UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЕтапи вивчення історичного процесу (реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1299
Скачало224
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Етапи вивчення історичного процесу

 

Мабуть, із самого початку існування історичної науки вчені задавали собі

одне й те ж саме питання: чи є сенс у людській історії, і якщо є, то в

чому він полягає? Паралельно виникало ще одне питання з категорії

“вічних”: яким чином іде розвиток людської історії, чи існує в ній якась

логіка?

 

Більшість учених стародавнього світу вбачали сенс історії в різних

речах, починаючи від самовдосконалення людини, і закінчуючи формуванням

ідеального державного устрою. Що стосується історії людства, то вже в

міфі про Прометея були відбиті уявлення древніх про прогрес людського

роду за допомогою вогню. У Геродота історія вперше була подана як

процес, який розвивається у часі і просторі, у ході якого змінюються

долі людей і держав. Спостерігаючи за процесами зміни дня і ночі, сонця

і місяця, народження і смерті, багато філософів античності прийшли до

того, що стали проектувати схему періодичності на будь-який об’єкт

вивчення. “Усе, що народжується, приречене на спад, навіть ідеальна

держава”, – писав Платон [12, 273-276]. Римський імператор і філософ

Марк Аврелій Антонін продовжував:

 

“Такий світовий ужиток – униз, із сторіччя в сторіччя…

 

От покриє нас усіх земля, а там уже її перетворення,

 

Потім знову безмежно буде перетворюватися,

 

А потім знову безмежно” [8, 53].

 

Переважно вчені античності виходили з поступального циклічного розвитку

історії, при якому народи проходять різні етапи зародження, розвитку і

занепаду, після чого усе повторюється наново, але вже в інших умовах.

Так, Лукрецій Кар, наприклад, вважав, що “золоте сторіччя” людство вже

пройшло, коли перебувало в первіснообщинному стані. Ця теорія одержала

назву круговороту.

 

В епоху середньовіччя, більшість філософів, які були, як правило,

одночасно церковними служителями, вважали, що “є розумна істота, котра

визначає мету для всього, що відбувається в природі; і її ми іменуємо

Богом” [1, 377]. Сенс же людського життя на землі полягає в покаянні і

благанні прощення в Бога за первородний гріх. На основі Біблії людська

історія представлялася відтинком у часі. Вона мала цілком визначений

початок (момент вигнання перших людей із раю на землю), і в момент

повторної появи Христа на землі повинна була закінчитися Страшним судом.

 

 

Незважаючи на те, що в епоху Відродження суспільна думка повернулася до

людини, її уявлення про історичний процес ще дуже довго були далекі від

науки. Дуже змістовно охарактеризував стан історичної думки в Німеччині

наприкінці XVIII ст. Г.Геттер. Він, зокрема, зазначав: “Історія являла

собою скарбничку найнеймовірніших курйозів, у якій зберігалося усе, що

не можна було помістити в іншому місці. Ніхто не задумувався ні про

єдність, ні про внутрішній розвиток. Якщо намагалися встановити

яку-небудь періодизацію, вона неминуче набувала теологічного

забарвлення. Відповідно до судження, яке вело своє походження ще до

пророка Даниїла, історія розглядалася як історія чотирьох монархій:

вавилонської, перської, грецької і римської. Вважалося, що Римська

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ