UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваIсторичний розвиток пенітенціарної системи України (реферат)
Авторdimich
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2870
Скачало215
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

 

У 1900 році в царській Росії було 895 тюремних закладів, що

підрозділялися на такі види: в'язниці Привіслянського краю - 132;

виправно-арештантські відділення - 31; каторжні тюрми - 6; пересильні

тюрми - 8. Особливе положення займали Петропавлівська і Шлісельбургська

фортеці, а також Соловецька і Суздальска монастирські в'язниці. Царський

Статут про утримання під вартою, що діяв з 1880 року, усі місця

позбавлення волі, виходячи з їхнього призначення, розділяв на чотири

групи:

 

1) як запобіжний захід засобів відхилення від слідства та суду;

 

2) як міра покарання і виправлення;

 

3) для невиправних боржників;

 

4) для утримання пересильних арештантів.

 

Адміністрація тюремних установ складалася, в основному, із числа варти -

начальників тюремних закладів, їхніх помічників, наглядачів. Ніяких

служб, які б проводили виховну роботу і прищеплювання трудових навичок

ув'язненим не було, якщо не вважати тюремних священиків. Система місць

позбавлення волі і характер їхньої діяльності за роки Радянської влади

постійно видозмінювалися. Змінювалася і система управління ними.

Спочатку місця позбавлення волі перебували у віданні Наркоматів юстиції.

У складі НКЮ РРФСР було тюремне управління, а в губернських органах

юстиції - тюремні інспектора. З метою розробки основних початків реформи

тюремних установ, а також завідування усіма видами тюремного побуту при

Наркомюсті в січні 1918 року було створено тюремну колегію, куди увійшли

представники народних комісаріатів праці, просвітництва і суспільного

презирства, представники судових органів і комісари над в'язницями

Петрограду. У травні 1918 року тюремні інспекції на місцях були

скасовані. Замість них у складі губернських відділів юстиції були

створені каральні підвідділи, що відали всіма місцями позбавлення волі

на території губернії. У жовтні 1919 року каральний відділ НКЮ став

називатися центральним каральним відділом. У 1921 році цей відділ було

перейменовано у центральний виправний відділ. Такі перейменування були

зроблені й у губернських відділах юстиції. Першим значним правовим

актом, що представляв собою систему норм виправно-трудового права, була

Тимчасова Інструкція "Про позбавлення волі, як міри покарання і про

порядок його відбування", затверджена постановою Народного Комісаріату

Юстиції РРФСР 23 липня 1918 року. Ця Інструкція передбачала такі місця

позбавлення волі:

 

1. Загальні місця ув'язнення (в'язниці). У 1921 році вони були

перейменовані у виправні будинки;

 

2. Землеробські колонії і реформаторії - виховно-каральні установи для

засуджених до позбавлення волі молодого віку;

 

3. Іспитові заклади - для осіб, стосовно яких є підстави для послаблення

режиму або для дострокового звільнення;

 

4. Каральні лікувальні заклади - для помешкання арештантів із помітно

вираженими психічними дефектами;

 

5. Тюремні лікарні;

 

6. Арештні помешкання - для короткочасного утримання підслідних і

арештантів, підлягаючих пересиланню.

 

Для захисту завоювань революції 2 вересня 1918 року ВЦВК проголосив:

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ