UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАналіз роману «Собор» (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5800
Скачало267
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

АНАЛІЗ РОМАНУ «СОБОР»

 

Можна з впевненістю сказати, що творчість Олеся Гончара загальнолюдська,

бо про загальнолюдські цінності він вболіває у кожному своєму творі.

Який період історії нашого народу не розглядав би автор, — скрізь

простежуються найвищі цінності життя — свобода і людяність.

 

Стосовно свободи, здавалось би, зрозуміло, якщо мова йде про боротьбу з

ворогом. А от у мирний час... У мирний час, коли не існує відкритого

антагонізму, поняття «свобода» сприймається абстрактно. Але саме проти

цієї абстрації і протестує автор, створюючи образи людей, вільних у

своєму виборі, у своїх судженнях і переконаннях. Шлях до свободи

фізичної завжди супроводжувався кров'ю, смертю, руйнівництвом. А хіба

шлях до свободи духовної коли-небудь був легким? Напевно, ні, адже

руйнівна спроба торкалася і людських душ, а смерть духовна навряд чи

легша за смерть фізичну.

 

1 Саме тому Олесь Гончар так багато уваги приділяв зображенню духовної

краси представників повоєнного покоління і викриттю їхніх негативних

проявів.

 

Українська література 60—70 років почала шукати нові форми для показу

істинно людських цінностей. На жаль, більшість цих творів або чекали

свого часу, або були вилучені з літературного процесу. Це стосувалося

творчості Валерія Шевчука і Романа Іваничука, Григора Тютюнника І Олеся

Гончара, адже роман «Собор» було заборонено літературними критиками на

двадцять років)

 

Та хіба могла сподобатись тогочасним ідеологам правда про кар'єризм

деяких офіційних осіб, риси яких уособлює в собі Володька Лобода? Саме з

ініціативи таких робіт руйнувалися пам'ятки архітектури, знищувались

родючі ґрунти, осушувались повноводні ріки. Дивлячись на красу

дніпровських плавнів, Володька виношує руйнівну ідею: «Затопити або,

навпаки, осушити?» Про Лободу і про таких, як він у романі «Собор»

сказано: «Не Архімед, не Галілей — чиновник іде по світу, він задає

тон... Так, так, великий чиновник двадцятого століття. Ейнштейн ніщо

порівняно з ним. Той робить відкриття, а цей вирішує.

 

Кнопки натискає. Кладе резолюцію на твоїй долі». Такі ж чиновники

вершили долі представників сільської молоді, які не мали права виїхати з

села.

 

У самому творі можна віднайти рядки, якими Олесь Гончар передбачав

реакцію чиновників на свій роман: «Треба й сучасних авторів підчитати,

щось вони ж там пишуть? Щось... мислять? Лобода одразу нахмурився: ох,

знаємо тих мислителів. Про соцреалізм не дуже щось, більше про

гуманізм... Вічні питання їм подавай, вічні істини, їм би оцей собор —

стояли б і вік на нього молились... Ні, розбалували ми їх!..»

 

«Стало, зокрема, зрозуміло, що на час виходу у світ роман поділив долю

творів, які за рівнем проникливості і гостроти художніх узагальнень та

завбачальності багато в чому випереджали свою добу — саме в плані

акцентування на проблемах, які з плином років набули ще більшої

злободенності. Властива й іншим Гончарєвим творам, ця якість виявила

себе в «Соборі», може, з найбільшою силою. Принаймні перечитуючи роман,

не раз ловиш себе на думці, що написаний він саме нині, а не двадцять

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ