.

Системи масової комунікації (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
287 3556
Скачать документ

Реферат з журналістики

на тему:

Системи масової комунікації

Масова комунікація є одним із видів комунікації. Кожен вид комунікації
відрізняється один від одного не тільки природою комунікативного
процесу, а й природою тих компонентів, які виконують функцію спілкування
або організовують його. Якщо сукупність цих компонентів називати
системою, то можна говорити про особливості системи комунікації залежно
від її виду та природи.

Для розуміння співвідношення творчого й виробничого у структурі
діяльності необхідно уявити її структуру.

Масова комунікація як суспільно-культурна діяльність включає дії мовців
(комунікантів), а також дії мас (комунікатів). Очевидним є те, що
контакт між комунікаторами опосередкований засобами масової комунікації,
які функціонують у системі масової комунікації для забезпечення впливу
комунікантів на комунікатів.

Є цікава думка у Зернецької О. В. про специфічну природу масової
комунікації. Природа її – у виробництві інформації за допомогою
найновітніших технічних засобів, яке спричинене передусім середовищем
поширення та функціонування цінностей, моделей поведінки для мас,
уособленим, зокрема, в масовій культурі [Зернецька О. В., 7-8]. Це те,
про що ми говорили у першій лекції: виробничий підхід до процесу масової
комунікації був зумовлений самою структурою масової комунікації та
переходом людства на рівень побудови індустріального суспільства.

Таким чином, залишаючись процесом встановлення і підтримання контактів
у суспільстві, процесом його консолідації, масова комунікація сьогодні –
це:

1) виробництво інформації як продукції;

2) використання технічних засобів для виробництва інформації;

3) масова культура (масові цінності, типові для мас моделі поведінки),
яка обумовлює цілі виробництва інформаційної продукції, її призначення;

4) специфічне суспільне середовище, для якого властива масова культура і
яке є замовником та споживачем інформаційної продукції.

Виробництво інформації здійснюється виробниками ЗМК, яких в Україні
сьогодні багато (див. першу лекцію та довідку вище). Сучасне
інформаційне виробництво характеризується розгалуженою й складною
системою виробників: інформаційних агентств, редакцій, друкарень,
дистриб’юторів (поширювачів ЗМК) тощо.

На сьогодні, за даними комп’ютерного банку Держкомінформу (довідка №
301/4 від 06.09 2000 р.), загальна кількість періодичних видань в
Україні понад 10 тис. З них зареєстровано і перереєстровано видань для
загальнодержавної, регіональної й зарубіжної сфери розповсюдження 4479:
газет – 1858, журналів – 2000, бюлетенів – 236, альманахів – 52,
збірників – 273, календарів – 45, дайджестів – 15. Періодичних видань з
місцевою сферою розповсюдження управліннями у справах преси станом на
01.01 2000 р. зареєстровано і перереєстровано 6410. З них газет – 5432,
журналів – 662, збірників – 110, альманахів – 42, дайджестів – 6,
бюлетенів – 149, календарів – 9.

Протягом 1995-1999 років Національною радою України з питань телебачення
й радіомовлення видано ліцензії 791 телерадіоорганізації. З них 73
організації телерадіомовні (67 ефірних, 2 ефірно-кабельні, 4
ефірно-проводові), 346 – телемовні (258 ефірних, 76 кабельних, 8
ефірно-кабельних, 4 супутникові), 372 – радіомовні (113 ефірних, 255
проводових, 4 ефірно-проводові) У тому числі видано 78 ліцензій 28
державним телерадіоорганізаціям, з яких 24 телерадіомовні, 2 телемовні,
2 радіомовні.

Ким же є виробники ЗМК у структурі масової комунікації – комунікантом
чи кимось іншим?

Рольовий аспект Якщо взяти до уваги загальну модель комунікації, то в
рольовому аспекті процес спілкування відбувається в системі соціальних
ролей, які виконують люди в тій чи іншій комунікативній ситуації. За
своєю природою людина соціально є поліфункціональною істотою. Але
незалежно від соціальної функції вона завжди виконує роль або
комуніканта, або комуніката. Можна сказати, що комунікатор – це функція
соціальної ролі [К = f(СР)] в конкретних соціально-комунікативних
умовах. Зміст і форма цієї функції залежить від змісту й характеру
соціальної ролі. Так, поведінка комунікатора, зміст його висловлювання,
характер його мовлення залежить від того, хто є носієм комунікативної
функції – дитина чи дорослий, людина освічена чи ні, людина з міста чи з
села, робітник чи педагог і т. д. На цій основі можна розрізняти типи
комунікаторів, чому й буде присвячена одна з лекцій. Від типів
комунікаторів залежить і організація комунікативного процесу. Якщо
порівняти таких комунікаторів, як пропагандист (модель Чакотіна),
відправник інформації, що належить до первинної соціальної групи (модель
Рілеїв), професіональний комунікатор (модель Вестлея-МакЛіна),
комунікатор із психологічними змінними (модель Малецького), то з
упевненістю можна сказати, що організація процесу спілкування для
кожного з цих типів комунікаторів буде своєю. Для прикладу розглянемо
спілкування між професійним комунікатором і публікою та непрофесійним
комунікатором і тою ж публікою. У першому випадку комунікативний процес
матиме більшу осмисленість і чіткість, відсутніми будуть зайві акти
мовлення, тематичні відхилення; у другому випадку процес спілкування
може бути підпорядкований асоціативній роботі пам’яті, позначений
зайвими мовними операціями й діями.

Типовим явищем для систем масової комунікації є дисперсія функції
мовлення й дивергенція комуніканта (терміни наші- В. Р.), тобто
розсіювання (дисперсія) акту мовлення, коли різні люди, які беруть
участь в породженні висловлювання, в системі масової комунікації
виступають ніби єдиним комунікантом, а в результаті утворюється
розходження (дивергенція) психологічних, соціальних, професійних ознак
єдиного комуніканта, в ролі якого виступає одна людина, що веде до появи
сукупності розпорошених у часі й просторі ознак мовця, закріплених за
різними носіями мовлення, коли збір інформації здійснює одна людина, її
аналіз – друга, обробку – третя і т. д. Так виникає дисперсна й
дивергентна система масової комунікації. Натомість з’являється
колективна відповідальність (а при високій дисперсності, коли неясно,
хто стоїть за повідомленням, – безвідповідальність) за зміст і форму
мовлення та організацію процесу спілкування. Структуризація, фазовість і
дискретність мовлення при цьому є закономірними явищами, оскільки окремі
мовні акти, що структурно пов’язані темою, метою спілкування,
виконуються поетапно й навіть у різних місцях та в різний час. При цьому
виникає колективне право на акти мовлення (зміст і форму висловлювання),
встановлюється певна монополія на мовлення. Останнє спонукає
організаторів процесу комунікації дивитися на акт мовлення як працю,
бізнес і займатися комерціалізацією цього процесу.

Отже, у ролі комуніканта, професіонального комуніканта під час масового
спілкування можуть бути різні соціальні ролі – автори (кореспонденти),
організатори (менеджери, видавці, засновники) комунікативного процесу:
захисники, регулятори (редактори, ведучі) (модель HUB, модель Левіна)
тощо. Таким чином, під впливом цих ролей комунікативний процес більшою
мірою структурується, виділяється більша кількість фаз.

У системі масової комунікації виробники інформаційної продукції
виконують, по суті, єдину роль комуніканта. Перерозподіл цих ролей веде
до трансформації систем масової комунікації, а трансформація масово
комунікаційної системи веде до виникнення нових засобів масової
комунікації. Але найбільш визначальним процесом для системи масової
комунікації є процес її глобалізації. Трансформація й глобалізація
системи мас-медіа породжує зміну, в свою чергу, суспільно-політичної й
економічної систем, які теж трансформуються. Трансформація й
глобалізація системи масової комунікації, однак, не є першопричиною
соціально-економічних змін: модернізація технологій, розвиток науки і
техніки, а також суспільно-економічний розвиток сприяли розвитку системи
масової комунікації.

Глобалізація системи масової комунікації Глобалізація системи масової
комунікації – то є поняття, яке активно використовується з кінця ХХ ст.
Це поняття відображає процес трансформації комунікаційної системи, такої
трансформації, яка пов’язана з утворенням більш широкої мережі
комунікаторів, що обслуговуються й покриваються на великому
інформаційному просторі єдиною, але розгалуженою системою засобів
масової комунікації та контролюються більш організованою спілкою їх
виробників.

Глобалізація систем масової комунікації тільки посилює дивергентність і
дисперсність системи масової комунікації, структуризацію, фазовість,
дискретність мовлення та монополію на нього.

Як приклад дисперсності й дивергентності системи масової комунікації
може бути система, в якій глядач споживає новини, виготовлені редактором
й опрацьовані ведучим, включені в програму на прохання засновника каналу
й інтерпретовані певним чином на прохання керівників телеорганізації
(дивергенція). Для глядача ведучий є уособленням комуніканта, насправді
ж функція повідомлення тут розсіяна між багатьма людьми (дисперсія).

Питанню глобального розвитку систем масової комунікації присвятила свою
книгу О. В. Зернецька “Глобальний розвиток систем масової комунікації і
міжнародні відносини”. Історія поняття “глобалізація” розкрита у розділі
2 цієї книги (с. 43 і далі).

Глобалізація системи масової комунікації пов’язана безперечно з
технічною революцією, але ця революція не є єдиним чинником утворення
глобальних масовокомунікаційних систем. Прикладом може бути Україна, яка
відстає від Заходу в утворенні глобально трансформованих систем
комунікації. Причиною цьому є як економічне відставання, так і
соціально-психологічна неготовність комунікаторів до утворення
глобальної системи комунікації й активного входження в світові
інформаційні системи. Народ має пережити “геостратегічний землетрус”,
щоб під впливом соціальних, економічних, технологічних, культурних,
етнічних факторів шукати навпомацки, як вважають А. Кінг та Б. Шнайдер у
доповіді Римському клубові “Перша глобальна революція”, свій шлях до
розуміння нового світу, а також, перебуваючи в імлі невідомості,
вчитися, як керувати новим світом і не бути керованим ним (цит. за
[Зернецька О. В., 44]).

Інформаційні технології У такі перехідні періоди для суспільства
актуалізується поняття інформаційних технологій. Вони стають частинкою
поняття глобалізації системи масової комунікації, оскільки без
технологічної модернізації процесу спілкування неможливим є утворення
більш потужних систем збору, обробки, передачі й поширення інформації у
масовокомунікаційному просторі. Суспільство тоді змушене шукати кошти й
придбавати інформаційні технології, щоб не залишатися на периферії
світового інформаційного простору.

Розвиток інформаційних технологій має переважно характер
науково-технічний, за яким дуже часто губляться поняття моралі й честі,
соціальної відповідальності, психологічної ідентичності тощо. Прикладом
може бути мережа Інтернет. В систему інтернетівського спілкування
закладені великі технічні можливості, але зовсім відсутні засоби
стримування мовців й контролю за інформацією. Інтернетівська система
спілкування, таким чином, має характер соціально й психологічно
незахищеної системи, в якій порушено соціально-психологічний баланс
правильного / неправильного, порядного / непорядного, морального /
аморального, естетичного / неестетичного і т. д. Поки інформаційна
система Інтернет залишається фактом віртуальної реальності цей дисбаланс
і ця незахищеність фатально не шкодять суспільній інформаційній системі,
а також самій системі Інтернет, оскільки вона все-таки існує як
технічний витвір. Але як тільки ця віртуальна система стане частиною
суспільної інформаційної системи, її кровоносною підсистемою і не будуть
вироблені засоби інформаційного захисту, тоді суспільна інформаційна
система, а разом із нею й суспільство деградують і загинуть, як будь-яке
явище в природі при порушенні інформаційного балансу й систем захисту.

Людство, розуміючи таку загрозу, намагається “загнуздати” інтернетівську
систему й надати їй “людського вигляду”. Так, у Китаї обмежено
діяльність інтернет-провайдерів. Вони тепер зобов’язані записувати й
надавати інформацію правоохоронним органам про зміст сайтів і дані про
користувачів (цит. за журналом “Мой компьютер”, № 41, 2000, стор. 6).
Безперечно, у пошуках “людського вигляду” для інформаційних систем
можливі всілякі перегини, які властиві й людському суспільству як живому
організму.

На розуміння терміна “глобалізація” мала великий вплив концепція
канадського соціолога Маршалла Маклюена, основним концептом якої було
уявлення про світ як “глобальне село”. Глобалізація передбачає
безупинний процес інтеграції одиничного, самобутнього в загальний
культурний, соціальний, політичний контекст “глобального села”. “За
своєю суттю,- пише О. В. Зернецька,- все те, що перебуває в процесі
глобалізації, не що інше, як сили, що уособлюють виробництво,
дистрибуцію та споживання продуктів і послуг, які, в свою чергу,
спрямовані на гомогенізовану (однорідну, типову.- В. Р.) поведінку
споживача (в якому б куточку світу він не жив). За глобалізаційною
парадигмою, він повинен споживати одне й те ж їстівне (наприклад,
стандартизовану їжу: кока-колу, продукцію мережі Макдональдс, пепсі,
піццу) або неїстівне (програми телебачення, фільми, одяг,
англосаксонський бізнесовий стиль і т. ін.). Цей процес, який дістав
влучну назву “макдональдизація”, разом з тим вносить в дискурс про
глобалізацію й нове поняття – “глобальна культура”. Воно виникає як
критичний концепт наприкінці 80-х років і належить до цілого комплексу
потоків і процесів, які перетинають національні кордони за останні
двадцять років” [Зернецька О. В., 47].

Макдональдизація та масифікація Як бачимо, ідея глобальної культури й
глобалізації світових суспільних просторів з очевидністю має негативний
компонент, пов’язаний як з макдональдизацією, стереотипізацією поведінки
людей, що входять в глобальну систему, так і з масифікацією, тобто
втягуванням людини в запрограмовану на певну поведінку масу людей. Все
це, звичайно, руйнує національні культурні цінності країни, яка
потрапляє в систему глобальної культури, і підпорядковує її інтересам
панівної нації в глобальній системі. Так, створюваний у наш час
глобальний інформаційний світ має явно виражену проамериканську або
прозахідну орієнтацію, де пострадянські країни почувають себе залежними
від правил гри у цьому глобальному світі.

Глобальний інформаційний світ (глобальна культура, світова культура)
тримається на розвиткові багатонаціональних ринків, корпорацій,
надскладних систем комунікацій, сучасних медіа-технологій. Ця
організаційно-технологічна основа глобального світу, з одного боку,
сприяє єднанню людей, народів, з другого боку, нівелює їхні етнічні,
політичні, культурні особливості. Але цей процес глобалізації є
незворотним. Країна, яка спеціально буде стримувати себе у входженні у
цей глобальний світ, сама ж себе і загубить у ньому, оскільки примусово
буде поглинута глобальною інформаційною системою. Вихід один: якомога
швидше сягати високого рівня розвитку інформаційних технологій і
комунікаційних систем, щоб на рівних увійти у глобальний світ. На думку
академіка Миколи Амосова, глобалізація – це сучасний (і планетарний!)
етап розвитку цивілізації, суть якого у зростанні міжнародних зв’язків,
взаємозалежності країн, розповсюдженні нових технологій та єдиних
стандартів життя. Процес іде у різних сферах і має плюси та мінуси
[Амосов Н.]. Плюси найчастіше помічають ті, які належать до
благополучних у глобальній системі або захищають інтереси благополучних.
На мінуси вказують ті, хто, на жаль, не володіють світовою енергією, не
контролюють світову промисловість, не володіють передовими
інформаційними технологіями.

Відсутність передових інформаційних технологій у країні становить
загрозу інформаційному простору країни. На думку О. В. Чекмишева,
“інформаційна загроза” може становити небезпеку для двох типів держав:
для держав з тоталітарним устроєм і для країн, що перебувають на
перехідному етапі. “Для будь-якої демократичної держави можливість
вільного поширення інформації є одним із фундаментальних прав. У такому
суспільстві інформація… не може становити загрози, оскільки
інформаційний простір демократичних держав має уже усталену систему
інформаційного захисту, коли всі дотримуються законів держави, в чому й
полягає суспільний демократизм” [Чекмишев, 37]. Тоталітарні ж держави
всіляко унеможливлюють надходження повідомлень, як живуть люди за
кордоном, як розв’язують проблеми і т. д. І будь-яка інформація ззовні
для цих країн є загрозою для тоталітарної інформаційної системи.

Для країн, що розвиваються, характерним є інформаційний вплив іноземних
мас-медіа.

Технічні засоби Технологічний прогрес в інформаційній сфері
безпосередньо пов’язаний з використанням технічних засобів для
виробництва інформації, хоч і не є визначальним, про що свідчить досвід
України: майже кожен має телевізор, радіоточку, в Україні велика
кількість видань, але не можна сказати, що Україна є багатою і що вона
веде свою політику у глобальному світі. “Найприкріше те, що у світовому
інформаційному просторі голосу України не чути. Всі інтерпретації подій
в Україні належать або Росії, або західним “”радянологам”. А якщо цього
голосу немає в інформаційному світі, цілком слушно виникає підозра, що
немає відповідної реалії” [Чекмишев, 23].

У сфері інформації та комунікації помітний дисбаланс щодо
комунікаційного гардвера (фізичних носіїв інформації) та комунікаційного
софтвера (програмного забезпечення систем комунікації) (терміни та
цифрові дані цит. за [Зернецька О. В., 51, 52]). Так, за даними Доповіді
ЮНЕСКО, країни, що розвиваються, мають усього 4% комп’ютерів від
загальної кількості комп’ютерів у світі. 75% усіх телефонних апаратів
належать дев’яти найбагатшим країнам. У 1988 році 30 найбідніших країн
не мали газет зовсім. Японія має 125 щоденних газет, а США – 1687. В
середньому у Європі 39 газет на країну, в Африці – лише 3. Середній
показник радіоточок 330 на 1000 населення. У багатих країнах цей
показник сягає 911 на 1000 населення, а в бідних – 142 приймачі на 1000
населення. В 34 країнах зовсім немає телебачення. Середній покажчик для
світу – 137 телевізорів на 1000 населення. У багатих країнах він
становить 447 телевізорів на 1000 населення, у бідних – 36 телевізорів
на 1000 населення (дані взято з [Зернецька О. В., 51-52]). Цей розрив у
дистрибуції ЗМК називають “інформаційними провалами” (information gaps).
Інформаційні провали можуть бути і в межах однієї країни. Але
політичного значення набувають інформаційні провали між країнами, коли
багатші країни контролюють інформаційні потоки, що йдуть до бідніших
країн.

Глобалізація системи масової комунікації може, на думку О. В.
Зернецької, розглядатися як процес конвергенції (зближення, уподібнення)
гардвера і софтвера, коли інформаційні потоки більш ефективно
контролюються й розподіляються на великих просторах завдяки поєднанню
можливостей програмного й фізичного забезпечення систем комунікації.

З використанням новітніх інформаційних технологій у кінці ХХ століття
виникли глобальні системи масової комунікації, або глобальні ЗМК. Цьому
сприяла диджитальна революція в інформаційних технологіях.
Диджиталізація інформації – це запис, обробка та передача інформації за
допомогою бінарнокодованих знаків, що використовуються у комп’ютерній
техніці. Диджитальна техніка сприяла виникненню транснаціональних
медіа-корпорацій, або мультимедіа-імперій: Time Warner, Sony,
Matsushita, Microsoft, Walt Disney та ін. За цими медіа-конгломератами
стоять імена: Руперт Мердок, Сільвіо Берлусконі, Біл Гейтс, Тед Тернер
та ін.

Мультимедійними корпораціями глобальні системи масової комунікації
називаються через те, що вони “конгломерують міжнародні, міжміські та
локальні телефонні компанії, кабельні та телерадіомовні системи й
комп’ютерні фірми” [Зернецька О. В., 58].

Створення потужних комунікаційних медіа-систем, або глобальних систем
масової комунікації, відбувається завдяки концентрації й конгломерації
систем масової комунікації.

Концентрація Під концентрацією систем масової комунікації в
інформаційній індустрії слід розуміти тенденцію, пов’язану з посиленням
присутності однієї або кількох компаній на кожному з ринків унаслідок
її/їх злиття (інтеграції) з іншими компаніями цієї ж сфери індустрії при
збереженні провідної ролі однієї з компаній, що часом призводить і до
зникнення конкурентів взагалі.

Прикладами концентрації в індустрії масової комунікації наприкінці 80-х
– на початку 90-х років можуть стати такі відомі альянси в секторі
медіа, як кооперація між Р. Максвеллом і С. Берлусконі у виробництві
програм телевізійних новин; договір між Р. Мердоком і Р. Максвеллом щодо
співпраці мердоківського супутника Sky Television і компанії кабельного
телебачення Максвелла The Maxwell Cable Television Company.

Виділяють дві форми концентрації систем масової комунікації –
вертикальну й горизонтальну. “Вертикальна – це така концентрація,
внаслідок якої одна фірма поглинає інші, які стоять, так би мовити, в
одному ланцюгу виробничого процесу певного медіуму” [Mosco, 176: у
перекладі Зернецької О. В.].

Прикладом вертикальної концентрації може бути голлівудська компанія з
виробництва фільмів МСА, яка придбала Cineplex-Odeon, головну компанію,
яка займалася дистрибуцією фільмів. МСА, таким чином, забезпечила собі
поширення своєї продукції й покращила контроль не тільки на ринку
виробництва, але й збуту.

Іншим прикладом може бути “Nnew York Times”, яка придбала в Квебеку
(Канада) паперову фабрику, чим створила для себе переваги у постачанні
паперу.

Горизонтальна концентрація – “процес, внаслідок якого фірма з однієї
сфери медіа-індустрії (скажімо, газетно-журнальне видавництво) купує
компанію з іншої сфери мас-медіа (наприклад, телестанцію)” [Зернецька О.
В., 61]. Так, News Corporation, що належить Мердоку, придбала Twentieth
Century Fox. General Electric, яка спеціалізується в галузі
електротехніки, купила американську радіокорпорацію РСА.

Конгломерація Конгломерація – це процес, внаслідок якого компанії
комунікаційного сектору утворюють єдину компанію-конгломерат і стають її
частинами, зберігаючи при цьому свої риси й властивості.
Медіа-конгломерати виникають в результаті інтеграції й концентрації
фірм, компаній. Конгломерати зменшують фінансові ризики й отримують
великі прибутки та мають успіх шляхом диверсифікації – форми такої
концентрації капіталу в умовах науково-технічної революції, коли
компанія проникає у нові для себе сфери й галузі, розширює асортимент
товарів і поступово перетворюється на багатогалузеві комплекси.
Прикладом може бути Time Warner, яка під час “розкрутки” роману Роберта
Джеймса “Мости країни Медісон”, яка в липні 1993 року стала бестселером.
Підрозділ конгломерату Warner Atlantic Recording випускає звукозаписи
створених за мотивами роману пісень у виконанні самого романіста. Інший
підрозділ випустив відеокасету з цими піснями.

Якщо процес конгломерації перетинає кордони країни, то виникають
транснаціональні мультимедіа-конгломератів. Прикладом може бути
придбання японською фірмою в галузі електроніки Sony половини
голлівудівських кінокомпаній. У результаті процесу транснаціоналізації
виникають транснаціональні медіа-імперії. До таких імперій можна
віднести Time Warner, Sony, Matsushita, Walt Disney і т. д.

На думку цитованого вже V. Mosco, “транснаціональні медіа-корпорації
містять у собі величезну сконцентровану економічну владу” (у перекладі
О. В. Зернецької) [Mosco, 179]. “Тому надзвичайно важливим є, в яких
руках зосереджена влада. Це означає, що необхідне вивчення постатей
медіа-магнатів (виділення наше.- В. Р.) і їхніх стратегій – адже саме
вони уособлюють, акумулюють сконцентровану економічну силу, що, як
показує практика, трансформується і в силу політичну, ідеологічну,
впливаючи на життя суспільства та індивідуумів не тільки однієї країни,
а й цілих регіонів” [Зернецька О. В., 63-64]. (Приклади щодо
концентрації та конгломерації взяті з [Зернецька О. В., 60-64]).

Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що системи масової
комунікації у своєму розвитку проходять шлях від звичайної системи
масової комунікації, коли є людина-комунікант, через дисперсію функції
мовлення й дивергенцію комуніканта та виникнення розгалуженої системи
виконавців ролі комуніканта аж до глобальної системи масової
комунікації.

У цілому можна виділити три етапи розвитку систем масової комунікації:

У науковій практиці існують спроби змоделювати глобальні системи масової
комунікації. Такою спробою є системна модель, або модель ДеФлоєра (2),
американського соціолога Мелвіна ДеФлоєра у книзі “Теорія масової
комунікації”:

На завершення розмови про глобальні системи масової комунікації
розглянемо приклади зарубіжних медіа-імперій.

80-ті – 90-ті роки ХХ століття є тим благодатним часом, коли “глобальне
село” було взяте у руки “хазяїв глобального села”, за визначенням
американського професора комунікації Б. Бегдекіена,- медіа-магнатів. Як
зауважує О. В. Зернецька, “сфери інтересів “хазяїв глобального села”
шалено розширюються. Головною ознакою цих змін є посилена тенденція до
конгломерації мультимедіа-імперій з велетнями комп”ютерної сфери і
індустрії телекомунікацій” [Зернецька О. В., 72]. У 90-х роках з подачі
американського вченого Н. Негропонте (завідувача лабораторії медіа
Массачусетського технологічного інституту) виникає поняття інформаційної
супермагістралі. Це нескінченне павутиння комунікацій та інформаційних
послуг. Через систему елементів інформаційної інфраструктури
(комп’ютери, бази даних, побутова електротехніка) відбуватиметься
постачання нескінченної кількості інформації її споживачам [там само].

Ще в травні 1995 року корпорація Microsoft на чолі з магнатом Білом
Гейтсом і корпорація NBC (президент Боб Райт) оголосили зближення
комп’терних і телевізійних технологій. Відбулося об’єднання найбільшої в
світі комп’ютерної компанії з одним із найбільших у світі телевізійних
конгломератів для виробництва програмного продукту, що поширюється
комп’ютерними мережами, компакт-дисків, цифрового відео, інтерактивного
телебачення і традиційних медіа. Найбільшим виграшем від цього
партнерства є створення у серпні 1995 року “Мережі Microsoft” – нової
онлайнової послуги, яка пропонує своїм користувачам розваги, фільми,
шоу, спорт, новини компанії NBC. Конгломерація цих двох компаній – це
перший крок до лідерства у конвергенції телебачення і комп’ютерів.

“Мережа Microsoft” притягує до себе інших виробників інформаційного
продукту. Так, у травні 1995 року до конгломерату звернулися ESPN
(телевізійна спортивна мережа), C-SPAN, Court TV (телетрансляції із
залів суду), Home Shopping Network (телемережа для замовлення продуктів
не виходячи з дому) та American Greeting (“Американські вітання”).

Утворення нових конгломератів відбувається і в інших країна. Так,
японська компанія Matsushita стала володаркою MCA – могутньої групи в
сфері індустрії розваг, до якої належать і відомі кіновиробництва
Universal Studios.

Є випадки об’єднання конкуруючих компаній. Так, підписана угода між IBM
та Hewlett-Pacard. Два комп’ютерні супергіганти створили глобальну
спілку для виробництва набору засобів для функціонування комп’ютерних
мереж. Окрім них, туди входять ще й DEC i Intel (приклади взяті з
[Зернецька О. В., 71-85]).

“Таким чином, виробництво обладнання для телекомунікацій та комп’ютерних
мереж, комп’ютерів та програмного продукту, оптимізація стандартів,- все
це веде до прискореної інтеграції індустрії масової комунікації з
індустріями інформації та обчислювальної техніки. Концентрація та
конгломерація імперій мультимедіа з гігантами комп’ютерного бізнесу
створює передумови для перерозподілу існуючої економічної і політичної
влади, до нових інтеркультурних взаємодій, тобто нових глобальних
процесів, що вже на початку ХХІ століття можуть суттєво змінити обличчя
земної цивілізації” [Зернецька О. В., 85].

Процеси глобалізації й трансформації систем масової комунікації змушують
нас надалі говорити не тільки про існування інформаційної індустрії, а й
індустрії масової комунікації – індустрії впливу на людину, суспільство
й цивілізацію.

Використана література:

Амосов Н. На пороге нового века // Зеркало недели.- 1999.- 2 окт.

Бондаренко А. Д. Современная технология: теория и практика.- Киев;
Донецк: Вища шк., 1985.- 171 с.

Гуманітарні технології: Конспект лекцій / За ред. В. В. Різуна.- К.:
Видавничий дім “КМ Academia”, 1994.- 60 с.

Зернецька О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і
міжнародні відносини.- К.: Освіта, 1999.- 351 с.

Каширин В. П. Философские вопросы технологии.- Томск: Изд-во Том. ун-та,
1988.- 286 с.

Масова комунікація: Підручник / А. З. Москаленко, Л. В. Губерський, В.
Ф. Іванов, В. А. Вергун.- К.: Либідь, 1997.- 216 с.

Основи масово-інформаційної діяльності: Підручник / А. З. Москаленко, Л.
В. Губерський, В. Ф. Іванов / Київ. ун-т ім. Тараса Шевченка.- К.,
1999.- 634 с.

Почепцов Г. Г. Теорія комунікації.- К.: Видавничий центр “Київський
університет”, 1999.- 308 с.

Різун В. В., Мелещенко О. К. Інформаційні мережі в засобах масової
інформації. Канал ИНФО-ТАСС / Київ. ун-т ім. Тараса Шевченка.- К.,
1992.- 96 с.

Різун В. В. Моделювання і технологія редакторських систем / Інститут
системних досліджень освіти; Інститут журналістики Київського
університету.- К., 1995.- 200 с.

Різун В. В. Основи комп”ютерного набору і коректури: Підручник.- К.:
Либідь, 1993.- 172 с.

Свириденко С. С. Современные информационные технологии.- М.: Радио и
связь, 1989.- 300 с.

Смирнов С. В. Становление основ общественного производства
(Материально-технический аспект проблемы).- К.: Наук. думка, 1983.- 260
с.

Чекмишев О. В. Українська журналістика на перехідному етапі //
Редакційно-видавнича справа: досвід, проблеми, майбутнє / За ред. проф.
В. В. Різуна.- К.: РВЦ “Київський університет”, 1997.- С. 21-45.

Blumer H. The Mass, the Public and Public Opinion.- New York: Barnes and
Noble, 1939.

Dance F. The Concept of Communication // Journal of Communication.-
1970.- # 20.- P. 201-210.

De Reuck, Anthony. A Theory of Conflict Resolution by Problem-solving //
Conflict: Readings in Management and Resolution edited by John Burton
and Frank Dukes.- N. Y., 1990.- P. 183-197.

Goban-Klas T. Media i komunikowanie masove. Teorie i analizy prasy,
radia, telewizji i Internetu.- Warszawa-Krak?w: Wydawnictwo naukowe PWN,
1999.- 336 s.

Johnson, David W., Johnson, Frank p. Joining Together. Group Theory and
Group Skills.- New Jersey, 1987.

McQuail D. Mass Communication Theory. An Introduction.- London: Sage,
1994.

Mosco V. The Political Economy of Communication.- London, 1996.

Tarde G. L”Opinion et la foule.- Paris, 1901.

Wali?ska de Hackbeil H. Poj?cie “komunikacja” w ameryka?skiej teorii
komunikacji spo?ecznej: Докт. дис….- Uniwersytet Wroc?awski, 1975.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020