UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСтолипінська аграрна реформа та її проведення в Україні (реферат)
Авторdimich\\
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2003
Скачало419
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

СТОЛИПІНСЬКА АГРАРНА РЕФОРМА ТА ЇЇ ПРОВЕДЕННЯ В УКРАЇНІ.

 

Царський уряд, який прагнув зберегти за поміщиками землі і панівну роль

у державі, в той же час змушений був сприяти буржуазному розвиткові

країни. “Столипін, писав В.І.Ленін, - намагався… старе самодержавство

переробити в буржуазну монархію…” Щоб відвернути селян від боротьби за

поміщицькі землі, зміцнити в них відчуття приватної власності і сприяти

розвиткові капіталізму руським шляхом, а також створити собі соціальну

базу на селі в особі куркульства, оскільки селянська маса в цілому його

опорою бути не могла, царський уряд вирішив здійснити нову аграрну

реформу, головним провідником якої став Столипін.

 

9 листопада 1906 року цар підписав підготовлений Столипіним указ, за

яким кожен домохазяїн, що володів землею на общинному праві, міг в будь

який час зажадати закріплення за собою в особисту власність належної

йому частини землі. Домохазяїн, що закріпив у приватну власність землю,

мав право вимагати від сільської громади звести її в одну ділянку –

“відруб”, а якщо селянин переносив на неї хату й переселявся туди, то

така ділянка називалася “хутором”.

 

Після обговорення й схвалення законопроекту Державною Радою, він був

затверджений царем і став законом від 14 червня 1910 року. Якщо указ 9

листопада 1906 року давав селянам тільки можливість виходити з общин і

закріпляти землю у приватну власність, то закон 14 червня 1910 року

зробив цей вихід і перетворення всіх селян-общинників на приватних

власників обов`язковим у тих сільських общинах, де не було переділів з

часу наділення землею і переходу на викуп. Нова аграрна політика

передбачала здіснення трьох груп законів:

 

Зруйнування общин й закріплення за селянами землю у приватну власність.

 

Насадження на селі хутірського і відрубного господарства.

 

Переселення селян.

 

Проводячи нову земельну політику, царський уряд насамперед зберігав у

цілості всі поміщицькі землі і, по-друге, створював умови для збирання в

руках куркульства селянських земель, бо значна частина селян, особливо

бідняків, одержавши землю в особисту власність, не могла вести на ній

господарство і змушена була продавати її куркулям. “Це, - писав

В.І.Ленін – другий великий крок масового селянства над селянством в

інтересах капіталізму. Це дуга поміщицька “чистка земель” для

капіталізму”.

 

Здіснення аграрної реформи було покладено на губернські повітові

землевпорядкувальні комісії, що за своїм складом були

поміщицько-чиновницькими. Оскільки малоземельні селяни розуміли, що

руйнування общини й закріплення землі в особисту власність приведуть до

повного розорення їх, і виступали проти цих заходів, царські власті

здебільшого проводили реформу примусово.

 

У цілому по семи губерніях України (без Волині і Поділля) з 1906 року по

1 травня 1915 року вийшли з общини 468 тисяч дворів, які закріпили в

особисту власність 2794 тисячі десятин землі, що становило 30,2 % від

загальної кількості общинної надільної землі. По окремих регіонах з

общини виділися: на Правобережжі – 48 % дворів, на Півдні – 45 % дворів,

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ