.

Правовий статус УРСР як союзної республіки (середина 1960-х — середина 1980-х pp.)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1746
Скачать документ

Правовий статус УРСР як союзної республіки (середина 1960-х — середина
1980-х pp.)

У період, що розглядається, УРСР була складовою частиною Союзу РСР,
правовий статус якої до жовтня 1977 p. визначався передусім Конституцією
СРСР 1936 p. У другій половині 60-х років отримала перевагу тенденція
зміцнення нейтралістських засад у багатьох сферах державного,
господарського і соціально-культурного будівництва. Згадані процеси
торкнулися передусім економіки. Як відомо, втілення в життя у 50-ті роки
системи територіально-економічних об’єднань — раднаргоспів — створило
можливість для більш ефективної праці. Економіка країни почала
розвиватися в умовах конкуренції між підприємствами, впровадження
передових технологій тощо. Раднаргоспи надавали деякий простір для
ініціативи, стимулів до якнайраціональнішого використання місцевих
ресурсів і кадрів. Госпрозрахунок, самофінансування сприяли зростанню
продуктивності праці, підвищенню рентабельності підприємств, наповненню
ринку товарами, зниженню цін. Але сталий економічний розвиток республік
загрожував посиленням їхньої самостійності, причому не тільки
економічної, а й політичної, тобто послабленням
командно-адміністративної системи. Тому були вироблені нові
централізаторські підходи до керівництва економічним життям країни,
намічені грандіозні програми освоєння нових, економічних районів,
здійснення “новобудов століття”.

Верховна Рада СРСР прийняла 2 жовтня 1965 p. закон про зміни системи
органів управління промисловістю країни, згідно з яким ліквідувалися
республіканські Ради народного господарства та Ради народного
господарства економічних районів. В той же час створювалася велика
кількість союзних міністерств і відомств, які підпорядкували собі майже
всю економіку союзних республік. Централістські засади запанували і в
політиці з питань технічного прогресу, капітальних вкладень, цін, оплати
праці, фінансів, кредиту, народногосподарського обліку, в системі
органів управління. правоохоронних органів. Таким чином, відбувалася
своєрідна колонізація союзних республік з боку центрального
партійно-державного керівництва країни.

В Конституції СРСР 1977 p., а також в конституціях республік велика
увага приділялась проблемам правового статусу союзної республіки.

Конституції декларували широкі права республік, що знайшло своє
вираження перш за все в констатуванні наявності у союзної республіки
суверенітету. В ст. 76 Конституції СРСР зазначалось:

gduFI

союзна республіка, поза межами, зазначеними в ст. 73 Конституції СРСР,
самостійно здійснювала державну владу на своїй території.

Конституція СРСР, широкомовне заявляючи про суверенітет союзної
республіки, в той же час багато уваги приділяла забезпеченню і
гарантуванню суверенітету Союзу РСР, що практично означало консервацію
централізму в управлінні державою. До гарантій союзної державності
відносилися, наприклад, загальносоюзне громадянство, принцип
відповідності основних положень республіканського законодавства
Конституції СРСР і загальносоюзному законодавству, пріоритет
загальносоюзного закону в разі його колізії з республіканським законом.
Стаття 73 Конституції СРСР до виключного ведення Союзу РСР відносила
широке коло питань у таких галузях, як оборона, транспорт, зв’язок,
енергетика та ін. Конституція СРСР передбачала бюрократичну понад
централізацію в тих галузях, де це суттєво ущемляло права республік,
передусім економіку і бюджет, формування народногосподарського плану. У
період, що розглядається, склалась негативна практика, коли союзні
органи і організації часом привласнювали повноваження союзних республік,
ігнорували або порушували їх права. Так, відповідно до ст. 73
Конституції СРСР найвищі органи державної влади СРСР повинні були
забезпечувати єдність законодавчого регулювання на всій території СРСР,
встановлювати Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік.
Всупереч цьому положенню мали місце випадки, коли союзні органи
державної влади приймали не Основи як основоположні загальносоюзні акти,
котрі у повному обсязі регулювали ті чи інші суспільні відносини, в тому
числі з питань спільного відання Союзу РСР і союзних республік, а
правові акти. В діяльності союзних органів державної влади і управління
траплялись також випадки, коли вирішувалися питання, цілком віднесені до
відання союзних республік. В той же час Конституція СРСР не передбачала
механізму, за допомогою якого республіка могла б протистояти тиску з
боку загальносоюзних відомств. Замість надання союзній республіці права
самій захищати власний суверенітет, Конституція СРСР фіксувала в ст. 81,
що “суверенні права союзних республік охороняються Союзом РСР”. Не мало
реального значення й представництво союзних республік в загальносоюзних
органах. Зазначене стосується такої гарантії суверенітету союзної
республіки, як її право на вихід із складу СРСР, але фактично це була
лише декларація. Досить сказати, що законодавчий порядок реалізації
права на відділення у період, що розглядається, навіть не був
розроблений.

Таким чином, правовий статус УРСР як суверенної держави в досліджуваний
період в усіх сферах життя був фікцією. Тиск і диктат союзних структур,
понад централізація управління знаходили своє відображення і в системі
державного апарату, і в системі законодавства, які функціонували в
Україні у другій половині 60-х — першій половині 80-х років.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020