UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІван Франко (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6470
Скачало1060
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Іван Франко любив дітей. “Життя, - говорив І.Франко, - мені мало

всміхалося, а діти були ти весняним сонячним промінням, яке зігрівало

моє серце”. Саме для них, найменших, Каменяр написав чимало творів, але

особливого значення надавав казкам-байкам як найбільш доступній формі

викладу й сприймання. Адже в казковій одежі, в алегоричних обрядах, на

думку письменника, можна краще донести до дитячої уяви велику правду

людного буття, розбудити в малят цікавість та уяву до явищ природи,

навчити ненавидіти зло й несправедливість, сміятися і думати.

 

Видатний письменник у дитинстві любив слухати пісні матері, байки,

розповіді старих людей. ще в початкові школі, дев’ятирічним малий Івась

почав старанно записувати коломийки, приповідки, казки, довівши їх

кількість за 800. це були перші кроки майбутнього письменника, через які

розкривався йому світ звичайних людей, їх душі, сподівання. Це був час

коли Франко-школяр ще й сам не до кінця усвідомлював мотиви потягу до

народної творчості, до людських сердець. Хлопчиком Івась вбирав у себе

розповіді сільських оповідачів у кузні батька – коваля. Тому же з

дитинства відчув нерівність між людьми, несправедливість, що існувала

довкола. Реальне життя в співіснуванні з кривдою, неправдою передавалося

у безцінних народних скарбах-казках, зокрема про тварин, які так

подобалися майбутньому мистецтві. Ставши дорослим, він сам почав їх

писати, через образи звірів – жорстоких, підступних, хитрих – викривав

несправедливість у тогочасному житті. Всім серцем прагнули допомогти

чесному, але не раз кривдженому трудовому народові, учив його майбутнє –

дітей – розповідати зло, ненавидіти його, боротися з ним.

 

І.Я. Франко написав майже п’ятдесят казок, двадцять із них увійшли до

збірки “Коли ще звірі говорили” (1899). Як правило, всі вони – це

художньо опрацьовані переклади з грецької, індійської, німецької,

російської, арабської та інших мов, своєрідні літературні обробки. Проте

найчастіше він запозичував образ чи сюжет, який доповнював, розширював,

надаючи творові соціальні загостреності, національного колориту (як

говорив сам автор: “На чужий позичений рисунок наклав наші українські

кольори”).

 

Ця збірка призначалася дітям від шести до дванадцяти років. Письменник

сподівався, що казки прийдуться їм до смаку, розбудять їхню фантазію,

викличуть сміх і роздуми, спонукають пильніше придивлятися до життя, до

рідної природи. Точними соковитими фарбами змальовані українські

пейзажі. Так дія в казці “Заєць і Їжак” починається ясним осіннім днем,

саме коли “гречки відцвітали”: “Сонечко зійшло ясно на небі, вітерець

теплий проходжувався по стернях, жайворонки співали високо-високо в

повітрі, бджілки бриніли в гречанім цвіті...” Все, що жило, радувалось

милою днинкою...” Радісне замилування рідною природою викликає цей опис

у читачів. А розповідь про те, як Лис Микита (“Фарбований лис”)

пробирається на торговицю – лізе “поміж коноплі та кукурудзи”, йде

городами, “перескакуючи плоти та ховаючись між яриною”, відсиджується у

бур’янах, - викликає в уяві околиці українського міста. У спілкування

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ