UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІгор Старий (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1519
Скачало217
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Микола Котляр

 

ІГОР СТАРИЙ

 

Подібно до Олега, князь Ігор у «Повісті временних літ» є таємничою

фігурою. Коли помер його батько Рюрик, а це сталося 879 р., Нестор

зауважив, що княжич був ще дуже малий. Із згадки тієї ж «Повісті» під

903 р. дізнаємося, що тоді Ігор одружився з Ольгою. А в рік смерті Ігоря

— 944 р. — його єдиний син Святослав був ще настільки малий і

слабосилий, що коли кинув у бік ворога легкий метальний дротик (сулицю),

то влучив у ногу власного коня. Важко повірити, що дитина родилася в

Ігоря з Ольгою на 35—37 році подружнього життя. Здається, хронологія

«Повісті временних літ» була кимось штучно розтягнена між смертю Рюрика

і сконом Ігоря* і що в дійсності між Олегом та Ігорем на Русі міг

правити ще якійсь князь, котрий лишився невідомим. А вже Нестор чи якесь

незнане джерело (найшвидше, фольклорне) поєднали Олега з Ігорем,

зробивши другого наступником першого.

 

Згідно авторитетної думки академіка О. Шахматова, в літописі проглядає

тенденція, за якою давньоруська князівська династія мала одержати чітку

генеалогію. Це й було зроблено шляхом пов'язування історичної особи

Ігоря з Рюриком, якого новгородський літописець назвав першим князем. О.

Шахматов не вважав такий зв'язок безсумнівним.

 

Загадковість постаті Ігоря підтверджує відсутдність у науки впевненості

в тому, що він дійсно був сином Рюрика. Найдавніші руські книжники XI

ст. Іларіон та Іаков Мніх взагалі не визнавали існування Олега.

Натомість вони розпочинали історію Руської землі з князювання Ігоря,

прозваного вже в їхній час Старим. У знаменитому історико-філософському

творі «Слово про закон і благодать», який Іларіон написав у 30-х або

40-х рр. XI ст., мовиться: «Похвалимо ж і ми, по силі нашій, великого

кагана (царя. — Авт.) нашої землі Володимира, внука Старого Ігоря, сина

ж славного Святослава». Виходить, найосвіченіша людина Руської землі XI

ст. вважала, що не Рюрик чи Олег заснували давньоруську династію, а

Ігор.

 

Не хотів визнавати існування Олега як одного з родоначальників

київського правлячого дому й Іаков Мніх. Свою «Пам'ять і похвалу князеві

Володимиру» цей вчений чернець Києво-Печерського монастиря створив у

другій половині XI ст., приблизно 50 роками раніше від Несторової

«Повісті временних літ». На його думку, саме Ігор заснував

великокнязівський рід у Києві. Причини подібного ставлення до Рюрика й

Олега цих двох літераторів XI ст. вченим не відомі.

 

Як гадає дехто з істориків, припущення, за яким Ігор не належав до

норманської династії Рюрика, певною мірою грунтується на слов'янських

іменах кількох членів його родини. Часом доводять, ніби мати Ігоря була

слов'янкою, оскільки його син мав слов'янське ім'я Святослав, а в

портреті останнього, створеному візантійським сучасником Левом Дияконом,

буцімто немає «жодної норманської риси», як писав історик В. Мавродін.

Здається, із слов'янкою був одружений один з племінників Ігоря, теж

Ігор, бо його діти названі слов'янськими іменами: Володислав і

Предслава.

 

І все ж таки спокусливу (особливо для дилетантів) думку щодо

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ