UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІндія в міжвоєнний період (реферат)
Автор
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3623
Скачало616
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

“Індія в міжвоєнний період”

 

В 1920 р. створено Всеіндійський конгрес профспілок. 1925 р.

Комуністичну партію Індії. 1930 р. ІНК оголосив компанію громадян

непокори, що супроводилася антиімперіалістичними виступами трудящих.

1934 р. КПІ було оголошено поза законом.

 

1936 р. ІНК висунув завдання створення єдиного фронту.

 

Під час другої світової війни 1939-1945 рр. Виступала на боці

антифашистської коаліції. Наприкінці війни склалася гостра політична

ситуація яка знайшла у новому піднесенні національно-визвольної

боротьби.

 

1946 р. було створено ІНК тимчасовий уряд на чолі з Неру.

 

Уряд ІНК, що перебував при владі, здійснив ряд соціально-економічних та

культурних перетворень.

 

ІНК вперше за всю свою історію зазнав поразки. 1979 були укладені

Радянсько-індійські документи. Конституція 1949 р. проголосила

обов’язкове безплатне навчання дітей. Індійські вчені винайшли десяткову

позиційну систему числення. Вперше розроблено таблицю синусів для

обчислення місцезнаходження планет. Індійські філософи думка зародилася

в період розкладу і формування класового ладу.

 

Найбільша громадянських наук організація – Індійська національна

академія наук.

 

Республіка Індія – держава південної Азії. Більша частина її розташована

на півострові. Омивається водами Індійського океану.

 

ПІДНЕСЕННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

 

Безпосереднім приводом до піднесення національно-визвольного руху

1918-1921 pp. стали реформи британського уряду, спрямовані на зміцнення

колоніального статусу Індії. Водночас англійська колоніальна

адміністрація посилила кримінальні покарання за антиурядові дії та

антиколоніальні виступи. У народів Індії така політика викликала гостре

невдоволенні, що переростало у відкритий бунт. На чолі антиколоніальної

боротьби став Індійський національний конгрес (ІНК). Щоб не спровокувати

зіткнень з колоніальними військами, Конгрес закликав індійський народ

уникати будь-яких форм насильницької боротьби. ІНК заперечував поділ

суспільства на класи і розпалювання класової ворожнечі. Такий політичний

підхід консолідував національні сили і давав можливість протистояти

традиційній політиці колонізаторів, що виражалася словами «поділяй і

владарюй».

 

У 1918-1922 pp. промислові центри Індії були охоплені масовими

страйками. Страйкували текстильники Бомбея, Ахмадабада, металурги

Джамшедпура, залізничники Бенгалії. У 1921 р. число страйкарів досягло

600 тис. чол. Вимоги індійського робітництва торкалися насамперед

задоволення економічних потреб. Разом з тим висувалися політичні вимоги.

Об'єктивно робітничий рух зливався з загальнонаціональними

антиколоніальними виступами, посилюючи їх гостроту.

 

У 1920 р. було створено Всеіндійський конгрес профспілок, що стало

важливим кроком на шляху об'єднання сил промислових робітників. Тяжкі

соціальні умови, кастова, релігійна, мовна і національна роз'єднаність

широких верств індійського суспільства зумовили значні труднощі у справі

об'єднання антиколоніальних сил. Національний конгрес, індійська

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ