UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНародне травознавство – неоціненний скарб народу; живучий голос поколінь (реферат)
Авторdimich
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось983
Скачало171
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

“Народне травознавство – неоціненний скарб народу; живучий голос

поколінь”

 

Травознавство – народна наука про трави, про їх зцілювальні

властивості, місце їх в культурі народу і т.п. Травознавство відноситься

до старих наук, які передавалися з покоління в покоління через родинні

зв’язки і були маловідомі стороннім людям.

 

Саме травознавство є тим живучим голосом поколінь, які вчилися у природи

зцілюватися і жити. Що ж донесла наука травознавство до сучасних

поколінь?

 

Трава - символ добрих і злих сил природи; людських істот; символ

молитви; тихого шептання; клятви; оберега; смерті.

 

У міфах народів світу трава вважалася волоссям різних богів,

матері-землі. Стародавні нівхи вважали, що після смерті людини її душа

перетворюється у траву. У ацтеків було спеціальне божество трав

Патекатль. Осетини присвячували сінокосу трав особливе обрядове дійство.

У багатьох міфологіях є образ мандрагори - "трави-напівлюдини", яка

сприяла плодючості. На Україні вірили, що мандрагора /переступень/

виростає іх померлих нехрещених дітей.

 

За даними західноєвропейського хроніста Титмара /X-XI cт./, жмут

зірваної трави /як і волосся/ символізував у слов'ян перемир'я,

клятвенний союз. Давньоруські джерела згадують про язичницький звичай

присягатися, кладучи на голову зрізаний шматок землі із травою.

 

Трави, зілля широко використовувалися як обереги від злих сил, у

народній медицині, обрядодіях. На Зелені свята ними встеляли долівку.

Оселю заповнював п'янкий запах м'яти, полину. У домовину також клали

різнотрав'я /сухе/, квіти. На весні існував звичай качатися по молодій

росяній траві, що нібито сприяло здоров'ю.

 

За назвами українських трав, на думку В.Базилевського, можна читати

національний характер. Вони - частина духовності, недосяжного материка

духовної культури. Тут і поезія, і гумор, і тиха печаль, і незалежність:

нечуй-вітер, сон-трава, зозулині черевички, плакун-трава, вовча трава,

золотник, семижильник, польові овечки, боровий чепчик та ін.

 

Трава і зелене листя в народній обрядовості символізували заспокійливу

молитву, тиху мову, шепіт. У фольклорі, літературі трава має подібну

символіку. Напр.:

 

Як згасне вік мій до краплини -

 

Одне прошу тебе завжди:

 

Ти народи мене, Вкраїно,

 

Хоч би травою народи.

 

Не розлучи мене з собою -

 

Хоч би травою народи.

 

Зілля - символ смерті і відродження; магічного впливу на почуття, вчинки

людини, її долю; надійного оберега від нечисті.

 

Зіллям називають різноманітні, здебільшого запашні трав'янисті рослини.

У народі шанували зілля, бо вважали, що воно має чарівну силу. Його

клали у постіль породіллі і новонародженого, використовували для купання

немовлят. На Зелені Свята квітчали оселю з естетичною та обереговою

метою. Існував спеціальний день святого Симона Зілота - 10 травня /за

ст. ст./, коли селяни збирали зілля. До схід сонця копали

золототисячник, ведмеже вухо, підбіл, татарське зілля /аїр/,

розмай-зілля, ромен-зілля, боркун-зілля, тирлич-зілля, материнку,

медунку та ін.

 

Старі бабусі-"чарівниці" для відвернення грозової тучі, "граду, грому",

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ