UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРосійські революції (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1108
Скачало192
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Російські революції

 

У 1917 році відбулися дві російські революції. Перша – Лютнева – скоріше

походила на розвал, ніж на повстання. Почалася вона досить невинно, коли

8 березня (23 лютого за ст. ст.) петроградські робітники оголосили

страйк протесту проти нестачі продуктів. Але, отримавши наказ стріляти в

цивільних людей, царські війська перейшли на бік робітників.

 

За кілька днів подібне вчинила більша частина столичної залоги. Водночас

населення міста заповнило вулиці, щоб продемонструвати солідарність із

страйкарями. З поширенням демонстрацій по всій імперії Микола II зрікся

престолу, його міністри й урядовці розбіглися, а ненависні жандарми

поховалися. До 12 березня царський режим розсипався, як картковий дім.

 

Хоч повалити царат було напрочуд легко, знайти йому заміну, прийнятну

для всіх, виявилося надзвичайно важко. З'явилося два претенденти на

політичну владу. Одним із них був Тимчасовий уряд, сформований із

ліберальних депутатів Думи, який прагнув узяти на себе функції

управління до тих пір, доки в Росії не встановиться постійна форма

правління.

 

Це безладдя незабаром стало всезагальною ознакою життя революційної

Росії.

 

Революція на Україні

 

Звістка про падіння царського режиму досягла Києва 13 березня 1917 р. За

кілька днів представники найголовніших установ і організацій міста

утворили Виконавчий комітет, що мав утримувати порядок і діяти від імені

Тимчасового уряду. Водночас осередком радикальних лівих стала Київська

Рада робітничих і солдатських депутатів. Але, на відміну від подій у

Петрограді, в Києві на арену вийшла й третя дійова особа: 17 березня

українці заснували власну організацію — Центральну Раду, її створили

помірковані ліберали з Товариства українських поступовців під проводом

Євгена Чикаленка, Сергія Єфремова та Дмитра Дорошенка разом із

соціал-демократами на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном

Петлюрою. Кількома тижнями пізніше до Центральної Ради також вступила

нова зростаюча Українська партія соціалістів-революціонерів, яку

репрезентували Микола Ковалевський, Павло Христюк та Микита Шаповал.

Президентом Центральної Ради було обрано Михайла Грушевського — добре

відомого, авторитетного діяча, котрий повернувся із заслання. Відтак, на

відміну від росіян у Києві, що розкололися на поміркованих у Виконавчому

комітеті та радикалів у Київській Раді, українці всіх ідейних переконань

згуртувалися в єдиний представницький орган.

 

На здивування багатьох, Центральна Рада одержала негайну й дедалі

зростаючу підтримку. Українці Петрограда та Києва провели з нагоди її

створення величезні демонстрації. 19 квітня в Києві відкрився

Український національний конгрес. На нього зібралося 900 делегатів з

усієї України, від усіх українських громад колишньої імперії, а також

від різних економічних, освітніх, військових та Інших організацій.

Конгрес обрав 150 представників до Центральної Ради та затвердив М.

Грушевського на посаді президента. 18 травня понад 700 делегатів від

українців, що служили в армії, на з'їзді в Києві дали своїм

представникам доручення вступити до Центральної Ради. Майже через місяць

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ