UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАналіз кіноповістю. II. Довженка «Україна в огні» (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2203
Скачало249
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

АНАЛІЗ КІНОПОВІСТЮ. II. ДОВЖЕНКА «УКРАЇНА В ОГНІ»

 

Кіноповість «Україна в огні» — один із найсильніших, найбільш вражаючих

творів української літератури про трагедію народу в роки другої світової

війни та й упродовж усієї своєї історії.

 

Саме Україна прийняла на себе перші удари загарбників; найстрашніші і

найбільші битви, відбувалися на її полях, і вся вона палала у вогні та

стражданнях.

 

Ці картини з жалем і болем, а ще більше з жагучою ненавистю до ворогів

змальовує автор: «Горять жита на многі кілометри, палають, топчуться

людьми, підводами... Ревуть аероплани. Мечуть бомби. Розсипаються

вершники по полю, мов птиці... Крик, і плач, і височенний зойк поранених

коней». Повна розгубленість серед населення, розгубленість у військах

перед раптовою залізною навалою... Сини Купріяна Хуторного, одного з

героїв кіноповісті, стали дезертирами, повернулися додому і

виправдовуються перед батьком: «У нас, тату, - генерал пропав.

Застрелився, бодай його сира земля не прийняла.. Розгубилися ми...

Мости, тату, зірвані. Плавати не вміємо».

 

Письменник дошукується причин зрадництва і говорить про них у прямих

авторських зверненнях до читача. Ці слова звучать гнівним обвинуваченням

державній політиці за виховання молоді: «У грізну велику годину життя

свого народу не вистачило у них ні розуму, ні великості душі. Під тиском

найтяжчих обставин не одійшли вони на схід зі своїм великим товариством,

що йому потім судила доля здивувати світ своїми подвигами. Звиклі до

типової безвідповідальності, позбавлені знання урочистої заборони і

святості заклику, мляві їх натури не піднялися до висот розуміння ходу

історії, що кликала їх до велетенського бою, до надзвичайного. 1 ніхто

не став їм у пригоді з славних прадідів історії, великих воїнів, бо не

вчили їх історії. Не помогли й близькі рідні герої революції, бо не

шанували їх пам'ять у селі. Серед перших ударів долі загубили вони

присягу свою, бо слово «священна» не дзвеніло в їх серцях урочистим

дзвоном. Вони були духовно беззбройні, наївні й короткозорі».

 

Про таку ахіллесову п'яту українського народу знають навіть вороги.

Німецький офіцер Ернст фон Крауз говорить своєму синові: «Ці люди

абсолютно позбавлені вміння прощати один одному незгоди навіть з ім'я

інтересів загальних, високих. У них немає державного інстинкту... Ти

знаєш, вони не вивчають історії. Дивовижно. Вони вже двадцять п'ять літ

живуть негативними лозунгами одкидання бога, власності, сім'ї, дружби! У

них від слова «нація» остався тільки прикметник. У них немає вічних

істин. Тому серед них.так багато зрадників...»

 

Війна підняла на ноги всю Україну. Тисячі біженців, перевалено жителів

міст, їхали на схід. А селяни, прив'язані «тисячолітніми узами до

землі», не могли всі виїхати, тому дивилися услід від'їжджаючим і

говорили: «А куди ж вони ото їдуть, бодай їм добра не було! Щоб вони

бігли й не переставали! Та нащо ж їх везуть машинами? Може б, машини та

на щось інше пригодилися!»

 

Ті, що їхали в тил, питали один одного: «Слухайте, чому вони не тікають?

Ви бачите? Вони не тікають? — Ну, ясно. Чого ж їм тікати? Вони ждуть

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ