UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСтратегія та програма конструктивної суспільно-державної опозиційної діяльності в УРСР (реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1207
Скачало196
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

СТРАТЕГІЯ ТА ПРОГРАМА КОНСТРУКТИВНОЇ СУСПІЛЬНО-ДЕРЖАВНОЇ ОПОЗИЦІЙНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ В УРСР

 

Український національно-визвольний рух у ХХ ст. пройшов два великі

етапи: революційний і еволюційний. Кожний мав свою внутрішню логіку

розвитку.

 

Ці періоди вимагають критичного аналізу, виявлення закономірностей,

позитивів і негативів. Поразка революційної збройної боротьби покликала

до життя у 60-80-х рр. XX ст. нові форми, методи, засоби боротьби.

Практика довела, що всупереч різним песимістичним прогнозам прихильників

силових революцій, вони (нові форми) виявилися більш перспективними і

врешті-решт дали довгоочікуваний результат — проголошення Української

держави.

 

Опускаючи революційний період боротьби, зосередимо увагу на етапах

еволюційного періоду національно-визвольного руху.

 

Після періоду силової боротьби, збройного опору існуючій владі, який

тривав на західноукраїнських землях до 1954 р., у середині 50-х років

відбувся перелом у суспільній свідомості, який полягав в усвідомленні,

що підпільні, конспіративні, а тим більше силові методи боротьби у

тоталітарному суспільстві є безперспективними. Створення конспіративних

груп, намагання роздобути чи виготовити зброю для вчинення терористичних

актів — усі ці заходи, як показала практика, були приречені на поразку.

Кілька утворених на початку 60-х груп такого спрямування («Український

національний комітет», «Ходорівська група») були легко виявлені

чекістами, їх учасники суворо покарані — деякі засуджені до смертної

кари. Якогось впливу на суспільну свідомість це не справило, оскільки

арешти, суди і слідство відбувалися у суворій таємниці. Отже, про

повернення до старих методів боротьби не могло бути й мови. Якщо й

траплялися такі ініціативи, то крім шкоди для загальнонаціональної

справи, результатів вони не приносили.

 

В умовах тоталітарного режиму актуальним стало питання збереження

генофонду нації, її мовної, культурної, релігійної ідентичності.

Відстоювання цих цінностей відбувалося не у зіткненні із системою, а

всередині самої системи із дотриманням і використанням чинних законів,

передовсім Конституції СРСР і Конституції УРСР, які існували формально,

без застосування їх у практичному житті, але до яких треба було

апелювати для відстоювання прав людини й нації. Після критики діяльності

Сталіна Микитою Хрущовим у 1956 році на ХХ з’їзді КПРС, оприлюднення

страхітливих злочинів сталінізму, зусилля нації в особі її не

здеморалізованих системою представників були спрямовані на протидію

русифікаційній політиці Москви, збереження мови, відродження культури,

розвиток і підтримку талантів у різних сферах діяльності. В цьому

суспільно-політичному «кліматі», в час хрущовської «відлиги» в кінці

50-х, на поч. 60-х народився суспільно-культурний рух, що отримав назву

«шістдесятництва». У пошані були нові, відмінні од офіційних, думки,

літературні і мистецькі твори, які не вкладались у прокрустове ложе

соціалістичного реалізму. Популярними стали вечори поезії, на яких

виступали Микола Вінграновський, Іван Драч, Ліна Костенко, Василь

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ