Розпорядники здійснюють контроль за фактичним отриманням придбаних
предметів. Контроль поставки, звірка замовлень, перевірка та порівняння
з первинними зобов’язаннями (тобто замовленням на поставку) — це кроки,
які часто ігнорують місцеві органи. Отримання звітів — це надзвичайно
важливий засіб контролю, який застосовується для забезпечення принципу
співвідношення ціни та якості при закупівлі. Ігнорування цього етапу
призводить до корупції та марного витрачання обмежених бюджетних
ресурсів.[9.c.40]

Після доставки та перевірки розпорядник дає розпорядження про сплату.
Залежно від типу казначейської моделі фінансовий відділ розпорядника
коштів здійснює платіж і вносить дані про операцію до казначейської
системи або ж передає розпорядження про сплату територіальному органу
Казначейства.

У кожному з цих випадків засоби внутрішнього контролю розпорядника мають
звірити замовлення на поставку та звіт про прийом до того, як надавати
рекомендацію про сплату. Розпорядник вносить сплачену суму і відповідно
дебетує суми зобов’язань. У випадку з пошкодженими товарами або
помилковими замовленнями сплачена сума може відрізнятися від попередньої
суми замовлення, тому їх слід збалансувати шляхом внесення змін у
зобов’язання.

Загальна схема організації бюджетного контролю

Стадії контролю Попередній Поточний Остаточний

Мета та призначення Сприяти: досягненню узгодженості в бюджетному
процесі річних і стратегічних (середньострокових) завдань державної
політики економічного розвитку; визначенню пріоритетних бюджетних
програм та напрямків діяльності уряду у відповідності до обмеженого
рівня бюджетних ресурсів; встановленню ефективного та раціонального
способу надання суспільних послуг та споживання державних ресурсів.
Регулювати: економічність: на базі первинних документів, оперативно
попереджати збитки та втрати за рахунок державних коштів; ефективність:
на базі даних бухгалтерського обліку та періодичної звітності реагувати
на ефективність господарської діяльності; відповідність: на базі
інформації про стан виконання бюджету, дотримуватися встановлених норм
та пріоритетів політики; додержання фінансової дисципліни.
Встановлювати: порушення бюджетного законодавства та дотримання
встановлених пріоритетів; законність проведених операцій; достовірність
звітності; зловживання та заходи щодо усунення порушень; необхідність
притягнення винних до відповідальності.

Повноваження в сфері контролю за видатками

Здійснюється на стадії складання, розгляду та затвердження бюджету.
Зокрема: контроль за відповідністю бюджетної політики національним
інтересам, а не інтересам політичної кон’юнктури; реальність цілей
бюджетної політики та створення умов для їх досягнення; економічна
оцінка доцільності та ефективності показників бюджетних програм, їх
відповідність державним пріоритетам; аналіз попередніх періодів,
рекомендації та виявлення резервів; контроль встановлених норм
соціального забезпечення. Здійснюється у процесі виконання бюджетів та
кошторисів бюджетних установ. Зокрема: контроль за доведенням бюджетних
призначень та затвердженням кошторисів бюджетних установ; контроль на
стадії укладання угод та прийняття фінансових зобов’язань; контроль при
здійсненні платежу з бюджетних рахунків; поточна перевірка ефективності
використання бюджетних ресурсів. Здійснюється після складання звітності
про виконання бюджетів у ході аудиту та загальної бюджетної оцінки.
Зокрема: перевірка достовірності звітних даних, балансів, та законності
здійсненних операцій; оцінка виконання правових норм та дотримання
встановлених положень; оцінка результатів ефективності бюджетних програм
та діяльності уряду; аналіз фактичного споживання та рівень надання
бюджетних послуг; контроль ефективності використання державної та
муніципальної власності.

Рис.1.1 Розпорядники бюджетних коштів

Список використання джерел

2.2 Аналіз фінансування розпорядників бюджетних коштів фінансовим
управлінням Коломийської районної державної адміністрації за 2001-2002
рр,.

Місцеві фінансові управління змушені миритися з тим фактом,
що бюджети ґрунтуються на надходженнях. Нестача надходжень є поширеною
проблемою, і фінансові управління на неї реагувати, скорочуючи
фінансування, зменшуючи залишки фондів. Важливим при цьому є не
допущення заборгованості з видатків. Фінансове управління здійснює
детальний контроль призначень бюджету. Призначення затверджуються
місцевою радою. До розрахунків кінцевого призначення можуть вноситися
уточнення в останній момент перед складанням бюджетного робочого плану
бюджетним управлінням. Призначення – це бюджетне повноваження брати на
себе зобов’язання – це ще не є фактичні кошти. Бюджетне
управління здійснює моніторинг і контроль статей видатків і позицій,
затверджених для кожного управління. Призначення зазвичай готуються на
один рік, хоча для капітальних проектів вони можуть бути залежні від
конкретної суми або мати багаторічні бюджетні повноваження для
завершення проекту.

Фінансове управління прагне мінімізувати
дестабілізаційний ефект нестачі надходжень шляхом точного розрахунку
доходів – власні джерела, доходи, що розподіляються між державним та
місцевим бюджетом. Проте в більшості випадів точна сума і час
надходження коштів не відомі заздалегідь. Дані фактичного фінансування,
як правило, підвищують і прирівнюють до надходжень. Це обумовлює
необхідність у спроможності бюджетного управління здійснювати ефективний
моніторинг.

Багато місцевих бюджетів передбачає відхилення в очікуваних
схемах отримання надходжень і здійснення видатків. Це означає складання
схеми надходжень і видатків на початку бюджетного року.

Схема або план видатків є лише непрямим засобом контролю. Важливим
безпосереднім засобом бюджетного контролю є „процес складання
кошторису”. В багатьох країнах затверджені призначення видаються
бюджетними управліннями розпорядникам, часто в квартальних сумах.
Основою для розпису може бути: період часу, вид діяльності, проекти або
об’єкти. Кошти надаються за зобов’язаннями розпорядників на засадах,
встановлених бюджетним управлінням. У деяких країнах застосовується
додатковий крок для деталізації і контролю використання призначення – що
зазвичай і називається кошторисом. У таких випадках розпорядник коштів
уповноважує підпорядковані установи взяти зобов’язання в межах
зазначених сум. Загальна сума асигнувань не може перевищувати суму
розпису.

Фінансування розпорядників бюджетних коштів з бюджету району
за 2001 рік виконано на 98,8 відсотка, при уточненому плані призначення
22797,3 тис.грн.., використано , було тільки, 22517,7 тис.грн.,.(
дивись табл.. 2.1). А у 2002 році, фінансування розпорядників коштів
було з бюджету району було виконано на 99,7 відсотка при уточненому
призначенні 44295,9 тис. грн.., використано було 44168,1 тис. грн.,(див.
Табл. 2.2)

Аналізуючи вище вказані дані можна сказати що на фінансування
розпорядників коштів у 2002 р. було призначено на 21498,6 тис. грн..,
ніж у 2001 р.(рис.2.1), а також у 2002 р. помітно зріс процент
виконання уточненого призначення порівняно з 2001 р. на 0,9
відсотка.(рис 2,1).

Аналіз фінансування по розпорядників коштів по галузях.

Органи місцевого самоврядування

По органах місцевого самоврядування за 2001 рік кошти
освоєні на 96,4 відсотка при уточненому плані 1398,0 тис.грн.,
використано було 1348,3 тис.грн., або з недовикористанням на 49,7
тис.грн..(табл..2.1.)

По коду 1110 “Заробітна плата” недовикористано 25,5
тис.грн., (уточнений план на рік 736,9 тис.грн., використано
711,4тис.грн.).

Відповідно і по коду 1120 “Нарахування на зарплату”
недовикористано 10,3 тис.грн.( уточнений план 269,3 тис.грн.,
використано 259,0 тис.грн., .

По коду 1160 “Оплата комунальних послуг та
енергоносіїв” недовикористано 13,9 тис. грн.., .

Заборгованість по тепло-енергоносіях на звітну дату складає 0,4тис.грн.,
.

По всіх інших кодах функціональної класифікації кошти
використані, в межах уточненого річного призначення.

Проведеними заходами щодо скорочення видатків на утримання
органів місцевого самоврядування протягом звітного періоду зекономлено
бюджетних коштів на суму 207,4тис.грн.

По органах місцевого самоврядування за 2002 рік кошти
освоєні на 99,9 відсотків при уточненому плані на рік – 1808,0 грн.,
використано 1805,8грн., або з недовикористанням на 2,2
тис.грн.(табл..2.2)

По коду 1110 “Заробітна плата“ при уточненому плані на рік 957970 грн.
використано 957873 грн, тобто недовикористано 97 грн.

По коду 1120 “Нарахування на зарплату” при плані 330880 грн. використано
330803 грн., або недовикористано 77 грн.

Заборгованості з виплати заробітної плати не має.

По коду 1160 “Оплата комунальних послуг та енергоносіїв“
недовикористано 1755 грн., уточнений план на 2002 рік складає 57040 грн.
використано 55285 грн..

рис. 2.2

Аналізуючи дані фінансування по органах місцевого самоврядування
з місцевого бюджету за 2001рік та 2002 рік можна зробити висновки що;

– у 2002 р. порівняно з 2001 р. на фінансування
було призначено на 410,0 тис. грн.., більше відповідно збільшилися
призначення по коду 1110 “Заробітна плата”, 1120 “Нарахування на
зарплату”.

– у 2002 р. порівняно з 2001 р. зріс відсоток
використання призначення на 3,5 відсотка .(рис. 2.2)

Освіта

Кошти на утримання установ освіти Коломийського району за 2001 рік
використано на 91,4 відсотка до уточненого річного призначення по
бюджету на рік з врахуванням уточнення 8838,7 тис.грн., використано
8074,7тис.грн..(табл..2.1)

По коду 1110 “Оплата праці працівників бюджетних установ” використано
4998,2 тис.грн. при уточненому річному призначенні 5412,3 тис.грн. Кошти
недовикористано на суму 414,1 тис.грн. в зв’язку з невиплатою заробітної
плати за грудень 2001р.

По тій же причині недовикористано кошти по коду 1120 “Нарахування на
заробітну плату” на суму 246,3 тис.грн. (уточнене річне призначення
2015,6 тис.грн., використано 1769,3 тис.грн.)

На харчування дітей дитячих дошкільних закладів використано 22,9
тис.грн. при такому ж призначенні.

На оплату комунальних послуг та енергоносіїв установами освіти у
звітному періоді використано 722,1 тис.грн. при уточненому призначенні
825,7 тис.грн., тобто кошти недовикористано на 103,6 тис.грн.

По всіх інших видатках кошти освоєно в межах уточнених кошторисних
призначень.

Протягом звітного періоду пройшли зміни в мережі установ освіти, а саме
закрито два дитячих дошкільних заклади, в зв’язку з чим скорочено 13
штатних одиниць. Разом з тим, зросла чисельність педагогічного та
адміністративно-господарського персоналу загальноосвітніх шкіл порівняно
з початком року на 48 штатних одиниць.

Кошти на утримання установ освіти Коломийського району
за 2002 рік використано на 99,7 відсотка до річного уточненого
призначення (уточнене призначення по бюджету на 2002 рік 11613464 грн.,
використано 11577549 грн.) (табл..2.2)

По коду 1110 “Оплата праці працівників бюджетних установ” використано
6592685 грн. при річному уточненому призначенні 6592790 грн, що складає
100 відсотків.

Відповідно повністю використано кошти по коду 1120 “Нарахування на
заробітну плату”, уточнене призначення по бюджету складає 2347540 грн.
використано 2347512грн.

Заборгованості з виплати заробітної плати не має.

На харчування дітей дитячих дошкільних закладів використано 61583 грн.
при уточненому річному призначенні 87190 грн., тобто кошти освоєно на
70,6 відсотка в в’язку з недотриманням натуральних норм харчування.

На харчування учнів 1-4 класів загальноосвітніх шкіл при уточненому
річному призначенні 288840 грн. використано такуж суму.

На оплату комунальних послуг та енергоносіїв установами освіти у
звітному періоді використано 949954 грн. при уточненому призначенні
959920 грн., тобто кошти освоєно на 99,0 відсотка.

По всіх інших видатках кошти освоєно в межах уточнених
кошторисних призначень.

Аналіз фінансування установ освіти з бюджету району
за 2001 р. та 2002 р. показує що у 2002 р. було збільшене призначення
на 2774,7 тис. грн.., порівняно з 2001 р. відповідно збільшилися
призначення на оплату праці працівникам бюджетних установ, на
харчування дітей дитячих дошкільних закладів, на оплату комунальних
послуг. Також помітно зріс відсоток виконання призначення, по
установах освіти Коломийського району, у 2002 р. на 8,3 відсотка
порівняно з 2001 р. (рис 2.3 )

рис 2,3

Соціальний захист

Кошти на фінансування соціального захисту населення за 2001 рік освоєні
на 129.9 відсотка до уточненого плану (уточнений план -2410,2
тис.грн.,використано-3129,7тис.грн.). (табл.2.1)

Заборгованість по пільгах населенню станом на 01.01.2002 складає 50,9
тис.грн., в тому числі: – минулі роки – 47,2 тис.грн.,

По коду 090300 “Допомоги сім’ям з дітьми” використано 2721,6тис.грн. при
уточненому плані 1980,2тис.грн., тобто перевикористання становить

741,4 тис.грн. Дане перевикористання виникло в зв’язку з тим, що кошти
поточного

року були спрямовані на погашення боргів за минулі роки, так як на
вказану мету

передбачено лише 63,0 відсотка до потреби; в зв’язку із підвищенням
розміру

допомог, та в зв’язку із збільшенням кількості одержувачів допомог, (із
9500 на

початок року до 12953 станом на 01.01.2002 року).

. По КФК 090403 “Виплата компенсацій реабілітованим” заборгованість
станом

на 01.01.2002 року становить 3, Отис.грн., втому числі:

по виплаті компенсацій за час позбавлення волі-1,9тис.грн.;

відшкодуванні вартості за вилучене майно- 1,1 тис.грн.

На дотаційні виплати населенню на покриття збитків
житлово-комунальних послуг (КФК 090405 ) профінансовано 30,5 тис.грн.
Заборгованість станом на 01101.2002 року складає 660,9 тис.грн., .

По центру соціальної служби для молоді вцілому кошти освоєні
на 92,3 відсотка до уточненого плану. На виплату заробітної плати
використано 14,8 тис.грн. при уточненому плані 15,6 тис.грн.

По коду 1120 “Нарахування на заробітну плату” при уточненому плані 5,7
тис.грн . використано 5,2 тис.грн. :

На виплату енергоносіїв при плані 2,0 тис.грн. використано 1,8 тис.грн.

По КФК 091204 “Територіальний центр” при уточненому плані

203,6тис.грн., використано 184,1 тис.грн., .

– 1110 “Оплата праці працівників бюджетних установ” – 97,1
тис.грн., при

уточненому плані 111,0 тис.грн.;

– 1120 “Нарахування на заробітну плату” при уточненому плані 41,6
тис.грн.

використано 36,0 тис.грн. По інших кодах економічної класифікації
кошти використані в межах кошторисних призначень.

Кошти на фінансування соціального захисту населення за 2002 рік освоєні
на 98,9 відсотка ( уточнений план на рік 8223355 грн., освоєно
8129521грн.) (табл.2.2)

На пільги ветеранам війни при уточненому призначенні 871400 грн.
використано 833021 грн., тобто недовикористано 38379 грн.

По коду 090300 “Допомоги сім’ям з дітьми” використано 5047300 грн. при
такому ж уточненому плані.

На дотаційні виплати населенню на покриття збитків
житлово-комунальних послуг (КФК 090405 ) використано кошти на суму
1780196 грн., що складає 97,2 відсоткадо уточненого призначення.
Недовикористання коштів по вказаних виплатах пов”язано з недоодержанням
субвенції з державного бюджету.

По коду 090412 “Інші видатки“ кошти використані в сумі 144220 грн. при
уточненому призначенні 147755 грн.

По центру соціальної служби для молоді в цілому кошти освоєні на
97,4 відсотка до уточненому призначення на рік (по плану
26000грн.,виконано 25856 грн.) . На виплату заробітної плати
використано 16452 грн. при плані 16600 грн.

По коду 1120 “Нарахування на заробітну плату” при плані 6000 грн .
використано 5774 грн.

На виплату енергоносіїв при плані 300 грн. використано цю ж суму.

По КФК 091204 “Територіальний центр” при плані 248000 грн., використано
247956 грн.,а саме по коду:

1110 “Оплата праці працівників бюджетних установ” – 107806
грн.використано цю ж суму;

рис. 2,4

По інших кодах економічної класифікації кошти використані в межах
кошторисних призначень.

Аналізуючи дані фінансування з місцевого
бюджету по соціальному захисту видно що у 2002 р. порівняно з 2001 р.
було збільшене призначення 5813,1 тис. грн., це збільшення пов’язане з
підвищенням допомог, та зв’язку із збільшенням кількості одержувачів
допомог. У 2002 р. кошти були освоєні лише на 98,9 відсотка порівняно з
2001 р. кошти були освоєні на 129,9 відсотка ,перевищення використання
коштів по’язане з тим, що кошти поточного року були спрямовані на
погашення боргів за минулі роки. ( рис. 2,4)

Культура і мистецтво

Кошти на утримання установ культури освоєні на 96.9 відсотка (уточнений
план 716.4 тис.грн., використано 694.9 тис.грн.) тобто недовикористано
21.5 тис.грн. (табл.2.1)

По коду 1110 “Оплата праці працівників бюджетних установ” – використано
306.6 тис.грн. при уточненому призначенні 318.8 тис.грн. тобто
недовикористано 12.2 тис.грн.

По коду 1120 “Нарахування на заробітну плату” кошти недовикористано на
4.1 тис.грн. (уточнений план 116.2 тис.грн. використано 112.1 тис.грн.).

На оплату енергоносіїв та комунальних послуг призначено з урахуванням
змін 2$,7 тис.грн. касові видатки за 2001 року склали 26,0 тис.грн.

Заборгованість по теплоенергоносіях на звітну дату складає 2,6 тис.грн.,
.

Кошти на утримання установ культури Коломийського
району за 2002 рік освоєні на 99,2 відсотка ( план на рік 941400 грн.,
використано 933566 грн.) тобто недовикористано 7834 грн. (табл.2.2)

По коду 1110 “Оплата праці працівників бюджетних установ” – використано
500063 грн. при призначенні 506670 грн. тобто недовикористано 6607
грн.

По коду 1120 “Нарахування на заробітну плату” кошти
недовикористано на 172 грн. ( план по бюджету на 2002 рік 185020 грн.
використано184848 грн.).

Заборгованості з виплати заробітної плати не має.

На оплату енергоносіїв та комунальних послуг призначено з урахуванням
змін 30392 грн., касові видатки склали 29754грн.

Заборгованість по теплоенергоносіях на звітну дату складає 5903 грн., а
саме по:

рис 2.5

Аналізуючи дані по фінансуванню установ культури можна сказати, що у
2002 р. призначення було збільшене на 225,0 тис. грн., порівняно з 2001
р. , також збільшився відсоток винання призначення на 2,3 відсотка. (
рис. 2.5)

Фізична культура і спорт

Кошти на утримання установ фізичної культури та спорту

2001 рік в цілому освоєно на 93,1 відсотка (використано 139,9 тис.грн.
при

уточненому плані 150,2тис.грн.). ( табл. 2.1)

По спортивній школі (КФК 130107) на виплату заробітної плати використано
25,3 тис.грн. при уточненому плані 30,5 тис.грн.

По коду 1120 “Нарахування на заробітну плату” при уточненому призначені
11,5 тис.грн. використано 9,0 тис.грн.

По функції 130110 “фінансова підтримка спортивних споруд” на виплату
заробітної плати при уточненому плані 6,8 тис.грн. використано таку ж
суму.

Відповідно по коду 1120 “Нарахування на заробітну плату” використано 2,5
тис.грн. при такому ж уточненому призначенні.

На витрати по ремонту при уточненому плані 11,0 тис.грн. використано

11,0-тис.грн.

По коду 1170 “Дослідження, розробки та державні програми” використано
44,4 тис.грн. при уточненому призначенні 45,2 тис.грн..

По коду 1300 “Інші трансфертні виплати” при уточненому плані 40,3
тис.грн. використано 40,3 тис.грн.

По інших кодах економічної класифікації кошти освоєні в межах річних
кошторисних

.

Кошти на утримання установ фізичної культури та спорту
2002 рік в цілому освоєно на 98,2 відсотка
(використано 191496 грн. при плані 195000 грн.).(табл.2.2)

По спортивній школі (КФК 130107) на виплату заробітної плати
використано 39474 грн. при плані 40600грн.

По коду 1120 “Нарахування на заробітну плату” при призначені 15000
грн. використано 14554 грн.

По функції 130110 “Фінансова підтримка спортивних споруд” на виплату
заробітної плати при плані 8200 грн. використано цю ж суму.

Відповідно по коду 1120 “Нарахування на заробітну плату“ при
призначенні 3100 грн.кошти використані повністю..

По коду 130112 “ Інші видатки” використано 59746 грн. при призначенні
59800 грн.

По коду 130102 “ Проведення змагань і зборів” при плані 32000 грн.
використано цю ж суму.

рис 2,6

Проаналізувавши дані за 2001 р. та 2002 р. по фінансуванню установ
фізичної культури та спорту ми бачимо що на 2002 рік було призначено на
44,8 тисю грн., більше ніж у 2001 р. , також зріс відсоток виконання
призначення на 5,1 відсоток.(рис. 2,6)

Охорона здоров’я

Кошти на утримання установ охорони здоровя Коломийського району за 2001
рік освоєні на 91,8 відсотка (уточнений план 6701,8 тис.грн.,
використано 6149,7 тис.грн.) тобто недовикористано 552,1 тис.грн.,(табл.
2.1) в тому числі по кодах:

– 1110 “Оплата праці працівників бюджетних установ” використано

3228,5 тис.грн. при уточненому призначенні 3609,3 тис.грн., тобто кошти

освоєно на 89,4 відсотка.

– 1120 “Нарахування на зарплату” при уточненому плані 1325,7 тис.грн.

використано 1171,4 тис.грн. тобто на 88,4 відсотка.

По коду 1132 ” Медикаменти” при уточненому призначенні 498,8 тис.грн.,
використано таку ж суму. Аналогічно по коду 1133 “Продукти харчування”
при плані 164,5 тис.грн., використано таку ж суму.

На оплату послуг та енергоносіїв при уточненому плані 626,0 тис.грн.
використано 611,0 тис.грн. тобто кошти освоєно на 96,7 відсотка.

Заборгованість по теплоенергоносіях станом на 01.01.2002 року
складає 172,0 тис.грн.

По інших видатках кошти освоєно в межах кошторисних призначень.

Протягом звітного року пройшли зміни в мережі установ охорони
здоров’я, а саме:

З 1.10-2001 року передано на районний бюджет 4

медичні установи, а саме: пологовий будинок, станція швидкої допомоги,
дитяча

лікарня, стоматологічна поліклініка, які до цього часу фінансувалися з
бюджету

міста.

Проведеними заходами щодо скорочення видатків на утримання установ
охорони здоров’я протягом 2001 року зекономлено 170,9 тис.грн.

Кошти на утримання установ охорони здоров”я 2002 року освоєні на 99,2
відсотки ( при уточненому плані на 2002 рік 11077125 грн. використано
10991001 грн.) або недовикористано 86124 грн.(табл. 2.2)

По коду 1110 “ Заробітна плата “ використано 6007168 грн. при плані
6008300 грн., або з виконанням на 99,9 відсотка до річного плану.

По коду 1120 “Нарахування на зарплату” при плані 2113930 грн.
використано 2113334 грн.

Заборгованості по заробітній платі та нарахування на неї станом на
01.01.2003 року немає.

По коду 1130 “ Придбання предметів постачання та матеріалів” при
уточненому плані 1523700 грн. використано 1515687 грн. , з них по :

КЕК 1132 “ Медикаменти” використано 549144 грн. при уточненому плані
556350грн.;

КЕК 1133”Продукти харчування” використано 247375 грн. при уточненому
плані 247410 грн.

На оплату енергоносіїв при уточненому плані 1007375грн.
використано 931376 грн.

Заборгованість по теплоенергоносіях станом на 01.01.2003 року
складає 64838 грн., .

Аналізуючи вище вказані дані можна сказати що на
фінансування установ охорони здоров’я Коломийського району з місцевого
бюджету у 2002 р. було призначено на 4375,3 тис. грн.., більше ніж у
2001 р., також у 2002 р. помітно зріс процент виконання уточненого
призначення порівняно з 2001 р. на 7,4 відсотка. Також у 2002 р.
порівняно з 2001 р. в двічі зменшилась заборгованість по
теплоенергоносіях яка станом на 01.01.2003 складала 64,8 тис. грн.
(додаток 11)

Житло-комунальне господарство

По житлово-комунальному господарству за 2001 рік при
уточненому

призначенні 144,3 тис.грн. профінансовано 105,2 тис.грн., що складає
72,9 відсотка. недофінансовано 39,1 тис.грн. або 27,1 відсотка. (табл.
2.1)

Кошти по благоустрою населених пунктів освоєно на 86,5 відсотка.
При річному призначенні 100,8 тис. грн. використано 87,2 тис.грн.
Заборгованість річному призначенні (100,8 тис,грн.)13,6тис.грн.

На ремонт і реконструкцію водоочисних споруд заплановано 32,5 тис.грн.

Профінансовано 18,0 тис.грн., що склідає 55,4 відсотка.

На проведення видатків по капітальному ремонту, планувалося виділити

8,3 тис.грн., на капітальний ремонт житлового фонду 2,7 тис.грн.
Зазначені кошти за

звітний період не освоювалися із-за недостатності коштів у бюджеті.

По житлово-комунальному господарству за 2002рік при річному призначенні
144300 грн. використано 144184грн., що складає 99,9 відсотка .

(табл.2.2)

Кошти по благоустрою населених пунктів освоєно на 99,9 відсотка до
річного призначення .

На капітальний ремонт житлового фонду місцевих органів влади використано
15092грн. при плані 15100грн.

На інші житлово-комунальні послуги при річному плані 27110
грн використано 27053 грн., тобто кошти освоєно на 100,0 відсотка.

рис. 2,8

Аналіз фінансування житло-комунального господарства з бюджету
району за 2001 р. та 2002 р. показує що у 2002 р. було уточнине
призначення на такуж суму як і у 2001 р. 144,3 тис. грн., але у 2002
р. було виконано призначення 99,9 відсотка а у 2001 р. виконано було
призначення лише на 72,9 відсотка , тому що було недофінсансовано
39,1 тис. грн., або 27,1 відсотка із-за недостатності коштів у бюджеті.
(рис. 2,8)

Конституція України. Затверджена ВРУ 28.06.96 р. № 254/96-ВР. – 1996. –
№ 30.

Бюджетний кодекс України. Затверджений ВРУ 21червня 2001 р. № 2542-ІІІ.

Кримінальний кодекс України. Затверджений ВРУ 1 вересня 2001 р.

Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопорушення у
бюджетній сфері. Указ Президента України № 6 від 11 січня 2002 року.

Про затвердження порядку складання, розгляду, затвердження та основних
вимог до виконання кошторисів бюджетних установ. Постанова Кабінету
Міністрів України від 28 лютого 2002 р. № 228.

Порядок фінансування видатків з місцевих бюджетів на здійснення заходів
з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок
субвенцій з державного бюджету. Постанова Кабінету Міністрів України від
4 березня 2002 року № 256.

Про затвердження порядку використання коштів резервного фонду бюджету.
Постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 45.

Про проведення експерименту в Дніпропетровській і Черкаській областях по
переходу на казначейське виконання місцевих бюджетів. Постанова Кабінету
Міністрів України від 01.04.1999 року за № 522.

Порядок складання, передачі за належністю Протоколу про бюджетне
правопорушення. Наказ Міністерства фінансів України № 129 від 29 лютого
2002 року.

Про бюджетну класифікацію. Наказ Міністерства фінансів України № 604 від
27.12.2001 р.

Порядок обліку зобов’язань розпорядників коштів бюджету в органах
Державного казначейства. Наказ Державного казначейства України № 103 від
19.10.2000 року.

Положення про фінансове управління Коломийської райдержадміністрації №
400 від 18.08.2000 р.

Пояснююча записка по видатках з місцевого бюджету до звіту Коломийського
фінансового управління за 2001 р. по Коломийському району – 2001 р.

Пояснююча записка по видатках з місцевого бюджету до звіту Коломийського
фінансового управління за 2002 р. по Коломийському районі – 2002 р.

Складання, розгляд та затвердження місцевих бюджетів на основі положень
Бюджетного кодексу України: Модуль – 2. Міністерство Фінансів України. –
К.: – 2002.

Виконання місцевих бюджетів на основі положень Бюджетного Кодексу
України: Модуль – 3. Міністерство Фінансів України. – К.: – 2002 р.

Кіреєв О.І., Казначейське обслуговування місцевих бюджетів: проблеми та
проведення реформи. // Фінанси України. – 2002. – № 9. – с. 34-40.

Луніна І. Місцеві бюджети України: пошук нових підходів до проведення
реформи. // Економіка України. – 1998. – № 3. – с. 31-41.

Шибер Т.В. Державне казначейство України: становлення, проблеми,
перспективи // Фінанси України. – 2001. – № 1. – с. 40-41.

Сітків Л.Є. // Регіональна економіка. – 2000. – № 1- с. 91-99.

Турчинов О.В., Огня Ц.Г. Бюджетний кодекс України: закон, засади,
коментар: Підручник. – К.: „Парламентське видавництво” – 2002. – 123 с.

Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. Посібник. К.: т-во
„Знання”, – 1999. – 327 с.

Кириленко О.В. Підприємництво, господарство: право. Підручник. – К.:
т-во „Знання”, – 2002. – 253 с.

Булгакова С.О., Базанова Н.В., Чечуліна О.О., Шаповал Т.А. Казначейська
система виконання бюджету: Підручник. К.: КДТЕУ, 2000. – 249 с.

Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. – К.:
НІОС, – 2002, – 355 с.

Епіфанов А.О., Сало І.В., Дяконова І.І. Бюджет і фінансова політика
України. Навч. посібник. – К.: „Наукова думка”, 1997. – 303 с.

Юрій С.І. Мац М.Й., Стоян В.І. Казначейська система виконання бюджетів:
Підручник. Т.: ТАНГ – 2002. – 256 с.

HYPERLINK “http://www.fao.kiev.ua” http://www.fao.kiev.ua (офіційний
сайт групи фіскального аналізу при бюджетному комітеті Верховної Ради
України).

HYPERLINK “http://www.kmu.gov.ua” http://www.kmu.gov.ua (офіційний
сайт Кабінету Міністрів України).

HYPERLINK “http://www.rada.gov.ua” http://www.rada.gov.ua (офіційний
сайт Верховної Ради України).

PAGE

PAGE 9

PAGE

PAGE 38

Головні розпорядники бюджетних коштів

Нижчестоящі розпорядники

Міністри і керівники інших центральних органів виконавчої влади – по
Державному бюджету

Другого ступеня

Третього ступеня

Керівники, які одержують кошти на видатки установи та розподіляють суму
коштів, визначену головними розпорядниками для переказу безпосередньо
підпорядкованим їм установам, підприємствам, організаціям

Керівники, які одержують кошти, тільки для безпосереднього витрачання
згідно з кошторисом установи

Керівники відділів обласних, районних, міських держадміністрацій, голови
сільських і селищних рад – по місцевих бюджетах

Головні розпорядники бюджетних коштів

Нижчестоящі розпорядники

Міністри і керівники інших центральних органів виконавчої влади – по
Державному бюджету

Другого ступеня

Третього ступеня

Керівники, які одержують кошти на видатки установи та розподіляють суму
коштів, визначену головними розпорядниками для переказу безпосередньо
підпорядкованим їм установам, підприємствам, організаціям

Керівники, які одержують кошти, тільки для безпосереднього витрачання
згідно з кошторисом установи

Керівники відділів обласних, районних, міських держадміністрацій, голови
сільських і селищних рад – по місцевих бюджетах

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020