Експорт робіт (послуг) і ПДВ Основи основ
На підставі пп. 3.1.3 статті 3 Закону України «Про податок на додану
вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі – Закон про ПДВ)
об’єктом оподаткування є операції з надання послуг (виконання робіт) для
їх споживання за межами митної території України.
База обкладення ПДВ для таких операцій визначається в загальному порядку
– відповідно до п. 4.1 статті 4 Закону про ПДВ. Однак у розглядуваному
випадку принциповішим є питання визначення не бази, а ставки податку.
Згідно з пп. 6.2.2 статті 6 Закону про ПДВ податок за нульовою ставкою
обчислюється щодо операцій з продажу робіт (послуг), призначених для
використання і споживання за межами митної території України.
Як бачимо, для застосування нульової ставки Закон про ПДВ установлює
єдину вимогу – роботи (послуги) мають бути призначені для використання і
споживання за межами митної території України.
Головне, щоб роботи (послуги) були призначені для використання та
споживання за межами митної території України
Загальне обмеження міститься в п. 6.3 статті 6 Закону про ПДВ, який не
дозволяє застосування нульової ставки податку до операцій з експорту
робіт (послуг) у випадку, якщо такі операції звільнені від оподаткування
на митній території України згідно з пунктами 5.1 і 5.2 статті 5 Закону
про ПДВ. Виходячи з наведеної норми, до таких операцій нульова ставка не
застосовується (незалежно від форми розрахунків). Відповідні операції
просто не обкладаються ПДВ, що у свою чергу означає необхідність
включення до складу валових витрат (а не податкового кредиту) витрат на
сплату (нарахування) ПДВ, пов’язаних із експортом робіт (послуг).
Суб’єктний склад
Жодного значення для вирішення питання про застосування або
незастосування нульової ставки не повинна мати суб’єктна ознака, тобто
статус особи, яка придбаває роботи (послуги). Нульова ставка може
використовуватися при їх продажу як нерезидентам, так і резидентам.
Резидент може споживати роботи (послуги) за межами митної території
України – наприклад, місцем економічної діяльності такого резидента є
Росія, якщо резидент там буде фактично присутній (наприклад,
здійснюватиме свою діяльність через російську філію, представництво).
Також слід пам’ятати, що нульова ставка ПДВ застосовується до операцій
із надання послуг (виконання робіт), тобто повинен мати місце факт
продажу послуг (результатів робіт). Наприклад, у межах однієї юридичної
особи неможливо надати послугу.
Для цілей ПДВ абсолютно неважливо, хто фактично придбаває роботи
(послуги)
Звичайно, оплата (придбання) робіт чи послуг безпосередньо нерезидентом
часто визначає місце їх фактичного використання. Однак це справедливо
зовсім не завжди. Наприклад, якщо нерезидент оплачує послуги з
розміщення реклами у вітчизняних засобах масової інформації, то довести
їх споживання за межами митної території України, а отже, і право на
застосування нульової ставки буде практично неможливо.
У той же час змушені відзначити, що податкові органи, як правило,
пов’язують можливість застосування нульової ставки ПДВ із фактом
доручення робіт (послуг) безпосередньо нерезидентом.
Наприклад, у листі від 16.05.2000 р. № 2536/6/16-1314 ДПАУ, аналізуючи
положення пп. 6.2.2 статті 6 Закону про ПДВ, доходить висновку, що за
нульовою ставкою податком на додану вартість обкладаються тільки
безпосередньо надані нерезиденту України послуги, використання та
споживання яких буде здійснюватися за межами митної території України.
Ще раз звертаємо увагу, що цей підхід на сьогодні не ґрунтується на
чинному законодавстві. Однак не виключено, що зв’язок «0 ставка –
нерезидент» буде закріплено на законодавчому рівні. До Верховної Ради
України 21 жовтня 2002 року було подано проект(!) закону, згідно з яким
документом, що підтверджує факт споживання результатів робіт (послуг) за
межами митної території України, планується вважати акт виконаних і
наданих робіт (послуг), який підтверджує передачу прав власності на
роботи (послуги) нерезиденту України. Хоча ймовірно, що і після
прийняття проекту, якщо акт буде підписано нерезидентом, податківці не
завжди визнаватимуть можливість застосування нульової ставки. Крім того,
навіть у цьому трактуванні проекту (так само, як і згідно з чинним на
сьогодні законодавством) відсутня умова стосовно того, що замовником
робіт (послуг) обов’язково має бути резидент тієї країни, в якій такі
роботи (послуги) фактично споживаються. У будь-якому випадку прийняття
такого законопроекту, на наш погляд, у багатьох випадках дозволить
полегшити процес доказування права на нульову ставку.
Територіальна ознака
Неістотною є й територіальна ознака, що означає можливість застосування
нульової ставки до робіт (послуг), що надаються як на території України,
так і за її межами. Причому цей висновок не суперечить п. 3.1 статті 3
Закону про ПДВ, який називає об’єктом оподаткування операції з продажу
робіт (послуг) на митній території України.
Ми вважаємо не завжди правильною позицію деяких фахівців щодо
ототожнення місця надання роботи (послуги) та місця її споживання.
Однак, на жаль, податківці іноді саме так і підходять до вирішення
питання, обґрунтовуючи це тим, що роботи (послуги) нібито здійснюються,
передаються та споживаються одночасно. Звичайно, у багатьох випадках
цього правила свідомо дотримуються (хоча воно і не є загальним).
Тут ми маємо на увазі, наприклад, послуги у сфері побутового
обслуговування (послуги перукарень, хімчисток тощо), послуги підприємств
громадського харчування; послуги, пов’язані з нерухомим майном, що
знаходиться на території України (будівництво та ремонт будівель і
споруд, послуги архітекторів і підприємств, що здійснюють нагляд за
будівництвом, надання в оренду будівель та приміщень, послуги готелів
тощо), послуги, пов’язані з культурною, артистичною, спортивною,
науковою, освітньою, розважальною чи іншою подібною діяльністю, оренда
рухомого майна, у випадку якщо здане в оренду майно використовується в
межах митної території України. Зазначені послуги незалежно від того,
кому вони надаються, споживаються, як правило, на митній території
України.
Іншим прикладом є послуги, наприклад, із ремонту обладнання,
транспортних засобів, що експлуатуються за межами митної території
України, які надаються на території України. Обґрунтуванням права на
нульову ставку при перевірці може бути ВМД, що підтверджує факт
вивезення відремонтованих об’єктів.
Питання, як правило, полягає у визначенні місця споживання конкретних
робіт (послуг). Окремі рекомендації з цього приводу наведено нижче (див.
розділ «Ключові критерії»).
Валюта і форма розрахунків
Валюта і форма розрахунків також не впливають на можливість застосування
нульової ставки ПДВ. Тому якщо роботи (послуги) оплачуються в
національній валюті (наприклад, українським представництвом нерезидента,
у тому числі зареєстрованим як платник ПДВ), нульова ставка також має
застосовуватися на загальних підставах.
Цей момент слід мати на увазі, оскільки податківці іноді за інерцією
(яка збереглася з часів, що передують появі Закону про ПДВ) не визнають
експортом робіт (послуг) ті операції, за якими на рахунок надходять
гривні (особливо якщо ці гривні перераховуються з рахунків, відкритих
українськими банками).
На сьогодні, мабуть, єдиним винятком, при якому валюта платежу впливає
на порядок обкладення ПДВ, є надання послуг, пов’язаних із перевезенням
(переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через територію та порти
України (п. 11.15 статті 11 Закону про ПДВ). При здійсненні таких
операцій слід керуватися таким. Якщо в розрахунок за названі послуги
надходить іноземна валюта, вони фактично повинні обкладатися за нульовою
ставкою (рядок 2.2 декларації з ПДВ), а якщо розрахунки провадяться в
національній валюті або в іншій формі, відповідні операції ПДВ не
обкладаються (рядок 4), без права на податковий кредит щодо сум
«вхідного» ПДВ.
Форма розрахунків за експортовані роботи (послуги) впливає на долю
«вхідного» ПДВ
Форма розрахунків у всіх випадках впливатиме на долю не податкових
зобов’язань, а податкового кредиту. Так, якщо розрахунок за виконані
роботи (послуги) буде передбачатися в бартерній формі, сума «вхідного»
ПДВ щодо витрат, віднесених до складу валових витрат, у зв’язку з
виконанням робіт (послуг) до податкового кредиту не включається (або з
податкового кредиту виключається, якщо вона раніше туди потрапила), а
збільшує валові витрати. Це правило передбачено статтею 7 Закону України
«Про Державний бюджет України на 2002 рік» від 20 грудня 2001 року №
2905-III.
Роботи (послуги), яким пощастило більше… (або менше?)
Потрібно сказати, що умова, яка висувається пп. 6.2.2. статті 6 Закону
про ПДВ, відповідає сутності непрямого податку (тобто покладання
податкового тягаря пов’язується з місцем споживання роботи або послуги).
Основна ідея, закладена до механізму обкладення ПДВ, полягає в тому, що
при експорті робіт (послуг) у експортера така операція оподатковується
за нульовою ставкою, а в країні імпортера ці роботи (послуги)
оподатковуються за повною ставкою.
Однак відсутність конкретного механізму визначення території, на якій
споживаються роботи (послуги), значно ускладнює процес застосування пп.
6.2.2 статті 6 Закону про ПДВ і відповідно робить довшим шлях до
отримання нульової ставки.
Розуміючи це, законодавець визначив приблизний (не вичерпний) перелік
робіт (послуг), оподатковуваних за нульовою ставкою. До них належать,
зокрема:
– надання нерезидентам в оренду, чартер, фрахт морських чи повітряних
суден, які використовуються на міжнародних маршрутах або лініях;
– надання послуг персоналу з обслуговування морських, повітряних
об’єктів, зазначених у підпункті 6.2.1 статті 6 Закону про ПДВ;
– надання послуг з передачі авторських прав, ліцензій, патентів, прав на
використання торгових марок та інших юридичних і економічних знань, а
також оброблення даних та інформатики для нерезидентів;
– надання послуг з організації реклами та публічних зв’язків за межами
України; забезпечення персоналом нерезидентів України; культурної,
спортивної, освітньої діяльності за межами України;
– надання послуг з туризму на території України у разі їх продажу за
межами України безпосередньо або за посередництвом нерезидентів із
застосуванням безготівкових розрахунків.
Узагалі, «соус», під яким цей перелік подано, свідчить про те, що
перелічені в ньому роботи (послуги) мають відповідати загальному
критерію – споживанню за межами митної території України. На це вказують
слова: «У тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з…».
Однак його аналіз дає підставу вважати, що основного критерію не завжди
дотримуються. Наочно це видно на прикладі послуг з туризму. В той же час
вважаємо, що якщо здійснюються послуги, які підпадають під наведений
перелік, то в першу чергу слід керуватися саме його положеннями, а не
загальною нормою щодо споживання відповідних робіт (послуг) за межами
митної території України.
Особливі правила стосовно оподаткування транспортних послуг установлено
пп. 6.2.4 статті 6 Закону про ПДВ. Про порядок його застосування ми
писали вже не раз. Роз’яснювали його й податківці (див., наприклад,
наказ ДПАУ від 16 травня 2002 року № 221). Укотре докладно аналізувати
позицію податківців щодо цього питання ми не будемо, а повторимося
тільки щодо одного.
На нашу думку, податківці припускаються помилки при застосуванні повної
ставки ПДВ щодо операцій із перевезення експортних вантажів без перетину
митного кордону України, вважаючи, що такі послуги надаються та
споживаються на митній території України. Річ у тому, що такі послуги
дійсно не підпадають під дію пп. 6.2.4 статті 6 Закону про ПДВ, однак за
певних обставин вони відповідають вимогам його пп. 6.2.2. Це можливо в
ситуації, в якій платник зможе довести, що вантаж, який перевозиться,
було фактично вивезено за межі митної території України. Більше того,
ДПАУ в листі від 07.12.99 р. № 18412/7/16-1313, допускала застосування
нульової ставки щодо таких операцій, потім необґрунтовано змінила
позицію, що базується на Законі про ПДВ, на фіскальну, вимагаючи
оподатковувати за ставкою 20 % експортні товари, що перевозяться під
митним контролем.
Ключові критерії
Ми вже відзначали, що чинне в Україні законодавство не містить
конкретного механізму визначення території, на якій споживаються роботи
(послуги), і це значною мірою ускладнює процес застосування нульової
ставки ПДВ. Однак проблема існує, і рішення щодо неї щодня повинні
прийматися платниками ПДВ. Тому запропонуємо окремі ключові критерії, за
допомогою яких можна все-таки відповісти на запитання: де споживаються
роботи (послуги)?
Але перед цим нагадаємо про існування листа Комітету Верховної Ради
України з питань фінансів і банківської діяльності від 22.12.2000 р. №
06-10/738 (далі – лист Комітету), в якому зазначено, що умовою
обкладення податком на додану вартість операцій з надання послуг
нерезидентам за нульовою ставкою є використання і споживання таких
послуг за межами митної території України. Тому послуги, що надаються
нерезиденту, який знаходиться за межами митної території України,
вважаються такими, що використовуються та споживаються цим нерезидентом
за межами митної території України, за умови, що нерезидент не здійснює
діяльності в Україні через постійне представництво».
Іноді для цілей застосування нульової ставки важливо, щоб нерезидент не
мав представництва на території України
На перший погляд, наведений у цьому листі зв’язок (щодо впливу факту
наявності або відсутності постійного представництва на ставку ПДВ) не
випливає із Закону про ПДВ. І це дійсно так. Однак цей принцип випливає
з міжнародних угод (у тому числі й тих, учасником яких є Україна), а
також міжнародної практики справляння непрямих податків (див.,
наприклад, статтю 148 Податкового кодексу Російської Федерації).
Вважаємо за можливе як орієнтир використовувати п. 2.5 Положення про
механізм справляння непрямих податків і контролю за фактичним
переміщенням товарів (робіт, послуг) під час переходу на їх справляння
за принципом країни призначення, що є додатком до Угоди про принципи
справляння непрямих податків під час експорту та імпорту товарів (робіт,
послуг) між державами – учасницями Співдружності Незалежних Держав1
(далі – Угода).
(1 Угоду ратифіковано Законом України від 20 квітня 2000 року №
1690-III.)
На підставі п. 2.5 цього документа для цілей оподаткування за умови
подання необхідних документів до податкових органів за місцем реєстрації
вважаються такими, що експортуються, роботи й послуги, що визначаються
таким переліком:
а) послуги з транспортування та обслуговування вантажів, що
експортуються, включаючи послуги з експедирування, навантаження,
розвантаження та перевантаження (крім трубопровідного транспорту).
Зауважимо, що в цілому оподаткування операцій з надання транспортних
послуг регулюється пп. 6.2.4 статті 6 Закону про ПДВ. Причому нульова
ставка згідно з цим підпунктом має застосовуватися незалежно від ступеня
завантаження транспортного засобу (в тому числі й щодо порожнього
транспорту). Однак, як зазначалося раніше, ця норма «перекриває» не всі
ситуації, пов’язані з експортом послуг, що й підтверджується наведеним
положенням Угоди;
б) послуги з транспортування нафти, нафтопродуктів та газу, що
експортуються за кордон трубопровідним транспортом. Із приводу
оподаткування за нульовою ставкою послуг з транспортування давальницької
нафти від пункту за межами державного кордону України до пункту
проведення митних процедур із випуску товарів з-під митного контролю
(включаючи внутрішні митниці), наданих резидентом Україні
нерезиденту-замовнику з оплатою останнім вартості таких послуг, див.
лист ДПАУ від 22.10.98 р. № 11297/11/16-1314;
в) послуги з транспортування та обслуговування іноземних транзитних
вантажів, включаючи послуги з експедирування, навантаження,
розвантаження та перевантажування. Нагадаємо, що згідно з чинним
законодавством операції з надання послуг, пов’язаних із перевезенням
пасажирів та вантажів транзитом через територію та порти України,
оподатковуються в порядку, встановленому Декретом Кабінету Міністрів
України «Про податок на добавлену вартість» від 26 грудня 1992 року та
Інструкцією про порядок обчислення і сплати податку на добавлену
вартість та акцизного збору за товари, ввезені із-за меж митних кордонів
України, і товари (роботи, послуги), що експортуються за межі митних
кордонів України, затвердженої наказом Головної державної податкової
інспекції України від 31 травня 1994 року № 44. На це вказує п. 11.15
статті 11 Закону про ПДВ;
г) послуги з перевезення пасажирів та багажу за межі території держави –
учасниці Угоди;
д) послуги міжнародного зв’язку (поштові, телефонні, телеграфні,
космічні тощо), які частково надаються за межами держави – учасниці
Угоди. При цьому вони не підлягають обкладенню податком на додану
вартість лише в частині оборотів з їх реалізації за межами території
держави – учасниці Угоди;
е) оброблення давальницької сировини, що ввозиться на територію держави
– учасниці Угоди для подальшого перероблення її на готову продукцію, яка
вивозиться за межі території держави, котра виконувала цю роботу. На наш
погляд, підтвердженням правомірності застосування нульової ставки ПДВ є
договір на перероблення давальницької сировини, а також «вивізна» ВМД.
Причому якщо підприємств, які здійснюють перероблення, буде декілька, то
всі вони матимуть право на нульову ставку (в цьому випадку
підтвердженням цього може бути копія ВМД);
ж) роботи, які виконуються безпосередньо в космічному просторі, за умови
використання результатів цих робіт (послуг) за межами держави –
експортера здійснюваної роботи;
з) послуги (роботи) з обслуговування іноземних суден. ДПАУ також
підтверджує, що послуги з агентування морського флоту (включаючи портові
збори) підлягають обкладенню податком на додану вартість за нульовою
ставкою. Але нульова ставка застосовується тільки щодо послуг, що
надаються суднам, які перебувають у власності нерезидентів. Про це див.
лист від 09.10.98 р. № 11697/10/22-1217. Але якщо такі послуги надаються
суднам резидентів (у тому числі зафрахтованим нерезидентом),
застосовується повна ставка податку;
й) послуги, що надаються на території аеропортів держав – учасниць
Угоди, з обслуговування іноземних суден, включаючи аеронавігаційне
обслуговування. ДПАУ і в цьому випадку допускає застосування нульової
ставки ПДВ, відзначаючи необхідність реєстрації фактично проведених
міжнародних рейсів (див. листи від 15.01.98 р. № 393/10/16-1221, від
28.11.2000 р. № 15860/7/16-0115-10, від 23.08.2000 р. № 4817/6/16-1313).
Послуги, не пов’язані з поставкою та заправлянням повітряних суден, що
здійснюють міжнародні перевезення, ДПАУ пропонує обкладати ПДВ за
ставкою 20 відсотків. У цьому питанні слід ураховувати також положення
пп. 6.2.1 статті 6 Закону про ПДВ.
Що стосується інших послуг, то п. 2.6 Угоди таким чином визначає їх
місце поставки (реалізації)3:
(3 Незважаючи на таке формулювання, під «місцем поставки (реалізації) в
Угоді, на наш погляд, слід розуміти саме місце споживання.)
а) місце знаходження нерухомого майна, якщо роботи (послуги) пов’язані
безпосередньо з цим майном. До таких робіт належать будівельні,
будівельно-монтажні, ремонтні, реставраційні роботи, роботи з озеленення
та інші подібні послуги. Із цього приводу див. лист ДПАУ від 28.09.99 р.
№ 8130/5/16-1218, в якому йдеться про можливість застосування нульової
ставки ПДВ при здійсненні ремонтних робіт на об’єктах нафтогазового
комплексу Росії;
б) місце фактичного здійснення робіт (послуг), якщо вони пов’язані з
рухомим майном. Як уже зазначалося, є окремі винятки із цього загального
принципу. Наприклад, послуги з ремонту обладнання, транспортних засобів,
які експлуатуються за межами митної території України, що надаються на
території України. Це підтверджують листи ДПАУ від 05.11.97 р. №
16-1215-08/10-10010, від 16.05.2000 р. № 2536/6/16-1314, і п. 3
протоколу засідання Комітету ВР з питань фінансів і банківської
діяльності, доведеного листом від 24.10.97 р. № 06-10/782;
в) місце фактичного здійснення послуг, якщо вони надаються у сфері
культури, мистецтва, освіти, фізичної культури та спорту або в іншій
аналогічній сфері діяльності;
г) місце економічної діяльності покупця послуг (!), якщо
місцезнаходження покупця цих послуг – в одній державі, а продавця – в
іншій. Це правило застосовується щодо таких робіт (послуг):
– з передачі у власність або переуступки патентів, ліцензій, торгових
марок, авторських прав або інших аналогічних прав. Тут потрібно мати на
увазі, що Закон про ПДВ інакше підходить до передачі таких прав.
Головним критерієм є передача авторських прав, ліцензій, патентів тощо
для нерезидентів. Однак, як випливає з листа Комітету, він вважає за
необхідне враховувати також і місце економічної діяльності покупця
послуг стосовно послуг із передачі юридичних, економічних знань
нерезидентам (див. нижче). Зважаючи на це, не виключено, що цей принцип
має застосовуватися і при визначенні місця споживання названих послуг;
– консультаційних, юридичних, інжинірингових, рекламних послуг, а також
послуг з оброблення інформації про інші аналогічні послуги. До послуг з
оброблення інформації належать послуги зі збирання та узагальнення,
систематизації інформаційних масивів та надання в розпорядження
користувача результатів оброблення інформації. Із цього приводу див.
також лист Комітету. Крім того, в листі ДПАУ від 30.07.99 р. №
11194/7/16-1314 було надано роз’яснення, згідно з яким маркетингові
(інформаційні та консультаційні) послуги, виконувані резидентом для
нерезидента-замовника, за результатами яких рішення приймається за
межами митної території України, у випадку якщо нерезидент дійшов
висновку щодо недоцільності розміщення замовлень в Україні,
оподатковуються за нульовою ставкою. На наш погляд, за нульовою ставкою
повинні оподатковуватися також послуги, пов’язані з представленням
інтересів нерезидента в судах України;
– з надання персоналу, в разі коли персонал працює в місці економічної
діяльності покупця. Зауважимо, що ДПАУ допускає можливість застосування
нульової ставки ПДВ у разі укладення договорів із нерезидентом України
на забезпечення його персоналом на морські судна, що перебувають в
управлінні нерезидента, і наявність відповідних документів, які
підтверджують, що підібраний персонал працює на судні нерезидента за
межами митних кордонів України (див. лист від 30.12.98 р. №
15716/10/16-1315-15). У цьому випадку слід керуватися спеціальною нормою
пп. 6.2.2 статті 6 Закону про ПДВ;
– зі здавання в оренду рухомого майна (за винятком транспортних засобів
транспортних підприємств). Слід ураховувати, що довести споживання
орендних послуг (що надаються нерезиденту), у випадку якщо об’єкти
оренди використовуються на митній території України, здається нам не
завжди можливим;
– послуг агента, який залучає від імені основного учасника контракту
особу (організацію, підприємство або фізичну особу) для виконання
послуг, передбачених підпунктом «г».
Місцем реалізації робіт (послуг), не передбачених у підпунктах «а» –
«г», є місце здійснення економічної діяльності організації, підприємства
(що за своєю сутністю означає фактичну наявність, наприклад, здійснення
діяльності через філію, представництво тощо), яке виконує ці роботи
(послуги).
Якщо реалізація робіт (послуг) має допоміжний характер стосовно
реалізації основних робіт (послуг), місцем такої допоміжної реалізації
визнається місце реалізації основних робіт (послуг).
Повторимося, що застосування закладених в Угоді підходів до вирішення
питання про експортність тих чи інших послуг (робіт), не є обов’язковим
(особливо у відносинах із країнами, що не стали її учасниками), однак,
на наш погляд, використання саме цих орієнтирів не буде зайвим і стане
додатковою підмогою при виникненні конфліктів із податковими органами.
Моменти, накладні та декларація
Визначившись із правилами визначення «експортності» послуг, перейдемо до
речей більш приземлених, але від цього не менш важливих.
Момент виникнення податкових зобов’язань при експорті робіт (послуг)
визначається відповідно до пп. 7.3.1 статті 7 Закону про ПДВ по першій
із подій:
• або за датою зарахування коштів від замовника робіт (послуг) на
поточний рахунок платника податку;
• або за датою оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт
(послуг).
Податкові зобов’язання виникають за правилом першої події. Однак для
отримання експортного відшкодування потрібен акт
У цьому випадку положення пп. 7.3.8 статті 7 Закону про ПДВ (згідно з
яким авансування товарів, що підлягають вивезенню за межі митної
території України, не є підставою для виникнення податкових зобов’язань)
не застосовуються. Це випливає з того, що Закон про ПДВ, на відміну,
наприклад, від Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від
16 квітня 1991 року № 959-XII чітко розмежовує товари та роботи
(послуги).
Звернемо увагу на один нюанс. Для платників податку, які здійснюють
експорт робіт (послуг) і бажають отримати експортне відшкодування, факту
отримання попередньої оплати не досить, незважаючи на те, що саме в цей
момент відображаються податкові зобов’язання за нульовою ставкою. Річ у
тому, що підставою для отримання експортного відшкодування є акт або
інший документ, що підтверджує передачу права власності на роботи
(послуги), призначені для їх споживання за межами митної території
України (п. 8.1 статті 8 Закону про ПДВ).
Тому тільки в періоді складання акта (іншого документа) підприємство
теоретично зможе претендувати на отримання експортного відшкодування.
Однак практично і це зовсім не завжди можливе, враховуючи вимоги, що
висуваються п. 8.2 Закону про ПДВ до складу податкового кредиту, що
заявляється в розрахунку експортного відшкодування.
У той же час, навіть без підтвердження фактичного виконання робіт
(послуг), за підприємством зберігається право на отримання в загальному
порядку бюджетного відшкодування ПДВ.
Правила оформлення податкової накладної в цьому випадку регламентуються
п. 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА
України від 30 травня 1997 року № 165, та полягають у такому.
Продавець складає податкову накладну в двох примірниках. В оригіналі
податкової накладної робиться позначка «Експортні поставки». У рядках
«Індивідуальний податковий номер покупця» та «Номер свідоцтва про
реєстрацію платника податку на додану вартість» робиться позначка «Х».
Обидва примірники податкових накладних залишаються у продавця.
У Книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) облік продажу товарів
(робіт, послуг) на експорт ведеться окремо, шляхом заповнення граф 6, 7
і 14. У декларації з ПДВ «нульові» зобов’язання в періоді отримання
попередньої оплати відображаються по рядку 2.1.
На закінчення побажаємо підприємствам надавати більше експортних послуг
(робіт). Причому по-справжньому експортних…
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
