UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРадянський Союз з другої половини 60-х поч. 80-х рр. (реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1093
Скачало302
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

реферат на тему:

 

“Радянський Союз з другої

 

половини 60-х - початок 80-х років”

 

 

П Л А Н

 

Брежнєв і його наступники.

 

Європейські компартії.

 

Зустрічі. САЛТ-1 і САЛТ-2.

 

Радянська інтервенція в Афганістан.

 

Головним напрямком внутрішньої політики в післяхрущовські роки стала

простора і довга праця по упорядкувані законодавства. Поступово було

прийнято цілий ряд корисних заходів, які торкались самих різних сторін

суспільного життя. В чому вже довгий час відчувало потребу радянське

суспільство. Нагадаєм, що це було одним з вимог ХХ з’їзду. Розпочата при

Хрущові ця робота велась з великим інтузіазмом після його відставки.

 

Коли Хрущова змістили, в Москві знову був проголошений принцип

колегіального керівництва. Зовсім недавно люди, які добре знали СРСР,

були готові запропонувати, що це рішення прийнято надовго. Факти

спростували цю думку. Звичайно, відбулись деякі, хоча і незначні,

персональні зміни в олігархії, прийнявши спадок Хрущова. Брежнєв

поступово підвищувався над своїми колегами. Для нього в 1966 р. був

відновлений хоча і без обмеженої влади, сталінський пост Генерального

секретаря, в той момент знову введений в Устав партії. Ця посада

залишається повністю відокремлена від посади Голови Ради Міністрів. Але

перебуваючи на посту Генерального секретаря Брежнєв в 1977 р. зайняв

посаду Голови президії Верховної Ради СРСР, якому нова конституція дала

великі прерогативи і більше блиску, чим в минулому, порівнявши реаально

до посади голови держави. Така стабільність, з одног боку, відображає

вставлену політичну рівновагу, яка в свій час заважала Хрущову проводити

політику реформ, з другого – являється результатом свідомої орієнтації;

обіцяння країні прогрес без потрясінь і глибоких конфліктів. До чого і

прагнули нові керівники.

 

Леонід Брежнєв керував СРСР до самої смерті 10 листопада 1982 р. Інженер

за освітою, дослужившись до маршала, він був більше практиком, ніж

теоретиком. Його, як видається не дуже надихало прагнення багатьох

радянських інтелектуалів до особистої свободи, і він відповідав їм

репресіями, або вигнанням (математик Леонід Плющ, видатний письменник

О.Солженіцин, учений А.Сахаров). Протести, які часом висловлювались

навіть західними компартіями, здається, мало його турбували. Міць

партії, освячена новою конституцією 1977 р., безперервне нарощувння всіх

видів збройних сил – ядерних, звичайних, наземних, повітряних, морських,

– першість, надавана політекономії, ідея примату зовнішньої політики у

класовій боротьбі, – все це видавалось непорушним законом. Віднині СРСР

і його армія вважали представниками пролетаріту цілого світу швидше

себе, ніж національні компартії. Надії прбудженні його наступником Юрієм

Андроповим, так само інженером, колишнім керівникрм КДБ “лібералом”,

схильним до змін у поведінці щодо Афганістану жевріли недовго. Шести

десяти восмирічний, але тяжко хворий, перемігши завдяки підтримці армії

в боротьбі за владу свого головного суперника Констянтина Черненка,

брежнєвського фаворита. Андропов зберігав “тверду” лінію в зовнішній

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ