UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІмунітети і привілеї консульських посадових осіб (контрольна)
Авторdimich
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКонтрольна
Продивилось2753
Скачало134
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

з курсу:’’Порівняльне конституційне

 

право”.

 

Тема: Імунітети і привілеї консульських посадових осіб. План роботи.

 

1. Імунітети і привілеї консульських посадових осіб.

 

2. Іммунітети і привілеї адміністративно - технічного й обслуговуючого

персоналу консульств.

 

1. Імунітети і привілеї консульських посадових осіб.

 

Пункт 1 d ст. 1 Віденської конвенції 1963 р. говорить: "Консульська

посадова особа означає будь-яку особу, включаючи голову консульської

установи, якому доручено в цій якості виконання консульських функцій".

До цієї категорії осіб відносяться: генеральний консул, консул,

віце-консул, консульський агент, проконсул і консульський стажист.

 

Для нормального виконання своїх функцій консульські посадові особи

наділяються іммунітетами і привілеями, що відбиті у Віденській конвенції

1963 р. (ст. 40—57) і в двосторонніх консульських конвенціях. Ці

документи визначають права й обов'язки консульських посадових осіб і

країни перебування стосовно них.

 

Порівняльний аналіз Віденської конвенції 1963 р. і двосторонніх

консульських конвенцій показує, що між ними є безліч розбіжностей,

особливо в тому, що стосується іммунітетів і привілеїв консульських

посадових осіб.

 

Розглянемо дану проблему більш докладно. Віденська конвенція 1963 р.,

надаючи консульським посадовим особам, імунітет від юрисдикції,

визначає: "Консульські посадові особи не підлягають юрисдикції судових

чи адміністративних органів держави перебування у відношенні дій,

чинених ними при виконанні консульських функцій" (п. 1 ст. 43). Це

значить, що консульські посадові особи наділені іммунітетами, що носять

функціональний, службовий характер.

 

У сучасній міжнародній практиці службовий (функціональний) імунітет

надається досить широкому колу осіб (консулам, військовим морякам, що

служать для міжнародних організацій, адміністративно-технічному й

обслуговуючому персоналу посольств і ін.).

 

Надання службового імунітету означає, що особа, що користується ним,

звільняється від карної, цивільної й адміністративної юрисдикції держави

перебування у відношенні дій, чинених під час виконання службових

обов'язків. Якщо ж правопорушення зроблене не під час виконання

службових обов'язків, дане особа може бути притягнуте до

відповідальності в країні перебування, але тільки "на підставі постанови

судової влади, у випадку здійснення тяжких злочинів" (п. 1 ст. 41).

 

І тут виникає проблема, особа до якої відноситься невизначеність поняття

"дії, чинені при виконанні консульських функцій". У зв'язку з цим на

практиці нерідко виникають труднощі у з'ясуванні того, чи знаходилася

дана особа в момент, злочину при виконанні своїх службових обов'язків

чи ні, отже, чи вправі в державі перебування залучати його до

відповідальності. Не менші труднощі виникають і в питанні про те, хто

правомірний, вирішувати цю проблему: держава перебування чи направляюча

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ