UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДепортація українців з Лемківщини у 1944-1947 рр.(реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2329
Скачало254
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Депортація українців з Лемківщини у 1944-1947 рр.

 

Однією з найбільш трагічних і неприємних сторінок в історії

українсько-польських стосунків другої половини ХХ ст. є акція

переселення українців з Польщі до УРСР у 1944-1947 рр.

 

Ідея радикального розв’язання українського питання в Польщі пророблялась

у колах польської політичної еміграції ще у 1943-1944 рр. [13, 242].

Політики, пов’язані з еміграційним урядом у Лондоні, не мислили собі

майбутньої Польської держави без т. зв. “східних кресів” – Західної

України та Західної Білорусі. Виношувалась “ідея” про переселення

українців за Збруч або розселення їх у західних і центральних регіонах

Польщі, а натомість планувалося заселити українські землі польськими

поселенцями [13, 242]. Передбачалося, що така акція повинна бути

здійснена за попередньою згодою з урядом СРСР або УРСР. Варто

відзначити, що позиція представників польських політичних угрупувань в

еміграції щодо шляхів “вирішення” українського питання в Польщі на

практиці не відрізнялася від тієї концепції, що її згодом здійснили

польські комуністи. Перший комуністичний уряд повоєнної Польщі –

Польський комітет національного визволення (далі ПКНВ) – відрізнявся від

еміграційного уряду в Лондоні у своєму ставленні до української проблеми

хіба тим, що був готовий погодитися із втратою “східних кресів” узамін

на німецькі землі на півночі та заході від довоєнних кордонів [2, 3].

 

Так чи інакше новим у політиці Польської держави щодо українців, котрі

проживали на її теренах, було, починаючи з 1944 р., те, що цілком

свідомо ставилася мета перетворення Польської республіки в

однонаціональну державу. Цікаво, що подібну позицію в цей період займало

і радянське керівництво. Й.Сталін на Потсдамській конференції влітку

1945 р. відкрито проголосив, що “Польща стане державою без національних

меншин” [15, 1]. При цьому Сталін мав на увазі не одну, а декілька

цілей: переселяючи поляків за кордон, він усував небажану опозицію, якою

була польська національна меншина, а переселяючи українців з Польщі до

УРСР, усував компактно розселену, національно свідому групу українців,

котрі проживали поблизу кордонів СРСР.

 

Під акцію переселення українців з Польщі до УРСР в 1944-1945 рр. була

підведена певна правова база, яка повинна була засвідчити законність

акції та добровільність переселення. В серпні 1944 р. велися переговори

між Польським комітетом національного визволення та урядом Української

РСР, які завершилися 9 вересня 1944 р. підписанням угоди “Про евакуацію

українського населення з території Польщі і польських громадян з

території УРСР”. Текст угоди не був офіційно опублікований. Про її зміст

стало широко відомо із прийнятої Радою міністрів УРСР особливої

інструкції, датованої 21 вересня 1944 р.

 

Інструкція проголошувала, що право на евакуацію “мають всі особи

української, білоруської, російської і русинської національності, котрі

забажають переселитися з Польщі на Україну” [1, 197]. Під терміном

“русинська національність” малася на увазі етнічна група українських

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ