UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЧитання творів різних жанрів (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4130
Скачало247
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ЧИТАННЯ ТВОРІВ РІЗНИХ ЖАНРІВ.

 

Виразне читання — мистецтво синтетичне і складне.

 

Синтетичність і складність його залежить від дійсності, що лягла в

основу твору, а також від змісту і форми її змалювання. Це значить, і

від жанру твору, оскільки художня дійсність знаходить своє відбиття і в

різних жанрах.

 

У читанки для початкових класів входять різні жанри: оповідання, казки,

вірші, банки, малі фольклорні жанри (приказки, прислів'я, загадки), а

також твори, близькі до художніх — науково-популярні або ділові статті.

 

Всякий літературний твір має свої особливості, які визначають специфіку

читання. Тим більше ця особливість існує між окремими жанрами. Тому,

закономірно, існує і певна різниця в читанні творів різних жанрів1.

 

В усіх випадках твір треба глибоко проаналізувати, оживити перед

внутрішнім зором всі картини й образи, розкрити й осмислити

експресивність. (Див. розділ «Підготовка до уроку читання», стор. 94). У

першому випадку, порівняно з іншими, читець має деякі полегшення:

експресивність твору він передає тільки з позиції одного автора. Так,

наприклад, з тим почуттям болю в душі, що й в автора, читець веде

розповідь про убогість удовиної хатини; страждання вдови-поденниці та її

діточок, які живуть у ній («Удовина хата», 2,47). З почуттям ніжності і

щирості розповідає про дівчинку Улянку, про те, як вона милується красою

природи рідного їй лісу. («У лісі», 3,4).

 

У другому випадку читання дещо ускладнюється, оскільки експресивність

треба передавати відповідно до кожної особи співрозмовників. Це значить,

відтворити тісний зв'язок між ними, а через індивідуальні риси їх мови

передати настрої, почуття й переживання кожного. Зримість

співрозмовників слухачі мають сприйняти «не тільки за змістом, а й за

звуковими особливостями1».

 

Проте ні в якому разі не театралізувати діалогу, тобто не

перевтілюватись в образи співрозмовників, як це закономірно роблять

актори театру, не грати їх, а тільки на основі інтонаційних ознак їх

мовлення (тональних, динамічних І темпоральних показників) подавати їх

індивідуальності.

 

У третьому випадку читець закономірно бере на себе весь світ думок,

почуттів, переживань і автора і дійових осіб. Дуже важливо тут уміти

переходити від образу розповідача до дійових осіб, їх індивідуальностей.

Для цього треба вміло користуватися всіма засобами виразності, особливо

інтонаційними й іншими логічними й емоційними засобами виливу на читача.

 

Свої особливості читання має оповідь.

 

«Оповідь — своєрідна манера розгортання подій і змалювання образів у

художньому творі від першої особи»1. На відміну від розповіді, в оповіді

письменник висвітлює певні події й образи не від себе, а від оповідача:

«Синичка;) (1,42), «Червона квітка» (1,164), «У лісі» (2, 28), «Кулемет»

(2,142), «Булочка» (3,8), «Новорічний подарунок» (3,155) та інші,

 

Щоб правильно прочитати оповідь, необхідно глибоко охарактеризувати

образ оповідача: його вік, стать, характер, симпатії, антипатії,

обставини, в яких він перебуває, і особливо його ставлення до тих подій

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ