UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТворчість Євгена Плужника (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1811
Скачало323
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

“Творчість Євгена Плужника”

 

   

 

Бачив життя до останнього

 

дна сотнями ран!

 

    Євген Плужник

 

Серед тих, кому судилося "Розстрiляне Безсмертя" постає талановитий поет

Євген Плужник. Доля подарувала йому всього 38 лiт (1898-1936). Тяжко

хворий на сухоти, вiн був заарештований i зiсланий до концтабору на

Соловки, там i помер.

 

Скiльки їх, молодих, талановитих, люблячих свiт i життя, розтоптав чобiт

сталiнських iнквiзицiй?! Особливих провин не шукали, варто було лише

потрапити у сiтi людоловiв. З особливою ретельнiстю полювали на

опозицiйний талановитий свiт мистецтва, на духовну елiту з її

життєтворчим духом.

 

Євген Плужник - людина iз вершин незвичайного таланту, тихої вдачi,

стриманий, навiть обережний. Тримався незалежно, i цього було досить...

 

Вiн не був "ворогом народу", ворогом радянського ладу. Плужник намагався

його зрозумiти, осмислити, "...бачив життя... сотнями ран!.." Його твори

стали вираженням правди i совiстi. Хто ще мiг так щиро ввiрити себе

сучасникам?

 

   Суди мене судом твоїм суворим,

 

   Сучаснику! - Нащадки безстороннi

 

   Простять менi i помилки, й вагання...

 

   Поет переконаний, що зрозумiють його:

 

   I пiзнiй сум, i радiсть передчасну, -

 

   Їм промовлятиме моя спокiйна щирiсть.

 

Отже, саме "спокiйна щирiсть" була основою його свiтобачення та

свiтосприйняття, яку не могли пробачити йому, коли у 20-тi роки почалися

в Українi судово-полiтичнi процеси.

 

Читаєш чистi i проникливi рядки поета i розумiєш, що свiт його душi

мiститься у душi багатостраждального українського народу:

 

   Ой, упали ж та впали кривавi роси

 

   На тихенькi-тихi поля...

 

   Мiй народе! Темний i босий!

 

   Хай святиться твоє iм'я!

 

Вражає глибина думок i почуттiв Є. Плужника. Життєву науку вiн пiзнає у

природi:

 

   Вчись у природи творчого спокою

 

   В днi вересневi. Мудро на землi...

 

   ...Вiр i наслiдуй.

 

Вiчнiсть природи, Всесвiту навiває фiлософськi роздуми про вiчнiсть i

незнищеннiсть краси:

 

   ...Я дивлюсь i бачу: все навiки

 

   На цiй осiннiй лагiднiй землi...

 

Життєву даль йому вiдкривали "...пелюстки вуст дитячих", чиста душа,

перша зустрiч i любов. У найскрутнiшi хвилини втоми i зневiр'я звертався

до Т. Г. Шевченка, у нього поет черпав сили:

 

   I знову в серцi вiдчуваю мир я

 

   I тихий голос радiсних надiй.

 

Отже, прагнення миру i радiснi надiї були йому так необхiднi! Поезiя Є.

Плужника, як i його життя, адресована суспiльству. Задля майбутнього

суспiльства вiн здатний на самопожертву:

 

   Благословен єси, часе мiй!

 

   О, жорстокий! I весь в кровi!

 

   - Це нiчого, що я, мов гнiй, -

 

   Пiд посiви твої новi!

 

Ця жертовнiсть життєстверджуюча: "Бо ось вiрю i зросту колись". Вийшовши

з народних витокiв, страждаючи за народ, останнiм шматком хлiба дiлячись

iз сусiдськими дiтьми у голодному 1933, Є. Плужник увiйшов у безсмертя,

вiрячи у торжество добра:

 

   Зiйде колись велетенський посiв

 

   Тишею вiрних днiв!

 

PAGE

 

PAGE 4

 

0

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ