UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРозвиток літератури, освіти та науки у 20-30-х роках ХХ ст. (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось11476
Скачало490
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

“Розвиток літератури, освіти та науки у 20-30-х роках ХХ ст.”

 

На початку XX ст., в період імперіалізму, У зв'язку з дальшим зростанням

потреби і в письменних людях і спеціалістах, а також під впливом

революційного руху мережа навчальних закладів і учнів та студентів у них

збільшувалися. У 1914/15 навчальному році на Україні налічувалося 26

тис. загальноосвітніх шкіл, у яких навчалися 2,6 млн. учнів. У 27 вузах

навчалося 35,2 тис. студентів. Але все це далеко не задовольняло потреби

внаслідок чого близько 70 % населення не вміли читати й писати.

 

На Україні широко розвивалася хімічна наука. З питань органічної хімії

ряд цінних праць дав професор Київського університету С. М.

Реформатський (1860—1934), з фізичної хімії — учень М. М. Бекетова,

професор Харківського університету І. П. Осипов (1885—1918).

 

Багато видатних учених на Україні працювали в галузі біології і

медицини. Київську школу зоологів заснував визначний морфолог, і пізніше

академік О. М. Сєверцов (1866—1936), який з 1902 до 1911 р. був

професором Київського університету. Там же професор — ембріолог і

цитолог рослин С. Г. Навашин (1857—1930) провів важливі дослідження з

ботаніки. Загальне-визнання дістали праці професорів Харківського

університету В. М. Арнольді (1871—1924) — відомого ботаніка-морфолога,

засновника харківської школи альгологів; В. Я. Данилевського»

(1852—1936) — фізіолога, одного з основоположників ендокринології; М. П.

Трінклера (1859—1925) — талановитого хірурга; Л. Л. Гіршмана (1839—1921)

— видатного офтальмолога та ін.

 

Багато зробили вчені України — епідеміологи і мікробіологи М.Ф. Гамалія

(1859-1949), Д. К. Заболотний (1866-1929), патологоанатом і бактеріолог

В. К. Високович (1854—1912) та ін. для подолання таких тяжких хвороб, як

чума, холера, тиф, сказ, туберкульоз та ін. Борючись проти епідемій,

вони брали участь в експедиціях до Індії, Китаю, Аравії, Месопотамії та

в інші місця.

 

Нa початку XX ст., незважаючи на переслідування з боку царського уряду й

правлячих кіл Австро-Угорської монархії, видання книг, журналів і газет

на Україні, особливо в період революції 1905—1907 pp., коли царизм

змушений був послабити чинність Емського акта 1876 p., розширилося.

 

У Східній Галичині і на Північній Буковині виходило ряд „.Шалів, які

відігравали значну роль у громадському й літературному житті. Це були:

«Літературно-науковий вісник» (1898— 1914), «Молода Україна»

(1900—1903), «Світ» (1906—1907) та ін. Найбільш важливим серед них був

«Літературно-науковий вісник», яким протягом десяти років фактично

керував І. Франко разом з своїми однодумцями В. М. Гнатюком та О. С.

Маковеєм. У цей час (1897—1906) він мав демократичний характер. У 1907

р. «Літературно-науковий вісник» було переведено до Києва, керувати ним

став М. Грушевський, і він став буржуазно-ліберальним, а потім і

буржуазно-націонадістичним виданням.

 

Наприкінці XIX — на початку XX ст., коли визвольний рух у країні вступив

у свій вищий, пролетарський етап, на розвиток художньої літератури, як і

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ