Причини правопорушень.
Говорячи про причини правопорушень доцільно вказати на деяку несхожість
понять причини в філософії і кримінології. В філософії причиною
називають явище, яке при визначених умовах з необхідністю викликає
(обумовлює) інше явище (наслідок). Зв’язок між причиною і наслідком
носить закономірний характер, який означає, що дана причина в
відповідних умовах кожен раз викликає визначений наслідок. Таким чином,
зв’язок між причиною і наслідком характеризується поняттями
необхідності, неминучості. Під причиною в кримінології розуміють явище
чи їх сукупність, яке породжує інше явище, що розглядається як наслідок.
Причини створюють можливість визначеного наслідку, для появи якого
необхідні допоміжні умови, що не породжують даний наслідок, Але
створюють відповідні обставини для реалізації дії причини.( В
кримінології зв’язок між причиною і наслідком не розглядається як
необхідний і зобов’язальний.
Отже, розрізняють такі види причин правопорушень:
1) за значущістю в обумовлюванні, детермінації правопорушень:
основні – соціальні явища, яким належить визначальна, вирішальна роль у
цьому процесі (наприклад, суперечність чинного законодавства основним
правам людини, загальнолюдським моральним приписам; протиріччя між ним і
потребами, інтересами тих чи інших соціальних груп і окремих осіб, якщо
правова культура останніх відзначається неналежним рівнем; суттєві вади,
недоліки законодавства); неосновні – явища, які лише полегшують вчинення
правопорушень, здійснюють такий вплив на фоні головних факторів, саме
завдяки ним, тобто так звані фонові явища (наприклад, недосконалість
обліку і охорони матеріальних цінностей, недостатній контроль за
дотриманням правил техніки безпеки, правил дорожнього руху тощо).
Останню групу явищ нерідко відображають іншим, окремим поняттям:
обставини (або умови), що сприяють вчиненню правопорушень;
2) за онтологічним статусом стосовно свідомості конкретної особи:
об’єктивні – явища, що не залежать від неї (наприклад, недоліки в роботі
державних органів); вони створені іншими поколіннями або природними
силами. Типовими умовами, що сприяють зростанню злочинності у сучасному
світі, визнаються урбанізація, екологічні проблеми, інші тіньові сторони
цивілізації та технічного прогресу;
суб’єктивні – явища, які входять до складу індивідуальної свідомості
конкретного суб’єкта, безпосередньо визначаються нею (наприклад,
незнання особою вимог закону, її від’ємне, негативне ставлення до його
приписів, психологічна установка особи на протиправну поведінку,
алкоголізм, наркоманія, пропаганда в засобах масової інформації і
мистецтві насильства, розпусти).
Розглянемо ж сукупність найбільш поширених об’єктивних і суб’єктивних
факторів, які обумовлюють подальше зростання злочинності в Україні.
Об’єктивні умови. Найважливішою треба, мабуть, визнати зниження
життєвого рівня більшості населення. Звичайно далеко не всі знедолені
виживають за допомогою злочинних дій, але не викликає сумніву і те, що
деяка частина, особливо молодь, вирішує свої проблеми не завжди в
злагоді з кримінальним кодексом.
Спад економічної активності обумовив появу офіційно визнаного
безробіття. В важкому становищі опинилися працівники, які фактично
втратили роботу, але не зареєструвались як безробітні. Не можуть знайти
роботи і молоді люди. Велика кількість з них стали безробітними відразу
після закінчення навчальних закладів. Навряд чи викликає сумніви
припущення, що багато безробітних ідуть у тіньову економіку або
кримінальне середовище. Також усі ці труднощі, невпевненість в
завтрашньому дні породжують конфлікти, ведуть до наркоманії, самогубств.
Також процвітає корупція та розкрадання коштів у банках та
інших установах. Дрібні підприємства захоплюють рекрути та грабіжники.
Тіньова економіка використовується злочинцями для вкладення та
примноження коштів, здобутих злочинним шляхом; всіляко уникає
оподаткування.
Отже, складні економічні умови життя більшості громадян України
об’єктивно сприяють зростанню кількості правопорушень.
Суб’єктивні умови злочинності. На жаль, протягом багатьох років у нашій
країні недостатню увагу приділяли правовій освіті та вихованню. Люди
погано знають закони, через це важко вимагати виконувати їх норми. Це
сприяє збільшенню кількості правопорушень. Правопорушення може зумовити
темперамент, наявність певних психічних відхилень.
На жаль, великого поширення сьогодні набули такі соціальні лиха, як
алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, перелюбство, аморальність та інші.
Ці умови діють завжди і всюди. У багатьох випадках вони сприяють скоєнню
правопорушень, а то й виступають їх головними причинами.
Серед суб’єктивних умов зростання злочинності в незалежній Україні слід
назвати також байдужість значної частини населення до державних справ
взагалі і, зокрема, до правопорядку. Люди стурбовані своїм становищем
(нерегулярна оплата праці, підвищення плати за комунальні послуги,
низький рівень соціального забезпечення; цим держава вільно чи невільно
провокує нестабільність правомірної поведінки).
Отже, щоб правомірна поведінка стала нормою життя для більшості
населення, необхідна розвинута економіка, стабільний демократичний
політичний режим, дотримання законності всіма посадовими особами та
громадянами, високий рівень правової культури.
Висновок
В даній роботі було розглянуто основні положення категорії
правопорушення, з’ясовано причини їх виникнення.
1. Злочини і інші правопорушення негативно впливають на розвиток
суспільства. Злочинність і інші правопорушення об’єктивно гальмують
поступовий розвиток нашого суспільства, подальше вдосконалення
суспільних відносин. Злочинність та її прояви як діяльності, спрямована
на протизаконне задоволення потреб певної частини суспільства за рахунок
інтересів більшості його членів.
Правопорушення, взяті в сукупності на відповідному відрізку часу і
конкретному суспільстві, завжди відрізняються значною різноманітністю як
за ступенем суспільної шкідливості, так і за психологічними, соціальними
і юридичними ознаками. Але разом з тим в походженні, причинах і
подальшій історичній долі вони мають загальні риси, що дало можливість
вивчити не тільки окремі види правопорушень, але і всю їх сукупність,
проаналізувати причини і умови, які сприяють їх здійсненню, розробити
системи заходів боротьби з ними. Викорінення злочинності – це більш
складне завдання, ніж викорінення всіх інших правопорушень;
2. Злочини, як найбільш суспільно небезпечні діяння мають порівняно
меншу латентність, здійснюються незначною кількістю осіб, викликають
активну протидію правоохоронних органів і негативну оцінку всіх членів
суспільства
Що стосується інших видів правопорушень, то вони складають великий масив
і латентність, не завжди отримують негативну оцінку і часто не
передбачають відповідальності;
3. В роботі звернуто увагу на необхідність активізації дослідження про
правопорушення і відповідальність в галузевих науках; поки найбільшу
розробку ці питання отримали в кримінології;
4. Багаточисельність причин, умов правопорушень роблять їх важко
аналізуючими. Докладний аналіз можливий в ряді робіт, спеціально
присвячених окремим видам правопорушень в різних областях народного
господарства і в галузях законодавства. Економіка повинна бути
моральною, розвиток економіки – не самоціллю, а засобом прогресу
особистості і суспільства;
5. В роботі визначено причини, які призвели до погіршення кримінальної
ситуації в Україні, а саме: безробіття, складні економічні умови життя,
низький рівень правової культури, падіння авторитету влади та інші.
6. Кількість шкідливих і небезпечних для суспільства діянь зросла б,
якщо б вони не були заборонені, чи за них були б встановлені
неефективні санкції, або, якою б правові заборони можна було порушувати
безкаранно.
Однак це зовсім не означає, що боротьба з правопорушеннями в сучасних
умовах нереальна. Адже глобальне завдання включає в себе зміну всіх
сторін суспільного життя, в тому числі і тих, які породжують
правопорушення. І в цьому процесі повинен брати участь весь народ, всі
державні і суспільні організації і навчальні заклади.
Для зменшення кількості правопорушень необхідно усунути причини і умови,
які породжують шкідливі і небезпечні для суспільства діяння.
Держава має право і повинна вести боротьбу з викоріненням правопорушень,
причин і умов, які породжують їх, в ім’я забезпечення нормального
розвитку, зберігання правопорядку, захисту справедливості.
На нашу думку, важливим напрямком боротьби із загальною кримінальною
злочинністю є залучення громадян до охорони майна та захисту від
агресивних посягань.
Для ліквідації деяких правопорушень необхідно:
– провести медико-біологічні заходи проти алкоголізму, наркоманії;
– організувати статистичний облік злочинності; боротися з наркобізнесом;
– громадяни повинні бути інформовані про правові вимоги, які
пред’являються до них державою;
– підвищити результативність діяльності правоохоронних органів.
Література
1. Бабій Б.М., Бурчак Ф.Г. Юридичний словник. – 2-ге вид., перер. і
доповнене.-К., 1983. – 871с.
2. Бармак М.В., Бармак О.Я. Основи правознавства: Посібник для
абітурієнтів, учнів, вчителів. – Тернопіль: Підручники і посібники,
1999. – 192с.
3. Біленчук П.Д., Сливка С.С. Правова деонтологія / Підручник для вищих
навч. закладів. – К.: Атіка, 1999. – С.277-292
4. Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности. – Львів,
1983. – С.368-376
5. Дубинин Н.П. и др. Генетика, поведение, ответственность. – М.:
Политиздат, 1989. – 350с.
( Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. – М.:
Юрид. лит.,1985. – С.82-83
PAGE
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
