Реферат
на тему:
Непал:
економіко-географічна характеристика
Офіційна назва – Королівство Непал (Nepal Adhirajya).
Державний устрій – конституційна монархія. Глава держави – король.
Законодавча влада належить королю і двопалатному парламенту, який
складається з Палати представників і Національної ради. Виконавча влада
належить королю і Раді Міністрів (уряду) на чолі з прем’єр-міністром.
Географічне розташування – країна знаходиться у передгір’ї
Гімалаїв, межує з Китаєм (спільний кордон – 1236 км) та Індією на
півдні, сході і заході (1690 км). Довжина Непалу з заходу на схід – 885
км., з півночі на південь – від 145 до 241 км.
Площа території – 140,8 тис. кв. км (94 місце в світі).
Адміністративний поділ – 14 зон (zone), які поділяються на 75
районів (district).
Кількість населення – 25,284 млн. осіб (на липень 2001 р.).
Столиця – Катманду (Kathmandu) – 712,8 тис. осіб.
Інші великі міста: Біратнагар – 170,7 тис. мешканців, Лалітпур –
165,3 тис. мешканців.
Державна мова – непалі.
Релігія – індуїзм, буддизм.
Державне свято – 28 грудня – День народження Короля (1945 р.).
Державний прапор – має унікальну форму. Всупереч нормативам ООН,
за якими прапор країни повинен бути прямокутним, прапор Непалу має форму
двох зшитих трикутників червоного кольору. На кожному з них білим
кольором зображені Місяць і Сонце.
Державний герб – .
Національні символи – королівський фазан і червоний рододендрон.
Грошова одиниця – непальська рупія = 100 пайсам.
Членство у міжнародних організаціях – ООН, МБРР, МВФ, МФЧХіЧП.
Загальна інформація
Непал – одна з найбідніших і найменш розвинутих країн світу.
Сільське господарство – основа економіки, дає засоби до існування для
більше ніж 80% населення і становить 41% ВВП. Індустріальне виробництво
в основному включає обробку сільськогосподарської продукції, такої як
джут, цукрова тростина, тютюн і зерно. Виробництво текстилю і килимів в
останні три роки зросло, і становить приблизно 80% валютного доходу.
Починаючи з травня 1991, уряд впроваджує економічні перетворення,
заохочуючи іноземні інвестиції. Уряд скоротив державні витрати за
рахунок зниження субсидій і скорочення кількості державних службовців.
Непал має значний запас для прискорення економічного зростання за
рахунок гідроенергетики, туризму і закордонних інвестицій. Перспективи
для зовнішньої торгівлі або вкладів в інші сектори економіки малі, через
невеликий розмір економіки Непалу, технологічне відставання, географічну
віддаленість, відсутність виходу до моря і ризик стихійних лих. Допомога
міжнародного співтовариства, що фінансує понад 28% бюджетних витрат,
швидше за все залишатиметься головною умовою розвитку.
ВВП Непалу на кінець 1999 року становив $27,4 млрд., реальний темп
зростання ВВП – 3,4 % (1999), ВВП на душу населення – $1,100 на 1999 р.
ВВП по секторах: сільське господарство – 41%; промисловість – 22%;
послуги – 37% (1998).
Інфляція на 1998-99 роки становила 11,8%.
Сільське господарство
В Непалі вирощують рис, зернобобові суміші, пшеницю, кукурудзу і
ячмінь. У значній кількості вирощують джут (на продаж), тютюн, цукрову
тростину, індиго та опійний мак. Культивують також овочі, овес, пряності
і ряд плодових культур. У джунглях економічний інтерес становлять дерева
твердих порід, а також бамбук і ротангова пальма. Землеробством
виділяються долини Катманду і Покхара. Виробництво зернових культур дещо
скоротилося по всій країні, що призвело до необхідності збільшення
імпорту зерна з Індії.
Сільське господарство Непалу слабо механізоване. На нижніх схилах
хребтів і в долинах активно практикується терасування з метою розширення
орної площі. Тваринництво за своїм значенням поступається землеробству.
Майже усюди розводять овець, кіз, свиней і домашню птицю. Поголів’я
волів зосереджене в більш низьких міжгірних долинах, а яків розводять
високо в горах.
Обробна промисловість
В основному ведеться переробка сільськогосподарської сировини на
дрібних підприємствах. Продукція, що випускається, включає бавовняні,
джутові та інші текстильні вироби, цукор, сірники, тютюнові вироби,
килими і взуття. Головні індустріальні центри країни – Біратнагар і
Біргандж. В обох містах, що виросли в смузі тіраїв, виробництво значною
мірою орієнтоване на збут у сусідні області Індії і в Бангладеш. Велика
частка товарів перетинає державний кордон контрабандним шляхом і тому не
враховується статистикою зовнішньої торгівлі.
В середині 1990-х років відбулися великі зміни в промисловому
секторі, насамперед завдяки запланованому гідроенергетичному будівництву
в центральному гірському районі. Нещодавно енергопостачання було
задовільним лише в смузі тераїв, зв’язаній лініями електропередач з
територією Індії. На сьогодні з’явилася можливість для надійного
забезпечення власною дешевою електроенергією гірських місцевостей, які
знаходяться в центральній частині країни, тому починається спорудження
порівняно великих промислових об’єктів у Катманду, Покхарі та інших
гірських поселеннях.
Туризм
Туризм є важливим джерелом валютних надходжень. Іноземців
приваблюють насамперед індуїстські і буддистські культові споруди.
Обслуговування західних альпіністів також стало джерелом стабільного
заробітку місцевих жителів гімалайських поселень, особливо шерпів.
Зовнішня торгівля
З початку ХІХ ст. зовнішня торгівля Непалу була орієнтована на
Індію. Торговельні зв’язки з Тибетом через Гімалаї, що зводилися
насамперед до обміну рисом, завжди мали другорядне значення, хоча для
деяких малолюдних сільських громад у високогірних місцевостях Гімалаїв
ця торгівля відігравала важливу роль. Торговельні відносини з іншими
державами Азії, Європи і США фактично були відсутні. Становище стало
повільно змінюватися після Другої світової війни, коли Непал різко
розширив експортно-імпортні операції з такими країнами, як Японія,
Німеччина, Великобританія і США. Згідно з офіційною статистикою, частка
Індії в непальському експорті становила приблизно лише 50%, але фактично
його вагому частину складали контрабандні товари, включаючи попередньо
імпортовані з третіх країн.
У відповідності з торговельною угодою 1996 р. Індія приступила до
лібералізації умов імпорту з Непалом, і контрабанда непальських товарів
стала невигідною. Відповідно у 1997-1998 роках частка Індії в експорті
Непалу зросла до 75%.
В другій половині 1990-х років були укладені міжнародні угоди, що
сприяли розвитку зовнішньої торгівлі Непалу: чотиристороння угода між
державами, що мають інтереси на північному сході Південної Азії, –
Непалом, Індією, Бангладеш і Бутаном (1995); угоди між Непалом і
Бангладеш (1998), що передбачають пряме сполучення через територію
Індії, яке раніше жорстко регулювалося; між Непалом і Індією в галузі
гідроенергетичного й іригаційного будівництва (1997).
Торговельні відносини з Китаєм визнаються в Катманду справою
першорядної важливості, але ускладнюються через високу вартість
перевезення вантажів через Тибет і важкодоступні перевали в Гімалаях. У
багатьох випадках Китай воліє направляти свої товари в Непал морем через
порт Калькутту і далі дорогами Індії. Велика частка цього експорту
контрабандою розходиться по Індії і Бутану.
Основні статті експорту Непалу (350 млн. дол. у 1996) – шерстяні
килими, джутові і бавовняні вироби, рис, олійна і шкіряна сировина,
лікарські трави, спеції, вироби художніх промислів.
Імпорт (1352 млн. дол. у 1996) складається з нафтопродуктів,
хімікатів і ліків, машин та устаткування, верстатів, автомобілів і
запасних частин до них, електроустаткування, будівельних матеріалів,
продуктів харчування.
У країну надходять також грошові перекази і пенсії гуркхів,
службовців або тих, хто покинув службу за наймом в англійськіх і
індійських збройних силах.
Транспорт
У 1991 за підтримки Великобританії і Швейцарії почалося
будівництво автомобільних доріг, що з’єднують центр Непалу з віддаленими
районами. У 1998 довжина дорожньої мережі країни перевищила 11,2 тис. км
доріг, з них 4,0 тис. км з твердим покриттям, 4,8 тис. частково
асфальтованих і 2,4 тис. км ґрунтових. Станом на березень 1998, 21 із 75
адміністративних центрів округів не був охоплений національною мережею
шляхів сполучення. На територію Непалу заходять з Гангзької рівнини три
залізничних лінії, але жодна з них не досягає його гірських районів.
Повітряні траси, багато з яких обслуговуються приватними компаніями,
зв’язують Катманду з кількома містами в різних частинах країни. Непал
з’єднаний також авіарейсами з Індією (Делі, Лакхнау, Калькутта й ін.),
Бангладеш, Пакистаном, Таїландом, Сянганом і Москвою.
Непальська залізниця Джанакпур – Джаянагар здійснює пасажирські
перевезення в східних Тераях.
Внутрішні райони Непалу з’єднані між собою автомобільними
дорогами. Міжміська автобусна станція Катманду знаходиться недалеко від
Баладжу – це автобусний термінал Гогабу.
У Катманду можна скористатися послугами таксі або авторикш з
лічильниками оплати. Крім того, мотоцикли, велосипеди і велорикші також
до ваших послуг.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
