UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОлександр ІІ (1855-1881) (реферат)
Автор
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1034
Скачало225
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Олександр II (1855-1881)

 

Олександр II (1855-1881), молодий, ліберальних поглядів вихованець поета

В. Жуковського, бачив усі вади режиму Миколи І. Року 1856 Кримська війна

закінчилася мировим конгресом у Парижі, і в Російській імперії почалися

кардинальні реформи. Першою відчула нову добу Україна. Уже 1855 року

 

Олександр ІІ дав амністію членам Кирило-Мефодіївського Братства, які

перебували на засланні. Видатні члени його — П. Куліш, М. Костомаров, В.

Білозерський, а трохи пізніше Т. Шевченко — зібралися в Петербурзі

 

1856 року цар Олександер II офіційно заявив представникам дворянства, що

кріпацтво має бути скасовано, і що ліпше зробити це “зверху, ніж

дочекатися, коли воно почне скасовуватися знизу”.

 

З того часу розпочалася підготова до скасування кріпацтва. По губерніях

створено комітети, які розробляли пляни звільнення селян, враховуючи

місцеві умови, і передавали свої проекти на розгляд головного комітету в

Петербурзі. Членами головного комітету були представники від

губерніяльних комітетів. Було там два українських дідичі, Василь

Терновський та Григорій Галаґан, обидва з родин, дружніх із Шевченком,

обидва твердо боронили інтереси селян. Проте, настрої членів комітетів

були розбіжні: одні бажали дати якомога менше землі селянам або зовсім

не давати, інші стояли за справедливе рішення справи й достатні

забезпечення селянам землею. Чутки про ці суперечки доходили до селян,

хвилювали їх. У багатьох місцях, особливо в Катеринославській та

Чернігівській губерніях, селяни самовільно припинили працю на дідичів.

Будо багато повстань, переважно на Правобережній Україні, де поміщицьке

господарство переходило на капіталістичні основи, і лідичі хотіли

звільнити селян зовсім без землі, щоб забезпечити себе робітниками. На

Лівобережжі, зокрема на Полтавщині, хотіли дати селянам тільки садибні

землі, а в Південній Україні, де робітних рук було мало, дідичі вирішили

затримати панщину ще на 10-12 років, а селян звільнити без землі. Ці

проекти свідчать, як тяжке було працювати комітетам.

 

19 лютого 1861 року проголошено маніфест про скасування кріпацтва, але

звільнення селян мало наступити тільки через два роки. У маніфесті селян

названо “тимчасово зобов'язаними”, а самий стан — переходовим. Селяни

діставали персональну свободу, незалежність від дідича та двір із

садибною землею, але орну землю мали одержати тільки через 20 років,

після викупу її у дідича. Цей реченець закінчувався 1881 року.

“Положення про звільнення селян від кріпацтва” було укладене дуже

неясно. Насамперед — не встановлено однакового наділу на душу: розмір

цей вагався у зв'язку з різними причинами в різних губерніях і залежно

від якости землі; крім того в залежності і від розмірів поміщицького

маєтку. Врешті, якщо понад надільною нормою залишалася земля, якою до

реформи користувалися селяни, то вона переходила до дідича.

 

Становище селян в Україні в цілому було гіршим, ніж у Росії, бо в

Україні наділи їх до реформи були більші, ніж ті, які вводила реформа.

Загалом у Полтавській і Катеринославській губерніях селяни втрачали по

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ