UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗаконодавча база розвитку сільської кооперації в Російській імперії 19-20 ст. (реферат)
Автор
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1293
Скачало199
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Законодавча база розвитку сільської кооперації в Російській імперії

кінця ХІХ – початку ХХ століття

 

Проблема урядової політики Російської імперії щодо кооперації є одним із

основних питань дослідження її законодавчої бази. Характер, місце і роль

кооперації в соціально-економічному житті суспільства визначилися

характером державної законотворчості.

 

До початку XX століття діяльність кооперативних товариств у царській

Росії не виходила за межі суто внутрішніх матеріально-організаційних

питань, оскільки кооперативний рух, як правило, очолювався ліберальними

урядовцями чи позитивно настроєними поміщиками.

 

У 1871 р. за їх ініціативою був створений особливий комітет

ощадно-позикових і промислових товариств при Московському товаристві

сільського господарства, а згодом – його петербурзьке відділення. Вони

виконували всю практичну роботу по популяризації кооперативних ідей та

сприяли розвиткові кооперації [1, 35]. Уряд широко фінансував

кооперацію, тримав її під постійною опікою та контролем [9, 159].

 

У підпорядкуванні окремого державного відомства перебував кожен вид

кооперації, наприклад, споживча кооперація була віднесена до благодійних

товариств і перебувала у віданні міністерства внутрішніх справ по

відділу народного здоров’я і громадського притулку, кредитна – до

міністерства землевпорядкування і землеробства. У зв’язку з відсутністю

загального кооперативного законодавства, діяльність різних видів

кооперації регламентувалася урядовими і відомчими актами. Так, споживча

кооперація регламентувалася примірними статутами затвердженими

міністерством внутрішніх справ у травні 1897 р., кредитні й

ощадно-позикові – “Положенням про установи дрібного кредиту” 1904 року,

виробничі – “Законом про артілі трудові” 1902 року. Загальним для всіх

трудових актів було те, що вони обмежувалися самоврядуванням

кооперативних організацій і водночас давали змогу органам влади

втручатися у внутрішні справи кооперативів [5, 31].

 

Законодавчою підставою для відкриття нових кооперативних товариств були

на той час статті законоположення про благодійні товариства [11, 443]. З

розвитком кооперативних принципів самодіяльності й незалежності, опіка

та регламентація уряду ставали гальмом на шляху кооперативного руху,

викликали невдоволення, а згодом і відкритий протест кооперативної

громадськості, тому що швидкий розвиток кооперативного руху вступив у

протиріччя з адміністративною практикою [9, 160].

 

Так, кредитна кооперативна форма господарювання регулювалась урядом

відповідними правовими нормами впродовж 1871-1906 рр. п’ять разів.

Спочатку в 1871 р. кредитна канцелярія Міністерства фінансів циркулярно

оповіщала губернії про порядок організації ощадно-позикових товариств на

місцях. Потім, у 1895 р. було затверджено урядове законоположення про

установи дрібного кредиту – кредитні товариства [6, 109]. У 1898 р.

Державна рада позбавила земські управи права на організацію фінансування

дрібного кредиту [3, 29]. Нарешті, законоположення про заклади дрібного

кредиту було прийняте в 1904 р., згідно з ним система кооперативних

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ