Реферат на тему:
“Австралія”
(економіко-географічна
характеристика країни)
Офіційна назва – Австралія (Australia). Згідно з рішенням уряду від
січня 1976 р. за кордоном країна називається Австралія, уряд –
австралійським, у країні називається Австралійський Союз і уряд Союзу.
Державний устрій – Австралія входить до складу Британської
Співдружності. Глава держави – королева Великобританії, представлена
генерал-губернатором. Глава уряду – Прем’єр-міністр. Законодавчий орган
– двопалатний парламент (Палата представників і Сенат).
Географічне розташування – Австралія розташована на
Австралійському материку, острові Тасманія та ряді інших малих островів
у Тихому й Індійському океанах. З півночі омивається Тіморським та
Арафурським морями і протокою Торреса; на сході – Кораловим і Тасмановим
морями; на півдні – протокою Басса й Індійським океаном; на заході –
Індійським океаном. Австралійському Союзу належать також острови Картьє
та Ешмор, острів Різдва, Кокосові острови, острови Херд, Макдональд і
Норфолк.
Площа території – загальна площа Австралії становить 7 686 850 кв.
км (6 місце у світі); площа континенту – 7 614 500 кв. км.
Адміністративний поділ. Австралія – федерація у складі 6 штатів і
2 територій (Північна територія і Австралійська столична територія).
Кількість населення – 19,358 млн. осіб (на липень 2001 р.).
Столиця – Канберра (Canberra) – 315,4 тис. мешканців.
Інші великі міста: Сідней (4,21 млн. мешканців), Мельбурн (3,37
млн.), Брісбен (1,54 млн.), Перт (1,36 млн.), Аделаїда (1,07 млн.).
Державна мова – англійська.
Релігія: католики – 26%, англікани – 26%, протестанти – 20%
(Об’єднана Церква, Союз Баптистів, Лютеранська Церква і Церква Христа),
православні – 4%; іудеї, буддисти, мусульмани.
Національне свято – 26 січня – День Австралії (1788 р.).
Державний прапор. Державний прапор Австралійського Союзу синього
кольору. У верхньому лівому куті розміщений прапор Великобританії –
символ приналежності до Австралійського Союзу і Британської
Співдружності націй. Синій колір прапора – символ океану, що оточує з
усіх боків Австралію. В середині прапора розташоване зображення сузір’я
Південного хреста. 6 зірок на прапорі символізують шість штатів
Австралійського Союзу. Сім променів зірки означають шість штатів і
територію Папуа. П’ятикутна зірка символізує федеральний округ Канберру.
Прапор затверджений у 1954 році.
Державний герб зображений у вигляді щита, який підтримують з двох
боків кенгуру і страус Ему; обрамлений квітучими гілками евкаліпта. Щит
розділений на 6 частин, кожна з яких вміщує емблему відповідного штату.
У верхній частині герба розміщена семикутна зірка, шість променів якої
означають 6 штатів, а сьомий – символізує федеральний округ Канберру.
Герб у нинішньом у вигляді існує з 1912 року.
Емблема Австралії (квіткова) – Золота акація. Вона була оголошена
офіційною національною квітковою емблемою у серпні 1988 р. Золота акація
– виткий кущ або невисоке деревце, що росте в низинах відкритого лісу і
лісистій місцевості, у Південній Австралії, Вікторії, Новому Південному
Уельсі і Території столиці Австралії.
Грошова одиниця – австралійський долар = 100 центам.
Членство в міжнародних організаціях – ООН, МБРР, МВФ, СОТ, АТЕС,
МФЧХіЧП, ОЕСР та інші.
Загальна інформація
Австралія це країна з багатогалузевою економікою і високим
науково-технічним потенціалом. Посідає 12-е місце серед членів
Організації економічного співробітництва і розвитку за основними
статистичними показниками, включаючи життєвий рівень населення.
Австралія має досить значні запаси енергетичної і мінеральної
сировини (нафта, природний газ, кам’яне і буре вугілля, залізна,
марганцева й уранова руди, боксити й ін.). Високо розвинуті також
хімічна, електротехнічна, металургійна галузі промисловості і
машинобудування.
За запасами залізної руди вищої якості Австралія посідає друге
місце у світі, має великі запаси нафти і природного газу, є одним з
найбільших виробників і експортерів вугілля, алюмінію, міді, титанової
руди, урану, алмазів, входить у п’ятірку найбільших у світі виробників
золота, цинку і свинцю.
Асортимент виробленої в Австралії продукції дуже і дуже широкий –
від продуктів харчування і модного одягу, від електроніки і предметів
домашнього побуту до найскладніших виробів точного приладобудування і
найсучасніших комплексів для нафтопереробної промисловості і виробництва
пластмас.
Австралія є найбільшим у світі виробником і постачальником
високоякісної вовни, одним з провідних експортерів м’яса і пшениці.
Важливу частину експорту Австралії становлять молочні продукти, рис,
цукор, фрукти, високоякісні вина, а також бавовна.
Торговельні відносини зв’язують Австралію майже з 200 країнами
світу.
Сучасне економічне становище
На початку 1990-х років економіка Австралії переживала спад.
Висловлювалися думки, що економічна криза в країнах Азії у 1997-1998
роках позначиться на Австралії, але на початку 1999 стало ясно, що
австралійська економіка успішно подолала цю кризу і вступила в період
підйому з низькими темпами інфляції. У 1997-1998 фінансовому році
валовий внутрішній продукт (ВВП) Австралії оцінювався в 360 млрд. дол.
США (за курсом на кінець 1998). Зростання ВВП Австралії восени 1998
характеризувалося рекордним показником 5%. У 1999 ВВП Австралії становив
389 млрд. дол. США, а у 2000 році – 394 млрд. дол. США.
Енергетика
Австралія відносно добре забезпечена енергетичними і мінеральними
ресурсами. На частку цієї країни припадає приблизно 8% світових запасів
кам’яного вугілля і 15% запасів бурого вугілля, а по запасах урану
Австралія, ймовірно, посідає друге місце у світі, поступаючись тільки
колишньому СРСР. Ресурси нафти в Австралії обмежені, а газу – великі.
Використовувати гідроенергоресурси можна лише в Сніжних горах і
Тасманії, за рахунок цього джерела забезпечується 10% усієї
електроенергії, що виробляється в країні.
Транспорт
Морські перевезення За масштабами обороту масових вантажів
провідні позиції посідають порти Дампір (залізна руда), Порт-Хедленд
(залізна руда), Ньюкасл (кам’яне вугілля і залізна руда) і Хей-Пойнт
(кам’яне вугілля). Столиці всіх штатів розташовані на узбережжі і є
вантажними портами загального типу. Мельбурн, Сідней, Брісбен і Фрімантл
(аванпорт Перта) є найбільшими портами за показниками загального
вантажообороту.
Залізниці. Перша австралійська залізниця була побудована в
Мельбурні в 1854. Некоординоване будівництво доріг з різною шириною
колії, яке проводилося колоніальною владою, призвело до створення
системи, що була незручною, дорогою і неоперативною. Першочерговим
завданням стало створення національної системи залізниць з єдиним
стандартом. У цьому відношенні важливе значення мала перебудова
залізничної лінії Аделаїда – Мельбурн у 1995.
Австралійський уряд розглядав залізниці як засіб освоєння країни.
Максимальна довжина – 42 000 км – була досягнута в 1921. Згодом довжина
мережі трохи скоротилася, і в 1996 рух підтримувався на державних
залізницях загальною довжиною 33 370 км. Крім того, діяли ще приватні
лінії, які належали головним чином компаніям з видобутку залізної руди,
у тому числі лінія Маунт-Ньюмен довжиною 425 км і лінія Хамерслі
довжиною 390 км (обидві в районі Пілбара в Західній Австралії). Система
державних залізниць тривалий час роздільно підпорядковувалася різним
штатам, а з 1991 вся система залізничного транспорту була підпорядкована
Національній залізничній корпорації.
Автомобільні дороги. Загальна довжина дорожньої мережі в 1997
становила 803 000 км, але вона розподілена нерівномірно. Достатньою
мірою забезпечені дорогами тільки східні, південно-східні і
південно-західні райони країни. Лише 40% усіх доріг має тверде покриття
– асфальтове або бетонне. Багато доріг лише грубо укочені або мало
відрізняються від стежок, інші мають гравійне або пухке кам’яне
покриття. У сільських і віддалених місцевостях у вологий сезон дорожнє
сполучення іноді припиняється на тижні. Є кільцева дорога з твердим
покриттям, що оперізує материк, і субмеридіональна дорога Дарвін –
Аделаїда.
В Австралії існує національна система автомобільних доріг,
фінансована федеральним урядом. Вона включає понад 1000 км доріг, якими
можна користуватися безкоштовно. У 1990-х роках почалося будівництво
платних доріг.
Повітряний транспорт. Розвиток повітряного транспорту в Австралії
допоміг налагодити сполучення із зовнішнім світом і всередині країни. На
внутрішніх лініях пасажирські перевезення забезпечуються головним чином
авіакомпаніями “Куонтас” і “Ансетт”. Крім того, міжнародними
перевезеннями займалася державна компанія “Куонтас”. У 1990-х роках
компанії “Куонтас” і “Остреліен ерлайнз” злилися, об’єднана компанія
“Куонтас” була приватизована і тепер обслуговує і внутрішні, і
міжнародні рейси.
Обробна промисловість
Розвитку обробної промисловості в Австралії сприяло скорочення
імпорту в роки Другої світової війни. Розширення цієї галузі
продовжувалося в 1950-х і 1960-х роках, і зайнятість там зросла на 70%.
У 1970-х роках зростання зайнятості в обробній промисловості
загальмувався, і ця тенденція зберігається й досі.
Гірничодобувна промисловість
За останні 40 років видобуток корисних копалин в Австралії
розширювався, і нині країна є великим постачальником мінеральної
сировини на світовий ринок. Австралія випереджає інші країни за
виробництвом бокситів, алмазів, свинцю і цирконію і за експортом
кам’яного вугілля, залізної руди, бокситів, свинцю, алмазів і цинку.
Австралія посідає друге місце у світі за експортом бокситів і урану і
третє місце – за експортом золота й алюмінію. Найбільшою галуззю
видобувної промисловості є вугільна, на частку кам’яного вугілля
припадає 10% австралійського експорту. В цілому в 1995-1996 видобувна
промисловість давала 4% ВВП Австралії, а продукція цієї галузі становила
22% експорту. Крім кам’яного вугілля, з Австралії експортувалися залізна
руда, нафта, мідь, цинкові руди й уран.
У минулому найважливішим мінеральним ресурсом було золото. У
1851-1865 родовища в штатах Вікторія і Новий Південний Уельс, де вперше
було знайдене золото, щорічно в середньому давали 70,8 т цього
шляхетного металу. Пізніше родовища золота були відкриті в Квінсленді,
Північній території і Західній Австралії. У нинішній час золото
добувають у багатьох районах країни, але переважно в Західній Австралії.
Усього в 1995-1996 було добуто 264 т золота, причому 78% – у Західній
Австралії, де виділяється найбагатше родовище Калгурлі.
З 1950 розвідка корисних копалин розширилася. У результаті вперше
з часів золотої лихоманки 1850-х років відбувся гігантський бум у
гірничодобувній промисловості. Фінансування цієї кампанії здійснювалося
за рахунок капіталів Японії, США і Великобританії, а також самої
Австралії. Найбільш активна діяльність розгорнулася в Західній
Австралії, особливо з видобутку залізної руди.
Вугільна промисловість має виключно важливе господарське значення,
у тому числі для виробництва електроенергії, організації експорту і
вирішення проблем зайнятості.
Програма розвідки нафтових родовищ, розпочата в 1950-х роках за
підтримки держави, сприяла чіткому виділенню принаймні 20 басейнів; з
них у дев’ятьох зараз добувається нафта. Найважливіші родовища
знаходяться в районах Гіпсленд (Вікторія), Карнарвон (Західна
Австралія), Бонапарт (Північна територія і Західна Австралія) і
Купер-Ероманга (Південна Австралія і Квінсленд). Австралія майже досягла
рівня самозабезпечення нафтопродуктами.
Австралія – основний виробник цинку і свинцю, що часто
зустрічаються у поєднанні зі сріблом. Найважливіший район видобутку цих
металів – Маунт-Айза – Клонкаррі в західному Квінсленді. Район
Маунт-Айза – Клонкаррі є також найважливішим місцем видобутку міді.
Після відкриття родовищ алмазів на північному сході Західної
Австралії в 1979 Австралія стала їх головним виробником. Видобуток
алмазів на руднику Аргайл почався в 1983, і на сьогодні він вважається
одним з найбільших у світі. Більша частина алмазів має промислове
значення. Добувається також значна кількість опалів і сапфірів. На
родовищах Кубер-Педі, Андамука і Мінтабе в Південній Австралії
добувається більша частина дорогоцінних опалів у світі. Сапфіри
добуваються біля Глен-Іннеса і Інверелла в Новому Південному Уельсі.
Австралія володіє 30% світових запасів дешевої уранової сировини.
Лейбористський уряд, що перебував при владі, з міркувань безпеки обмежив
видобуток урану двома рудниками. Коаліційний уряд, який прийшов до влади
в 1996, скасував обмеження на видобуток урану.
Лісове господарство
Австралія слабо забезпечена хорошою деревиною. Лише 20% площі
країни покрито корінними лісами, причому 72% лісів знаходиться на
державних землях, решта – на приватних. Місцеві види м’якої деревини
мають особливо вузьке застосування. Щоб скоротити дефіцит, були
проведені посадки екзотичних дерев з м’якою деревиною, переважно
величної новозеландської сосни, на площі близько 1 млн. га. Однак
Австралії доводиться імпортувати деревину, головним чином м’яких порід,
з Канади і США. У свою чергу Австралія експортує лісоматеріали, що
заготовляються в Тасманії і Новому Південному Уельсі.
Зовнішня торгівля
Австралія завжди залежала від заморських ринків, куди збувалася
продукція її ранчо, ферм, рудників і – з недавніх пір – підприємств
обробної промисловості. У 1996-1997 вартість експорту становила майже 79
млрд. австрал. дол., у тому числі готові вироби – 61,4%, мінеральна
сировина – 22,7% і сільськогосподарські продукти – 13,6%. У тому ж році
75% експорту Австралії направлялося в країни азіатсько-тихоокеанського
басейну. Головним покупцем австралійських товарів була Японія, потім
Південна Корея, Нова Зеландія, Тайвань, Китай, Сінгапур, Індонезія і
Сянган.
Економічні зв’язки Австралії і США привертають особливу увагу.
Австралія вважається активним союзником США, але по лінії зовнішньої
торгівлі баланс складається не на користь Австралії – точно так само, як
у торгівлі між США і Японією у виграші залишається остання (яка в свою
чергу поступається Австралії). Австралія і США є конкурентами в сфері
експорту деяких товарів, наприклад зерна. Державні субсидії, надані
американським фермерам, що виробляють експортну продукцію, розглядаються
в Австралії як прояв нечесної конкуренції.
Протягом ХХ ст. Австралія намагалася захистити свою промисловість
шляхом введення мита на імпортні товари, одночасно намагаючись
налагодити вільний експорт товарів. З початку 1970-х років мита різко
скоротилися, що істотно вплинуло на виробництво і зайнятість у ряді
галузей господарства, наприклад, в обробній промисловості – у
виробництві автомобілів, одягу і взуття. У результаті такої політики
економіка Австралії стала більш конкурентоспроможною, і в експорті
значно зросла частка готових виробів. Завдяки більш стабільній структурі
економіки Австралія до кінця 1998 змогла без особливих втрат пережити
сильні потрясіння, що відбувалися в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.
Австралія утвердила свої позиції в т.зв. Кернській групі торговельних
партнерів і в Азіатсько-Тихоокеанському економічному співробітництві,
відстоюючи принцип вільної торгівлі. Наприкінці 1990-х років уряд
Австралії, занепокоєний високим рівнем безробіття і небажанням інших
партнерів по Азіатсько-Тихоокеанському економічному співробітництву
продовжувати політику зниження мита, сам ввів мораторій на подальше їх
скорочення до 2004.
Грошовий обіг і банківська справа
В Австралії з 1966 прийнята десяткова грошова система.
Австралійський долар випускається Резервним Банком Австралії, який
регулює процентні ставки і здійснює контроль за фінансовою системою.
Чотири найбільших австралійських банки – Національний Банк Австралії,
Союзний Банк Австралії, банківська корпорація Вестпак і Австралійська і
Новозеландська банківська група – контролюють більше половини всіх
банківських активів. Злиття цих чотирьох великих банків заборонене
державою, що прагне забезпечити конкурентоздатність банківського
сектора.
Система оподаткування
В системі оподаткування найважливіше місце займає прибутковий
податок. Хоча в цілому рівень податків в Австралії значно нижчий, ніж в
інших розвинутих індустріальних країнах, ставки прибуткового податку
досить високі. Прибутковий доход з фізичних осіб розраховується по
прогресивній шкалі, починаючи з мінімальної ставки в 20%, стягнутих з
доходів, що перевищують неоподатковуваний річний доход у 5,4 тис.
австрал. дол., і аж до максимальної ставки в 47% з доходу, що перевищує
50 тис. австрал. дол. Протягом останніх десятиліть відбулося плавне
зменшення максимальної ставки прибуткового податку, що становила раніше
60%.
Податок на майно і нерухомість порівняно невеликий і становить в
цілому 5% від загальних податкових відрахувань, крім того, не існує
податку на одержане у спадок майно (податок на спадщину був відмінений у
1970-х роках).
Сільське господарство
Австралія є лідером Кернської групи країн-виробників
сільськогосподарської продукції (на частку країн цієї групи припадає 20%
світового експорту сільськогосподарської продукції), що об’єднала в 1986
р. 14 країн, які протестували проти дискримінації їхньої продукції на
ринку країн ЄС. В Австралії знаходиться 14% усього світового поголів’я
овець (понад 150 млн. голів), таким чином країна є найбільшим у світі
постачальником вовни: до 30% усього світового обсягу вовни має
австралійське походження. Крім цього, країна – один з головних
виробників зернових, цукру, молочних продуктів, фруктів. Австралійські
ферми здебільшого займають великі ділянки землі, вони – капіталомісткі,
спеціалізуються на виробництві одного з видів сировини й орієнтовані на
експорт.
Орні території займають менше 10% від загальної площі країни.
Пшеницю вирощують у кожному штаті, при цьому експортується від 70% до
80% врожаю. На відміну від країн Північної півкулі, зернові засівають
узимку (травень, червень, липень). Велику частину врожаю збирають у
Квінсленді у вересні і жовтні, а потім у Вікторії і південних областях
Західної Австралії в січні. У районах, що спеціалізуються на виробництві
пшениці, вирощують ячмінь, овес, ведуть заготівлю фуражу.
У Квінсленді і на північних прибережних рівнинах Нового Південного
Уельсу вирощують цукрову тростину. Її виробництво високо механізоване,
традиційне ручне збирання тростини залишилося в минулому. В Австралії
вирощують також бавовну, рис, тютюн, фрукти помірних і тропічних широт,
сорго, олійні культури. В усіх штатах, а особливо в Новому Південному
Уельсі, Вікторії і Південній Австралії, розвинуте виноградарство.
Австралійські вина йдуть не тільки на внутрішній, але й на світовий
ринки.
Вівчарство набуло поширення у всіх штатах країни. Третина
національного поголів’я овець знаходиться в посушливому “пасторальному”
поясі, причому більшу його частину становлять мериноси. В областях, де
випадає від 380 до 635 мм. дощу в рік, тваринництво межує з
рослинництвом, де зосереджено 40% усього поголів’я овець. У цьому
випадку характерний приклад штату Вікторія, де сільське господарство має
змішаний характер, і розведення овець і ягнят супроводжує виробництво
пшениці. Більша частина поголів’я великої рогатої худоби зосереджена в
штатах Квінсленд, Новий Південний Уельс. Популярні англійські породи
худоби – херефорди і шорторни – були замінені згодом на менш вибагливі
породи – африкандерів, брахманів і санта-гертруд.
Уряд Австралії працює в тісному контакті з національними
асоціаціями виробників сільськогосподарської продукції. Держава ініціює
наукові дослідження, консультативні й освітні послуги, організовує
служби національного і міжнародного маркетингу, регулює рівень цін,
допомагає фермерам під час засух і повеней, стимулює розвиток екологічно
безпечних систем виробництва.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
