UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВивчення міфів. Історія розвитку міфокритики (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5699
Скачало216
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Вивчення міфів.

 

Історія розвитку міфокритики.

 

Міфологічна критика зародилася в Європі, але зараз найпоширенішою стала

в літературознавстві США. Міфокритика має деякі переваги над іншими

критичними школами в силу своєї “комунікабельності”, адже міфокритики

часто користуються досягненнями психоаналізу, структуралізму, “нової” і

семантико-символічної критики. В основу міфологічної критики покладений

принцип відшукування міфологічних репродукцій в художніх творах пізніших

епох. Звернення до витоків літератури розширює і поглиблює наше

сприйняття і розуміння художніх цінностей. В багатьох випадках такий

підхід є просто необхідним.

 

Проблема “мистецтво і міф” стала предметом спеціального наукового

розгляду переважно в літературознавстві ХХ ст., особливо в зв”язку з

“реміфологізацією” в західній літературі та культурі (початок ХХ ст.).

Але ця проблема ставилася і раніше.

 

Міф завжди притягував до себе дослідників. Якщо говорити про

інтерпретацію міфа, то вона існувала ще в Давній Греції. Так, наприклад,

Піфагор доводив, що в міфах відображувалося філософсько-алегоричне

сприйняття природи, а Евгемер бачив у героях міфів обожнених героїв, які

колись реально існували.

 

Новий інтерес до міфів зріс в епоху Відродження. У ХУІІ–ХУІІІ ст. високу

культурну цінність міфа відзначали Б.Фонтенель, Дж.Віко, І.Гердер. [42]

Б.Фонтенель шукав основу міфів у первісній відсталості інтелекту, у

філософському невігластві і вважав міф продуктом першої, «дитячої»

стадії в розвитку людства.

 

Дж. Віко висунув думку про циклічність, про «повернення» часів і виділяв

по три етапи в кожному циклі. Перший з цих етапів був «божественним» і

«поетичним», коли всі люди були поетами (знову ж таки через слабкість

інтелекту і необмеженість уяви). У теорії Дж. Віко бачимо також інтерес

до мови давніх переказів ( пізніше Макс Мюллер використає це при

створенні лінгвістичної концепції міфу): вважав, зокрема, що на перших

стадіях свого розвитку люди розумілися за допомогою ієрогліфічної та

символічної мови, мови жестів, знаків, тобто мова по суті своїй була

образною, метафоричною, високоемоційною, тобто поетичною. Прозова мова,

вважав він, - продукт вищої цивілізації. Дослідник визначав міфи як

“фантастичні універсалії”, протиставляючи їх пізнішим раціональним та

філософським універсаліям. [43]

 

Інший підхід до міфа був у німецьких мислителів – І. Гердера і особливо

у членів ієнського гуртка романтиків, очолюваного Ф. Шлегелем. У них

можна знайти аналогію тій оцінці міфів, прихильниками якої є сучасні

міфокритики. Так, Шлегель вважав, що міфологія покликана упорядкувати

хаос зовнішнього світу, нанизуючи його на вістря суб’єктивного

сприйняття явищ, роблячи сплав із об’єктивного та суб’єктивного, синтез

емоцій та інтелекту, філософії та символіки. Ці дослідники вперше

заговорили про надзвичайно важливе значення міфу і для сучасної

художньої творчості, і для сучасного світогляду, а також вказували на

можливість створення новоі міфології. Особливого значення надавали вони

мові міфу – символіці (ототожнювали поняття “міфотворчість” і

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ