UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПосткейнсіанські теорії економічного зростання (реферат)
Автор
РозділІсторія економічних вчень, економічна історія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2098
Скачало302
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Посткейнсіанство

 

Розроблені в теорії Кейнса та його послідовників різноманітні практичні

рекомендації після другої світової війни активно втілювалися в

економічній політиці західних країн. Цей напрямок, зазнавши значної

еволюції, стає панівним у західній економічній теорії 50—60-х pp.

 

Проте вже в другій половині 60-х pp. і особливо в 70-ті pp. рецепти

неокейнсіанської моделі почали все більше суперечити об'єктивним законам

розвитку і, більше того, вони навіть сприяли загостренню окремих

проблем. Так, найбільш гострими проблемами для тогочасної економіки

стають інфляція, дефіцит державного бюджету і особливо — циклічність

розвитку. Соціально-економічний і політичний розвиток західних країн

після другої світової війни з усією наочністю довів, що державне

регулювання економіки не спроможне забезпечити повної зайнятості і

рівноваги. На базі кейн-сіанських концепцій і моделей не вдалося

розв'язати проблем реалізації і безкризового розвитку.

 

Ініціаторами критики кейнсіанства стали передовсім його традиційні

супротивники з неокласичної школи, зокрема монетаристи, прихильники

теорії пропозиції, теорії раціональних очікувань та ін. За цих умов

дальший розвиток кейнсіанства здійснюється під гаслом його нового

реформування, появи нових шкіл та напрямків. Ще у 60—70-х pp. у

науковому світі стає відомим так зване посткейн-сіанство.

 

Історично посткейнсіанство сформувалося злиттям двох наукових напрямків:

англійського лівого кейнсіанства з центром у Кемб-ріджі, де тривалий час

жила і працювала Дж. Робінсон — загальновизнаний лідер цієї течії, і

американської групи економістів (Р. Клауер, П. Девідсон, А. Лейонхуфвуд,

С. Вайнтрауб, X. Мінскі та ін.). Американці ще із середини 60-х pp.

виступили з критикою кейнсіанської ортодоксії як теорії «рівноваги з

неповною зайнятістю». Вони стверджували, що версія кейнсіанства, що

розроблена Е. Хансеном, П. Самуельсоном, Дж. Хіксом, спотворила справжню

суть теорії Кейнса.

 

Ліві кейнсіанці, найбільш яскравим представником яких була Джоан Вайолет

Робінсон (1903—1983), а також Н. Калдор, П. Сраффа, продовжили критику

неокласицизму, а особливо його методологічної основи — маржиналізму.

Основним своїм завданням вони вважали оновлення вчення Кейнса та

доведення до логічного кінця заперечення неокласичної системи. Саме тому

за об'єкт своєї критики ліві кейнсіанці взяли методологічні принципи не

тільки неокласичних, а й неокейнсіанських теорій. Так, наприклад, вони

категорично відмовляються від моделі Хікса—Хансена, трактуючи її як

«незаконнонароджене кейнсіанство». Джоан Робінсон однією з перших

визнала кризу ортодоксального кейнсіанства.

 

Оголошуючи себе послідовниками Кейнса, ліві кейнсіанці, проте, не

обмежувалися тільки його теоретичними постулатами. У своїй концепції

вони еклектично синтезували ідеї Д.Рікардо (зокрема про протилежність

прибутку та зарплати, окремі аспекти теорії вартості), Кейнса,

інституціоналізм, учення радикалів і поряд з цим запозичили деякі

марксистські ідеї (наприклад, щодо реалізації сукупного суспільного

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ