UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАвтономія України у другій половині XVII ст.
Автор
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4092
Скачало297
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Автономія України у другій половині XVII ст.

 

Землі України. Міжусобиці та війни, які сталися після смерті

Б.Хмельницького призвели до того, що територія вільної України була

розірвана на дві частини: Правобережну та Лівобережну, або Західну та

Східну, або тогобічну та сьогобічну. Це був не тільки географічний

поділ, а й політичний. Правобережжя опинилося під владою групи старшин,

яка орієнтувалася на Польщу. Цей поділ став політичною реальністю,

особливо він позначився у 1663 p. з обранням двох гетьманів —

лівобережного (І.Брюховецького) та правобережного (П.Тетері).

 

Юридичне поділ був оформлений Андрусівським перемир'ям ЗО січня 1667 p.,

яке Польща та Росія уклали без участі України. В ньому спеціально

застерігалося, що до Росії входить Лівобережна Україна, а Правобережжя —

до Польщі. Запорізькій Січі судилося перебувати під владою Росії та

Польщі.

 

У 1686 p. договір про вічний мир між Польщею та Росією підтвердив ці

положення з поправкою, що Київ та Запорізька Січ залишалися за Росією.

Поділ України на Правобережжя і Лівобережжя був закріплений створенням

між ними нейтральної зони. її було заборонено заселяти.

 

Лівобережна Україна з Києвом в офіційних актах другої половини XVII ст.

нерідко іменувалася Малоросією (в статтях Ю.Хмельницького), друга назва

— Гетьманщина, обумовлювалася її політичною організацією. Правобережжя

залишалося у складі Польщі. За Гадяцьким трактатом його було названо

"Великим княжеством Руським".

 

За Бучацьким миром, укладеним в 1672 p. між Польщею і Туреччиною, до

останньої відходило Подільське воєводство разом з Кам'янцем. А

воєводства Київське і Брацлавське, керовані Дорошенком, віддані під

протекторат Туреччини.

 

Протиприродність поділу України на Лівобережну і Правобережну була

очевидною. Українці не бажали миритися з ним і активно виявляли свій

протест: у 1668 p. — при гетьмані П.Дорошенко, у 1676 p. — при

ІСамойловичу, наприкінці XVII ст. — при І. Мазепі. У повсякденному житті

населення цих земель підтримувало постійні зв'язки (родинні, економічні,

політичні). У 1674 р. на Лівобережжя передислокувалися Брацлавський та

Уманський полки, а у 1675 p. — Корсуньський полк. Через рік

правобережний гетьман П.Дорошенко здав Москві Чигирин з усіма його

жителями присягнув на вічне підданство Росії. Запорізька Січ після 1687

p. підлягала безпосередньо царській адміністрації. Слобожанщина, де жили

здебільшого переселенці з України, які створили тут полко-во-сотенну

організацію, стала вважатися українською землею.

 

Лівобережжя поділялося на 10 територіальних одиниць — полків На

Слобожанщині було створено п'ять полків. Але в адміністративних і

військових справах вона була підпорядкована безпосередньо Білгородському

воєводі, а через нього — Розрядному приказу.

 

Розчленування України на Лівобережну та Правобережну дуже полегшило

царату здійснити свій план переведення України зі стану незалежної

держави у автономну, самоврядну організацію в складі Росії. У 1663 p.

гетьман Брюховецький "ударив чолом цареві малоросійськими городами", та

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ