UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваС.Петлюра і українсько-польські відносини. Армія УНР у польських таборах (1920-24 рр.)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2555
Скачало300
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

СИМОН ПЕТЛЮРА

 

І УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ.

 

АРМІЯ УНР У ПОЛЬСЬКИХ ТАБОРАХ (1920-1924 pp.)

 

Не заглиблюючись у далеке минуле українсько-польських стосунків

скажемо, що майже сто-тридцятирічний період поневолення Польщі не спинив

мрій значного числа її провідних політиків, підтримуваних суспільством

щодо підпорядкування собі етнічно українських земель.

 

Причому, воєнна діяльність Польщі проти проголошеної 1 листопада 1918

року ЗУНР та політично-дипломатична проти рішень Берестейської угоди в

справі визнання Україні Холмщини, Підляшшя та Волині, відбувались в

ситуації небезпеки здушення державности як Польщі, так і України зі

сторони як білої, так і червоної Росії. Отож, деякі політики вбачали

вихід із цього тупика у взаємопорозумінню та спільних протистояннях до

вчорашнього окупанта. Однак перешкодою в здійсненні цих задумів була

проблема кордонів. Українці будували свою державність за етнографічними

принципами голошеними між іншим президентом ЗСА Вільсоном. У поляків в

цій справі були розходження від тотального заперечення права

українського народу на незалежність, збереження проголошеної

державности, але на обмеженій території. Останні хотіли бo мати буферну

державу між Польщею і Росією незалежно від її кольору - білої чи

червоної, бо території обох відроджуваних держав - України і Польщі

Росія вважала власними просторами.

 

Про розходження з декляраціями чільних тодішніх польських політиків, в

тому Юзефа Пілсудського й Ігнаца Дашинського, засвідчує їх практична

діяльність. Вже в два тижні після повернення з ув'язнення в Магдебургу,

Ю.Пілсудський вирішив послати до Києва до Директорії УНР спеціяльну

місію (ген. Густав Остаповіч, майор Юліуш Клєберг і Ігнаци

Матушевський), яка проводила сондажну діяльність в справі військового

порозуміння, а 18 січня 1919 року посланці Директорії (В'ячеслав

Прокопович і Юліян Волошиновський) зробили візит Юзефові Пілсудському у

Варшаві. Одночасно з тим, окрім війни проти проголошеної ЗУНР, вже 16

грудня 1918 року [2] тогочасний начальник Польської Держави

Ю.Пілсудський підписав декрет, на основі якого польська держава

переймала усе майно православної церкви, до якої належали українці

Холмщини, Підляшшя і Волині, депортовані у 1915 році в Росію, і на

основі того закону знищено церковні споруди. Відтак від січня 1919 року

почалися воєнні дії польського війська на територіях — Холмщини,

Підляшшя і Волині та ліквідація там українських культурно-освітніх

установ з ув'язненням чільних діячів української адміністрації включно

[3]. Одночасно 22 січня 1919 року в Києві відбувся акт соборности обох

українських республік, що також не сприяло українсько-польському

зближенню.

 

Однак тогочасна ситуація УНР була настільки ускладнена, що Польща,

незалежно від певних розходжень, була єдиним сусідом України, з яким

Симон Петлюра вбачав врятування української державности бодай на

обмеженій території. Тому весь час велися українсько-польські

переговори. Перша більш-менш серйозна спроба УНР якось домовитися з

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ