UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСтворення українського театру (реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6868
Скачало770
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Коломийська гімназія ім.М.Грушевського

 

Реферат на тему:

 

“Створення українського театру”.

 

учениці 6 класу

 

Вінтоняк Галини

 

2000 р.

 

Восени 1882 р. з ініціативи Кропивницького виникла українська

професійна трупа, до складу якої увійшли Марія Заньковецька, Олександра

Вірина, а також три брати Тобілевичі – Микола Садовський (театральний

псевдонім – від дівочого прізвища матерів), Іван Карпенко-Карий (від

імені батька та прізвища улюбленого героя з Шевченкової драми (“Назар

Стодоля”), Панас Сакса ганський (прибране ім’я від назви місцевої річки

Саксагань) та їхня сестра Марія Садовська-Барілотті. Багато зусиль для

зміцнення трупи, організації оркестру доклав Михайло Старицький.

 

“Зложилася трупа, - писав Франко про цей театральний колектив, - якої

Україна не бачила ані перед тим, ані потому, трупа, яка робила фурор не

тільки по українських містах, а й також у Москві та Петербурзі, де

публіка часто має нагоду бачити найкращих артистів світової слави. Гра

українських артистів – то не була дилетантська імпровізація, але

здобуток сумлінних студій, глибокого знання українського народу,

освітленого інтуїцією великих талантів”.

 

Українському професійному театру довелося зіткнутися із значними

труднощами. Продовжував діяти емський указ 1876 р., за яким заборонялися

сценічні вистави українському мовою. Українські трупи не мали права

інсценізувати п’єси іноземних авторів. Вимагалося, щоб перед українською

виставою у той же вечір виконувалася російськомовна вистава на стільки ж

дій.

 

Український театр перебував у винятково тяжкій матеріальній скруті.

Трупа, не маючи постійного приміщення, змушена була часто переїжджати з

міста у місто. Вистави інколи доводилося влаштовувати у непристосованих

приміщеннях – ярмаркових балаганах, холодних залах. Не вистачало

костюмів, декорацій, музичних інструментів. Актори жили впроголодь у

незатишних номерах дешевих готелів, страждали від безперервних

мандрувань. Усе це болісно відбивалося на діяльності театральних труп,

здоров’ї, психічному стані акторів. І все ж ніщо не могло зупинити

розвитку сценічного мистецтва.

 

Ідея національного театру окрилювала передових діячів української

сцени. Організаторам і керівникам труп театру корифеїв доводилося

організаційно зміцнювати театральні колективи, виховувати їх у

патріотичному, національному дусі, збагачувати сценічний репертуар,

боротися проти антихудожніх тенденцій розважально-сентиментальної

театральщини.

 

В 1883 р. київський генерал-губернатор Дрентельн заборонив вистави

українських театральних труп на Київщині, Полтавщині, Чернігівщині,

Волині і Поділлі. Цей вердикт діяв 10 років. На запитання, чому

українському театрові дозволено виступати у Москві і Петербурзі, і

заборонено у Києві, він відповідав: “Так театр – искусство, здесь –

политика”.

 

Про заслуги діячів українського театру реформатор російської сцени

Костянтин Станіславський сказав: “Такі українські актори, як

Кропивницький, Заньковецька, Сакса ганський, Садовський – блискуча

плеяда майстрів української сцени – ввійшли золотими літерами на

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ