UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДемко Многогрішний (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось854
Скачало160
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ДЕМКО МНОГОГРІШНИЙ

 

Про походження й початок козакування Демка Многогрішного немає

відомостей. Як «мужичого сина» його не поважали сучасники. В козацькому

реєстрі 1649 року він записаний у чині військового осавула. В грудні

1650 року Демко разом із брацлавським полковником Нечаєм подав до

київської городської книги королівську грамоту, яка потверджувала статті

Зборівської угоди. 1651 року перед Берестецькою битвою Іван Богун послав

у погоню за поляками, які відступали з Кам'янця, загін козаків під

орудою Многогрішного, але під Купчинцями він зазнав поразки. Аж 1668

року бачимо Многогрішного чигиринським полковником. Того ж року, на

початку січня, Брюховецький на козацькій раді в Глухові разом із

лівобережною старшиною ухвалили порвати з Москвою, прогнати воєвод і

піддатися турецькому султанові. Вважають, що Многогрішний був на цій

раді вже як чернігівський полковник і теж присягав проти Москви. З

більшості лівобережних міст вигнали воєвод. В Чернігові «місто»

(неукріплена частина) було спустошене і спалене, але замок, де заховався

воєвода з російським гарнізоном, ціле літо безуспішно здобували козаки й

поспільство. Одначе Многогрішний не довго дотримувався присяги. Весною

цього ж року князь Ромодановський із військом обліг Котельну. Після

цього козаки, покинувши Брюховецького, зв'язалися із Дорошенком,

запрошуючи його гетьманом Лівобережної України. Многогрішний був одним

із перших полковників, що відступили від Брюховецького, зв'язалися із

Дорошенком, запрошуючи його гетьманом Лівобережної України. Ставши 1668

року гетьманом обох берегів Дніпра, Дорошенко визволив котелевців від

облоги, прогнав Ромодановського й решту воєвод. Незабаром до Путивля

прийшла до гетьмана вістка, і, він, залишивши наказним гетьманом

Многогрішного і наказавши йому будь-що вигнати воєвод з Переяслава,

Ніжина і Чернігова, сам повернувся до Чигирина. Дорошенко й не

підозрював, що Многогрішний потай сприяє Москві, чекаючи нагоди відкрито

стати на її бік. Скориставшись чварами на Лівобережжі, які запалив

ватажок запорожців Суховій із татарами, Многогрішний, як наказний

гетьман, зв'язався із Ромодановським. Під зиму запорожці та козаки

розійшлись по домівках, і Многогрішний неприховане схилився до Москви,

відпустивши тих російських воєвод, яких тримали під охороною в Борзні,

Сосниці та Погарі. Він здобув заступництво Чернігівського архієпископа

Лазаря Барановича, що мав великий авторитет на Україні, а також у Москві

і в Шереметєва. Одначе Многогрішному довелося просити в царя дозволу

заснувати виборну раду, щоб в українських містах були ліквідовані огидні

для всього народу воєводи. Але ці прохання Росія відкинула й цього разу.

Наказний гетьман Многогрішний мріяв стати повноправним гетьманом

Лівобережної України. Після відступу Суховія, наприкінці 1668 року,

наказний скликав переважно із найманих шляхтичів надійні загони війська

і під виглядом ради зібрав до Новгорода-Сіверського вірних собі

полковників, які, будучи запертими в дворі, погодилися, щоб Многогрішний

став гетьманом Лівобережжя. За словами літописця, за козацьким звичаєм

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ