.

Облік і аудит. Облік, аналіз і аудит матеріалів при АРМ бухгалтера (на прикладі Червоноградської швейної фабрики ВАТ “Калина”) (дипломна)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
484 30034
Скачать документ

Зміст.

ст.

Вступ.

1. Загальна характеристика матеріалів, їх класифікація, оцінка і
завдання
обліку…………………………………………………………
…………………………………………….

Загальні принципи обліку матеріалів як складової частини запасів, їх
склад і класифікація ………………………………………….

Методи оцінки матеріалів відповідно до П(С)БО 9 “Запаси” і завдання їх
обліку……………………………………………..

2. Облік надходження і витрачання матеріалів при АРМ бухгалтера.

Документальне оформлення надходження і витрачання
матеріалів……………………………………………………..
………………….

Облік матеріалів на складах і його вдосконалення………………

Облік матеріалів в бухгалтерії й його зв’язок зі складським
обліком………………………………………………………..
…………………….

Облік надходження матеріалів і розрахунки з
постачальниками…………………………………………………
……………

Особливості обліку малоцінних і швидкозношуваних
предметів………………………………………………………
………………….

Облік матеріалів при АРМ
бухгалтера……………………………….

3. Аналіз і аудит надходження і витрачання
матеріалів……………………………

Завдання і джерела аналізу матеріальних ресурсів……………..

Аналіз і аудит виконання плану матеріально-технічного
забезпечення……………………………………………………
…………………

Аналіз і аудит використання матеріалів та їх вплив на обсяг
продукції………………………………………………………
…………..

Висновки……………………………………………………….
……………………………………….

Додатки………………………………………………………..
………………………………………..

Список використаних
джерел…………………………………………………………
……….

Вступ.

Інтеграція економіки України до світової системи неможлива без
застосування в системі обліку міжнародних стандартів, які стають
природною складовою національного бухгалтерського обліку. Процес
реформування бухгалтерського обліку проходить складно, урахуванням
національних особливостей та набутого досвіду розвитку колишньої
облікової системи. З 1 січня 2000 року вступив у дію Закон України «Про
бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р.
№996, що у першу чергу відобразилося на методах оцінки запасів, а також
на відображенні матеріалів у бухгалтерському обліку.

Введення в дію нових Положень (стандартів) бухгалтерського обліку
передбачає необхідність внутрішнього контролю за використанням
матеріальних ресурсів підприємства і оцінки ефективності їх
використання. При цьому, при використанні любого методу обліку
матеріалів, відхилення фактичних витрат від витрат по новим діючим
нормам повинно бути розшифровано у примітках до фінансової звітності з
роз’ясненням причин відхилень, що ще ускладнює роботу бухгалтеру. Тому
у теперішній час неабияке значення надається автоматизації
бухгалтерського обліку. Це стосується як великих підприємств, так і
малих виробничих фірм.

Тема дипломної роботи: облік, аналіз і аудит матеріалів при АРМ
бухгалтера.

Актуальність цієї теми полягає в тому, що для успішного переходу на нові
стандарти бухгалтерського обліку підприємству необхідно було з 1 січня
2001 року розробити нову облікову політику щодо бухгалтерського обліку
та оцінки матеріальних ресурсів та незавершеного виробництва, а саме:

визначити об’єкт обліку матеріальних ресурсів при виробництві продукції
(виконанні робіт, наданні послуг) – вид продукції, робіт, послуг або вид
діяльності підприємства;

склад матеріальних витрат, що формують виробничу собівартість

продукції, які враховуються по об’єкту витрат;

оцінку матеріальних витрат (FIFO, LIFO, середньозваженої

собівартості), що враховуються по об’єкту обліку;

метод обліку матеріальних витрат на виробництво і калькулювання

собівартості об’єкту обліку матеріальних витрат;

метод оцінки і відпуск запасів у виробництво;

метод оцінки залишків незавершеного виробництва і готової

продукції;

метод оцінки попутної продукції та зворотних відходів виробництва.

Предметом дослідження є Червоноградська швейна фабрика ВАТ “Калина”, яке
є підприємством легкої промисловості і виробляє нижню білизну.

Мета дипломної роботи: є дослідження і розробка: формування облікової
ціни матеріальних ресурсів;

загальних принципів обліку матеріалів як складової частини запасів, їх
складу і класифікації;

методів оцінки матеріалів відповідно до П (С) БО 9 “Запаси” і завдань їх
обліку

обліку надходження і витрачання матеріалів при АРМ бухгалтера

Крім досліджень по формуванню та використанню запасів на виробничому
підприємстві у дипломній роботі проведений аудит та аналіз матеріальних
ресурсів.

Матеріал дипломної роботи може бути використаний як рекомендація при
побудові системи бухгалтерського обліку запасів на виробничому
підприємстві.

Розділ І. Загальна характеристика матеріалів, їх класифікація, оцінка і
завдання обліку.

Загальні принципи обліку матеріалів як складової частини запасів, їх
склад і класифікація.

Підприємства сфери матеріального виробництва і сфери послуг здатні
підтримувати безперервність процесу виробництва і реалізації продукції
лише за умови, якщо в їх розпорядженні поряд із основними засобами
(знаряддями виробництва) є також оборотні засоби у вигляді, предметів
праці – запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, тари
тощо.

Матеріали – це предмети праці, з яких безпосередньо виробляють готові
вироби, або які безпосередньо сприяють створенню продукції. Їх повністю
використовують протягом одного виробничого циклу і переносять усю
вартість на виготовлені продукти. Питома вага матеріалів у собівартості
продукції окремих галузей промисловості дуже велика. Наприклад, у
харчовій і легкій промисловості вона становить 85-86%. Матеріали бувають
дуже різноманітні і часто їх номенклатура досягає кількох тисяч назв.

Облік матеріалів є одною з найбільш трудомістких ділянок роботи, тому
він завжди повинен бути в центрі уваги працівників бухгалтерії. Для
правильної організації обліку матеріалів потрібна перш за все
раціональна організація складського господарства. Склади для
забезпечення окремих видів матеріальних цінностей слід забезпечити
ваговими і вимірювальними приладами, обладнати відповідними стелажами, а
матеріали розміщати за групами, сортами, розмірами і прикріпляти
матеріальні ярлики. Повинні бути розроблені норми запасів матеріалів,
список відповідальних осіб за приймання, зберігання і відпуск
матеріалів. Крім цього, треба налагодити чітку контрольно – пропускну
систему на підприємстві, періодично проводити вибіркові перевірки
наявності матеріалів на складах, розробити номенклатуру-цінник на
матеріали, графік здачі матеріально відповідальними особами первинних
документів і звітів про рух матеріалів, для проведення облікових робіт
максимально застосовувати лічильні машини.

Методологічні засади формування інформації про запаси у бухгалтерському
обліку та розкриття її у фінансовій звітності визначає Положення
(стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затверджене наказом
Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. № 246, зареєстроване в
Міністерстві юстиції України 02.11.99 р. за № 751/4044.

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами,
організаціями та іншими юридичними особами (далі – підприємства)
незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Відповідно до П(С)БО 9 запаси – це активи, які:

утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської
діяльності;

перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту
виробництва;

утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання
робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші
матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання
робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних
потреб;

незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням
деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів
Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають
послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг),
щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу
і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим
договором або іншим нормативно-правовим актом;

товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та
утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не
більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більший
одного року;

молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового
господарства, якщо вони оцінюються за нижчою з двох оцінок: первісною
вартістю або чистою вартістю реалізації запасів.

Норми П(С)БО 9 “Запаси”, не поширюються на такі запаси:

незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з
надання послуг, що безпосередньо пов’язані з ними;

фінансові активи (цінні папери, що утримуються з метою продажу тощо);

молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового
господарства, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю
реалізації відповідно до інших положень (стандартів) бухгалтерського
обліку.

Важливою умовою правильної організації обліку виробничих запасів є їх
правильне класифікація. На різних підприємствах матеріали можуть мати
різне призначення залежно від функцій, яку вони виконують у процесі
виробництва. Так, наприклад, дошки на меблевій фабриці створюють основу
готової продукції – меблів, а на машинобудівному, цукровому
підприємствах дошки використовуються для поточного ремонту будівель і
безпосередньої участі у виробництві готової продукції не беруть. Тому
важливо правильно згрупувати (класифікувати) матеріальні цінності на
підприємстві за їх призначенням та роллю у процесі виробництва.

Класифікація запасів наведена на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Класифікація запасів.

Сировина и основні матеріали.

До них належать предмети праці, що входять до складу вироблюваних
продуктів і складають їх основу (наприклад, бавовна для виробництва
пряжі, метал для виробництва верстатів, залізна руда для виробництва
чавуну тощо).

2. Допоміжні матеріали.

До них належать матеріали, які не утворюють основи виготовлюваної
продукції, а приєднуються до основних матеріалів, щоб надати їм
визначені якості (наприклад, фарба для цукерок у кондитерському
виробництві або фарба для фарбування вовни), або знаряддя виробництва,
що витрачаються в процесі роботи (наприклад, мастильні матеріали,
обтиральні тканини), або ті, що витрачаються для обслуговування процесу
виробництва (наприклад, канцелярські приладдя, бланки обліку,
електричні лампочки тощо).

3. Паливо.

Економічно цей вид матеріалів належить до допоміжних матеріалів, але
відокремлюється в обліку особо у зв’язку з його значною роллю у
народному господарстві і великою питомою вагою у загальних витратах
матеріалів.

Паливо може використовуватися:

а) для технологічних потреб, коли воно використовується безпосередньо у
технологічному процесі і зумовлює зміни матеріалів (наприклад, у
ливарному цеху паливо сприяє перетворенню чавуну на рідкий метал);

б) для енергетичних потреб, коли паливо сприяє виробітку теплової
енергії (наприклад, паливо, що спалюється в топках під котлами, у печах
та інших теплосилових агрегатах);

в) для господарських потреб (наприклад, для опалення приміщення цехів,
контори підприємства, житлових будинків тощо).

4. Тара.

До тари належать предмети, призначені для пакування продукції: пляшки,
ящики, мішки тощо (як порожня, так і та, що перебуває під матеріалами і
готовою продукцією.

Тара, призначена для виробничих або господарських потреб, належить до
основних засобів або малоцінних предметів залежно від терміну служби або
вартості (наприклад, ящики для зберігання сипучих тіл у цеху).

Розрізняють інвентарну і неінвентарну тару. До інвентарної тари
відносять предмети довгострокового використання (бочки, контейнери).
Вона використовується у виробничому процесі як засіб праці й залежно від
її вартості і строків служби обліковується або в складі основних
засобів, або в складі малоцінних і швидкозношуваних предметів. Інша
тара відноситься до категорії неінвентарної і разом з матеріалами для її
ремонту обліковується в складі виробничих запасів.

5. Запасні частини.

Запасні частини для ремонтів – це окремі запасні частини для машин,
обладнання, транспортних засобів, призначені для виконування ремонтів,
заміни зношених частин тощо.

У деяких галузях промисловості, наприклад, в машинобудуванні,
підприємства купують в порядку виробничої кооперації напівфабрикати
(наприклад, деталі, які підлягають подальшій обробці або витрачаються
безпосередньо на збирання готової продукції). У цих випадках
напівфабрикати розглядаються як основні матеріали.

6. Будівельні матеріали.

До них належать будівельні матеріали, конструкції та деталі, обладнання,
що підлягають встановленню на об’єктах, які будуються (реконструюються),
капітальних вкладень, інші матеріальні цінності, призначені для потреб
капітального будівництва. Ці матеріальні цінності обліковуються на
субрахунку №205 “Будівельні матеріали.

7. Малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом
не більше одного року, або нормального операційного циклу, якщо він
перевищує один рік. Облік ведеться на рахунку №22 “Малоцінні та
швидкозношувані предмети”.

Важливою умовою правильної організації обліку матеріалів є розробка
номенклатури матеріалів.

На підприємствах кожна група матеріалів може складатися із сотень і
тисяч назв, сортів, розмірів. Для раціонального обліку матеріалів, який
би сприяв оперативній роботі, плануванню та бухгалтерському обліку,
необхідно розробити деталізоване групування матеріалів. З цією метою на
підприємствах перелік найменувань окремих видів матеріалів
класифікується за визначеною ознакою. Матеріали поділяються на групи
(наприклад, кольорові метали, чорні метали тощо). Кожна група
поділяється на підгрупи (наприклад, група чорних металів на прокат,
вуглецева сталь, мартенівська, легована сталь тощо). У межах кожної
підгрупи матеріали в свою чергу групуються за профілем, маркою, сортом,
а потім за розміром та ін.

За кожною назвою, сортом, розміром матеріалів закріплюється постійний
шифр, що має бути проставлений на всіх документах, пов’язаних з обліком
матеріалів. Цим шифром користуються також в аналітичному обліку.

Перелік матеріалів, згрупованих за характерною для них ознакою і
відповідним чином зашифрованих із зазначенням одиниці виміру,
називається номенклатурою матеріалів.

На кожному документі на надходження або витрати матеріалів мають бути
вказані не лише назва матеріалу, але й його номенклатурний номер.

Однією з важливих умов правильної організації обліку матеріалів є
попередня розробка норми запасу матеріалів по кожному номенклатурному
номеру і норм витрат кожного виду матеріалів на кожний вид вироблюваної
продукції, що необхідно для контролю зі станом залишків матеріалів на
складах підприємства в межах потреб, а також за правильним їх
використанням у виробництві.

Таким чином, необхідними умовами правильної організації обліку
матеріалів є:

а) правильна організація складського господарства;

б) наявність інструкції з обліку матеріалів;

в) правильне групування (класифікація) матеріалів;

г) розробка номенклатури матеріалів;

д) розробка норм запасу і норм витрат матеріалів.

Методи оцінки матеріалів відповідно до П(С)БО 9 “Запаси” і завдання їх
обліку.

Матеріали зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю
(собівартістю), яка визначається залежно від шляхів надходження запасів.
Запаси на підприємство можуть надходити в результаті:

• придбання за плату;

• виготовлення власними силами підприємства;

• внесення до статутного капіталу підприємства;

• безоплатного одержання;

• придбання в результаті обміну на подібні активи;

• придбання в результаті обміну (часткового обміну) на неподібні активи.

Придбання запасів за оплату.

Первісною вартістю матеріалів, що придбані за плату, є собівартість, яка
складається з таких фактичних витрат:

• сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за
вирахуванням непрямих податків;

• суми ввізного мита;

• суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не
відшкодовуються підприємству,

• затрат на заготівлю, оплату тарифів (фрахту) за
вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів усіма видами
транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування
ризиків транспортування запасів, оплату послуг сторонніх підприємств та
організацій з навантаження-розвантаження запасів
(транспортно-заготівельні витрати);

• інших витрат, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і
доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання у
запланованих цілях, як, наприклад, прямі матеріальні витрати, прямі
витрати на оплату праці, інші витрати підприємства на доопрацювання і
підвищення якісно технічних характеристик запасів.

На розмір сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику і
включаються до собівартості запасів, впливає знижка за дострокову
оплату. Цю знижку підприємство отримує від постачальника за умови, якщо
оплатить вартість придбаних товарів протягом зазначеного постачальником
періоду.

Для відображення знижок в обліку використовують два методи: метод ціни
“брутто” і метод ціни “нетто”.

При використанні методу ціни “нетто” в обліку реєструється “чиста”
вартість придбаних запасів відповідно до рахунка-фактури за вирахуванням
знижки за дострокову оплату.

Метод ціни “брутто” передбачає відображення вартості придбаних запасів у
повному обсязі, без знижки, незалежно від того, використана вона чи ні.

Торговельні знижки, інші знижки та подібні їм статті вираховуються при
визначенні собівартості придбаних запасів.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами
підприємства, визнається собівартість їх виробництва, яка визначається
за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”,
затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. №
318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за №
27/4248.

Собівартість виробництва готової продукції включає витрати, що
безпосередньо пов’язані з одиницями виробництва, а саме:

• прямі матеріальні витрати (вартість сировини, купованих
напівфабрикатів та комплектуючих виробів, інших матеріалів, які можуть
бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат);

• прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати
робітникам, зайнятим на виробництві продукції, які можуть бути
безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат);

• інші прямі витрати (усі інші виробничі витрат, які можуть бути
безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема
відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і млинових
паїв, амортизація тощо);

• загальновиробничі витрати (витрати на управління виробництвом,
амортизація основних засобів і нематеріальних активів загально
виробничого призначення, витрати на обслуговування виробничого процесу
тощо), які виникають при переробці матеріалів у готову продукцію і
поділяються на:

• постійні накладні витрати (непрямі витрати на виробництво, що
залишаються незмінними або майже незмінними при зміні обсягу
виробництва)

• змінні накладні витрати (непрямі витрат на виробництво, що змінюють ся
прямо або майже прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності).

Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожен об’єкт
витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати,
обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності.

Відповідно до П(С)БО 16 “Витрати” нормальна потужність – це очікуваний
середній обсяг діяльності, який може бути досягнутий за умов звичайної
діяльності підприємства протягом кількох, наприклад, 3 – 5 років або
операційних циклів, з урахуванням запланованого обслуговування
виробництва.

Розподіл постійних виробничих витрат може призвести до появи
нерозподілених постійних загальновиробничих витрат. Такі витрати
включаються до складу собівартості реалізованої продукції (товарів,
робіт, послуг) у період їх виникнення. Але слід ураховувати, що загальна
сума розподілених і нерозподілених постійних витрат не повинна
перевищувати їх фактичну величину.

Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з
використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу
діяльності, прямих витрат тощо) виходячи із фактичної потужності
звітного періоду.

Внесення запасів до статутного капіталу підприємства.

Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу
підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками)
підприємства їх справедлива вартість.

Відповідно до П(С)БО 19 “Об’єднання підприємств” справедлива вартість –
сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язання
в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними
сторонами.

Безоплатне одержання запасів.

Первісною вартістю запасів, одержаних підприємство безоплатно,
визначається їх справедлива вартість.

Придбання запасів у результаті обміну на подібні об’єкти.

Відповідно до П(С)БО 7 “Основні засоби” подібні об’єкти – це об’єкти,
які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу
вартість.

Первісна вартість запасів, придбаних у результаті обміну на подібні
об’єкти, дорівнює балансовій вартості переданих об’єктів. Якщо балансова
вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то
первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість.

Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів
включається до складу витрат звітного періоду.

Придбання запасів у результаті обміну (часткового обміну) на неподібні
об’єкти.

Неподібні об’єкти — це об’єкти, які не мають однакового функціонального
призначення та однакової справедливої вартості,

Первісна вартість запасів, що придбані в обмін (частковий обмін) на
неподібні об’єкти, дорівнює справедливій вартості переданих об’єктів,
збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що
була передана (отримана) у процесі обміну.

Не включаються в первісну вартість запасів, а відносяться до витрат того
періоду, у якому були здійснені (встановлені):

понаднормові витрати і нестачі запасів;

відсотки за користування позиками;

витрати на збут;

загальногосподарські й інші подібні витрати, що безпосередньо не
зв’язані з придбанням і доставкою запасів і приведенням їх у стан, у
якому вони придатні до використання в запланованих цілях.

Їх слід включити до складу операційних витрат у звіті про фінансові
результати за той період, коли вони здійснювались. [52, с. 60-63]

Розрахуємо собівартість придбаного матеріалу на прикладі ВАТ “Калина”.
01.04.2000 р. ВАТ “Калина” придбало на умовах “Франко – станція
призначення” 1000 кг. бавовни на загальну суму 48000 грн., у т.ч. ПДВ –
8000 грн., сплатило брокерові на Тернопільській товарній біржі 260 грн.,
а також послуги транспортної організації 360 грн., у т.ч. ПДВ 60 грн. за
транспортування матеріалу від станції призначення до свого складу та
виконання навантажувально-розвантажульваних робіт. Частина бавовни на
загальну суму 720 грн. була повернена постачальникові через
невідповідність якості. ВАТ “Калина” сплатило за отриману бавовну,
використавши знижку 3%.

При відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вибутті оцінка їх
здійснюється за одним з таких методів:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходжень запасів (FIFO);

собівартості останніх за часом надходжень запасів (LIFO);

нормативних витрат. [35, п. 9]

Результати застосування різних формул оцінки собівартості запасів
залежать від системи обліку матеріалів, яка прийнята на підприємстві. В
умовах здійснення періодичного обліку запасів кількість, а отже і
собівартість реалізованих чи використаних запасів визначається
розрахунково.

При постійній системі обліку запасів в кожний момент відомо, скільки
одиниць надійшло, а тому кількість одиниць у залишку та їхня
собівартість на кінець звітного періоду є розрахунковою величиною.

Використовуючи різні формули оцінки запасів, можна одержати різні
значення валового чи операційного прибутку, а тому, враховуючи, що
фінансовий облік передбачає представлення результатів діяльності
підприємства якомога привабливішими для користувачів, слід обирати
елементом облікової політики той метод, який максимізує прибуток.

Зупинимось на особливостях застосування цих методів при періодичній та
постійній системах обліку матеріалів.

1. Метод ідентифікованої собівартості застосовується щодо тих видів
виробничих запасів, які використовуються для виконання спеціальних
замовлень і проектів, а також щодо тих видів запасів, котрі не замінюють
одне одного. Застосування цього методу передбачає ведення
індивідуального обліку кожної одиниці запасів. Цей метод застосовується
при невеликій номенклатурі матеріалів, а також при списанні матеріалів,
що дорого коштують (дорогоцінного каміння, дорогоцінних металів тощо).
Приклади визначення собівартості матеріалів за методом ідентифікованої
собівартості наведено в таблиці 1.2.1.

Таблиця 1.2.1.

Розрахунок собівартості запасів методом ідентифікованої собівартості при
періодичній системі обліку запасів.

Показники Кількість одиниць Собівартість одиниці, грн. Загальна сума,
грн.

1 2 3 4

Залишок на початок періоду

Придбано за період всього:

в т.ч. 100 20,0 2000,0

350

8300,0

150 22,0 3300,0

200 25,0 5000,0

Продовження таблиці 1.2.1.

1 2 3 4

Реалізовано за період всього:

в т.ч. 280

6300,0

80 20,0 1600,0

100 22,0 2200,0

100 25,0 2500,0

Залишок на кінець періоду всього:

в т.ч. 170

4000,0

20 20,0 400,0

50 22,0 1100,0

100 25,0 2500,0

2. Метод середньої собівартості. Запаси можуть оцінюватись також за
середньозваженою собівартістю, яка визначається по кожному виду (групі)
запасів як частка від ділення загальної вартості виду (групи) запасів на
їх кількість. Зазначені кількість і вартість складаються відповідно із
собівартості та кількості по залишку на початок місяця і по запасах, що
надійшли протягом місяця. Отже, при різних цінах на один і той же вид
запасів обчислюється їх середня ціна, за якою згодом оцінюється списання
запасів на виробництво. Цей метод застосовується при великій
номенклатурі використовуваних при виробництві продукції матеріалів.
Розрахунок собівартості матеріалів методом середньозваженої собівартості
при періодичній та постійній системах обліку запасів наведено у
таблицях 1.2.2. та 1.2.3.

Таблиця 1.2.2.

Розрахунок собівартості матеріалів методом середньозваженої собівартості
при періодичній системі обліку запасів.

Показники Кількість одиниць Собівартість реалізації, грн. Загальна сума,
грн.

1 2 3 4

Залишок на початок періоду 100 20,0 2000,0

Придбано: 07.01.00

13.01.00

20.01.00 100 22,0 2200,0

200 25,0 5000,0

50 22,0 1100,0

Продовження таблиці 1.2.2.

1 2 3 4

Всього матеріалів 450

10300,0

Залишок на кінець періоду 170 22,89 3891,30

Реалізовано за період, всього 280

6408,70

Розрахунок середньозваженої собівартості:

20 грн. х 100 + 22 грн. х 100 + 25 грн. х 200 + 22 грн. х 50

= 22,89 грн.

100 + 100 + 200 + 50

Розрахунок реалізації:

10300 грн. – 3891,30 грн. = 6408,70 грн.

Таблиця 1.2.3.

Розрахунок собівартості матеріалів методом LIFO при постійній системі
обліку запасів.

Дата Надходження Видаток Залишок

К-ть одиниць Собівартість одиниці, грн. Сума, грн. К-ть одиниць
Собівартість одиниці, грн. Сума, грн. К-ть одиниць Собівартість одиниці,
грн. Сума, грн.

01.01

100 20,0 2000,0

07.01 100 22,0 2200,0

200

4200,0

08.01.

120 21,0 2520,0 80 21,0 1680,0

13.01. 200 25,0 5000,0

280

6680,0

14.01.

120 23,86 2863,2 160 23,86 3816,8

20.01 50 22,0 1100,0

210

4916,8

25.01.

40 23,41 936,4 170 23,41 3980,4

Розрахунок середньозваженої собівартості:

08.01.: 20 грн. х 100 + 22 грн. х 100

=
21 грн.

200

14.01.: 21 грн. х 80 + 25 грн. х 200

=
23,86 грн.

280

25.01.: 23,86 грн. х 160 + 22 грн. х 50

=
23,41 грн. [52, с.66-70]

210

3. Метод собівартості перших за часом надходження запасів (FIFO)
передбачає, що запаси мають списуватися за собівартістю відповідних
партій у хронологічному порядку їх надходження. В умовах інфляції він
зумовлює заниження вартості відпущених у виробництво ресурсів, завищення
їх залишку в балансі, а отже, завищення фінансового результату від
основної діяльності підприємства. Розрахунок собівартості матеріалів
методом FIFO при періодичній та постійній системах обліку запасів
наведено у таблицях 1.2.4. та 1.2.5.

Таблиця 1.2.4.

Розрахунок собівартості матеріалів методом FIFO при періодичній системі
обліку запасів.

Показники Кількість одиниць Собівартість реалізації, грн.. Загальна
сума, грн..

Залишок на початок періоду 100 20,0 2000,0

Придбано: 07.01.00

13.01.00

20.01.00 100 22,0 2200,0

200 25,0 5000,0

50 22,0 1100,0

Всього матеріалів 450

10300,0

Залишок на кінець періоду (за даними інвентаризації) 50 22,0 1100,0

120 25,0 3000,0

Всього залишок 170

4100,0

Реалізовано за період, всього:

в т.ч. 280

6200,0

100 20,0 2000,0

100 22,0 2200,0

80 25,0 2000,0

Таблиця 1.2.5.

Розрахунок собівартості матеріалів методом FIFO при постійній системі
обліку запасів.

Дата Надходження Видаток Залишок

К-ть одиниць Собівартість одиниці, грн. Сума, грн. К-ть одиниць
Собівартість одиниці, грн. Сума, грн. К-ть одиниць Собівартість одиниці,
грн. Сума, грн.

01.01

100 20,0 2000,0

07.01 100 22,0 2200,0

200

4200,0

08.01

120 100 20

20,0

22,0 2440,0 2000,0

440,0 80 22,0 1760,0

13.01. 200 25,0 5000,0

280

80

200

22,0

25,0 6760,0

1760,0

5000,0

14.01.

120

80

40

22,0

25,0 2760,0

1760,0

1000,0 160

25,0 4000,0

20.01 50 22,0 1100,0

210

160

50

25,0

22,0 5100,0

4000,0

1100,0

25.01.

40 25,0 1000,0 170

120

50

25,0

22,0 4100,0

3000,0

1100,0

4. Метод собівартості останніх за часом надходження запасів (LIFO)
передбачає першочергове списання матеріалів за собівартістю останніх
партій. В результаті відбувається завищення вартості відпущених
цінностей, заниження їх залишку на кінець місяця в балансі, а отже,
зниження прибутку підприємства. Розрахунок собівартості матеріалів
методом LIFO при періодичній та постійній системах обліку запасів
наведено у таблицях 1.2.6. та 1.2.7.

Таблиця 1.2.6.

Розрахунок собівартості матеріалів методом LIFO при періодичній системі
обліку запасів.

Показники Кількість одиниць Собівартість реалізації, грн.. Загальна
сума, грн..

Залишок на початок періоду 100 20,0 2000,0

Придбано: 07.01.00

13.01.00

20.01.00 100 22,0 2200,0

200 25,0 5000,0

50 22,0 1100,0

Всього матеріалів 450

10300,0

Залишок на кінець періоду (за даними інвентаризації) 100 20,0 2000,0

70 22,0 1540,0

Всього залишок 170

3540,0

Реалізовано за період, всього

в т.ч. 280

6760,0

30 22,0 660,0

200 25,0 5000,0

50 22,0 1100,0

Таблиця 1.2.7.

Розрахунок собівартості матеріалів методом LIFO при постійній системі
обліку запасів.

Дата Надходження Видаток Залишок

К-ть одиниць Собівартість одиниці, грн. Сума, грн. К-ть одиниць
Собівартість одиниці, грн. Сума, грн. К-ть одиниць Собівартість одиниці,
грн. Сума, грн.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

01.01

100 20,0 2000,0

07.01 100 22,0 2200,0

200

4200,0

08.01.

120 100 20

22,0

20,0 2600,0 2200,0

400,0 80 20,0 1600,0

13.01. 200 25,0 5000,0

280

80

200

20,0

25,0 6600,0

1600,0

5000,0

Продовження таблиці 1.2.7.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

14.01.

120

25,0 3000 160

80

80

20,0

25,0 3600,0

1600,0

2000,0

20.01 50 22,0 1100,0

210

80

80

50

20,0

25,0

22,0 4700,0

1600,0

2000,0

1100,0

25.01.

40 22,0 880,0 170

80

80

10

20,0

25,0

22,0 3820,0

1600,0

2000,0

220,0

5. Метод оцінки за нормативними витратами полягає в застосуванні норм
витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), установлених підприємством
з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих
потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення
нормативних витрат до фактичних, норми витрат і ціни мають регулярно
перевірятися і переглядатися. Використання цього методу оцінки запасів
при їх вибутті можливе при нормативному методі обліку витрат на
виробництво і калькулювання собівартості продукції. Суть його полягає в
тому, що списання вартості запасів на витрати виробництва здійснюється
за нормативною (плановою) собівартістю, а відхилення первісної вартості
запасів від нормативу, які неминуче виникають у процесі виробництва,
відносяться прямо на собівартість реалізованої продукції в періоді їх
виникнення, тобто по дебету рахунка 90 “Собівартість реалізації”. Отже,
матеріальні витрати у складі незавершеного виробництва і готової
продукції будуть оцінені за нормативною (плановою) собівартістю.

Переоцінка запасів здійснюється на індивідуальній основі у випадку, коли
чиста вартість їх реалізації стає меншою за їхню собівартість або
балансову вартість.

Сума часткового списання вартості запасів до чистої вартості реалізації
визнається як витрати того періоду, у якому було здійснено переоцінку
запасів.

Часткове списання запасів до чистої вартості реалізації відповідає
принципу обачності, згідно з яким вартість активів не повинна
перевищувати суму, яка очікується від їх продажу або використання.

І на заключення розгляду даного питання варто зауважити, що у примітках
до фінансової звітності наводиться інформація про:

методи оцінки запасів;

балансову (облікову) вартість запасів у розрізі окремих класифікаційних
структур;

балансову (облікову) вартість запасів, які відображені за чистою
вартістю реалізації;

балансову (облікову) вартість запасів, переданих у переробку, на
комісію, в заставу;

суму збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведена оцінка
запасів.

Якщо для оцінки запасів використовується метод LIFO, то в примітках
наводиться різниця між вартістю запасів, відображеною на дату балансу в
обліку і звітності, і найменшою з вартості, обчисленою із застосуванням
методу середньозваженої собівартості, FIFO, чистої вартості
реалізації. [22, с. 5-6]

Розділ 2. Облік надходження і витрачання матеріалів при АРМ бухгалтера.

2.1. Документальне оформлення надходження

і витрачання матеріалів.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про
запаси, як вже було з’ясоване, регламентовано ПБО-9 “Запаси”. Однак
правильність складання бухгалтерських записів для відображення в обліку
операцій з матеріальними цінностями часто залежить від правильності й
своєчасності оформлення первинних документів.

У процесі документального оформлення первинного обліку матеріалів
необхідно користуватися такими нормативними документами:

1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” від 16.07.1999 р. №996-ХІV.

2. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і
організацій, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від
30.11.1999 р. N 291.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затверджений
наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. №246.

4. Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних
довіреностей на одержання цінностей №99, затверджена наказом МФУ від
16.05.1996 р.

5. Про зміни і доповнення до Інструкції про порядок реєстрації виданих,
повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей,
затверджені наказом МФУ №226 від 18.10.1996 р.

6. Наказ Міністерства статистики України №193 від 26.06.1996 р. “Про
затвердження типових первинних облікових документів з обліку сировини та
матеріалів”.

7. Наказ Міністерства статистики України №192 від 21.06.1996 р. “Про
затвердження типової форми первинного обліку ”.

8. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних
активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів та
розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від
11.08.1994 р. №69 (зі змінами та доповненнями).

За допомогою цих документів, зокрема, оформляють операції з:

надходження матеріальних цінностей на підприємство;

обліку матеріалів на складах;

відпуску матеріалів у виробництво або на сторону;

внутрішнього переміщення матеріалів. [11, с. 209]

Матеріальні, сировинні та паливні ресурси є одними з найважливіших на
підприємстві, тому й документальне оформлення надходження, наявності і
витрачання зазначених ресурсів є досить відповідальним процесом, який
повинен забезпечити необхідну інформацію як для обліку, так і для
контролю та оперативного управління рухом матеріальних цінностей.

Основними типовими документами з оприбуткування матеріалів є накладні,
товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, прийомні акти тощо.

Матеріали, що надходять на склад, ретельно перевіряються, встановлюють
відповідність їх якості, кількості, асортименту, умовам поставок і
супровідним документам. Перевірку матеріалів за кількістю та якістю
здійснюють відповідно до:

Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного
призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою
постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № п_6
(із змінами та доповненнями);

Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного
призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою
постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. №П-7
(зі змінами та доповненнями).

Згідно з цими інструкціями приймання матеріальних цінностей проводиться
особами, уповноваженими на те керівниками або заступником керівника
підприємства-одержувача. Ці особи несуть відповідальність за суворе
дотримання правил приймання матеріалів.

При цьому підприємство-одержувач зобов’язане:

а) створити для правильного і своєчасного приймання матеріальних
цінностей умови, за яких було б забезпечено збереження і запобігання
можливості виникнення нестач і розкрадань ТМЦ, а також псування і
змішування з іншою однорідними матеріалами;

б) стежити за справністю засобів випробовування і вимірювання, якими
визначається якість матеріальних цінностей, а також за своєчасністю
перевірки їх у встановленому порядку;

в) забезпечити точне визначення кількості матеріалів, що надійшли (ваги,
кількості місць: ящиків, мішків, в’язок, пачок тощо);

г) забезпечити, щоб особи, які здійснюють приймання матеріалів за якістю
та комплектністю, добре знали і суворо дотримувалися відповідних
Інструкцій, а також правил приймання матеріалів, встановлених
відповідними стандартами, технічними умовами, основними і особливими
умовами постачання, іншими обов’язковими правилами;

д) систематично здійснювати контроль за роботою осіб, на яких покладено
приймання матеріальних цінностей за якістю, комплектністю, кількістю, та
попереджати порушення правил приймання матеріалів.

Приймання матеріалів за кількістю проводиться за транспортними і
супровідними документами (рахунком-фактурою, специфікацією, описом,
пакувальними ярликами тощо) відправника (виробника). Відсутність
зазначених документів або деяких з них не призупиняє приймання
матеріалів. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність
матеріальних цінностей в якому зазначається, які документи відсутні.

Приймання матеріальних цінностей за якістю та комплектністю проводиться
у точній відповідності зі стандартами, іншими обов’язковими для сторін
правилами, а також за супровідними документами, які засвідчують якість
та комплектність матеріальних цінностей, що поставляються (технічний
паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура,
специфікація тощо). [11, с. 210-212]

Основними типовими документами з оприбуткування матеріалів є накладні,
товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, прийомні акти тощо. При
цьому можливі два варіанти оформлення приходу:

безпосередньо на документі постачальника;

шляхом виписування прибуткового ордеру. [26, с. 147-148]

У першому випадку на одному примірнику документа (постачальника), який
підписує матеріально-відповідальна особа, ставлять штампи прийому, у
другому – оформлюють прибутковий ордер (ф. М-4). На Червоноградській
швейній фабриці ВАТ “Калина” фінансовою службою визначено, що всі
матеріальні цінності, які надходять на склад, оприбутковуються за
допомогою прибуткового ордеру (див. додаток 1). Прибуткові ордери на
Червоноградській швейній фабриці ВАТ “Калина” використовуються для
кількісно-сумового обліку матеріалів, що надходять від постачальників
або з переробки. Більш докладно це питання буде викладено при освітленні
обліку матеріалів на складах.

У випадках, коли є розбіжності кількості і якості з даними
супроводжуючих документів постачальника, застосовується типова форма
№М-7 “Акт про приймання матеріалів”. Ця форма застосовується також при
прийманні матеріалів, які прибули без документів. Після прийняття
цінностей акти з прикладанням документів (товарно-транспортних
накладних) передаються: один до бухгалтерії підприємства для обліку
переміщення (руху) матеріальних цінностей, а другий – у відділ
постачання або юридичний відділ для направлення листа-претензії
постачальнику.

Акт у двох примірниках складається приймальною комісією з обов’язковою
участю матеріально-відповідальної особи та представника відправника
(постачальника) або представника незацікавленої організації та
затверджується керівником підприємства (організації) чи особою, яка на
те уповноважена.

Для одержання матеріалів від одногороднього постачальника покупець
повинен видати експедитору (або представнику відділу постачання)
доручення, зареєстроване у журналі реєстрації доручень. Необхідно
налагодити суворий контроль за своєчасним оприбуткуванням матеріалів та
поверненням невикористаних доручень.

При дрібних купівлях матеріалів готівкою (наприклад, канцелярського
приладдя) підзвітна особа зобов’язана здати матеріали на склад, а
комірник на рахунку постачальника повинен поставити відмітку про дату,
номер прибуткового ордеру і підпис.

При відпуску матеріалів на сторону (продаж) використовують типову форму
№М-15 “Накладна на відпуск матеріалів на сторону” (див. додаток 2).
Наприклад, 16 січня 2001 р. з фактурного складу Червоноградської
швейної фабрики ВАТ “Калина” було відпущено рушники у кількості 1000
шт. на загальну суму (з ПДВ) 4608 грн. Ця накладна для покупця є
фактично підставою для оплати.

Необхідно щоденно одержувати в банку виписки, перевіряти їх
відповідність надходженню матеріальних цінностей на склад підприємства
(відділ постачання) і контролювати своєчасність їх оплати (фінансовий
відділ підприємства, а на малому підприємстві – головний бухгалтер).

За умови тривалої відсутності й перебування в дорозі матеріальних
цінностей потрібно вживати заходів до розшуку вантажу.

Контроль за своєчасним надходженням матеріалів здійснюється відділом
постачання і бухгалтерією, а вживання оперативних заходів по розшуку
вантажу покладається на відділ постачання, менеджера тощо.

Необхідно забезпечити своєчасне оформлення надходження матеріалів, за
цим мають слідкувати працівники бухгалтерії (матеріальний відділ або
головний бухгалтер малого підприємства).

Таким чином, постачання кожного підприємства матеріальними ресурсами, а
також їх продаж стороннім організаціям являє собою єдність трьох
процесів:

транспортування і доставку на підприємство замовлених і закуплених
матеріальних ресурсів на підставі відповідної первинної документації;

транспортування підприємством (або самовивоз з підприємства) проданих
матеріальних цінностей на підставі накладних на відпуск на сторону;

оформлення заборгованості й оплати постачальникам одержаних від них
матеріальних цінностей, а також оплата замовниками одержаних ними
матеріалів.

Підприємство-покупець зобов’язане проконтролювати доставку вантажу,
організувати його приймання і розвантаження, відповідне зберігання на
складі або в інших місцях. Відповідальність за доставку вантажу та його
зберігання в дорозі несе організація, що перевозить вантаж на підставі
належно оформлених транспортних документів.

Покупець приймає вантаж за кількістю якістю на своєму складі. Можливе
також одержання вантажу самовивозом, коли представник покупця одержує
вантаж на складі постачальника за дорученням, вивозить його своїм
транспортом. Відповідальність покупця за одержані матеріальні цінності
виникає з моменту підписання його представником товарних документів на
одержання вантажу.

Придбання матеріальних цінностей в натурі завершується після їх
надходження і оприбуткування на склад покупця. [47, с. 217].

Зі складу матеріали відпускають у виробництво, на сторону, а також в
комори цехів, дільниць. При цьому відпуск цінностей з одного складу
підприємства на інший прийнято називати внутрішнім переміщенням
цінностей.

Відпуск матеріальних цінностей у виробництво обов’язково здійснюється
відповідно до встановлених норм. Для відпуску матеріалів у виробництво
використовують лімітно-забірну картку (ф. №М-8), яку використовують ля
багаторазового відпуску одного номенклатурного номера матеріалів на
один місяць. Лімітно-забірні картки також використовують для поточного
контролю за додержанням встановлених лімітів відпуску матеріалів на
виробничі потреби та є виправдувальним документом для списання
матеріальних цінностей зі складу.

Лімітно-забірні картки виписуються відділом постачання або плановим
відділом на одне або декілька найменувань матеріалів (номенклатурних
номерів) у двох примірниках. Один примірник до початку місяця
передається цеху (дільниці) – споживачу матеріалів, другий – складу або
коморі цеху (дільниці). Відпуск матеріалів у виробництво здійснюється
складом при пред’явленні представником цеху свого примірника
лімітно-забірної картки. Комірник відмічає в обох примірниках дату та
кількість відпущеного матеріалу, після чого визначає залишок ліміту за
кожним номенклатурним номером матеріалів. В лімітно-забірній картці цеху
(дільниці) розписується комірник, а в лімітно-забірній картці складу –
представник цеху (дільниці).

Для скорочення кількості первинних документів, там, де це доцільно,
рекомендується оформляти відпуск матеріалів безпосередньо в картках
складського обліку. В цьому випадку видаткові документи на відпуск
матеріалів не оформлюються, а сама операція здійснюється на основі
лімітних карток, які виписуються в одному примірнику та не мають
характеру бухгалтерських документів. Ліміт відпуску можна вказати і в
самій картці. Представник цеху при одержанні матеріалів розписується
безпосередньо в картках складського обліку, а в лімітно-забірній картці
розписується комірник.

По лімітно-забірній картці ведеться також складський облік матеріалів,
що не були використані у виробництві (повернення). При цьому інших
додаткових документів не складається.

Зміна ліміту на відпуск матеріалів здійснюється тими ж особами, яким
надано право його встановлення. Здача складом лімітно-збірних карток в
бухгалтерію здійснюється після використання ліміту.

Зразок заповнення лімітно-забірної картки у пошивний цех на
Червоноградській швейній фабриці ВАТ “Калина” за січень 2001 р. наведено
у додатку 4.

Якщо на підприємстві здійснюються будівельні роботи (при капітальному
ремонті або будівництві нового виробничого об’єкту) використовують
спеціальні лімітно-забірні картки (форми №М-28 і №М-28а). Обидві
лімітно-забірні картки складають одночасно. При цьому форму №М-28 ведуть
протягом усього будівництва і зберігають у виконавця робіт, тоді як
форму №М-28а складають щомісяця і вона знаходиться на складі. Наприкінці
місяця лімітно-забірні картки разом із первинними документами та
матеріальним здають до бухгалтерії. На підставі цих документів
перевіряється правильність використання матеріалів. Після чого
лімітно-забірні картки за незавершеними роботами (за роботами, які
переходять на наступний місяць) повертають виконавцеві.

Розглянуті лімітно-забірні картки застосовують при використанні
матеріалів у межах встановленого ліміту. Однак не виключені ситуації
понаднормативного використання матеріалів. У цих випадках для обліку
матеріалів використовують акт-вимогу на заміну (додатковий відпуск)
матеріалів (ф. №М-10), який одночасно є підставою для заміни одних
матеріалів іншими. Понадлімітний відпуск матеріалів або їх заміна
здійснюється тільки з дозволу керівника підприємств, головного інженера
або осіб, ними на те уповноважених.

При внутрішньому переміщенні матеріалів використовують накладну-вимогу
на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (ф. №М-11).

Типова форма №М-11 “Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення)
матеріалів” використовується для обліку руху матеріальних цінностей в
середині підприємства та їх відпуску господарствам свого підприємства,
що розташовані за межами його території, а також стороннім організаціям.

Накладна-вимога виписується в двох примірниках і підписується головним
бухгалтером або особою, на те уповноваженою.

У випадку відпуску матеріалів господарствам свого підприємства один
примірник передається одержувачам (цеху, дільниці тощо), другий –
складу, який потім передається до бухгалтерії.

У випадку внутрішнього переміщення матеріалів накладну-вимогу складає
матеріально-відповідальна особа складу (цеху), що здає цінності. Один
примірник служить складу (цеху), що здає, як основа для списання
цінностей, а другий – складу (цеху), що приймає для оприбуткування
цінностей.

У випадку відпуску матеріальних цінностей господарствам свого
підприємства, що розташовані за межами його території, або стороннім
організаціям накладну-вимогу виписують на основі договорів, нарядів і
інших відповідних документів. Перший примірник передають складу як
основу для відпуску матеріалів, другий – одержувачеві матеріалів. При
відпуску матеріалів само вивозом накладну-вимогу підписану одержувачем,
комірник передає в бухгалтерію для виписки розрахунково-платіжних
документів, якщо матеріали відпускалися із наступною оплатою. [11, с.
218]

Зразок її заповнення на Червоноградській швейній фабриці ВАТ “Калина” за
16 січня 2001 р. наведено у додатку 5. Цю накладну виписують на ВАТ
“Калина” по мірі потреби на підставі розпорядження відділу постачання
підприємства. Деколи з метою зменшення кількості первинних документів
при невеликій потребі у матеріалах внутрішнє переміщення на ВАТ “Калина”
оформлюють прямо на картках складського обліку (ф. №М-12). Накладну
ф.№М-11 на ВАТ Калина” використовують і під час відпуску матеріалів на
сторону. При цьому її виписування здійснюється на підставі договорів,
нарядів тощо при пред’явленні одержувачем належно оформленого доручення
на отримання цінностей. При перевезенні цінностей автотранспортом
підприємства одночасно з накладною на Червоноградській швейній фабриці
ВАТ “Калина” виписується товарно-транспортна накладна.

Окремо слід виділити ще один документ для складського обліку
матеріальних цінностей – це матеріальний звіт (ф. №М-19). Матеріальні
звіти складаються матеріально відповідальними особами тільки у
кількісному виразі та в одному примірнику і подаються до бухгалтерії по
закінченню місяця. Розцінка надходження та використання матеріалів
проводиться бухгалтерією безпосередньо у матеріальному звіті.

До матеріальних звітів, як правило, повинні включатися всі матеріали,
які були та є у наявності на складі (коморі), незалежно від того був чи
не був рух цих матеріалів за звітний місяць. [11, с. 221]

Разом із матеріальним звітом до бухгалтерії подаються всі первинні
документи на прибуток та видаток матеріалів з вказівками про кількість
документів та їх номерів окремо за прибутком та видатком. Форма №М-19
призначена для будівельних організацій, але вона настільки універсальна,
що цілком може застосовуватися усіма підприємствами незалежно від їх
виду діяльності.

Дещо інша картина з документальним оформленням складського обліку
малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП). Починаючи з 1 січня 2000
року, поняття малоцінні та швидкозношувані предмети змінилося докорінно.
При цьому змінився не тільки код бухгалтерського рахунка (з 12 на 22),
але й критерії віднесення того або іншого предмета до МШП. Якщо раніше
до “малоцінних” предметів належали предмети, які відповідали одному з
двох критеріїв: або вартості (не більше 500 грн.), або строку служби (не
більше за один рік або один операційний цикл), то тепер залишився лише
один – строк служби. Про це свідчить п. 6 ПСБО 9 “Запаси”, згідно з яким
для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: малоцінні і
швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного
року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.
[39, п. 6].

Предмети, строком використання більше одного року відносяться до
малоцінних необоротних активів і обліковуються у складі основних
засобів. Необхідно зазначити, що підприємство має право самостійно
визначати строк служби того чи іншого предмета, а отже, і самостійно
відносити предмети або до необоротних матеріальних активів, або до
малоцінних та швидкозношуваних.

Незалежно від того, до якої групи буде віднесено “нові” МШП, ведення їх
аналітичного складського обліку залишається обов’язковим. Причому це
рівною мірою стосується як “необоротних” предметів, так і МШП, які
належать до запасів. На сьогодні немає ніяких роз’яснень Міністерства
фінансів щодо “нового” документального оформлення руху МШП на
підприємстві. А тому цілком законним є використання форм обліку,
затверджених Наказом Міністерства статистики України від 22.05.1996 р.
“Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку
малоцінних і швидкозношуваних предметів” № 145 для МШП, облік яких
регулює ПСБО 9. А для тих предметів, які згідно з новими правилами
належать до необоротних активів, доцільно застосовувати форми обліку,
призначені для обліку основних засобів. Наведемо основні типові форми
первинних документів складського обліку МШП. [3, с. 4]

Форма №МШ-1 “Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу
інструментів (пристроїв)” застосовується для обліку зміни запасу
інструментів (пристроїв) у роздавальних кладових на тих підприємствах,
де облік ведеться за принципом встановлення постійного оборотного
(обмінного) фонду. Відомість складається у двох примірниках начальником
цеху разом із начальником інструментального чи планового відділу при
необхідності зміни норми постійного запасу інструментів (пристроїв).
Один примірник відомості знаходиться в інструментальному відділі,
другий – в цеху.

На підставі даних відомості вносяться зміни до картки складського обліку
матеріалів (типова ф. №М-12) інструментально-роздавальної кладової.

Типова форма №МШ-2 “Картка обліку малоцінних і швидкозношуваних
предметів” застосовується для обліку МШП, виданих під розписку робітнику
чи бригадиру (для бригади) із роздавальної кладової цеху для тривалого
користування. Заповнюється в одному примірнику комірником на кожного
робітника, що одержав ці предмети.

Для обліку інструментів (пристроїв), виданих робітнику із кладової цеху
для короткострокового користування, застосовується інструментальна
марка, яка при здачі інструментів комірнику, повертається робітникові.

Типова форма №МШ-4 “Акт вибуття малоцінних і швидкозношуваних предметів”
застосовується для оформлення поломки, або втрати інструментів
(пристроїв) та інших малоцінних та швидкозношуваних предметів.
Складається в одному примірнику майстром і начальником цеху (дільниці)
на одного або декількох робітників. [11, с. 199-202]

При поломці, псуванні та втраті МШП з вини робітника акт складається у
двох примірниках. Один примірник залишається в цеху (на дільниці), а
другий направляється у розрахункову частину бухгалтерії для утримання у
встановленому порядку з робітника вартості поламаного, зіпсованого чи
втраченого предмета.

Типова форма №МШ-6 “Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття та
запобіжних засобів, які видаються робітникам підприємства індивідуальне
користування за встановленими нормами.” Картка ведеться в одному
примірнику і зберігається у комірника цеху (дільниці).

Черговий спецодяг, спецвзуття та запобіжні засоби колективного
використання, видані робітникам та службовцям тільки на час виконання
тих робіт, на які вони передбачені, повинні знаходитися у коморах і
видаватися під відповідальність майстрів та інших робітників, перелік
яких затверджується керівником підприємства.

При автоматизованій обробці даних з обліку малоцінних і швидкозношуваних
предметів особова картка не ведеться.

Типова форма №МШ-8 “Акт на списання малоцінних і швидкозношуваних
предметів” застосовується для оформлення списання морально застарілих,
зношених і непридатних для подальшого використання інструментів
(пристроїв), спецодягу, спецвзуття, запобіжних засобів по закінченню
строку носки, інших малоцінних та швидкозношуваних предметів і здача їх
у комору для утилю. Акт складається в одному примірнику комісією на
підставі разових актів вибуття МШП (ф. №МШ-4). Після здачі списаних
предметів до комори для утилю акт із розпискою комірника здається до
бухгалтерії.

Зразок ф. №МШ-8 по Червоноградській швейній фабриці ВАТ “Калина” за
січень 2001 р. на загальну суму 33933 грн. 79 коп. Наведено в додатку 6.

Періодично (як правило не менше одного разу на тиждень)
матеріально-відповідальні працівники складів і цехових кладових мають
складати реєстри документів і здавати до бухгалтерії для подальшої їх
обробки, тобто ведення бухгалтерського обліку матеріалів.

2.2. Облік матеріалів на складі і його вдосконалення.

Подальший аналітичний облік матеріальних цінностей здійснюється на
складах.

Складський облік – це сортовий, кількісний оперативно-технічний облік.
Він є важливим фактором контролю за зберіганням матеріальних цінностей
підприємства. Організують складський облік за видами об’єктів, що
зберігаються, за місцями зберігання, за кількістю матеріальних
цінностей. За необхідності складський облік організують за партіями
надходження матеріальних цінностей. Кожному виду матеріальних цінностей
присвоюється номенклатурний номер, що повторюється у всіх первинних
документах. Перші три цифри номенклатурного номера означають номер
рахунку і субрахунку, наступні дві – номер групи, а інші – порядковий
номер матеріальних цінностей у групі. За цими номерами організують і
бухгалтерський облік матеріальних цінностей, що дозволяє проводити
кількісне звірення даних оперативного складського і аналітичного
бухгалтерського обліку.

Складський облік ведуть безпосередньо матеріально-відповідальні особи
(завідуючі складами) на картках складського обліку матеріалів
(ф. №М-12, див. додаток 3). На кожний номенклатурний номер відкривають
окрему картку, яку заповнюють на підставі первинних
прибутково-видаткових документів у день здійснення операції. У них
також зазначають місця зберігання матеріалів: стелажі, комірки тощо. До
місць зберігання приліплюють матеріальний ярлик (ф. №М-16), який слугує
також паспортом для матеріальних цінностей. Якщо асортимент матеріалів
на складі невеликий, дозволяється використання книг сортового обліку
замість карток складського обліку. Ця книга має бути відповідним чином
оформлена та містити реквізити форми №М-12.

На кожну номенклатурну одиницю відкривають окрему картку сортового
обліку або окрему сторінку в книзі. Бланки карток видають матеріально
відповідальній особі під розписку в реєстрі, в якому вказано кількість
карток та їх реєстраційні номери. Якщо використовують книгу, то в ній до
початку записів нумерують усі сторінки і на звороті останньої сторінки
вказують загальну кількість пронумерованих сторінок, що підтверджуються
підписами керівника підприємства і головного бухгалтера і скріпляються
печаткою.

Картки сортового обліку розкладаються в картотеці за групами і
номенклатурними номерами матеріалів. Записи в них робляться щоденно по
кожному окремому первинному документу на надходження і вибуття
матеріалів. По лімітно-забірних картках записи можна робити після
закриття і обов’язково в останній день місяця. Залишок матеріалів
вказують в окремій графі після кожної операції.

Матеріально відповідальна особа зобов’язана стежити за залишками
матеріалів, порівнювати їх з нормою запасів, вказаною в картці, і
своєчасно повідомляти відділ постачання про відхилення, а також про
залишки тих матеріалів, по яких немає ніякого руху.

При оперативно-бухгалтерському методі обліку матеріалів працівник
бухгалтерії повинен щоденно або в інші встановлені строки, але не рідше
одного разу в тиждень, перевіряти безпосередньо на складі в присутності
матеріально відповідальної особи правильність і своєчасність оформлення
складських операцій, а також записів у картках сортового обліку. При
цьому працівник бухгалтерії перевіряє правильність кожного запису в
картці відповідно до первинного документа, а також правильність
виведених залишків, що підтверджує своїм підписом в окремій графі. Така
перевірка дає можливість своєчасно усунути помилки в складському
сортовому обліку і тим самим робить його складовою частиною
бухгалтерського обліку матеріалів.

Зв’язок бухгалтерського обліку матеріалів з сортовим обліком їх на
складах здійснюється за допомогою книги залишків матеріалів (сальдової
книги). Це регістр аналітичного бухгалтерського обліку, що органічно
пов’язаний з оперативним обліком на складах. Книгу залишків матеріалів
відкривають на рік для кожного складу. Після закінчення місяця
матеріально відповідальна особа отримує її в бухгалтерії і записує туди
з карток складського сортового обліку кількісні залишки матеріалів на
початок наступного місяця. Ці залишки в бухгалтерії розцінюються,
підсумовуються по групах матеріалів і загальні, а дані по всіх
матеріально відповідальних особах(складах) звіряють з записами
синтетичного обліку.

Якщо вести облік матеріалів оперативно-бухгалтерським (сальдовим)
методом, усувається дублювання кількісного обліку в бухгалтерії,
підвищується якість складського обліку і прискорюється складання
звітності.

Якщо складський облік ведуть на електронно-обчислювальних машинах (ЕОМ),
то машина сама зіставляє одержаний залишок (після кожної реєстрації
даних того чи іншого первинного документу) з нормою запасу і може
готувати документацію для наступного замовлення матеріальних ресурсів).

У разі організації на підприємстві номенклатурно-кількісного
оперативно-складського й аналітичного бухгалтерського обліку складський
і бухгалтерський облік (в номенклатурно-кількісному відношенні)
дублюватимуть один одного, але за умов використання ЕОМ такого
дублювання можна уникнути, якщо організувати оцінку матеріальних
цінностей, враховану у оперативному складському обліку. При ручній
реєстрації даних у складському обліку, використовуючи тверді облікові
ціни, можна уникнути паралельного ведення бухгалтерського обліку. За
твердими обліковими цінами ведуть вартісний аналітичний облік руху
матеріальних цінностей за групами матеріалів, місцями зберігання,
матеріально-відповідальними особами, рахунками і субрахунками.

Для звірки даних складського і аналітичного обліку потрібно здійснювати
періодичну оцінку за обліковими цінами кількісних залишків за даними
складського обліку на визначену дату і зіставляти одержані загальні суми
з сумою залишку за обліковими цінами з вартісного аналітичного обліку.
Такий метод організації обліку називається сальдовим або
оперативно-бухгалтерським. [47, с. 219-220].

2.3. Облік матеріалів в бухгалтерії і його зв’язок із складським
обліком.

Документи, що надійшли зі складів до бухгалтерії, перевіряють як з точки
зору правильності їх оформлення, так і по суті відображених у них
операціях. Прибуткові ордери звіряють з рахунками, що до них належать,
транспортними документами, прийомними актами тощо. Лімітні-забірні
картки, що надійшли зі складу, зіставляють з іншими примірниками,
одержаними від цехів-споживачів, накладні на внутрішнє переміщення
матеріалів, здані складами-відправниками, з примірниками тих же
накладних, що надійшли зі складів-одержувачів, лімітні картки і вимоги
відзначають у реєстрах видачі тощо.

Далі документи таксують за допомогою ЕОМ, тобто зазначені в них
матеріальні цінності оцінюються за твердими обліковими цінами. По
кожному реєстру зданих документів після їх таксування підраховують
обороти надходження або витрачання матеріалів у розрізі облікових груп.

На малих підприємствах підсумки підрахунків можна відображати в
нагромаджувальних відомостях.

Основними завданнями обліку матеріалів є:

контроль за виконанням плану матеріально-технічного забезпечення;

відображати надходження матеріалів і всі затрати, що пов’язані з їх
придбанням;

виявлення відхилень від планової собівартості придбаних матеріалів,
давати точні дані по окремих складах про кількість і вартість
матеріальних запасів про відповідність їх до встановлених нормативів;

здійснювати контроль за додержанням норм витрачання матеріалів і точним
розподілом їх вартості по об’єктам калькуляції;

виявити такі матеріали, які можна реалізувати з метою мобілізації
внутрішніх ресурсів.

У таблиці 2.3.1. наведена загальна схема послідовності бухгалтерських
записів у регістрах журнально-ордерної форми обліку щодо операцій
використання матеріалів у виробництві.табл.2.3.1. [47, с. 225-228]

Таблиця 2.3.1.

Схема послідовності бухгалтерських записів.

Розроблювальна таблиця ф.№1 – розподіл витрат матеріалів за напрямками
їх використання.

Відомість №5.1. “Аналітичного обліку запасів за рахунком 20 “Виробничі
запаси”.”

Журнал №5 по дебету рахунка 23 “Виробництво” – підсумкові дані відомості
“5.1.аналітичного обліку запасів за рахунком 20 “Виробничі запаси”.

Для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству
предметів праці, призначених для використання у виробництві і для
господарських потреб, а також засобів праці, що підприємство включає до
складу малоцінних і швидкозношуваних предметів призначено рахунок 20
“Виробничі запаси”.

Сировина і матеріали відображуються на рахунку 20 «Виробничі запаси», що
призначений для узагальнення інформації про наявність і рух належних
підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі і матеріали, що
знаходяться в дорозі чи в переробці), будівельних матеріалів, запасних
частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари і
тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

По дебету рахунка 20 «Виробничі запаси» відображаються надходження
запасів на підприємство, їх дооцінка, по кредиту – витрата на
виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпустку (передачу)
на сторону, уцінка тощо:

Рахунок 20 має такі субрахунки:

201 «Сировина і матеріали» – відображаються наявність і рух сировини й
основних матеріалів, що входять до складу виготовленої продукції або є
необхідними компонентами при її виготовленні (забудовники облік
будівельних матеріалів і конструкцій ведуть на субрахунку 205
«Будівельні матеріали»). На цьому субрахунку ведеться облік основних
матеріалів, використовуваних підрядними будівельними організаціями при
здійсненні будівельно-монтажних, ремонтних робіт. Допоміжні матеріали,
що використовуються при виготовленні продукції або для господарських
потреб, технічних цілей і сприянні у виробничому процесі, також
відображуються на субрахунку 201. [25, с. 9]

У поточному бухгалтерському обліку матеріали можуть обліковуватися за
різними обліковими цінами (договірними, середніми, купівельними) тощо,
але на кінець звітного періоду (місяця, кварталу, року) обов’язкове
перерахування за фактичною собівартістю. Фактична собівартість
матеріалів складається з вартості за цінами заготівлі, придбання та
витрат по доставці цих матеріальних цінностей на підприємство.
Давальницька сировина відображається по балансу за цінами, зазначеними у
договорі.

Фактична собівартість матеріальних ресурсів визначається, виходячи з
витрат на їх придбання, включаючи оплату процентів за придбання в
кредит, наданий постачальником цих ресурсів, націнку (надбавки),
комісійну винагороду, сплачену постачальникам і зовнішньоекономічним
організаціям, вартість послуг товарних бірж, митні збори, витрати на
транспортування, зберігання і доставку, що здійснюється сторонніми
організаціями. [48, с.259]

На субрахунку 202 «Купівельні напівфабрикати і комплектуючі вироби»
відображуються наявність і рух покупних напівфабрикатів, готових
комплектуючих виробів, придбаних для комплектування продукції, що
випускається, які вимагають додаткових витрат по обробці чи зборці.
Вироби, придбані для комплектації готової продукції, вартість яких не
включається в собівартість продукції цього підприємства, відображуються
на рахунку 28 «Товари».

Науково-дослідні і конструкторські організації придбані необхідні їм як
комплектуючі вироби для проведення наукових (експериментальних) робіт з
визначеної науково-дослідної чи конструкторської теми спеціальне
устаткування й інструменти, пристрої й інші прилади обліковують на
субрахунку 202. Устаткування і прилади загального призначення на цьому
субрахунку не обліковуються, а відображуються на рахунку 10 «Основні
засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи» чи на рахунку 22
«Малоцінні і швидкозношувані предмети» по видах предметів.

На субрахунку 203 «Паливо» (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні
матеріали) обліковуються наявність і рух палива, що заготовляються для
технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а
також для виробництва енергії й опалення будинків. Тут також
обліковуються оплачені талони на нафтопродукти і газ. [25, с. 9]

Якщо деякі види палива використовуються одночасно – і як матеріали, і як
паливо, їх можна обліковувати на субрахунку №201 “Сировина і матеріали”
або № 203 “Паливо” за ознакою переважного використання на даному
підприємстві (організації).

Торговельні, постачальницькі, збутові та інші організації й
підприємства, в яких паливо становить незначну частку у складі їх
виробничих запасів, можуть обліковувати паливо на субрахунку №201
“Сировина і матеріали”. [47, с. 260]

На субрахунку 204 «Тара й тарні матеріали» відображуються наявність і
рух усіх видів тари і тарних матеріалів, крім тари, що використовується
як господарський інвентар, а також матеріали і деталі, які
використовують для виготовлення тари і її ремонту (деталі для збирання
ящиків, бочкова клепка тощо).

Матеріали, що використовуються для додаткового обладнання вагонів, барж,
судів з метою забезпечення збереження відвантаженої продукції, не
відносяться до тари і обліковують на субрахунку 201 «Сировина й
матеріали». [25, с. 9]

Фактична вартість тари складається з усіх витрат по заготівлі й доставці
її на склад підприємства, тобто:

відпускної вартості згідно з рахунками постачальників;

націнки, сплаченої збутовим (постачальницьким) організаціям;

транспортних витрат (провізної плати) з усіма додатковими зборами;

витрат на доставку тари до складу підприємства, і її розвантаження.

На субрахунку 205 «Будівельні матеріали» підприємства-забудовники
відображують рух будівельних матеріалів, конструкцій і деталей,
устаткування і комплектуючих виробів, що належать до монтажу, та інших
матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних
робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій. [25, с. 9]

Наявність і рух будівельних матеріалів та обладнання відображають по
відповідних групах матеріалів:

“Матеріали”;

“Конструкції та деталі”;

“Обладнання до встановлення вітчизняне”;

“Обладнання до встановлення імпортне”.

На субрахунку 205 «Будівельні матеріали» не враховується устаткування,
що не вимагає монтажу: транспортні засоби, вільно розміщені верстати,
будівельні механізми, сільськогосподарські машини, виробничий
інструмент, вимірювальні й інші прилади, виробничий інвентар і інше.
Витрати на придбання такого устаткування, що не підлягає монтажу,
відображуються безпосередньо на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» у
міру надходження їх на чи склад інше місце збереження, експлуатації.

На субрахунку 206 «Матеріали, передані в переробку» обліковуються
матеріали, передані в переробку на сторону і які надалі включаються до
складу собівартості отриманих з них виробів. Затрати на переробку
матеріалів, які оплачуються стороннім організаціям, відображуються
безпосередньо по дебету рахунків, на яких ведеться облік виробів, що
отримані з переробки. Аналітичний облік матеріалів, переданих у
переробку, ведеться в розрізі, що забезпечує інформацію про підприємства
– переробників і контроль за операціями з переробки і відповідними
витратами. Передача матеріалів у переробку відображується тільки на
субрахунках рахунка 20. [25, с. 10]

На субрахунку 207 «Запасні частини» ведеться облік придбаних чи
виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, що
використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин,
устаткування, транспортних засобів, інструментів, а також автомобільних
шин у запасі й обороті. На цьому ж субрахунку ведеться облік обмінного
фонду повнокомплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів,
що створюється у ремонтних підрозділах підприємств, на ремонтних
підприємствах.

За дебетом субрахунку відображуються залишок і надходження, за кредитом
– витрачання, реалізація й інше вибуття запасних частин.

При використанні запасних частин субрахунку 207 для покращення основних
засобів їхня вартість амортизується, або включається до складу валових
витрат у розмірах, що не перевищують 5% сукупної балансової вартості
груп основних засобів або 9% балансової вартості груп 1 і 3 на початок
звітного року, передбачених відповідно пп.. 8.7. і 22.4 Закону України
№283/97-ВР “Про прибуток підприємств”. Якщо вартість запасних частин,
використаних на покращення основних засобів, включається до складу
валових витрат (у розмірах, що не перевищують вищеназваних 5% або 9%),
то така вартість увійде до складу валових витрат на підставі актів або
інших документів на проведення покращення основних засобів.

Торговельні, постачальницькі, збутові й інші організації у тих випадках,
коли запасні частини, автомобільна гума в запасі та обігу становлять
невелику частку у складі виробничих запасів, обліковують відповідно на
субрахунку №201 “Сировина і матеріали”, субрахунку №209 “Інші
матеріали”, або субрахунку №205 “Будівельні матеріали”.

Порядок створення, використання й обліку обмінного фонду визначається
чинним законодавством України та відповідними установчими документами.
Аналітичний облік машин, обладнання, двигунів, вузлів та агрегатів
обмінного фонду ведуть за групами, що підлягають відновленню,
придатності до експлуатації, новими та поновленими.

На практиці для наближення бухгалтерського обліку до податкового і для
аналізу діяльності й деталізації обліку на автотранспортних
підприємствах відкривають такі субрахунки:

“Запасні частини” (окремо нові, відремонтовані й ті, що підлягають
ремонту);

“Агрегати” (окремо нові, відремонтовані й ті, що підлягають ремонту);

“Автомобільні шини” (окремо нові й ті, що підлягають ремонту).

У випадку надходження запасних частин у комплекті з придбаними основними
засобами, перелік яких зазначений у технічній документації до
автомобіля, їхня вартість включається до ціни його придбання, в
подальшому обліковується на субрахунку “Автомобілі, меблі, прилади”
рахунка 10 “Основні засоби” й до складу валових витрат вартість таких
запасних частин не відноситься. [47, с. 261-262]

На субрахунку 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»
враховуються мінеральні добрива, ядохімікати для боротьби зі шкідниками
і хворобами сільськогосподарських культур, біопрепарати, медикаменти,
хімікати, використовувані для боротьби з хворобами сільськогосподарських
культур.

На субрахунку 209 «Інші матеріали» обліковуються відходи виробництва,
непоправний брак, матеріальні цінності, отримані від ліквідації основних
засобів, які не можуть бути використані як матеріали, чи паливо запасні
частини на цьому підприємстві (металобрухт), зношені шини тощо. [25, с.
9-10]

Облік виробничих запасів за синтетичними рахунками (або субрахунками)
ведеться у Відомості 5.1 за центрами відповідальності(матеріально
відповідальними особами, місцями зберігання) та місцями
затрат(синтетичними рахунками або субрахунками обліку затрат). У
Відомості визначається сума і рівень транспортно-заготівельних
затрат(відхилень фактичної собівартості виробничих запасів від їх
поточної облікової оцінки), а також фактична собівартість витрачених
запасів, якщо застосовується метод оцінки вибуття запасів за
середньозваженою собівартістю.

За у Відомості 5.1 проводяться на підставі документів(звітів), в яких
узагальнені надходження до матеріально відповідальних осіб(складів,
цехів, дільниць) виробничих запасів та їх витрачання, вибуття з
відповідних місць зберігання за звітний місяць(або за більш короткий
проміжок часу – декада тощо).

У графі 2 видаток показується групуванням за кореспондуючими
рахунками(субрахунками, статтями). Суми внутрішнього обороту
(надходження, видаток) виробничих запасів(від однієї матеріально
відповідальної особи до іншої, зі складу в цех, з цеху в інший цех,
склад тощо) за місяць виділяється окремими сумами і мають бути між собою
рівними.

Відображення типових операцій з обліку матеріалів у регістрах
бухгалтерського обліку наведено в табличній формі (див табл. 2.3.2.)

Крім синтетичного обліку на рахунках бухгалтерського обліку на
Червоноградській швейній фабриці ВАТ “Калина”, як і на будь-якому
виробничому підприємстві ведеться аналітичний облік матеріальних
цінностей.

Суть аналітичного бухгалтерського обліку матеріальних цінностей полягає
в тому, що на кожний вид матеріальних цінностей (за номенклатурними
номерами) відкривається аналітичний рахунок, в якому об’єкти обліку
відображуються за їх кількістю (за прийнятними одиницями виміру) і сумою
вартості (за прийнятою системою оцінки).

Аналітичні рахунки групуються за групами матеріалів, місцями зберігання,
матеріально-відповідальними особами, за синтетичними рахунками
бухгалтерського обліку і субрахунками. Відповідно до прийнятих на
підприємстві групувань матеріальних цінностей дані за аналітичними
рахунками узагальнюються в оборотних відомостях. Використовують
аналітичний облік на рахунках для контролю зберігання і руху
матеріальних цінностей, їх оцінки, звірки з даними складського обліку, а
також для виявлення результатів інвентаризації.

У додатку 7 наведена аналітична відомість по рахунку 201 “Сировина та
матеріали” по Червоноградській швейній фабриці ВАТ ”Калина” за січень
2001 р. Як бачимо, у відомості зазначені дані про вартісний та
кількісний рух матеріалів на виробництві за січень. Відображені суми
свідчать про те, що виробництво на Червоноградській швейній фабриці ВАТ
“Калина” майже припинено.

Таблиця 2.3.2.

Облік сировини та матеріалів у виробництві.

п/п Зміст операції Кореспондуючи

рахунки

Дебет Кредит

1 2 3 4

1. Відпущено сировину і матеріали цехам основного виробництва на
виготовлення продукції 231 201

2. Відпущено сировину і матеріали допоміжному цеху для надання послуг.
232 201

Продовження таблиці 2.3.2.

1 2 3 4

3. Відпущено сировину і матеріали цехам основного і допоміжного
виробництв на утримання і поточний ремонт будівель. 91 201

4. Відпущено сировину і матеріали на утримання і поточний ремонт
будівель загальногосподарського призначення й інші господарські
потреби. 92 201

5. Відпущено сировину і матеріали на поточний ремонт будівлі складу
готової продукції. 93 201

6. Відпущено сировину і матеріали на поточний ремонт будівель
житлово-комунального господарства. 949 201

7. Відпущено куповані напівфабрикати і комплектуючи вироби складальному
цеху. 231 202

8. Відпущено мастильні матеріали на утримання устаткування цехів
основного і допоміжного виробництв. 91 203

9. Відпущено запасні частини ремонтному цеху для виконання замовлень.
232 207

10. Відпущено запасні частини на поточний ремонт обладнання цехів
основного і допоміжного виробництв. 91 207

11. Відображено вартість зворотних відходів за цінами можливого
використання, зданих на склад цехами основного виробництва. 209 231

12. Списано з рахунків виробництва вартість матеріальних цінностей, що
залишилися не використаними на кінець місяця в цехах основного
виробництва (методом “червоне сторно”). 231 201

2.4. Облік надходження матеріалів і розрахунки з постачальниками.

Фінансова робота підприємства у сфері грошових розрахунків за отримані
матеріальні цінності ведеться у багатьох напрямках і організується
фінансовою службою у тісному контакті з постачальницькими підрозділами.

Як відомо, основою для раціональної організації розрахунків за отримані
матеріальні цінності слугує господарський договір, який визначає
взаємовідносини щодо поставки матеріалів і передбачає їхню
відповідальність за прийняті на себе зобов’язання. Невиконання умов
договору тягне за собою матеріальну відповідальність сторони-винуватця.
Поряд з умовами поставки матеріальних цінностей у господарських
договорах визначаються форми і порядок розрахунків за
товарно-матеріальні цінності. Тому на підприємствах, як правило,
фінансові служби беруть активну участь у компанії по укладанню
договорів, їхні керівники в обов’язковому порядку візують остаточні
тексти договорів.

У взаєморозрахунках з віддаленими постачальниками в основному
використовуються безготівкові розрахунки за допомогою платіжних доручень
або платіжних вимог-доручень, а розрахунки з місцевими постачальниками
можуть здійснюватися як в безготівковій, так і в готівковій формі
розрахунків.

Фінансова служба підприємства повинна так організувати роботу по
перевірці та оплаті товарно-матеріальних цінностей, щоб не допускати
фактів надходження і оплати неякісних, зайвих матеріалів, не потрібних
підприємству, забезпечити персональну відповідальність посадових осіб у
разі, якщо такі факти мають місце. При цьому фінансовий відділ
відповідає за вартісні показники виконання угоди (правильність цін,
знижок, включення ПДВ тощо.), за своєчасність сплати боргів
постачальникам або, якщо це зумовлено в договорі, за своєчасність
переказу коштів на акредитиви, одержання за рахунок наявних коштів або
банківського кредиту чекової книжки тощо.

Таким чином, завдання підприємства при розрахунках з постачальниками
полягає у повній та своєчасній оплаті за отримані матеріальні цінності,
а також чітке та своєчасне оформлення розрахункових документів та
відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку.

Для бухгалтерського обліку з постачальниками використовують рахунок 63
“Розрахунки з постачальниками”, який має такі субрахунки:

631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”;

632 “Розрахунки з іноземними постачальниками”.

По кредиту рахунка 63 відображуються суми заборгованості підприємства за
матеріальні цінності, по кредиту – суми оплати.

Облік розрахунків з постачальниками та підрядчиками здійснюється у
Журналі №3 та відомості аналітичного обліку 3.3. У Журналі №3
відображаються обороти за кредитом рахунку 63 ”Розрахунки з
постачальниками та підрядчиками”. У розділі 1 “Запаси” в Журналі
здійснюється на підставі підсумкових даних відомості 3.3. та первинних
документів.

Відомість 3.3. призначена для аналітичного обліку розрахунків з
постачальниками та підрядчиками за одержані товарно-матеріальні
цінності, використані роботи і надання послуги, що відображаються на
рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядчиками”. Протягом
місяця записи у відомості здійснюються в міру визнання зобов’язання за
матеріальні цінності, нематеріальні активи, роботи і послуги та
проведені розрахунки з постачальниками та підрядчиками на підставі
первинних облікових документів(товарно-транспортних накладних, накладних
на відпуск товарно-матеріальних цінностей, актів приймання матеріалів,
робіт, послуг, прибуткових та видаткових касових ордерів, виписок банку
тощо).

За кредитом рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”
відображається заборгованість за одержані від постачальників та
підрядчиків товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за
дебетом – її погашення, списання тощо. Сальдо на кінець місяця
наводиться за кожним постачальником та підрядником і переносяться в
графу 6 Відомості 3.3 на наступний місяць.

У графі 20 Відомості 3.3. відображається загальна сума, що належить
сплаті постачальнику, підряднику за одержані товарно-матеріальні
цінності, нематеріальні активи, прийняті роботи і послуги.

Підсумки граф 13-19 (рядок “Усього за рахунком 63” ) цієї відомості
переноситься до графи 10 розділу 1 Журналу 3.

Типові проводки по обліку надходження матеріалів і розрахунків з
постачальниками відображено в таблиці 2.4.1.

Таблиця 2.4.1.

Облік надходження матеріалів та розрахунків з постачальниками.

п/п Зміст операції Кореспондуючи

рахунки

Дебет Кредит

1 2 3 4

Перша подія – передоплата

1. Проведено передоплату постачальнику 631 311, 301

2. Нараховано податковий кредит з ПДВ 641 644

3. Отримано матеріали від постачальника 20 631

4. Відображено податковий кредит з ПДВ

Перша подія – отримання матеріалів

5. Отримано матеріали від постачальника 20 631

6. Нараховано податковий кредит з ПДВ 641 631

7. Проведено оплату постачальнику 631 311, 301

Придбання матеріалів підзвітною особою

8. Оприбутковано матеріали 20 372

9. Нарахований податковий кредит з ПДВ 641 372

Безкоштовне (безоплатне) отримання матеріалів

10. Отримано безоплатно запаси (на суму їх справедливої вартості з
урахуванням ПДВ) 20 745

Отримання матеріалів в якості внеску до статутного фонду

11. Нараховано статутний капітал у розмірі, зафіксованому в установчих
документах 46 40

12. Оприбутковано матеріали як внесок до статутного фонду 20 46

Оприбуткування матеріалів, виявлених як надлишки в результаті
інвентаризації

13. Оприбутковано матеріали, раніше не обліковані на балансі 20 719

2.5. Особливості обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів.

Для того, щоб висвітлити особливості обліку МШП за новим Планом рахунків
та новими вимогами щодо бухгалтерського обліку запасів, треба пам’ятати,
що “малоцінка”, яка раніше обліковувалась на 12 рахунку згідно з
вимогами П(С)БО 7 “Основні засоби”, П(С)БО 9 “Запаси” розділені на дві
частини. Перша – МШП, що обліковуються на рахунку 22 “МШП” – це
малоцінні та швидкозношувані предмети терміном експлуатації менше одного
року (незалежно від вартості), які входять до складу оборотних активів
підприємства і списуються на витрати в момент передавання їх в
експлуатацію. Друга – МШП, термін експлуатації яких перевищує один рік,
які відображаються у складі необоротних активів на субрахунку 112
“Малоцінні необоротні матеріальні активи” та по яких нараховується знос.
При цьому, сальдо рахунків 10 “Основні засоби” і 11 “Інші необоротні
активи” відображається в балансі загальною сумою за статтею “Основні
засоби”, код рядка 030.

З вищесказаного можна зробити висновок, що звичні та зрозуміли в обліку
до 01.01.2000 р. МШП, терміном використання більше одного року, тепер
“підвищені в посаді”, і за вимогами нового бухгалтерського обліку
зараховані до складу основних засобів. Таким чином у даному питанні
будуть розглянуті ті МШП, які згідно з П(С)БО 9 “Запаси” зараховані до
складу матеріальних запасів. [3, с. 6-8]

Основними завданнями обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів є:

визначення первісної вартості придбаних малоцінних та швидкозношуваних
предметів;

контроль за збереженням їх на складі, так і в період експлуатації в
цехах, відділах підприємства;

контроль за правильністю використання малоцінних і швидкозношуваних
предметів під час їх експлуатації;

правильне віднесення витрат на придбання малоцінних і швидкозношуваних
предметів на витрати підприємства.

Для обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів Інструкцією №291
передбачено рахунок 22 “МШП”. За дебетом рахунку 22 “МШП” відображується
надходження малоцінних та швидкозношуваних предметів на склади
підприємства від постачальників або з виробництва, за кредитом рахунка
22 – списання на витрати виробництва або реалізація МШП стороннім
організаціям.

Аналітичних облік малоцінних та швидкозношуваних предметів на
підприємстві повинен будуватися:

по-перше, за відповідними субрахунками;

по-друге, за місцем знаходження і матеріально відповідальними особами;

по-третє, за окремими предметами, що належать до складу кожної групи
малоцінних і швидкозношуваних предметів (за номенклатурними номерами).

Відображення типових операцій з обліку МШП у регістрах бухгалтерського
обліку наведено в табличній формі (див. таблицю 2.5.1.)

Слід сказати, що міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, на які
зараз рівняється Україна, передбачають спрощений облік погашення
вартості знарядь праці та інших аналогічних предметів, термін
експлуатації яких не перевищує одного року. Такі об’єкти можуть
облічуватися у складі оборотних активів, їх вартість при передаванні до
експлуатації можна повністю списувати на витрати виробництва. Що
стосується малоцінних предметів, які обслуговують значну кількість
виробничих циклів, то порядок списування їх вартості на витрати
виробництва визначає адміністрація підприємств і корпорацій шляхом
встановлення граничних лімітів одиничної вартості таких предметів. На
практиці вартість таких предметів обліковується у складі оборотних
активів і відноситься на витрати виробництва в момент передавання їх до
експлуатації. [47, с.285-302]

Таблиця 2.5.1.

Типові господарські операції з обліку МШП.

п/п Зміст операції Кореспондуючи

Рахунки

Дебет Кредит

1. Надійшли від постачальників МШП і оприбутковані на склад
підприємства. 22 631

2. Відображено податковий кредит з ПДВ. 644, 641 631

3. Витрати на доставку, розвантаження МШП власним транспортом і
робітниками свого підприємства. 22

23

66

65

4. Придбані МШП підзвітними особами. 22 372

5. Відображено податковий кредит з ПДВ. 641 372

6. Оприбутковані МШП власного виробництва, призначені для внутрішнього
використання. 22 23

7. Зроблено до оцінку МШП. 22 423

8. Надійшли МШП від засновників у рахунок вкладу до Статутного капіталу
створюваного підприємства. 22

46 46

40

9. Списана вартість МШП на підготовку та освоєння виробництва. 39 22

Списуються МШП в момент передавання в експлуатацію на:

виробництво;

загальновиробничі витрати;

адміністративні витрати

витрати на дослідження та розробки виробництва;

утримання об’єктів житлово-комунального господарства і
соціально-культурного призначення;

забезпечення збуту продукції;

виправлення браку;

для потреб капітального будівництва

23

91

92

941

949

93

24

15

22

22

22

22

22

22

22

22

11. Вартість витрат і нестач МШП, встановлена при звільненні
матеріально-відповідальної особи або при інвентаризації. 375 22

12. Списування за непридатністю МШП по цінах можливого використання. 20
22

13. Відображена сума реалізованих МШП. 36 712

14. Відображено податкові зобов’язання по ПДВ. 712 641

15. Списання облікової вартості реалізованих МШП. 943 22

16. Списання собівартості реалізованих МШП. 79 943

17. На суму доходу від реалізації МШП. 712 79

Треба зазначити, що міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, на які
зараз рівняється Україна, передбачають спрощений облік погашення
вартості знарядь праці та інших аналогічних предметів, термін
експлуатації яких не перевищує одного року. Такі об’єкти можуть
облічуватися у складі оборотних активів, їх вартість при передаванні до
експлуатації можна повністю списувати на витрати виробництва. Що
стосується малоцінних предметів, які обслуговують значну кількість
виробничих циклів, то порядок списування їх вартості на витрати
виробництва визначає адміністрація підприємств і корпорацій шляхом
встановлення граничних лімітів одиничної вартості таких предметів. На
практиці вартість таких предметів обліковується у складі оборотних
активів і відноситься на витрати виробництва в момент передачі їх до
експлуатації. [47, с.285-302]

2.6. Облік матеріалів при АРМ бухгалтера.

Ефективно вирішити проблему суттєвої відмінності бухгалтерського та
податкового обліку можна тільки за допомогою бухгалтерських програм, в
яких передбачене паралельне ведення бухгалтерського та податкового
обліку. Автоматизація бухгалтерського обліку дає реальний шанс
бухгалтерам підвищувати свій професійний рівень за рахунок того, що всю
рутинну роботу буде виконувати комп’ютер.

В умовах використання комп’ютерів створено принципово нові механізовані
й автоматизовані форми бухгалтерського обліку, при яких
обліково-обчислювальні роботи ведуться автоматично на комп’ютерах.

Навий підхід до організації бухгалтерського обліку при комплексній його
механізації в умовах використання комп’ютерів виявив нові форми
бухгалтерського обліку – автоматизовані.

В основу комплексної механізації (автоматизації) бухгалтерського обліку
матеріальних запасів на підприємствах закладено принцип безперервності
обробки облікової інформації на комп’ютері при повному охопленні
механізацією усіх облікових операцій, а саме: надходження та витрачання
матеріалів; облік матеріальних запасів на складах підприємства; облік
розрахунків з постачальниками-контрагентами тощо.. При цьому
здійснюється перерозподіл робіт, і значну частину операцій облікового
процесу виконує персонал комп’ютера.

Основним елементом комплексної механізації і автоматизації
бухгалтерського обліку матеріальних цінностей є розробка і використання
єдиної номенклатури кодів запасів, які задовольняли б потреби усіх
ланок облікової роботи. Ці коди забезпечують проходження потоку
інформації від первинного документу до машинограм, тобто облікових
регістрів. Важливе значення надається розробці і правильному
застосуванню кодів синтетичних рахунків та субрахунків обліку запасів і
об’єктів їх аналітичного обліку. Як правило коди синтетичних рахунків
та субрахунків запасів і об’єктів їх аналітичного обліку мають сім
знаків. Перші два знаки коду виведені для позначення номера синтетичного
рахунку згідно з планом рахунків бухгалтерського обліку. Третій знак
означає субрахунок. Четвертий, п’ятий, шостий і сьомий знаки деталізують
об’єкти аналітичного обліку. [47, c. 118-119]

Від економічного змісту кожного субрахунку залежить структура побудови
коду об’єкта аналітичного обліку за принципом максимального забезпечення
формування на основі цих кодів показників, які необхідні для
раціональної організації управління запасами на підприємстві, а також
показників, що містяться у формах періодичної і річної бухгалтерської
звітності.

Створення і впровадження в практику бухгалтерського обліку комп’ютера
привело до розробки нової форми бухгалтерського обліку –
таблично-автоматизованої. При цій формі здійснюється повна автоматизація
збору, передачі, систематизації й обробки інформації; крім паперових
носіїв бухгалтерської інформації використовуються машинні носії
(магнітні диски).

При таблично-автоматизованій формі бухгалтерського обліку матеріальних
запасів на основі одноразового введенням і багаторазового використання
первинної інформації, а також програмне групування дебетових і
кредитових оборотів на рахунках та субрахунках обліку виробничих запасів
на основі принципу подвійного запису; проводиться автоматизація логічних
операцій бухгалтерського обліку; вирішуються завдання бухгалтерського
обліку у двох режимах – регламентному і запитовому; вихідну інформацію
отримують у вигляді друкованих регістрів і відеограм, а також існує
можливість розшифровки результативних показників за запитами
користувачів.

В Україні використовується значна кількість програмних продуктів для
автоматизації бухгалтерського обліку, найбільш
відомі є такі: “1:С Бухгалтерія”, “ПАРУС”, “Фінанси без проблем”, “Fin
Expert”, “БЄСТ”, тощо.

Але найкращою, найгнучкішою та наймобільнішою програмою бухгалтерського
обліку є система “1:С Бухгалтерія”.

Основні особливості цієї програми:

ведення синтетичного і аналітичного обліку стосовно до потреб установи;

можливість ведення кількісного багатоваріантного обліку;

одержання всієї необхідної звітності та різнорідних документів по
синтетичному і аналітичному обліку;

повна настроюваність: можливість доповнювати і змінювати план рахунків
бухгалтерського обліку, систему проводок, ведення аналітичного обліку,
форм первинних документів, форм звітності;

можливість автоматичного друку вихідних (первинних) документів.

Розглянемо, як здійснюється облік матеріальних запасів у самій
розповсюдженій версії “1:С Бухгалтерія 7.7.”.

Придбання матеріалів за плату у постачальників є найбільш розповсюдженим
способом надходження матеріальних цінностей. Для відображення в обліку
операцій, пов’язаних з оформленням надходження в організацію матеріалів,
придбаних у постачальників, в типовій конфігурації передбачений документ
“Поступлення матеріалів”. В титульній частині документу вказується
номер прибуткового ордеру, дата, постачальник, підстава та склад, на
який приймаються матеріали. Реквізит “Постачальник” заповнюється вибором
постачальника матеріалів з довідника “Контрагенти”. Якщо відомості про
постачальника в довіднику відсутні, то треба вибрати елемент “Новий” в
меню “Дії” і заповнити форму елемента довідника.

В реквізиті “Договір” слід вказати реквізити накладної і рахунка-фактури
постачальника, за якими отримані матеріальні цінності. Вони вводяться у
довідник “Договори”, який підпорядкований довіднику “Контрагенти”. В
списку, який відкривається, вказуються тільки ті накладні і
рахунки-фактури, які відносяться до даного постачальника.

В реквізиті “Склад” вибором із довідника “Місця зберігання ТМЦ”
вказується склад, на який приймаються матеріали.

Реквізит “Зарахування авансу” визначає спосіб зарахування авансу,
виданого постачальнику. Реквізит “Зарахування авансу” приймає наступне
значення:

не зараховувати;

тільки по договору;

без пред’явлення договору.

В реквізиті “Податки” вибором з наведеного списку можна вказати варіант
розрахунку податків, який задає ставки ПДВ, податку з продажу і порядок
включення сум цих податків в суму документу. Варіант розрахунку
вибирається у залежності від того, яким чином вказані відповідні суми у
супровідних документах постачальника. Якщо підходящого варіанту немає,
слід відкрити довідник “Варіанти розрахунку податків”, ввести новий
варіант розрахунку, а потім вибрати його.

Якщо матеріали надходять на підприємство у супроводі рахунка-фактури
постачальника слід встановити перемикач “Дата і номер рахунка-фактури”,
при цьому поле “Дата і номер рахунка-фактури” стає доступним для
редагування. В це поле слід ввести дату і номер рахунку-фактури. Якщо
надходження матеріалів на підприємство не супроводжується
рахунком-фактурою постачальника, то слід встановити перемикач на поле
“Рахунок-фактура не встановлений”.

В табличну частину документу переноситься інформація з накладної
постачальника. Тут вказується найменування матеріалу; кількість; ціна за
одиницю; сума без податків або з податками – в залежності від варіанту
розрахунку податків, вибраного в реквізиті “Податки”; суми податків.
Загальна сума розраховується автоматично в залежності від вибраного
варіанту розрахунку податків.

Для заповнення табличної частини документу використовується довідник
“Матеріали”. Форма списку цього довідника подається на екран при вводі в
табличну частину нової строки (пункт “Нова строка” меню “Дії”). Якщо від
постачальника надходять матеріали, інформація про які у довіднику
відсутня, то новий матеріал треба спочатку записати, відкрив форму
елемента довідника “Матеріали”.

Заповнення табличної частини документа “Надходження матеріалів” може
виконуватися двома способами:

звичайним вводом нового рядка табличної частини документу. При цьому
вікно довідника “Матеріали” відкривається знову для кожної нової строки
накладної;

способом підбору матеріалів безпосередньо з довідника “Матеріали”
(кнопка “Підбор”). При цьому також відкривається форма довідника
“Матеріали”, але після вибору матеріалу його найменування переноситься в
табличну частину накладної і вікно довідника не закривається. Потім
підбирається наступний матеріал і т д.

Якщо в довіднику “Матеріали” заповнений реквізит “Ціна”, то значення
реквізиту переноситься в табличну частину. Якщо воно не співпадає з
ціною, вказаною в документах постачальника, в графі “Ціна” табличної
частини слід вказувати ціну постачальника.

В реквізиті ПДВ вказується сума податку на додану вартість, яка належить
сплаті постачальнику по конкретному матеріалу. Вона вказується у
відповідності з документами постачальника.

При проведенні документа програма автоматично формує такі бухгалтерські
операції:

по дебету одного з субрахунків рахунку 20 (22) – облікова вартість
матеріалу;

по дебету субрахунків 641 або 644 (по першій події, відповідно: або
придбання матеріалу, або передоплата);

по кредиту рахунка 63 “Розрахунки з постачальниками” по відповідним
об’єктам аналітичного обліку;

вартість придбаного матеріалу відноситься на валові витрати.

По мірі необхідності матеріали передаються у виробництво. Відпуск
матеріалів зі складу, як було з’ясовано, здійснюється за допомогою
вимог-накладних.

Для оформлення операцій, пов’язаних з передачею матеріалів у
виробництво, в типовій конфігурації передбачений документ “Передача
матеріалів у виробництво”. В титульній частині документу слід вказати, з
якого складу відпускаються матеріали, і на який рахунок списуються
вартість матеріалів при проведенні документа. В залежності від рахунка
витрат запитуються додаткові аналітичні ознаки (субконто).

При проведенні документа будуть сформовані проводки:

по кредиту рахунку 20 (по субрахунках);

по дебету рахунку, який вказаний в документі.

У тих випадках, коли підприємство припиняє виробництво продукції, для
якої були отримані, але не використані матеріали, залишки цих матеріалів
як правило продаються.

Для відображення в обліку операцій з продажу матеріалів, потреби в яких
в даний час немає, в типовій конфігурації передбачений документ
“Відвантаження матеріалів на сторону”. Для вводу нового документу
необхідно вибрати пункт “Відвантаження матеріалів на сторону” з під
меню “Облік матеріалів” меню “Документи” головного меню програми.

В формі вводу документу необхідно вказати:

номер та дату оформлення накладної;

покупця і підставу для розрахунків;

склад, з якого відвантажується продукція.

Якщо продаж матеріалів підлягає оподаткуванню податком на додану
вартість, або інших податків з продаж, слід вибрати ставку податку з
довідника.

В табличній частині вказується:

найменування матеріалу;

кількість відпущеного матеріалу;

відпускна ціна за одиницю;

сума відпущених матеріалів;

сума ПДВ;

загальна сума (зі всіма податками).

Заповнення табличної частини документу здійснюється так же, як і при
придбанні матеріалів.

Після заповнення форми документу слід сформувати і роздрукувати накладну
по типовій формі №М-15, а документ зберегти та провести.

При проведенні будуть сформовані такі бухгалтерські операції:

на суму відвантажених матеріалів по дебету рахунка 36 “Розрахунки з
покупцями та кредиту рахунка 70 “доходи від реалізації”;

на суму ПДВ по дебету рахунка 70 та кредиту рахунка 643 або 641 (по
першій події, відповідно: передоплата чи відвантаження);

на суму облікової вартості матеріалів по дебету рахунку 90 “Собівартість
реалізації” та кредиту рахунку 20 (субрахунків обліку запасів);

для податкового обліку: валові доходи на суму відвантажених товарів без
ПДВ.

Таким чином, можна сказати, що програма “1:С Бухгалтерія” є
універсальною бухгалтерською програмою.

Описана вище технологія побудови обліку в програмі “1:С Бухгалтерія”
наведена на схемі 2.6.1.

Схема 2.6.1.

Технологія побудови обліку в програмі “1:С Бухгалтерія – ПРОФ”

для Windows.

Розділ 3. Аналіз і аудит надходження і витрачання матеріалів.

3.1. Завдання та джерела аналізу матеріальних ресурсів.

Економічний аналіз надходження і витрачання матеріальних ресурсів
підприємства – це система спеціальних показників, пов’язана з
дослідженням господарської виробничої діяльності підприємства; вивчення
темпів постачання, а також пропорцій витрачання матеріальних ресурсів;
виявлення глибинної суті і причин, що спричиняють різні відхилення від
запланованих показників постачання матеріальних цінностей, договірних
зобов’язань, і об’єктивною оцінкою їх виконання.

Діюче законодавство надає право підприємствам самостійно встановлювати
порядок обліку надходження та витрачання матеріалів. Метою економічного
аналізу і аудиту матеріальних ресурсів є вивчення використання їх у
виробництві, визначення впливу факторів на їх відхилення для виявлення в
подальшому недоліків та резервів, а також розробка заходів, спрямованих
на відновлення і збільшення постачання матеріалів, підвищення
ефективності їх використання у процесі виробництва. [24, c. 71]

У ході аналізу та контролю за надходженням та витрачанням матеріальних
ресурсів фінансова служба у координації з юридичною службою підприємства
повинні контролювати правильність списання матеріалів у виробництво та
на господарські потреби згідно із існуючими нормами.

Методи перевірки наявності матеріальних цінностей прийнято підрозділяти
на дві групи: методи фактичної перевірки; методи документальної
перевірки. До основних методів фактичної перевірки, якими можуть
користуватися аудитори, виходячи з права самостійно визначати форми і
методи перевірки, керуючись вимогами нормативних актів і умов договору з
суб’єктом чи змісту доручення державних органів, відносяться:

– огляд;

– обстеження;

– інвентаризація;

– контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво;

– лабораторний аналіз якості матеріальних цінностей;

– експертна оцінка;

– опитування;

– перевірка обсягів виконаних робіт.

Огляд. За допомогою цього методу можна з’ясувати, наприклад, умови
збереження матеріальних цінностей, документів про їх надходження на
підприємство; стан виробничих, складських приміщень, де матеріальні
цінності зберігаються. Огляду піддають різноманітні об’єкти: територію,
місця збереження матеріальних активів, документів, виробниче і торгове
устаткування, готову продукцію, контрольно-касові машини. У процесі
огляду можуть бути виявлені докази, що свідчать про порушення чи
зловживання.

Обстеження. Обстеження являє собою як би продовження огляду, але з
одночасним ознайомленням з документами як нормативними, так і
виправдувальними; з одержанням пояснень від відповідальних осіб.
Ефективні результати дає обстеження при перевірках технології
виробництва продукції в цехах, порядку прийому, збереження, відпустки у
виробництво матеріалів.

Інвентаризація. Основними цілями інвентаризації відповідно до Інструкції
з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів,
товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів і розрахунків,
затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. №69
(зі змінами і доповненнями) є:

– виявлення фактичної наявності матеріальних цінностей;

– зіставлення фактичної наявності матеріалів з даними бухгалтерського
обліку;

– перевірка повноти відображення в обліку зобов’язань.

Інвентаризація є найбільш ефективним методом фактичної перевірки
достовірності показників балансу, що є складовою частиною бухгалтерської
звітності (питання інвентаризації буде більш докладно освітлено у главі
3.2. при розгляді аудита матеріальних цінностей).

Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво застосовують у
тих випадках, коли необхідно установити фактичні витрати сировини чи
матеріалів на виробництво, вихід напівфабрикатів, готової продукції,
кількість відходів. Застосовують його і для перевірки діючих або тих, що
раніше діяли на підприємстві норм витрат сировини і матеріалів,
технологічного процесу, продуктивності устаткування і т.п. Для цього
проводять відповідний виробничий експеримент (наприклад, виготовлення
зразків виробів, випічка кулінарної продукції й ін.).

Перед контрольним запуском сировини у виробництво варто визначити, по
яких видах продукції, що випускається, буде проведений експеримент. При
цьому враховуються претензії до якості чи виробів зведення про
перевитрату по окремих видах матеріалів, завищених нормах і т.д. Якщо
експериментом ставлять мету перевірити фактичне виробництво готової
продукції, то необхідно, щоб експериментальне виробництво здійснювалося
в тих же умовах, у тім же порядку, у якому воно здійснювалося раніше.
Якщо буде встановлено, що характер і умови виробництва не змінилися, то
в якості контрольного може бути прийнятий будь-який черговий запуск
сировини у виробництво.

Завдяки експерименту уточнюються норми, підсилюється контроль за
списанням фактичної витрати сировини і виходом продукції. Крім того,
можуть бути виявлені недоліки в нормуванні і технології виробництва,
перекручування в показниках витрачання матеріальних ресурсів тощо.

Лабораторний аналіз якості матеріалів, товарів, сировини і готової
продукції. Використання даного методу дає можливість контролювати якість
матеріалів, що надходять, товарів, сировини, а також готової продукції і
напівфабрикатів; дозволяє виявити факти використання некондиційної
сировини, недотримання норм витрат. Ці й інші факти можуть свідчити,
наприклад, про порушення технологічного режиму, установлених норм і т.п.
Аналіз може проводитися відділом технічного контролю або відповідними
спеціалізованими організаціями (інспекцією по якості й ін.).

Експертна оцінка об’єктів перевірки буває необхідна при дослідженні
спеціальних питань. Як експерта аудиторська організація може
використовувати роботу спеціалізованої організації, що є юридичною
особою. Так, може бути використана робота оцінювача, інженера, геолога,
актуарія і (чи) іншого експерта. Результати експертної оцінки
оформляються у виді висновку (звіту, розрахунку і т.п.), у якому
містяться точні і ясні відповіді на конкретні питання, передбачені й
описані в договорі надання послуг, укладеному між аудиторською фірмою і
експертом чи економічним суб’єктом і експертом. Зведення, що містяться у
висновку експерта, повинні бути виражені так, щоб були неможливі різні
тлумачення. Висновок експерта підлягає включенню в робочу документацію
аудиторської організації.

Опитування. Слід зазначити, що аудиторам надані права одержувати
необхідні роз’яснення і додаткові зведення, а також необхідну інформацію
від третіх осіб (по письмовому запиту).

Отже, до одержання подібних пояснень і довідок від посадових осіб
прибігають у тих випадках, коли необхідно установити достовірність
фактів у процесі перевірки, реальність господарської операції,
достовірність даних, відображених у документах. Опитування можна робити
усно або письмово. Пояснення довідкового характеру не фіксують, однак,
для з’ясування достовірності факту можна запропонувати працівникам
підприємства дати пояснення в писемній формі.

Перевірка обсягів виконаних робіт. За допомогою обмірювання перевіряють:

– відповідність характеру, кількості і вартості виконаних робіт тим, що
зазначені в актах приймання , а також у проектах і кошторисі;

– відповідність виконаних робіт складу робіт, передбачених кошторисними
нормами, на підставі яких складені застосовувані при розрахунках
одиничні розцінки, калькуляції і прейскурантні ціни на витрачання
матеріалів;

– закінченість об’єктів, конструктивних елементів, етапів і видів робіт
або їхніх частин. Таку перевірку проводять різними способами, що
залежить від характеру робіт і їхніх результатів.

До основних способів перевірки відносяться:

– контрольне обмірювання фактично виконаних робіт;

– зіставлення обсягу робіт, зазначених в актах приймання й в актах
інвентаризації незавершеного будівництва, з обсягом витрачених
матеріальних цінностей;

– зустрічна перевірка операцій по розрахунках з іншими організаціями за
постачання матеріалів;

– перевірка супутніх операцій по списанню матеріалів.

Найбільш розповсюджене контрольне обмірювання фактично виконаних робіт,
застосовуване для перевірки виконання робіт з будівництва, по витрачанню
матеріалів на капітальний і поточний ремонт будинків і споруджень. [7,
117-120]

Іншу групу методів — методи документальної перевірки — можна розділити
на двох груп: методи формальної перевірки; методи перевірки реальності
відображених у документах обставин.

До методів формальної перевірки документів відносяться:

– перевірка дотримання правил складання, оформлення, повноти оформлення
документів по надходженню та витрачанню матеріальних цінностей;

– зіставлення облікових і звітних показників витрачання матеріалів із
установленими нормативами (нормативна перевірка);

– перевірка відповідності відображених у документах операцій з
матеріалами установленим правилам; рахунковий контроль.

До методів перевірки реальності відображених у документах обставин
відносяться:

– зіставлення даних документів, що відображують операції з матеріальними
цінностями з даними документів, що з’явилися підставою для цих операцій;

– перевірка записів по надходженню та витрачанню матеріалів у
регістрах бухгалтерського обліку;

контрольне звірення;

відновлення натурально-вартісного обліку й ін. [27, с.74-88]

Аудит матеріальних цінностей починають з вивчення організації
виробництва, технологічного процесу, обґрунтованості замовлень на
продукцію і її собівартість.

Ефективність аудита матеріальних цінностей багато в чому залежить від
організації внутрішнього аудита, технологічних процесів виробництва,
нормування й обліку витрат сировини і матеріалів, використовуваних на
випуск продукції. Вивчаються питання виконання завдань по виробництву
продукції, матеріально-технічному забезпеченню виробництва матеріальними
цінностями, зниженню собівартості продукції за рахунок економії
матеріальних ресурсів, а також дотримання кошторисів матеріальних витрат
на виробництво. Звертають увагу на достовірність звітності підприємства
по матеріальних витратах на виробництво продукції. Виконання договорів
і замовлень по матеріально-технічному постачанню має важливе значення
для оцінки його господарської діяльності. Показники виконання завдань
постачання матеріалів залежать від ряду конкретних умов роботи
підприємства.

Основними документами і матеріалами, по яких аналізується і вивчається
використання матеріальних ресурсів, є документи, що містять показники
виробничого циклу, звітні матеріали, що фіксують виконання завдань
матеріально-технічного забезпечення (дані статистичного, оперативного і
бухгалтерського обліку), документи інвентаризації матеріальних
цінностей, що дозволяють ретельно вивчити господарську діяльність
підприємства.

Виконання виробничого завдання по об’єму використання матеріалів у
виробництво аудитор вивчає, використовуючи дані про випуск продукції
підприємства за весь звітний період. За даними періодичної статистичної
звітності зіставляють виконання виробничої програми випуску продукції з
витрачанням матеріалів й іншими показниками і виявляють відхилення від
нормативу по сумі і відсоткам. При цьому використання матеріальних
цінностей вивчають не тільки в цілому по підприємству, але і по окремих
цехах видам виробництва, різних видах готової продукції. Окремі
підприємства за загальними показниками підприємства по витрачанню
матеріалів можуть ховати зловживання окремих структурних підрозділів
(цехів, дільниць).

У практиці неодноразово розкривалися випадки завищення звітних даних про
випуск продукції за рахунок незаконного і необґрунтованого включення в
звітність виробів, які не пройшли обробки, що вимагає виправлення і
переробки, а також виробів, випущених після закінчення звітного періоду.
Таким чином перекручувались дані про наявність матеріальних цінностей на
складах підприємства. Для того, щоб виявити причини порушень і
попередити їхню появу в подальшій роботі, необхідно звітні дані
порівняти з бухгалтерськими записами і первинними документами по
надходженню і витрачанню матеріальних цінностей. Зокрема, звітні
показники зіставляють з оборотами по балансовому рахунку 20 «Виробничі
запаси» і рахунка 23 «Основне виробництво» (по дебету і кредиту), і
інших рахунків бухгалтерського обліку. (Наприклад, у балансі ВАТ
“Калина” на 1 січня 2001 року залишок незавершеного виробництва –
10,0 тис. грн. Правильність цієї цифри можна підтвердити даними
журналу-ордера №10 за грудень 2000 р., у якому сальдо рахунка 23
«Основне виробництво» на 01.01.2001 р. складає 10008 грн. 43 коп.)

Бухгалтерські записи по витрачанню матеріалів звіряють з виробничими
звітами про випуск продукції, у яких відображується кількість продукції,
виготовленої за місяць в асортименті та калькуляціями по цим видам
продукції.

Аудит витрат на виробництво встановлює наявність кошторисів витрат,
планових калькуляцій і норм витрат сировини і матеріалів. Для цього
необхідно перевірити правильність складання звітів по собівартості
продукції, запису в бухгалтерських документах для виявлення
необґрунтованих списань різних витрат на виробництво за рахунок
перекручування фактичної собівартості випущених виробів.

Дослідження правильності складання кошторисів витрат повинне підтвердити
його відповідність нормам витрат сировини і матеріалів, зазначених у
калькуляціях. Для цього вивчають не тільки калькуляції і дотримання
кошторисних витрат на її одиницю, особливо витрат сировини і матеріалів,
відповідно до існуючих норм. Перевіряють звітні калькуляції і
дотримання кошторисних витрат на виробництво одиниці продукції і на весь
її обсяг, а також обґрунтованість звітних калькуляцій. Їх звіряють з
первинними документами і записами в облікових регістрах (зокрема,
складських картках на відпуск сировини у виробництво). У випадку зміни
цін на сировину, матеріали, паливо, тарифи на перевезення готової
продукції, що не були враховані при складанні калькуляцій, собівартість
матеріальних витрат перевіряють виходячи з фактичних показників,
перелічених за плановими цінами. [22, c.4-5]

Зниження собівартості продукції є позитивним наслідком роботи
підприємства, коли воно досягається за рахунок збільшення продуктивності
праці і зниження витрат праці на одиницю продукції, економії сировини і
матеріалів, скорочення витрат, ліквідації простоїв і інших
непродуктивних витрат, перевиконання завдань в асортименті й ін. У
процесі аудита матеріальних витрат важливо перевірити дотримання
встановленого порядку обліку і калькулювання собівартості продукції по
окремих виробах. Звертають увагу на звітні калькуляції і дотримання
кошторисних витрат матеріалів на виробництво одиниці продукції і на весь
її обсяг. Вивчаючи обґрунтованість цих документів, звіряють їх з
первинними документами і записами в облікових регістрах. Це дозволяє
визначити правильність облікових даних про рух матеріалів і повноту
відображення фактичної собівартості готової продукції.

Загальний аналіз величини витрат сировини і матеріалів на виробництво
продукції визначають по нормах витрат – чим вище норми витрат
матеріальних цінностей, тим вище вартість продукції. Аудитор повинен
переконатися в правильності використаних норм витрат сировини і
матеріалів. Діючі норми витрат повинні відповідати рівню прогресивної
технології виробництва продукції.

Відхилення у витратах сировини і матеріалів від діючих на підприємстві
норм можуть бути викликані такими причинами:

невідповідністю матеріальних цінностей стандартам чи виробництва
технічним умовам;

нераціональним використанням матеріалів;

заміною матеріалів;

заміною напівфабрикатів власного виробництва покупними і навпаки;

зміною якості сировини і матеріалів;

використанням відходів замість сировини ;

несправністю устаткування й ін.

Закінчивши загальне вивчення витрат матеріальних цінностей на
виробництво продукції, аудитори приступають до перевірки правильності
списання використаних матеріальних цінностей на окремі види калькулюємої
продукції. Для цього використовують первинні документи про витрати
сировини і матеріалів, виробничі і матеріальні звіти, розробні таблиці
по розподілу використаних матеріальних цінностей. Аудитор повинен
звернути увагу на правильність кореспонденції рахунків, що відображують
витрати і собівартість продукції, а також їхню реальність.

При дослідженні операцій по виробництву, реалізації і собівартості
продукції аудитор використовує діючі нормативні документи щодо постачань
матеріалів виробничо-технологічного призначення, складу витрат
виробництва (обігу); вказівки по застосуванню нормативного методу обліку
матеріальних витрат на виробництво і калькулювання нормативної і
фактичної собівартості продукції; інструктивні матеріали щодо порядку
виправлення звітних даних у випадку виявлення приписок і інших порушень;
законодавство України про власність, підприємства, підприємництво;
типові положення і відповідні галузеві інструкції з планування, обліку і
калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг). [32, с. 142-147]

3.2. Аналіз і аудит виконання плану

матеріально-технічного забезпечення.

У процесі аналізу необхідно дати оцінку, наскільки підприємство було в
цілому забезпечене необхідними основними і допоміжними матеріалами,
комплектуючими виробами, паливом та електроенергією тощо. Слід з’ясувати
причини і визначити винних осіб, якщо по будь-яких позиціях мали місце
факти недопостачання, які негативно вливають на процес виробництва.
Однією із причин, наприклад, може бути неякісне складання плану
матеріально-технічного постачання, в наслідок чого можуть мати місце
недопостачання необхідних матеріалів.

Після цього треба проаналізувати якість придбаних матеріалів,
комплексність постачання, дотримання передбачених угодами строків
поставки. Треба зазначити, що повне та якісне постачання значною мірою
залежить від своєчасності укладання договорів і старанного відпрацювання
всіх умов і зобов’язань. Вибір постачальників і перехід на
довгостроковий характер співробітництва є важливим фактором нормально
забезпечення підприємства матеріальними ресурсами.

Обов’язковою умовою стійкого виробничого процесу є своєчасне і повне
забезпечення його необхідними матеріальними ресурсами. Цими питаннями на
підприємстві Червоноградської швейної фабрики ВАТ “Калина” займається –
відділ матеріально-технічного забезпечення, складська і транспортна
служба. Значну увагу приділяють цьому плановий і технічний відділи,
головні адміністратори підприємства.

Аналіз виконання плану матеріально-технічного постачання підприємства
починають перевіркою його обгрунтованості, правильності розрахунків
потреб в матеріальних ресурсах для виконання виробничої програми і на
господарські цілі, прогресивності норм і нормативів, закладених в основу
плану, своєчасність і правильність договорів на необхідну кількість
матеріалів, вчасності та якості виконання договірних зобов’язань,
виявлення внутрішніх резервів й ефективності використання матеріалів.

Потреби підприємства в матеріальних ресурсах визначається в плані
матеріально–технічного постачання, який складається з основних видів
матеріалів і комплектуючих виробів у натуральних і вартісних показниках
шляхом множення прогресивної норми витрат матеріалів на виробництво
одиниці виробу на плановий обсяг випуску кожного виробу.

Потреба в матеріалах і комплектуючих виробах для забезпечення виробничої
програми визначається :

Мкв=( Пві Ні,

де Пві- річна норма випуску кожного виду продукції; Ні – норма
витрачання матеріалів на одиницю продукції; п – кількість позицій в
номенклатурі виробів.

Окрім цього, визначають потреби в матеріальних ресурсах на зміну
залишків незавершеного виробництва, на кооперативні поставки,
ремонтно-експлуатаційні роботи, виготовлення інструментів і
технологічної оснастки, дослідні роботи, освоєння випуску нових видів
продукції, капітальне будівництво, утворення планових залишків
матеріалів на кінець періоду, інші потреби.

Під час аналізу використання плану матеріально-технічного
постачання визначають забезпеченість матеріальними ресурсами планових
потреб. Аналіз забезпеченості підприємства укладеними договорами
(виділеними фондами) проводять, користуючись даними, на приклад,
табл.3.2.1.

Таблиця 3.2.1

Забезпеченість підприємства укладеними договорами

( виділеними фондами )

Матеріальні

ресурси Потреба підприємства (з урахуванням

залишків),

тис. грн. Укладено

договорів

(виділений

фонд),

тис. грн. Відхилення від

плану, тис. грн. Коефіцієнт забезпеченості

(гр.2:гр1), %

більше менше

А 1 2 3 4 5

Продовження таблиці 3.2.1.

Еластик

2. Каркаси 3618

1247 3108

1042 —

— 510

205 85.9

83.5

3.Монокартон 1490 1345 — 145 90.2

РАЗОМ: 6355 5499 — 860 86.5

За даними табл. 3.2.1, підприємство Червоноградська швейна
фабрика ВАТ “Калина”, що аналізується уклала договорів на постачання
матеріальними ресурсами на 86.5% від потреби.

Для безперебійної роботи підприємства аналізують фактичне
забезпечення матеріальними ресурсами (табл. 3.2.2).

Таблиця 3.2.2

Фактична забезпеченість підприємства

матеріальними ресурсами

Матеріальні

ресурси

Потреба підприємства

(з урахуванням

залишків),

тис. грн. Фактичне надходження,

тис. грн.

Відхилення

від плану,

тис. грн. Коефіцієнт

забезпеченості

(гр.2:гр.1), %

більше менше

А 1 2 3 4 5

1.Еластик

2.Каркаси

3.Монокартон 3618

1247

490 2417

960

490 —

— 1201

287

— 66.8

76.9

100

РАЗОМ: 5355 3867 — 1488 72.2

За даними табл. 3.2.2, підприємство, що аналізується, фактична
забезпеченість становить 72.2% планових потреб, у тому числі корсетів і
еластику відповідно 76.9 і 66.8%.

Такий аналіз проводиться по всіх видах матеріальних ресурсів і
перед усім по основних, від яких залежить виконання виробничої програми.

Для реалізації виробничої програми важливо виконати план постачання
матеріалів не тільки за обсягом, а й за асортиментом. Аналіз виконання
плану матеріально-технічного постачання за асортиментом наведено у табл.
3.2.3

Таблиця 3.2.3.

Виконання плану матеріально-технічного постачання за асортиментом

Матеріальні

ресурси Потреби підприємства

(з урахуванням залишків),

тис. грн. Фактичне надходження,

тис. грн. Зараховано у

Виконання плану

за асортиментом,

тис.грн.

Еластик

Каркаси

Монокартон 3618

1247

490 2417

960

490 2417

960

490

РАЗОМ: 5355 3867 3867

Коефіцієнт асортиментності визначається відношенням суми,
зарахованої у виконання плану за асортиментом до планової потреби
підприємства

(3867 x 100) / 5355 = 72,2 %.

На підприємстві, що аналізується, план матеріально-технічного
постачальника за асортиментом виконано на72,2 %.

Важливе значення для ефективної роботи підприємства має аналіз
виконання плану постачання за структурою. Такий аналіз виконують
порівнянням запланованої питомої ваги окремих видів матеріалів (у
загальній їх кількості ) з питомою вагою матеріалів, що надійшли
фактично (табл. 3.2.4 )

Таблиця 3.2.4

Виконання плану постачальників матеріалів за структурою

Матеріальні ресурси Потреби підприємства (з урах. залишків) Фактичне
надходження Відхилення (+, -) %

тис. грн. питома вага., % тис. грн. питома вага, %

А 1 2 3 4 5

1. Еластик 3618 22,3 2417 23,3 1

2. Каркаси 1247 6,0 960 5,1 -0,9

3.Монокартон 490 3,2 490 3,4 0,2

Разом: 5355 100 3867 100 0,3

За даними табл. 3.2.4. на підприємстві є відхилення у структурі
постачання матеріальних ресурсів, а це призводить до зривів у виконанні
плану виробничої програми.

Для ефективної роботи підприємств важливе значення має аналіз
ритмічності надходження матеріалів. Аналіз ритмічності виконують за
основними видами матеріальних ресурсів за рік, квартал, місяць, декаду
(табл. 3.2.5.) . коефіцієнт ритмічності визначають відношенням суми,
зарахованої у виконання плану ритмічності постачання матеріальних
ресурсів, до плану постачання ((217/234)*100=92%).

Таблиця 3.2.5.

Ритмічність постачання монокартону за травень місяць, мкв

Декади місяця

План постачання

Фактичне надходження Зараховано у виконання плану ритмічності постачання
матеріалів

1. 75 65 65

2. 80 73 73

3. 79 81 79

Разом: 234 219 217

За даними табл. 3.2.5. план ритмічності постачання монокартону у травні
місяці виконано підприємством на 92%. Основні причини невиконання плану
матеріально-технічного постачання: несвоєчасне укладання господарських
договорів з вини працівників відділу матеріально-технічного постачання,
а також їх невиконання окремими постачальниками (табл. 3.2.6.).

За даними табл. 3.2.6. підприємству недоставлено 795 м. кв. еластик, що
становить 21.6% планового завдання. Постачальники №1 і 2 недопоставили
196 і 292 м.кв.еластик.

Крім економічного аналізу своєчасності і повноти надходження
матеріальних ресурсів на підприємство, працівники відділу
матеріально-технічного постачання разом з працівниками відповідних
лабораторій (служб) здійснюють оперативний аналіз якості матеріалів в
момент їх надходження на підприємство. Джерелами такого аналізу є акти
приймання матеріалів, претензій до постачальників, специфікації,
паспорти і технічні умови на відповідні матеріальні ресурси, а також
результати проведеного аналізу якості матеріальних ресурсів заводськими
лабораторіями або бюро експертиз.

Таблиця 3.2.6.

Виконання плану постачання еластику окремими постачальниками, м. кв.

Постачальник

За планом

Фактично

Відхилення (+, -)

м. кв. %

1. 1374 1180 -196 -19,8

2. 1260 968 -292 -41,4

3. 1300 1300 — —

Разом: 3936 2282 -488 -21,6

При аналізі якості матеріальних ресурсів особливу увагу звертають на
сировину та основні матеріали, що становлять основу продукції, яка
випускається.

У процесі подальшого аналізу виявляються причин, а також винуватці
відхилень від плану повного і своєчасного забезпечення підприємства
якісними матеріальними ресурсами. За результатами аналізу оформляють
претензії до винуватців і вживають відповідних заходів до своєчасного
забезпечення виробництва необхідними високоякісними матеріальними
ресурсами.

Від правильної організації аудита матеріально-технічного постачання в
значній мірі залежить уся виробничо-фінансова діяльність підприємств.
Цим визначається необхідність дослідження комплексу питань при перевірці
придбання і приймання матеріальних цінностей. Аудитор звертає увагу на
ув’язку плану матеріально-технічного постачання з планом виробництва і
плановими матеріальними затратами на виробничі і господарські потреби
підприємства. У планових калькуляціях і кошторисі витрат на виробництво
можуть закладатися середні завищені норми, що приводить до складання
завищених планів-заявок на матеріали і наступне нагромадження зайвих і
непотрібних матеріалів на складах. Тому по окремих позиціях матеріалів
варто зіставити норми, закладені при розрахунку плану
матеріально-технічного постачання, з фактично застосовуваними в
аудиторському періоді. Аналогічним чином вивчаються розрахунки потреби в
напівфабрикатах, комплектуючих виробах, паливі, запасних частинах,
малоцінних і швидкозношуваних предметах, тарі і тарних матеріалах. Потім
перевіряються розрахунки потреби в матеріальних ресурсах на
ремонтно-експлуатаційні і господарські потреби, тому що в них часто
допускається планування завищених обсягів робіт і завищені норм витрати
матеріалів.

Нормативи виробничих запасів перевіряються в основному по
зведено-планових нормах, що розробляються по групах однорідних
матеріалів. Однак для уточнення вірогідності й обґрунтованості
зведено-планових нормативів використовують розраховані оперативні норми
по окремих видах, типорозмірах, марках і сортах матеріалів.

Перевірці піддається взаємопов’язання річного плану
матеріально-технічного постачання з квартальними і місячними планами. У
річному плані поряд з потребою в окремих видах матеріальних цінностей
відображаються джерела їх надходження. Тому важливим етапом аудиту
матеріально-технічного постачання є перевірка обґрунтованості вибору
постачальників і своєчасності укладання договорів з ними. Територіальне
розташування постачальників необхідно розглядати в зіставленні з
аналогічними прилеглими підприємствами, з урахуванням транспортних
зв’язків і рівнем транспортно-заготівельних витрат.

При аудиті виконання плану матеріально-технічного постачання і виконання
договірних зобов’язань постачальниками враховуються результати перевірки
забезпечення виробництва необхідними матеріальними ресурсами,
неритмічної роботи підприємства і простоїв цехів через відсутність
сировини і матеріалів, а також заміни необхідних матеріалів іншими,
котрі не передбачені технологією виробництва.

Виконання плану матеріально-технічного постачання перевіряється за
даними оперативного обліку укладених договорів з постачальниками і
їхнього виконання. Такий оперативний облік ведеться у відділі
постачання. Для перевірки виконання плану постачання і договорів з
постачальниками залучають дані бухгалтерського обліку (журнал №3,
картки складського обліку, сортові оборотні відомості, табуляграми руху
матеріалів і ін). Аудитор вивчає виконання договірних зобов’язань кожним
постачальником окремо.

Для перевірки залучається переписка з постачальниками і матеріали
юридичного відділу, претензійні листи, позовні заяви. Тут звертається
увага на факти непред’явлення претензій, відмовлень у задоволенні
позовів, заниження сум, що підлягають до стягнення. Крім того,
вивчаються пред’явлені постачальниками претензії підприємству і сплачені
штрафні санкції.

Відповідальним етапом аудиту матеріальних цінностей є перевірка системи
приймання і повноти оприбуткування матеріалів на складах, що надходять
від постачальників, допоміжних виробництв, повернених матеріальних
цінностей з цехів основного і допоміжного виробництв; отриманих на
переробку із сторони, від списання товарно-матеріальних цінностей,
малоцінних і швидкозношуваних предметів і інструментів, від ліквідації
основних засобів і тощо.

Усі матеріальні цінності, що надходять, від постачальників доцільно при
аудиті умовно розділити на дві груп: нормальне надходження матеріальних
цінностей відповідно до установлених вимог і супровідних документів;
надходження матеріальних цінностей з порушенням установлених вимог і
відхиленнями від оформлених супровідних документів (нестачі, псування,
розкрадання, невідповідність якості і номенклатури).

Надходження й оприбуткування матеріальних цінностей і розрахунків за них
перевіряється по журналі оперативного обліку вантажів, що надходять, що
ведеться у відділі постачання, журналу №3 табуляграмам надходження
матеріальних цінностей, рахунках-фактурам, товарно-транспортним
накладним, і випискам банку. По записах у журналі обліку вантажів, що
надходять, можна по кожній партії матеріалів установити реєстраційний
номер і дату реєстрації кожного рахунка-фактури, найменування
постачальника, номер транспортного документа, дату виписки
рахунка-фактури, вид відправлених постачальником матеріалів і їхня
вартість, підпис відповідальної особи в одержанні документів, дату і
номер прибуткового ордера чи акта про прийом матеріалів, дату і номер
запиту про розшук вантажів, оцінку про оплату рахунка чи відмовлення
від акцепту.

нестачі, витрати, псування і розкрадання матеріальних цінностей,
порушення умов постачань і відхилення фактичного надходження вантажів
від супровідних документів можуть бути в результаті:

порушення пломб, розкриття тари й упаковки, розкрадань матеріальних
цінностей під час транспортування, що відбувається з вини транспортних
організацій і відноситься за їхній рахунок. У таких випадках робиться
приймання фактичної кількості вантажів, що надійшли, за участю
представника транспортної організації й оформляється комерційний акт;

недовкладення, зайвого вкладення, невідповідності номенклатури,
відвантажувальним документам, псування матеріальних цінностей, що
надійшли в справній запломбованій тарі. Ці порушення і відхилення від
документів відбуваються з вини постачальника. Вони можуть бути
встановлені після розкриття вагонів, контейнерів і перевірки фактичної
наявності матеріальних цінностей, що надійшли. Приймання вантажів при
таких обставинах здійснюється за участю представника чи постачальника
незацікавленої організації й оформляються актом приймання матеріалів.
Потім пред’являється претензія постачальнику;

зниження сортності і псування матеріальних цінностей з вини
одержувача, що оформляються фіктивними і підробленими актами. В окремих
випадках необґрунтовано завищується в актах розмір нестач і утрат від
псування і зниження сортності матеріальних цінностей з метою створення
неврахованих резервів на окладах підприємства на якому проводиться
аудит.

Аудитор повинен вивчити систему приймання вантажів, що надходять, на
підприємство. Перевірка правильності оприбуткування вантажів, що
надходять, відповідним установленим вимогам і супровідним документам,
проводиться шляхом зіставлення кількості і сортності окремих видів
матеріалів, що надійшли на склад, по прибуткових ордерах з показниками
рахунків-фактур, описів, специфікацій, ярликів постачальника, а при
необхідності — і з кількістю перевезених вантажів автотранспортом від
станції залізниці чи порту на склад по шляхових аркушах або
товарно-транспортним накладним. Така перевірка проводиться вибірковим
способом по окремих партіях матеріальних цінностей, а у випадку
встановлюваних розбіжностей і зловживань — по кожній партії матеріальних
цінностей, що надійшли. Виявлені розбіжності будуть показувати:

неповне надходження і прибуткування на складі матеріальних цінностей,
якщо по прибуткових ордерах і товарно-транспортних накладних зазначена
менша кількість вантажу проти рахунка-фактури;

бездокументальне надходження матеріальних цінностей або приписку
фактично не перевезених вантажів, якщо кількість зазначених у
товарно-транспортних накладних вантажів буде перевищувати кількість
оприбуткованих матеріальних цінностей по прибуткових ордерах і
відпущених по рахунку-фактурі.

Неповне прибуткування матеріалів на складі може бути з вини комірника
або в результаті нестачі прийнятого вантажу експедитором при доставці зі
станції призначення до складу підприємства. Аудитор повинний установити
обставини і причини виникнення нестачі, чому не оформлена нестача
документами і чому не стягнена вартість нестачі з винних осіб.

Якщо в аудитора виникають сумніви по окремих рахунках-фактурах на
відправлення матеріальних цінностей, проводиться звірка їх з
рахунками-фактурами, прикладеними до виписок банку, а при необхідності —
зустрічна перевірка безпосередньо в постачальника. При цьому
установлюється відповідність номенклатури відправлених і
оприбуткованих матеріальних цінностей, їхньої кількості, цін і вартості
по окремих видах.

Особливо перевіряється правильність приймання і оприбуткування
матеріальних цінностей, що надійшли з порушенням установлених вимог і
відхиленнями від супровідних документів. Аудитор досліджує правильність
складання актів про прийом матеріалів, і комерційних актів, що
характеризують нестачі, утрати, псування і зниження сортності
матеріальних цінностей. При цьому потрібно перевірити відображені всі ці
акти в бухгалтерському обліку і чи пред’явлені позови транспортним
організаціям або постачальникам про відшкодування матеріального збитку і
про належні суми штрафних санкцій.

Приділяється увага розгляду комерційним актам, по яких відмовлене в
задоволенні позовів про відшкодування і стягнення матеріального збитку,
з’ясуванню причин і винних осіб. Часто причинами відмовлень у
задоволенні позовів є порушення встановлених правил приймання вантажів,
термінів приймання й оформлення актів, несвоєчасного пред’явлення
претензій, передчасне використання у виробництві зарекламованих
матеріальних цінностей, завищення в актах розміру нестач і втрат. При
виявленні фактів систематичного складання актів про нестачу вантажів, що
надходять, від окремих постачальників і задоволення ними позовів варто
зробити вибірку таких актів за весь аудиторський період і повідомити
вищестоящим контрольним слідчим чи органам за місцем перебування
постачальника. Вірогідність комерційних актів можна перевірити методом
зустрічних перевірок їх з документами на надходження і видачу вантажу на
станція призначення, справності ваг на станції в момент видачі вантажу,
контрольної перевірки правильності приймання по кількості і якості
останніх партій матеріальних цінностей, з’ясування особистої участі
кожного з осіб, що підписали комерційний акт, у перевірці вантажів, що
надійшли, і т.п.

Правильність оприбуткування вантажів по невідфактурованим поставках
перевіряється шляхом зіставлення кількості і якості всієї номенклатури
матеріальних цінностей, оприбуткованих по прийомному акті, з
аналогічними показниками, зазначеними в рахунку-фактурі, що згодом
прибули на підприємство.

Важливою ділянкою аудита матеріальних цінностей є перевірка матеріалів у
дорозі. Після детальної розшифровки кожної суми матеріалів у дорозі на
момент аудита можна установити їхню реальність і обґрунтованість.

Особливо перевіряють прийняті експедиторами матеріали по дорученням
безпосередньо в постачальників. При цьому з’ясовується необхідність
виїзду працівників підприємства, за матеріалами особливо на далекі
відстані, правильність кількісного і якісного приймання окремих видів
матеріальних цінностей і здачі їх на склад, розмір транспортних витрат,
повнота оприбуткування матеріалів відповідно до виданих доручень на їхнє
одержання. На замітку беруть усіх працівників, що виїжджають за
матеріалами в якості «штовхачів». Потім усі дані використовують при
перевірці підзвітних сум.

При доставці вантажів на склади підприємства автотранспортом потрібно
зіставити кількість перевезених вантажів по товарно-транспортних
накладних з кількістю оприбуткованих матеріальних цінностей на складі.
Вибірково перевіряється відповідність кількості оприбуткованих
матеріальних цінностей ємності тари, що надходить. Виявлені
розбіжності будуть указувати на неповне прибуткування, фіктивне
прибуткування фактично що не надійшли вантажів або приписку обсягів
перевезень.

Аналогічні особливості перевірки потрібно враховувати при аудиті
придбання матеріальних цінностей за готівку. У необхідних випадках варто
проводити вибірку і зіставлення фактичної кількості придбаних окремих
видів матеріальних цінностей за аудиторський період з необхідним для
виробничих і господарських потреб підприємства. Установлені значні
розбіжності будуть указувати на можливість ненадходження на склад
куплених матеріальних цінностей, транзитного списання їхній на витрати
виробництва з наступним використанням в особистих цілях або присвоєння
готівки.

На подорожчання собівартості заготовлених матеріалів впливає придбання
зайвих і непотрібних матеріальних цінностей, що можуть тривалий час
зберігатися на складах, утрачаючи якість, а потім чи списуються
реалізуються на сторону за мінімальними цінами, іноді зі збитком для
підприємства. Дані про зайві і непотрібні матеріали можна одержати у
відділі постачання. Якщо виникають сумніву в їхній вірогідності, аудитор
пропонує зробити вибірку зайвих і непотрібних матеріалів безпосередньо
на складах, а згодом перевіряє їх при обстеженні складів і по картках
складського обліку. Результати перевірки наявності зайвих і непотрібних
матеріальних цінностей на складах можна оформити в накопичувальній
відомості. На собівартість заготовлених матеріалів значно впливають
транспортно-заготівельні витрати. Під час перевезення заготовлених
сировини і матеріалів залізничним, водним або автомобільним транспортом
підприємства транспортно-заготівельні витрати перевіряють у
взаємозв’язку з аудитом транспортних цехів, використання
вантажопідйомності і простоїв транспортних засобів і собівартості
виконуваних ними робіт.

3.3. Аналіз і аудит використання матеріалів

та їх вплив на обсяг продукції.

Виконання виробничої програми підприємства залежить не тільки від
обгрунтованості плану матеріально-технічного постачання і результатів
його виконання, а й від раціонального використання матеріальних
ресурсів.

Економічний аналіз використання матеріальних ресурсів певною мірою
визначається специфікою виробничого процесу, його організацією,
характером продукції, що виробляється, і технологією її виробництва.

Основна умова раціонального використання матеріальних ресурсів —
впровадження прогресивних норм їх витрат, удосконалення технології та
організації виробництва, скорочення відходів виробництва та раціональне
їх використання, ліквідація втрат від браку та ін.

Аналіз використання сировини і матеріалів розпочинають перевіркою
дотримання норм їх витрачання на одиницю продукції. За умов
внутрішньогосподарського розрахунку при виникненні перевитрат
матеріальних ресурсів виявляють конкретні причини і винуватців цих
перевитрат. Найпоширеніші причини відхилень від норм витрат — це
вимушені заміни матеріалів, надходження бракованої сировини і
матеріалів, коригування креслень, конструкцій, технологічних процесів.

Економія витрат матеріальних ресурсів може бути досягнута в результаті
використання місцевої і більш дешевої сировини і матеріалів, заміни
одних матеріалів іншими, впровадження нової техніки, передової
технології, невикористання необгрунтованих і застарілих норм.

Загальними показниками ефективності використання окремих видів сировини
і матеріалів є вихід придатної продукції і коефіцієнт використання
матеріалів. У переробних галузях промисловості застосовують показник
виходу придатної продукції з вихідної сировини. Він визначається як її
відношення в % до переробленої вихідної сировини. Наприклад вихід цукру
з буряків, металу з руди. В обробних галузях промисловості
використовують коефіцієнт використання матеріалів, який обчислюється в
натуральних показниках діленням витраченого матеріалу на випуск готових
виробів.

Названі показники характеризують якісну сторону використання матеріалів
у виробництві. У процесі аналізу фактичні показники порівнюють з планом
або з іншим базисним показником, визначають відхилення і причини його
виникнення.

Узагальнюючими показниками ефективності витрачання матеріальних ресурсів
на виробництві є матеріаломісткість усієї товарної продукції і питома
матеріаломісткість конкретних видів продукції.

Матеріаломісткість товарної продукції — це відношення матеріальних
витрат на ЇЇ виробництво до її вартості (Продукції. Питома
матеріаломісткість окремих видів продукції визначається відношенням
матеріальних витрат на її виробництво до її вартості. Для аналізу рівня
матеріаломісткості товарної продукції використовують аналітичну табл.
3.3.1.

Таблиця 3.3.1.

Показники За звітній рік За попередній рік Відхилення (+,-)

абсолютне відносне

1. Готова продукція в оптових цінах підприємства, тис.грн. 98769 68241
+30528 +31,9

2. Матеріальні витрати, тис. грн. 50106 36817 +13289 +26,1

3. Матеріаломісткість, коп. 50,73 53,95 3,2 +8,7

На підприємстві допущено зростання матеріальних витрат. Внаслідок
зростання матеріаломісткості на 3,2 коп. перевитрачено матеріальних
ресурсів на 3160,608 тис. грн. (98769/100*3,2).

З метою виявлення негативних причин і забезпечення більшої об’єктивності
та дієвості аналізу визначають вплив на рівень загальної
матеріаломісткості продукції окремих елементів витрат, тобто, вплив
конкретних груп матеріальних ресурсів, а також дають оцінку
матеріаломісткості окремих виробів. Для такого аналізу використовують
дані звітних калькуляцій. Зміну прямих матеріальних витрат здебільшого
зумовлюють такі фактори: зміна кількості використаної сировини і
матеріалів (фактор норм); зміна цін на сировину і матеріали, зміна
транспортно-заготівельних витрат (фактор цін); зміна рецептури виробу;
заміна одного виду сировини і матеріалів іншими. Для аналізу
використання матеріальних ресурсів пропонується аналітична табл. 3.3.2.

Таблиця 3.3.2.

Використання матеріалів на виробництво продукції Відхилення (+,-) У тому
числі за рахунок зміни Цін (гр.7-гр.6) 10 +1,39

Норм (гр.6-гр.5) 9 -0,35

Всього (гр.7-гр.6) 8 +1,04

Вартість, грн. Фак-тична (гр.2*гр.4) 7 12,35

При фак-тичній нормі і плано-вій ціні (гр.2*гр.3) 6 10,96

Плано-ва (гр.1*гр.3) 5 11,31

Ціна, грн. Фак-тично 4 4,9

План 3 4,35

Норма витрачання матеріалів, кг. Фак-тично 2 2,52

План 1 2,6

Назва виробу А А

Дані табл. 3.3.2. показують: вартість втраченого матеріал на виробництво
виробу зросла на 1,04 грн. Зниження норм вплинуло позитивно і дало
економію матеріалів на 0,35 грн. на кожному виробі. Зростання цін
негативно вплинуло на вартість матеріалів, що призвело до перевитрат на
1,39 грн.

Негативно впливають на матеріаломісткість виробу надпланові відходи і
втрати від браку, які на ряді підприємств мають значну питому вагу. Під
час аналізу важливо виявити не тільки зміну питомої ваги відходів, а й
причини їх утворення, розробити заходи для їх усунення. Важливим
резервом збільшення виробництва продукції є доведення повернених
відходів до запланованого рівня. Для аналізу складають аналітичну табл.
3.3.3.

Таблиця 3.3.3.

Статті витрат Фактично випущено товарної продукції, тис. Відхилення від
запланованого рівня витрат, (+,-)

За плановою собівартістю За фактичною собівартістю

Сировина і матеріали 29794 20895 –

Повернені відходи (віднімаються) 108 112 +

Разом 29686 20783 -8903

Довідки

1. Вартість відходів за звітний рік:

а) за ціною вихідної сировини Х 504

б) за ціною можливого використання Х 112

2. Товарна продукція в оптових цінах за звітній рік 90805 х

За даними табл. 3.3.3. вихідні матеріали дорожчі від повернених відходів
у 4,5 раза (504 : 112).

Щоб визначити вплив надпланових відходів на зменшення обсягу
виробництва, величину цих відходів треба оцінити за вартістю вихідних
матеріалів і поділити на їх планові витрати на 1 грн. товарної
продукції. На підприємстві, що аналізується, надпланові повернені
відходи становлять 18 тис. грн. (4х4,5), а планові витрати сировини і
матеріалів — 0,33 грн. (29794:90805) на 1 грн. товарної продукції. Отже,
надпланові повернені відходи сировини і матеріалів в сумі 18 тис. грн.
знизили можливий обсяг товарної продукції на 54,5 тис.грн. (18000 :
0,33).

Використання сировини і матеріалів у виробництві перевіряється з
урахуванням типів і галузевої специфіки виробництва, особливостей
організації і технології виробництва, номенклатури спожитих матеріалів і
продукції, що випускається, застосовуваних методів оперативного контролю
використання матеріалів, обліку витрат на виробництво і калькулювання
собівартості продукції на підприємстві на який проводиться аудит.

Економне використання сировини і матеріалів у виробництві в значній мірі
залежить від розробки і впровадження прогресивних технологічних норм їх
витрати. Перевіркою з’ясовується існуюча система нормування витрати
матеріалів на виробництво: які служби здійснюють нормування, які норми
застосовуються на підприємстві, у якому стані знаходиться нормативна
технологічна документація, відповідність застосовуваних норм досягнутому
рівню організації і технології виробництва, питома вага корисного
використання сировини і матеріалів. Особлива увага приділяється
обґрунтованості розробки індивідуальних норм витрачання матеріалів для
визначених видів виробів з урахуванням конкретних особливостей роботи
даного підприємства або цеху. Шляхом порівняння застосовуваних
індивідуальних норм на підприємств яке перевіряється зі
середньогалузевими нормами або застосовуваними нормами на аналогічних
підприємствах виявляються відхилення, що характеризують прогресивність і
ефективність цих норм. Перевірці піддаються норми, що передбачають
більше витрачання сировини і матеріалів на виріб у порівнянні з
порівняльними. Аудитор перевіряє групові і галузеві норми витрати
сировини і матеріалів, тобто розроблені для групи чи підприємств усіх
підприємств галузі, що випускають однорідну продукцію в однакових
умовах. При цьому звертається увага на своєчасність запровадження на
підприємстві розроблених норм, а також на їхню прогресивність у
порівнянні з раніше застосовуваними на підприємстві і досягнутому рівні
організації і технології виробництва. Особливо пильно варто перевірити
можливість застосування завищених норм витрачання сировини і матеріалів,
що приводять до необґрунтованого списання сировини і матеріалів,
створення неврахованих резервів для розкрадань, покриттю втрат і
безгосподарності за рахунок виробництва. Завищені норми витрачання
сировини і матеріалів, як правило, є результатом застосування
дослідно-статистичних норм замість розрахунково-технічних, використання
застарілих норм, установлення норм на базі фактичних витрат минулих
років із включенням непродуктивних витрат, браку, псування, нестач і
втрат матеріалів. В умовах науково-технічної революції, систематичного
удосконалювання технології й організації виробництва, масової участі
працівників у раціоналізації і винахідництві повинний проводитися
періодичний перегляд норм витрачання. Тому економію матеріальних витрат
за планом організаційно-технічних заходів від упровадження досягнень
науки і техніки, нової технології, раціоналізаторських пропозицій
потрібно зіставити з переглядом діючих норм. Ефективним методом
виявлення завищених норм є зіставлення діючих норм на підприємстві, що
перевіряється, з нормами витрачанням за минулі роки, з фактичним
витрачанням сировини і матеріалів за ряд попередніх років, з діючими
нормами і фактичною витратою матеріалів на родинних підприємствах.

Позитивні результати при перевірці завищених видаткових норм дає
контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво чи контрольний
розкрій матеріалів. При проведенні його потрібно мати на увазі, що на
окремих підприємствах допускається завищення припусків на обробку,
завищення можливих втрат і в результаті цього неправильне визначення
норм витрачання. У процесі комплексного аудита потрібно з’ясувати
правильність розрахунку або застосування норм витрачання сировини,
основних і допоміжних матеріалів по галузевих інструкціях, нормативам.
Для перевірки нормування витрачання і використання матеріальних
цінностей у виробництві доцільно залучати дані відділів нормування
сировини і матеріалів, бюро матеріальних нормативів технічного відділу і
відділу головного технолога.

У процесі аудита окремо виявляються кількісні відхилення фактичного
витрачання сировини і матеріалів від затверджених планових показників і
норм і вартісні відхилення. Перевіркою використання сировини і
матеріалів у виробництві досліджуються кількісні відхилення (економія
або перевитрата) витрачання матеріалів на одиницю окремих видів
продукції і загальний випуск. По багатьом видах штучних матеріалів,
деталей і напівфабрикатів нема відходів у виробництві, фактичне
витрачання повинна відповідати нормативному. Усяке відхилення від норм
повинне бути вивчене з виявленням причин і винних осіб.

Аудитор порівнює нормативні і фактичні коефіцієнти використання окремих
видів сировини і матеріалів або коефіцієнт виходу кожного виду
продукції, установлює факти значної перевитрати чи економії матеріальних
цінностей і з’ясовує їхні причини. Перевитрати сировини і матеріалів
іноді є результатом списання нестач, втрат, псування і браку на витрати
по виготовленню продукції; можливих випадків неповного оприбуткування
продукції, що випускається, розкрадань продукції, сировини і матеріалів.
Значна економія у витрачанні матеріальних цінностей на виробництво може
вказувати на наявність завищених норм витрачання, несвоєчасний перегляд
норм, створення неврахованих і залишків сировини і матеріалів у цехах і
на складах.

У процесі вивчення виробничих звітів цехів про витрату сировини і
матеріалів, документів періодичних інвентаризацій незавершеного
виробництва і первинних видаткових документів виявляються факти списання
матеріальних цінностей на виробництво по завищених нормах, а не по
нормативній величині. Систематична відсутність відхилень у виробничих
звітах цехів між нормативним і фактичним витрачанням сировини і
матеріалів на виготовлення продукції звичайно свідчить про застосування
завищених норм і списання матеріальних цінностей в більшому обсязі.
Критичне дослідження причин економії чи перевитрати сировини і
матеріалів, зіставлення фактичної витрати їх за період, що
перевіряється, з витратою за минулі звітні періоди, з фактичною витратою
на споріднених підприємствах дозволяють установити випадки порушень
державної дисципліни і безгосподарності. Потрібно зіставити діючі
затверджені норми витрачання сировини і матеріалів на виготовлення
продукції, що є у відділі головного технолога чи виробничо-технічному
відділі, з нормами, зазначеними в картах розкрою матеріалів, у
калькуляціях собівартості окремих виробів, у виробничих звітах цехів і
т.п. При виявленні розбіжностей варто установити причини, винних осіб і
зажадати пояснення. Потрібно мати на увазі, що у виробничих звітах,
картах розкрою й інших документах можуть проставлятися завищені норми в
порівнянні з діючими для штучного зниження розміру перевитрат
матеріальних цінностей на підприємстві.

Перевірці піддається правильність застосування норм у залежності від
типорозмірів виробів, що випускаються. Одночасно зіставляють кількість
отриманих комплектів заготівель визначених видів виробів по типах,
розмірам, ростам і т.п. з відповідними параметрами виготовленої й
оприбуткованої готової продукції, приймаючи на увазі залишки
незавершеного виробництва. Фактично списана сировина і матеріали на
виготовлення окремих видів продукції зіставляються з тими видами,
марками, артикулами і сортами матеріальних цінностей, що передбачені
стандартами і технічними умовами. Для виявлення необґрунтованого і
неправильного списання матеріальних цінностей на виробництво варто
практикувати в необхідних випадках інвентаризацію залишків незавершеного
виробництва за участю членів аудиторської групи. Вірогідність і
обґрунтованість списання по документах фактичного витрачання сировини і
матеріалів на виробництво можуть бути встановлені за допомогою
контрольного запуску сировини і матеріалів у виробництво чи контрольного
розкрою матеріалів. Для проведення виробничого експерименту потрібно
вибирати види продукції, що виготовляється, і матеріалів, що
витрачаються сировини і, по яких є найбільш значні відхилення фактичних
витрат від нормативних, маються ознаки списання витрат не по фактичних
витратах, а по завищених нормах, і які займають велику питому вагу в
загальному випуску продукції і витратах сировини і матеріалів на
виробництво.

Методи аудита використання матеріалів у виробництві застосовуються з
обліком прийнятих на підприємстві методів оперативного контролю: обліку
розкрою за партіями, інвентарним методом, документування відхилень від
норм.

При методі обліку розкрою за партіями можна перевірити перевитрату чи
економію матеріалів по кожній розкрійній карті, акту розкрою й інших
документах у розрізі видів виробів, конкретно у кожного
робітника-закрійника. Крім того, досліджується вірогідність цих
видаткових документів, своєчасність і повнота оформлення документами
всіх матеріалів, що відпускаються у виробництво, правильність заповнення
всіх реквізитів. Раптовою перевіркою на початку зміни можна оперативно
виявити на робочих місцях неоформлені партії матеріалів, причини такого
становища і винних осіб. Одночасно варто зробити звірку робочих лекал,
прес-форм моделей, штампів з еталонами. Якщо вони застосовуються на
робочих місцях у зменшених розмірах у порівнянні з еталонами і зразками,
значить має місце менші витрати матеріалів у виробництві деталей і
завищене його списання по документах. У проміжних коморах цехів потрібно
звернути увагу на систему контролю збереження й облік матеріалів і
їхнього відпуску на робочі місця, а також оформлення заготовок, що
надходять. Практика показує, що допускаються випадки відпустки
матеріалів низької якості на робочі місця з оформленням документів на
більш якісний матеріал, бездокументальної відпустки матеріалів на робочі
місця, неправильного оформлення завдань на виконання робіт, розмірів і
фасонів деталей, що виготовляються, а отже, і кількості матеріалів, що
витрачаються; зазначення витрат матеріалів у видаткових документах не по
фактичних затратах, а на рівні завищених норм і т.п. що приводить до
зайвого списання матеріалів, виготовлення неврахованих деталей і
напівфабрикатів, а згодом і готової продукції. При виявленні таких
випадків варто проводити технологічну експертизу, контрольний розкрій
матеріалів, інвентаризацію матеріалів і заготівель; практикувати
зіставлення що списуються і наявних у коморах матеріалів, оформлених
документами, з фактичною наявністю матеріалів на робочих місцях; типів і
розмірів заготівок і деталей, зазначених у документах, з фактично
виготовленими, що знаходяться на робочих місцях, у коморах і
використаними для вироблення готової продукції. Результати перевірок
оформляються проміжними актами з додатком письмових пояснень винних
осіб.

За умови застосування інвентарного методу контролю на підприємстві
особливо потрібно досліджувати документи, якщо відпущене зі складів
матеріали цехам механічно списувалася на витрати виробництва, не
виявлялися реальні відхилення від норм, не аналізувалися їхні причини і
винні особи, не проводилися у встановлений термін інвентаризації
залишків незавершеного виробництва з відображенням результатів їх в
обліку, не вівся точний кількісний облік матеріалів і цехах і руху
напівфабрикатів у виробництві. Результати витрачання (перевитрата,
економія) вивчаються за кожен місяць. По найважливіших видах витрачених
сировини і матеріалів на основі даних щомісячних виробничих звітів цехів
доцільно складати накопичувальну відомість. Перевитрату сировини і
матеріалів на виготовлення продукції потрібно перевірити по окремих
сигнальних документах: актам заміни матеріалів, вимогам і ін.

Для найбільш системного викладу результатів в акті аудиту перевитрати
визначених видів матеріалів можна узагальнити і згрупувати з причин
їхнього виникнення (відхилення від установленої технології виробництва,
несправність і неточне налагодження устаткування, заміна матеріалів
через відсутність потрібного профілю на окладах, неврахований брак,
розкрадання), окремим видам продукції, місцям виникнення перевитрати і
винних осіб.

Крім кількісних перевитрат сировини і матеріалів при використанні їх у
виробництві можуть мати місце і вартісні відхилення від норм. Вартісні
перевитрати по сировині, матеріалам і напівфабрикатам утворяться в
результаті підвищення цін, заміни передбачених технологією виробництва
матеріалів більш дорогими, перевитрат коштів по
транспортно-заготівельних витратах, необґрунтованого списання сум нестач
і непродуктивних утрат на собівартість використовуваних матеріальних
цінностей у виробництві шляхом складання різного роду актів,
необґрунтованих бухгалтерських довідок і проведення незаконних
позасистемних записів. Іноді позасистемні запису по списанню
використовуваних у виробництві готової продукції матеріальних цінностей
і залишків незавершеного виробництва на накладні витрати приводять до
перевитрат.

Аудитор перевіряє відходи, одержувані при обробці сировини і матеріалів,
правильність їхнього обліку, використання і реалізації. Зокрема,
раціонально зіставити кількість отриманих і врахованих відходів з
розрахунковим виходячи з кількості списаних сировини і матеріалів на
виробництво продукції з обліком фактичного і нормативного виходу готової
продукції. Виявлені відхилення можуть указувати на неповне
оприбуткування виробленої продукції, неповне відображення браку,
заниження питомої ваги відходів і т.п. На окремих підприємствах
допускається незаконна практика безоблікової відпустки відходів,
відвантаження повноцінної сировини під видом відходів, не здійснюється
контроль за кількістю і зниженням відходів, використанням їх у
виробництві, що приведе до втрат, безгосподарності і зловживань.

У процесі аудита використання матеріалів у виробництві раціонально
вивчити дані щоденного обліку й аналізу відхилень від норм витрати. Ці
дані можна систематизувати по окремих факторах і причинам, що дасть
можливість розробити необхідні профілактичні міри. Розміри відхилень від
норм за даними оперативного обліку звіряють з аналогічними відхиленнями
за даними місячних виробничих звітів цехів про витрату сировини і
матеріалів, з матеріальними балансами. Матеріальні баланси відбивають
витрата сировини і матеріалів на виробництво готової продукції, брак,
видимі і невидимі відходи, повернення матеріалів на склад, відпустку з
цехів на сторону. Така систематизація полегшує цілеспрямовану перевірку
втрат і порушень. Упровадження на підприємствах машинобудівної
промисловості машинокомплектів для обліку витрат і калькулювання
собівартості продукції сприяло посиленню схоронності матеріалів, деталей
і вузлів у виробництві.

Поліпшенню використання і схоронності сировини, матеріалів і
напівфабрикатів сприяє висновок письмових договорів про матеріальну
відповідальність з начальниками цехів підготовки і комплектування
сировини і готової продукції в ряді галузей промисловості, старшими і
змінними майстрами цехів, ділянок, агрегатів, конвеєрів і інших
інженерно-технічних працівників. Робітниками цехів підготовки і
комплектування сировини і готової продукції в ряді галузей
промисловості, старшими і змінними майстрами цехів, ділянок, агрегатів,
конвеєрів і інших інженерно-технічних працівників.

На ряді підприємств одержала поширення бригадна матеріальна
відповідальність за схоронність сировини, матеріалів і готової продукції
у виробництві, що з’явилася ефективним засобом боротьби з розтратами,
нестачами і розкраданнями. У сучасних умовах створені сприятливі умови
для розвитку цієї форми внутрішньогосподарського контролю з боку
робітників. Аудитор зобов’язаний звернути увагу, щоб адміністрація і
громадські організації підприємств морально і матеріально заохочували
бригадну матеріальну відповідальність як діючий засіб боротьби за
схоронність соціалістичної власності.

Висновки

У ході проведених досліджень були розглянуті питання обліку, аналізу і
аудиту матеріалів при АРМ бухгалтера на прикладі Червоноградської
швейної фабрики ВАТ “Калина”.

Однією з обов’язкових умов здійснення процесу виробництва є забезпечення
його – матеріалами, сировиною, напівфабрикатами, комплектуючими виробами
тощо, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції.

Тому економне використання матеріалів, виявлення внутрішньовиробничих
резервів – це один з найважливіших факторів збільшення прибутку та
стабільної роботи підприємства.

Розрізняють економічну та технічну (за призначення у процесі
виробництва) класифікацію. В основу економічної класифікації матеріалів
покладено їх роль у процесі виробництва. За призначенням матеріали
групуються таким чином:

сировина і матеріали;

напівфабрикати;

паливо;

тара і тарні матеріали;

будівельні матеріали;

запасні частини;

незавершене виробництво;

малоцінні та швидкозношувані предмети;

зворотні відходи виробництва.

Для правильної організації обліку матеріалів потрібно розробити
номенклатури матеріалів (номенклатуру-цінник).

Важливе значення для правильної організації обліку має порядок оцінки
матеріальних ресурсів. Згідно з Положенням 9 оцінку виробничих запасів
за їх окремими видами слід розглядати на наступних етапах їх руху:

при надходженні виробничих запасів;

при вибутті виробничих запасів;

на дату складання звітності.

На Червоноградській швейній фабриці ВАТ “Калина” ведеться система
постійного обліку. Ця система обліку запасів вимагає значних витрат
праці. Цей недолік можна ліквідувати за допомогою повної автоматизації
облікових робіт.

Отримані або вироблені матеріальні ресурси зараховуються на баланс
підприємства за первісною вартістю, яка складається із сум фактичних
витрат на їх придбання або виготовлення.

При відпуску матеріалів у виробництво, продаж та іншому вибутті згідно
п.16 П(С)БО 9 їх оцінка здійснюється за одним із таких методів:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (FIFO);

собівартості останніх за часом надходження (LIFO);

нормативних затрат;

ціни продажу.

Вибираючи методи обліку виробничих запасів, необхідно пам’ятати, що
зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і можливо лише у тому
випадку, коли така зміна буде найбільш повно і достовірно відображати
специфіку діяльності підприємства.

Для контролю за використанням сировини і матеріалів у виробництві
застосовують такі основні методи:

документальне оформлення відхилень від норм;

облік розкрою за партіями і інвентарний метод.

Застосування цих методів контролю повинно здійснюватись у комплексі що
дасть бажаний ефект.

Норми затрат матеріалів служать, по-перше, основою для планування,
організації і управління виробництвом відповідних видів матеріалів на
окремих підприємствах і в галузях народного господарства в цілому, а
також матеріально-технічного постачання конкретного виробництва;
по-друге, для визначення затрат на виробництво; по-третє, для контролю
за економічним використанням кожного виду матеріалів.

Документообіг повинен бути таким, щоб забезпечити вчасне надходження
необхідної інформації як для обліку так і для контролю за рухом
матеріалів.

Основними первинними документами, якими оформляється відпуск матеріалів
є: лімітно-забірні картки, акти, вимоги, накладні.

Для скорочення трудомісткості робі зі складання карт і зменшення їх
кількості сприяє централізована виписка документів із застосуванням ЕОМ.

Облік і контроль за використанням матеріалів починається з лімітування
їхнього випуску зі складів підприємства. Ліміти повинні коректуватися
при невиконанні і перевиконанні виробничої програми, а також при заміні
в межах звітного періоду одного виду матеріалу іншими.

За результатами використання матеріалів цехи та інші виробничі
підрозділи щомісячно складаю “Звіт про використання сировини, основних
матеріалів і напівфабрикатів”. Синтетичний облік випуску матеріалів
ведеться на рахунку 20 “Виробничі запаси”.

Для удосконалення управління підприємством потрібно використовувати нові
методи управління і сучасну комп’ютерну техніку.

АРМ бухгалтера по обліку матеріалів функціонально призначений для
автоматизації обліку, контролю, аналізу і аудиту а також для прийняття
управлінських рішень з питань прийняття матеріалів.

Мета аналізу виконання плану матеріально-технічного забезпечення –
показати, як на підприємстві налагоджено контроль за виконанням
договірних умов постачальників, які заходи вживалися у разі затримок чи
інших порушень у поставках, на скільки оперативно реагує підприємство на
ті чи інші відхилення.

Проведений аналіз показує, що підприємству слід розробити конкретні
заходи щодо поліпшення процесу постачання і забезпечення його
економності, ліквідації внутрішніх простоїв.

До початку проведення аудиту рекомендується проаналізувати використання
матеріалів і сировини в цілому на підприємстві.

У зв’язку з масовим впровадженням автоматизованої системи обліку
важливим моментом є аудит операцій по обліку матеріалів з використанням
ЕОМ.

Список використаних джерел.

1. Алборов Р.А. Выбор учетной политики предприятия: Принципы и
практические рекомендации. – М.: Юнити, 1995 – 228 с.

2. Буфатіна І. Особливості обліку витрат на виробничих підприємствах. //
Все про бухгалтерський облік, 2000 – №32 – с. 3-9

3. Буфатіна І. Запаси. Облік за національними стандартами. // Все про
бухгалтерський облік, 2000, №8 – с. 8-13, №10 – с. 4-9

4. Баглей Р. Підвищення ефективності використання виробничих ресурсів –
Тернопіль: Збруч, 1998 – 36 с.

5. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова
діяльність підприємства. – К.: Либідь, 1998 –311 с.

6. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства.
-Львів, 1998 – 178 с.

7. Байдык О. Новые методы калькуляции себестоимости. – К.: Либра, 1999
– 88 с.

8. Белуха Н.Т. Аудит. Учебник. – К.: Знання, 2000 – 770 с.

9. Батіщева Н. Нова методологія обліку МШП.// Все про бухгалтерський
облік, 2000, №45 – с. 4-11

10. Буфатіна І. Облік по-новому: вчимося працювати. // Все про
бухгалтерський облік, 2000 – №52 – с. 3-7

11 Буфатіна І. Загальні вимоги до фінансової звітності: характеристика і
принципи підготовки.// Все про бухгалтерський облік, 2000 – № 52, с.
9-11

12. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту. – К.:
Вища школа, 1994 – 364 с.

13. Білуха М.Т. Курс аудиту. Підручник. – К.: Вища школа,
1998 – 574 с.

14. Бухгалтерія 2000: енциклопедія бухгалтерських проводок – ІІІ. Типові
форми первинного обліку та рекомендації щодо їх заповнення. – К.: Бліц
Ін форм, 2000 – №47 – 226 с.

15. Ворст Й., Ревентлоу П. Экономика фирмы. – М.: Высшая школа, 1993 –
392 с.

16. Державний комітет України з питань науки та інтелектуальної
власності. Нові національні стандарти в Україні. – К.: ЦНТЕІ, 1999 – 47
с.

17. Жукова В. Новий План рахунків. // Бухгалтерський облік і аудит, 2000
– №1 – с. 63-95

18. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції
Закону від 22.05.1997 р. №283/97-ВР зі змінами і доповненнями).

19. Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р.
№168/97-ВР (зі змінами і доповненнями).

20. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” від 16.07.1999 р. №996-ХІV.

21. Завгородный А.П. Бухгалтерский учет, контроль и аудит в условиях
рынка. – К.: Блиц-Информ, 1995 – 832 с.

22. Завгородный В.П. Автоматизация бухгалтерского учета, контроля,
анализа и аудита. – К.: А.С.К., 1998 – 768 с.

23. Зубрицька І. Облік витрат на виробництво продукції. // Все про
бухгалтерський облік, 2000, №25 – с.4-8

24. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і
організацій, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від
30.11.1999 р. N 291.

25. Іваненко В.М. Курс економічного аналізу. – К.: Знання-Прес,
2000 – 207 с.

26. Кузьмінський А.М. Організація бухгалтерського обліку, контролю і
аналізу. – К.: Вища школа, 1993 – 223 с.

27. Крамаровский Л.М. Ревизия и контроль. – М.: Финансы и статистика,
1988 – 299 с.

28. Камышанов П.И. Бухгалтерский учет и аудит. – К.: Высшая
школа, 1997 – 232 с.

29. Костина Н.І., Алексєєв А.А., Василик О.Д. Фінанси: система моделей і
прогнозів. – К.: Четверта хвиля, 1998 – 303 с.

30. Пушкар М.С., Журавель Г.П. Бухгалтерський облік. Основи методології
та організації. – Тернопіль, Таня, 1997 – 262 с.

31. Проводки – 2001: для всіх і кожного. // Все про бухгалтерський
облік, 2001 – №7 – 63 с.

32. Попович П.Я. Економічний аналіз та аудит на підприємстві. –
Тернопіль, Економічна думка, 1998 – 199 с.

33. Под. ред. Рыбина В.И. Анализ финансово-хозяйственной деятельности
предприятий и объединений. – М.: Финансы и статистика, 1989 – 390 с.

34. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Доход”, затверджений
наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290.

35. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”,
затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р.
№318.

36. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затверджений
наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. №246.

37. Под редакцией проф. Горфинкеля В.Я., проф. Купрякова Е.М..
Экономика предприятия. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996 – 363 с.

38. Під ред. проф. Покропивного С.Ф. Економіка підприємства. – К.,
Хвиля-Прес, 1995 – 841 с.

39. Под ред. проф. Руденко А.И. Экономика предприятия. – Минск, 1995 –
411 с.

40. Под ред. проф. Волкова О.И. Экономика предприятия. Учебник. – М.,
Инфра, 1997 – 284 с.

41. Під ред. Котенко М.Н. Бухгалтерський облік в Україні. – К.: Зодіак
Еко, 1998 – 456 с.

42. Прядко В. Підприємство в умовах ринкової системи господарювання. //
Економіка. Фінанси. Право. – 1999 – №4 – с. 3-4

43. Пархоменко В.М. Бухгалтерский учет в Украине, 2 часть. – К.:
Просвещение, 1998 – 448 с.

44. Палий В.Ф., Суздальцева Л.П. Технико-экономический анализ
производственно-хозяйственной деятельности предприятий. – М.:
Машиностроение, 1989 – 252 с.

45. Руденко А.И.. Стратегическое планирование на предприятии. –
Симферополь, КФ КИЭУ, 1997 – 177 с.

46. Рудницький В. Внутрішній аудит. Методологія, організація. –
Тернопіль, Економічна думка, 2000 – 104 с.

47. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. –
Минск: Новое знание, 1999 – 686 с.

48. Стоун Д., Хитчинг К. Бухучет и финансовый анализ. – К.: АОЗТ «Литера
Плюс», 1998 – 301 с.

49. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах
України. – К.: А.С.К., 2000 – 784 с.

50. Шевеленко С.М. Підприємництво і підприємницька діяльність. – К.:
Вища школа, 1997 – 449 с.

51. Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. – М.: Высшая школа, 1982
– 342 с.

52. Шеремет А.Д. Анализ экономики промышленных предприятий. – М. Высшая
школа, 1976 – 197 с.

53. Шишкин А.К., Вартанян С.С., Микрюков В.А. Бухгалтерский учет и
финансовый анализ на коммерческих предприятиях. – М.: Инфра – М,
1996 – 314 с.

54. ФПБАУ. Фінансова звітність за національними Положеннями
(стандартами) бухгалтерського обліку. – Дніпропетровськ, Баланс-Клуб,
2000 – 364 с.

Список використаних джерел.

Алборов Р.А. Выбор учетной политики предприятия: Принципы и практические
рекомендации. – М.: Юнити, 1995. – 228 с.

Баглей Р. Підвищення ефективності використання виробничих ресурсів –
Тернопіль: Збруч, 1998. – 36 с.

Батіщева Н. Нова методологія обліку МШП.// Все про бухгалтерський облік,
2000, №45 – с. 4-11.

Білуха М.Т. Курс аудиту. Підручник.-К.: Вища школа, 1998. – 574 с.

Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту. – К.:
Вища школа, 1994. – 364 с.

Бородкин А. С. “Шоковая терапия” для бухгалтерского учета./ Світ
бухгалтерського обліку. -1997.

Буфатіна І. Загальні вимоги до фінансової звітності: характеристика і
принципи підготовки.// Все про бухгалтерський облік, 2000. – № 52, с.
9-11 Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні:
Навчально-практичний посібник / За ред. С.Ф. Голова. – Дніпропетровськ,
ТОВ “Баланс-Клуб”, 2000. – 768с.

Буфатіна І. Запаси. Облік за національними стандартами. // Все про
бухгалтерський облік, 2000, №8 – с. 8-13, №10 – с. 4.

Буфатіна І. Облік по-новому: вчимося працювати. // Все про
бухгалтерський облік, 2000. – №52 – с. 3-7

Буфатіна І. Особливості обліку витрат на виробничих підприємствах. //
Все про бухгалтерський облік, 2000. – №32 – с. 3-9

Бухгалтерія 2000: енциклопедія бухгалтерських проводок – III. Типові
форми первинного обліку та рекомендації щодо їх заповнення. – К.: Бліц
Ін форм, 2000 – №47 – 226 с.

Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку. 2001:Навч. посібник/Під ред.
М.В. Кутельного.” 6-те вид. – К.:А.С.К.,2001. – 272с. (Економіка.
Фінанси. Право).

Економічний аналіз діяльності промислових підприємств. За ред. С.І.
Шкарабана, М.І. Сапачова, – Тернопіль:ТАНГ,1999.-405с.

Жукова В. Новий План рахунків. // Бухгалтерський облік і аудит, 2000. –
№1. – с.63-95

Журавель Г.П. та інші. Бухгалтерський облік в умовах реформування
економіки: Навч. Посібник.-К.:ІСД МОУ,1995.-380с.

Завгородный В.П. Автоматизация бухгалтерского учета, контроля, анализа и
аудита. – К.: А.С.К., 1998. – 768 с.

Завгородный В.П. Бухгалтерський учет в Украине (С использ. Нац.
стандартов): Учеб. пособие для стедентов вузов.- 5-е изд., доп. и
перероб.-К.:А.С.К., 2001.-848с.-(Экономика.Финансы.Право).

Завгородный А.П., Савченко В.Я. Бухгалтерский учет, контроль и аудит в
условиях рынка. – К.: Блиц-Информ, 1995 – 829 с.

Загородній А.Г., Усач Б.Ф., Хом’як Р.Л. Бухгалтерський облік та аудит
підприємницької діяльності. – Львів: Львівська політехніка, 1995. –
208с.

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” від 16.07.1999 р. №996-ХІУ.

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції
Закону від 22.05.1997 р. №283/97-ВР зі змінами і доповненнями).

Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р.
№168/97-ВР (зі змінами і доповненнями).

Зубрицька І. Облік витрат на виробництво продукції. // Все про
бухгалтерський облік, 2000, №25 – с.4-8

Іваненко В.М. Курс економічного аналізу. – К.: Знання-Прес, 2000-207
с.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і
організацій, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від
30.11.1999р. N291.

Камышанов П.И. Бухгалтерский учет и аудит. – К.: Высшая школа, 1997. –
232 с.

Карпик Я.М., Пушкар М.С. Аналіз господарської діяльності (посібник для
бізнесменів). – Тернопіль, 1993. – 48с.

Кирьянова З.В. Теория бухгалтерского учета: Учебник. – М.: Финансы и
статистика, 1995.-192с.

Крамаровский Л.М. Ревизия и контроль. – М.: Финансы и статистика, 1988 –
299 с.

Кужельний М.В. Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник.-
К.:КНЕУ, 2001.- 334с.

Кузьмінський А.М. Організація бухгалтерського обліку, контролю і
аналізу. – К.: Вища школа, 1993 – 223 с.

Мех Я.В., Сумкіна Н.В., Дерій В.А. Облік, контроль та аналіз в умовах
ринкових відносин. – К.:НМК ВО, 1992.-124с.

Мних Є.В. Аналіз і оцінка виробничої діяльності
підприємств.-К,1994.-104с.

Новодворський В.Д. Учет производственных запасов. – М.: Финансы и
статистика, 1990.-С.48-75.

Палий В.Ф., Суздальцева Л.П. Технико-экономический анализ
производственно-хозяйственной деятельности предприятий. – М.:
Машиностроение, 1989 – 252 с.

Пархоменко В.М. Бухгалтерский учет в Украине, 2 часть. – К.:
Просвещение, 1998 – 448 с.

Положения (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Доход”, затверджений
наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затверджений
наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затверджений
наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. №246.

Попович П.Я. Економічний аналіз та аудит на підприємстві. -Тернопіль,
Економічна думка, 1998. – 199 с.

Пушкарь М.С. Бухгалтерський учет в системе управления. – М.: Финансы и
статистика, 1991.-176с.

Пушкарь М.С. Бухгалтерский учет в производственных
обьединениях.-Львов:Світ,1990.-188с.

Пушкар М.С., Журавель Г.П. Бухгалтерський облік. Основи методології та
організації. – Тернопіль, Таня, 1997. – 262 с.

Рудницький В. Внутрішній аудит. Методологія, організація. -Тернопіль,
Економічна думка, 2000. – 104 с.

Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. -Минск:
Новое знание, 1999. – 686 с.

Стоун Д., Хитчинг К. Бухучет и финансовый анализ. – К.: АОЗТ «Литера
Плюс», 1998. – 301 с.

Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України.
-К.: А.С.К, 2000 – 784 с.

Чечета А.П. Учет и анализ показателей материальных затрат.” М.:
Финансы,1980.-143с.

Чумаченко М.Г. Бухгалтерський облік: минуле, сучасне…
майбутнє? //Світ бухгалтерського обліку,1997.-№1.-С.З.

Чумаченко М.Г. Сучасний стан бухгалтерського обліку в Україні та
міжнародні стандарти обліку.-К. Институт фінансових і банківських
досліджень академії економічних наук України, 1997.-С.36.

Шеремет А.Д. Анализ экономики промышленных предприятий. -М. Высшая
школа, 1976 – 197 с.

Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. – М.: Высшая школа, 1982 –
342 с.

PAGE

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку

18 “Довгострокові контракти”

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку

12 “Фінансові інвестиції”

Інші

Незавершені роботи за будівельними контрактами, в тому числі контракти з
наданням послуг, що безпосередньо пов’язані з ними

Фінансові активи

Тварини на вирощуванні та відгодівлі, які належать виробнику, і
оцінюються за чистою вартістю реалізації, відповідно до практики, що
існує у певних галузях

Продукція сільського і лісового господарства, корисні копалини, які
належать виробнику і оцінюються за чистою вартістю реалізації відповідно
до практики, що існує в певних галузях

ЗАПАСИ

Вироб-ничі запаси

Незавер-шене вироб-ництво

Готова продук-ція

Това-ри

Малоцінні та швидкозно-шувані предмети

Тварини на вирощу-ванні і відго-дівлі

Продукція сільського і лісового господарства, корисні копалини

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”

Сервіс.

1. Параметри

2. Калькулятор

3. Пароль

4. Архів

5. Табло

6. Табло рахунків

7. Обмін

Стандартні звіти

Звіти довільної форми

Документи і розрахунки

Типові операції

Вихідні документи:

1. Шахівка.

2. Оборотно-сальдова відомість.

3. Журнали операцій

4. Картки рахунків

Розрахунок підсумків

Журнал операцій

Довідники:

1. План рахунків.

2. Валютний облік

3. Аналітичний облік

4. Константи

5. Конкретні проводки

Перенесення проводок

Ручне введення проводок

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020