.

Облік і аудит. Облік і контроль фінансово-господарської діяльності органів ДПС (дипломна)

Язык: украинский
Формат: дипломна
Тип документа: Word Doc
276 15832
Скачать документ

В
С Т У П

Молода українська держава, здобувши незалежність у 1991 році,

продовжує розбудову своєї державності. Отриманий від колишнього
Радянського Союзу у спадок прокомуністичний командно-адміністра-тивий
устрій необхідно було докорінно змінювати. І ось уже десятий рік у
нашій країні відбуваються перебудовчі процеси, що базуються на рин-

кових трансформаціях суспільства.

Структурна перебудова господарства України та перехід до зага –
льноприйнятих у світі ринкових методів господарювання підвищили інтерес
до широкого і глибокого дослідження таких сторін економіки, які
пов”язані із втручанням держави у соціально-економічне життя. Істотною
стороною цього процесу виступає підвищена зацікавленість проблемами
державного регулювання через податкові важелі. Входження української
держави у ринкові відносини змінює акценти всіх економічних інститутів,
у першу чергу це стосується бюджетної системи. Виважена податкова
політика на даному етапі є гарантом стабілізації економіки і її
поступального зрушення до розширеного виробництва.

Таким чином, в умовах переходу до ринкової економіки нагальною
необхідністю є подальше вдосконалення фінансових стосунків і особливо
податкових відносин підприємств, організацій і населення з бюджетом. При
цьому податкові платежі призначені стати в руках органів влади головним
інструментом державного регулювання економіки, формування доходів
бюджету, стимулювання науково-технічного прогресу,обмеження росту цін та
інформації. В умовах ринкової економіки держава широко використовує
політику як визначений регулятор впливу на негативні явища ринку. За
допомогою податкових надходжень, пільг і фінансових санкцій держава
ставить єдині вимоги до підприємств щодо ефективності ведення
господарства. Від того, наскільки правильно побудована система
оподаткування, залежить ефективне функціонування всієї економічної
системи. В сучасному господарському механізмі податки покликані
поси-лювати правовий захист майнових інтересів підприємств, об’єднань,
стимулювати підвищення ефективності виробництва, надаючи юридичну і
фактичну можливість розпоряджатися доходами.

В умовах переходу до ринкових відносин різко зростає роль і значення
податків як регулятора ринкової економіки, стимулювання розвитку
пріорітетних галузей народного господарства. За допомогою податків
держава може проводити енергійну політику у розвитку наукоємких
виробництв і ліквідації збиткових підприємств.
Податки мають забезпечити впровадження у життя економічної реформи,
виведення економіки з кризи, вирішення головних завдань перехідного
періоду і, перш за все, стабілізацію фінансової системи держави.

Крім чисто фіскальної функції система податків і зборів служить
механізмом економічного впливу на суспільне виробництво, його струк-туру
і динаміку, розміщення, прискорення науково-технічного прогресу .
Податками можна стимулювати або, навпаки, обмежувати ділову актив-ність,
а відповідно й розвиток тих чи інших галузей підприємницької діяльності,
створити передумови для зниження витрат виробництва й обігу приватних
підприємств, для підвищення конкурентноздатності національних
підприємств на світовому ринку. За допомогою податків можна проводити
протекціоністську економічну політику, або забезпечити свободу товарному
ринку. Податки створюють основу дохідної частини державного і місцевих
бюджетів, забезпечують можливість фінансового впливу на економіку через
видаткову частину.

Держава впливає на економічні процеси як через законодавчі та нормативні
документи, так і через фінансову і кредитну політику і, в першу чергу,
через державний бюджет. У перехідний до ринкової економіки період через
бюджет здійснюють перерозподіл коштів, інвес-тування пріортетних
напрямків розвитку виробництва , виконання цільових загальнодержавних
програм. Для цього держава використовує різні методи впливу
фінансово-бюджетного механізму на процес розширеного відтворення , до
основних з яких належать:

бюджетне субсидіювання;

державні інвестиції в економіку;

пряме субсидіювання підприємств у вигляді дотацій чи позик, які
повертаються , кредитна політика;

введення при необхідності грошово-кредитних обмежень;

ліцензування;

законордавство про приватну торгівлю;

фінансування науково-дослідних, конструкторських робіт;

податкова політика.

Податки й податкова політика вагомо впливають на розвиток виробництва, а
через нього конкретно на різні види послуг, ціну товарів, вартість тощо.
Пряме бюджетне фінансування використовують для фінансування конкретних
цільових програм, які забезпечують розвиток економіки.

Забезпечення додержання законодавства про податки повний облік всіх
платників податків та інших обов’язкових платежів у бюджет, здійснення
контролю і забезпечення правильності обчислення та сплати цих податків –
ось основні завдання органів державної податкової служби. До системи
органів Державної податкової служби належать : Державна податкова
адміністрація України, державні податкові адміністрації в автономній
Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні
податкові інспекції в районах і містах (крім міст Києва і Севастополя),
районах у містах. У складі органів ДПС є спеціальні підрозділи по
боротьбі з податковими правопорушеннями, податкова міліція. Оскільки
органи ДПС фінансуються за рахунок коштів бюджету на основі кошторисів
доходів і видатків, то вони відносяться до бюджетних установ.

Перехід від планово-директивних методів до фінансування за нормативами,
котрі комплексно відображають цільову спрямованість діяльності бюджетних
установ та організацій, дозволяє всебічно визначити результативність і
ефективність їх діяльності. Ринкова економіка вимагає досконалішої
інформації про діяльність структурних одиниць невиробничої сфери ніж
економіка планова, та відповідно нових форм обліку, аналізу і контролю
даної інформації що дозволяють оперативніше приймати управлінські
рішення на місцях, а також оцінити їх ефективність.

При цьому особливу увагу необхідно приділяти обліку фінансових ресурсів,
як одній із найважливіших ділянок бухгалтерського обліку будь-якої
установи. Чітка і правильна організація обліку фінансових ресурсів в
установах є базовою для визначення своєчасності поповнення і
надходження коштів як з бюджету так і з позабюджетних фондів,
спрямування й достовірності їх використання та впливає на фінансування
фінансових ресурсів невиробничої сфери.

Від обєктивності даних бухгалтерського обліку значно залежить як
підсумкова оцінка аналізу, так і результати контролю за процесом
форму-вання і використання фінансових ресурсів. Аналіз дає можливість
об’єктивно оцінювати становище об’єкта, виявити можливості прове-дення
його із фактичного стану в необхідний, визначити внутрішні резерви та
вказати шляхи їх використання.

Дотримуючись законодавчих нормативів, облік фінансових ресурсів
необхідно вести так, щоб відповідав завданню точного відображення,
узагальнення та контролю за даними від їх формування до використання, а
з іншого боку відповідав постійно зростаючим потребам управлінського
персоналу в оперативній і зручній для використання інформації.

Бухгалтерський облік, аналіз чи контроль фінансових ресурсів і
господарських операцій в цілому є однією з найважливіших ланок системи
управління в органах ДПС. Правильна організація обліку, аналізу та
контролю має принципове значення для посилення соціально-економічної
віддачі засобів, що фінансуються в установах податкової служби та їх
мобілізації, а також для поліпшення якісних показників
фінансово-господарської діяльності установ.

Результати аналізу дають економічну оцінку фінансового стану установ і
сприяють подальшій розробці напрямків поліпшення якісних показників
роботи органів ДПС.

Р О З Д І Л 1

ОРГАНИ Д П С У СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ

ЕКОНОМІКОЮ КРАЇНИ.

Повноваження та функції органів ДПС у господарському механізмі України.

На сьогодні основним законодавчим актом з питань діяльності податкової
служби є Закон України “Про державну податкову службу в Україні” в
редакції від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями.

Державна податкова служба має трьохрівневу організаційну структуру, що
включає Державну податкову адміністрацію, яка діє на підставі Положення,
затвердженого Указом Президента України від 13 липня 2000 року,
податкові адміністрації в областях та місцеві і районні інспекції
(рисунок 1):

Рисунок 1. Структура Державної податкової служби України.

Отже, до системи органів державної податкової служби належать: Державна
податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в
Автономній Республіці Крим, областях, містах, містечках (крім міст Києва
та Севастополя), районах у містах.

У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні
спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями –
податкова міліція.

Державна податкова адміністрація України залежно від кількості платників
податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і
більше районів), об’єднані (на місто і район) державні податкові
інспекції та у їх складі відповідні підрозділи податкової міліції.

Організаційна структура податкової міліції наведена нижче
(рисунок 2).

Рисунок 2. Організаційна структура податкової міліції в Україні.

Податкову міліцію очолює начальник податковї міліції – перший
заступник голови Державної податкової адміністрації України. У Державних
податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах
Києві та Севастополі податкову міліцію очолюють начальники управлінь
податкової міліції – перші заступники голів відповідних державних
податкових адміністрацій .

У складі територіальних податкових адміністрацій (інспекцій)
функціонують:

оперативні підрозділи;

відділи ( управління податкових розслідувань);

слідчі підрозділи.

У Державній податковій адміністрації України та державних податкових
адміністраціях в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та
Севастополі утворюються колегії. Чисельність і склад колегії Державної
подакової адміністрації України затверджується Кабінетом Міністрів
України, а колегії державних податкових адміністрацій в Автономній
Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі – державною
податковою адміністрацією України. Колегії є державними органами і
розглядають найважливіші напрямки діяльності відповідних державних
податкових адміністрацій.

Структура Державної податкової адміністрації України затверджується
Кабінетом Міністрів України.

Завданнями органів Державної податкової служби є:

здійснення контролю за додержанням податкового законодавства,
правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів,
державних цільових фондів, податків, зборів і неподаткових доходів,
встановлених законодавством;

внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення
податкового законодавства;

прийняття у випадках, передбачених законодавством, нормативно-правових
актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб- платників
податків та інших обо’язкових платежів єдиного банку даних про
роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників
податків;

запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесених Законом до
компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування
та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Державна податкова адміністрація України здійснює такі функції:

виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових
адміністрацій, пов’язану із:

здійсненням контролю за додержанням законодавства про податки,
інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків із споживачами з
використанням електронних контрольно-касових апаратів, комп’ютерних
систем і товарно-касових книг, лімітів готівки у касах та її
використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги, а також
контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів
підприємницької діяльності та ліцензій, патентів, інших спеціальних
дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності;

здійсненням контролю за додержанням виконавчими комітетами
сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших
платежів від платників податків своєчасністю і повнотою перерахування
цих сум до бюджету;

обліком платників податків, інших платежів;

виявленням і веденням обліку надходжень податків інших
платежів;

видає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти і
методичні рекомендації з питань оподаткування;

затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших
документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів,
декларацій про валютні цінності, зразок картки фізичної особи – платника
податків та інших обов’язкових платежів, форму повідомлення про
відкриття або закриття юридичними особами, фізичними особами –
суб’єктами підприємницької діяльності банківських рахунків, а також
форми звітів про роботу, проведену органами державної податкової служби;

роз’яснює через засоби масової інформації порядок застосування
законодавчих та інших нормативно-правових актів про податки, інші
платежі та організовує виконання цієї роботи органами державної
податкової служби;

здійснює заходи щодо добору, розстановки, професійної підготовки та
перепідготовки кадрів для органів державної податкової служби;

подає органам державної податкової служби методичну і практичну допомогу
в організації роботи, проводить обстеження та перевірки її стану;

організовує роботу по створенню інформаційної системи автоматизованих
робочих місць та інших засобів автоматизації та комп’ютеризації робіт
органів державної податкової служби;

розробляє основні напрями, форми і методи проведення перевірок
додержання податкового та валютного законодавства;

при виявленні фактів, що свідчать про організовану злочинну діяльність,
або дій, що створюють умови для такої діяльності, направляє матеріали з
цих питань відповідним спеціальним органам по боротьбі з організованою
злочинністю;

передає відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами
правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх
розслідування не належить до компетенції податкової міліції;

подає Міністерству фінансів України та Головному управлінню Державного
казначейства України звіт про надходження податків інших платежів;

вносить пропозиції та розробляє проекти міжнародних договорів стосовно
оподаткування, виконує в межах, визначених законодавством, міжнародні
договори з питань оподаткування;

надає фізичним особам – платникам податків та інших обов’язкових
платежів ідентифікаційні номери і направляє до державної податкової
інспекції за місцем проживання фізичної особи, або за місцем отримання
нею доходів чи за місцезнаходженням об’єкта оподаткування картку з
ідентифікаційним номером та веде єдиний банк даних про платників
податків юридичних осіб;

прогнозує, аналізує надходження податків, інших платежів, джерела
податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних показників і
податкового законодавства на надходження податків, інших платежів,
розробляє пропозиції щодо їх збільшення та зменшення трат бюджету ;

забезпечує виготовлення марок акцизного збору, їх зберігання, продаж та
організовує роботу, пов’язану з здійсненням контролю за наявністю цих
марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках)
тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

вносить в установленому порядку пропозиції щодо вдоконалення податкового
законодавства;

організовує в межах своїх повноважень роботу щодо забезпечення охорони
державної таємниці в органах державної податкової служби.

Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу,
районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції
виконують такі функції:

здійснюють контроль за додержанням законодавства про податки, інші
платежі;

забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність
обчислення і своєчасність цих податків, платежів, а також здійснюють
реєстрацію фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових
платежів;

контролюють своєчасність надання платникам податків бухгалтерських
звітів і балансів податкових декларацій, розрахунків та інших
документів, пов’язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також
перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення
об’єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів;

здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних
операцій, додержанням установленого порядку розрахунків споживачами з
використанням електронних контрольно-касових апаратів, товарно-касових
книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за
товари, роботи і послуги, а також за наявністю свідоцтв про державну
реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій, патентів,
інших спеціальних дозволів на здійснення деяких видів підприємницької
діяльності;

ведуть облік векселів, що видаються суб’єктами підприємницької
діяльності при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у
зовнішньо-економічних відносинах та щомісяця подають інформацію про це
місцевим органам державної статистики, здійснюють контроль за погашенням
векселів, видають суб’єктам підприємницької діяльності дозволи на
відстрочення оплати векселів із зазначених операцій;

забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій,
передбачених законодавством України за порушення податкового
законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення
податкового законодавства. Допущення посадовими особами підприємств,
установ, організацій та громадянами;

аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового
законодавства;

проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків, інших
платників;

за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою
злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності
документів, пов’язаних з обмеженням і сплатою податків, інших платежів;

передають відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами
правопорушень, за які передбачена кримінальна відповідальність, якщо їх
розслідування не належить до компетенції податкової міліції;

подають до судів, арбітражних судів позови до підприємств, установ,
організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в
доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших
випадках – коштів переданих без установлених законом підстав, а також
про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими
фондами за рахунок їх майна;

проводять роботу, пов’язану з виявленням, обліком, оцінкою та
реалізацією у встановленому законом порядку безхазяйного майна, майна,
що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів, конфіскованого
майна;

контролюють дотримання виконавчими комітетами сільських і селищних рад
порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників
податків, своєчасність і повноту перерахування цих сум до бюджетв;

розглядають звернення громадян, підприємств, установ і організацій з
питань оподаткування та, в межах своїх повноважень, з питань валютного
контролю, а також скарги на дії посадовиї осіб державних податкових
інспекцій;

подають відповідним фінансовим органам та органам Державного
казначейства України звіт про надходження податків, інших платежів;

здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках
(упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів
під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

роз’яснюють через засоби масової інформації порядок застосування
законодавчих та інших нормативно-правових актів про податки, інші
платежі.

Перші кроки до створення сучасної податкової служби зроблено ще у 1990
році, коли підприємництво в Україні тільки зароджувалось. На базі
відділів державних доходів у фінансових органах було створено податкові
інспекції, які підпорядковувалися Міністерству фінансів.

Зі збільшенням чисельності приватних структур, зростанням обсягів
фінансових оборотів податкові органи намагалися вдосконалювати свою
структуру та методи своєї роботи.

22 серпня 1996 року Президент України Леонід Кучма видав Указ “Про
утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих
податкових адміністрацій”. 30 жовтня 1996 року Президент України
підписав Указ “Питання державних податкових адміністрацій”. З
підписанням цього Указу податкова служба України фактично набула свого
організаційного та структурного визначення.

Для створення сильної та мобільної структури принципове значення мало
підпорядкування Державній податковій адміністрації України підрозділів
Міністерства внутрішніх справ України по боротьбі з кримінальним
приховуванням прибутків від оподаткування. Було створено спеціальну
службу – податкову міліцію, яка з самого початку свого існування, тісно
взаємодіючи з багатьма структурними підрозділами ДПА, підтвердила не
лише доцільність її створення, але й необхідність подальшого розвитку.

За чотири роки докорінно було змінено структуру податкової служби та
виділено додаткові джерела фінансування, створення та розвитку
матеріально-технічної бази служби. Для керівництва податкової служби є
беззаперечним той факт, що фахівці, які забезпечують майже 80 % доходів
держави, повинні мати пристойні заробітки, правовий захист та створення
належних умов праці.

Для підвищення ефективності роботи податкових органів, забезпечення
найбільш раціонального використання трудових і фінансових ресурсів
Державною податковою адміністрацією України розроблено Програму
модернізації податкової служби України, створено департамент розвитку та
модернізації державної податкової служби.

Однією із серйозних проблем податкової служби є підготовка
висококваліфікованих фахівців, адже діяльність працівника податкової
служби є багатогранна. Він повинен знати та аналізувати економічні
процеси та закони, знати фінансове, господарське, бюджетне та
кримінальне право, добре володіти комп’ютером, а також володіти знаннями
з психології. За ці роки при Державній податковій адміністрації
розроблено та створено систему підготовки та перепідготовки кадрів.

Податкові органи країни забезпечують надходження близько 80 відсотків
усіх доходів Державного та місцевих бюджетів. При цьому здійснюють
контроль та адміністрування майже 100 видів податків, зборів та
обов’язкових платежів до бюджетів усіх рівнів та державних цільових
фондів. Найбільш вагомими джерелами доходів є податок на прибуток
підприємств, податок на додану вартість, прибутковий податок з громадян,
акцизні збори та збори за використання природних ресурсів, плата за
землю.

Податкова служба здійснює обслуговування понад 706 тисяч юридичних осіб,
1072 тисячі фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, понад
700 тисяч платників прибуткового податку із заробітної плати робітників
та службовців.

З метою упередження витоку готівки у тіньову економіку Державна
податкова адміністрація України брала безпосередню участь у
запровадженні електронних контрольно-касових апаратів та комп’ютерних
систем, кількість яких в країні становила станом на 1 січня 2001 року
понад 251 тисячу одиниць.

Одним із основних напрямів діяльності ДПА України є законодавчі
ініціативи. Податківці безпосередньо беруть участь у розробці проектів
законодавчих та нормативних актів. На сьогодні з 1997 року за участю
висококваліфікованих фахівців було розроблено 222 проекти нормативно-
правових актів.

Державна податкова адміністрація України стала ініціатором створення
Податкового кодексу України. Новий Податковий кодекс сприятиме ( через
істотне зниження податкових ставок, зокрема, ставки податку на прибуток)
залученню економіки нашої країни інвестицій як вітчизняних, так і
іноземних інвесторів, що дасть змогу розширити виробництво, активізувати
підприємницьку діяльність і приведе до економічного піднесення в цілому.
Кодекс не містить переліку стратегічних напрямків розвитку народного
господарства, проте в його перехідних положеннях пропонується зберегти
на термін, визначений чинним законодавством, дію податкових норм,
спрямованих на стимулювання розвитку автомобілебудування, суб’єктів
космічної діяльності тощо.

У цілому ж логіка економічного розвитку країни диктує необхідність
прийняття запропонованого Кабінетом Міністрів України проекту
Податкового кодексу, який в цілому здатний забезпечити значення
податкового тиску шляхом відміни безпідставних пільг і розширення бази
оподаткування, що й приведе до зростання в перспективі надходжень до
Зведеного і Державного бюджетів України і вирішення завдяки цьому
складних соціальних питань.

13 липня 2000 року Президент України підписав Указ “Положення про
Державну податкову адміністрацію України”, в якому наголошується, що ДПА
України забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики.

Виконуючи функції, визначені Указом Президента України та Законом
України “Про Державну податкову службу України”, податкові органи
щорічно збільшують надходження доходів до бюджетів усіх рівнів. Так, у
1999 році до Зведеного бюджету було мобілізовано 26,7 мільярдів гривень,
а у 2000 році – 29,6 мільярдів гривень, що на 3 мільярди гривень більше.
У поточному році визначено обсяги мобілізації для податкових органів у
сумі 31,4 мільярди гривень, що значно більше, ніж за попередні роки.

Це означає, що державний бюджет стабільно забезпечує поточні соціальні
виплати, відбувається погашення заборгованості перед громадянами
України.

Аналіз надходжень до Зведеного бюджету свідчить, що 9,5 тисяч платників
(або 1,3 відсотка від загальної кількості зареєстрованих осіб –
платників) забезпечують близько 70 відсотків надходжень. Водночас крупні
платники є найбільш проблемною сферою податкової практики. Тому саме
партнерські відносини з платником податків, зосередження на його
проблемах, кваліфіковані консультації фахівців, зниження як фіскального,
так і адміністративного тиску уможливлять забезпечення загального
наповнення бюджету.

Організаційні заходи із підтримки і забезпечення процесів модернізації
податкової служби в першу чергу було здійснено в ДПА України. Проведено
реорганізацію підрозділів інформатизації та створено управління розвитку
і модернізації ДПС України, на яке покладено завдання організації та
координації всіх робіт зі структурної та функціональної перебудови
державної податкової служби та проектування інтегрованої автоматизованої
інформаційної системи. Створено управління по роботі з великими
платниками податків, основним завданням якого визначено організацію
роботи з утворення та забезпечення функціонування інспекцій по роботі з
великими платниками податків у регіонах. Саме ці підрозділи і взяли на
себе основний тягар роботи із модернізації податкової служби.

Підрозділи податкової міліції функціонують у складі податкової служби
України від дня її заснування. За ці роки податкова міліція змогла
довести доцільність свого створення і стала справді важливим елементом у
боротьбі з економічною злочинністю.

Співробітники податкової міліції не займаються дрібними справами.
Активізовано боротьбу із злочинністю у кредитно-фінансовій системі,
паливно-енергетичному комплексі, сільському господарстві, на ринку
металів, на споживчому ринку. Ведеться плідна робота з виявлення ухилень
від сплати податків в особливо великих розмірах.

Порушення податкового законодавства, у тому числі ухилення від сплати
податків, встановлюється у ході здійснення документальних перевірок
діяльності господарюючих суб’єктів підрозділами територіальних
податкових адміністрацій (інспекції) і підрозділами податкових
розслідувань, а також податковою міліцією при проведенні
оперативно-пошукових заходів або при дослідженні злочинів. Проте, сам
факт виявлення порушення у сфері оподаткування не завжди тягне за собою
прийняття рішення про порушення кримінальної справи, адже не всі
правопорушення містять ознаки злочину. В окремих випадках по матеріалах,
що надійшли до слідчих (органів) підрозділів податкової міліції не може
бути прийнято рішення про порушення кримінальної справи з причин їх
недостатності та неповноти. Від того наскільки повні та змістовні
матеріали про порушення податкового законодавства будуть надані у
розпорядження слідчого залежить обгрунтованість прийнятого рішення про
порушення кримінальної справи, а також якість проведення попереднього
слідства та його результати.

Послідовність збору доказів та джерел про обставини здійснення злочинів
у сфері оподаткування показано на рисунку 3:

Рисунок 3: Послідовність збору матеріалів про злочини

у сфері оподаткування.

На стадії проведення оперативно-пошукових заходів застосовуються
легальні заходи, що здійснюються прихованим шляхом і застосуванням
специфічних форм, методів і засобів, характерних тільки для даної
стадії. Метою проведення зазначених заходів є отримання свідчень про
майбутні або здійснені ухилення від сплати податків та інші злочини, а
також про осіб, що їх скоїли.

Стадія збору і перевірки матеріалів на етапі порушення кримінальної
справи, як і попередня, спрямована на отримання необхідних свідчень про
обставини здійснення злочинів специфічними засобами регламентованими
кримінально-процесуальним законодавством, нормативними актами, що
визначають повноваження органів податкової служби, у тому числі
податкової міліції.

Мета проведення даної стадії – збір необхідних матеріалів для потреб
попереднього слідства, встановлення підстав та причин порушення
кримінальної справи. Саме на цій стадії у більшості випадків проходить
реалізація матеріалів, отриманих оперативним шляхом.

Стадія проведення поперднього слідства характеризується у повній мірі
легальними методами отримання доказів у сфері інформації. Характер та
напрямок дій відповідних органів визначається нормами процесуального
законодавства. Від того, наскільки повно і змістовно будуть проведені
дві попередні стадії, у більшості випадків залежить якість та
ефективність попереднього слідства.

Отже, податкова міліція є органом дізнання по справах про ухилення від
сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), а також по справах
про приховування валютної виручки, який функціонує у складі органів
державної податкової служби. Податкова міліція складається із
спеціальних підрозділів боротьби з податковими правопорушеннями, що
діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і
здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства, виконує
оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Аналітичними підрозділами ретельно аналізується інформація щодо
негативних процесів, які поглиблюють тінізацію економіки, провадяться
дослідження кримінальних процесів. Вже встановлено і знешкоджено 50
різних схем ухилення від сплати податків.

Все більше сил податкової міліції спрямовується на боротьбу з
фіктивними фірмами. На їхню долю припадає п’ята чатина порушень
податкового законодавства у великих розмірах. В основному фіктивні фірми
створюються для відмивання “брудних” грошей і перевезення їх за кордон.
Співробітники податкової міліції відшуковують і ліквідовують такі
підприємства, а кошти з їхніх рахунків стягують до бюджету.

Підрозділ по боротьбі з незаконним обігом товарів, який спільно з іншими
правоохоронними органами проводить велику роботу по очищенню
українського ринку від незаконного обігу товарів, (який спільно з іншими
правоохоронними органами проводить велику роботу по очищенню
українського ринку від незаконного обігу товарів), з викриття підпільних
цехів з виготовлення та точок реалізації контрафактичної продукції.
Лише за дев”ять місяців 2000 року було припинено незаконний обіг товарів
на суму 155 мільонів гривень.

Практично з перших днів свого існування податкова міліція активно
співпрацює з іншими правоохоронними органами. Податкова міліція завжди
знаходить підтримку Рекерельної прокуратури щодо виявлення та
знешкодження економічних правопорушенб, проводить спільні операції і
розслідування з підрозділами МВС, службами по боротьбі з економічною та
організованою злочинністю. З кожним етапом розвитку податкової міліції
ця взаємодія збільшується, Таке об’єднання сил запорукою успіху у
спільній справі по навепденню ладу у сфері економіки.

Найголовніше завдання будь-якої держави, тим більше в сьогоднішньому
світі, який виробив високі стандарти життя, полагає у тому, щоб створити
для своїх громадян достойні умови для життєдіяльності, освіти,
розвитку здібностей, соціального захисту. Відомий афоризм і податки – це
плата за цивілізацію. У свою чергу, рівень сплати податків та
добросовісність обох сторін цього процесу – платників і держави –
свідчить про цивілізованість суспільства.

Основний інструмент для забезпечення цього завдання – перерозподіл
створених суспільною працею багатств через бюджет. І головні виконавці
такого суспільного договору – це працівники податкової служби. Показники
їхньої роботи – це не арифметика. За ними стоять добробут пенсіонерів та
інвалідів, учителів і лікарів, вчених і вояків – усіх, перед ким
держава має зобов’язання.

Україна має сучасну податкову службу, здатну забезпечити виховання
законів, соціальну стабільність нашої держави. Таку службу, яка попри
часом болісні пошуки найефективнішого розвитку економіки здатна
послідовно, принципово обстоювати державні інтереси.

Звісно непросто відбуваються процеси трансформації економіки і
суспільства в цілому. Зі складними проблемами стикається і податкова
служба. Крок за кроком наступати на тіньову економіку, очищати від
накипу корупції, вибудовувати партнерські відносини з платниками
податків – це найголовніші завдання органів державної податкової служби.
Призначення податкової служби – сприяння зміцненню нашої країни,
зростанню добробуту співгромадян, розвиткові народного господарства і
підприємництва подальшому реформуванню економіки й усіх сфер нашого
життя.

Роль та місце бухгалтерського обліку та контролю у забезпеченні
ефективної діяльності органів ДПС.

Облік як засіб управління і контролю зародився досить давно, і точну
дату його виникнення встановити неможливо. Це пояснюється тим, що він
виник одночасно з примітивними формами матеріального виробництва як
необхідність відображення процесу створення матеріальних благ.
Господарський облік, який постійно вдосконалювався, здійснювався не
тільки на рівні господарства, а й відображав різноманітні та суспільні
явища. У напрямі бухгалтерії розвиток господарського обліку особливо
посилився у період вдосконалення процесів обліку та зародження
торговельної справи. Саме це визначило потребу у застосуванні подвійного
запису як відображення юридичного та економічного факту вибуття одного
продукту і появу іншого. Із розвитком товарно-грошових відносин виникла
необхідність у еквівалентах товарних вартостей – грошах, тому з’явилися
їх рахунки. Наступний крок- виникнення кредиту, застави, що ще більше
розширило поле діяльності подвійного запису. Далі розвиткові обліку в
напрямі формування саме бухгалтерського обліку сприяв розвиток
виробничих відносин і продуктивних сил.

Таким чином, з господарського обліку, як його складова частина,
історично сформувався бухгалтерський облік, до речі, як оперативний, так
і статистичний. Три види обліку між собою тісно пов’язані й,
взаємодіючи, становлять єдину систему господарського обліку. Кожен із
видів обліку має свої особливості. Щодо бухгалтерського обліку, то він
документально обгрунтований, суцільний, безперервний, використовує
систему рахунків та подвійний запис.

Отже, всі господарські явища, які він відображає, повинні мати юридичне,
документальне підтвердження, жодне явище не має залишатися поза увагою
бухгалтерського обліку, і всіх їх узагальнюють на рахунках
бухгалтерського обліку з обов’язковим відображенням за дебетом і
кредитом.

Таким чином, офіційний погляд на практичну діяльність бухгалтерського
обліку тезисно зводиться до наступного. Це – цілеспрямовано
організований процес отримання, обробки та передачі документально
обгрунтованої інформації про наявність рух та використання коштів.
Частину цієї інформації використовують працівники бухгалтерії для
контролю за юридичним обгрунтуванням та економічністю актів
господарювання.

Зокрема, бухгалтерський облік у розвинених країнах вже давно складається
з двох взаємопов’язаних частин: фінансового та управлінського обліку.
Управлінський облік задовольняє інформаційні потреби керівництва фірми.
Фінансовий облік – це комплексний аналітичний та синтетичний облік усіх
засобів і джерел їх формування у процесі господарської діяльності фірми.

На сучасному етапі соціально-економічного розвитку України одним із
нагальних завдань є становлення ефективної податкової системи як
інструменту державного регулювання економіки.

Головною ознакою нині чинної податкової системи України є те, що в ній
платежі підприємств і організацій (юридичних осіб) переважають над
надходженнями від населення (фізичних осіб). А це свідчить про значну
роль, яку відіграють підприємства як платники податків у формуванні
централізованого фонду грошових коштів, необхідних державі для виконання
їх функцій.

З іншого боку, держава шляхом регулювання економічних процесів повинна
забезпечити створення сприятливих умов для підприємницької діяльності
юридичних осіб. Одним із найефективніших інструментів державного
регулювання економіки є податкова система як сукупність правових форм,
що визначають розміри, форми, методи і терміни справляння податків.

Тому з бухгалтерського обліку, поряд з управлінським та фінансовим
відгалужуються ще один його вид – податковий облік, який має свої
об’єкти обліку. Помилковим є застосування термінорлогії “бухгалтерський
облік” і “податковий облік” як окремих різних понять. А це можна
зустріти в економічній літературі, інструктивних матеріалах, тощо.

Треба виходити з характерних особливостей бухгалтерського обліку, про
які йшла мова вище: фінансовий, управлінський та податковий облік і
документально обгрунтовані, і безперервні і суцільні. Усі вони
використовують рахунки і подвійний запис. Отже, елементарно доведено, що
всі три види є видами бухгалтерського обліку.

Податковий облік ведуть з метою чіткого виділення системи обчислення,
розрахунків і сплати податків господарюючими суб’єктами в єдиній системі
бухгалтерського обліку забезпечення оперативності, своєчасності і
повноти одержання інформації про справляння податків контролюючими
органами.

За напрямками діяльності бухгалтерський облік можна досить умовно
поділити на виробничий (госпрозрахунковий), невиробничий (бюджетний ).

Бюджетний облік служить для відображення процесу виконання бюджету, а
саме для обліку доходів, видатків, грошових засобів бюджету,
фінансування заходів, передбачених у затвердженому бюджеті; фондів,
резервів і розрахунків, які створюються і виникають у процесі виконання
бюджету, касового виконання бюджету і виконання кошторисів витрат
бюджетних установ. Отже, бюджетний облік охвачує операції, пов’язані із
процесом виконання бюджетів в Україні, і дає змогу повністю
охарактеризувати його стан.

За допомогою бюджетного обліку здійснюється контроль за процесом
виконання бюджету, ефективним і економним витрачання бюджетних коштів.

Бюджетний облік у закладах та організаціях відрізняється від обліку
госпрозрахункових підприємств. Галузева специфіка повинна знайти своє
відображення в організації та веденні бухгалтерського обліку.

Бюджетний облік на всіх етапах розвитку суспільства був направлений на
забезпечення своєчасного і повного надходження доходів бюджету,
своєчасного фінансування заходів, передбачених бюджетом, цільового
направлення і ефективного використання засобів бюджету як у сфері
матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері.

Основними завданнями , поставленими перед бухгалтерським обліком в
органах Державної податкової служби і зокрема в Хмільницькій об’єднаній
державній податковій інспекції, є забезпечення систематичного контролю
за ходом виконання кошторису доходів і видатків установ, станом
розрахунків з підприємствами, організаціями, бюджетом, працівниками
установи, раціональне використання та зберігання матеріальних, трудових
і грошових ресурсів, сприяння поліпшенню фінансово-господарської
діяльності, своєчасне запобігання негативним явищам у
фінансово-господарській діяльності, виявлення і мобілізація
внутрішньогосподарських резервів, формування повної достовірної
інформації про господарські процеси і результати діяльності установи,
необхідні для оперативного керівництва та управління, а також для її
використання кредиторами, статистичними і банківськими установами.

Реалізуючи поставлені завдання бухгалтерський облік в органах ДПС в
цілому і в Хмільницькій ОДПІ зокрема, виконує такі функції:

інформаційну – полягає у забезпеченні економічними показниками установи
про фінансово-господарську діяльність;

контрольну – полягає у застосуванні елементів методу бухгалтерського
обліку з контрольною метою;

оцінкова (економічна) – дає змогу визначити результат діяльності
установи на основі діючої законодавчої та нормативної бази;

розподільча – полягає у правильному розподілі державних коштів між
головними розпорядниками коштів і нижчестоящими.

Нинішній економічний стан в Україні, ухилення тіньової економіки від
оподаткування та низький рівень громадської свідомості спонукають уряд
до пошуку все нових джерел наповнення бюджету та застосування більш
суворих санкцій до неплатників податків. А платники податків змушені
вишукувати всілякі способи самозбереження, що й призводить до ухилення
від потужного податкового пресу.

Зрозуміло, що для підвищення ефективності податкової системи необхідно
якнайшвидше розірвати замкнуте коло що утворилося. Перш за все,
ситуація, що склалася, вимагає реформування податкового законодавства.

Говорячи про податкове законодавство, не можемо обминути увагою
проблеми, які мають місце у податковому і бухгалтерському обліку та
звітності. Обставини, які склалися у цій сфері, хвилюють численний загін
бухгалтерів. І не лише їх.

Введення з 1 січня 2000 року національної системи бухгалтерського обліку
не узгодженою з податковим обліком та звітністю, викликає значні
труднощі, вимагає більших затрат часу, збільшення чисельності
бухгалтерів. Справа ускладнюється ще й тими змінами, які відбуватимуться
внаслідок введення Указу Президента України про реформування сільського
господарства держави, що спричинить ще одну проблему у розвитку
підприємництва.

Звичайно, Асоціація платників податків України, Українська Спілка
промисловців і підприємців, Спілка бухгалтерів та інші громадські
організації підприємців готові співпрацювати із Міністерством фінансів і
Державною податковою адміністрацією України для прискорення цього
процесу.

Удосконалення та організація обліку в органах Державної податкової
служби має принципове значення для посилення контролю за
соціально-економічною віддачею всіх видів ресурсів, для мобілізації
госпрозрахункових засобів, поліпшення якісних показників роботи установ
податкової служби, зокрема і Хмільницької ОДПІ. Підвищується роль
бухгалтерського обліку як найважливішого засобу отримання повної і
достовірної інформації про майно закладу, його обов”язки та своєчасне
доведення цих повідомлень до внутрішніх та зовнішніх користувачів.
Бухгалтерський облік є частиною єдиної системи народногосподарського
обліку, здійснює безперервне відображення всіх операцій, пов’язаних із
виконанням кошторису витрат за бюджетом. В сучасних умовах економічної
реформи та при обмеженні фінансових ресурсів бюджету можна говорити про
розширення завдань, що стоять перед обліком в органах Державної
податкової служби.

Побудова бухгалтерського обліку залежить від розвитку всіх чинників, що
зумовлюють його суть, Так, застосування ПЕОМ дає можливість одному
працівникові оперувати нормативною, технологічною, обліковою, правовою
інформацією, що підносить інтегрованість бухгалтерського обліку в
системі управління органів Державної податкової служби на вищий рівень,
породжуючи нову якість бухгалтерського обліку й нові чинники його
побудови.

Бухгалтерський облік забезпечує суцільну реєстрацію усіх господарських
операцій на підставі документів первинного обліку. Він базується на
документуванні усіх господарських процесів і проведенні періодичних
інветаризацій, забезпечує виявлення і мобілізацію резервів установ
податкової служби з метою підвищення якості та ефективності їх
діяльності.

Основниими умовами правильної організації бухгалтерського обліку є
використання найбільш раціональних форм і методів обліку, підвищення
його технічного озброєння .

Рішення актуальних завдань в галузі економіки нерозривно пов’язане з
удосконаленням побудови своєчасного і достовірного бухгалтерського
обліку. Чітко налагоджений облік і контроль сприяють виявленню і
використанню внутрішньогосподарських резервів в установах податкової
служби, запобіганню зловживанням підвищенню продуктивності праці
працівників і ефективності діяльності Державної податкової служби.

Бухгалтерський облік всебічно і повно охоплює та систематизує
господарську діяльність органів податкової служби, забезпечує управління
інформацією, здатною контроллювати і оцінювати їх господарську
діяльність. Чітка побудова бухгалтерського обліку при удосконаленні
управління і організації діяльності підвищує роль його як основного
засобу контролю в органах ДПС.

Отже, бухгалтерський облік о органах Державної податкової служби як і в
інших бюджетних установах є одним із найважливіших джерел економічної
інформації, засобам контролю за ефективності діяльності установ і
знаряддям збереження майна.

З вищесказаного випливає, що за даними бухгалтерського обліку і контролю
господарської діяльності Державної податкової служби можна викрити факти
безгосподарності, марнотратства, надмірностей у використанні бюджетних і
позабюджетних коштів, вжити заходів щодо їх раціонального використання і
збереження матеріальних цінностей. Отже, бухгалтерський облік і контроль
– важлива ланка системи управління бюджетними установами зокрема
установами податикової служби.

Удосконалення методологій організації обліку та контролю господарської
діяльності органів Державної податкової служби має принципове значення
для посилення соціально-економічної віддачі коштів, які виділяються
податковим органам, та їх мобілізацію, а також для поліпшення якісних
показників фінансово-господарської діяльності цих установ.

Р О З Д І Л 2

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ФІНАНСОВО- ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ОРГАНІВ ДПС.

2.1. Облік фінансування та видатків.

Доходи установи, які вона отримує за рахунок загального і спеціального
фонду та сільських, селищних, міських ( міст районного підпорядкування)
бюджетів, обліковуються у класі є “Доходи”. Плану рахунків
бухгалтерського обліку бюджетних установ.

Облік доходів, що у кошторисі установ відносяться до загального фонду, у
головного розпорядника коштів ведеться на рахунку 70 “Доходи загального
фонду”, який розподіляється на субрахунки:

701 “ Асигнування з державного бюджету на видатки установи та інші
заходи”;

702 “ Асигнування з місцевого бюджету на видатки установи та інші
заходи”;

У кредит субрахунків 701-702 записуються:

суми бюджетних коштів, що надійшли на видатки, передбачені кошторисом,
згідно із затвердженим бюджетом;

суми виявлених лишків матеріалів і грошей у касі, а також безоплатно
одержані матеріали.

У дебет субрахунків 701-702 записуються:

суми відкликаних коштів;

суми фактичних видатків, що списуються в кінці року на підставі річних
звітів;

суми списаних недостач матеріалів і безнадійних до одержання боргів.

На рахунку 71 “Доходи спеціального фонду обліковуються власні кошти
установи на її утримання з розподілом на субрахунки:

711 “Доходи за спеціальними коштами”;

712 “Доходи за іншими власними надходженнями”;

713 “Доходи за іншими коштами”;

714 “ Кошти батьків за надані послуги”;

715 “Доходи, спрямовані на покриття дефіциту загального фонду”;

716 “Доходи за витратами майбутніх періодів”.

Нормативно-правовими актами, що дають бюджетним організаціям право
одержувати прибутки за надання платних послуг, є Положення про порядок
ліцензування підприємницької діяльності, затверджене Постановою Кабінету
Міністрів України від 3 липня 1998 року № 1020 і Перелік платних послуг,
які можуть надаватися бюджетними організаціями.

Одним із джерел прибутків бюджетної організації є прибутки від здачі в
оренду помешкань і іншого майна.

При оформленні договорів оренди необхідно користуватися Цивільним
кодексом України, Законом України від 16 грудня 1997 року № 723 /
97- ВР “ Про лізинг”, Закон України від 22 травня 1997 року № 238/97 –
ВР “Про оподаткування прибутку підприємства”, Постановою Кабінету
Міністрів України від 31 серпня 1996 року № 1033 “Про заходи по
притягненню додаткових надходжень у бюджет і підвищення ефективності
використання бюджетних коштів для забезпечення фінансування спеціальних
виплат населенню”, Законом від 10 квітня 1992 року № 2269 – ХП “Про
оренду державного і комунального майна” із доповненнями прийнятими
Законом України від 20 травня 1999 року № 685-Х1У “Про внесення змін до
Закону України “Про оренду державного і комунального майна”.

У договір оренди включаються безпосередньо сум орендної плати, а також
сума комунальних послуг, що надаються орендарем.

У випадку здачі майна в оренду бюджетні організації відповідно до Закону
України від 19 вересня 1996 року “Про плату за землю” повинні сплачувати
в бюджет плату за землю пропорційно питомій вазі площ, що здаються в
оренду або використовуються утвореними або розрахунковими
підприємствами, загальної площі будинку.

Реалізація готових виробів і продукції виробничих (навчальних)
майстерень, підсобних сільських та навчально-дослідних господарств,
готової друкованої продукції, наданих послуг, а також реалізація
науково-дослідних робіт за договорами обліковується на рахунку 72
“Доходи від реалізації продукції, виробів і виконаних робіт”, який
розподіляється на субрахунки:

721 “ Реалізація вирорбів виробничих ( навчальних) майстерень;

722 “Реалізація продукціїї підсобних (навчальних) сільських господарств;

723 “Реалізація науково-дослідних робіт за договорами”.

Відкриттю фінансування передує доведення обсягів асигнувань та
кошторисів видатків. Зазначена процедура передбачає наступні кроки:

Міністерство фінансів України доводить головним розпорядникам коштів
обсяги асигнувань, що виділяються їм бюджетом..

Головні розпорядники коштів доводять нижчестоящим розпорядникам коштів
лімітні довідки про витрати з бюджету, що є підставою для складання
єдиного кошторису доходів та видатків

Після цього розпорядники коштів усіх ступенів подають кошториси доходів
і видатків до відповідних органів Державного казначейства. Головні
розпорядники коштів у місячний термін після затвердження Державного
бюджетуУкраїни подають зведений кошторисом доходів і видатків до
Головного управління Державного казначейства. Слід зауважити, що за
гальна сума кошторису повинна відповідати сумі розпису доходів та
видатків державного бюджету затвердженого Міністром фінансів.
Розпорядники кредитів другого ступеня подають єдині кошториси доходів і
видатків у розрізі підвідомчих установ та територій до відділу обліку
лімітів видатків та контролю за використанням кошторисів територіальних
управлінь Державного казначейства. При цьому обсяги доходів і видатків
зазначеного розпорядника коштів за кошторисом звіряються з розписом
видатків , одержаним від Головного управління Державного казначейства.
Розпорядники кредитів третього ступеня подають зведені кошториси
доходів і видатків до відповідних відділень Державного казначейства, де
їх дані звіряються з даними розпису видатків, що доведені вищестоящими
органами державного казначейства.

На сьогоднішній день у звязку з тим, що не всі бюджетні установи
перейшли на казначейське обслуговування, фінансування здійснюється як за
відомчою структурою, так і через органи Державного казначейства і
регулюється Інструкцією Державного казначейства України “Про порядок
касового виконання Державного бюджету за видатками” від 21.03.97р. № 28.

При фінансуванні за відомчою структурою Головне управління Державного
казначейства перераховує бюджетні кошти на поточні бюджетні рахунки
головних розпорядників на підставі поданих ними розподілів бюджетних
коштів (2 примірники). Управління оперативно-касового планування складає
розпорядження на перерахування коштів з єдиного казначейського рахунка.
Після перевірки розпорядження управлінням бухгалтерського обліку один з
двох екземплярів передається знову до оперативно-контрольного управління
для перерахування коштів за призначенням. Перерахуванням державних
коштів з єдиного казначейського рахунка здійснюється платіжним
дорученням, яке подається до уповноваженого банку у вигляді електронних
розрахункових документів каналами в’язку у системі “клієнт-банк”. Після
отримання від уповноваженого банку виписки з єдиного казначейського
рахунку управління бухгалтерського обліку та звітності Головного
управління Державного казначейства перевіряє повноту проведених
платежів.

Управління оперативно-касового планування видатків відображає суму
проведеного фінансування головного розпорядника коштів у картці обліку
асигнувань. Подальший рух фінансування здійснюється за схемою : головний
ро розпорядник кошті розпорядник коштів другого ступеня
розпорядник коштів третього ступеня.

Головний розпорядник коштів бюджету – це розпорядник, якому
затверджуються бюджетні призначення у відповідному бюджеті та має право
витрачати кошти бюджету на утримання апарату установи, яку він очолює, і
на централізовані заходи, що здійснюються безпосередньо цією установою,
розподіляти подані йому кошти бюджету між розпорядниками коштів бюджету
нижнього рівня, а також затверджувати їх кошториси і плани асигнувань.

Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня – це розпорядник, який у своїй
діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику,
розпоряднику вищого рівня та (або) діяльність якого координується через
нього.

Розпорядники нижчого рівня поділяються на розпорядників на другого та
третього ступеня.

Головними розпорядниками коштів по державному бюджету є міністри і
керівники інших центральних органів виконавчої влади. Головні
розпорядники коштів отримують бюджетні кошти на свої витрати і на
підвідомчі установи. Розпорядники коштів другого ступеня отримують кошти
на свої витрати і для переводу розпорядникам третього ступеня,
розпорядники коштів третього ступеня отримують кошти на свої видатки.

При фінансуванні розпорядників коштів через територіальні органи
Державного казначейства в уповноважених установах банків закриваються
поточні бюджетні рахунки. Натомість розпорядникам коштів відкривають
реєстраційні рахунки відповідно до Інструкції Головного управління
Державного казначейства України “Про відкриття реєстраційних рахунків
органами Державного казначейства” від 09 квітня 1997 року № 32.

Під реєстраційними рахунками слід розуміти рахунки, що відкриті в
органах Державного казначейства розпорядникам коштів для обліку їх
видатків. Для відкриття реєстраційних рахунків у відповідних органах
Державного казначейства на кожного розпорядника коштів заводяться
особові справи.

Відкриттю реєстраційних рахунків передує укладання договорів між
органами Державного казначейства та розпорядниками коштів. Зазначений
договір регулює відносини між зазначеними суб’єктами. Договір має
стандартну форму і містить такі розділи: предмет договору; права і
обов’язки сторін; порядок розв’язання суперечних питань; строки дії
договору, порядок його зміни і припинення, інші умови: юридичні адреси.

Реєстраційні рахунки відкриваються у розрізі розділів бюджетної
класифікації. Рахунки відкриваються на один бюджетний рік і щорічно
поповнюються. Відкриття реєстраційних рахунків стає здійсненим фактом
після письмового повідомлення про це розпорядника коштів.

При зміні юридичної адреси розпорядник коштів повинен протягом одного
тижня повідомити про зазначені зміни відповідні органи Державного
казначейства.

У разі, якщо змінюється і адміністративно-територіальна
підпорядкованість розпорядника коштів, реєстраційний рахунок в органах
Державного казначейства за старим місцем знаходження закривається, при
цьому розпоряднику коштів надається витяг з особової картки, в якій
фіксується інформація щодо підсумкового результату проведених в
бюджетній установі видатків. Зазначений витяг подається до органів
Державного казначейства за новою адресою після чого між розпорядником та
органом Державного казначейства уклажається договір на розрахункове
обслуговування.

Кошти, необхідні бюджетним установам для здійснення своєї діяльності
відображаються в єдиному кошторисі доходів і видатків бюджетної
установи, організації, який є основним документом, що визначає загальний
обсяг, цільове надходження і поквартальний розподіл коштів (23).

Кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації є основним
плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання
доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямквання коштів для
виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік
відповідно до бюджетних призначень.

Бюджетне призначення – це повноваження, яке надано головному
розпоряднику коштів бюджету Закону України про державний бюджет,
постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішенням місцевої
ради про місцевий бюджет, що має кількісні часові обмеження, яке
дозволяє Мінфіну, Державному казначейству або місцевому фінансовому
органу надавати бюджетні асигнування для здійснення платежів на
конкретні заходи за рахунок коштів відповідного бюджету.

Кошторис має дві складові :

загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду
бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на
виконання бюджетною установою, організацією основних функцій.

Спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду
бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення
видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних
заходів, пов’язаних з виконанням установою основних функцій.

Форма кошторису затверджена Мінфіном України.

План асигнувань із загального фонду бюджету установи – це помісячний
розподіл видатків, затверджених у кошторисі для загального фонду, за
скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття
установою зобов’язань протягом року.

Асигнування – це повноваження розпоряднику бюджетних коштів на взяття
зобов’язань та витрачання бюджетних коштів на конкретну мету у процесі
виконання бюджету, яке надано відповідно до бюджетного призначення.

План асигнувань є невід’ємною частиною кошторису і затверджується разом
із кошторисом.

Форма плану асигнувань затверджується Мінфіном України.

Установа, незалежно від того, веде вона облік самостійно чи
обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї
діяльності складають індивідуальні кошториси і плани асигнувань за
кожною виконуваною нею функцією.

Порядок розгляду і затвердження кошторисів наступний.

У тижневий термін після опублікування Закону України про Державний
бюджет України, відповідного рішення Верховної ради Автономної
Республіки Крим, місцевих рад Мінфін України, Мінфін Автономної
Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних
розпорядників лімітні довідки.

Згідно із зазначеними лімітними довідками головні розпорядники вищого
рівня уточнюють розпорядникам нижчого рівня річні обсяги бюджетних
асигнувань, проводять помісячний розподіл асигнувань із загального
фонду та доводять до них відповідні лімітні довідки.

Лімітна довідка про бюджетні асигнування – це документ, який містить
затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та
їх помісячний розподіл, а також інші показники, що згідно із
законодавством повинні бути визначені на основі відповідних нормативів,
видається відповідно Мінфіном України, Мінфіном Автономної Республіки
Крим, місцевим фінансовим органом, розпорядником вищого рівня та
доводиться до головних розпорядників, розпорядників нищого рівня для
уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань.

Форма лімітної довідки затверджується Мінфіном України.

Розпорядники нижчого рівня уточнюють проекти кошторисів, складають
проекти планів асигнувань і подають зазначені документи головним
розпорядникам для уточнення проектів зведених кошторисів та складання
проектів зведених планів асигнувань.

Розпорядники згідно з бюджетними асигнуваннями та іншими показниками, що
доведені лімітними довідками приводять у відповідність з ними свої
витрати. Для цього чисельність працівників установи, що пропонується до
затвердження за штатним розписом, повинна бути приведена у відповідність
із визначеним фондом оплати праці, а інші витрати – у відповідності з
іншими встановленими асигнуваннями таким чином, щоб забезпечити
виконання покладених на установу функцій.

В установах, в яких опрацювання облікової інформації здійснюється за
журнал-головною формою бухгалтерського обліку, як наприклад Хмільницька
об’єднана державна податкова інспекція, перевірені опрацьовані
бухгалтерські документи систематизуються по датах здійснення операцій
( хронологічному порядку) і оформлюються
меморіальними ордерами-нагромаджувальними відомостями, яким присвоюються
постійні номера.

Для обліку фінансування використовуються меморіальний ордер №2
(нагромаджувальна відомість по руху коштів на бюджетних рахунках ( форма
№ 381 – бюджет)) , який служить для відображення операцій з надходження
на рахунок установи асигнувань та здійснення касових видатків загального
фонду, тобто вибірки з надходження та витрачання коштів із реєстраційних
(особових) рахунків в органах Державного казначейства україни.

Всі меморіальні ордери, зокрема і меморіальний ордер № 2, реєструються в
книзі “Журнал-головна”, форма № 308, де облік ведеться, як правило, по
субрахунках, але за рішенням головного бухгалтера може вестись по
рахунках (в ХОДПІ облік ведеться по субрахунках).

Книга Журнал-головна відкривається записами сум залишків на початок
року у відповідності із заключним балансом за минулий рік. Записи в ній
ведуться в хронологічному (календарному, тобто по мірі здійснення
операції) і синтетичному (тобто по окремих рахунках систематичного
обліку) порядку. Хронологічні і систематичні записи ведуть на одному
розгорнотому листку.

Якщо правильно відображені операції в бухгалтерських книгах, то підсумки
оборотів за місяць і залишки на початок і кінець місяця по рахунках
аналітичного обліку повинні бути рівні підсумку оборотів і залишкам на
початок і кінець місяця відповідного рахунку синтетичного обліку в книзі
Журнал-головна. На основі даних книги “Журнал-головна” складають баланс.

Бухгалтерський баланс бюджетної установи – це спосіб економічного
групування і відображення у грошовій оцінці засобів бюджетної установи в
даному випадку Хмільницька ОДПІ на визначену дату по видах і
використанню, а також по джерелах їх утворення і цільовому призначенню.
Баланс складають по виконанню кошторису витрат.

Вищесказане можна показати за допомогою схеми, яка має такий вигляд:

Облік фінансування.

Рисунок 3. Схема документообігу фінансування ХОДПІ в 2000 році.

Під видатками розуміють державні платежі, які не підлягають поверенню,
тобто такі платежі, які не створюють і не компенсують фінансові вимоги.
Видатки можуть передбачатися або на поточні потреби, або для здійснення
капітальних витрат.

В свою чергу всі видатки поділяються на касові і фактичні видатки.

Касові видатки – це видатки спеціального фонду бюджету, проведені шляхом
перерахування коштів зі спеціальних реєстраційних (поточних) рахунків,
відкритих в органах Державного казначейства (установах банків) за
будь-якими видами операцій.

Фактичні видатки – це дійсні витрати, що оформлені та підтверджуються
відповідними документами, у тому числі, видатки за несплаченими
рахунками кредиторів, за нарахованою і не виплаченою заробітною платою.

Важливою відмінністю нової бюджетної класифікації є розмежування
видатків за економічними ознаками, тобто видатки зведені у єдині
економічні категорії, що відображають розмежування коштів, направлених
на поточні або капітальні видатки.

Поточні видатки – це витрати, які здійснюються для забезпечення
безперебійного функціонування установи.

Поточні видатки бюджетних установ включають:

видатки на оплату праці в грошовій (але не в натуральній ) формі всіх
працівників установи за встановленими посадовими окладами, ставками або
розцінками.

витрати на придбання матеріалів, канцелярського обладнання, предметів
для поточних господарських потреб, обладнання з терміном служби до
одного року, продуктів харчування, медикаментів та перев’яязочних
матеріалів, довідкової, офіційної та періодичної літератури.

видатки на відрядження – до цієї категорії відносяться видатки на оплату
проїзду, добових, квартирних під час службових відряджень, оплату
проїзду і добових при переміщенні працівників; відрядження на курси і в
навчальні заклади, на сесії, на ради, конференції.

оплата послуг з утримання бюджетних установ – це категорія включає плату
за оренду приміщення, обладнання, транспортні послуги ( в тому числі
капітальний і поточний ремонт транспортних засобів), послуги зв’язку,
поліграфічні послуги. Поточний ремонт будівель, приміщень, обладнання та
інвентарю, що орендується чи знаходиться на балансі.

оплата комунальних послуг та енергоносіїв – це платежі з оплати
бюджетними установами комунальних послуг та енергоносіїв.

дослідження та розробки, державні програми – до цієї категорії
відносяться витрати на геологорозвідувальні роботи, а також витрати,
пов’язані з виконанням робіт по типовому і експериментальному
проектуванню.

Під капітальними видатками розуміють платежі з метою придбання
капітальних активів, стратегічних і надзвичайних запасів товарів, землі,
не матеріальних активів.

До капітальних видатків відносяться:

придбання основного капіталу – це витрати на нові або існуючі товари
тривалого користування, які купуються або створюються власними силами.
Ця категорія охоплює лише витрати на товари, термін служби яких
перевищує один рік. Сюди відносяться такі види товарів тривалого
користування як основні фонди, такі як транспортні засоби, устаткування
та нерухомі основні фонди, в тому числі житлові споруди.

придбання землі і нематеріальних активів – ця категорія охоплює видатки
по придбанню землі та нематеріальних активів, тобто права на
використання авторських прав, патентів та торгових знаків, придбання
програмного забезпечення тощо.

Як зазначалося вище видатки бюджетних установ поділяється на касові і
фактичні. Схема документо – обігу з обліку фактичних видатків у ХОДПІ
має наступний вигляд:

Облік видатків бюджетних установ

Рисунок 4. Схема документуобігу фактичних видатків Хмільницької
обєднаної державної обєднаної інспекції в 2000 р

Отже, і як видно з рисунка перевірені і опрацьовані бухгалтерські
документи з обліку фактичних видатків систематизуються по даних
здійснення операцій і оформлюються відповідним меморіальним ордером.
Меморіальні ордери реєструються в книзі “Журнал-головна”, а на основі
даних головної книги складають заключний баланс і звітність. Книга
обліку асигнувань і фактичних видатків використовуються у бюджетних
установах та централізованих бухгалтеріях для аналітичного обліку
фактичних видатків, ведеться в розрізі кодів економічної класифікації
видатків. Книга обліку асигнувань і фактичних видатків складається на
основі даних первинних документів і звітності.

Схема документообігу обліку касових видатків Хмільницької ОДПІ має
наступний вид:

Облік видатків бюджетних установ:

Рисунок 5 . Схема документообігу касових видатків ХОДПІ в 2000 р.

Дана схема показує, що первинні документи з обліку касових видатків
систематизуються у меморіальному ордері № 2 – нагромаджувальній
відомості по руху коштів на бюджетних ( поточних ) рахунках (форми №
381)). Позиція “Сума оборотів за меморіальним ордером” у вигляді
відповідної кореспонденції рахунків переноситься до книги
“Журнал-головна”, на основі даних якої складається заключний баланс і
звітність.

Для аналітичного обліку касових видатків у бюджетних
установах використовуються картки аналітичного обліку касових видатків.

Картки ведуться у розрізі кодів економічної класифікації видатків. За
кожним кодом функціональної класифікації видатків, за загальним та
спеціальним фондами, за кожним видом коштів спеціального фонду
складаються окремі картки.

Картки відкриваються щомісячно та заповнюються щоденно бухгалтером на
підставі виписки органу Державного казначейства (установи банку). Суми
відшкодованих касових видатків записуються на зворотному боці картки.

Для обліку фактичних видатків і витрат бюджетних установ та касових
видатків сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування)
бюджетів застосовується Клас 8 Плану рахунків бухгалтерського обліку в
бюджетних установах.

Облік видатків з бюджету ведеться на рахунку 80 “Видатки із загального
фонду” з розподілом на субрахунки:

801 “Видатки з державного бюджету на утримання установи та інші заходи”;

802 “Видатки з місцевого бюджету на утримання установи та інші заходи”;

803 “Видатки сільських, селищних і міських (міст районного
підпорядкування) бюджетів “.

Облік фактичних видатків за рахунок спеціального фонду згідно з
кошторисами ведеться на рахунку 81 “Видатки спеціального фонду”, який
розподіляється на субрахунки:

811 “Видатки за спеціальними коштами”;

812 “Видатки за іншими власними надходженнями”;

813 “Видатки за іншими коштами”.

Для обліку витрат на виробництво призначено рахунок 82 “Виробничі
витрати”, який розподіляється на субрахунки:

821 “Витрати виробничих (навчальних) майстерень”;

822 “Витрати підсобних (навчальних) сільських господарств”;

823 “Витрати на науково-дослідні роботи за договорами”;

824 “Витрати на виготовлення експериментальних пристроїв”;

825 “Витрати на заготівлю та переробку матеріалів”.

Для відображення доходів і видатків у бюджетних установах здійснюють
такі бухгалтерські записи (5);

Дт 312, 322 Кт 701,702

Дт 311, 321 Кт 701

Дт 311, 321 Кт 702

Дт 311, 321 Кт 681

Дт 701,702,682 Кт 311,321

Дт 364 Кт 741

Дт 811 Кт 641

Дт 301, 316 Кт 364 – отримання асигнувань головним розпорядником коштів
і розпорядником коштів 2 рівня із загального фонду для подальшого
перерозподілу підвідомчим установам.

Отримання асигнувань із загального фонду:

– установами, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету;

– установами, які утримуються за рахунок коштів місцевого бюджету;

– установами, для яких застосовуються поточні рахунки для переведення
підвідомчими установами (особові рахунки).

– списання з рахунків залишків коштів виділених асигнувань;

– нарахування плати за надані послуги з оренди приміщення, квартирної
плати та інші послуги;

– нарахування податку на додану вартість відповідно до чинного
законодавства;

– надходження плати за користування гуртожитком.

Саме за висвітленими вище принципами здійснюється на сьогоднішній день
бухгалтерський облік доходів і видатків у бюджетних установах, а також і
в органах державної податкової служби, зокрема і в Хмільницькій
об’єднаній державній податковій інспекції. Але на відміну від багатьох
інших установ і організацій в органах ДПС ряд облікових операцій
здійснюється автоматизовано. Наприклад, в Хмільницькій ОДПІ вже з
минулого року перейшли на автоматизовану систему складання звітності.
Ширше застосування комп’ютерної техніки дасть можливість практично
після кожної операції виводити залишки на рахунках обліку, складати
щодня бухгалтерський баланс, в результаті чого відпаде необхідність
ведення бухгалтерських книг та інших бухгалтерських документів. Саме
автоматизація обліку полегшить та прискорить роботу працівників
бухгалтерії органів Державної податкової служби, забезпечить
своєчасність, високу якість та достовірність інформації.

Облік оборотних та необоротних активів.

Для обліку оборотних матеріальних активів використовують рахунки другого
класу Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, що
належать установі, реалізація та витрачання яких планується здійснити
протягом року. До них належать (2): виробничі запаси, тварини на
вирощуванні та відгодівлі, малоцінні та швидкозношувані предмети,
матеріали та продукти харчування, готова продукція, продукція
сільськогосподарського виробництва, будівельні матеріали, господарські
матеріали і канцелярське приладдя, паливо, горючі і мастильні матеріали,
тара,запасні частини до машин і обладнання. У органах державної
податкової служби у складі оборотних матеріальних активів найбільшу
питому вагу становлять господарські матеріали і канцелярське приладдя,
горючі і мастильні матеріали, малоцінні та швидкозношувані предмети.

Основними завданнями обліку матеріальних запасів є (2) : забезпечення
цілісності і контролю за рухом і правильним використанням усіх
матеріальних цінностей; дотримання встановлених норм запасів і витрат;
своєчасне виявлення невикористовуваних матеріалів, які підлягають
реалізації у встановленому порядку; одержання точних відомостей про
залишки на складах бюджетних організацій.

З метою забезпечення цілісності і правильної постановки обліку
матеріальних цінностей необхідно забезпечити належну організацію
складського обліку. Збереження матеріальних цінностей повинно
провадитися у спеціально пристосованих помешканнях ( складах ). Порядок
розміщення матеріальних цінностей у складських приміщеннях повинен
забезпечувати швидкість операції по їхньому прийманню, видачі і
проведенню інвентаризацій. Відповідальність за приймання , збереження і
відпуск матеріальних цінностей покладається на визначених
матеріально-відповідальних осіб, призначених наказом керівника
організації, і з якими в обов’язковому порядку заключається договір про
повну матеріальну відповідальність. Зміна цих осіб повинна
супроводжуватись повною інвентаризацією складів і упорядкуванням
приймально-здавальних актів, що підтверджується керівником організації.

Місця збереження матеріальних цінностей повинні бути оснащені необхідним
ваговим устаткуванням, вимірювальними приладами, мірною тарою й іншими
контрольними пристосуваннями. Крім цього, керівник організації
відповідно до ст. 131 Кодексу законів про працю, повинний створити
матеріально-відповідальним особам умови, необхідні для нормальної роботи
і забезпечення повної цілості довіреного їм майна. У свою чергу
працівники зобов’язані бережно ставитися до майна організації і вживати
заходів до запобігання розкрадань, а у випадку їх учинення відповідно до
ст. 130 Кодексу законів про працю, такі працівники несуть
матеріальну відповідальність за порушення покладених на них трудових
обов’язків.

Облік матеріальних цінностей ведеться у бухгалтеріх у кількісному і
сумовому вираженя по найменуваннях і матеріально-відповідальних особах.
Матеріали і продукти харчування обліковуються по вартості їх придбання
або по роздрібних цінах.

Облік матеріальних цінностей на складі ведеться
матеріально-відповідальною особою у книзі складського обліку матеріалів
форми М-17 або у картках складського обліку матеріалів форми М-17 тільки
по найменуваннях, сортам і кількості.

Бухгалтерія систематично здійснює контроль за надходженням і витрачанням
матеріальних цінностей, що знаходяться на складах, а також проводить
звірку даних бухгалтерського обліку матеріальних цінностей і з даними,
що ведуться на складі, про що робляться позначки у книгах складського
обліку або в картках складського обліку.

На рахунку 20 “Виробничі запаси” обліковується обладнання, яке підлягає
встановленню на об’єктах , що будуються або реконструюються, будівельні
матеріали, конструкції, деталі та інші матеріальні цінності, придбані за
рахунок коштів, виділених на капітальне будівництво, матеріали для
науково-дослідних робіт, а також спеціальне обладнання, придбане для
виконання науково-дослідних робіт за господарськими договорами. Він
розподіляється на субрахунки:

201 “Сировина і матеріали”;

202 “Обладнання, конструкції і деталі до установки”;

203 “Спецобладнання для науково-дослідних робіт за господарськими
договорами”;

204 “Будівельні матеріали”;

205 “Інші матеріали”.

На субрахунку 201 “Сировина і матеріали” обліковуються сировина і
матеріали короткотермінового використання для науково-дослідних робіт та
капітального будівництва.

На субрахунку 202 “Обладнання, конструкції і деталі до установки”
обліковуються будівельні конструкції і деталі, зокрема: металеві,
залізобетонні і дерев’яні конструкції, блоки і збірні частини будівель і
споруд; збірні елементи; обладнання для опалювальної, вентиляційної,
санітарно-технічної системи. На цьому субрахунку також обліковуються і
відчизняне та імпортне обладнання, що потребує монтажу і призначене для
встановлення, та інші матеріальні цінності, необхідні для будівництва.
До обладнання, яке потребує монтажу, належить таке, що може бути введено
у дію тільки після зібрання його частин і прикріплення до фундаменту або
опор будівель і споруд, а також комплекти запасних частин такого
обладнання. До складу обладнання включається і контрольно-вимірювальна
апаратура або інші прилади, призначені для монтажу у складі
встановленого обладнання.

На субрахунку 203 “Спецобладнання для науково-дослідних робіт за
господарськими договорами” у науково-дослідних установах і вищих
навчальниїх закладах й обліковується спецобладнання, придбане для
виконання науково-дослідних робіт за господарськими договорами за
конкретною таксою замовника з метою подальшої передачі його до наукового
підрозділу.

На субрахунку 204 “Будівельні матеріали” обліковуються будівельні
матеріали, що придбані за рахунок коштів, призначених на капітальне
будівництво, і використовуються у процесі будівельних та монтажних
робіт.

На субрахунку 205 “Інші матеріали” обліковуються усі інші запаси, які
використовуються для науково-дослідних робіт за господарськими
договорами та капітального будівництва і не ввійшли у субрахунки
201-204.

На суму придбаних запасів дебетується субрахунок рахунку 20 і
кредитуються відповідний субрахунок класів три “Кошти, розрахунки та
інші активи” або шість “Поточні зобов’язання”.

За використаними запасами кредитується субрахунок рахунку 20 і
дебетується субрахунок класу вісім “Витрати”.

На рахунку 21 “Тварини на вирощуванні і відгодівлі” обліковуються усі
види тварин і тварини на відгодівлі, птахи, кролі, хутрові звірі, сім’ї
бджіл незалежно від вартості з розподілом на субрахунки:

211 ”Молодняк тварин на вирощуванні”;

212 “Тварини на відгодівлі “;

213 “Птиця”;

214 “Звірі”;

215 “Кролі”;

216 “Сім’ї бджіл”;

217 “Доросла худоба, вибракувана з основного стада”;

218 “Худоба прийнята від населення для реалізації”.

Наявність та рух малоцінних та швидкозношувальних предметів, термін
експлуатації яких не перевищує один рік, відображається на субрахунку
221 “Малоцінні та швидкозношувані предмети, що перебувають на складі і в
експлуатації”.

Придбання малоцінних та швидкозношуваних предметів відображається за
дебетом субрахунку 221 і кредитом відповідного субрахунку класу 3
“Кошти, розрахунки та інші активи”, 6 “Поточні зобов’язання”. Одночасно
робиться другий запис за дебетом відповідного субрахунку класу 8
“Витрати” і кредитом субрахунку 411 “Фонд у малоцінних та
швидкозношуваних предметах за їх видами”.

Вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів відображається за
кредитом субрахунку 221 і дебетом субрахунку 411 “Фонд у малоцінних та
швидкозношуваних предметах за їх видами”. (19)

Матеріали та продукти харчування, що знаходяться в установах за їх
предметною характеристикою незалежно від коду економічної класифікації
видатків, за рахунок якої вони були придбані, обліковуються на рахунку
23 “Матеріали і продукти харчування”, який поділяється на субрахунки:

231 “Матеріали для учбових, наукових та інших цілей”;

232 “Продукти харчування”;

233 “Медикаменти і перев’язувальні засоби”;

234 “Господарські матеріали і канцелярське приладдя”;

235 “Паливо, горючі і мастильні матеріали”;

236 “Тара”;

237 “Матеріали в дорозі”;

238 “Запасні частини до машин і обладнання”;

239 “Інші матеріали”.

На субрахунку 231 “Матеріали для учбових, наукових та інших цілей “
обліковуються реактиви і хімікати, скло і хімпосуд, метали,
електроматеріали і радіоматеріали, фотоприлади, папір призначений на
видання навчальних програм, посібників та наукових робіт, піддослідні
тварини та інші матеріали для навчальної мети і науково-дослідних робіт,
а також дорогоцінні та інші матеріали для протезування.

На субрахунку 232 “Продукти харчування” обліковуються продукти
харчування в установах, у кошторисах яких передбачені асигнування за
кодом економічної класифікації видатків 1133 “Продукти харчування”.

На субрахунку 233 “Медикаменти і перев’язувальні засоби” обліковуються
медикаменти, компоненти, бактерицидні препарати, сироватки, вакцини,
кров та перев’язувальні засоби у лікарнях, лікувально-профілактичних,
лікувально-ветеринарних та інших закладах, у кошторисах яких передбачені
асигнування за кодом 1132 економічної класифікації видатків “Медикаменти
та перев’язувальні матеріали”.

На субрахунку 234 “Господарські матеріали і канцелярське приладдя”
обліковуються господарські матеріали, що використовуються для поточних
потреб установ (електричні лампи, мило, щітки), будівельні матеріали для
поточного ремонту.

На субрахунку 235 “Паливо, горючі і мастильні матеріали” обліковуються
всі види палива, пального і мастильних матеріалів, що знаходяться на
складах або в коморах ( дрова, вугілля, торф, бензин, гас, мазут,
автол), а також безпосередньо у матеріально відповідальних осіб.

На субрахунку 236 “Тара” обліковується поворотна тара, обмінна тара
(бочки, бідони, ящики, банки, скляні пляшки), як порожня, так і та, що
вміщує матеріальні цінності.

На субрахунку 237 “Матеріали в дорозі” обліковуються матеріали, оплачені
установами за поставками, які не надійшли до кінця місяця на склад і за
якими надійшли транспортні документи, а також матеріали, одержані на
склади груп централізованого постачання і не розподілені за установами.
При надходженні матеріалів вони розписуються за субрахунками.

На субрахунку 238 “Запасні частини до машин і обладнання” обліковуються
запасні частини, призначені для ремонту і заміни спрацьованих частин
машин (медичних, електронно-обчислювальних), обладнання, тракторів,
комбайнів, транспортних засобів (мотори, автомобільні шини, включаючи
покришки, камери та обідні стрічки тощо), що не обліковуються на рахунку
105 “Транспортні засоби”.

На субрахунку 239 “Інші матеріали” обліковується сіно, овес, інші види
кормів та фуражу для худоби та інших тварин, а також насіння, добрива та
інші матеріали.

За дебетом субрахунків рахунку 23 обліковуються матеріали і продукти
харчування, що придбані установою. При цьому кредитується відповідний
субрахунок класу 3 “Кошти, розрахунки та інші активи”, 8 “Поточні
зобов’язання”.

За кредитом субрахунку рахунку 23 здійснюється списання матеріалів та
продуктів харчування. При цьому кредитується відповідний субрахунок
класу 8 “Витрати”.

Облік готових виробів, виготовлених у виробничих (навчальних)
майстернях, а також готової друкованої продукції ведеться на субрахунку
241 “Вироби виробничих (навчальних) майстерень”.

Оприбуткування готової продукції супроводжується записом за дебетом
субрахунку 241 і кредитом субрахунку 821 “Витрати виробничих
(навчальних) майстерень”.

На суму реалізованої готової продукції кредитується субрахунок 241 і
дебетується рахунок 721 “Реалізація виробів виробничих (навчальних)
майстерень”.

Облік протягом року продукції підсобних сільських і навчально-дослідних
господарств ведеться на субрахунку 251 “Продукція підсобних (навчальних)
сільських господарств”.

Оприбуткування готової продукції супроводжується записом в дебет
субрахунку 251 і кредитом субрахунку 822 “Витрати підсобних
(навчальних) сільських господарствах”.

На суму реалізованої готової продукції кредитується субрахунок 251 і
дебетується субрахунок 722 “Реалізація продукції підсобних (навчальних)
сільських господарств”.

В органах державної податкової служби для обліку оборотних матеріальних
активів використовують такі субрахунки 2 класу Плану рахунків
бухгалтерського обліку бюджетних установ: 221 “Малоцінні та
швидкозношувані предмети, що знаходяться на складі і в експлуатації”;
234 “Господарські матеріали і канцелярське приладдя”; 235 “ Паливо,
горючі і мастильні матеріали”; 238 “Запасні частини до машин і
обладнання”.

Придбання малоцінних і швидкозношуваних предметів відображається за
дебетом субрахунку 221 і кредитом відповідного субрахунку класу 3
“Кошти, розрахунки та інші активи”, 6 “Поточні зобов’язання”. Одночасно
робиться другий запис за дебетом відповідного субрахунку класу 8
“Витрати” і кредитом субрахунку 411 “Фонд у малоцінних та
швидкозношуваних предметах”, що відображається кореспонденцією таких
субрахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ (5) :

Дт 221 Кт 361

Дт 221 Кт 675

Дт 801 Кт 411

Дт 801 Кт 361

Дт 641 Кт 675

Дт 811 Кт 675

– придбання малоцінних та швидкозношуваних предметів, що сплачені
шляхом попередньої оплати (вартість без ПДВ);

– придбання малоцінних та швидкозношуваних предметів, за які сплачено
після їх отримання (вартість без ПДВ);

– сума ПДВ з малоцінних та швидкозношуваних предметів, придбаних за
рахунок коштів загального фонду;

– сума ПДВ з малоцінних та швидкозношуваних предметів, придбаних за
рахунок кошті спеціального фонду, якщо ПДВ включено до податкового
кредиту;

– сума ПДВ з малоцінних та швидкозношуваних предметів, придбаних за
рахунок коштів спеціального фонду, якщо ПДВ не включено до податкового
кредиту.

Вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів відображається за
кредитом субрахунку 221 і дебетом субрахунку 411 “Фонд у малоцінних та
швидкозношувальних предметах” за їх видами:

Дт 221/1 Кт 411

Дт 221/2 Кт 221/1

Дт 411/ 1 Кт 221

Дт 411 Кт 221

Дт 311, 321 Кт 801

Дт 362, 364, 675 Кт 802

Дт 411 Кт 221

Дт 313,323 Кт 711,712

Дт 364,675 Кт 713

Дт 364, 675 Кт 641

– видача зі складу в експлуатацію малоцінних та швидкозношуваних
предметів вартістю до 10 грн. за одиницю (комплекс);

– видача зі складу в експлуатацію малоцінних та швидкозношуваних
предметів вартістю більше 10 грн. за одиницю (комплект);

– списання малоцінних та швидкозношуваних предметів, які стали не
придатними до експлуатації;

-реалізація лишків МШП, що не використовуються і придбані за рахунок
коштів загального фонду;

– на суму коштів отриманих від реалізації проводиться даний запис;

– реалізація лишків МШП, що не використо-вуються і придбані за рахунок
коштів спеціального фонду;

– на суму коштів, отриманих від реалізації проводиться запис;

– проводиться запис на суму ПДВ.

Придбання господарських матеріалів і канцелярського приладдя, палива,
горючих і мастильних матеріалів, а також запасних частин до машин і
обладнання органами Державної податкової служби відображається за
допомогою таких бухгалтерських записів:

Дт 234, 235, 238 Кт 361

Дт 234,235,238 Кт 675

Дт 641 Кт 361, 675

Дт 811 Кт 361, 675

– отримання господарських матеріалів і канцеляр-ського приладдя,
палива, горючих і мастильних матеріалів, запасних частин до машин і
обладнання, – що сплачені шляхом попередньої оплати рахунка (вартість
без ПДВ);

– що сплачені після отримання матеріалів (вартість без ПДВ);

– сума ПДВ з матеріалів придбаних за рахунок коштів спеціального фонду;

– якщо ПДВ включено до податкового кредиту;

– якщо ПДВ не включено до податкового кредиту.

За кредитом субрахунків 234, 235, 238 здійснюється списання
господарських матеріалів і канцелярського приладдя, палива, горючих і
мастильних матеріалів, запасних частин до машин і обладнання. При цьому
дебетується відповідний субрахунок класу 8 “Витрати”:

Дт 234, 235 Кт 801

Дт 238 Кт 711

Дт 234, 235, 238 Кт 363 – списання використаних господарських
матеріалів, канцелярського приладдя, палива, горючих і мастильних
матеріалів на підставі підтверджу-вальних документів;

– списання використаних запасних частин до машин і обладнання на
підставі підтверджувальних документів;

– списання недостач і витрат господарських матеріалів, горючих і
мастильних матеріалів, запасних частин до машин і обладнання, віднесених
за рахунок винних осіб.

Оскільки опрацювання облікової інформації в органах Державної податкової
служби, зокрема в Хмільницькій об’єднаній державній податковій інспекції
здійснюється за Журнал-головною формою бухгалтерського обліку, то для
обліку вибуття та переміщення до інших установ, організацій та
матеріально-відповідальних осіб малоцінних та швидкозношуваних предметів
використовується меморіальний ордер № 10 – накопичувальна відомість про
вибуття та переміщення малоцінних та швидкозношуваних предметів форма №
439 (бюджет), а для обліку операцій про витрачання матеріалів ведеться
меморіальний ордер № 13 – накопичувальна відомість витрачання матеріалів
(форма № 396 ( бюджет)).

Необоротні активи – це матеріальні та нематеріальні ресурси, які
належать установі та забезпечують її функціонування і строк корисної
експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року.

Строк корисної (очікуваної) експлуатації необоротних активів установи
встановлюється міністерством за відомчою підпорядкованістю або (якщо
такі нормативні документи відсутні) установою самостійно у момент
придбання активу.

У складі необоротних активів обліковуються: земельні ділянки, капітальні
витрати на поліпшення земель, будинки, споруди, передавальні пристрої,
робочі силові машини і обладнання, транспортні засоби, інструменти,
прилади, столови, кухонний та господарський інвентар, обчислювальна
техніка, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, музейні
цінності, експонати зоопарків, виставок, бібліотечні фонди, знаряддя
лову, спеціальні інструменти та спеціальні пристосування, білизна,
постільні речі, одяг та взуття, тимчасові нетитульні споруди, природні
ресурси, інвентарна тара, матеріали довготривалого використання для
наукових цілей, авторські та суміжні з ними права, права користування
природними ресурсами, майном, об’єктами промислової власності, інші
матеріальні та нематеріальні активи довготривалого використання.

До складу необоротних активів зараховується частина будинку, яка на
правах власності належить установі.

Необоротні активи бюджетних установ складаються з :

Основних засобів;

Інших необоротних матеріальних активів ;

Нематеріальних активів.

До основних засобів залежать необоротні активи, що мають матеріальну
форму і вартість яких становить більше 500 грн. за одиницю (комплекст).

Не належать до основних засобів матеріальні цінності незалежно від
вартості:

знаряддя лову ( трали, неводи, сіті);

бензомоторні пилки, сучкорізи, троси для сплаву;

сезонні дороги, тимчасові відгалудження лісовозних доріг і тимчасові
будівлі у лісі зі строком експлуатації до 2 років;

спеціальні інструменти та спеціальні пристосування (для серійного і
масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуальних
замовлень;

спеціальний одяг, спеціальне взуття, постільні речі;

формений одяг, призначений для видачі працівникам установ;

тимчасові нетитульні споруди, пристосування і пристрої, витрати на
зведення яких включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт;

тара для зберігання товаро-матеріальних цінностей на складах або для
здійснення технологічних процесів;

предмети, призначені для видачі напрокат;

молодняк тварин і тварини на відгодівлі, птиця, кролі, хутрові звірі,
сім’ї бджіл.

До основних засобів належать незалежно від вартості :

сільськогосподарські машини та знаряддя;

будівельний механізований інструмент;

робочі та продуктивні тварини ;

усі види засобів пересування, призначені для переміщення людей і
вантажів;

документація з типового проектування.

Крім того, до основних засобів належать сценічно-постановочні засоби
вартістю за одиницю понад 10 гривень(декорації, меблі, реквізит,
бутафорія, театральні й національні костюми, головні убори, білизна,
взуття, перуки).

До інших необоротних матеріальних активів належать усі інші необоротні
активи що мають матеріальну форму й не ввійшли до переліку основних
засобів.

До нематеріальних активів належать необоротні активи, що не мають
фізичної та /або матеріальної форми ( права користування природними
ресурсами, права користування майном, права на знаки для товарів і
послуг, права на об’єкти промислової власності, авторські та суміжні з
ними права, гудвіл та інші нематеріальні активи).

Клас 1 “Необоротні активи” Бланку рахунків бухгалтерського обліку
бюджетних установ включає такі синтетичні рахунки з обліку необоротних
активів:

10 “Основні засоби”;

11 “Інші необоротні матеріальні активи”;

12 “Нематервальні активи”;

13 “Знос необоротних активів”.

Для обліку власних та отриманих на умовах фінансового лізенгу основних
засобів передбачено рахунок 10 “Основні засоби”, який розподіляється на
субрахунки:

101 “Земельні ділянки”;

102 “Капітальні витрати на поліпшення земель”;

103 “Будинки та споруди”;

104 “Машини та обладнання”;

105 “Транспортні засоби”;

106 “Інструменти,прилади та інвентар”;

107 “Робочі та продуктивні тварини”;

108 “Багаторічні насадження”;

109 “Інші основні засоби”.

Для необоротних активів у матеріальній формі, що не ввійшли до рахунку
10 і за якими застосовується спрощений, груповий або інший специфічний
порядок обліку, призначений рахунок 11 “Інші необоротні матеріальні
активи”, що поділяється на субрахунки:

111 “Музейні цінності, експонати зоопарків, виставок”;

112 “Бібліотечні фонди”;

113 “ Моноцінні необоротні матеріальні активи”;

114 “Білизна, постільні речі, одяг та взуття”;

115 “Тимчасові нетитульні споруди”;

116 “Природні ресурси”;

117 “Інвентарна тара”;

118 “Матеріали довготривалого використання для наукових цілей”;

119 “Необоротні матеріальні активи спеціального призначення”.

Активи, що не мають фізичної та/або матеріальної форми використовуються
установою у процесі її господарської та адміністративної діяльності
більше року, обліковуються на рахунку 12 “Нематеріальні активи” з
розподілом на субрахунки:

У бухгалтерському обліку вартість, за якою відображаются

121 “Авторські та суміжні з ними права”;

122 “Інші нематеріальні активи”.

У бухгалтерському обліку вартість, за якою відображаются не оборотні
активи, розподіляються на :

балансова вартість;

первічну вартість;

відновлювальну вартість.

Балансова вартість – це вартість, за якою необоротні активи включаються
до балансу після вирахування суми нарахованого зносу.

Первічна вартість – це вартість, що історично склалася, тобто
собівартість за фактичними витратами на їх придбання, спорудження та
виготовлення.

Відновлювальна вартість – це первічна вартість знижена після переоцінки.

Зміна первісної (відновлювальної) вартості необоротних активів
проводиться у випадках індексації їх первісної вартості відповідно до
чинного законодавства, а також при добудівлі дообладнанні,
реконструкції, частковій ліквідації відповідних об’єктів та
модернізації, яка призвела до додаткового укомплектування необоротних
активів.

Бухгалтерський облік необоротних активів повинен забезпечити правильне
документальне оформлення та своєчасне відображення в облікових регістрах
надходження необоротних активів, їх переміщення в середині Установи,
вибуття з установи та надавати достатні дані для здійснення контролю за
збереженням та правильним використанням кожного об’єкта необоротних
активів.

Надходження необоротних активів супроводжується відкриттям інвентарних
карток їх обліку, присвоєнням їм інвентарних номерів та проведенням
необхідних записів у регістрах аналітичного обліку.

З метою своєчасного відображення надходження, вибуття, ліквідації та
руху необоротніх активів аналітичний облік необортних активів бюджетними
установами ведеться за місцем зберігання (експлуатації) та в бухгалтерії
за типовими формами (6)

03- 1 (бюджет) “Акт прийняття – передачі основних засобів”

03-2 (бюджет) “Акт прийняття – здання відремонтованих, реконструйованих
та модернізованих об’єктів;

03-3 (бюджет) “Акт про списання основних засобів”;

03-4 (бюджет) “Акт про списання автотранспортних засобів”;

03-5 (бюджет ) “Акт про списання з балансу бюджетних установ і
організацій вилученої з бібліотек літератури”;

03-6 (бюджет) “Інвенттарна картка обліку основних засобів у бюджетних
установах”;

03-8 (бюджет) “Інвентарна картка обліку основних засобів у бюджетних
установах ( для тварин і багаторічних насаджень”;

03-9 (бюджет) “Інвентарна картка групового обліку основних засобів у
бюджетних установах”;

03-10 (бюджет) “Опис інвентарних карток з обліку основних засобів”;

03-11 (бюджет) “Інвентарний список основних засобів”;

03-12 (бюджет) “Відомість нарахування зносу на основні засоби”; які
встановлені спільним наказом Головного управління Державного
казначейства України та Державного комітету статистики України від
02.12.97 № 125/70 “Про затвердження типових форм з обліку та списання
основних засобів, що належать установам і організаціям, які утримуються
за рахунок державного або місцевих бюджетів та Інструкції з їх
складання”, зареєстрованим Міністерством юстиції України 22.12.97 за №
612/2416.

Для контролю за правильністю бухгалтерських записів за рахунками
синтетичного та аналітичного обліку складають оборотні відомості за
кожною групою субрахунків, що об’єднуються відповідним синтетичним
рахунком. Підсумки оборотів та залишків кожного субрахунку оборотних
відомостей звіряються з підсумками оборотів та залишків даних
відповідних синтетичних рахунків книги “Журнал-головна”.

Послідовність облікових записів обліку основних засобів при
журнально-ордерній формі обліку, як наприклад в Хмільницькій обєднаній
податковій інспекції можна показати схематично:

Облік основних засобів

Рисунок 6. Схема документообігу основних засобів ХОДПІ в 2000 р.

На необоротні активи установ та організацій, що утримуються за рахунок
бюджетних коштів амортизаційні відрахування не проводяться, а
здійснюється нарахування зносу.

Знос визначається і обліковується на будинки і споруди, передавальні
пристрої, машини та обладнання, робочу худобу, транспортні засоби,
інструменти, прилади та виробничий (включаючи пристрої) і господарський
інвентар, багаторічні насадження, які досягли експлуатаційного віку.

Знос основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних
матеріальних активів ведеться на рахунку 13 “Знос необоротних активів”
Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ з розподілом на
субрахунки:

131 “Знос основних засобів”;

132 “Знос інших необоротних матеріальних активів”;

133 “Знос нематеріальних активів”.

Ддля нарахування зносу необоротні активи поділяються на три групи, за
якими закріплені відповідні субрахунки.

Групу 1 складають необоротні активи, що обліковуються на субрахунках
103; 106 (підгрупа 4). Це будинки, їх структурні компоненти та
передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини
(квартири і місця загального користування).

Групу 2 складають основні засоби, що обліковуються на субрахунках 104
(крім підгруп 1,2), автомобільний транспорт і запчастини до нього, що
обліковуються на субрахунку 105, інструменти та інвентар на субрахунку
106 (крім підгрупи 4), необоротні активи субрахунку 117. Це
автомобільний транспорт і вузли ( запасні частини, вартість яких за
одиницю становить понад 500 гривень), меблі, побутові електронні,
оптичні електромеханічні прилади та інструменти включаючи
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки
інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше
конторське обладнання, устаткування та приладдя до нього, інвентарна
тара.

Групу 3 складають необоротні активи, що обліковуються на субрахунках 104
(підгрупи 11,2). 105 (крім автомобільного транспорту і запчастин до
нього), 107 (підгрупа 1), 108 ( у частин. Багаторічних насаджень, які
досягли експлуатаційного віку), 121, 122. Це будь-які інші необоротні
активи, не включені до групи 1 і 2.

Норми запасу встановлюються у відсотках до первісної вартості кожної
групи необоротних активів на кінець звітного року:

Група 1 – п’ять відсотків;

Група 2 – двадцять п’ять відсотків;

Група 3 – п’ятнадцять відсотків.

При відображення в обліку необоротних активів, одержаних та переданих
безплатно у встановленому порядку, що були у використанні, обов’язково
зазначається сума нарахованого зносу.

В органах Державної податкової служби, зокрема і в Хмільницькій
об’єднаній податковій інспекції, у складі необоротних активів
обліковуються будинки і споруди, машини та обладнання, транспортні
засоби, інструменти, прилади та інвентар, інші основні засоби, а також
одяг та взуття. Для цього відповідно використовуються такі субрахунки
Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ:

103 “Будинки та споруди”;

104 “Машини та обладнання”;

105 “Транспортні засоби”;

106 “Інструменти, прилади та інвентар”;

109 “Інші основні засоби”;

114 “Білизна, постільні речі, одяг та взуття”.

Облік необоротних активів у Хмільницькій об’єднаній державній податковій
інспекції відображається за допомогою таких кореспонденцій субрахунків:

Дт 103, 106 Кт 401

Дт 103,104,105 Кт 364

106,109,114

Дт 103,104,105 Кт 675

106,109,114

Дт 801 Кт 401

Дт 801 Кт 364, 675

Дт 801 Кт 364

Дт 103, 104,105 Кт 401

106,109,114 131

Дт 103,104, 105 Кт 401

106,109,114

Дт 401, 131 Кт 103, 104,105

106,109,114

Дт 131, 401 Кт 104,105,106

109,114

Дт 364, 675 Кт 801

Дт 364, 675 Кт 641

Дт 103,104,105 Кт 401

106,109,114 131

Дт 401 Кт 103,104,105

131 106,109,114

Дт 401 Кт 131

– прийняття в експлуатацію заново побудованих будинків, споруд і
передавальних пристроїв. Придбання за рахунок коштів загального фонду
будинків і споруд, машин і обладнання, одягу, взуття, транспортних
засобів, інструментів (вартість без ПДВ);

– що сплачені шляхом попередньої оплати;

– що сплачені після отримання матеріальних цінностей;

– сума без ПДВ;

– сума ПДВ;

– списання сум копійок з придбаних необоротних активів;

– безоплатне отримання необоротних активів;

– оприбуткування лишків необоротних активів, виявлених під час
інвентаризації;

– безоплатна передача необоротних активів;

– реалізація необоротних активів, придбаних за рахунок коштів загального
фонду;

– на суму коштів від реалізації проводиться даний запис;

– на суму ПДВ;

– зміна вартості необоротних активів після проведення індексації
дооцінки;

– списання на підставі виправданих документів необоротні активи, які
стали непридатними;

– нарахування суми зносу в останній робочий день грудня.

У бухгалтерії податкової інспекції, з метою організації обліку і
забезпечення контролю за збереженням необоротних активів, ведеться
попредметний їх облік на інвентарних картках, які відкриваються на
кожний інвентарний об’єкт (предмет).

За рахунками синтетичного та аналітичного обліку складають оборотні
відомості за кожною групою субрахунків, що об’єднуються відповідним
синтетичним рахунком. Для обліку вибуття та переміщення до інших установ
та організацій матеріальних цінностей, що відносяться до необоротних
активів, використовується меморіальний ордер № 9 – накопичувальна
відомість про вибуття та переміщення необоротних активів (форма № 438
(бюджет)). Позиція “Сума оборотів за меморіальним ордером” (7) у вигляді
відповідної кореспонденції рахунків переноситься до книги
“Журнал-головна”.

Меморіальний ордер підписується виконавцем, особою, яка перевірила
меморіальний ордер, та головним бухгалтером.

Одночасно відповідні записи здійснюються у відповідних інвентарних
картках обліку необоротних активів.

Зростання обсягів облікової інформації в установах за умов ринкової
економії у звязку з потребами оперативного управління призвело до
збільшення облікових позицій на одного працівника, що вимагає додаткових
технічних зусиль, працівників бухгалтерії. З огляду на це і враховуючи
трудомісткість формування даних у повному обсязі в установлені терміни
головним напрямом удосконалення ведення бухгалтерського обліку, на мою
думку, є його автоматизація. Автоматизація обліку матеріальних цінностей
в ХОДПІ, як і в будь-якій іншій установі, забезпечить: правильне і
своєчасне документальне оформлення обліку наявності та руху матеріалів,
контроль за дотриманням встановлених норм запасів, своєчасне виявлення
понаднормативних залишків матеріалів з метою мобілізації внутрішніх
резервів установи, систематичний контроль за ощадливим використанням
матеріальних цінностей і за дотримання норм їх використання, значне
зменшення обсягів робіт пов’язаних з інвентаризацією матеріальних
цінностей, скорочення витрат часу на обробку інформації та вдосконалення
обліку матеріальних цінностей.

Автоматизація обліку основних засобів на сучасних персональних
комп’ютерах дасть можливість: отримувати інформацію про правильність
документального оформлення та своєчасного відображення основних фондів,
їх внутрішнього переміщення та вибуття з різних причин; контролювати
правильність нарахування амортизації у відповідності до встановлених
форм, здійснювати контроль за збереженням основних засобів.

В цілому, автоматизація обліку оборотних та необоротних активів
сприятиме значному скороченню затрат часу на облікові операції, що
значно підвищуватиме продуктивність праці, і в зв’язку з цим у
працівників бухгалтерії з’явиться час на контрольну та аналітичну
роботу.

Облік розрахунків.

Для обліку коштів, розрахунків та даних активів використовують рахунки 3
класу Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, які
призначені для відображення поточних фінансових активів: коштів у касі,
на рахунках в установах банків або в органах Державного казначейства
України, у розрахунках з дебіторами.

Облік касових операцій ведеться згідно з порядком ведення касових
операцій у національній валюті України, Порядок введення в дію 14
листопада 1997 року.

Цим Порядком передбачається, що всі грошові кошти зберігаються на
рахунках у банку, а через касу вони витрачаються на виплату заробітної
плати, стипендій, господарські потреби, допомоги по тимчасовій
непрацездатності, Передбачене строге лімітування залишку готівки на
кінець робочого дня.

Відмінні норми витрачання готівки на господарські потреби, при цьому по
відрядженнях готівка повинна бути здана в банк на протязі трьох робочих
днів після повернення з відрядження, а на господарські потреби протягом
десяти років, В іншому випадку залишки підзвітних сум включаються до
залишку готівки в касі, порівнюються з лімітом. Ліміт залишку грошей у
касі встановлюються із врахуванням тієї обстановки, що бюджетна
установа може мати регістраційний рахунок і і поточний рахунок по
спеціальних коштах.

Облік руху та наявності грошей у касі установи або централізованої
бухгалтерії ведеться на рахунку 30 “Каса” з розподілом на субрахунки:

301 “Каса в національній валюті”;

302 “Каса в іноземній валюті”.

За дебетом субрахунку 30 записуються надходження в касу, а за кредитом –
видані кошти.

Облік руху коштів на поточних рахунках установах банків ведеться на
рахунку 31 “Рахунки в банках” з розподілом на субрахунки:

311 “Поточні рахунки на видатки установи”;

312 “Поточні рахунки для переведення підвідомчим установам”;

313 “Поточні рахунки для обліку спеціальних коштів”;

314 “Поточні рахунки для обліку сум за дорученнями”;

315 “Поточні рахунки для обліку депозитних сум”;

316 “Поточні рахунки для обліку інших позабюджетних коштів”;

317 “Поточні рахунки сільських, селищних та міських ( міст районного
підпорядкування) бюджетів”;

318 “Поточні рахунки в іноземній валюті”;

319 “Інші поточні рахунки”.

Субрахунки рахунку 31 (крім 318) використовуються розпорядникми коштів
місцевих бюджетів, які обслуговуються в установах банків, та тільки
тими розпорядниками коштів державного бюджету, які не переведені на
казначейське обслуговування кошторисів доходів і видатків.

Рух коштів установи на реєстраційних рахунках органах Державного
казначейства України ведеться на рахунку 32 “Рахунки в казначействі” з
розподілом на субрахунки:

321 “Реєстраційні рахунки”;

322 “Особові рахунки”;

323 “Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку спеціальних коштів”;

324 “Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку сум за дорученнями”;

325 “Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку депозитних сум”;

326 “Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку інших позабюджетних
коштів”;

327 “Реєстраційні рахунки сільських, селищних та міських (міст районного
підпорядкування) бюджетів”

Зарахування коштів на реєстраційні рахунки відображається за дебетом
субрахунків рахунку 32, а перерахування – за кредитом.

Аналітичний облік ведеться у розрізі реєстраційних рахунків, відкритих
за кодами функціональної класифікації видатків.

Рух і наявність коштів, що містяться в акредетивах, у чекових книжках, в
оплачених талонах на бензин, мазут, харчування, оплачених путівках у
будинки відпочинку, санаторіїв, турбази, у повідомленнях на поштові
перекази, у митних марках, у бланках трудових книжок і вкладишах до них
та в інших грошових документах обліковуються на рахунку 33 “Інші кошти”
які розподіляються на субрахунки:

331 “Грошові документи в національній валюті”;

332 “Грошові документи в іноземній валюті”;

333 “Грошові кошти в дорозі в національній валюті”;

334 “Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті”.

Короткострокові векселі, що одержані установою у випадках, дозволених
нормативно-правовими актами України, обліковуються на рахунку 34 з
розподілом на субрахунки:

341 “Векселі, одержані в національній валюті”;

342 “Векселі одержані в іноземній валюті”.

Рахунок 35 “Розрахунки з покупцями та замовниками” використовуються для
обліку розрахунків з покупцями та замовниками за виконані роботи і
надані послуги, що мають авансові платежі, умови угод яких передбачають
попередню оплату. Даний рахунок застосовується тільки у
науково-дослідних установах, навчальних закладах професійно-технічної
освіти, виробничих (навчальних) майстернях та підсобних (навчальних)
сільських господарствах. На субрахунку 351 “Розрахунки із замовниками з
авансів на науково-дослідні роботи” обліковуються аванси, одержані від
замовників у рахунок виконання науково-дослідних робіт за договорами.

На рахунку 36 “Розрахунки з різними дебіторами” обліковуються розрахунки
бюджетної установи з різними дебіторами з розподілом на субрахунки:

361 “Розрахунки в порядку планових платежів”;

362 “Розрахунки з підзвітними особами”;

363 “Розрахунки з відшкодування завданих збитків”;

364 “Розархунки з іншими дебіторами”.

Сума авансу збільшується за дебетом субрахунків рахунку 36, на суму
отриманих цінностей або наданих послуг проводиться запис у кредит
субрахунку рахунку 36.

У процесі зхдійснення фінансово-господарської діяльності бюджетні
установи вступають у взаємовідносини з іншими організаціями,
підприємствами і установами. При цьому виникають різні
розрахунково-грошові відносини з постачальниками матеріальних цінностей;
споживачами за надані послуги та виконані роботи; органами соціального
страхування та пенсійним фондом; бюджетом; робітниками і службовцями по
заробітній платі; з підзвітними особами. Всі ці розрахунки можна
поділити на дві групи: безготівкові та готівкові. Безготівкові
розрахунки здійснюються через установи Національного банку України на
договірній основі.

З усіх форм розрахункових документів, за допомогою яких можуть
здійснюватися безготівкові розрахунки в Україна, бюджетні установи
надають перевагу платіжним дорученням, які є найбільш зручними, а тому і
найпоширенішими.

Платіжне доручення – це письмово оформлений документ клієнта банкові,
який його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого
рахунку на рахунок іншої установи за надані послуги, передані
матеріальні цінності чи інше.

Доручення приймається до виконання банком протягом 10 календарних днів з
дня виписки. День заповнення доручення не враховується.

Розрахунки платіжними дорученнями можуть здійснюватись:

за фактичну відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги);

в порядку попередньої оплати;

для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості
підприємств.

Розрахунки з постачальниками, підрядниками і замовниками за виконані
роботи з капітального будівництва і надання послуг у наукових бюджетних
установах, виробничих (навчальних) майстернях та підсобних (навчальних)
сільських господарствах обліковується на рахунку 63 “Розрахунки за
виконані роботи”, які розподіляється на субрахунки:

631 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”;

632 “Розрахунки з часткової оплати замовлень на дослідно-конструкторські
розробки з бюджетної тематики”;

633 “Розрахунки із замовниками за виконані роботи і надані послуги із
позабюджетних коштів”;

634 “Розрахунки із замовниками за науково-дослідні роботи, що підлягають
оплаті”;

635 “Розрахунки із залученими співвиконавцями для виконання робіт за
господарськими договорами”.

На рахунку 64 “Розрахунки із податків і платежів” обліковуються
розрахунки установи з податків і зборів (обов’язкових платежів) згідно з
чинним законодавством з розподілом на субрахунки:

641 “Розрахунки за платежами і податками з бюджетом”;

642 “Інші розрахунки з бюджетом”.

На субрахунках рахунку 65 “Розрахунки із страхування” обліковуються
розрахунки із страхування з розподілом на субрахунки:

651 “Розрахунки з пенсійного забезпечення”;

652 “Розрахунки із соціального страхування”;

653 “ Розрахунки із страхування на випадок безробіття”;

654 “Розрахунки з інших видів страхування”.

Розрахунки з працівниками із заробітної плати, допомоги у зв’язку з
тимчасовою непрацездатністю, зі студентами, аспірантами і учнями із
стипендій та інших подібних виплат обліковуються на рахунку 66
“Розрахунки з оплати праці”, який розподіляється на субрахунки:

661 “Розрахунки із заробітної плати”;

662 “Розрахунки із стипендіатами”;

663 “Розрахунки з працівниками за товари, продані в кредит”;

664 “Розрахунки з працівниками за безготівковими перерахуваннями на
рахунки з вкладів у банках”;

665 “Розрахунки з працівниками з безготівковими перерахуваннями внесків
за договорами добровільного страхування”;

666 “Розрахунки з членами профспілки безготівковими перерахуваннями сум
членських профспілкових внесків”;

667 “Розрахунки з працівниками за позиками банків”;

668 “Розрахунки за виконавчими документами та інші утримання”;

669 “Інші розрахунки за виконані роботи”.

На рахунку 67 “Розрахунки за іншими операціями і кредиторами”
обліковуються розрахунки установи за іншими операціями на субрахунки.

671 “Розрахунки з депонентами”;

672 “Розрахунки за депозитними сумами”;

673 “Розрахунки за коштами, одержаними на видатки за дорученнями”;

674 “Розрахунки за спеціальними видами платежів”;

675 “Розрахунки з іншими кредиторами”.

Внутрішні розрахунки, що виникають у процесі виконання кошторисів між
вищестоящими розпорядниками рахунку 68 “Внутрішні розрахунки”, які
розподіляються на субрахунки:

681 “Внутрішні розрахунки за загальним фондом”;

682 “Внутрішні розрахунки за спеціальним фондом”.

Субрахунки рахунку 68 використовуються як нижчестоящими, так і головними
розпорядниками коштів.Нижчестоящі розпорядники коштів у кредит цих
субрахунків записують суми, одержані від вищестоящих розпорядників
коштів.

У дебет зазанчених субрахунків записуються суми видатків, проведених за
рік зменшення загального та спеціального фондів кошторису доходів та
видатків згідно з чинним законодавством, суми виявлених недостач та
списання, прийняті за рахунок установи.

Головні розпорядники коштів у дебет відповідного субрахунку рахунку 68
записують суми асигнувань підвідомчих установ і видатки, проведені для
підвідомчих установ за рахунок загального та спеціального фоонду за
кошторисом на централізовані заходи, а в кредит – зменшення асигнувань
підвідомчих установ і суми видатків, проведені нищестоящими
розпорядниками коштів за рік.

При складані зведеного балансу залишки на субрахунках рахунку 68 в
активі балансу вищестоящої організації і за цими субрахунками в пасиві
балансу підвідомчих установ взаємно виключаються.

На субрахунку 691 “Кошти, передані й отримані” обліковуються кошти,
одержані сільськими, селищними (міст районного підпорядкування) бюджетом
із вищетоящого бюджету та передані з цього бюджету вищестоящому бюджету
(районного, міського, обласного).

При обробці звітів касира з метою систематизації оборотів у касі за
поточний місяць застосовується меморіальний ордер №1 – накопичувальна
відомість за касовими операціями (форма № 380 (бюджет ). Кожен звіт
касира заноситься до накопичувальної відомості за відповідними
кореспондентськими субрахунками одним рядком, тобто записуються всі
обороти в касі з надходження та витрачання коштів за дебетом чи кредитом
відповідних субрахунків рахунку 30 “Каса”.

Якщо бюджетна установа здійснює касові операції в національній та
іноземній валюті, та меморіальні ордери – накопичувальні відомості за
касовими операціями складаються окремо для кожного виду валюти та
нумеруються відповідно №1-1, № 1-2.

Оскільки операції із надходження готівкових коштів з реєстраційних (
спеціальних реєстраційних, поточних) рахунків до каси установи та із
внесення готівкових коштів з каси на реєстраційні (спеціальні
реєстраційні, поточні) рахунки також відображаються в меморіальному
ордері № 2 або № 3, то при перенесенні підсумків коштів у касі з
накопичувальної відомості “Журнал-головна” ці обороти виключаються.
Позиція “Сума оборотів за меморіальним ордером” у вигляді відповідної
кореспонденції рахунків переноситься до книги “Журнал-головна”.

Меморіальний ордер №2 – накопичувальна відомість руху грошових коштів
загального фонду в органах Державного казначейства України (установах
банків) (форма № 381(бюджет)) використовується для відображення в
обліку операцій з надходження на рахунок установи асигнувань та
здійснення касових видатків загального фонду, тобто вибірки з
надходження та витрачання коштів з реєстраційних (особових) рахунків в
органах Державного казначейства України (поточних рахунків – в
установах банків).

Накопичувальні відомості складаються окремо за кожним реєстраційним
(особовим, поточним) рахунком установи, тобто при наявності декількох
рахунків в органах Державного казначейства України ( установах банків),
відкритих на ім’я бюджетної установи, кожен рахунок оформляється окремим
меморіальним ордером, які нумеруються №2-1, 2-2.Операції з рахунку
коштів загальногоф онду в іноземній валюті оформляються окремими
меморіальними ордерами за видами валют.

Записи операцій в накопичувальні відомості здійснюються на підставі
щоденних виписок з реєстраційних (особових, поточних) рахунків,
відкритих в органах Державного казначейства України (установах банків),
з доданням до них підтвердних документів( платіжних доручень тощо).

В установах, де виписується декілька розрахунково-платіжних відомостей,
за підсумками цих відомостей складається зведення, яке і є меморіальним
ордером з заробітної плати та стипендії – меморіальний ордер № 5 –
зведення розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій
(форма № 405 (бюджет).

При нарахуванні заробітної плати та стипендій за рахунок коштів
спеціального фонду, вони систематизуються і за видами коштів
спеціального фонду.

Дані розрахунково платіжних відомостей за коштами спеціального фонду
записуються до форми № 405 після виведення підсумку за коштами
загального фонду.

На суму нарахованої заробітної плати здійснюється нарахування внесків на
обов’язкове пенсійне та соціальне страхування, в тому числ. На
обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

До матеріального ордеру додаються всі документи, які є підставою для
нарахування заробітної плати (табелі використання робочого часу, витяги
з наказів про зарахування працівників, їх звільнення).

У кінці місяця в Хмільницькій ОДПІ підбиваються підсумки за меморіальним
ордером і одержані дані, у вигляді відповідної кореспонденції рахунків,
записуються до книги “Журнал-головна”. Схематично облік розрахунків по
соціальному можна показати таким чином:

Облік розрахунків

Рисунок 7. Схема документообігу розрахунків по соціальному страхуванню
в ХОДПІ в 2000 році.

Облік розрахунків з різними підприємствами, установами та організаціями,
які є кредиторами бюджетної установи, ведеться у меморіальному ордері №
6- накопичувальній відомості за розрахунками з іншими кредиторами (
форма № 409 (бюджет)). Відомість складається за субрахунком 675
“Розрахунки з іншими кредиторами” окремо за кожним кредитором кодів
економічної класифікації видатків записи в ній здійснюються позиційним
методом – за кожною операцією, що підтверджена документом ( платіжним
дорученням, рахунком-фактурою тощо).

Операції за розрахунками з кредиторами, що здійснюються за рахунок
коштів спеціального фонду, ведуться в окремому ордері за даною формою.

Отримані матеріальні цінності та послуги, за які установа розрахується в
майбутньому , або зараховані грошові кошти за матеріальні цінності та
послуги, що будуть відвантажені та надані установою у майбутньому,
супроводжуються записами у кредит субрахунку 675 “Розрахунки з іншими
кредиторами” та дебет коренспондентських субрахунків за графами 2,5,8-12
у рядку відповідного кредитора.

“Залишок на кінець місяця за субрахунком 675” розраховується загальним
та окремо за кожним кредитором у розрізі кодів економічної класифікації
видатків.

Для одержання позиції “Сума оборотів за меморіальним ордером”
вираховуються суми операцій на реєстраційних і спеціальних реєстраційних
поточних рахунках ХОДПІ та за нарахованими доходами держави.

Позиція “Сума оборотів за меморіальним ордером” у вигляді відповідної
кореспонденції рахунків переноситься до книги
“Журнал-головна”.Схематично дану операцію можна відобразити так:

Облік розрахунків.

Рисунок 8. Схема документообігу розрахунків з різними кредиторами
ХОДПІ у 2000 році.

Органи Державної податкової служби, зокрема і Хмільницька об’єднана
державна податкова інспекція, переведені на казначейчське обслуговування
доходів і видатків, тому рух коштів тут відображається на 32 рахунку
“Рахунки в казначействі”.

Розрахунки із працівниками із заробітної плати, допомоги у зв’язку із
тимчасовою непрацездатністю та інші подібні випадки є важливими видами
розрахунків, які здійснюються постійно органами Державної плдаткової
служби, обліковуються тут, як і в інших бюджетних установах на
субрахунках рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці”.

Для обліку розрахунків зборів на обов’язкове державне пенсійне
страхування до Пенсійного фонду України, зборів на обов’язкове соціальне
страхування з органами соціального страхування, зборів на обов’язкове
соціальне страхування на випадок безробіття в Хмільницькій ОДПІ,
використовують, звичайно, субрахунки рахунку 65 “Розрахунки із
страхування”.

Також у податковій інспекції ведеться субрахунок 362 “Розрахунки з
підзвітними особами”, на якому обліковуються розрахунки з працівниками
установи за виданий аванс на господарські видатки або видатки на
відрядження.

Оскільки на балансі Хмільницької ОДПІ знаходиться гуртожиток в якому
проживають переважно молоді працівники податкової інспекції, то для
обліку розрахунків з ними за користування гуртожитком, а також для
ведення розрахунків з іншими кредиторами використовують субрахунок 675
“Розрахунки з іншими кредиторами”.

Для відображення розрахунків з бюджетом з податків і платежів дана
установа використовує 641 субрахунок “Розрахунки за платежами і
податками в бюджет”.

Для відображення розрахунків із заробітної плати використовують таку
кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку:

Дт 801 Кт 661

Дт 652 Кт 661

Дт 661 Кт 641

Дт 801 Кт 651

Дт 801 Кт 652

Дт 801 Кт 653

Дт 651,652,653 Кт 321

Дт 641 Кт 321

Дт 661 Кт 671

Дт 661,652,352 Кт 301

Дт 301 Кт 362

– нарахування заробітної плати працівникам, що перебувають і
неперебувають у штаті установ.

– нарахування працівникам установи за тимчасовю непрацездатністю.

– утримання із заробітної плати податків

– нарахування внесків до Пенсійного фонду.

– нарахування внесків на державне соціальне страхування.

– нарахування внесків на обов’язкове соціальне страхування на випадок
безробіття.

– перерахування сум внесків за розрахунками із страхування та Пенсійним
фондом.

– перерахування сум, що підлягають здаванню в дохід бюджету – податків і
платежів.

– віднесення на рахунок депонентів неотриманої у строк заробітної плати.

– видача готівки з каси за видатковими касовими ордерами або іншими
документами, що їх замінюють.

– повернення підзвітною особою залишку авансу в касу.

З метою систематизації оборотів у касі при обробці звітів касира
використовують меморіальний ордер №1. В Хмільницькій ОДПІ меморіальний
ордер №1 – накопичувальна відомість за касовими операціями ведеться в
національній валюті, оскільки касові операції установа здійснює лише в
національній валюті.

Для відображення операцій з надходження на рахунок ХОДПІ асигнувань та
здійснення касових видатків загального фонду використовується
меморіальний ордер №2.

Також в податковій інспекції ведеться меморіальний ордер № 5, так як
тут виписується декілька розрахунково-платіжних відомостей, за
підсумками яких і складається меморіальний ордер із заробітної плати.

Для обліку розрахунків з різними підприємствами, установами та
організаціями, які є кредиторами Хмільницької ОДПІ, ведеться
меморіальний ордер №6.

Оскільки в Хмільницька ОДПІ здійснюються операції з видачі грошових
коштів підзвіт і з повернення підзвітною особою до каси невикористаних
авансових сум, то в установі ведеться меморіальний ордер № 8 –
накопичувальна відомість за розрахунками з підзвітними особами.

Отже, облікові операції з обліку розрахунків є трудомісткими. Вони
вимагають значних затрат часу і особливої акуратності облікових
працівників. Основним напрямом удосконалення ведення обліку розрахунків
є його автоматизація, адже облік розрахунків потребує веденя різних форм
накопичувальних відомостей – меморіальні ордери при автоматизованому
обліку вини вже не заповнюватимуться вручну, вся облікова інформація
зберігатиметься на машинних носіях інформацій (магнітних дисках,
дискетах), у потрібний момент її можна буде видавати у вигляді
надрукованих машинограм.

2.4. Облік інших об’єктів.

На балансі Хмільницької обєднаної державної податкової інспекції
рахується гуртожиток, який і входить до складу інших об’єктів.
Обліковується він так як основні засоби, тому для обліку даного об’єкту
використовується клас 1 “Необоротні активи” Плану розрахунків
бухгалтерського обліку бюджетних установ на 103 субрахунку “Будинки та
споруди” у другій підгрупі – будинки, що повністю чи переважно
призначені для проживання.

Звісно, необоротні активи в установах обліковуються за місцем
їх зберігання (місцезнаходженням) та в бухгалтерії за інвентарними
об’єктами.

У даному випадку окремим інвентарним об’єктом є будинок та усі потрібні
для експлуатації і розміщення, в середині нього комунікації, тобто:
система опалення приміщення, включаючи котельну установку для опалення,
яка знаходиться у приміщені, внутрішня мережа водогазопроводу і
каналізації з усіма пристроями, внутрішня мережа силової та
освітлювальної електропроводки з усією освітлювальною арматурою,
внутрішні пристрої загальносанітарного значення.

У ситуації з гуртожитком, що рахується на балансі Хмільницької обєднаної
державної податкової інспекції, вартість землі не можливо відокремити
від вартості будівлі, тому всі видатки на придбання та утримання
повністю відносяться до вартості будинку.

Огорожа, яка обслуговує дану будівлю становить разом з нею один
інвентарний об’єкт, оскільки вона обслуговує лише цей будинок.

У бухгалтерії, з метою організації обліку і забезпечення контролю за
збереженням необоротних активів ведеться попредметний їх облік на
інвентарних картках, які відкриваються на кожний інентарний об’єкт,

Для обліку будинків і споруд застосовується “Інвентарна картка обліку
основних засобів в бюджетних установах” типової форми 03 – 6 бюджет,
дана інвентарна картка ведеться і для обліку гуртожитку, який рахується
на балансі Хмільницької ОДПІ. Інвентарна картка відкривається на
підставі акта прийняття-передачі необоротного активу (типова форма 03-1
(бюджет)), накладних, технічної та іншої супровідної документації.
Записи в інвентарній картці типової форми 03-6 (бюджет) робляться на
підставі перевірених документів: актів приймання про введення в
експлуатацію та інших документів.

Записи в картку про роботи з добудови і капітального ремонту гуртожитку
вносяться на підставі акта прийняття-передачі відремонтованих і
реконструйованих об’єктів (типова форма 03-2 (бюджет)).

У картці зазначаються дата і номер акта введення необоротного активу в
експлуатацію та характерні ознаки об’єкта, наприклад креслення. Крім
того записується коротка індивідуальна його характеристика.

Інвентарний та номенклатурний номери присвоєні гуртожитку, як об’єєкту
необоротних активів, зберігаються за ними на весь період перебування
його на балансі установи.

Інвентарний номер заноситься у форму 03-10 (бюджет) “Опис інвентарних
карток з обліку основних засобів”, яка відкривається для реєстрації
відкритих інвентарних карток обліку необоротних активів. Опис
складається з метою контролю за зберіганням інвентарних карток.

Описи інвентарних карток з обліку необоротних активів здаються в архів
тоді, коли в останню картку вноситься відмітка про списання об’єкта
необоротних активів.

Після капітального ремонту, який було проведено у гуртожитку, оформився
“Акт прийняття-здання відремонтованих, реконструйованих та
модернізованих об’єктів” типової форми 03-2 (бюджет). Даний акт
складається у двох примірниках і підписується працівником установи,
уповноваженим на прийняття необоротних активів після ремонту, та
представником підприємства (організації), яке виконувало їх ремонт.

В акті вказується кошторисна вартість ремонту, згідно із затвердженим
розрахунком витрат, необхідних для їх здійснення, і фактична вартість
закінчених робіт.

Перший примірник акта здається у бухгалтерію установи, де робляться
відповідні записи в інвентарних картках обліку необоротних активів.
Другий примірник передають підприємству, яке виконувало ремонт.

Зміни у характеристиці об’єкта, пов’язані з його ремонтом вносяться у
відповідний розділ акта, у картку обліку необоротного активу та у
технічний паспорт об’єкт.

Оскільки гуртожиток обліковується на 103 субрахунку, то він відноситься
до першої групи необоротних активів і норма зносу його встановлюється у
розмірі 5 відсотків до первісної вартості.

Для обрахування щорічного зносу застосовується типова форма 03-12
(бюджет) “Відомість нарахування зносу на необоротні активи”.

Р О З Д І Л 3

Контроль за фінонсово-господарською діяльністю органів ДПС

Організація внутрішньо-господарського контролю.

Контроль як функція управління підпорядкований вирішенню завдань
системи управління, тому призначення контролю відповідає цілям
управління.

Суть контролю полягає у тому, що суб’єкт управління здійснює облік і
перевірку того, як об’єкт управління виконує його настанови. Основною
метою цієї функції є блокування відхилень діяльності суб’єкта управління
від заданої управлінської програми, а в разі виявлення аномалій –
приведення керованої системи у стійке положення.

Важливою функцією економічного контролю є вплив через систему управління
на успішне виконання планів економічного і соціального розвитку,
раціональне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів,
запобігання непродуктивним витратам, додержання господарського і
трудового законодавства.

У процесі управління контроль є зв’язуючим елементом між управлінськими
циклами. Процес управління складається з таких функціонально – логічних
стадій: управлінського рішення; контролю і перевірки виконання; оцінки
результатів. Отже, контроль є необхідною самостійною функцією
управління.

Контроль і перевірка виконання починається із вивчення управлінського
рішення, яке супроводить процес складання конкретної програми дій,
найбільш повно виявляється на стадії фактичного виконання рішення.
Завершуючи первинний процес управління, контрольна діяльність створює
сприятливу перспективу для нового управлінського циклу. У процесі
контролю виявляють: якість самого управлінського рішення; ефективність
тих організаційних заходів, які було прийнято до його виконання;
відповідність організації об’єкта цілям успішного виконання настанов
управлінського рішення, а також розстановку кадрів, які виконують
рішення.

У контролі, як функції соціального управління яскраво виявляється його
інформаційна і корекційна суть. Контроль є універсальним засобом
одержання інформації по каналу зворотного зв’язку. Для того, щоб успішно
управляти, той, хто керує повинен знати результати свого управлінського
впливу на об’єкти управління котроль дає змогу добувати оперативну
інформацію, яка об’єктивно відтворює стан справ на підконтрольних
об’єктах, відповідність їх діяльності накресленій програмі; виявити
недоліки у рішеннях, які були прийняті, організації виконання, вивчити
ділові якості працівників.

Отже, контроль – це система спостереження і перевірки відповідності
процесу функціонування об’єкта управління прийнятим управлінським
рішенням, встановлення результатів управлінського впливу на керований
об’єкт, виявлення відхилень допущених у ході виконання цих рішень.

За допомогою контролю встановлюють причини і винних у відхиленнях з
метою усунення негативних явищ і недопущення їх у майбутньому. За
результатами контролю розробляються заходи, які сприяють більш
ефективній роботі установи, організації.

Внутрішньогосподарський економічний контроль включає контрольні функції,
які здійснюються керівниками установ і організацій відповідно до діючого
законодавства. Функція внутрішньогосподарського контролю полягає в
оперативному інформуванні керівника установи про нераціональне
використання робочого часу, розкрадання і псування цінностей
працівниками бюджетної установи.

Робота щодо збереження суспільної власності у бюджетній установі полягає
не тільки у тому, щоб створити умови, які унеможливили б крадіжки і
зловживання, а також безгосподарність і марнотратство у зберіганні і
витрачанні матеріальних і фінансових ресурсів. Виконання цих функцій
покладається на внутрішньогосподарський контроль.

Організація внутрішньогосподарського контролю законодавчими
актамипокладена на керівника і головного бухгалтера установи. Згідно із
затвердженим планом працівники зайняті управлінням здійснюють
систематичний і оперативний поточний контроль за фінансовогосподарською
діяльністю підрозділів (відділів) установи. За результатами контрольних
перевірок керівництво бюджетної установи, організації приймає
управлінське рішення з усунення причин, які негативно впливають на
діяльність установи.

У здійсненні внутрішньогосподарського контролю в установах, організаціях
провідне місце займають працівники бухгалтерії, зокрема головні
бухгалтери. Відповідно до нормативних документів головний бухгалтер
установи разом з керівниками відповідних підрозділів зобов’язаний
контролювати оформлення приймання товарно-матеріальних цінностей,
витрачання заробітної плати, додержання штатної, фінансової, касової і
платіжної дисципліни, законності списання з бухгалтерського балансу
нестач, проведення інвентаризації цінностей, стягнення у встановлені
строки дебіторської і погашення кредиторської заборгованості та інших
витрат. Крім того головний бухгалтер несе на рівні з керівником
установи, організації відповідальність за порушення правил і положень,
які регламентують фінансово-господарську діяльність. Функції контролю
головний бухгалтер здійснює особисто і через апарат бухгалтерії.

Здійснюється внутрішньогосподарський контроль безперервно працівниками
установи відповідно до плану, складеного головним бухгалтером і
затвердженого керівництвом установи. До плану поточного
внутрішньогосподарського контролю, складеного на рік, включаються
трудова дисципліна і використання робочого часу працівниками, місця
зберігання грошових і матеріальних цінностей, документування
господарських операцій (табельний облік, касові операції).

Найважливішою формою внутрішньогосподарського поточного контролю є
інвентаризація коштів і розрахунків. Перевіряючи виконання плану
проведення інвентаризації, встановлюють: чи правильно визачений склад
постійно-діючої інвентаризаційної комісії і чи затверджений він наказом
керівника установи, чи встановлений наказом порядок створення робочих
інвентаризаційних комісій і чи своєчасно результати інвентаризації
відображаються в обліку. При цьому встановлюють, чи розглядає особисто
керівник установи матеріали інвентаризації не пізніше десятиденного
строку після її завершення.

Своєчасність проведення внутрішнього контролю визначається зі
вставленням дат за планом і часом його здійснення, зазначених у актах,
кількість ревізій встановлюється за поданими актами. При цьому
з’ясовуються ефективність прийнятих рішень щодо виявлених порушень і чи
не було випадків приховування встановлених порушень.

Отже, внутрішньогосподарський контроль спрямований на виконання
оперативного (поточного) контролю за збереженням власності, запобігання
втратам та недолікам в господарській діяльності.

Таким чином, невід’ємним складником управління установою, організацією,
а також і державою є контроль, який дозволяє не лише виявити помилки і
недоліки у роботі, а й запобігати їм, шукати нові резерви та можливості.

Функції щодо здійснення фіскального контролю за діяльністю платників
податків і забезпечення виконання доходної частини Державного бюджету
глава держави поклав на Державну податкову адміністрацію України (ДПАУ),
яка відповідно підпорядкована Президенту України. ДПАУ організовує та
контролює роботу державних податкових адміністрацій в областях з
обліку, оцінки та реалізації конфіскованого, безхозяйного майна, що
перейшло за правом успадкування до держави. Обласні державні податкові
адміністрації контролюють податкові інспекції у містах і районах щодо
своєчасності, повноти і законності виконання останніми своїх функцій.
ДПА в областях перевіряють: забезпечення державними податковими
інспекціями у районах своєчасності і повноти обліку платників податків
та інших платників у бюджет; наявність у податкових інспекціях фактів
приховування порушень, за які передбачено кримінальну відповідальність;
правильність і повноту відображення господарських операцій в обліку і
звітності податковими інспекціями.

Разом з тим у державних податкових інспекціях у районах, зокрема і в
Хмільницькій об’єднаній державній податковій інспекції налагоджений
чіткий внутрішньогосподарський контроль, який формувався протягом всього
періоду існування податкової служби.

Контрольні функції в Хмільницькій ОДПІ здійснюються начальником і
заступниками начальника, які надають оперативну інформацію керівнику
установи, який контролює діяльність працівників установи. Заступники
разом з начальником аналізують дії працівників і здійснюють розстановку
кадрів так, щоб забезпечити успішне виконання тих чи інших управлінських
рішень. Таким чином підбираються завідуючі відділами. Звичайно на посаді
завідуючих відділами ХОДПІ працюють люди, які користуються авторитетом у
колективі, адже саме вони повинні донести до працівників відділів
управлінські рішення і забезпечити його ефективне виконання у своєму
відділі, контролювати додержання правил трудової дисципліни і попередити
нераціональне використання робочого часу серед працівників
підконтрольного відділу.

Організація внутрішньогосподарського контролю в Хмільницькій обєднаній
державній податковій інспекції також покладена і на головного
бухгалтера, який здійснює систематичний та оперативний поточний контроль
за фінансово-господарською діяльністю відділів. Головний бухгалтер разом
із завідуючими відділів контролює оформлення приймання
товарно-матеріальних цінностей, додержання штатної, фінансової платіжної
і касової дисципліни, витрачання заробітної плати, проведення
інвентаризації цінностей, законності списання з бухгалтерського балансу
нестач, стягнення у встановлені строки дебіторської і погашення
кредиторської заборгованості. Разом з тим на рівні із начальником
Хмільницької ОДПІ головний бухгалтер несе відповідальність за порушення
правил і положень, які регламентують фінансово-господарську діяльність
органів державної податкової служби. Функції контролю головний бухгалтер
здійснює особисто і через апарат бухгалтерії. Працівники бухгалтерії на
чолі з головним бухгалтером займають провідне місце у забезпеченні
внутрішньогосподарського контролю в установі.

Відповідно до плану складеного головним бухгалтером і затвердженого
начальником Хмільницької обєднаної державної податкової інспекції,
здійснюється працівниками установи безперервно внутрішньогосподарський
контроль. До складеного на рік плану поточного внутрішньогосподарського
контролю включається використання робочого часу працівниками і трудова
дисципліна, місця зберігання матеріальних і грошових цінностей,
документування господарських операцій.

Отже, в органах державної податкової служби застосовується як
внутрішньосистемний контроль, який використовується для перевірки
виконання вказівок голови Державної податкової адміністрації України
підвідомчими установами з питань їхньої діяльності, так і
внутрішньогосподарський контроль – для оперативної перевірки виконання
господарських операцій безпосередньо в установі (додержання трудового
законодавства, використання і зберігання матеріальних цінностей тощо),
який здійснюється за допомогою потрібних перевірок. Таким чином,
поточні перевірки є способом оперативного систематичного контролю
конкретних операцій господарської діяльності, які не потребують
застосування складних методик і виконується, щоб запобігти
безгосподарності в установах податкової служби.

Оскільки на органи Державної податкової служби покладено здійснення
фіскального контролю за діяльністю платників податків і забезпечення
доходної частини Державного бюджету, то своєчасність і чіткість
виконання поставлених завдань тут особливо важлива, а це неможливо без
суворого контролю як внутрішньосистемного, так і
внутрішньогосподарського. В зв’язку із цим в органах податкової служби
контроль має здійснюватися регулярно і систематично, бути оперативними.
Старанним і повним в охопленні об’єкта контролю, форми і методи контролю
повинні мати різнобічний характер. Керівники податкових адміністрацій та
інспекцій повинні вважати контроль невід’ємною частиною своїх посадових
обов’язків та здійсненювати його.

Аналітичне забезпечення контрольного процесу за фінансово-господарською
діяльністю.

Сьогодні очевидно, що бюджетних коштів на утримання і розвиток
невиробничої сфери недостатньо. В умовах економічної кризи, зростаючого
спаду суспільного виробництва і під впливом інформаційних процесів ця
проблема продовжує загострюватися. У цьому зв’язку велика роль обліку,
аналізу і контролю у забезпеченні бюджетними та позабюджетними коштами й
раціонального, економного їх використання в бюджетних установах.

Бухгалтерський облік, зокрема, охоплює всі сторони
фінансово-господарської діяльності як в середині установи, так і її
взаємозв’язок з іншими організаціями та установами. Добре налагоджений
бухгалтерський облік дає можливість не тільки виявити приховані резерви,
розкрити порушення режиму економій і фінансово-бюджетної дисципліни, а й
попереджувати і вчасно усувати можливі втрати та необгрунтовані витрати.

Аналіз виконання кошторису доходів і витрат у процесі діяльності
бюджетної установи, зокрема і Хмільницькій ОДПІ, створює для неї
економічну необхідність максимального використання внутрішніх резервів,
правильного та економного витрачання коштів відповідно до затвердженого
єдиного кошторису доходів і витрат.

Вдосконалення бухгалтерського обліку, аналізу фінансування установи,
посилення контролю за господарською та фінансовою діяльністю – основа
зміцнення фінансово-господарської дисципліни. Дослідження проблем
удосконалення теорій і практики обліку, аналізу і контролю в умовах
господарської реформи в нашій державі набувають дедалі актуальнішого
значення.

Контрольні функції мають бути органічно пов’язані з усією обліковою та
аналітичною роботою, оформленням, прийманням, обробкою, вивченням та
аналізом документів. Аналіз господарської діяльності установи не може
бути ефективним, якщо не виконує контрольної функції.

Крім того аналіз і контроль діяльності бюджетних установ дозволяють не
лише систематично зіставляти дані про фінансування з бюджету із
затвердженими нормативами і кошторисами, а й виявляти причини відхилень
фактичних витрат від затверджених нормативів та кошторисів встановлювати
найдоцільніші норми витрат і підвищувати рівень бюджетного і
кошторисного планування в цілому. Чим достовірний облік, точніший аналіз
і об’єктивніший контроль, тим вища якість планування. Рішення, які
приймають у процесі планування і фінансування бюджетних установ багато в
чому залежать від аналізу відповідної інформації.

Аналіз – це прийом дослідження, який включає вивчення предмета уявним
або практичним розчленуванням його на складові об’єкти. Кожну із вигляду
частин аналізують окремо в межах одного цілого.

Економічний аналіз – система прийому у фінансово-господарському контролі
для розкриття причинних зв’язків, що зумовлюють результати явищ і
процесів. Застосовується економічний аналіз при попередньому, поточному
і заключному контролі фінансово-господарської діяльності установ і
організацій. (25)

Оскільки для вирішення поставлених завдань бюджетним установам потрібні
відповідні ресурси, що можуть бути використані для досягнення мети,
тобто необхідний певний потенціал, то її економічний аналіз потенціалу
галузей невиробничої сфери має важливе значення в умовах формування
ринкових відносин, отже на основі даних аналізу визначається напрямки і
методи контролю. До складу понтеціалу галузей невирбничої сфери
відносять:

трудовий потенціал;

потенціал основних засобів;

потенціал матеріальних ресурсів.

Кожен із цих потенціалів претендує на самостійне вивчення і є окремою
економічною категорією.

Основні завдання аналізу трудового потенціалу зводять до вивчення та
оцінки дотримання установою ліміту чисельності працівників, нормативів
і виконання плану щодо інших трудових показників, виявлення факторів і
конкретних причин відхилень фактичних показників від установлених
нормативів. Важливим завданням аналізу також є оцінка складу
працівників, ефективності праці та оплати.

Як джерела аналізу трудового потенціалу в Хмільницькій обєднаній
державній податковій інспекції використовують планово-перерахункову
інформацію – звіт про виконання плану з праці, звіт стосовно виконання
плану за штатами і континентами працівників, штатні розписи й
тарифікаційні списки працівників, дані табельного обліку, рух кадрів і
нарахування заробітної плати. Важливе значення для вивчення трудових
ресурсів і оплати праці мають результати атестації та конкурси,
перевірок і дослідення діяльності відділів Хмільницької обєднаної
державної податкової інспекції й окремих виконавців.

Забезпеченість працівниками визначають зіставленням фактичної
середньоспискової чисельності з установленим лімітом (планом з праці) та
із середньою їх кількістю у попередньому році в цілому і за категоріями
робітників, що дає можливість оцінити структуру і склад працівників.

Аналіз включає визначення рівня забезпеченості Хмільницької ОДПІ
працівниками й оцінку ефективності їх праці, повноти використання
робочого часу і раціонального використання фондів заробітної плати.
Відповідно детальний та повний трудового потенціалу дають можливість
ефективніше контролювати раціональність використання фондів оплати
праці, повноту використання робочого часу. На основі результатів
атестації та конкурсів ХОДПІ підбираються кваліфіковані кадри, які
забезпечуватимуть найбяльш якісне і повне виконання управлінських
рішень.

У процесі аналізу потенціалу основних засобів вивчають їх склад,
структуру, стан і рівень забезпеченості Хмільницької ОДПІ основними
фондами та їх використання. При цьому особливу увагу приділяють
виявленню факторів і конкретних причин їх зміни. Джерелом аналізу
потенційну основних засобів у Хмільницькій ОДПІ є звіт щодо руху
основних засобів, малоцінних і швидкозношувальних предметів ( форма №
5). Звіт дає можливість аналізувати основні фонди в узагальненому
вигляді та у розрізі окремих їх видів. У ході аналізу структури основних
фондів встановлюють значення кожної їх групи в абсолютній сумі, питомій
вазі, загальній вартості та зміну протягом звітного року. На зміну стану
основних фондів суттєво впливає їх знос. Дані про знос використовуються
для узагальнення характеристики стану основних фондів у цілому чи
окремих груп. У ході аналізу руху основних фондів слід звернути увагу на
співвідношення показників їх оновлення і вибуття. Одним із завдань
аналізу є встановлення забезпеченості ХОДПІ основними фондами, яку
характеризує відповідність їх наявності потребам установи в них.

Прагнення до підвищення ефективності праці працівників Хмільницької
ОДПІ, як і органів Державної податкової служби вцілому, знаходять
відображення у постійному поліпшення стану основних фондів, адже
своєчасне техгнічне переозброєння має важливе народногосподарське
значення.

У процесі аналізу потенціалу матеріальних ресурсів необхідно врахувати
об’єктивну тенденцію зростання їх споживання. Одночасно слід мати на
увазі і наявність отримуючих факторів – певну обмеженість бюджетних
асигнувань і матеріальних ресурсів.

Значення матеріальних ресурсів у процесі господарської діяльності
будь-якої бюджетної установи, а також і Хмільницької ОДПІ, виключає
необхідність об’єктивної оцінки обгрунтованості їх замовлень на
придбання матеріальних цінностей, систематичного контролю за
своєчасністю і повнотою надходжень матеріалів від постачальників чи за
іншими каналами. Важливо знати і відповідність залишків матеріалів
встановлених нормативами, а також раціональність їх використання. При
наявності відхилень у рівні забезпечення та їх використання знаходять
причини.

Як джерело аналізу матеріальних ресурсів у Хмільницькій обєднаній
державній податковій інспекції, як і в інших бюджетних установах
використовують такі звітні документи і річний звіт про рух матеріалів
(форма № 6(, звіт щодо використання кошторису заходів (форма № 2),
вимоги до матеріалів та інших документів первинного обліку.

У процесі аналізу забезпеченості установами матеріальними ресурсами,
перш за все, встановлюють рівень матеріалоспоживання і його зміни
порівняно з іншими попередніми роками. Цей рівень вимірюють вартістю
витрачених матеріальних ресурсів у звітному році на потреби установи на
одиницю вимірювання мережі контингенту обслуговування і штатів.

Основними напрямками вивчення забезпеченості установи матеріальним
ресурсами є оцінка виконання плану постачання за їх обсягом і складом, З
цією метою за даними обліку зіставляють фактичний обсяг матеріальних
цінностей, що надійшли, з потребою в них. У процесі аналізу забезпечення
ХОДПІ матеріальними ресурсами потрібно враховувати його залежність від
фінансових видатків.

При визначені потреби у першу чергу враховують суму грошових засобів,
яку видяіляють на придбання матеріалів. У цих умовах велике значення має
дотримання відповідності придбаних матеріалів потреби податкової
інспекції у них за призначенням, якістю і вартістю.

Економне витрачення матеріалів у Хмільницькій ОДПІ полягає у дотриманні
встановленні натуральних норм витрачення окремих видів матеріалів при
виконанні конкретних видів робіт ( наприклад, витрачення будівельних
матеріалів для поточного ремонту, паливно-мастильних матеріалів тощо).

Тому у процесі аналізу для оцінки рівня використання матеріалів їх
фактичну витрату порівнюють з нормативного. Результат відображають в
економії або перевитратах окремих видів матеріальних цінностей. У
процесі вивчення матеріальних ресурсів приділяють особливу увагу аналізу
їх руху. Він дозволяє виявити повноту витрачання матеріальних цінностей
за призначенням і зміною їх залишків.

Отже, добре організований облік, аналіз і контроль діяльності бюджетних
установ дозволяє не лише виявити невикористані резерви, а й попередити
та своєчасно викорінити ймовірні витрати і необгрунтовані затрати. В
умовах ринку економічний аналіз діяльності бюджетних установ і установ
податкової служби зокрема, є основою виявлення недоліків з метою їх
усунення ї розрахунку резервів у діяльності установ, раціональніших
методів і шляхів збільшення ефективності і якості їх роботи.

Бухгалтерська і статистична звітність містять дані що характеризують
діяльність установи. У ній відображені результати виконання кошторису
видатків, дані про стан мережі, штатів і контингентів
матеріально-технічної бази та установ.

Зі ставлення їх із даними планово-нормативної документації дозволяє
виявимти рівень ефективності роботи установи, повноту виконання
покладених на неї функцій.

До змісту економічного аналізу входять також узагальнення його
результату, оцінка результатів роботи установи в цілому і розробка
окремих заходів для виправлення та усунення виявлених недоліків і
використання резервів.

3.3. Ревізія фінансово-господарської діяльності органів ДПС.

Функціонування системи фінансово-господарського контролю у якій
здійснюється контрольно-ревізійна робота, залежить від її раціональної
організації. Організація як смислове поняття передбачає упорядкованість
взаємодії окремих елементів, що перебувають у функціональній залежності.

Контрольно-ревізійна робота – це сукупність трудових і матеріальних
елементів, пов’язаних із виконанням контрольно-ревізійного процесу, а
також створенням необхідних умов для його здійснення.

Ревізія є основною і найбільш дійовою формою фінансового контролю.
РЕвізія являє собою сукупність різних прийомів і способів перевірки
документів, матеріальних цінностей, які відображають законність і
цілеспрямованість фінансово-господарських операцій. (29 )

Залежно від об’єкта розрізняють ревізії повні, часткові, тематичні і
комплексні. При цьому вони можуть бути планові і позапланові. За
ступенем охоплення даних у процесі ревізії здійснюють суцільні
перевірки, коли контролюють усі документи й матеріальні цінностей, і
вибіркові, суть яких полягає в контролюванні частини документів.

За характером матеріалу, на основі якого проводять ревізії, вони
поділяються на документальні (перевірка достовірності звітних документів
і записів в облікових реєстрах) і фактичні (перевірка наявності грошових
засобів і матеріальних цінностей у дійсності).

Документальна ревізія дозволяє встановити законність, достовірність і
доцільність господарських і фінансових операцій, визначити ефективність
фінансово-господарської діяльності установ і організацій, а також
виявити порушення державної фінансової дисципліни і вивчити використані
резерви. Документальна ревізія не лише виявляє порушення фінансової
дисципліни, а й попереджає їх виникнення.

Існують різні способи класифікації документальних ревізій (див.рис.9)

Рисунок 9. Класифікація документальних ревізій.

За контролюючими органами документальні ревізії поділяються на відомчі
і позавідомчі. Відомчі ревізії здійснює контрольно-ревізійний аппарат
міністерств і відомств у підпорядкованих установах і організаціях.
Зокрема, в бюджетних установах такі ревізії проводять
контрольно-ревізійні відділи міністерств охорони здоров’я. Культури,
фінансів тощо. В органах Державної податкової служби це Державна
податкова адміністрація України. Позавідомчі ревізії здійснюють такі
контролюючі органи, як контрольно-ревізійна служба в Україні, Державне
казначейство, фінансові управління.

За складом спеціалістів, які беруть участь у ревізії, документальні
ревізії поділяються на бухгалтерський і комплексний. Бухгалтерські
ревізії проводять, як правило спеціалісти з бухгалтерського обліку,
аналізу господарської діяльності, фінансових питань. Для проведення
комплексної ревізії крім спеціалістів, які вказані вище, залучають
спеціалістів із конкретних напрямуів діяльності. У комплексних ревізія в
установах податкової служби, можуть брати участь спеціалісти у галузі
оподаткування.

За підставами для проведення документальної ревізії поділяється на
планов, позапланові та на вимогу слідчих органів. Планові ревізії
здійснюють відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи із
урахуванням встановленої періодичності їх проведення, позапланові – у
зв’язку з урахуванням встановленої періодичності їх проведення,
позапланові – у зв’язку з отриманням органом, що здійснює контроль,
інформації про несприятливе становище в галузі фінансово-господарської
діяльності установи, зокрема і в Хмільницькій ОДПІ. Різновидом
позапланових ревізій є ревізії, які проводять на вимогу слідчих органів
при порушенні кримінальної справи у зв’язку із зловживанням відповідних
посадових осіб, коли виникає необхідність у документальній ревізії у
конкретній установі чи організації.

За обсягом охопленої перевіркою інформації щодо господарської і
фінансової діяльності установи, наприклад Хмільницької ОДПІ, ревізії
поділяють на повні й часткові. Повні ревізії охоплюють усю діяльність
установи. При частковій ревізії перевірці підлягають окремі сторони або
окремі питання виробничо-фінансової діяльності.

За способом ппроведення ревізії поділяють на суцільні, вибіркові й
комбіновані. Суцільна ревізія передбачає перевірку всіх без вийнятку
документів у тій чи іншій мірі пов’яз’них з операцією, яку перевіряють.
Цей спосіб дає повну картину справжнього стану справ, зводить до
мінімуму ймовірність пропущення неправильних чи незаконних документів.
Разом із тим він є трудомістким і вимагає значних затрат часу. При
вибірковій перевірці охоплюють лише певні документи. В цьому випадку
дуже важливо правильно визначити документи, які підлягатимуть перевірці.
У випадку комбінованої ревізії поєднується два способи: суцільний і
вибірковий. Суцільній перевірці підлягають, як правило, каса, касов
банковські операції; всі інші документи можна перевіряти на вибір. У
практиці контрольно-ревізійної роботи цей спосіб дає достатньо високі
результати.

За повторюванністю перевірок ревізії ділять на первинні, вторинні,
повторні й додаткові. Первинну ревізію проводять за першопочатковими
завданнями, а всі документи, що відображають фінансово-господарську
діяльність установи, перевіряють уперше. У разі необхідності перевірки
висновків первинної ревізії проводять повторну ревізію. Це може бути у
тих випадках, коли первинну ревізію проводили за відсутності
матеріально-відповідальних осіб чи вона була проведена недоброякісно,
висновки її необгрунтовані. Якщо ж ревізор повинен виявити нові
обставини чи доповнити висновки первинної (повторної) ревізії, то в
цьому випадку проводять додаткову ревізію.

Слід зазначити, що не існує документальної ревізії, яка відповідає лише
якість одній із усіх перерахованих громадян, у чистому виді. Всі вони
тісно взаємопов’яязаних і в поєднанні різних ознак класифікації
утворюють досить досконалу систему контролю, об’єднану в поняття
“Документальна ревізія”.

Для проведення будь-якого виду ревізії складають програму, в якій
вказують мету, об’кт, тему і основні питання ревізії.

Залежно від мети ревізії застосовують різні способи її проведення і
зіставлення планових і звітних даних, перевірка наявних коштів,
документальні та зустрічні перевірки, інвентаризація
товарно-матеріальних цінностей, експертизи й лабораторні аналізи тощо.

З самого початку ревізії ревізори на місці знайомляться з організацією
роботи, умовами і особливостями даної установи, організацією роботи
пов’язаної із збереженням матеріальних цінностей. У ході ревізії,
використовуються відомі методи контролю документів, грошових коштів і
матеріальних цінностей, ревізори перевіряють конкретні, передбачені
програмою і робочим планом сфери діяльності установи. При цьому
перевіряються:

планові, звітні бухгалтерські документи, законність і правильність
ведення операції, факт їх здійснення, дійсність документів,
достовірність звітних даних, дійсність фактичного отримання і видачі
вказаних у документах грошових коштів і матеріальних цінностей.

дотримання встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку
грошових коштів і матеріальних цінностей, організація їх зберігання,
забезпечення контролю за рухом матеріальних цінностей.

правильність застосування ставок і посадових окладів, визначення фонду
заробітної плати і обгрунтованість його зміни.

При виявленні фактів порушень законодавства, неправильного витрачання
державних коштів фінансової дисципліни і зловживань встановлюється
розмір наданого збитку, причини і винні в цьому посадові особи. Для
підтвердження виявлених фактів ревізори отримують від посадових осіб
установи копії чи виписки із документів, а також письмові пояснення
винних осіб. Порядок ведення ревізії передбачає можливість вилучення
нелбхідних документів. Роблять це у тих випадках, коли зберігання їх в
установі не гарантується, а також у випадках виявлення підробних
документів. Вилучення документів здійснюється у відповідності з діючим
положенням про документи і запаси в бухгалтерському обліку установ і
організацій. На місце вилученого документа кладеться його копія. Копія
завіряється ревізором і головним бухгалтером чи іншою відповідальною
особою. Під час вилучення необхідно (слідкувати) стежити за тим, щоб на
документах збереглися всі записи, надписи, відмітки. На вилучених
документах забороняється робити виправлення, відміітки і надписи.
Незаконні письмові розпорядження, приватні записи також повинні
вилучатись і додаватись до акту ревізії.

Проведені ревізії фінансово-господарської діяльності досягають
необхідної ефективності в тому випадку, якщо у процесі їх проведення і
по закінченні приймаються відповідні міри пов’язані з ліквідацією
виявлених порушень, покарання за зловживання покриття завданих збитків.
Покриття матеріальних збитків здійснюється незалежно чи притягнений
працівник до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної
відповідальності за дії, в результаті яких надано матеріальні збитки.

Розмір наданих установі збитків визначається за фактичними втратами. На
основі даних бухгалтерського обліку, виходячи із балансової вартості
матеріальних цінностей ( зав вирахуванням зносу). Якщо під час ревізії
виявлено значні порушення діючого законодавства і державної фінансової
дисципліни, які потягнули за собою витрати і розкрадання великих сум
державних коштів і матеріальних цінностей, матеріали ревізій
передаються слідчим органам з одночасним усуненням від виконуваних
обов’язків винних посадових осіб.

Важливою ділянкою документальної ревізії діяльності будь-якої бюджетної
установи, а також і Хмільницької ОДПІ зокрема, є ревізія грошових
коштів. Це досить складний вид контролю, який потребує значних затрат
кваліфікованої праці. Основним завданням ревізії є оцінка діяльності
підконтрольної установи по забезпеченню збереження грошових коштів.
Законності, ефективності і цілеспрямованості їх використання діагностика
можливих порушень, покриття виявлених збитків. Ревізія грошових коштів
передбачає клопітку перевірку каси і касових операцій на поточних та
інших рахунках в установах банків, реєстраційних та інших рахунках у
казначействі.

В якості джерел ревізії каси і касових операцій в Хмільницькій обєднаній
державній податковій інспекції слід перш за все використовувати
первинні документи: прихідні і розхідні касові ордери, касові книги,
платіжні і платіжно-розрахункові відомості, Джерелами ревізій касових
операцій є також матеріальний ордер № 1 – нагромаджувальна відомість по
касових операціях ( ф № 380).

Ревізію каси слід проводити раптово з самого початку документальної
ревізії. При зніманні залишку готівкових грошей крім ревізора
обов’язковою є присутність касира, головного чи старшого бухгалтера,
Перед тим як перевірятиметься готівка у касі касир зобов’язаний скласти
звіт по касових операціях за день, що передував початку ревізії, вивести
залишок грошей по касовій книзі таким чином, щоб усі прихідні і розхідні
документи включалися у звіт і на момент ревізій каси не було б не
оприбуткованих і не списаних на видатки грошей. Звіт повинен
перевірятися і завірятися головним чи старшим бухгалтером. На період
ревізії каси операції пов’язані з прийняттям і видачею грошей
припиняються. У касира, як правило, береться розписка про те, що він
ознайомленицй із Правилами ведення операцій і при зарахування на посаду
склав зобов’язання про матеріальну відповідальність.

При виявленні під час ревізії відхилень(нестачі чи надлишку) необхідно
зразу ж взяти у касира письмове пояснення про причини відхилень, а потім
перевірити достовірність пояснень.

Результати ревізії каси оформляються окремим актом, в якому вказують
фактичні залишки грошової готівки та інших цінностей і їх залишки за
даними обліку на момент ревізії, а також виявлені лишки і нестачі. Акт
ревізії коли підписується всіма її учасниками і додається до загального
акту ревізії.

Після перевірки касової готівки переходять до ревізії касові дисципліни,
перш за все перевіряють чи дотримується ліміт каси. Потім починають
ревіізію касових операцій, в тому числі дотримання вимог прийому і
видачі готівки.

При перевірці виплати із каси заробітної плати, премій, і допомог по
тимчасовій непрацездатності, ревізор звертає увагу на суми, які не
виплачені у встановлений строк і повинні бути депоновані. У платіжній
відомості проти прізвищ осіб, що не отримали заробітної плати, повинен
бути штамп чи надпис “Депоновано”. На всі депоновані суми складється
реєстр, а в кінці платіжної (розрахунково-платіжної) відомості касир
повинен робити запис (запис) про фактично виплачену суму і про
неотриману суму, що підлягає депонуванню. Депоновані суми здаються в
банк, при цьому складається один загальний розхідний касовий ордер.

Також ревізор звертає увагу на правильність ведення касової книги. Всі
записи у ній повинні вестись без підчисток і виправлень. (якщо є
виправлення, то вони завіряються підписом касира і головного бухгалтера
чи особи, що його заміняє).

Видача грошей з каси, не підтверджена розпискою отримувача ( у
платіжній, розрахунково-платіжній відомості, розхідному касовому ордері
та інших документах), не зараховується як виправдання залишку готівки у
касі і вважається нестачею.

На завершення ревізії каси і касових операцій приділяється увага
контролю каси і дотримання вимог щомісячної перевірки каси в установі,
як наприклад в ХОДПІ.

У контрольно-ревізійній роботі зустрічаються досить типові порушення
касової дисципліни, результатом яких є нестача грошових коштів,
незаконне їх використання а також крадіжки.

Основними завданнями ревізії матеріальних цінностей є перевірка їх
фактичної наявності, ефективність використання, оцінка організації
обліку і контролю.

Джерелами ревізії служать первинні документи, що відбивають рух
матеріальних цінностей, регістри синтетичного і аналітичного обліку,
відповідні матеріальні ордери, наприклад в Хмільницькій обєднаній
державній податковій інспекції це меморіальний ордер № 13 –
нагромаджувальна відомість по розходу матеріалів ( ф № 396).

Канцелярське приладдя придбане і одночасно видане на поточні потреби
може списуватись на фактичні видатки.

На документах, що підтверджують придбання і отримання цих цінностей,
повинна бути розписка особи, яка отримувала ці матеріали. Ревізор
перевіряє також зберігання і рух використання палива, горючих і
мастильних матеріалів, а також запасних частин до машин (мотори,
автомобільні шини).

Перевіряються операції по витрачанню матеріалів за допомогою записів у
матеріальному ордері № 13.

У процесі ревізії основних засобів перевіряється збереженість,
технічний стан і ефективність використання основних засобів, правильне
документальне оформлення і відображення в бухгалтерському обліку і
звітності руху основних засобів; обгрунтованість списання морально
застарілих і фізично зношених об’єктів та інвентаря, точність
вирахування зносу основних засобів, дотримання режиму економії у
використанні засобів на капітальний ремонт.

Необхідна для контролю і ревізії інформація міститься в первинних
документах, інвентарних картках форми: 03 – 1 (бюджет) “Акт
прийняття-передачі основних засобів”;03-6 (бюджет) + “Інвентарна картка
обліку основних засобів у бюджетних установах”; 03-10 (бюджет) + “Опис
інвентарних карток з обліку основних засобів” та інші і в меморіальному
ордері № 9-нагромаджувальній відомості по вибуттю і переміщенню основних
засобів.

Ревізія основних засобів починається з виявлення відповідності фактичної
наявності основних засобів даними бухгалтерського обліку. Дійсність цих
даних перевіряється співставленням їх з однойменними показниками актів
інвентаризації, проведеної в установі, наприклад в Хмільницькій ОДПІ.

Ревізія включає перевірку своєчасності і правильності документального
оформлення, відображення в обліку і звітності операцій по введенню
основних засобів в експлуатацію, переміщення їх всередині установи,
вибуття, списання через непридатність.

У витратах бюджетних установ провідне місце займають видатки на
заробітну плату. Це обумовлює необхідність особливої уваги ревізорів
стосовно питань правильності розрахунків з працівниками.

Основними завданнями ревізії є перевірка дотримання діючого
законодавства з питань заробітної плати в бюджетних установах, оцінка
ефективності використання наявного персоналу,стан
внутрішньогосподарського контролю.

У процесі ревізії розрахунків з працівниками установи (ХОДПІ) вивчають
первинні документи по нарахуванню заробітної плати, платіжні відомості,
штатні розписи. Узагальнюючі показники про нарахування заробітної плати
містяться у меморіальному ордері № 5. Перевірка ведеться по рахунку 66
“Розрахунки з оплати праці”. Ревізор перевіряє, чи є перевитрачання
фонду заробітної плати, перевірити чи не порушуються штати і ставки
заробітної плати; чи немає випадків виплати посадових окладів у більших
розмірах, ніж це передбачено законодавством і тарифікацією.

Під час ревізії правильність витрачання коштів на заробітну плату
перевіряють відповідність фактичної чисельності працівників і кількості
затвердженої кошторисом, і фактичному обсягу робіт в Хмільницькій ОДПІ;
ставок заробітної плати в розрахунково-платіжних відомостях ставкам,
затверджених у тарифікаційних списках і штатних розписах, для того, щоб
встановити чи не допускалось в ХОДПІ лишків виплат в зв’язку із
завищуванням ставок і посадових окладів.

Також здійснюється клопітка перевірка законності і правильності
вираховування середньої заробітної плати для оплати відпусток і
дотримання їх встановленої періодичності, виплати вихідних допомог при
звільненні працівників; обгрунтованість оплати вилучених пропусків тощо.

У випадку виявленні переплат по заробітній платі ревізор приймає міри по
утриманню з винних виплачених лишніх сум. Недоплачена працівникам
заробітна плата також покривається в установленому порядку.

При перевірці стану розрахунків з різними дебіторами і кредиторами перш
за все слід встановити чи поточна сума заборгованості, яка обліковується
на рахунку 36 “ Розрахунки з різними дебіторами” і на рахунку 67
“Розрахунки за іншими операціями і кредиторами” із залишками по балансу.
При наявності розходжень приймаються міри по негайній звірці даних в
аналітичному обліку. Одночасно відбувається виявлення реальної і
документальної обгрунтованості дебіторської і кредиторської
заборгованості.

Ревізор перевіряє також непогашену дебіторську заборгованість, по якій
минув строк позовної давності, а також заборгованість різних
організацій, які зупинили виплату платежів. Під час ревізії розрахунків
з різними дебіторами і кредиторами також перевіряється правильність
нарахування страхових внесків.

Отже, ревізія дає можливість встановити законність, достовірність і
цілеспрямованість господарських і фінансових операцій, визначити
ефективність фінансово-господарської діяльності установи, а також
витрати порушення фінансової дисципліни і виявити невикористані резерви.
Разом з тим ревізія не лише виявляє порушення фінансової дисципліни,
але й карає і попереджає їх появу.

В И С Н О В К И

Ведення нових умов господарювання, сполучення бюджетного фінансування із
застосуванням принципів госпрозрахунків дозволяє раціональніше
використовувати не тільки бюджетні асигнування, а й засоби інших джерел
фінансування, які надходять для потреб бюджетних закладів. У цьому
зв’язку велика роль обліку, аналізу й контролю в забезпечені
бюджетними та позабюджетними коштами й раціонального й економного їх
використання в установах податкової служби. Вивчення проблем теорії і
практики обліку в умовах господарської реформи набуває актуального
значення, оскільки вони не можуть бути вирішені ізольовано від сучасної
організації та управління закладами, інакше облік невиконає свою головну
роль – дійового засобу контролю, а перетвориться на додаток
бюрократичного апарату. Контроль треба здійснювати за певною системою,
яка, в першу чергу, передбачає порядок перевірки:

дотримання встановлених нормативів;

дотримання термінів платежів;

правильність та своєчасність прийому та відпущення матеріальних
цінностей;

правильність витрачання фонду заробітної плати;

зберігання грошових засобів у місцях їх збереження і використання.

За вказаними напрямками слід здійснювати попередній, поточний та
послідовний контроль, де організаційна система конторолю – це замкнутий
ланцюг. Бухгалтерський облік не може бути ефективним, якщо не
виконуватиме контрольні функції. Разом з тим, система контролю не
повинна ускладнювати документообороту. Незважаючи на значні успіхи в
організації обліку в органах ДПС, є ряд теоретичних, методологічних та
організаційних проблем.

Аналіз виконання кошторису доходів і витрат у процесі діяльності
установ податкової служби, зокрема і Хмільницької ОДПІ, створює для них
економічну необхідність максимального використання внутрішніх резервів,
правильного та економного витрачання коштів відповідно до затвердженого
єдиного кошторису доходів і витрат.

Удосконалення бухгалтерського обліку, аналізу фінансування та посилення
контролю за господарською та фінансовою діяльністю – основа зміцнення
фінансово-господарської дисципліни в органах Державної податкової
служби.

Крім того, бухгалтерський облік, аналіз і контроль дозволяють не лише
систематично зіставляти дані про фінансування з бюджету із затвердженими
нормативами із кошторису, а й виявити причини відхилень фактичних витрат
від затверджених нормативів та кошторисів, встановлювати найдоцільніші
норми витрат і підвищувати рівень бюджетного і кошторисного планування в
цілому. Чим достовірніший облік, точніший аналіз і об’єктивніший
контроль, тим вища якість планування.

За даними бухгалтерського обліку, аналізу і контролю, фінансових
ресурсів, можна викрити факти безгосподарсності, марнотратства,
надмірностей у використанні бюджетних та позабюджетних коштів, вжити
заходів щодо їх раціонального використання та збереження матеріальних
цінностей. Отже, бухгалтерський облік, аналіз і контроль – важлива ланка
системи управління установами податкової служби.

Удосконалення методології та організації обліку, аналізу і контролю
господарської діяльності органів Державної податкової служби має
принципове значення для посилення соціально-економічної віддачі коштів,
які виділяють на утримання податкових органів, та їх мобілізації, а
також для поліпшення якісних показників їх фінансово-господарської
діяльності.

Зростання обсягів облікової інформації в установах за умов ринкової
економіки у зв’язку із потребами оперативного управління веде до
збільшення олікових позицій на одного працівника, що вимагає додаткових
технічних зусиль, принципів бухгалтерського обліку. З огляду на це і
враховуючи наявність бар’єра трудомісткості формування даних у повному
обсязі, розрізі і в установлені терміни, головним напрямом удосконалення
інформаційної функції бухгалтерського обліку стає застосування засобів
мікропроцесорної техніки та мікро ЕОМ, а також побудованого на їх базі
автоматизованого робочого місця бухгалтера.

Автоматизоване робоче місце бухгалтера слід розуміти як технологічний та
технічний засіб, новий вид діяльноситі щодо утворення інформації та
управління нею з метою досягнення найефективніших результатів.
Автоматизоване робоче місце бухгалтера сприяє також розвитку творчої
активності та інтелектуальної віддачі облікових працівників, підвищенню
їх статусу в установі, оскільки в цих умовах бухгалтер виконує дві
функції: облікову та функцію оператора ЕОМ.

При автоматизованому обліку облікові регістри вручну не
заповнюватимуться. Уся облікова інформація зберігатиметься на машинних
носіях інформації. Періодично, у встановлені терміни, її можна буде
видавати у вигляді надрукованих вихідних машинограм. На основі цієї
інформації також складатимуть річну звітність. Облік тільки тоді може
виконувати завдання, які стоять перед ним, коли його ведуть на високому
якісному рівні. Вимоги, які ставляться до бюджетного обліку в органах
ДПС, необхідно постійно досконалювати.

Одним із напрямків удосконалення бюджетного обліку в органах ДПС і
зокрема в Хмільницькій обєднаній державній податковій інспекції є
поліпшення системи документообороту. За окремими розділами обліку він є
досить великим і складним. Автоматизація обліку сприяє вирішенню і цієї
проблеми.

Автоматизація обліку має ряд переваг. По-перше, вона веде до значного
скорочення затрат часу на облікові операції, що сприяє підвищенню
продуктивності праці. По-друге, у зв’язку з автоматизацією облікових
операцій у працівників з’являється час на контрольну й аналітичну
роботу, спямовану на вишукування резервів зростання ефективності
діяльності установи, зокрема Хмільницької ОДПІ, і раціональніше
використання бюджетних коштів, матеріальних цінностей. По- третє,
підвищується якість обліку, оскільки ймовірність помилки при
застосуванні обчислювальної техніки значно нижча, ніж при ручній обробці
інформації. Це, в свою чергу, дозволяє поліпшити управління процесом
виконання працівниками ХОДПІ свої функцій. В цілому, автоматизація
обліку сприяє успішному, в порівняно з ручним обліком, вирішенню
завдань, що стоять перед бюджетним обліком органів ДПС. Особливо
важливий процес прискорення обробки інформації та отримання звітних
даних.

Нині для автоматизації обліку в органах ДПС відбувається активне
впровадження персональних комп’ютерів, яке найповніше відповідає умовам
роботи податкових органів і облікових працівників. Застосування
комп’ютерної техніки дає можливість подальшого вдосконалення бюджетного
обліку в системі податкових органів, тобто практично після кожної
операції можливе виведення залишків на рахунках обліку, складання щодня
бухгалтерського балансу. Відпадає необхідність ведення бухгалтерських
кних та інших документів – уся інформація зберігається в пам’яті ЕОМ.

Основними завданнями розвитку автоматизації обліку, перш за все,
звітності є створення каналів зв’язку між ЕОМ різних рівнів управління.
Взаємозв’язок їх на всіх рівнях управління податковою системою в єдину
інформаційно-обчислювальну систему дозволить прискорити обробку
обліковох інформації не тільки в окремих податкових органах але й в
цілому в державі.

Ефективна автоматизована система бухгалтерського обліку можлива лише на
основі принципового підходу до організації облікового процесу, перегляду
діючої методології бухгалтерського обліку, виходячи з можливостей
автоматизованого робочого місця та потреб у додатковій
обліково-економічній інформації для здійснення оперативного управління
в установах податкової служби на основі маркетингу та менеджменту.

Отже, варто погодитися з думкою багатьох спеціалістів, які вважають, що
сучасним вимогам управління установою в органах ДПС за умов ринкової
економіки здебільшого відповідають децентралізовані форми використання
обчислювальної техніки з переходом до діалогових систем комп’ютеризації
бухгалтерських служб на базі автоматизованого робочого місця бухгалтера.

Список використаної літератури:

Білоусов А.І. Внутрішньогосподарський облік: концепція і організація //
Бухгалтерський облік і аудит – 2001 – №2, с 54-58.

Воробієнко Л.О. Облік запасів у бюджетних установах // Все про
бухгалтерський облік – 2001 – №2 (9 лютого), с 15-21.

Закон України “ Про Державну податкову службу в Україні” //Галицькі
контракти – 1999 – №41.

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” //Все про бухгалтерський облік – 2000 – №15.

Інструкції

Інструкція про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для
відображення основних господарських операцій бюджетних установ,
затверджена наказом Державного казначейства України від 10 липня 2000
року №51.

Інструкція з обліку основних засобів та інших необоротних активів
бюджетних установ, затверджена наказом Державного казначейства України
від 17 липня 2000 року №64.

Інструкція про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок
їх складання, затверджена наказом Державного казначейства України від 06
жовтня 2000 року №100.

Інструкція про порядок складання в 2000 році місячних та квартальних
звітів установами і організаціями, основна діяльність яких здійснюється
за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів.

Калюга Є.М. Внутріщньогосподарський облік // Вісник податкової служби
України – 2001 – №5, с 30-37.

Коломис В.А., Чмелих Г.С. Функціювання рахунків з обліку бюджетних
коштів та здійснення операцій з ними: практичний аспект //Вісник НБУ –
2000 – №12, с 50-58.

Лист Головного управління Державного казначейства України, Міністерства
фінансів України №07-06/92-904 “Про безпірне списання коштів з
реєстраційних рахунків установ та організацій, оплата видатків яких
здійснюється з єдиного казначейського рахунка”.

Лист ДПАУ від 18 лютого 2000 року №834/6/16-1220-26 “Про податок на
додану вартість”.

Лист ДПАУ від 06 квітня 2000 року №4900/7/16-1220-15 “Про податок на
додану вартість”.

Лист ДПАУ від 15 вересня 1999 року №5288/6/15-1216 “Про оподаткування
доходів від оренди, що отримуються неприбутковими установами”.

Лист НБУ від 21 липня 1999 року №18-211/2142 “Щодо порядку стягнення
заборгованості з єдиного казначейського рахунка”.

Матвєєва Є.О. Облік у бюджетних організаціях // Податки та
бухгалтерський облік – 2001 – №6, с 47-59.

Матвєєва Є.О. Облік у бюджетних організаціях // Податки та
бухгалтерський облік – 2001 – №19, с 42-56.

Мельниченко В.С., Матющенко Г.О. Облік використання та вибуття
матеріалів у бюджетних організаціях: нормативна база //Бізнес – 2000 –
24 липня, с 28-35.

Накази

Наказ Головного управління Державного казначейства України, Державного
комітету статистики України від 02 грудня 1997 року №125/70 “Про
затвердження типових форм з обліку і списання основних засобів, що
належать установам і організаціям, які утримуються за рахунок коштів
державного та/або місцевого бюджетів, і інструкції з їх складання”.

Наказ Міністерства статистики України від 22.05.1996 №145 “Про
затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку
малоцінних і швидкозношуваних предметів”.

Нітасеіді О.І. Організація обліку і контракт виконаннч фінансування в
бюджетних і наукових установах // Молоді вчені – 1999 – Випуск 1- с
69-71 (Науковий журнал ради молодих вчених ТАНГ).

Перелік власних надходжень бюджетних установ та організацій,
затверджених наназом Міністерства фінансів України від 29 червня 2000
року №146.

Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги щодо
виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ і організацій,
затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09 січня 2000
року №17.

Порядок дооцінки матеріальнихї запасів, малоцінних і швидкозношувальних
предметів бюджетних установ, затверджений наказом Головного управління
Державного казначейства України і Міністерства економіки України від 02
грудня 1997 року №127/138.

Салиборский В.И. Анализ хозяйственной деятельности в бюджетных и научных
учреждениях – М. Финансы и статистика – 1989 – с 325.

Соколов Я.В. Бухгалтерский учет: от истоков до наших дней – М.: Аудит,
ЮНИТИ, – 1996 – с 638.

Федоренко А.І. Підготовка і перепідготовка кадрів в умовах ринкових
відносин //Будівельні матеріали – 1995 – №1 – с 34-36.

Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа – М. ИНФРА –
1996 – с 358.

Черный М.П. Ревизия и контроль в бюджетных и научных учреждениях – Киев:
УМКВО – 1989 – с 112.

Якобсон Л.И. Экономика общественного сектора: основы теории
государственных финансов – М. Аспект-Пресс – 1996 – с 319.

Державна податкова служба України

Державна податкова адміністрація України (центральний орган виконавчої
влади), податкова міліція

Державна податкова адміністрація в областях

Державні податкові інспекції в районах і містах (міжрайонні, об’єднані)

Головне управління податкової міліції

Слідче управління податкової міліції

Управління боротьби з корупцією в органах державної податкової служби
Державної податкової ададміністрації України.

Управління податкової міліції

Слідчі відділи податкової міліції

Відділ боротьби з корупцією в органах державної податкової служби
відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці
Крим, областях, містах Києві та Севастополі: відділи податкової
міліції,слідчі відділення (групи) податкової міліції відповідних
державних податкових інспекцій у районах, містах, міжрайонних та
об’єднаних державних податкових інспекцій.

Проведення оперативно-пошукових заходів.

Збір і перевірка матеріалів на етапі порушення кримінальної справи.

Проведення попереднього розслідування .

Лімітна довідка про витрати з бюджету

Кошторис доходів і видатків

Виписка з банку

Меморіальний ордер №2

Платіжне доручення на переведення підвідомчим ораганам

Журнал-головна

Баланс

Первинні документи

Меморіальні ордери

Журнал-головна

Баланс і звітність

Книга обліку асигнувань і фактичних видатків

Первинні документи

Матеріальний ордер №2

Журнал – головна

Баланс і звітність

Картка аналітичного обліку касових операцій

Технічна документація, кошторис витрачання, документи на фактично
здійснені витрати

03 – 1 (б)

03 – 2 (б)

03 – 3 (б)

03 – 4 (б)

03 – 5 (б)

03 – 6 (б)

03 – 8 (б)

03 – 9 (б)

03 – 11 (б)

03 – 10 (б)

03 – 12 (б)

Меморіальний ордер №9

Журнал –

головна

Баланс і звітність

Розрахунково-платіжна відомість

Меморіальний ордер

Журнал – головна

Баланс і звітність

Первинні документи

Меморіальний ордер

Журнал – головна

Баланс і звітність

Види документальних ревізій

За органами контролю

Позавідомча

Відомча

За склаом спеціалістів

Бухгалтерська

Комплексна

За основою для проведення

Планова

Позапланова

На вимогу слідчих органів

За об’єктом

Повна

Часткова

Соціальна

За способом проведення

Вибіркова

Комбінована

За повторюваністю

Первинна

Повторна

Додаткова

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020