UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПоети розстріляного відродження (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2068
Скачало232
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Поети

 

“розстріляного відродження”.

 

Доля української літератури – доля України. Важко знайти у світовій

історії аналогію, щоб жива мова, мова великого народу систематично

заборонялася й переслідувалася спеціальними державними вердиктами й

актами. Цей геноцид тривав століттями.

 

За останні триста з гаком років українська література, перебуваючи в

колоніальному становищі, не могла розвиватися на всю силу генетично

закладених у ній можливостей; спираючись на невмирущі скарби народної

творчості, постійно дбаючи про самозбереження й виживання – своє і своєї

підвалини – української мови, вона проходила через утиски й труднощі,

невідомі літературам, які не зазнавали національного гніту.

 

До міфічного антирадянського націоналістичного підпілля, нібито

керованого напівживим академіком Кримським, були “підверстані” нещодавно

заарештовані в Києві дочки класика української літератури Михайла

Старицького – сімдесяти трирічна Людмила Михайлівна

Старицька-Черняхівська шістдесяти семирічна Оксана Михайлівна Стешенко.

 

На допитах усі заарештовані категорично заперечували існування якогось

антирадянського підпілля і свою приналежність до нього. Та їхні голоси

чули тільки холодні тюремні мури, підручні ж Берії робили своє діло. Їм

потрібен був гучний судовий процес над українськими буржуазними

націоналістами – гітлерівськими посіпаками й запроданцями. Водночас

такий процес, який би виправдовував їхнє сите жирування в глибокому

тилу, за спинами тих, що ходили в штикові атаки, кидалися з в‘язанками

гранат під гусениці німецьких танків, закривали своїми грудьми амбразури

дзотів.

 

За своїм психічним станом Сталін не міг збагнути, якої самостійності

жадає місцева людність на порозі соціалістичного раю, чому вона чинить

такий відчайдушний опір впроваджуваній більшовиками політиці воєнного

комунізму. І від усвідомлення власного безсилля зрозуміти і змінити

становище горде серце наркомнаца скипало ярим гнівом, переповнювалося

презирством і зненавистю до всього українського.

 

До того ж місцеві намісники в особі всіляких квірінгів, раковських,

п‘ятакових самі корчили з себе видатних пролетарських вождів і гадки не

мали визнавати верховенство влади на Україні повноважного представника

Центру Джугашвілі-Сталіна. Складалося навіть враження, що вони сприймали

його як тимчасового нальотчика і з нетерпінням чекали якнайшвидшого

щезнення. За таких умов праця на Україні не лише не приносила Сталіну

морального вдоволення, але з кожним днем ставала все обтяжливішою і

нестерпнішою. Тому, коли випала нагода перейти на роботу в Секретаріат

ЦК ВКП(б), він без вагань і без жалю полишив Україну, де не здобув ні

кар‘єри, ні слави.

 

Полишив, але забути не забув. Тим паче, що вона частенько нагадувала про

себе. Навіть ставши Генеральним секретарем ЦК ВКП(б), Йосиф

Віссаріонович не відчував належної шаноби до себе з боку учорашніх

українських соратників. Навпаки, вони залюбки ставили йому підніжки, де

тільки могли.

 

З юнацьких літ призвичаєний до кривавих насильств, морально розбещений

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ