UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСуспільно-політичний лад і право в західноукраїнських землях (кінець XVIII — перша половина XIX ст.)
Автор
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2684
Скачало280
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Суспільно-політичний лад і право в західноукраїнських землях (кінець

XVIII — перша половина XIX ст.)

 

Територія. У 1772 р. з поділом Речі Посполитої Східна Галичина була

приєднана до складу Австрійської монархії Габсбургів як Королівство

Галичини і Володимерії. Договором від 3 травня 1815 p., укладеним між

Росією, Пруссією та Австрією, територія Східної Галичини остаточно була

закріплена за Австрією.

 

З 1809 р. по 1815 p. Тернопільський округ входив до складу Російської

держави, але за рішенням Віденського конгресу (1814— 1815 pp.) був

повернений Австрії. У 1812 р. на підставі Бухарестського мирного

договору Хотинський повіт Тернопільщини увійшов до складу Росії.

 

Під час російсько-турецької війни (1768—1772 pp.) територія Буковини

була звільнена російськими військами, однак у 1774 p. ці землі окупували

австрійські війська і Буковину було включено до складу Габсбурзької

імперії (за винятком Кремінецького повіту, який 1793 p. увійшов до

складу Росії).

 

Селянство. Правові відмінності між окремими групами селян Східної

Галичини наприкінці третьої чверті XVIII ст. втратили своє значення. У

1776 р. в Галичині налічувалося 1859,6 тис. кріпаків, або 72% загальної

кількості селян.

 

У 70—80 роках XVIII ст. імператор Иосиф П здійснив ряд реформ, які мали

за мету поставити на законну основу взаємовідносини селян і поміщиків.

Наприкінці 1772 p. було видано патент (наказ) про складання інвентаря,

на підставі якого патентом 1775 p. було введено, так званий,

рустикальний податок на землю. Патентом 1781 p. і 1782 p. шляхті

заборонялося вимагати від селян понад трьох днів панщини на тиждень або

156 днів на рік, обмежувалися додаткові повинності на користь

землевласника. Були встановлені права вільного одруження, переходу на

інші наділи, на відпуск від пана, звернення із скаргами на пана до суду.

Земельний наділ селянина міг передаватися у спадщину. Наприкінці свого

правління Иосиф II підписав патент про заміну панщини грошовою платнею,

проте, як і ряд інших нововведень, він не був втілений у життя.

 

У 1789 p. було введено нове оподаткування, у відповідності з яким 70%

врожаю мало залишатися у селянина, 12% — віддавалося державі, 18%

забирав поміщик. Податки на користь держави отримував війт, який

передавав їх державним урядовцям. На практиці усі реформи

впроваджувалися у життя лише частково. Але вони на тривалий час зберегли

систему кріпацтва на західноукраїнських землях.

 

На початку XIX ст. процес обезземелювання селян посилився. Середній

наділ селянського господарства у 1819р. складав 14 акрів землі,

поміщицького — 1051 акр. У 1819 p. було складено новий інвентар, на

підставі якого у 1821 p. вводився новий земельний податок. Згідно із ним

при визначенні приналежності лісів, випасів більшість з них були

закріплені за поміщиками, що призевело до затяжних судових процесів між

селянськими громадами і поміщиками. Питома вага панщини у 1845 p. сягала

83,2% усіх феодальних повинностей, тоді як натуральна данина складала

10,8%, а чинш — 6%. Повинності поглинали майже 85% чистого прибутку

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ