.

Кореляція типів заперечення в сучасній англійській мові (дипломна робота)

Язык: английский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
21 9384
Скачать документ

Кореляція типів заперечення в сучасній

англійській мові.

( дипломна робота )

Дана робота присвячена темі вивчення
різновидностей

в сучасній англійській мові. Я ввела цю лінгвістичну універсалію

в особливий вид мовної категорії, яка властива всім мовам без

винятку. Намагаючись прослідкувати розвиток і становлення анг-

лійського заперечення на сучасному етапі, я виділила
основні

принципи функціонування цього явища. Як кожна мовна катего-

рія, заперечення володіє певними засобами свого вираження і

підпорядковується певним правилам вжитку в англійській мові.

Пошук матеріалу показав, що велика кількість
лінгвістів

досліджує дане явище. Вивчення англійської мови, зокрема лекси-

ки, граматики і синтаксу, потребує детальнішого розгляду
цієї

мовної парадигми.

Володіння англійською мовою вимагає від
людини

здатності не тільки правильно будувати висловлювання – ствер-

ження, але й надавати заперечного змісту тому же висловлюва-

нню. Навчання іноземній мові полягає не лише в навиках читан-

ня і письма, а передусім в розумінні і вмінні виразити свої
дум-

ки і переживання даною мовою. Вивчення типів кореляції запере-

чення в англійській мові забезпечує правильне володіння мови,

яка вивчається.

The topiс of this work is a variety of
negation in Modern

English. This linguistic phenomenon is a special type of a languages
ca-

tegory that is inherent in oll the languages without exception.
Tryng

to retrace the development and formation of English negation
nowa-

days I have distinquished the main principles of its functioning.
As any

linguistic category , negation is able to use some special means
of its

expressing and it submits to some rules of usage in analytical
English.

The research of the material showed that a
large number

of linquists investigate this phenomenon. Studying English, especially
the

English lexics, grammar, and syntax needs a more detailed
discussion

of this linguistic paradigm.

Speaking English requires of a person not only
ability to

form the utterance-affirmation correctly but it also means
that a

speaker has to change his statement into negative utterance.
Teaching

a foreign language consists not only in reading and writing
skills but

first of all in apprehending the target language and his
ability to

express one’ s own thoughts and experience by means of the
langua-

ЗМІСТ

Вступ – тема, мета, матеріали і методи дослідження,

актуальність, теоретична і практичні цінність.

Розділ І

І. Заперечення як мовна універсалія.

Погляди теоретиків щодо модальності кате-

горії заперечення.

1.1. Предикативність заперечення.

1.2. Логічне і мовне заперечення.

1.3. Розгляд заперечення з точки зору лексики, грама-

тики,фонетики і морфології.

З історії англійського заперечення.

2.1. Полінегативність давньоанглійської мови

2.2. Зміни, які відбулись у – середньо – ранньо –
англій-

ський період.

2.3. Ранньоновоанглійська мова. Предикативне і
непри-

дикативне заперечення.

Короткі висновки.

Розділ II

Кореляція типів заперечення у сучасній

англійській мові.

1.Загальне заперечення

1.1. Роль допоміжного дієслова do у формуванні

заперечних структур.

2.Часткове заперечення.

2.1. Часткове заперечення підмета.

2.2. Часткове заперечення додатка.

2.3. Часткове заперечення обставини

3.Вживання заперечення у реченнях з

модальними дієсловами.

4. Засоби вираження заперечення у

сучасній англійській мові.

4.1. Лексичне заперечення.

4.2. Граматичні засоби вираження заперечення.

4.3. Лексико – граматичні засоби вираження.

Короткі висновки.

Розділ ІІІ

Висновки

Бібліографія

Додаток

Вступ

Тема. Кореляція типів заперечення в сучасній англійській мові.

Заперечення є однією з парадигм сучасної англійської мови. Ба-

гато лінгвістів минулого і сьогодення намагаються дослідити це

багатогранне явище. Беручи до уваги дослідження, які вже зроб-

лені у цій галузі мовознавства, можна встановити певні законо-

мірності прояву заперечення в англійській мові. Метою і завда-

ння даної роботи є :

Дослідити і довести, що заперечення є дійсно мовною катего-

рією.

Прослідкувати шляхи формування і розвитку заперечення на

історичному етапі.

Встановити відмінності між загальним і частковим заперече-

нням.

Конкретизувати засоби вираження заперечення в сучасній

англійській мові.

Матеріалом дослідження послужили праці відомих лінгвістів –

германістів минулого і сьогодення, які проводили дослідження

англійської мови на базі вивчення ії граматики,
синтаксису,

морфології та лексики. За основу практичного застосування дос-

ліджувального явища взята значна кількість різного роду запе-

речних висловлювань з класичної англійської літератури, зокрема

твори : Charles Dickens « David Copperfield» і Anne Brontё
«The

Tenant of Wildfell Hall».

В роботі використані такі методи дослідження як :

Порівняльно – історичний метод. Порівнюється виникнення і

розвиток заперечних структур англійської мови з початку
її

становлення і особливості їх вживання на сучасному
етапі.

Індуктивно – дедуктивний. Ведеться спроба проаналізувати

спільні риси і відмінності логічного і літвістичного
заперечення.

Метод порівняльної характеристики. Порівнюються окремі ви-

падки вживання заперечення у перекладі українською мовою.

Описовий метод.

Метод контекстуального аналізу. Проводиться аналіз і синтез

певних видів і засобів вираження заперечення в сучасній
анг-

лійській мові.

Актуальність теми :

Проблема вивчення ролі заперечення в структурі англійської мо-

ви є досить важливим питанням на сучасному етапі становлення

цієї мови як мови міжнаціонального спілкування. Доскональне

володіння мови охоплює як навики читання і писання, так
і

вміння думати і висловлюватись мовою, яка вивчається.

Багато відомих лінгвістів сучасності і
минулого, такі

як Б. А. Ільїш, Л.С. Бархударов, В.Н.Бондаренко, О. Есперсен

вважають заперечення мовною універсалією, яка проявляється на

всіх рівнях структури мови. І вивчаючи кожний розділ, кожну

галузь мови, ми мусимо вводити заперечення як складову части-

ну тієї чи іншої ланки лінгвістики.

Теоретична цінність роботи полягає :

а) у чіткому визначенні засобів вираження заперечення в сучас-

ній мові.

б) в загальній характеристиці видів заперечення і їх місце у
вис-

ловлюванні.

в) у оцінці заперечення з логіко- філософської точки зору і
його

місце в оточуючому нас світі.

Практична значимість роботи

полягає в тому, що результати даного дослідження, відображені

в таблицях і схемах можуть бути використані як вчителями шкіл

з поглибленим вивченням англійської мови, так і вчителями за-

гальноосвітніх шкіл на різних типах уроків з граматики,
лек-

сики і морфології.

Розділ І.

Заперечні за формою речення протиставляться
стверд-

жувальним реченням в будь-якій мові. Це загальновідомо. Проте,

в гноселогічному плані дослідження, як зазначаі Гегель « те, що

відоме, ще не є від цього пізнане » [3,192]. І дійсно, багато питань,
які

пов’язані з запереченням, є спірними або взагалі не вирішеними,

про що говорить існування цілого ряду концепцій в формальній

логіці і лінгвістиці.

Заперечення і ствердження стоять в іншому ряді,
чим

такі категорії мислення, як якість і кількість, простір і час,
при-

чиніа і наслідок. Навряд чи хтось буде заперечувати, що запере-

чення – це компонент думки і речення, яке ії виражає. Не випад-

ково воно є в однаковій мірі об’єктом дослідження мовознавст-

ва і формальної логіки.

Багато лінгвістів вважають заперечення самостійною
мов-

ною категорією. Яка має відповідність в реальному світі. Будь-яка

мовна категорія є, як прийнято в лінгвістиці, єдністю протилеж-

ностей, якї ії складають. Згідно з теорією А. І .
Смирницького,

який визначає властивості категорії і способи ії
визначення :

Категорія утворюється протиставленням не менше чим двох

несумісних один з одним мовних явищ.

2.Протиставлення не менше чим двох взаємовиключних

категоріальних явищ є єдиним можливим способом виникнення

мовної категорії, єдиною формою ії існування. [ 1,
c. 89 ]

Ми без сумніву можемо вважати заперечення мовною категорією.

Воно корелює із своєю протилежністю – стверджненням. Це два

полярних мовних значення , два протичлени опозиції, які фор-

мують єдину категорію – « ствердження-заперечення » Обидва

протичлени цієї логіко – граматичної категорії відносно самостій-

ні, і кожен з них можна досліджувати поодиноко.

Велика кількість лінгвістів значення ствердження
і за-

перечення розглядає як основні форми модальності, включає

їх в категорію модальності. Багато з них розглядають заперечні

слова і частки в якості модальних. Такий підхід вже став
тра-

дицийним.

Що ж власне розуміють під заперечною
модальністю?

Деякі автори ствердження і заперечення називають відповідно

стверджувальною і заперечною модальностями, які виділяються

ним нарівні з розповідною, спонукальною і питальною «мо-

дальностями» речення. Проте, розповідні, питальні і спонукальні

речення власне не модальні, а функціональні, або комунікативні,

типи речення ( в основі їх класифікації лежить цільова настанова

мови, а не будь – яке ставлення мовця ), які за якістю
можуть

бути як стверджувальними, так і заперечними. При виділенні

значень ствердження і заперечення, з одного боку, і
розповід-

ності, питальності і спонукальності – з іншого в якості
модаль-

них різновидів відсутній єдиний principium devisionis.

Цілий ряд авторів пов’язує заперечення з
суб’єктивною

оцінкою змісту речення – з модальною оцінкою мовцем вислов-

лювання, а саме з характером вираженого в реченні ставлення

до дійсності. Заперечення розглядається не як об’єктивна катего-

рія, яка має визначений онтологічний характер, а як суб’єктив-

на, оцінна категорія. « Порівняно з стверджувальними за формою

висловлюваннями, – пише І. В. Толстой , – заперечні володіють мо-

дальним забарвленням оцінного характеру ( несхвалення, незадо-

волення, небажання, посилення або послаблення якості, ознаки

в залежності від лексичного наповнення висловлювання) [ 3,c. 65]

На думку О. Есперсена « ствердження і заперечення виражають

абсолютну впевненість мовця відповідно до наявності або відсут-

ності чогось ». Заперечні частки виражають не тільки власне за-

перечне речення, але і різні суб’єктивні значення –
нерішучості,

вагання, невизначеності, емоційні відтінки захоплення, здивування.

Всі ці значення пов’язюється з додатковою суб’єктивною модаль-

ністю. При цьому, під суб’єктивною модальністю розуміється

будь – яке, не обмежене визначеними рамками, суб’єктивно – оцін-

не ставлення мовця до висловлювання.

Деякі автори ставлять ствердження і
заперечення в

один ряд з такими без сумніву модальнимим реченнями, як

проблематичність і категоричність. Так О. Есперсен, встановлю-

ючи відповідність між логічним і граматичним запереченням,

визначає граматичне заперечення носієм троїстого ( потрійного )

характеру. В якості протичленів опозиції, які формують катего-

рію заперечення (С), він виділяє ствердження (А) і сумнів
(В),

який займає проміжне місце між ствердженням і запереченням.

Ствердження і заперечення ніби виражають впевненість : перше-

в наявності, друге – в відсутності чогось. Модальне
значення

проблематичності ( сумніву ) протиставляється, на його думку,

в однаковій мірі і ствердженню і запереченню.

A – John is rich « Джон багатий»

B – Perhaps John is rich « Можливо, Джон багатий»

C – John is not rich « Джон не багатий»

Всі три члени в схемі О. Есперсена є неначе одноріднимим
і

рівноправними, оскільки позначають суб’єктивне ставлення мовця

до змісту висловлювання (абсолютну впевненість і невпевненість,

(тобто сумнів ).

Запропонована трьохчленна система неприпустима
хо-

ча б логічної точки зору, оскільки тут в наявності дві
основи

поділу суджень, а саме :якість суджень , за якою вони поділяють-

ся на стверджувальні і заперечні, і ступінь достовірності їх
зміс-

ту з точки зору суб’єкта думки – проста достовірність суджень

А і С протиставляється проблематичній достовірності судження

В; зміст судження, яке виражене реченням В, може характеризу-

ватись і категоричною достовірністю:

No doubt John is not rich – Без сумніву, Джон не багатий

Крім того, судження, яке виражене реченням В в схемі О.Еспер-

сена, за якістю може бути і заперечним :

Perhaps John is not rich – Можливо, Джон не багатий.

No doubt John is not rich – Без сумніву, Джон не багатий.

Суб’ктивна модальність ( проблематична і категорична ступені

достовірності, які виражені службовими модальними словами

perhaps і no doubt відповідно, і протилежна їм
достовірність

з нульовим показником ) не змінює ствержджувальної або запе-

речної якості змісту реченнь. Можливість наявності в одному і

тому ж реченні засобів вираження суб’єктивної модальності і

заперечення свідчить про різнорідність цих категорій.

Включення значень ствердження і заперечення в
кате-

горію модальності пояснюється тим, що модальність помилково

сприймається як всеохоплююча, комплексна, багатопланова кате-

горія. Багатьма лінгвістами прийнята дефініція модальності, де

вона визначається як категорія, яка виражає відношення вислов-

лювання до дійсності з точки зору мовця. Це загальне визначен-

ня модальності в багатьох авторів конкретизується в поняттях

об’єктивної і суб’єктивної модальностей, які виражають відповід-

но відношення висловлювання до дійсності і ставлення мовця

до цього висловлювання.

Категорія модальності корелює з категорією
предика-

тивності. На думку Т.П. Ломтєва предикативність як « загальна,

глобальна, логічна властивість будь – якого висловлювання, вира-

женого реченням» ( тобто властивість не речення, а його змісту,

думки) проявляється 1) в логічних значеннях істинності
або

хибності і 2) в значеннях заперечення і ствердження, семантика

яких є токож ніби логічною властивістю речення і одночасно

його граматичною властивістю. [ 3, c. 126 ] Проте за предикатив-

ністю слід розрізняти синтаксичну категорію, проявами якої є

ніби ствердження і заперечення. Але предикативність, як належ-

ність змісту речення до дійсності, є властивістю всього речення

в цілому ( а не будь – якого члена речення ), і властива
логіко-

граматичному рівню речення ( а не синтаксичному рівню розчле-

нування речення ).

Предикативність не є категорією якої – небудь
частини

мови, а категорією, яка характеризує ціле речення, в якому вона

прикріплена до члена речення, який виражає логічний предикат.

Речення відрізняється від слова або словосполучення саме тим,

що слово і словосполучення не мають категорії предикативності

і можуть виражати як стверджувальні, так і заперечні за формою

поняття. Як відомо, номінативні або називні речення не можуть

бути заперечними. Але вони завжди предикативні.

Відомий лінгвіст В.М. Бондаренко відкидає теорію
що-

до модальності і предикативності категорії ствердження – запере-

чення. Він вважає, що « включення заперечення, яке сприймаєть-

ся як суб’єктивна оцінка або як нереальність чогось, в
число

без сумніву модальних значень пов’язане з невиправдано широ-

ким розумінням самої категорії модальності. Предикативність ж

як належність змісту всього речення до дійсності не
залежить

від форми ( стверджувальної чи заперечної ) даного
речення.

Деякі типи речення не можуть бути заперечними. Але вони

завжди предикативні» [ 8, с. 24 ]

Заслуговує увагу концепція заперечення як
вираження

відсутності об’єктивного зв’язку. Проте, в якості аналогу запере-

чення слід розглядати саме відсутність даного, визначеного виду

зв’язків в самій дійсності, а не просто об’єктивні зв’язки, до
то-

го ж негативні, яких насправді немає. Запереченням є відсутність

не тільки об’єктивних зв’язків , але і самих предметів. Або
їх

ознак, до числа яких входять і самі об’єктивні зв’язки.

Семантика ствердження і заперечення – логічна
влас-

тивість речення – судження ( у класичній двохзначній логіці вис-

ловлювання, істинне при стверджуванні, стає хибним при запе-

реченні, і навпаки : істинне при запереченні, воно стає
хибним

при ствердженні ). Але вона водночас є і граматичною власти-

вістю речення, оскільки для вираження вказаних відмінностей

є особливі форми речення. Формальна логіка розглядає запере-

чення, не звертаючи уваги на засоби його вираження : для
неї

вирази типу

He can’ t speak English і

It’ s impossible he can speak English

рівнозначні. Для граматики ж ( синтаксису ) ці два речення ма-

ють зовсім відмінну структуру. Таким чином, якщо формально-

логічне заперечення єдине для всіх людей ( логічна
операція

утворюється за допомогою введення в судження заперечної

частки not і зворота It’ s impossible, то форми
вираження і

правила функціонування його в природній мові різні.

Формально – логічне і мовне заперечення за
змістом

можна співставити , але вони цілком не індентичні., вони
мо-

жуть не співпадати. Так, заперечні мовні форми не
завжди

виражають логічне заперечення. В англійській мові префікс un –

служить носієм заперечного значення. А слова universal і
unit

означають позитивні поняття. І навпаки, позитивні мовні форми

можуть виражати логічне заперечення, наприклад :

bachelor = unmarried

vacant = unoccupied

dull = uninteresting

В цих словах граматика, на відміну від логіки, не вбачає
ніяко-

го заперечення.

Отже, виникає питання : в якому зв’язку між
собою

логічне і мовне заперечення ? В чому їх схожість і відмінність
?

В лінгвістичній літературі стверджується, що
голов-

ним змістом граматичної категорії заперечення є логічне запере-

чення. Так, Є.І. Шендельс пише : « Логічна категорія ствердження

і заперечення утворює основний зміст мовної категорії, але
не

заповнює ії цілком. Мовна категорія ствердження і заперечення

виконує ще й інші функції, має відносну самостійність і
свій

власний обсяг значень, не адекватний логічній категорії. Вжива-

ння заперечних засобів в реченні може переслідувати зовсім інші

цілі, чим вираження заперечного судження. Інакше кажучи, не

всі речення з запереченням відповідають заперечному судженню.

Воно може відповідати позитивному твердженню і служить засо-

бом вираження не судження , а заборони, питання і ін. [ 3, c.
36]

О.В.Трунова різницю між логічним і граматичним запереченням

вбачає в універсальності першого і в його здатності бути
вира-

женим різними мовними засобами. [ 1, c. 27 ]

З наведеними висловлюваннями не можна не
згоди-

тись. Щодо згаданої вище універсальності логічного заперечення,

то тут потрібно підкреслити, що логічне заперечення – це мовна

універсалія, оскільки воно відображене в усіх мовах, хоча й
са-

мими різними засобами. Як мовна універсалія заперечення

виявляється на різних рівнях : лексичному, граматичному і фоне-

тичному. І тому не можна розглядати заперечення тільки
як

синтаксичну категорію. Логічне значення мовної категорії запере-

чення містить в собі небуття, різницю, позбавлення чогось. Разом

з тим в зміст мовного заперечення можуть входити і інші дено-

нативні значення : незгода, заперечення, спростування , відмова,

заборона, протест і інші.

Короткі висновки.

Отже, заперечення, як компонент думки і способу ії вираження,

є в однаковій мірі об’єктом дослідження мовознавства і філосо-

фіії. Значна кількість лінгвістів розглядають заперечення як окре-

му мовну категорію, яка є компонентом категорії ствердження.

Цілий ряд авторів пов’язує заперечення з суб’єктивною оцінкою

змісту висловлювання, а саме з характером вираженого в речен-

ні ставлення мовця до дійсності. Але формально – логічне і мовне

запречення не завжди співпадають, хоча і те і інше
властиве

всім мовам без винятку. Беручи до уваги заперечення, як лінгвіс-

тичне явище, воно має свої прояви на різних рівнях мовознавст-

ва : морфології, лексиці, граматиці, фонетиці.

Категорія ствердження – заперечення, як мовна
універ-

салія, яка належить усім мовам без винятку, змушена володіти

певними засобами для свого вираження в мові. В багатьох мо-

вах заперечення виражається синтетично – за допомогою запереч-

них афіксів, головним чином префіксів. В більшості мов існують,

так звані, заперечні займенники і прислівники. Цілий ряд
мов

використовує також службові частини мови – сполучники, прий-

менники, і допоміжні дієслова.

Більшість з цих способів вираження заперечення
зна-

ходять своє місце в англійській мові. За кількістю заперечень
в

одному судженні сучасна англійська мова є мононегативною, але

так було не завжди.

Заперечні речення в давньоанглійській могли
мати в

своєму складі декілька заперечних елементів. Така будова
на-

зивається полінегативною. Вона характерна для всіх давніх гер-

манських мов :

th?s ilce naefre ne sw?cen ne dei
ne

niht t? brecanne th? erming licome

Вони ніколи не припиняють ні вдень,

ні вночі розбивати нещасні тіла.

Полінегативність давньоанглійського речення створювалась шляхом

додавання заперечної частки ne і заперечного займенника, запе-

речного прислівника або заперечного сполучника :

F?r ne waeren naefre n?n martyrs sw?

p?ned alse h? waeron.

Раніше ніколи не було мучеників таких вимучених, як
вони.

Поряд з полінегативною побудовою зустрічались (частіше в про-

заїчних, чим в поетичних пам’ятках ) речення з одним заперече-

нням ( заперечною часткою ne, з заперечним займенником

або заперечним прислівником ) :

Naes thaes wyrmes thaer onsyn aenig

Не було видно там ніякого дракона.

He naefre m?re sculde cumen ?t.

Він ніколи більше не повинен вийти звідти.

Деякі зміни відбулись у способі вираження дієслівного заперече-

ння в середньо – і ранньоанглійській. Основним засобом переда-

чі заперечення була заперечна частка ne, яка стояла перед
дієс-

ловом, займенником або прислівником. Виступаючи перед дієс-

ловами beon ( wesan ) – бути, habban – мати, willan –
хотіти,

witan – знати, вона легко приєднувалась до них :

ne + is > nis ne +
haddle > nadde

ne + waes > naes ne + ha?
> na?

ne + waeron > naeron

ne + wille > nile

ne + wolde > nolde

ne + wilse > niste

N?n haelize na? his fulle blisse

Ні один святий не має його повного благословення.

Так само легко ne приєднується енклітично і до займенників і

до прислівників :

ne + ?n > n?n ne +
aeniz > naeniz

ne + aefre > naefre ne +
ez?er > nez?er

ne + ? > n?

В давньоанглійській в якості еквівалентів деяких
запе-

речних займенників вживаються словосполучення, які складають-

ся з заперечного займенника n?n або naeniz з іменниками
man,

thing :

nan man naeniz
man

nan thing naeniz
thing

З найдавніших часів в давньоанглійській
виявляється

тенденція до підсилення дієслівної заперечної частки ne за до-

помогою іншої заперечної частки, в результаті чого створювалась

видимість подвійного заперечення. Частіше за все поряд з
ne

виступала підсилююча частка na ( no ), яка виникла з відповідно-

го прислівника :

ond ne thenceath no hwaet h?e d?n
scoldon

і не думають, що вони повинні були зробити.

До кінця періоду з’являється інша підсилююча
частка

naht ( noht ) з попереднього заперечного займенника. Таким чи-

ном, до кінця періоду частіше виступає в якості двійного запере-

чення при дієслові ne… naht ( noht ). Підсилюючі заперечні
частки

додавались до дієслова тільки тоді, коли в реченні не було
ін-

ших заперечних елементів, окрім дієслова.

Великі зміни в вираженні заперечення відбулись
в се-

редньоанглійський період. Це було пов’язано з втратою попе-

редньої основної заперечної частки ne. На початку періоду частка

ne майже не вживається самостійно : вона завжди виступає в

поєднанні з noht ( not ). З XIV ст. в якості заперечної частки
по-

чинає виступати not :

the Longabardis whech dwelled not thanne in Itaile

лонгабарди, які не жили тоді в Італії.

Стара заперечна частка ne і подвійне заперечення при дієслові

ne …not повністю зникають до середини XVI ст.

Частка not аж до кінця XVI cт. може
зустрічатись в

препозиції по відношенню до особової форми дієслова, проте

переважає вживання ії після особової форми дієслова :

My synne I not defende.

His malyce I kan nozt fully felle.

He hath not vnderstood thee.

На початку XV ст. з’являються в заперечному реченні аналітич-

ні форми дієслова Present і Past Indefinite :

I see you do not meane to part with her.

Thou dost not love her.

He did not know his own mind.

Дієслово do в той час (XV ст. ) намагається зайняти місце
до-

поміжного дієслова єдиних двох неаналітичних форм дієслова

Present і Past Indefinite і вживається у всіх типах
речень.

Проте пізніше воно зберігається в розповідних реченнях
тіль-

ки при наявності заперечення при дієслові – присудку. Закріплен-

ня заперечної аналітичної форми дієслова для Present і
Past

Indefinite пов’язане, з одного боку, з вирівнюванням заперечних

дієслівних форм за аналітичним типом, а з іншого – з тенденцією

до чіткого оформлення предикативного зв’язку. Ці форми повністю

закріплюються в мові до кінця XVII ст.

З другої половини XVII ст. з’являються стягнені
форми

don’ t , haven’ t , won’ t :

Your divisions don’ t come within the reach of
the law for

a divorce.

На початку середньоанглійського періоду
полінегатив-

не оформлення речень стає майже єдиним способом побудови

заперечних речень. Воно переважає і в поетичних, і в
прозаїч-

них пам’ятках :

ne saeh ich nauere aer swulche cnihtes

я ніколи раніше не бачив таких рицарів.

No childe ne schulde beon of hire istreoned.

Ні одна дитина не повинна народитись від неї.

Розширюється група заперечних займенників і
прис-

лівників, яка виступає в якості заперечного узагальнюючого чле-

на речення. В середньоанглійській зареєстровані наступні спосо-

би передачі заперечного узагальнюючого члена : non ( no ) naeniz,

nothing, no wight, no man, no oon, non other, no(n)
such, no

such on, nobody, neuer, no more, no better, no lenger, by
(in) no

manere, by (in) no weye.

Полінегативні речення створювались шляхом
з’єднан-

ня дієслівного заперечення з заперечним займенником або прис-

лівником, а також в результаті вживання двох або трьох
запе-

речних займенників і прислівників без заперечення при дієслові:

She wolde do no sinne, by no weye.

Вона не хотіла грішити ні в якому випадку.

The may no man taken vengeance on no wight.

Ніхто не може мстити іншому.

Цей тип побудови переважає в
середньоанглійській в

тих реченнях, в яких виступають щонайменше два заперечних

узагальнюючих члени : два заперечних займенники або прислів-

ники або заперечний прислівник і заперечний займенник. Проте

навіть в період найбільш інтенсивного вживання полінегативних

заперечних речень один з типів мононегативної побудови – рече-

ня з одним заперечним узагальнюючим членом зберігається, хо-

ча і зустрічається буквально в одиничних випадках :

Non man was i – cumen

Ніхто не прийшов.

Ранньоновоанглійська являє собою новий етап в
роз-

витку заперечних речень : замість переважно полінегативної по-

будови приходить обов’язкова мононегативна побудова.

Перша зміна в цьому напрямку відбулась через
випа-

дення заперечної частки ne. А також як частка ne в
середньо-

англійській виступала головним чином в реченнях з одним уза-

гальнюючим членом, то після ії випадення мононегативність зак-

ріплюється саме в реченнях з одним заперечним узагальню-

ючим членом :

This may in nothinge restrane the kynges
pover.

By no man’ s perswasion I could ytt beleve.

Thou canst in thy myrth in no wise
discontent me.

Паралельно до цього типу мононегативної
побудови

розвивався і інший : з запереченням при дієслові і позитивним

узагальнюючим членом :

He had not spared any of them… but yet he wolde
not sett

any such charges vppon the nobles for fere of
rebellion.

We have not yet bin seen in any house.

Поява цього типу свідчила про дві тенденції : про розмежуван-

ня заперечних і узагальнюючих займенників і прислівників, а

також про виділення особливого типу заперечення – предикативно-

го, тобто заперечення при одному із членів
предикативного

комплексу.

З XVI ст. з’являється таким чином, розмежування
пре-

дикативного ( при підметі або присудкові ) і непредикативного

( при другорядних членах речення ) заперечення. Це розмежува-

ння відповідає цьому етапові розвитку простого речення , коли

виробляються засоби чіткої передачі відносин між членами пре-

декативного комплексу – підметом і присудком ; встановлюється

чіткий порядок слів, з’являється do в питальних реченнях.

В реченнях з декількома заперечними узагальнюю-

чими членами ( з заперечними займенникоми або прислівниками )

з’являється тенденція до вживання граматичного показника запе-

речення тільки один раз – при одному з членів предикативного

комплексу, тобто в складі підмета або присудка :

There was none such in the army of any fort.

This our Commission shall not in any wise –

extende to any Colledge.

Одночасно відбувається різке протиставлення
запереч-

ного і позитивного в реченні, що виразилось у вживанні друго-

рядних узагальнюючих членів речення в позитивній формі :

I cannot by any means be induced to
agre.

Чітке протиставлення предикативного і
непредикатив-

ного заперечення в реченнях з узагальнюючими членами, яке ви-

никло в період становлення аналітичного способу оформлення

різних типів простого речення, призвело до зміни змісту запереч-

них речень : з цього часу ( з кінця XVI ст.) граматичною
озна-

кою заперечного речення стає не наявність заперечного займен-

ника або прислівника, а наявність заперечення при одному
з

членів предикативного комплексу. Речення з запереченням при

другорядному членові речення слід розглядати як стверджуваль-

ні. Таким чином, в кінці ранньоновоанглійської заперечні речен-

ня подаються тільки двома типами :

заперечні речення із запереченням в складі підмета :

Nothing could prevent him from going there.

Not a word was said on either side.

заперечні речення із запереченням в складі присудка :

She should not go there.

Ті речення, в яких заперечний елемент виявлений в складі одно-

го з другорядних членів, виступають стверджувальними. Так як

заперечення в них не порушує предикативний зв’язок, а отже,

не впливає на зміну типу речення. Таким чином, в кінці ранньо-

новоанглійської спостерігається в основному вживання предика-

тивного заперечення, тобто речень із заперечним елементом в

складі підмета або присудка.

Короткі висновки.

Отже, ми пересвідчились на дослідженнях істориків-

германістів, що на ранньому етапі свого становлення англійська

мова носила полінегативний характер, тобто в одному висловлю-

ванні була можливою наявність більше одного негатора. Шляхом

певних змін, які відбувались у середньоанглійській і
закінчили

своє становлення в ранньоновоанглійській, сучасна англійська

мова перейшла з ряду полінегативних мов в мононегативний

ряд. І на даному етапі свого існування у одному простому вис-

ловлюванні можливе тільки одне заперечення.

Розділ II

Спостерігаючи розвиток англійського
заперечен-

ня і становлення його на сучасному етапі, можна стверджувати,

що англійська мова перейшла шляхом певних змін і новоутво-

рень із полінегативної мови в мононегативну, тобто в одному

англійському висловлюванні можливий один заперечний елемент.

Так як заперечення є мовною універсалією, тобто проявляється

на філософському, логічному і лінгвістичному рівнях, воно зму-

шене володіти певними засобами свого вираження. Для нас є

важливим визначити ознаки його прояву на лінгвістичному рівні.

Семантика англійської мови є дуже багатою
і для

кожного позитивного явища завжди знайдеться його пара з нега-

тивним значенням Антонімічні групи слів, тобто слів з протилеж-

ним значенням широко використовуються в англійській мові :

broad – narrow good –
bad

small – big
long – short

В лексиці мови певні лексеми також вказують на

заперечне значення слова. Залежно від місця знаходження афікса

існують дві лексичні підгрупи :

заперечний префікс + корінь :

happy – unhappy

ability – inability

mobile – immobile

religious – irrreligious

effective – non – effective

2). Корінь + заперечний суфікс :

odour – odourless

hair – hairless

Таким чином, в англійській мові визначається група префіксів:

un -, in -, im -, ir -, non -, і суфікс – less, які
прикріплюючись до

кореня, утворюють слова з протилежним ( заперечним значенням)

Префікс un – є найбільш вживанішим для позначення заперече-

ння твердження, яке міститься в корені :
Webster’ s

New World Dictionary містить понад 1500 прикладів з структурою

un + корінь.

На морфологічному рівні найбільш широко
використа-

ною заперечною часткою є чаcтка not, яка може належати до

будь – якого члена речення, тим самим, заперечуючи як предика-

тивний центр, так і другорядні члени речення :

Not a word was said.

I can not believe this.

Her pleasure was sweetened not a little by…

Come early, but not before six.

Окремою групою негаторів в англійській мові
виступа-

ють заперечні займенники : no one, nobody, nothing;
заперечні

прислівники : never, nowhere, nohow; заперечні сполучники
:

neither, nor, neither … nor.

Всі ці засоби забезпечують широкий спектр
кореляції

категорії заперечення в складі однієї мови.

Речення , яке містить в собі заперечне
слово або

заперечну форму дієслова ( в англійській мові це –
auxiliary

/ modal / have і be – дієслова ) називається граматично
запереч-

ним. В заперечному реченні завжди заперечується певне тверд-

ження ( предикація ), яке називається сферою дії
заперечення.

Сферою дії заперечення може бути все заперечення або тільки

його частина. В зв’язку з цим лінгвісти германських мов виділя-

ють дла типи заперечення в реченні :

Загальне заперечення, коли сферою дії заперечення

виступає ціле речення;

Часткове заперечення, коли заперечується лише один із

семантичних компонентів речення.

В будь – якому реченні можуть бути семантичні компоненти, які

не підлягають запереченню – пресупозиції. В реченні

I don’ t worry that he has gone.,

компонент ‘ he has gone’ входить в сферу дії заперечення,
але

не заперечується.

Таким чином, користуючись розмежуванням
запере-

чення на загальне і часткове на прикладах, взятих з
англійської

класичної літератури і їх інтерпритації українською мовою, ми

можемо чітко встановити різновидності категорії заперечення в

сучасній англійській мові.

Відмінність трактування заперечення в
англійській і

українській мові виявляється в загальновідомому явищі, яке мож-

на ілюструвати таким прикладом : українському реченню – Він

ніколи не ставить нікому ніяких запитань – в англійській мові

буде відповідати речення He never asks anybody any
questions.

Отже, в полігамній українській мові не завжди знаходиться екві-

валент в моногамній англійській. Один прислівник never повніс-

тю заміняє чотири різновиди заперечення : never = ніколи,
не

ставить, нікому, ніяких.

В граматиці переважно говориться, що в
англійській

мові можливе тільки одне заперечення в реченні, але це не ду-

же точно : якщо сказати ‘ He never comes here and does
not

write to us ‘, то в реченні будуть два заперечення, які в
цій си-

туації допустимі. Очевидно, що «правило» треба сформулювати

іншим чином : можливе тільки одне заперечення в частині рече-

ння, яка групується навколо одного присудка.

Одна відмінність в функціях заперечення в
реченні

дійсно явна : заперечення може належати або всьому реченню

в цілому, або окремому його членові.

Загальне заперечення виражає розподіл понять
між

підметом і присудком, інакше кажучи, воно показує поняття, по

відношенню до підмета, в заперечній формі. В цьому випадку

присудок завжди виражений в заперечній формі ( крім речень

англійської мови, в яких вживаються заперечні займенники,

прислівники, а також заперечні сполучники ), або заперечення

схрещене з займенником або прислівником. Займенниками, які

схрещені з запереченням можна вважати слова : none, no ( перед

іменниками ), no one, nobody, nothing :

None of them came in time.

There were no letters for you this morning.

Nobody came in time.

Nothing had happened.

Прислівники, які схрещені із запереченням
– never,

nowhere і в нелітературній мові nohow . Сюди ж належать адвер-

біальне словосполучення by no means і словосполучення not at

all, яке може бути в більшій чи меншій мірі єдиним
цілим.

Laughter is not at all a bad beginning for a
friendship.

Тлумачення речень із загальним запереченням в
сучас-

ній англійській мові пов’язане з однією суттєвою проблемою. Як

зрозуміти своєрідну особливість англійської мови, яка полягає в

тому, що для утворення заперечної форми від більшості дієслів

в теперішньому і простому минулому часі вживається спеціаль-

не допоміжне дієслово do ?. Ця особливість, з одного боку,
по-

в’язана з аналітичною будовою в цілому і з законами порядку

слів; але семантична сторона справи цим ще не пояснюється.

Академік А. А. Шахматов вважав, що в
англійській

мові заперечення носить модальний характер [ 2, c. 289 ]

Внутрішній зміст вживання особливого допоміжного дієслова для

утворення заперечної форми він вбачав в тому, що заперечення

забарвлене тут суб’єктивністю. Наприклад, якщо мовець заявляє :

he does not smoke, він не просто констатує факт, що той не
ку-

рить, а спростовує чиюсь думку про те, що той курить. Іншими

словами, можна сказати, що мовець не констатує відсутність фак-

ту, а заперечує його наявність. Таким чином, можна було б го-

ворити про те, що в англійському дієслові існує особливий
за-

перечний спосіб, і функція допоміжного дієслова do полягає са-

ме в тому, що він служить для утворення форм цього способу.

Проте для інших часів таких особливих форм не має.

Наприклад, майбутній або перфект в заперечній
формі

відрізняються від стверджувальної тільки тим, що при присудкові

стоїть заперечна частка not. Таким чином, якщо навіть визнати,

що do є засобом утворення особливого заперечного способу,

потрібно зауважити, що це стосується тільки двох часів –
тепе-

рішнього і простого минулого, і то не від усіх дієслів.

Дослідники англійської мови також зазначають, що
за-

гальне заперечення може відноситись до різних членів речення,

а не тільки до слова – присудка. Так, речення з заперечним
під-

метом no man, nobody, nothing і ін. інтерпритуються як
загаль-

нозаперечні ; хоча присудок за формою стверджувальний

Nothing was said – Нічого не було сказано.

Загальним запереченням буде і в усіх тих випадках, коли
в

функції додатку або обставини виступає відповідно заперечний

займенник або заперечний прислівник, тобто у випадках запере-

чення квантора загальності :

Я нічого
не бачив

I saw nothing >

Я не
бачив нічого

Крім того, в англійській мові конструкція із заперечним
додат-

ком статистично перевищує паралельну синонімічну конструкцію

при допоміжному дієслові. Якщо ж, заперечення в додатку не

виражене заперечним займенником або прислівником, але збері-

гає за собою фактор негативності, воно виражається будь – яким

іменником, причому заперечна частка not завжди стоїть перед

ним.

Mr. Moore raised not his eyes from the paper [ 4, c.
127]

В українській мові загальне заперечення не має такої форми ви-

раження.

В англійській мові заперечення інколи
зустрічається в

структурі головного речення , хоча типовим вважається його вжи-

вання в підрядному реченні :

I don’ t think I was much astonished [ 8, c. 379 ]

Вищевказані складнопідрядні речення в англійській мові вживаю-

ться доволі часто. В цьому випадку головні речення в переваж-

ній більшості починаються з I don’ t think, I don’ t
suppose, I

don’ t know, I don’ t believe і ін. Такий тип головного
речення

виражає сумнів і невпевненість у фактах, про які говориться
у

підрядному реченні.

В українській мові також спостерігається
переміщення

заперечення підрядного речення в головне :

Я не думаю, щоб він забув мене., тобто

Я думаю, що він не забув мене.

В першому випадку виражається сумнів щодо дії, вираженої

ствердженням, а в другому – впевненість в дії, вираженої
запе-

реченням.

Щодо часткового заперечення, то воно є
заперечен-

ням будь – якого члена речення, де присудок вживається
в

стверджувальній формі. Серед визначень про часткове запере-

чення найбільш цінним є визначення А. М. Пєшковського :

« … речення з позитивним присудком, але із заперечною часткою

при іншому членові можна назвати частково – заперечним. »[14,с.6 ]

Для того, щоб все речення в цілому набуло
запереч-

ного характеру, зовсім не обов’язково, щоб заперечення було

виражене часткою not і стояло поряд з присудком, або
було

включене в його склад, вклинюючись між його складовими

елементами, до прикладу, при аналітичній дієслівній формі. За-

перечення може бути схрещене з займенником або з прислів-

ником і входить таким чином в склад речення – підмета, додатка

або обставини, надаючи, проте, заперечного змісту всьому рече-

нню. В цьому відношенні англійська мова суттєво відрізняється

від української. В українській мові для того, щоб все
речення

носило заперечний характер, необхідно, щоб при присудкові

стояла заперечна частка не , а схрещені з
запереченням

займенники : ніхто, ніщо, нічого, ніякий ; прислівники : ніде,
ні-

куди, нізвідки, ніколи, ніяк, а також такі вирази , як :
ні один,

ні разу, ніяким чином, ні в якому разі – так, ніби
додатково

підсилюють це заперечення, яке належить одному членові ре-

чення – підмету, додатку чи обставині. Наприклад, в українсько-

му реченні Я ніколи його не бачив, при присудку стоїть
запе-

речна частка не, яка і забезпечує заперечний зміст всього
ре-

чення. Заперечний прислівник ніколи тільки підсилює, так ніби

абсолютизує цей заперечний зміст, який існує і без нього. Якщо

слово ніколи випустити, відпаде тільки абсолютність або узагаль-

неність заперечення, а саме заперечення залишиться : Я його не

бачив.

В англійській мові стан речей зовсім інший.
Якщо в

реченні I have never seen him випустити заперечний прислівник

never, то відпаде не тільки абсолютність заперечення , але і
все

заперечення в цілому: I have seen him. Таким чином, в той
час

як українською мовою слово ніколи тільки підсилює і підкрес-

лює заперечення, яке виражене заперечною часткою, англійською,

при відсутності заперечної частки, слово never несе на собі
весь

тягар заперечної функції.

Проте, це відбувається тільки з прислівником
never –

прислівником, в якому схрещення поняття заперечення з понят-

тям повторюваності дії призвело до значення повного заперечен-

ня. Інші заперечні прислівники зустрічаються в такій
функції

порівняно рідко і до того ж з особливим стилістичним забарвле-

нням. До прикладу, українському реченню Я його ніде не знай-

шов в англійській мові не може відповідати речення I
found

him nowhere ( дослівно : ‘ Я знайшов його ніде ‘). В цьому
розу-

мінні потрібно сказати : I did not find him anywhere. При
такій

побудові заперечного речення заперечення включене в присудок,

а обставина місця виражена займенниковим прислівником неозна-

ченого характеру ( буквально, таким чином, сказано : ‘Я не знай-

шов його де – небудь ‘). Неозначений займенниковий прислівник

місця де – небудь не сприймається як замінне і уточнююче зна-

чення заперечного присудка не знайшов. Для того, щоб вирази-

ти таку заміну і уточнення, українською потрібно поставити не

неозначений , а заперечний прислівник ніде . Англійською, навпа-

ки, саме неозначений прислівник anywhere відразу сприймається

як уточнення заперечного присудка і відразу співвідноситься з

цим присудком, так що not – anywhere майже складає єдність, то-

ді як сказане ‘I did not find him nowhere ‘ є зовсім
неможливим.

Такі ж явища спостерігаються і в випадку,
коли за-

перечення стосується додатка. Наприклад : українському реченню

Я там нікого не знайшов може відповідати англійське речення

I found nobody, there , але значно природніше буде сказати
‘ I

did not find anybody there ‘ ( дослівно : Я не знайшов там
кого-

небудь ). Так само : Він нічого не сказав – He said nothing,
або

краще he did not say anything. Речення : I found nobody
there;

he said nothing можливі, але звучать дещо офіційно. Заперечний

прямий додаток після дієслова в стверджувальній формі справляє

враження різкого поштовху, який неначе перекидає почату струк-

туру речення. Ось чому в звичному розмовному або літератур-

ному стилі такі звороти небажані.

Якщо заперечний додаток виражений не одним словом

займенникового типу ( none, no one, nobody, nothing ), а
сполу-

ченням заперечного займенника з конкретним іменником, то та-

кож можливі два варіанти : можна зберегти конструкцію в тако-

му вигляді, а можна також перенести заперечення в дієслівну

форму, а при додаткові поставити займенник any. Наприклад :

Я не знайшов там ніяких книг

I found no books there I did not find any
books there

I have found no books there I have not found any books
there

Обидва варіанти допустимі в звичайному
розмовному

і літературному стилі, але другий звучить природніше, тоді як в

першому відчувається видима напруженість.

Всі ці випадки так само властиві непрямому
додатку.

Але потрібно зауважити, що заперечний непрямий додаток не

може стояти на тому місці, де стоїть ненаголошений непрямий

додаток, тобто без прийменника між присудком і прямим додат-

ком, а повинен стояти в кінці речення з прийменником to. Так,

до прикладу, не можна сказати :

I showed nobody this book

або

I send nobody a letter.

Неприродньо також буде :

I showed this book to nobody

або

I send a letter to nobody.

Але, коли ми перенесемо заперечення в дієслово і зробимо не-

прямий додаток невизначеним, то ми одержимо :

I did not show this book to anybody і

I did not send any letter to anybody.

Своєрідний випадок являє собою речення, яке
відпо-

відає українському реченню У мене немає часу. Англійською

можна сказати I have no time або I have not time,
причому

другий варіант більш вживаний. В цьому випадку при абстракт-

ному об’єкт, немає необхідності ставити перед додатком неозна-

чений займенник any, який необхідний при при конкретних об’єктах.

Структура речення при вживанні no поряд з
прямим

додатком заслуговує особливої уваги. З формальної точки зору

заперечення тут входить в склад групи прямого додатка і нена-

че немає прямого відношення до присудка. Але семантично це,

звичайно, не так : коли дія напрямлена на «ніякий» або
нульо-

вий об’єкт – це означає, що немає і самої дії. Тому з
семантич-

ної точки зору правильні ті граматики, які розглядають звороти

типу ‘ I have no book ‘ як свого роду заперечну форму
дієслова

I have, хоча ззовні займенник no і не пов’язаний безпосередньо

з дієсловом. ‘Я не має ніяку книгу ‘ фактично
перетворюється

в ‘ Я не маю ніякої книги ‘ , або ‘ Я не маю книги ‘, тобто
‘ У

мене немає книги ‘.

Якщо заперечним є підмет, то перенесення
заперечен-

ня в присудок є неможливим. До прикладу, думку, викладену в

реченні ‘ Nobody has seen him ‘ або в реченні ‘ Nothing has
hap-

pened ‘ , неможливо було б виразити іншим способом, з перене-

сенням заперечення в присудок.

Таким чином, розглянувши загальні випадки
частково-

го заперечення в англійській мові, які корелюються в складі од-

ного речення, ми можемо констатувати, що часткове заперечен-

ня може належати до різних членів речення.

І . Часткове заперечення підмета.

Якщо заперечення належить до підмета і виражає розподіл

понять в реченні, де присудок вжитий в стверджувальній формі,

то в англійській мові ми маємо часткове заперечення підмета. В

такому випадку заперечна частка not вживається перед підметом:

Not everybody is willing to pay even so much [ 4, p. 124
]

Not one will deny that excess is a dreater [ 4, p. 41 ]

В сучасній англійській мові часткове заперечення підмета зустрі-

чається рідше, чим часткове заперечення додатка. Для виражен-

ня заперечення в підметі служать також заперечні займенники :

no one, nobody, nothing …, які мають еквіваленти в
українській

мові.

Nobody appeared [ 8, p. 168 ]

Нікого не було.

Але, так як українська мова володіє
категорією від-

мінювання певних частин мови, то заперечні займенники можуть

набувати різних форм:

Nothing was said. Ніхто не
вимовив ні слова.

Нічого не було сказано

Не тільки в українській мові, але і в
англійській зуст-

річається вищезгаданий тип частково – заперечних речень, де

заперечується підмет. Проте, на відміну від української, в
сучас-

ній англійській мові, часткове заперечення підмета
частіше

вживається у другій половині зіставлених речень, чим в першій :

It is me who came here first and not you
[ 8, p.334]

В українській мові структура такого заперечення дещо інша
:

Не ти прийшов сюди першим, а я.

Хоча можлива і рівноцінна інтерпритація :

Я прийшла сюди першою, а не ти.

ІІ. Часткове заперечення додатка.

В сучасній англійській і українській мовах
часткове

заперечення додатка зустрічається доволі часто. Часткове запе-

речення додатка виражає відсутність зв’язку між присудком і

додатком.

Часткове заперечення додатка, яке виражене
різними

частинами мови, вживається в наступних випадках :

1). часткове заперечення виражається в першій частині зістав-

лених речень. Присудок таких речень вжитий у стверджуваль-

ній формі, частка not знаходиться перед додатком, якому вона

належить :

He kissed not her lips, but a little hard
line

where the lips had been drawn in. [ 4, p.
324 ]

На допомогу частці not для вираження часткового заперечення

знову ж таки приходять заперечні займенники no one, nothing,

nobody :

… When she had nothing else to do. [ 4, p.
18 ]

She knew no more than I did [ 8, p. 373 ]

2.) часткове заперечення стоїть у другій половині зіставленого

речення. Як і у першому випадку, тут також в результаті
зістав-

лення явища і факти або стверджуються або уточнюються. При

цьому присудкове речення виражене в стверджувальній формі, а

частка not вживається перед заперечуваним словом :

I reproached myself, not her, with having –

done him an injury. [ 8, p. 413 ]

Проте, часткове заперечення додатка, яке стоїть в другій частині

зіставленого речення, зустрічається рідше, чим часткове запере-

чення додатка, яке стоїть в першій частині.

часткове заперечення додатка також може бути виражене

інфінітивом і герундієм. В цьому випадку присудок речення вжи-

тий в стверджувальній формі, а заперечна частка not вживається

перед інфінітивом або герундієм, які виступають в ролі додатка :

“Micawber! did you hear me tell you not to wait ?!” [ 8, p.
725 ]

Часткове заперечення обставини.

Часткове заперечення в англійській мові може
виражатись

в різних групах обставин. В цьому випадку одною з особливостей

є те, що в сучасній англійській мові частка not вживається
пе-

ред обставинами. Іншою особливістю є те, що часткове запере-

чення різних обставин здебільшого можливе не в зіставлених ре-

ченнях. Часткове заперечення може бути вираженим в обставинах

різного семантичного типу ;

1). Часткове заперечення обставини часу :

Not much time after my arrival, everything –

was arranged for funeral. [ 8, p. 103 ]

Найбільш вживанішим негатором обставини часу є прислівник

never. Як було сказано раніше, він абсолютизує повне заперече-

ння в англійському реченні, не зважаючи на його місце в
ре-

ченні :

I was never unmindful of Agnes [ 8, p. 335 ]

He never led me to suppose anything of the kind.
[8, p. 237]

2). Часткове заперечення обставини місця :

It was not in the coffee – room that I found –

Steerforth expecting me [ 8, p. 229 ]

3). Часткове заперечення обставини способу дії :

This time I squeezed her hand with a –

cordlial, not a spiteful pressure. [ 4, p. 47 ]

4). Часткове заперечення обставини причини.

В цьому випадку в англійській мові часткове заперечення вираже-

не здебільшого герундіальними і дієприслівниковими зворотами :

Not finding Ham among the people … I made –

my way to his house [ 8, p. 766 ]

5). Часткове заперечення обставини мети.

В цьому випадку в англійській мові часткове заперечення
в

основному виражене інфінітивом. Деколи перед інфінітивом

вживається in order або so as. Щодо заперечної частки
not,

вона знаходиться між інфінітивом і одним з цих слів :

… for I came not to give pleasure, but to seek it.
[ 4, p.29]

Проте, в англійській мові вживання часткового
заперечення

обставини мети зустрічається досить рідко.

Ми розглянули загальні випадки вживання
загально-

го і часткового заперечення в межах одного речення. Але пра-

вило ‘одне речення – одне заперечення ‘ потребує деякої поправ-

ки. Специфічною особливістю англійської мови, на
відміну,

наприклад від української, є взаємодія загального і
часткового

заперечення в межах елементарного речення. Наявність частко-

вого заперечення у взаємодії з будь – яким недієслівним компо-

нентом елементарного речення блокує можливість вживання за-

гального заперечення і, навпаки, наявність загального заперечен-

ня, тобто заперечення присудка, робить неможливим вживання

заперечення у взаємодії з іншими компонентами. Таким чином,

ми повинні розглянути не речення взагалі, а елементарне речен-

ня. При цьому треба мати на увазі , що показник заперечності

( позначимо його neg ) може реалізуватись як заперечна частка

not, але і може перевтілитись в словотворчу структуру слова
:

nobody = neg + anybody

nowhere = neg + where

never = neg + ever

nothing = neg + anything

Таким чином, відкидаючи показник заперечності neg ми одер-

жуємо неозначені частини мови. А негатор переходить у вер-

бальну частину речення. Досить часто можна перетворити ре-

чення з частково – заперечного в загально – заперечне. Наприклад,

візьмемо загально – заперечне речення типу :

I didn’ t see anything without glasses.

Заперечення є загальним, бо вжите в фінітній частині речення

didn’ t see. Для утворення заперечної форми в Past
Indefinite

вжите допоміжне дієслово did. Якщо ж від нього забрати по-

казник негативності і приєднати його до неозначеного займен-

ника anything, ми одержимо частково – заперечне речення, де

допоміжне дієслово вже не потрібне :

I saw nothing without glasses.

Я бачив нічого без окулярів, тобто

Я не бачив без окулярів.

Різниця між загальним і частковим
запереченням

є досить умовною, якщо не опиратись на чисто формальний

критерій «прив’язки» заперечення до фінітивної частини присуд-

ка. З одного боку, загальне заперечення в умовах
розгорнутої

групи присудка, яка вхоплює й інші елементи, може мати семан-

тичний зв’язок з будь – яким із цих елементів. Так, на
думку

Р. Кверка [ 2, c. 289 ]в реченні

The girl isn’ t | now | a student | at a : large :
university

заперечення в різних семантичних читаннях речення може нале-

жати кожному з чотирьох виділених елементів. В українській

мові на належність заперечення до одного із чотирьох семантич-

них елементів може вказувати як інтонація , так і місце
знаход-

ження негатора

Вона не студентка великого університету.

Вона зараз не студентка великого університету.

Вона зараз студентка невеликого університету.

Вона зараз студентка не великого університету, а інституту.

З іншого боку, багато речень з частковим запереченням за своїм

змістом ( відображенням певної ситуації ) є рівноцінним реченням

з загальним запереченням. Існує можливість перетворення :

You can do nothing about it = You can’ t do anything
about it.

Двояка інтерпритація допускається в побудові типу It was
not

Peter. В загальності від того, з чим синтаксично пов’язана
запе-

речна частка not це – речення із загальним або частковим
запе-

реченням :

It was not Peter на відміну від

It was not Peter.

Таким чином, заперечення , яке належало тільки б
од-

ному члену речення, в англійській мові по суті неможливе. За-

перечення одного члена речення заміняється запереченням всього

речення, яке включає даний член.

В зв’язку з цим цікаво відзначити приклад,
який на-

водить Пальмер [ 11, c. 252 ] . Він дає ( в фонетичній
транскрип-

ції ) речення ‘ He did not come on account of the rain ‘ і
вказує,

що це речення може мати два зовсім відмінних явища, причо-

му в усній мові інтонації в тому і іншому випадку будуть
зовсім

різні. Один припустимий зміст цього речення – ‘ він не прийшов

через дощ ‘, тобто ‘ він не прийшов і причиною цього був дощ’
;

інше значення – ‘ він прийшов не через дощ ‘, тобто
‘ він

прийшов зовсім не через те, що йшов дощ, а за іншої причини’.

В другому тлумаченні в українському перекладі заперечення на-

лежить до обставини причини. Якщо б в англійській мові запе-

речення належало тільки обставині причини, ми б отримали рече-

ня ‘ He came not on account of the rain ‘ . Проте, таке
речення

навіть якщо і можливе, то тільки в тому випадку, коли
після

came стоїть кома, а те, що стоїть після коми, сприймається
як

додаткове пояснення : He came , not on account of the rain,
but

because he wanted to show us his books. Якщо ж цих умов
не-

має, речення повинне набути такого вигляду, яке воно мало у

Пальмера. Тоді все речення в цілому побудоване як загально- за-

перечне, але заперечується саме факт ‘ його приходу не
через

дощ ‘.

У цій різниці заперечних зворотів виявляється
глибока

відмінність у внутрішньому складі української і англійської мов.

В англійській, за умови аналітичного складу, речення, як
ціле,

переважає над своїми елементами. Це означає, що майже немож-

ливим є заперечення, яке належить тільки одному членові рече-

ня; тому речення ‘ he came not on account of the rain ‘
справляє

враження неправильно побудованого : заперечна частка сприй-

мається так, неначе вона належить присудку ( тобто загально – за-

перечне речення ), а звідси випливає, що дієслово в
заперечній

формі має вигляд he came not, тоді як в сучасній
англійській

мові можлива тільки форма he did not come.

Особливий випадок складає вживання заперечення
у

модальних дієсловах. Зважаючи на особливості семантики модаль-

них дієслів і в зв’язку з тим, що за ними в більшості
випадків

стоїть інфінітив, виникає питання про те, чи може
заперечна

частка not , яка стоїть після модального дієслова, належати
інфі-

нітиву, чи вона обов’язково належить модальному дієслову і від

яких умов це залежить.

Щодо дієслова can ми можемо стверджувати, що
за-

перечна частка not належить тільки йому. Оскільки вона завжди

пишеться з ним разом :

He cannot / can’ t come

Він не може прийти.

А це свідчить про те, що речення, в яких модальне
дієслово

can набуває заперечного змісту , належить до загально – запереч-

них.

З дієсловом may справа зовсім інша.
В реченні

He may not come

заперечна частка може належати і модальному дієслову і інфіні-

тиву. В першому випадку значення його речення буде ‘він не

може прийти’ в розумінні ‘ йому не дозволяють прийти ‘ в

другому – він може не прийти ‘ в розумінні, ‘ можливо, що він

не прийде ‘. Вибір того чи іншого тлумачення залежить виключ-

но від контексту. Дієслово may поводить себе іншим чином, на

відміну від дієслова can.

У реченнях з дієсловом must зовсім інша
особливість.

В реченні

He must not come

виражається не заперечення необхідності, а заборона. Це речен-

ня інтерпритується не як ‘йому не обов’зково приходити’ , а

‘ він повинен не приходити ‘. Українське речення ‘він не
пови-

нен приходити ‘ в даному випадку саме являє собою приклад

переосмислених функцій заперечення, оскільки воно виражає не

заперечення необхідності, а заборону. В цьому випадку грама-

тичне питання вже переходить в лексичне, оскільки заперечна

частка фактично майже зливається з словом must або
‘пови-

нен ‘ в нову лексичну єдність.

Для вираження заперечення необхідності
потрібно

звернутись до іншого модального дієслова, а саме до
дієсло-

ва need :

He need not come .

Йому немає необхідності приходити.

Це дієслово в такому значенні, тобто з інфінітивом,
зустрічаєть-

ся тільки в заперечних і питальних реченнях, а в
стверджу-

вальних є неможливим.

Граматичне тлумачення цих випадків цілком
залежить

від того, як розуміти структуру групи присудка в реченнях
з

модальними дієсловами. Якщо вважати інфінітив в таких випад-

ках додатком, то ці випадки потрібно буде аналізувати за типом

розглянутих раніше речень з частковим запереченням. Якщо ж

розглядати сполучення модального дієслова з інфінітивом, як

складний присудок, то ці випадки складають повністю особливу

категорію : питання стоятиме про те, до якої частини складного

присудка належить заперечна частка. Крім того, в зв’язку
з

дієсловом must виникає тяжке семантичне питання про те, як

розуміти сполучення поняття повинності з запереченням : чи

обов’язково таке сполучення означає звільнення від обов’язко-

вості, чи воно може означати також обов’язковість не робити

щось ; тобто, потрібно буде аналізувати відносини між запере-

ченням обов’язковості і заперечної обов’язковості. Але це питан-

ня вже виходить за рамки граматичного аналізу.

До цього часу ми розглядали заперечення тільки
при

дієсловному присудкові. Тепер необхідно розглянути ще запере-

чення при іменному присудкові. Тут розрізняються два випадки :

1). Присудок з зв’язкою be, яка утворює заперечну форму
без

дієслова do.

2). Речення з усіма іншими зв’язками (get, become, turn,
ete ),

які утворюють заперечну форму за допомогою цього дієслова.

В застосуванні до речень з іменним
присудком роз-

різнення двох типів заперечення звичайно, набуває такого виг-

ляду : заперечення належить до всього речення чи тільки
до

предикативного члена. В реченнях із зв’язкою be ця
різниця

не знаходить ніякого зовнішнього вираження :

He is not a teacher ( заперечення належить всьому
реченню).

He is not a teacher , but a student (заперечення
належить

предикативному члену).

Проте, потрібно відзначити, що речення другого типу,
тобто

такі , в яких заперечення належить предикативному
членові,

не властиві англійській мові. Замість двох наведених
речень

цього типу англійською природніше буде сказати :

He is not a teacher, he is a student,

тобто побудувати речення так, щоб заперечення належало всьо-

му реченню в цілому.

Щодо речень із зв’язками, які утворюють
заперечну

форму за допомогою дієслова do, то тут стан речей ідентичний

розглянутому вище типу речень з дієслівним присудком : питан-

ня зводиться до того, чи буде в заперечному реченні
стояти

дієслівна форма з do, чи без нього. Порівняємо, до
прикладу,

такі речення :

He did not become a doctor.

He became not a doctor, but a teacher.

Речення другого типу зустрічаються досить рідко. Проте, щодо

наведених раніше прикладів із зв’язкою be, англійською набага-

то природніше буде виразити цю думку так :

He did not become a doctor, he became a teacher.

При такій побудові спочатку викладається заперечне судження,

а потім – доповнююче і пояснююче стверджувальне, і таким чи-

ном уникається невластивого англійській мові типу речення, в

якому заперечення належить одному членові речення.

Українською відповідні речення, як і у випадку
з дієс-

лівним присудком, можуть бути виражені із запереченням одно-

го предикативного члена :

Він не став лікарем, а викладачем.

У випадку беззв’язних зворотів в теперішньому часі відмінність

цього типу від звичайного типу заперечних речень ззовні нічим

не виражається :

Він не лікар., і Він не лікар, а викладач.

В минулому і в майбутньому часі відмінність є :

Він не був лікарем., і Він був не лікарем, а
викладачем.

Таким чином, загальна тенденція англійської мові пов’язана з ії

аналітичною будовою, уникати речень із запереченням, які нале-

жать одному членові речення, відбивається і в цьому типі
ре-

чень і призводять до переваги складно – сурядних речень, в яких

друга половина грає роль коректива до першої.

Сюди ж, напевне, може належати і речення із
«Вене-

ціанського купця» :

All that glisters is not gold.

В цьому реченні з іменним присудком заперечна частка стоїть

так, що вона належить всьому реченню, хоча за логікою ії пот-

рібно поставити перед підметом :

Not all that glisters is gold.

При буквальному розумінні шекспірівського вірша одержуємо

неправильний зміст :

‘Все те, що блищить, – не золото’,

хоча мається на увазі інше :

‘ Не все те золото, що блищить’.

В цілому ряді мов є проблеми, пов’язані з
заперечен-

ням, яке міститься на межі між граматикою і лексикою. Наприк-

лад, в українській мові сюди належать такі явища, як
відмін-

ність між реченнями :

Він не високий і Він невисокий.

В першому випадку заперечується, що йому притаманний зріст,

а в іншому стверджується, що йому властива невисокість. Пер-

ше речення – заперечене, а друге – стверджувальне, та обставина,

що в другому реченні предикативним членом служить прикметник

з заперечним префіксом, немає вже ніякого значення для син-

таксу. Сюди ж можна зарахувати і такі випадки :

Він відповів незадовільно і Він відповів не
задовільно,

а
відмінно.

Зовнішній збіг цих варіантів можливий, звичайно, тому що за-

перечна частка не в українській мові за зовнішнім
виглядом

збігається з префіксом не.- В англійській мові такого збігу
не-

має. Роль заперечної частки відіграє not, а роль префіксів з
за-

перечним значенням – переважно un – і in – , які ззовні
зовсім

не схожі до частки not. Таким чином, такі речення як ‘
it is

not necessary ‘ і ‘ it is unnecessary’ розрізняються і за
зовніш-

нім виглядом і за звучанням. Внаслідок цього питань про запе-

речення , яке б стояло на межі між граматикою і
лексикою,

в англійській мові немає.

Відомий дослідник англійської мови Б.
Мамедов в

своїх працях чітко розмежував лексичні і граматичні
засоби

вираження заперечення в сучасній англійській мові.

1). Лексичне заперечення, яке притаманне не цілому синтаксич-

ному комплексу, а окремому слову. Такий тип заперечення пе-

реважно виражається різними афіксами, які є показником нега-

тивності в даній мові. В англійській мові існує цілий ряд
пре-

фіксів, які роблять значення основної лексеми слова заперечним-

un-, in-, ir-, im-,non-, dis-, mis- і префікс – less.

important – unimportant

security – insecurity

polite – impolite

relevant – irrelevant

persistent – nonpersistent

favour – disfavour

††?????†?†???????

Заперечні префікси в англійській мові не надають негативного

значення цілому реченню, а лише одному з складових елементів,

і вживаються у контексті тільки для підсилення основного запе-

речення, вираженого за допомогою частки not. В лінгвістиці таке

явище має назву ‘ заперечення заперечення ‘. Два негатора : гра-

матичний ( частка not ) і лексичний ( слово з заперечним префік-

сом ) можуть спокійно співіснувати в межах одного речення, при

цьому вони нейтралізують один одного і в результаті цього ми

одержуємо стверджувальне висловлювання :

I could not unlove her now [ 4, p. 186 ]

Я не можу не кохати ії зараз

тобто

Я кохаю ії зараз.

Якщо з даного речення випустити лексичний негатор, то воно

перетворюється в загально – заперечне :

I could not love her now.

Я не можу кохати ії зараз.

Якщо не відсутній граматичний негатор, тобто частка not, то ми

одержимо приклад часткового заперечення дієслівного додатка :

I could unlove her now.

Я міг би не кохати ії зараз.

В цьому випадку це речення потребує деякого пояснення ‘ Я

міг би не кохати ії зараз, якби …’ Так само в реченні :

She was not helpless. [ 8, p. 277 ]

Заперечення заперечення перетворюється знову ж таки в стверд-

ження :

Вона не була безпорадною, тобто

Вона могла володіти собою.

Граматичні засоби вираження заперечення.

Граматичне заперечення, незважаючи на зв’язок між суб’єктом і

предикатом в реченні є синтаксичною категорією, яка негативно

відображає цей зв’язок за допомогою певних заперечних засобів.

В сучасній англійській мові граматичне заперечення виражене

здебільшого запереченою часткою not. Місце і роль цієї частки

ми розглянули раніше, коли досліджували питання про загальне

і часткове заперечення в реченні. Вона може стояти при будь –

якому членові речення, тим самим вказуючи на різний тип

і загального і часткового заперечення.

I do not at all complain [ 8, p. 1 ]

Not so much as I could wish [ 8, p. 19 ]

Our house – not new to me, but quite familiar [ 8, p.
11 ]

Таким чином, в наведених прикладах заперечна частка not відоб-

ражає семантичний розподіл підмета і присудка. Це і є
грама-

тичне заперечення. З точки зору семантико- синтаксичних типів

заперечення цей тип заперечення є загальним.

Іншим заперечним засобом заперечення є
заперечна

частка no. В такому випадку частка no вживається перед іменни-

ком, прикметником і прислівником і виступає як граматичний

засіб. [ 8, c. 290 ]

You have no best to me, steerforth, and no worst [
8, p. 345]

No littimer appeared [ 8, p. 369 ]

She knew no more than I did [ 8, p. 373 ]

В цих прикладах заперечний займенник не виступає в функції

означення. Саме тому він перетворюється із лексико – граматич-

ного засобу вираження заперечення в граматичний.

До граматичних засобів вираження заперечення належать також

вирази, які є основними засобами ‘ підсилення заперечення ‘ : not

at all, by no means, not by any means, not in the least,
not for

the world, not in any way, not in any respect, in no
respect і ін.

Здебільшого вони вживаються у вже заперечних реченнях, просто

підсилюючи негативність висловлювання :

I would not by any means consent to this [ 8, p.
283 ]

Коли ж ці вирази виступають самостійно, то речення вважається

просто заперечним, без підсилення :

I have no doubt it will be a girl [8, p. 9 ]

Лексико – граматичні засоби вираження заперечення.

Ці засоби включають в себе всі заперечні займенники і прислів-

ники. Специфіка заперечних займенників і прислівників полягає

в їх узагальненні. Такі заперечні засоби, хоча і
виступають з

різними особливостями в англійській і українській мовах, але за

ступенем узагальненості вони носять лексико – граматичний ха-

рактер. В таблиці 1 подані заперечні займенники і прислівники

англійської мови і їхні еквіваленти в українській мові.

В англійській мові

В українській мові

no

none

no one

nobody

nothing Заперечні

займенники ніякий

ніхто, ніякий

ніхто

ніхто, нікого

ніщо, нічого

Never

Nowhere Заперечні

прислівники ніколи

ніде, нікуди,нізвідки

В сучасній англійській мові заперечні займенники і прислівники

не тільки функціонують як члени речення, але й надають запе-

речного значення стверджувальному присудку.

My father and Miss Betsey never met again [
8, p. 4 ]

That could nave belonged to nobody else [
8, p. 191]

Mr. Micawber had paid them nothing at all as it was [
8, p. 208]

На відміну від англійської мови, в українській мові ці
засоби

заперечення здебільшого служать для однієї мети – підсиленню

заперечення, оскільки при цьому заперечення в реченні вираже-

не іншим засобом заперечення, зокрема часткою не :

Мій батько і місіс Бетсі ніколи більше не зустрічались.

Так сталось, що містер Мікобер не заплатив їм взагалі нічого.

Отже, ми вияснили, що в сучасній англійській мові в основно-

му для вираження заперечення в межах даного речення вико-

ристовуються три види засобів :

І. Лексичні засоби вираження заперечення.

ІІ. Граматичні засоби вираження заперечення.

ІІІ. Лексико – граматичні засоби вираження заперечення.

В наведеній нижче таблиці ми можемр проконтролювати частоту

їх вживання на прикладах, взятих з творів англійської
класики

Ch. Dickens «David Copperfield» і Anne Bronte « The Tenant of

Wildfell Hall».

Lexical Means

Of expressing

negation

Grammatical

Means

of expressing

negation

Lexico – grama-

tical Means

of expressing

negation

Total un + root

in + root

im + root

dis + root

mis + root

ir + root

root + less

not

no

not at all

by no means

not in the least

no doubt

never

nowhere

nothing

nobody

no one

none

85

16

13

48

4

6

11

131

33

4

3

1

3

44

6

32

16

6

5 18,2

3,4

2,8

10,3

0,9

1,3

2,4

28

7,1

0,9

0,6

0,2

0,6

9,4

1,3

6,9

3,4

1,3

1,1

183

175

109

467

39.3

37,4

23,4

100

Отже, наведені дані яскраво ілюструють частоту вживання тих

чи інших засобів у вираженні заперечення в сучасній англійсь-

кій мові.

Але крім всіх вищевказаних способів існують і
інші.

Варто відзначити , що Б. Мамедов виділив ще одну групу засо-

бів – синтаксичні засоби вираження заперечення [ 14, 15 ]. Їх

можна умовно поділити на :

Експресивно – іронічне вираження заперечення.

Одною з особливостей розмовної мови є інтонація різного то-

ну ( високого або низького ). Академік А. Виноградов відзначає,

що « суттєве значення слова деколи перетворюється в засіб ви-

раження емоційного значення ». В цьому випадку справжнє зна-

чення слова змінюється. А це можна виразити інтонацією. З цієї

точки зору, як сказав О. Есперсен , «інтонація володіє здатністю нада-

вати заперечного значення стверджувальному реченню». [ 13, p. 355 ].

A lot you know about love ! … [ 4, p. 178 ]

В наведеному прикладі стверджувальне речення, сказане з особ-

ливою інтонацією, за змістом висловлювання перетворюється в

заперечне :

Багато ти знаєш про кохання ! тобто

Тобі не властиве почуття кохання,

а звідси

Ти нічого не знаєш про кохання !

Ніякими засобами це заперечення не виражене, але іронічна

інтонація моделює його в нашій уяві в заперечне.

На відміну від стверджувальних речень, які виражають запере-

чення, заперечені речення, вжиті з особливою інтонацією, вира-

жають ствердження. Це виникає при взаємодії ствердження з

запереченням, в їхній діалектичній єдності :

«Perhaps you don’ t quite understand Mr. Bosinney», –

she said. – « Don’ t understand him !» Games hurried out.

« Why not ?»

« Можливо, ти не зовсім розумієш містера Босіні». –

сказала вона. – « Не розумію його ! Чому б і ні ?»
тобто,

мається на увазі « Як я можу не розуміти його? Я
його

розумію».

У вираженні іронічного заперечення суттєву
роль ві-

діграє сміх. Це стається в тих випадках, коли після
стверджу-

вального речення декілька разів повторюється сміх і при цьому

випливає заперечний зміст даного речення :

« You are right, Oliver, you ‘ re ritght ; they will

think you have stolen’em. Ha ! ha ! » chuckled
the

jew, rubbing his hands.

Вираження заперечення за допомогою запитання.

В цьому випадку мовець вживає речення з такою інтонацією,

що поставлене запитання сприймається як заперечне :

After all what could you do with a women of this
kind?

Наведений приклад сприймається нами в заперечній формі :

After all, you could do nothing with a woman of
this kind.

3. Вираження заперечення за допомогою заперечних сполучників.

В сучасній англійській мові в вираженні заперечення велику роль

відіграють заперечні сполучники. До цих засобів вираження запе-

речення належать сполучники neiter … nor, neither , nor. Ці
спо-

лучники з’єднують або однорідні члени речення або окремі ре-

чення. В цьому випадку присудок виражений у стверджувальній

формі :

She looked neither at him nor at me. [ 8, p. 661 ]

I shall not fall seriously in love with the
young widow,

nor she with me. [ 4, p. 49 ]

Ці сполучники складають значний відсоток з взятих прикладів

заперечних речень.

Короткі висновки.

Отже, як мовна універсалія, заперечення розглядається дослідни-

ками на лексичному, морфологічному, граматичному і семантич-

ному рівнях мовознавства. В семантиці мови існують, так звані,

антонімічні групи слів в яких один елемент протиставляється

іншому.

Large – small

Good – bad

В англійській лексиці є цілий ряд префіксів – in, -ir,- im,- un,-
non,

-dis,- mis,- і суфікс less, які надають заперечного
значення

стверджувальній основі.

На морфологічному рівні існує цілий ряд слів
– нега-

торів, які забезпечують заперечний зміст цілому реченню.Залежно

від належності негатора певному членові речення, розрізняють :

Загальне заперечення, де заперечується діслово – присудок і

таким чином ціле речення набуває негативного значення.

Часткове заперечення, де заперечується будь – який член ре-

чення, крім присудка.

Виходячи звідси, існує :

1). Заперечення підмета.

2). Заперечення присудка.

3). Заперечення додатка.

4). Заперечення обставини.

В ролі засобів вираження заперечення в реченні виступають такі

частини мови, як :

заперечна частка not, яка за своєю частотою вживання пере-

вищує всі інші негатори англійської мови. Вона є показником

як загального, так і часткового заперечення, оскільки може нале-

жати будь – якому членові речення.

заперечна частка no, яка стоїть на другому місці за
часто-

тою використання. Проте, вона може заперечувати тільки імен-

ники, прикметники або займенники, а отже, вона є негатором

часткового заперечення.

заперечні займенники : nothing, nobody, no-one, none, які самі

виступають членами речення і розглядаються як показники не-

гативності в частковому запереченні підмета і додатка.

заперечні прислівники never і nowhere, які в
основному

вживаються в частковому запереченні обставини часу і місця.

заперечні сполучники : neither, nor, neither… nor, які
надають

негативного значення реченню, заперечуючи синонімічні групи

слів.

Бувають випадки, коли морфологічне і лексичне
запе-

речення зустрічаються в одному реченні, тоді таке явище носить

назву «заперечення заперечення». Щодо вживання заперечення,

зокрема частки not, з такою групою слів як модальні слова,
тут

є свої особливості. Дане речення не завжди набуває заперечного

змісту, оскільки саме модальні дієслова надають заперечному ре-

ченню дещо іншого відтінку.

Заперечного змісту висловлюванню можуть
надавати

стверджувальні речення, які виражають негацію за допомогою

інтонації.

Розділ ІІІ

Досліджуючи праці відомих теоретиків
англійської

мови, можна сміло сказати, що явище заперечення в реальному

світі є дійсно унікальним. Воно знаходить свої прояви як у
фі-

лософії і логіці, так і в лінгвістиці. З лінгвістичної точки
зору,

заперечення – це елемент значення речення, який вказує,
що

зв’язок, який встановився між компонентами речення, на думку

мовця, не існує в дійсності або що відповідне стверджувальне

речення заперечується мовцем як хибне. Найчастіше заперечним

висловлювання стає тоді, коли відповідне стверджувальне було

сказане раніше, або входить в загальну презумпцію мовців. За-

перечення – одна з властивих всім мовам вихідних, семантично

неподільних смислових категорій, які не підлягають визначенню

через більш прості семантичні елементи.

Як лінгвістична універсалія, заперечення
проявляється

на всіх рівнях мови : морфологічному, лексичному, синтаксично-

му і семантичному. Дана робота присвячена дослідженню ти-

пів кореляції заперечення в сучасній англійській мові. Щоб вста-

новити найбільш типовіші випадки вживання заперечення в цій

мові потрібно провести ряд досліджень, а саме :

визначити місце заперечного слова в англійському реченні;

узагальнити засоби вираження заперечення ;

конкретизувати ті частини мови, які носять заперечний характер.

Джерелом практичного втілення
досліджувального

явища послужили твори класичної англійської літератури :

Charles Dickens « David Copperfield» і Anne Brontё «The

Tenant of Wildfell Hall»

З синтаксичної точки зору англійське речення
носить

аналітичний характер, тобто існує певний, встановлений порядок

слів у реченні. І негатор, який визначає заперечний зміст
цілого

речення, або окремого його члена змушений підпорядковуватись

загальним правилам побудови речень. В залежності від того,

який член речення заперечується, явище негації може бути ви-

ражене :

В підметі :

Nobody in his world was to be so –

firm as Mr. Murdstone. [ 8, p. 39 ]

No pretext will servе. [ 8, p. 64 ]

None of us ever did. [ 8, p. 349 ]

It’ s nothing but fancy. [ 8, p. 5 ]

Як бачимо на прикладах, заперечувати підмет може різними не-

гаторами, зокрема, із 64 прикладів заперечення підмета :

Part of the

Sentence Part of

Speech Means № %

Subject

Pronoun none

nobody

no one

nothing

neither 2

8

4

18

7 3,1

12,5

6,25

28,1

11

Conjunction

Neither… nor

4

6,25

Particle

not

21

32,8

Total

64

100

2. В присудкові :

e.g.

… hence I shall not have lived in vain. [ 4, p. 17 ]

I have not come into it yet. [ 8 p. 7 ]

You were not equally matched . [ 8, p. 7 ]

But he wouldn’ t have been rude to him . [ 8, p. 8 ]

Як бачимо на прикладах заперечення в присудкові в англійсь-

кій мові виражене за допомогою заперечної частки not. В біль-

шості випадків у реченнях в Present і Past Indefinite
заперечна

форма утворюється допоміжним дієсловом do / did e.g.

I did not want to disturb the cat. [4, p. 29 ]

But I do not at all complain. [ 8, p. 1 ]

She certainly did not give much pleasure to the company. [ 4, p.
38 ]

Велику кількість прикладів складають речення з
част-

кою not при модальних дієсловах. Хоча вони і не завжди вира-

жають цілковите заперечення, але все ж таки надають негатив-

ного значення твердженню.

e.g. But her eyes – I must not forget those remarkable
features.

[ 4, p. 23]

I need not tell you this was my sister Rose. [
4, p. 17 ]

He ought not to be always tied to his mother’ s
apron- string.

[ 4, p. 30 ]

Parent’ s authority cannot last for ever. [
4, p. 41 ]

Варто відзначити, що серед прикладів типу Modal Verb + not

цікавим зразком поняття «заперечення заперечення» є конструк-

ції типу could not help Ving :

e.g. But I could not help stealing a glance. [ 4, p.
61 ]

I could not help smiling at that serious depth.
[ 4, p. 74 ]

I could not help blushing. [ 8, p. 278 ]

Українською мовою вони інтерпритуються як …не міг не…

Я не міг не почервоніти.

Тобто

Я почервонів.

3. В додатку :

e.g. Mr. Micawber had paid them nothing at all as it was.
[8, 208]

Peggotty knowing nothing about her, she was quite a
mystery

in the parlour. [ 8, p.8 ]

I am afraid I liked him none the better for that. [ 8,
p. 37 ]

Найбільш вживаними негаторами в додатку є займенники nothing

і no.

I shall build no hopes upon it. [ 4, p. 66 ]

… for whom I felt no small degree of partiality. [
4, p. 22 ]

В обставині :

… that she never had been on the water in her life.
[ 8, p. 2 ]

I never saw such a beatiful colour on my mother‘s face
before.

[8, p. 15 ]

Здебільшого заперечення в обставині виражається прислівником

never, який у перекладі українською мовою може заміняти два і

більше негатора.

e.g. She had never seen my mother. [ 8, p. 3 ]

Вони ніколи раніше не бачились.

В інфінітивних, герундіальних та дієприслівникових конструк-

ціях заперечення може бути виражене :

при ведучому компоненті – непридикативній формі :

e.g. He pretended not to have heard of my arrival. [ 8, p.
76 ]

She tried not to smile too much. [ 8, p. 283 ]

при будь – якому підрядному компоненті :

e.g. How I thought and thought about my being poor;
about my

not being what I thought I was. [ 8, p. 48 ]

… about doing something to assist my aunt and
seeing no

way of doing anything. [ 8, p. 147 ]

В інфінітивних, герундіальних і дієприслівникових конструкціях,

як і в цілому реченні, в англійській мові можлива наявність
та-

кож лише одного заперечення :

Not having any friends …

або > не
маючи ніяких друзів.

Having no friends…

Проте є можливим вживання двох заперечень – в основному

скдаді речення і в конструкції з непредикативною формою
:

e.g. Would it not be better not to tell your father ? [ 4,
p. 181 ]

Таким чином, розглянувши випадки вживання заперечення у ре-

ченні, потрібно визначити якими негаторами володіє сучасна мо-

ва. Залежно від функції, яку надає той чи інший негатор,
всі

засоби вираження заперечення поділяются на :

Лексичні засоби вираження заперечення.

До цієї групи належать лексеми, які
змінюють лек-

сичне стверджувальне значення слова на заперечне. Як і кожна

мова, англійська мова володіє рядом префіксів, які самі по
собі

є лексичними негаторами. У таблиці, наведеній нижче, можна

прослідкувати частоту вживання тих чи інших префіксів
на

конкретних прикладах, взятих з художньої англійської літерату-

ри.

Lexical Means of

Expressing Negation Means № %

un + root 85 46

dis + root 48 26

in + root 16 8,6

im + root 13 7

ir + root 6 3,2

mis + root 4 2,2

non + root 2 1,1

root + less 11 6

Total 185 100

Як ми бачимо, найчастіше вживаним у
контексті

є префікс un-. І насправді, навіть у словниках найбільший відсоток

слів із заперечним префіксом припадає саме на цей афікс. Але

хоча всі ці префікси і є показником негації, найчастіше
вони

виступають у ролі підсилення заперечення при наявності іншого

засобу вираження заперечення.

e.g. I certainly intended no disrespectfull allusions to
your

mother. [ 4, p. 74 ]

A denial it was, decided, though not unkind. [ 4,
p. 121 ]

I hastened away – but not without sundry misgivings

as to how she would receive me. [ 4, p. 78 ]

There was no immediate answer. [ 8, p. 47 ]

ІІ. Граматичні засоби вираження заперечення.

До цієї групи належить найбільш часто
вживана в

мові заперечна частка not. Як основний елемент негації в
мові,

вона може належати будь – якому члену речення і тим самим є

показником як загального так і часткового заперечення.

e.g. As I was not a very attentive listener, I could not
repeat

the discription. [ 4, 21 ]

My mother did not suffer her authority. [ 8, p. 39
]

I came not to give pleasure but to seek it. [ 4,
p. 29 ]

Not only is it making a fool of the boy, but it
is despising

the gifts of Providence. [4, p. 41 ]

Вживання цієї частки залежить від того, чи вона виступає при

предикативній формі дієслова чи при інших словах і формах

слів. При предикативній формі дієслова частка not
ставиться

після допоміжного або службового дієслова ( зв’язки to be або

модального ).

e.g. I was not going back at all [ 8, p. 67 ]

Якщо присудок включає більше одного допоміжного дієслова,

то частка not стоїть після першого дієслова ( тобто дієслова
в

предикативній формі ) :

e.g. He is not being educated anywhere. [ 8, p. 147 ]

У тих випадках, коли предикативна форма не містить в собі до-

поміжного або службового дієслова, тобто, коли вона виражена

повнозначним дієсловом в формі Present Indefinite, Past
Indefinite,

Subjunctive II або Imperative, в запереченні вживається
службо-

ве дієслово to do у відповідній формі, після якого стоїть
частка

not :

e.g. She certainly did not give much pleasure to the
company.[4,38]

I wish I didn’ t feel them, but I do. [ 8, p. 31 ]

Don’ t contradict. [ 8, p. 6 ]

У формі імператива do вживається навіть при зв’язці to
be :

e.g. Do not be afraid. [ 8, p. 91 ]

В сучасній англійській мові конструкція do / did + not
зуст-

річається найчастіше, коли мова йде про вживання частки not

при предикативній формі. Без допомоги дієслова do заперечну

форму самостійно можуть утворювати лише дієслова to have,

to be.

e.g. I have not come into it yet. [ 8, p. 1 ]

I am not sure the loneliness of the plase was not one

of its chief recommendations. [4, p. 56 ].

В розмовній мові частка not злиивається з предикативною фор-

мою дієслова в єдину заперечну форму : don’ t, doesn’ t, didn’
t,

isn’ t, aren’ t, wasn’ t, shan’ t, won’ t, can’ t і ін.

При інших словах і формах слів, в тому числі при непредика-

тивних формах дієслова, частка not стоїть перед словом, до яко-

го вона належить :

e.g. I prevent I know not what catastrophe is. [ 4, p.
27 ]

… whether she be required to make a practical
use of her

knowledge or not. [ 4, p. 20 ]

Let not the sun go down upon your wrath. [
4, p. 47 ]

She resumed her place beside the easel
-??†???†?†?††††††††††???????

До граматичних засобів вираження заперечення також нале-

жать вирази, які служать для підсилення заперечення. Ця група

виразів включає : not at all, by no means, not by any
means, not

in the least, not for the world, not in any way, not in
any respect,

in no respect. Вони без сумніву збагачують мову автора,
але

зустрічаються доволі рідко.

e.g. It’ s such a mad place to meet. Do you mind?

Not in the least. [ 4, p. 176 ]

I was not a little surprised when I saw him there at
quite an

early hour. [ 8, p. 621 ]

ІІІ. Лексико – граматичні засоби вираження заперечення.

Ця група засобів охоплює всі заперечні
займенники,

прислівники never, nowhere і сполучник neither… nor.

Особливістю лексико – граматичних засобів є
те, що

вони самі здатні виступати самостійним членом речення. Зок-

рема, заперечні займенники можуть вживатись в ролі :

підмета :

e.g. No one seemed to notice her. [ 4, p. 69 ]

No occasion to trouble the vicar. [ 4, p. 34 ]

None of us ever did. [ 8, p. 349 ]

What is cost me to make this proposal, nobody knows.[8,
p.401]

Nothing however, was concluded on the subject yet.
[8, p. 41 ]

додатка :

e.g. I am afraid I liked him none the better for that. [ 8,
p. 37 ]

No description I could give of her ! [ 8, p. 373 ]

… that could have belonged to nobody else. [ 8 p. 3 ]

Mr. Chillip could do nothing after this . [ 8, p. 8 ]

Лексико – граматичні засоби також можуть вживатись декілька

разів в реченні, коли вони виражають синонімічні поняття :

e.g. It isn’ t only the want of money that I think about
– nothing

of the kind – but there’ s neither beautly, nor
cleverness, nor

goodness, nor anything else that ‘ s desirable. [4, p.
43 ]

There is nothing half so green that I know
anywhere, as the

grass of that churchyard; nothing half so shady as
its tree;

nothing half so quiet as its tombstones. [8, 12 ]

He has no secret curiosity, no hankering desire. [ 4,
p.41 ]

He said he would never, never part with it any more.
[8, p.17 ]

Частоту вживання лексико – граматичних засобів вираження запе-

речення можна проілюструвати на прикладах :

Part of the

Sentence Part of

Speech Means № % № %

Subject

Pronoun

no one

none

nothing

nobody

4

2

18

8

2,8

1,4

12,7

5,6

32

22,5

Object

Pronoun no one

none

nothing

nobody 2

3

14

8 1,4

2,1

9,9

5,6

27

19

Attribute

Pronoum

No

Neither

27

6

19

4,2

33

23,2

Adverbial

Modifier

Adverb

Never

Nowhere

44

6

31

4,2

50

35,2

Total

42 100

Заперечний сполучник neither … nor вживається в основному у

синонімічних групах слів, причому, які можуть виражати як під-

мет і означення, так і обставину :

e.g. Neither my mother nor Miss Betsey could forbear glancing
that

way. [ 8, p. 5 ]

He had neither the opportunity nor the inclination for
forming

many acquaintances. [ 4, p. 39 ]

… which could neither give offence nor serve to
encourage false

hopes. [ 4, p. 67 ]

I felt the touch of a hand that I knew was neither
hers nor

Peggotty’ s. [ 8, p. 35 ]

… walk honestly through the world, looking neither to
the right

hand nor to the left. [ 4, p. 17 ]

Отже, розглянувши конкретні заперечні речення в
ху-

дожній мові, можна дійти висновку, що :

Англійська мова широко використовує всі відомі негатори.

Заперечне слово може стояти при будь-якому членові речення.

Засоби вираження заперечення можуть виступати такі частини

мови, як частки, займенники, прислівники і сполучники.

І цим самим забезпечується різноманітне варіювання категорії

заперечення в сучасній англійській мові.

Висновки

Заперечення як компонент думки і
способу

ії вираження – речення, є в однаковій мірі об’єктом досліджен-

ня мовознавства і філософії. Значна кількість лінгвістів
розгля-

дають заперечення як окрему мовну категорію, яка є опонентом

категорії ствердження. Цілий ряд авторів пов’язує заперечення з

суб’єктивною оцінкою змісту висловлювання, а саме з характе-

ром вираженого і реченні ставлення мовця до дійсності.

Але формально – логічне і мовне заперечення не завжди співпа-

дають, хоча і те і інше властиве всім мовам без винятку.
Беру-

чи до уваги заперечення, як лінгвістичне явище, воно має
свої

прояви на різних рівнях мовознавства : морфології, лексиці, гра-

матиці, фонетиці.

Ми пересвідчились на дослідженнях
істориків –

германістів, що на ранньому етапі свого становлення англійська

мова носила полінегативний характер, тобто в одному вислов-

люванні була можливою наявність більше одного негатора.

Шляхом певних змін, які відбулись у середньоанглійській і
за-

кінчили своє становлення в ранньоновоанглійській, сучасна анг-

лійська мова перейшла з ряду полінегативних мов в мононега-

тивний ряд. І на даному етапі свого існування у одному
прос-

тому висловлюванні можливе тільки одне заперечення.

Як мовна універсалія, заперечення
розглядаєть-

ся дослідниками на лексичному, морфологічному граматичному

і семантичному рівнях мовознавства. В семантиці мови існують,

так звані, антонімічні групи слів, в яких один елемент
протистав-

ляється іншому.

Large – small

good – bad

В англійській лексиці є цілий ряд префіксів -in, – ir, –
im, -un,

-non, – dis, – mis, і суфікс – less, які надають заперечного
значен-

ня стверджувальній основі.

На морфологічному рівні існує цілий ряд слів – негаторів, які
за-

безпечують заперечний зміст цілому реченню. Залежно від на-

лежності негатора певному членові речення, розрізняють :

Загальне заперечення, де заперечується дієслово – присудок і

таким чином ціле речення набуває негативного значення.

Часткове заперечення, де заперечується будь – який член ре-

чення, крім присудка.

Виходячи звідси, існує :

заперечення підмета

заперечення присудка

заперечення додатка

заперечення обставини.

В ролі засобів вираження заперечення в реченні виступають та-

кі частини мови як :

заперечна частка not, яка за своєю частотою вживання пере-

вищує всі інші негатори англійської мови. Вона є показником

як загального, так і часткового заперечення, оскільки може
на-

лежати будь – якому членові речення.

заперечна частка no, яка стоїть на другому місці за частотою

використання. Проте, вона може заперечувати тільки іменники,

прикметники або займенники, а отже, вона є негатором частко-

вого заперечення.

заперечні займенники : nothing, nobody, no – one, none, які
са-

мі виступають членами речення і розглядаються як показники

негативності в частковому запереченні підмета і додатка.

заперечні прислівники never і nowhere, які в основному вжи-

ваються в частковому запереченні обставини часу і місця.

заперечні сполучники : neither, nor, neither…nor, які
надають

негативного значення реченню, заперечуючи синонімічні групи

слів.

Бувають випадки, коли морфологічне і класичне заперечення

зустрічаються в одному реченні, тоді таке явище носить назву

«заперечення заперечення». Щодо вживання заперечення, зокрема

частки not з такою групою слів як модальні слова, тут є
свої

особливості. Дане речення не завжди набирає заперечного змісту,

оскільки саме модальні дієслова надають заперечному реченню

дещо іншого відтінку.

Заперечного змісту висловлюванню можуть надавати стверджу-

вальні речення, які виражають негацію за допомогою інтонації.

Бібліографія

Ахманова О. С. « Ронология. Морфонология. Морфология.»

Изд. Моск. ун – та, 1966, 107 ст.

Л. С. Бархударов, Д. А. Штелинг « Грамматика английского

языка» , Высшая школа, М.; 1973, 406 ст.

В. Н. Бондаренко «Отрицание как логико – грамматическая кате-

гория», Изд. «Наука», Москва, 1983, 199 ст.

Anne Brontё « The Tenant of Wildfell Hall », Penguin
Popular

Classic, 378 ст.

Энн Бронте «Незнакомка из Уайлдфелл – холла ». Перевод

И. Гуровой , М. «Художественная литература», 1990, 157 – 515 ст.

Ch. Bronte «Shirley», Penguin Popular Classics, 418 ст.

R. A. Close «A Reference Grammar for Students of
English»,

Moscow «Prosveshchenije», 1979, ст. 422.

Charles Dickens «David Copperfield», London, Chapman and Hall,

Ld, 1903, Volume XI, 804 ст.

9 .Иванова И.П., В.В. Бурлакова « Теоретическая грамматика

современого английского языка», Москва, «Высшая школа», 1981,

284 ст.

Иванова И.П., Чахоян Л.П., « История английского языка»,

Москва, «Высшая школа» 1976, 296 ст.

11. Б. А. Ильиш «Современный английский язык», М., Издательст-

во литературы на иностранных языках, 1948, 387 ст.

12. В.А. Косарева «Особенности функционального отрицания в

вопросительном предложении», Межвуз. Сб. Науч. Трудов, Ле-

нинград, 1986, 18 ст.

13. Лингвистический энциклопедический словарь, Москва, «Со-

ветская энциклопедия », 1990 354-355 ст.

14. Б. Р. Мамедов «Категория отрицания в современном английс-

ком языке», АГУ им. С.М. Кирова, Баку, 1967, 19 ст.

15. Mykhailenko V.V. Negation as a Communicative Marker
in

Diachrony Науковий вісник Чернівецького університету.

Германська філологія. Вип. 12. – Чернівці, 1997. С. 15 – 22.

Raymond Murphy «Essential Grammar in Use», Cambridge Uni-

versity Press, 1996.

Michael Swan «Practical English Usage», Oxford
University

Press, 1980 704 ст.

Додаток

Випадки вживання заперечної частки not .

Mean Part of the

Sentence Part of

Speech Types № %

Not

Subject

Noun

not a N

14

10,7

Not

Object

Noun

not a N

9

6,9

do not

have not

be no

can not

must not

need not

ought not

should| would not

32

6

16

16

6

2

2

6

24,4

4,6

12,2

12,2

4,6

1,5

1,5

4,6

Adverbial

Modifier

Gerund

not Ving

12

9,2

Participle

not Ving

10

13,1

131

100

Засоби вираження заперечення в сучасній англійській
мові.

Means

%

%

Lexical Means

of expressing

negation

un + root

in + root

im + root

dis + root

mis + root

ir + root

root + less

85

16

13

48

4

6

11

18,2

3,4

2,8

10,3

0,9

1,3

2,4

183

39,3

Grammatical Means

Of expressing

negation

not

no

not at all

by no means

not in the least

no doubt

131

33

4

3

1

3

28

7,1

0,9

0,6

0,2

0,6

175

37,4

Lexico – Grammatical

Means of expressing

negation.

Never

nowhere

nothing

nobody

no one

none

44

6

32

16

6

5

9,4

1,3

6,9

3,4

1,3

1,1

109

23,4

Total
467

100

Лексико – граматичні засоби вираження заперечення та
їх

роль у реченні.

Part of the

Sentence

Part of

Speech

Means

%

%

Subject

Pronoun

no one

none

nothing

nobody

4

2

18

8

2,8

1,

12,7

5,6

32

22,5

Object

Pronoum

no one

none

nothing

nobody

2

3

14

8

1,4

2,1

9,9

5,6

27

19

Attribute

Pronoum

no

neither

27

6

19

4,2

33

23,2

Adverbial

Modifier

Adverb

never

nowhere

44

6

31

4,2

50

35,2

Total

142

100

J.Galsworthy, The man of Property, p.86

Th. Dickens, Oliver Twist, p.168

Th. Dreiser, The Financier, p. 248

PAGE

PAGE 17

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020