РЕФЕРАТ
на тему:
БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
Славетний гетьман, визволитель України Богдан Хмельницький був сином
чигиринського сотника Михайла Хмельницького. Народився він близько 1595
р. Спочатку навчався в Київській братській школі, що в Ярославі над
Сяном. Обдарований природним розумом, він був досить освіченою для свого
часу людиною, вільно володів польською і латинською мовами, а пізніше ще
й турецькою та французькою.
Здобувши освіту, Хмельницький, подібно до Сагайдачного, вступив до лав
козацького війська, брав участь у польсько-турецькій війні 1620-1621
років. У цій війні вбито його батька, а Богдан тоді потрапив до
турецької неволі, пробувши в полоні два роки в Константинополі.
Повернувшись додому, Хмельницький прибув на Запорожжя і час від часу
ходив у морські походи з козаками на турецькі міста. Найуспішніше в
серпні 1621 року, коли гетьман Сагайдачний мужньо відбивав під Хотином
атаки багатотисячних військ Османа. Зібравши десять тисяч відважних
козаків, Хмельницький потопив на Чорному морі дванадцять турецьких
галер, а решту переслідували козацькі чайки аж до самісінького
Царгорода. Успішний був і другий похід 1629 р. , коли козаки “окурили
мушкетними димами” мури Царгорода, спаливши передмістя столиці й з
багатою здобиччю щасливо вернулися на Січ. Згодом Хмельницький прибув у
рідні краї, до Чигирина, одружився з переяславською Ганою Сомківною і
одержав чин чигиринського сотника.
Польський уряд, узявши на свою службу й утримання реєстрових козаків і
зробивши їх привілейованим станом намагався протиставляти їх запорожцям,
відмежувати від народу.
У цей час Хмельницький не раз перебував у козацькій посольствах до
короля і до сейму зі скаргами (у козацький) про тяжке становище
українського народу для захисту його прав. Під час однієї з таких місій
король Владислав 4 відправив Хмельницького до Франції, щоб найняти
козаків на військову службу у війні з Іспанією. 1646 р. 2400
козаків-добровольців виїхали до Франції, де відзначились у взятті
фортеці Дюнкерка.
Приборкавши козацько-селянські повстання, польська шляхта посилила свій
гніт і свавілля над українським народом. Жертвою цієї політики став і
сам Богдан Хмельницький. 1646 р. чигиринський підстароста Чаплинський
силоміць захопив у Хмельницького його хутір Суботів і побив на смерть
десятилітнього сина. Даремно Хмельницький шукав захисту й справедливості
в суді, навіть у самого короля. Владислав 4 нібито відповів Богданові:
“Ви воїни й носите шаблю, то хто вам забороняє захистити себе?”
Скривджений Хмельницький хотів прислухатися до поради короля й зі зброєю
в руках захистити свої права, а водночас і знедолену свою Батьківщину,
тобто підняти народ на збройне повстання. Коли ж про це довідався
коронний гетьман Потоцький і намагався ув’язнити Богдана, то останній,
видуривши в черкаського полковника Івана Барабаша королівську грамоту
про збільшення козацького війська й право будувати чайки для морських
походів проти турків, у грудні 1647 р. втік на Запорожжя. На козацькій
раді, коли Хмельницький оголосив свої плани підняти народ на збройну
боротьбу, запорожці підтримали його й почалася підготовка
національно-визвольної війни. Селяни масами прибували на Січ, а сам
гетьман поїхав до кримського хана шукати собі союзника.
Польські гетьмани Потоцький і Калиновський, довідавшись про дії
Хмельницького, рушили разом із реєстровими козаками проти запорозьких
повстанців. Одначе козаки прийшли на бік Хмельницького і 8 травня 1648
р. в урочищі Жовті Води польський загін був розгромлений, а його
ватажок, молодий син коронного гетьмана Стефан Потоцький убитий. 16
травня під Корсунем польське військо знову було розтрощене, а його
керівники потрапили до полону, їх віддали татарам. Переможці захопили
всю артилерію, обоз, військові припаси. Корсунська перемога рішуче
вплинула на піднесення народного духу. Селяни скрізь вступали під стяги
Хмельницького. По всій Україні полилися річки крові гнобителів, палали
шляхетські маєтки, гинули пани, орендатори, єзуїти, євреї. Україна
здобула цілковиту свободу. Залишилось тільки зміцнити новий суспільний
лад. Але замість того, щоб негайно рушити з козацькими загонами до
Польщі, де тоді помер король Владислав 4, Хмельницький чотири місяці вів
даремні переговори з поляками. У вересні 1648 р. козацьке військо під
Пилявцями знову розгромило розгромило 30000 армію польської шляхти, яка
перелякавшись чуток про наближення великої татарської орди, покинула
свої обози. Хмельницький рушив до Львова, обложив місто, взяв викуп.
Запорожці дійшли до Замостя, звідки їм відкрився шлях на Варшаву. Але
гетьман знову марно простояв місяць, очікуючи виборів нового короля. Ян
Казимир прислав Хмельницькому листа і просив його очікувати комісарів,
які мали висунути умови миру. Гетьман у грудні урочисто вернувся до
Києва, де його зустріли кияни, вище духівництво, дзвонили дзвони,
стріляли з гармат. Хмельницького вітали як “нового Мойсея”, що визволив
Україну з лядської неволі.
Слава про могутність козаків розлетілась по сусідніх державах і до
Хмельницького в Переяслав прибувають посли: від Туреччини, Молдавії,
Валахії, семигородського князя, які вручили Хмельницькому грамоту
грамоту на гетьманство, булаву і стяг. Богдан і козаки розуміли марність
будь-яких переговорів із Польщею. Гетьман відверто заявив послам, що він
визволить із шляхетської неволі весь український народ, що живе також на
Волині, Поділлі та Галичині і об’єднає українські землі в одне незалежне
князівство.
Наближалася нова війна з поляками, і під прапори Хмельницького стали
шикуватися добровольці з усієї України. Навіть міщани, війти,
бургомістри писалися до козацтва. Хмельницький поділив Україну на 24
полки. Найвища влада зосереджувала в своїх руках військову й
адміністративну владу, яку за давнім звичаєм обирали на козацьких радах.
Весною 1649 року Хмельницький разом із ордою хана Іслам-Гірея взяв
облогою польське військо під Збаражем. На допомогу осадженим вирушив сам
Ян Казимир з 20000 армією. До гетьмана потрапив сам король, однак Богдан
змилостивився над ним і під Зборовом Ян Казимир розпочав переговори.
Умови висувалися такі: гетьман визнавався найвищим керівником козацького
війська, яке мало налічувати 40000 і поповнювалося із мешканців України:
Київського, Броцлавського та Чернігівського воєводств. Тут забороняли
перебувати польським військам і жити євреям. Всі посади обіймали
українці, єзуїтам не дозволяли відкривати в Києві свої школи; київський
митрополит отримував місце в сенаті, скасовувалась унія.
Розпустивши військо, Хмельницький восени 1649 р. заходився складати
козацький реєстр, запроваджував військовий і цивільний порядок на
Україні. З гетьманською булавою король віддав Хмельницькому все
Чигиринське староство. Ось чому Чигирин з того часу стає столицею всієї
України.
Польська шляхта й не думала дотримуватись умов Зборівської угоди.
Київського митрополита Сильвестра Косова католицьке духівництво не
допустило посісти місце в сенаті, польська шляхта поверталася,
незважаючи на встановлений кордон, на українські землі; Потоцький, який
зазнав татарського полону, розправлявся на Поділлі над українськими
селянами. Сама угода не мала сили, бо її не затвердив сейм і навіть у
грудні 1650 року відхилив.
Шляхта не хотіла припиняти війну. Вона гарячково озброювалась. Та шаноба
до Хмельницького серед українського народу була вже підірвана, і в
козацькому війську занепав колишній дух. Народ проти дружби гетьмана з
татарами, які у союзництві не соромилися грабувати українські села й
забирати до неволі жінок і дітей.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
